Багатоканальна пам'ять

Два канали оперативної пам'яті — далеко не межа для сучасних ПК. Ще в 2008 році перше покоління процесорів Core i7 (Nehalem LGA1366, див. статтю «Еволюція процесорів Intel: від Core 2 Duo до Core i9») отримало вбудований триканальний контролер ОЗП. А в 2011 році вийшли процесори Core i7 Extreme для сокета LGA2011 з чотириканальним контролером пам'яті. Чуток про розробку п'ятиканального контролера пам'яті на даний момент немає.

Тим не менш, саме два канали ОЗП залишаються найпоширенішими донині. Саме таку кількість підтримує більшість сучасних настільних і ноутбучних процов Intel і AMD. Ширина одного каналу дорівнює 64 бітам, а пропускна здатність у випадку пам'яті DDR4 з частотою 2400 МГц — 19.2 ГБ/с. Відповідно, два канали аналогічної пам'яті — це вже 128 біт і 38.4 ГБ/с. Природно, з поправкою на латентність (затримки) контролера пам'яті процесора: Intel він в середньому швидше, ніж у AMD.


Саме тому процы AMD, як старі FX, так і нові Ryzen (див. статтю «Антологія процесорів AMD: від Athlon 64 X2 до Ryzen»), більше залежні від швидкості пам'яті і отримують суттєвий приріст швидкодії від двоканального режиму роботи пам'яті. Кількість каналів не завжди дорівнює кількості слотів DIMM. Так, середньоцінові і топові материнки оснащуються чотирма слотами, що дозволяє встановити відповідну кількість планок ОПЕРАТИВНОЇ пам'яті, але режим роботи все одно буде строго двоканальним.


Якщо слотів пам'яті чотири, а планок тільки дві, то встановлювати їх потрібно через один слот. Причому краще використовувати другий і четвертий слот. По-перше, це вирішить проблему сумісності высокорадиаторных планок з великим процесорним кулером. По-друге, на деяких материнських платах саме другий та четвертий слот підтримують більш високочастотну пам'ять, ніж перший і третій (див. статтю «Як розігнати оперативну пам'ять?»).

 
Металеві радіатори, невелика висота, хороший розгінний потенціал.
 
 
У продажу доступні лише моделі з частотою 2400 МГц.
 

Silicon Power DDR4 with Heatsink — рідкісна нині оперативна пам'ять з радіатором і без настирливих світлодіодного підсвічування. Причому радіатор зроблений з товстостінного листового металу і по висоті лише на півсантиметра виступає над текстолітом модуля пам'яті, так що напевно не буде заважати встановленню баштового кулера.

На вибір доступно кілька варіантів обсягу Silicon Power DDR4 with Heatsink: окремі модулі на 4, 8 або 16 ГБ або двомодульні набори сумарним об'ємом до 32 ГБ. Частота суворо 2400 МГц, а напруга живлення 1.2 В. Під металевими радіаторами знаходяться чипи ПАМ'ЯТІ покоління 1-die.

Підвищивши напругу до 1.35, нам вдалося розігнати кіт 2х8 ГБ до 2933 МГц, причому навіть з частковим зниженням таймінгів (затримок) — з 17-17-17-39 до 16-18-18-38. Виходить +533 МГц або +22 відсотки — не рекордний, але все одно дуже гідний результат. Можливо, вам попадеться більш вдалий екземпляр, який поженеться до 3000 МГц або навіть вище.

У підсумку, Silicon Power DDR4 with Heatsink — приємна на вигляд і добре охолоджувана пам'ять для платформ Intel LGA1151 і AMD AM4, з якої можна вичавити більше продуктивності шляхом ручного розгону. Якщо ж вам потрібна по-справжньому оверклокерська пам'ять, радимо звернути увагу на старші моделі Silicon Power: XPower AirCool і XPower Turbine з заводської частотою аж до 4133 МГц.

Конфігурація тестового стенду

Результати бенчмарків

Порівнювати продуктивність підсистеми пам'яті в один і двоканальному режимі будемо на прикладі комп'ютера з чипом AMD Ryzen 3 2200G. Крім чотирьох процесорних ядер Zen, у нього є ще й вбудований графічний прискорювач Vega 8, що робить його максимально залежним від швидкості ОЗП.


Також ми розігнали пам'ять з 2400 до 2933 МГц, щоб перевірити, компенсується чи одноканальний режим підвищеної частотою. До речі, думка про те, що одна планка пам'яті розганяється краще двох, не підтвердилося. Точніше, воно, можливо, правдиво для двох різних модулів ОЗП (модель, об'єм, базова частота), але не у випадку абсолютно ідентичних планок з одного готового набору. Чотири ж планки ОЗП, навіть однакові, дійсно створюють підвищене навантаження на контролер пам'яті, змушуючи її знижувати частоту.


А ось двоканальний режим буде відмінно працювати і у випадку відрізняються модулів. Причому, якщо об'єм одного модуля, скажімо, 8 ГБ, а другого — 4 ГБ, то двухканалка буде працювати для половини об'єму першої планки, а другій половині вже доведеться задовольнятися одноканалкой.


В якості бенчмарків використовувалися програми AIDA64, WinRAR і гра Tomb Raider 2013. Гра навмисно обрано щодо стара, щоб її можна було запустити на інтегрованій видюхе. Всі виміри проводилися чотири рази: в один і двоканальному режимі, з частотою 2400 і 2933 МГц.


Так, в тесті AIDA64 Cache & Memory Benchmark розігнана одноканальна пам'ять показав меншу (кращу) латентність, ніж не розігнана двухканалка — 79 проти 89 нс. Але ось по швидкості читання, запису і копіювання даних двухканалка вдвічі обігнала одноканалку — в середньому 34 проти 17 ГБ/с.


Що ж до реальних додатків, як наприклад популярний архіватор WinRAR, то розігнана одноканалка опинилася трохи швидше, ніж двухканалка — 4600 проти 4350 кБ/с. А от у грі Tomb Raider 2013, яка більш залежна від відеокарти, ніж від процесора, навіть не розігнана двоканальна пам'ять видала 34 FPS проти всього лише 26 FPS у розігнаної одноканалки.


Висновки

Для процесорів Intel з вбудованою графікою і процесорів AMD навіть без графіки двоканальна оперативна пам'ять краща. А для APU-чипів AMD з інтеграцією двухканалка взагалі критично важлива. У цьому випадку розумніше або відразу придбати два великих модуля (скажімо, 2х8 ГБ), або на якийсь час обмежитися двома дрібними планками (2х4 ГБ), але тоді обов'язково взяти материнську плату з чотирма слотами DIMM. За наявності ж дискретної відеокарти з власною відеопам'яттю, молодшим процесорам Intel (Pentium і Core i3) точно вистачить і одноканалки, завдяки чому можна заощадити на материнці. Старшим же Core i5, i7 і i9 бажано якщо не відразу, то хоча б пізніше докупити другий модуль ОЗП. Інакше саме підсистема пам'яті стане «слабкою ланкою» всього ПК.