Лазерні нівеліри й далекоміри: характеристики, типи, види

Загальний тип приладу.

Сучасні нівеліри розрізняються насамперед за принципом роботи: вони бувають оптичними (традиційними або цифровими) і лазерними (звичайними і ротаційними). При цьому від принципу роботи залежить конкретна спеціалізація — лазерні та оптичні прилади розрізняються за призначенням і застосування. Зі свого боку, основна функція далекомірів зрозуміла вже з назви – це визначення відстаней. Тут відмінність також полягає в принципі роботи: більшість сучасних далекомірів – лазерні, але зустрічаються і більш специфічні ультразвукові пристрої.

Ось докладніший опис кожного з цих різновидів:

– Оптичний нівелір. Нівеліри традиційної конструкції – у вигляді свого роду спеціалізованої підзорної труби, встановленої на штативі і доповненої вимірювальними шкалами (в тому числі в оптиці, в поле зору оператора), а також пристосуваннями для вирівнювання по горизонталі (компенсаторами, рівнями). Подібні прилади застосовуються для визначення різниці висот способом так званого геометричного нівелювання, для чого також використовуються нівелірні рейки — спеціальні планки з вимірювальними шкалами, що встановлюються вертикально. А загальний принцип цього способу полягає в наступному: оператор наводить зорову трубу нівеліра, виставле...ну в горизонталь, на вертикальну нівелірну рейку, і визначає, навпроти якої мітки на рейці виявляється основна «прицільна марка» нівеліра — ця мітка і буде відповідати фактичній висоті розташування приладу. Детальніше про даний спосіб, в тому числі про конкретні методики вимірювань, можна дізнатися в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що оптичні нівеліри відмінно підходять насамперед для роботи на великих ділянках відкритої місцевості; вони застосовуються в основному в таких сферах діяльності, як геодезія і картографія. Але ось для робіт, де доводиться мати справу з порівняно невеликими відстанями (насамперед будівництва на невеликих площах), подібні прилади підходять погано; при цьому вони досить складні і дорогі, особливо в порівнянні з лазерними пристроями. Так що оптичних нівелірів в наш час випускається порівняно небагато.

– Цифровий нівелір. По суті – прогресивний різновид описаних вище оптичних нівелірів. Зовні відрізняються насамперед тим, що замість звичайної підзорної труби в таких пристроях встановлюється цифрова камера, що виводить зображення на екран на панелі управління. Подібні нівеліри використовуються аналогічно «звичайним» оптичним, проте сама процедура роботи автоматизована і доповнена рядом прогресивних функцій. Так, в більшості моделей оператору не потрібно вручну вести відлік по рейках, записувати результати і проводити обчислення — прилад сам розпізнає зафіксовані мітки, заносить їх в пам'ять і обробляє отримані дані, виводячи підсумковий результат. Нерідко передбачається можливість зберегти інформацію на карту пам'яті або інший носій, скопіювати її на ПК, або навіть підключити нівелір до ноутбука і використовувати спеціальне ПЗ (наприклад, картографічне) прямо під час вимірювань. З іншого боку, подібні можливості обходяться недешево: цифрові нівеліри коштують в рази, а то і на порядки дорожче традиційних оптичних. Так що в цілому пристрої з даної категорії являють собою висококласні прилади, розраховані перш за все на професійне застосування — коли часто доводиться мати справу з великими обсягами робіт, в світлі чого швидкість і зручність оброблення даних мають ключове значення.

– Лазерний нівелір. Свого роду лазерні проєктори, що відображають на стінах та інших поверхнях мітки — зазвичай у вигляді ліній, проте є також моделі з функцією точок (докладніше див. «Точкових проєкцій») або навіть тільки точкові (див. «Призначення»). Класичний лазерний прилад фактично поєднує в собі функції нівеліра і будівельного рівня: його можна застосовувати як для описаного вище геометричного нівелювання з використанням рейок, так і для побудови площин і розмітки ліній (причому окремі моделі оснащуються механізмами, що дають змогу довільно вибирати кут нахилу). Подібні пристрої непогано підходять для роботи на невеликих відстанях, в тому числі в приміщеннях; а завдяки відносно простій і недорогій конструкції вони вельми популярні, перш за все в будівництві. При цьому відзначимо, що деякі моделі можуть мати досить солідну дальність вимірювання — до 50 м самі по собі і до 150 м і більше з використанням спеціальних приймачів.
Підкреслимо, що в даний пункт включені традиційні лазерні нівеліри, у яких лінія-мітка формується за рахунок розсіювання променя спеціальною призмою. Ротаційні моделі, що працюють за рахунок обертання випромінювача, винесені в окремий пункт і описані нижче.

– Ротаційний лазерний нівелір. Різновид описаних вище лазерних нівелірів, в якій площина «вимальовується» не за рахунок розсіювання лазерного променя в призмі, а за рахунок швидкого обертання випромінювача. В результаті слід від променя зливається для ока в одну суцільну лінію. Ротаційні нівеліри зазвичай коштують недешево і в більшості своїй являють собою професійні прилади, призначені для роботи на великих майданчиках. Дальність вимірювань без приймача в них зазвичай становить кілька десятків метрів, а з приймачем — до кілька сотень. У світлі цього при використанні таких приладів потрібно особливо уважно ставитисяя до дотримання правил безпеки — потрапляння потужного лазерного променя в очі може завдати шкоди здоров'ю, і навіть відображення лазерного «зайчика» від деяких поверхонь нерідко викликає дискомфорт. Так що в зоні роботи ротаційного приладу вкрай бажано користуватися захисними окулярами або масками.

– Лазерний далекомір. Пристрої для вимірювання відстаней за допомогою лазерного променя. Ключова перевага подібних приладів перед лінійками, рулетками тощо полягає в тому, що в процесі вимірювань не потрібно переміщатися — досить розмістити прилад у вихідній точці і навести промінь на об'єкт, відстань до якого потрібно визначити. При цьому дальність дії в багатьох моделях досягає 100 м і більше, а похибка не перевищує лічених міліметрів, а то і часток міліметра. Крім того, сучасні лазерні далекоміри можуть оснащуватися різними додатковими функціями на зразок автоматичного обчислення площі та об'єму, підсумовування відстаней, фіксації мінімуму і максимуму тощо. До недоліків подібних приладів можна віднести хіба що зниження ефективності при наявності туману, сильної запиленості або інших подібних забруднень повітря, а також труднощі з вимірюваннями відстаней до стекол і інших прозорих об'єктів, які пропускають лазерний промінь, а не відображають його. Втім, ці моменти не так часто виявляються критичними, а за робочими характеристиками лазерні прилади помітно перевершують ультразвукові. Тому саме даний тип далекомірів в наш час користується найбільшою популярністю.

– Ультразвуковий далекомір. Далекоміри, що працюють за рахунок використання ультразвуку; в подібних приладах також нерідко встановлюється лазер, проте він призначений виключно для точного наведення на потрібний предмет і не використовується при вимірюваннях. У будь-якому разі далекоміри цього типу гарні тим, що їх ефективність практично не залежить від чистоти повітря і типу поверхні на вимірюваному предметі: ультразвук відмінно працює через пил, дим, туман тощо, а також відмінно відбивається від скла та інших прозорих для лазера матеріалів. З іншого боку, за «далекобійністю» і точністю такі прилади помітно поступаються лазерним: дальність вимірів в них не перевищує 15 – 20 м, а похибка обчислюється не міліметрами, а відсотками — зазвичай близько 0,5 – 1 % (що, наприклад, на відстані в 10 м відповідає фактичній похибці в 5 – 10 см). Як наслідок, далекоміри цього типу в наш час зустрічаються значно рідше лазерних.

Загальне призначення приладу.

Цей параметр вказується для моделей, що мають явно виражену спеціалізацію – в основному це лазерні нівеліри, в тому числі і ротаційні. Серед таких приладів зустрічаються такі варіанти призначення: для області 360°, тільки для точкових проєкцій, для підлоги та для труб< /a>. Ось особливості кожного з цих різновидів:

– Для охоплення області 360°. Повне коло, в 360°, за визначенням охоплюють всі ротаційні нівеліри (див. «Тип»). Однак така спеціалізація може зустрічатися і в «звичайних» лазерних моделях. У таких пристроях охоплення повних 360° забезпечується іншими способами – зазвичай наявністю декількох випромінювачів, кожен з яких перекриває свій сектор, або спеціальної призми, що розсіює промінь від одного випромінювача на повні 360°.

– Тільки точкові проєкції. Нівеліри з даною особливістю при роботі не формують міток у вигляді ліній і «малюють» тільки точки. При цьому в найпростіших моделях точкова проєкція всього одна, але частіше зустрічаються прилади з декількома мітками (до 5). У будь-якому разі подібні прилади призначаються для порівняно простих робіт, де немає потреби в розмітці по лініях.

– Для підлоги. Нівеліри, призначені для роботи з підлогою — стяжки, укладання покриттів тощо. Загальна особливість подібних приладів — досить широка основа, що дає можливі...сть, власне, ставити пристрій прямо на підлогу. А ось конкретна конструкція і особливості роботи нівелірів цього типу можуть бути різними. Так, досить популярні пристрої характерного компонування — з двома вертикальними проекціями, що перетинаються під кутом 90° (в деяких моделях передбачаються ще дві проєкції, спрямовані в протилежні сторони від основних). Такий прилад може використовуватися не тільки на підлозі, але і на стінах: якщо щільно прикласти його основою до тієї чи іншої поверхні, він сформує на ній дві чітко перпендикулярні лінії. У разі підлоги це буває зручно, наприклад, при укладанні плитки.
Інший поширений різновид нівелірів для підлоги – прилади, призначені для виявлення нерівностей. Для цього використовується лінія, сформована на підлозі за допомогою вертикальної проєкції. При роботі розміщений на підлозі і вивірений по горизонталі нівелір повертається навколо вертикальної осі, і лінія «сканує» підлогу; при попаданні на виступ вона стає нерівною. Відзначимо, що в найпростіших моделях такий «сканер» використовує всього одну проєкцію, проте зустрічається і більш прогресивний варіант — лінія, створена відразу двома проекціями. Такий покажчик при попаданні на нерівність підлоги розділяється на дві окремих лінії — це значно помітніше, ніж відхилення при використанні однієї проєкції.

– Для труб. Досить рідкісний різновид спеціалізованих лазерних нівелірів – прилади для прокладки трубопроводів. Використовуються, зокрема, при будівництві водопровідних, каналізаційних та зливових систем. Нівеліри для труб найчастіше мають характерну циліндричну форму, з рукояткою на одному торці і точковим лазерним випромінювачем на іншому. Встановлюються вони горизонтально на спеціальні ніжки (в комплекті зазвичай постачається кілька наборів таких ніжок, що розрізняються за висотою); в конструкції зазвичай є механізм самовирівнювання з досить великими можливостями; а необхідна точність вимірів забезпечується за рахунок мішені зі спеціальною розміткою. Подібні прилади дають змогу як мінімум точно прокладати горизонтальні магістралі, а багато з них допускають ще й роботу з кутами.

Дальність застосування, де пристрій залишається повністю працездатним без використання додаткових приймачів (див. нижче); іншими словами - радіус його дії без допоміжних пристроїв.

У деяких моделях може вказуватися діапазон, який демонструє мінімальну ( 3 см, 5 см) та максимальну дальність вимірювання. Але здебільшого вказується лише максимальне значення.

Конкретний зміст цього параметра визначається типом інструмента (див. вище). Наприклад, для оптичних нівелірів дальність вимірювань - це найбільша відстань, на якій оператор зможе нормально бачити поділ стандартної нівелірної рейки. Для лазерних нівелірів цей параметр визначає відстань від приладу до поверхні, на яку проєктується мітка, при якому ця проекція без проблем буде видно неозброєним оком; а в далекомірах йдеться про найбільшу дистанцію, що піддається виміру. Зазвичай дальність вимірів вказується для ідеальних умов, зокрема, за відсутності домішок у повітрі; на практиці вона може бути меншою через пил, туман, або навпаки, яскраве сонячне світло, що «перекриває» мітку. У той же час інструменти одного типу можна порівнювати за цією характеристикою.

Зауважимо, що вибирати прилад за радіусом дії варто з урахуванням особливостей тих завдань, які планується вирішувати за його допомогою: адже велика дальність вимірювань зазвичай відчутно позначається на габаритах, вазі, енергоспоживання та ціні, а потрібна вона дал...еко не завжди. Наприклад, навряд чи має сенс шукати сильний лазерний нівелір на 30-40 м, якщо Вам потрібен прилад для оздоблювальних робіт у стандартних квартирах.

Найбільша дальність вимірювань, що забезпечується лазерним нівеліром (див. «Тип») при використанні спеціального приймача з фотоелементом.

Завдяки чутливості такий приймач здатний реагувати навіть на слабкий лазерний промінь, мітку від якого вже не видно неозброєним оком; при цьому площа фотоелемента досить велика, а спеціальні індикатори дають змогу визначити точне положення мітки. Крім іншого, це помітно розширює радіус дії нівеліра – дальність вимірювань з приймачем зазвичай в кілька разів більше, ніж без нього. З іншого боку, таке оснащення неминуче позначається на загальній вартості приладу; а в деяких моделях приймач і взагалі не входить до комплекту, його потрібно купувати окремо. Втім, другий варіант має і свої переваги: не потрібно відразу платити за додатковий аксесуар, його можна придбати пізніше, коли виникне реальна необхідність, при цьому деякі моделі дають змогу на свій розсуд вибрати оптимальну модель приймача з декількох варіантів.

Відзначимо, що приймач може стати в нагоді не тільки для збільшення дальності; ці моменти докладно описані в п. «Комплектація».

Точність вимірювань, що забезпечується тим чи іншим різновидом нівеліра (див. «Тип»).

Точність в даному разі вказують за похибкою – тобто найбільшим відхиленням результатів вимірювання від фактичних значень вимірюваної величини. В нівелірах таке відхилення прийнято позначати в міліметрах на метр дистанції до рейки, мішені тощо. Це позначення більш практичне і інтуїтивно зрозуміле, ніж зазначення кутової похибки; зокрема, воно дає змогу з легкістю визначати максимальне відхилення для тієї чи іншої дистанції. Наприклад, якщо прилад має точність 0,3 мм/м, то на дистанції в 7 м відхилення мітки від того положення, де вона повинна бути, не буде перевищувати 0,3*7 = 2,1 мм.

Відповідно, чим менше цифра в даному пункті – тим більш високу точність забезпечує прилад. Низькі показники похибки особливо важливі на великих дистанціях — адже фактичне (лінійне) відхилення, як ми бачимо, зі збільшенням відстані зростає пропорційно. З іншого боку, збільшення точності неминуче позначається на вартості, а в деяких ситуаціях — також габаритах і вазі приладів, притому що реальна потреба в таких характеристиках виникає далеко не завжди. Характерний випадок якраз описаний в прикладі вище: 0,3 мм/м – це середня точність сучасного лазерного нівеліра, а відхилення в 2,1 мм, що отримується на дистанції в 7 м, можна порівняти з товщиною самої мітки. Якщо вже мова зайшла про конкретні цифри, відзначимо, що в оптичних нівелірах похибка зазвичай не перевищує 0,05 – 0,1 мм/м, в ротаційн...их — 0,1 – 0,15 мм/м, а в звичайних лазерних вона може варіюватися і становить від 0,2 мм/м до близько 1 мм/м.

Наостанок варто окремо торкнутися оптичних нівелірів. Для них наводиться ще й такий показник, як СКП — середньоквадратична похибка; а вона значно (на порядки) менше, ніж заявлена точність. Детальніше про СКП див. відповідний пункт нижче; тут же відзначимо, що середньоквадратична похибка характеризує тільки якість самого приладу, а точність в мм/м описує його ефективність в реальних умовах — при роботі зі стандартною нівелірною рейкою. Тобто при визначенні реальних можливих відхилень варто орієнтуватися не на СКП, а саме на даний показник.

Точність вимірювань, що забезпечується лазерним далекоміром (див. «Тип»)

Даний параметр традиційно вказується за похибкою – максимальному відхиленню отриманих результатів від фактичних значень, яке може виникнути через недосконалість приладу. Фізичні особливості лазерних далекомірів такі, що в подібних приладах похибка практично не залежить від відстані, що заміряється. Тому точність таких далекомірів вказується в міліметрах. При цьому високоточними у наш час в цілому вважаються моделі, де даний показник не перевищує 1,5 мм (в окремих моделях він становить всього 1 мм); але навіть в порівняно простих і недорогих пристроях практично не зустрічається відхилення більше 3 мм.

Загальні правила вибору за даним показником традиційні: чим точніше прилад — тим він, як правило, дорожче. Крім того, підкреслимо, що для побутових і навіть багатьох професійних задач описана вище різниця в точності не принципова. Тому спеціально шукати далекомір з мінімальною похибкою має сенс в тому разі, коли точність вимірювань «до міліметра» є принциповою. При цьому варто мати на увазі, що для подібних вимірювань потрібна відповідна акуратність розміщення і застосування самого приладу — інакше всі переваги будуть зведені нанівець похибками від некоректного встановлення і експлуатації.

Точність вимірювань, що забезпечується ультразвуковим далекоміром (див. «Тип»).

Даний параметр традиційно вказується за похибкою – максимальним відхиленням отриманих результатів від фактичних значень, яка може виникнути через недосконалість приладу. А конкретно в ультразвукових далекомірах особливості роботи такі, що фактична похибка прямо залежить від відстані, що заміряється; тому її позначають у відсотках. На практиці перевести ці цифри в фактичні значення досить нескладно: досить помножити відстань на точність у відсотках і розділити на 100. Приміром, більшість таких приладів в наш час мають точність 0,5 %; якщо результат вимірювань показав, скажімо, 7 м, то найбільше відхилення при цьому складе (7*0,5)/100 = 0,035 м, або 35 мм. Ці цифри досить значні в порівнянні з лазерними далекомірами; з іншого боку, нагадаємо, що ультразвукові моделі застосовуються на невеликих відстанях (до 20 м) і в основному в тих ситуаціях, коли використання лазерного приладу утруднене, або висока точність в принципі не потрібна.

Відносно конкретних цифр також відзначимо, що найменша точність (найбільша похибка), що зустрічається в сучасних ультразвукових пристроях — 1 %, а моделі з точністю вище 0,5% практично не зустрічаються. Втім, з урахуванням особливостей застосування дана різниця зазвичай не є принциповою; також вона практично не впливає на ціну.

Максимальне відхилення від горизонтального положення, яке прилад здатний виправити «власними засобами».

Саме по собі самовирівнювання значно спрощує встановлення і початкове калібрування нівелірів (див. «Тип»), які для роботи нерідко (а для оптичних моделей — обов'язково) потрібно виставляти по горизонталі. При наявності цієї функції досить встановити прилад більше-менш рівно (у багатьох моделях для цього передбачаються спеціальні пристосування на зразок круглих рівнів) — а точне підлаштування в поздовжній та поперечній площині буде проведено автоматично. А межі самовирівнювання вказуються зазвичай для обох площин; чим більше цей показник — тим простіше прилад у встановленні, тим менше він вимогливий до початкового розміщення. В окремих моделях цей показник може досягати 6 – 8°.

Приблизний час, який потрібен механізму самовирівнювання для того, щоб встановити нівелір в строго горизонтальне положення.

Детальніше про такий механізм див. «Межі самовирівнювання». А фактичний часом його вирівнювання напряму залежить від фактичного відхилення приладу від горизонталі. Тому в характеристиках, як правило, наводять максимальний час вирівнювання — тобто для ситуації, коли у вихідному положенні прилад нахилений на максимальний кут по обох осях, поздовжньій і поперечній. Оскільки нівеліри далеко не завжди встановлюються в такому положенні, то на практиці швидкість приведення до горизонталі нерідко виявляється вище заявленої. Проте, оцінювати різні моделі має сенс саме за заявленими в характеристиках цифрам – вони дають змогу оцінити максимальну кількість часу, який доведеться затратити на вирівнювання після чергового переміщення приладу. Що стосується конкретних показників, то вони можуть варіюватися від 1,5 – 2 с до 30 с.

У теорії чим менше час вирівнювання — тим краще, особливо якщо заплановані великі обсяги робіт з частими переміщеннями з місця на місце. Однак на практиці при порівнянні різних моделей варто враховувати інші моменти. По-перше, повторимо, що швидкість вирівнювання сильно залежить від меж вирівнювання; адже чим більше кути відхилення – тим більше часу зазвичай потрібно механізму, щоб повернути нівелір в горизонталь. Так що напряму порівнювати між собою за швидкістю роботи самовирівнювання варто в основному ті пристрої, в яки...х допустимі кути відхилення однакові або відрізняються незначно. По-друге, при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт. Наприклад, якщо прилад належить часто використовувати на дуже нерівних поверхнях — то, наприклад, модель з часом вирівнювання в 20 с і межами самовирівнювання в 6° буде більш розумним вибором, ніж прилад з часом в 5 с і межами в 2°, оскільки в другому варіанті багато часу буде йти на початкове (ручне) встановлення приладу. А для більше-менш рівних горизонтальних площин, навпаки, оптимальним варіантом може виявитися більш швидкий пристрій.

Швидкість обертання випромінювача в ротаційному лазерному нівелірі (див. «Тип»). Якщо в пристрої передбачено кілька варіантів швидкості – вони вказуються через косу лінію (наприклад, «0/300/600»), а якщо регулювання здійснюється плавно — в характеристиках наводиться весь діапазон швидкостей (наприклад, «0 – 600»).

При збільшенні відстані від приладу до «мети» збільшується і довжина шляху, який лазерна мітка повинна проходити при кожному оберті. Відповідно, чим більше дальність роботи – тим вище повинна бути швидкість обертання; в іншому разі видима оком лінія буде помітно мерехтіти, а то і взагалі перетвориться з лінії в точку, що швидко пробігає. Водночас підвищення обертів збільшує енергоспоживання і знижує автономність, а також призводить до додаткового зносу механізмів приладу. Тому на невеликих відстанях висока швидкість обертання буде зайвою.

У світлі всього цього максимальну швидкість обертання виробники зазвичай підбирають з урахуванням дальності дії приладу – щоб на такій дальності лазер ефективно формував мітку і водночас не обертався надмірно швидко. Так що при виборі конкретної моделі зазвичай немає потреби звертати увагу на максимальні оберти. А ось до чого варто придивитися – так це до можливостей з вибору швидкості обертання. Чим більше таких можливостей – тим точніше можна підлаштувати нівелір під конкретні умови роботи. При цьому розширені функції управління неминуче впливають на ціну, однак цей вплив найчастіше незначний в порівнянні із...загальною вартістю самого приладу.

Кратність збільшення, що забезпечується оптичним або цифровим нівеліром (див. «Тип»). Також даний параметр наводиться для окремих лазерних далекомірів – це означає, що пристрій оснащений цифровою камерою і дисплеєм для точного наведення на потрібний об'єкт.

Чим вище кратність – тим краще в об'єктиві або на екрані видно віддалені об'єкти, проте тим більш вузьким виходить поле зору. Крім того, збільшення кратності позначається в ціні, в тому числі через підвищені вимоги до якості оптики. Ця різниця особливо актуальна якраз для нівелірів, які можуть помітно відрізнятися за кратністю: більшість моделей на ринку входить в діапазон від 20х до 34 – 38х. Так що вибирати за даним параметром варто з урахуванням особливостей планованих робіт. Наприклад, для відносно невеликих відстаней, як правило, цілком вистачає приладу на 20 – 24х, для середніх — близько 28х; а пристрої зі збільшенням в 32х і більше зазвичай належать до професійних рішень, призначених для використання на великих площах і відповідних відстанях.

Що стосується лазерних далекомірів, то їм не потрібна така точність наведення, як нівелирам. Саме тому більшість таких пристроїв взагалі не має оптики; а там, де вона є, кратність збільшення дуже невелика — від 2х до 4х. однак навіть такі показники зазвичай є ознакою прогресивного пристрою з дальністю вимірювань не менше 100 м (а нерідко — 200 м і навіть більше).

Діаметр об'єктива, використовуваного в оптичному або цифровому нівелірі (див. «Тип»); також цей параметр називають «апертура».

Чим більше об'єктив – тим вище його світлосила і тим більш якісним (при інших рівних) виходить зображення, особливо в умовах слабкої освітленості. Це особливо актуально для оптичних приладів: якщо в цифрових моделях картинку на екрані можна поліпшити за рахунок програмного оброблення, то в чисто оптичних системах такі можливості недоступні. З іншого боку, збільшення апертури напряму впливає на вартість, причому за принципом «кожен наступний міліметр обходиться дорожче попереднього». Так що при виборі за даним параметром варто виходити з балансу між ціною і якістю.

Що стосується конкретних значень, то вони в сучасних приладах можуть становити від 30 мм до 46 – 48 мм, а більшість моделей (як оптичних, так і цифрових) належать до діапазону 32 – 40 мм.

Середньоквадратична похибка вимірювань, що виникає при роботі оптичного або цифрового нівеліра.

Цей показник помітно нижче відхилення, зазначеного в пункті «Точність»: якщо точність вказують в міліметрах на метр, то СКП — в міліметрах на кілометр (точніше, так званий «кілометр подвійного ходу» — маршрут довжиною 500 м, пройдений туди і назад). Ніяких протиріч тут немає: СКП описує виключно похибку, яка обумовлена недосконалістю конструкції самого приладу і виникає при абсолютно ідеальних умовах вимірювання, в той час як точність характеризує вже систему «нівелір – рейка» і описує відхилення, актуальні для реальних умов. Тому СКП в цілому є формальним параметром, використовуваним для поділу нівелірів на групи точності — високоточні, точні і технічні. До першої категорії належать пристрої з СКП до 1 мм/км, до другої — до 3 мм/км, до третьої — всі менш точні. Мінімальні групи точності, необхідні для тих чи інших видів робіт, описані в спеціальних джерелах — зокрема, нормативних документах та інструкціях.

Найменша фокусна відстань оптичного або цифрового нівеліра (див. «Тип»).

Під фокусною відстанню в даному разі мається на увазі найменша дистанція до нівелірної рейки або іншого об'єкта, при якій прилад може чітко на ньому сфокусуватися. У більшості сучасних нівелірів ця відстань не перевищує 1,5 м, а в окремих моделях і взагалі становить близько 20 см. Так що з практичного боку це швидше довідковий, ніж реально значимий параметр — адже подібні прилади використовуються на значно більших дистанціях. Водночас при схожих основних характеристиках менша фокусна відстань, як правило, означає більш прогресивну і якісну оптику.

Ширина поля зору, що забезпечується об'єктивом оптичного або цифрового нівеліра(див.

За загальними законами оптики підвищення кратності збільшення веде до зменшення кута зору; однак моделі з однаковою кратністю можуть і відрізнятися за даним показником. При цьому, з одного боку, чим більш великий простір бачить оператор-тим зручніше робота з приладом, особливо в процесі наведення на нівелірну рейку або іншу конкретну мету. З іншого-різниця між конкретними варіантами невелика і на практиці вкрай рідко виявляється принциповою. Характерний приклад: більшість 24-кратних нівелірів мають кут огляду від 1° 20' до 1° 30', що при відстані в 100 м відповідає діаметру видимого простору приблизно від 2,32 м до 2,61 м.як бачимо, різниця в діаметрах становить всього лише близько 29 см, а при менших робочих дистанціях вона зменшується пропорційно.

Таким чином, з цієї точки зору кут огляду є скоріше довідковим, ніж реально значущим при роботі параметром. У той же час варто відзначити, що більш широке поле зору нерідко є ознакою більш просунутого інструменту, що має, зокрема, більший об'єктив — а ця особливість дає цілком практичні преімушества (докладніше див.

Робочий діапазон компенсатора, встановленого в нівелірі.

Компенсатор – це пристосування для згладжування дрібних відхилень приладу, встановленого в робоче положення. Ця функція особливо важлива для оптичних і цифрових моделей, в яких переважно і застосовується. Не варто плутати її з автовирівнюванням: останнє використовується при первинному встановленні нівеліра, а компенсатор поглинає дрібні поштовхи, що виникають вже в процесі роботи (характерний приклад — вібрація грунту від важкої будівельної техніки поблизу). А діапазон вказується за максимальним відхиленням від горизонталі, яке здатний усунути подібний механізм.

Ці значення в сучасних нівелирах невеликі, вони обчислюються в кутових хвилинах і зазвичай складають від 12 – 15' до 30'. При цьому чим ширше діапазон компенсатора – тим він ефективніше, тим сильніші поштовхи і вібрації здатний згладити; з іншого боку, підвищення ефективності неминуче позначається на ціні. Також відзначимо, що компенсатори можуть відрізнятися за типом демпфера (див. нижче).

Тип демпфера, яким оснащений компенсатор нівеліра.

Нагадаємо, компенсатори використовуються для того, щоб захистити встановлений в горизонталь прилад від дрібних поштовхів і вібрацій (наприклад, на нестабільних грунтах або біля важкої будівельної техніки). А демпфер являє собою «серце» компенсатора — механізм, що безпосередньо відповідає за вирівнювання; основою такого механізму є маятник, який знаходиться вертикально при нерухомому положенні приладу і починає гойдатися при відхиленнях від горизонталі. Щоб повернути нівелір в робоче положення, потрібно зупинити цей маятник; різні типи демпферів розрізняються саме за способом гальмування, варіанти тут можуть бути такими:

— Магнітний. Гальмування здійснюється за рахунок поля від постійного магніту. При кожному проходженні маятника повз такого магніту розгойдування сповільнюється, поки не зупиняється взагалі.

— Повітряний. Правильніше було б назвати даний спосіб «ваговим»: для роботи компенсатора використовується масивний вантаж, закріплений в нижній частині маятника.

Самі по собі обидва описаних принципи не мають принципових відмінностей ні в точності, ні в ефективності роботи. Вважається, що для високоточних нівелірів краще підходить повітряний демпфер, для менш точних пристроїв (з так званою технічною точністю) — магнітний; однак на практиці все залежить від загальної якості виготовлення конкретного приладу.

Кількість точок відліку, передбачена в далекомірі (див. «Тип»).

Точкою відліку називають «умовний нуль» — точку, від якої прилад починає вимірювати відстань. Якщо в приладі заявлена всього одна точка відліку – то це, як правило, задній край корпусу. Однак таких моделей на ринку небагато, в основному це найбільш прості і недорогі далекоміри. Набагато більшою популярністю користуються пристрої, де таких точок дві – зазвичай задній і передній краї корпусу. Зустрічаються і більш прогресивні варіанти — три або навіть чотири точки відліку. У першому варіанті роль додаткового умовного нуля грає або відкидна упорна скоба, або точка кріплення на штатив; а в другому зазвичай передбачається і скоба, і гніздо для штатива.

У будь-якому разі більша кількість точок відліку дає більше можливостей при вимірюваннях, проте збільшує вартість пристрою.

Діапазон температур, при якому прилад здатний гарантовано працювати досить довгий час без збоїв, поломок і перевищень зазначеної характеристик похибки вимірювань. Варто враховувати, що мова йде насамперед про температуру корпусу пристрою, а вона залежить не тільки від температури навколишнього повітря — до прикладу, залишений на сонці інструмент може перегрітися навіть у досить прохолодну погоду.

Загалом звертати увагу на цей параметр варто тоді, коли Ви шукаєте модель для роботи на відкритому повітрі, в неопалюваних приміщеннях та інших місцях з умовами, відчутно відрізняються від кімнатних; в першому випадку має сенс також переконатися в наявності пиловологозахисту (див. «Клас захисту»). З іншого боку, навіть відносно прості і «короткозорі» нівеліри/далекоміри зазвичай добре переносять і спеку, і холод.

Типорозмір різьблення, використовуваного для кріплення нівеліра/далекоміра на штатив (при наявності такої можливості). Цей параметр може стати в нагоді в тому разі, якщо у Вас вже є геодезичний штатив, який ви хочете використовувати з інструментом.

Найбільш популярні в сучасних пристроях варіанти – 1/4 "і 5/8". Варто відзначити, що 1/4 " є стандартним розміром для фототехніки – відповідно, нівеліри з таким різьбленням можна встановлювати навіть на звичайні фотоштативи.

Можливість автоматичного відключення приладу по закінченні певного часу. Дана функція зустрічається в тих різновидах вимірювальних інструментів, які вимагають живлення для роботи — насамперед мова йде про лазерних дальномерах, однак в цей список можуть входити і нівеліри (див. «Тип»), як лазерні, так і оптичні з додатковими цифровими модулями. Основним призначенням автовимкнення є економія електроенергії: адже практично всі подібні пристрої мають автономні джерела живлення (див. «Живлення»), заряд яких не нескінченний. Забувши вимкнути прилад, можна зіткнутися з неприємною ситуацією: батарейки сіли, а свіжих під рукою немає; автовимкнення запобігає подібні ситуації і загалом збільшує час роботи без заміни батарей або зарядки акумулятора. Крім того, ця функція корисна і з точки зору безпеки: автоматичне відключення лазера знижує ймовірність того, що його промінь випадково потрапить в очі кому з оточуючих (включаючи і забудькуватого оператора).

В одних моделях автовимкнення спрацьовує на всю електроніку повністю, в інших може передбачатись відключення спершу лазера (як найбільш енергоємною і небезпечною частини), і лише через деякий час — усіх інших електронних ланцюгів.

Час, через який прилад сам по собі повністю вимикається, якщо користувач не робить ніяких дій.

Детальніше про автовимикання див. вище; а його час має двояке значення. З одного боку, якщо цей час невеликий — то і час роботи приладу «вхолосту» буде мінімальним, що сприяє економії енергії. З іншого боку, занадто часте автовимикання (з подальшим вмиканням для роботи) також небажане — воно підсилює знос компонентів і знижує ресурс, та й для користувача не завжди зручне. Так що виробники вибирають час з урахуванням балансу між цими моментами, а також загального класу і призначення приладу. Наприклад, в деяких далекомірах даний показник не досягає і хвилини, хоча в більшості подібних приладів він знаходиться в діапазоні від 3 до 8 хвилин; а в окремих професійних пристроях (перш за все нівелірах) час автовимикання може становити 30 хвилин і більше (до 3 годин).

Час, через який лазер приладу автоматично вимикається, якщо користувач не робить ніяких дій.

Цей параметр актуальний в першу чергу для лазерних далекомірів. Пов'язано це з тим, що в таких приладах лазер є одним з найбільш «ненажерливих» (в плані енергоспоживання) компонентів, притому що використовується він лише безпосередньо в процесі вимірювань. Тому поряд з автовідключенням самого приладу (див. вище), в таких пристроях може передбачатися також автовідключення лазера – в основному як «страхувальна» функція на той випадок, якщо сам користувач забуде відключити випромінювач. Час такого автовідключення зазвичай не перевищує хвилини-півтори, хоча зустрічаються і винятки.

Довжина хвилі випромінювання, видається світлодіодом нівеліра або далекоміра; цей параметр визначає насамперед колір лазерного променя. Найбільше поширення в сучасних моделях набули світлодіоди з довжиною хвилі близько 635 нм — при відносно невисокій вартості вони забезпечують яскраве випромінювання червоного кольору, що дає непогано видиму проєкцію. Зустрічаються також зелені лазери, зазвичай на 532 нм — мітки від них видно ще краще, однак такі світлодіоди коштують досить дорого і застосовуються рідко. А випромінювання з хвилею довше 780 нм належить до інфрачервоного спектру. Такий лазер невидимий неозброєним оком і погано підходить для нівелювання, однак може застосовуватися в дальномерах — зрозуміло, за наявності видошукача (докладніше див. «Тип»).

Колір лазерного променя, що видається приладом.

Найбільшою популярністю в наш час користуються червоні лазери: вони порівняно недорогі, досить ефективні і функціональні, а також непогано помітні на більшості поверхонь. У свою чергу, зелені лазери краще помітні людським оком (при тій же потужності випромінювача); проте коштують вони помітно дорожче за червоні, споживають більше енергії і мають менший термін служби, а тому й зустрічаються значно рідше.

Лінії синього кольори рідко зустрічаються у лазерних приладах. Їхня конкурентна перевага перед традиційними зеленими та червоними лазерами — висока яскравість, що зумовлює відмінну видимість променів на багатьох поверхнях, у т.ч. під час виконання робіт на свіжому повітрі.

В окремих приладах можна зустріти одразу два види лазерів – і червоний, і зелений. Як правило, це нівеліри з кількома проекціями, де зелений колір використовується для побудови площин, а червоний для точкових проекцій.

Клас лазерного випромінювача, встановленого в приладі.

Від даного показника залежить в першу чергу потужність лазера; а вона, зі свого боку, впливає на ефективну дальність приладу і запобіжні заходи при роботі з ним. Основні варіанти, актуальні для сучасних нівелірів і далекомірі – це клас 2, клас 2M і клас 3R, ось їх більше докладний опис:

— 2. Такий лазерний промінь вважається безпечним при випадковому попаданні в очі, оскільки завдяки моргальному рефлексу час впливу в таких ситуаціях зазвичай не перевищує чверті секунди. Це стосується як неозброєного ока, так і використання збільшуючих інструментів на зразок монокуляра або навіть телескопа. А ось постійний вплив на око вже становить небезпеку для зору. Потужність таких випромінювачів повинна бути нижче 1 мВт. Фактично 2 – це найнижчий (за потужністю) клас, застосовуваний в нівелирах і далекомірах; слабші лазери класів 1 і 1М просто не дають потрібної ефективності. Застосовуються такі випромінювачі в переважній більшості приладів невисокої і середньої потужності.

– 2M. Такі лазери дають більш широкий промінь, ніж випромінювачі класу 2. При цьому подібний промінь також вважається безпечним при випадковому попаданні в око — але тільки за умови, якщо мова йде про неозброєне око. При перегляді через монокуляр або інший збільшуючий оптичний інструмент лазери класу 2М небезпечні навіть пр...и короткочасному (в частки секунди) впливі на око. В цілому даний варіант зустрічається досить рідко: клас 2М не є строго офіційним і не має таких чітких критеріїв, як оригінальний клас 2.

— 3R. Також відомий як ІІІа. Фактично– аналог класу 2, що передбачає більш високу потужність випромінювача, а саме від 1 до 4,99 мВт. При цьому лазери класу 3R в цілому вважаються безпечними при випадковому попаданні в око, коли людина рефлекторно моргає або відвертається і час експозиції не перевищує ¼ секунди. Проте, такі випромінювачі дають більший ризик серйозного збитку для здоров'я, ніж пристрої 2 класу, так що при використанні все ж варто дотримуватися підвищеної обережності.

Кількість вертикальних проєкцій, які видаються лазерним нівеліром під час роботи.

Більшість сучасних нівелірів розраховані на строго певне положення під час роботи; відповідно, вертикальної називають проєкцію, проведену зверху вниз відносно штатного положення приладу. За наявності декількох таких площин нівелір можна використовувати для двох, а то й трьох стін відразу — це стане в нагоді, наприклад, для одночасної роботи кількох людей. Водночас існують портативні пристрої, які можуть застосовуватися в різних положеннях; для них вертикальної називають основну робочу площину, хоча під час роботи вона може розташовуватися і горизонтально, і під кутом, у залежності від конкретних задач. Також відзначимо, що вертикальна проєкція може давати і горизонтальну лінію — наприклад, при установці нівеліра на підлозі.

Варто враховувати, що кількість проєкцій вважається не по геометричних площин, а за окремими лазерним елементів, кожен з яких відповідає за свою ділянку роботи». Наприклад, якщо нівелір має два вертикальних елемента, розташованих на протилежних торцях і спрямованих у різні сторони, вони вважаються за дві проєкції навіть у тому випадку, якщо ці проєкції лежать в одній площині.

Кут розгортки у вертикальній площині, що забезпечується випромінювачем нівеліра. Якщо таких випромінювачів кілька (наприклад, з двох сторін корпусу) — даний параметр наводиться для кожного з них окремо.

Кут розгортки – це, по суті, кут охоплення, тобто ширина сектора, що захоплюється випромінювачем при формуванні лінії. Чим ширше цей кут – тим зручніше прилад в роботі, тим нижча ймовірність, що пристрій доведеться переміщати вгору-вниз для побудови лінії. З іншого боку, більший кут розгортки (при тій же дальності) потребує більшої потужності — а це, відповідно, позначається на вартості і енергоспоживанні.

Кількість горизонтальних проєкцій, яке лазерний нівелір може видати під час роботи. Як і у випадку з вертикальними (див. вище), цей параметр описує не кількість геометричних площин, а кількість окремих робочих елементів для проєктування горизонтальних ліній. При цьому проєкція площину зазвичай одна, а кілька елементів для неї може передбачається для того, щоб розширити сектор, охоплюваний пристроєм. Наприклад, традиційний лазерний нівелір (див. «Тип») з 4 горизонтальними проєкціями може бути здатний перекрити повне коло на 360° — зразок ротаційного (див. там само), але при відчутно меншою вартості. Звичайно, про повноцінну заміну говорити не доводиться, оскільки потужність і далекобійність таких пристроїв також не дуже велика, але для роботи в приміщеннях з дистанціями в кілька метрів, де водночас важливий широке охоплення, звичайна модель з декількома проєкціями часто буває переважно ротаційної. Самі ж ротаційні нівеліри за визначенням мають одну горизонтальну проєкцію.

Кут розгортки в горизонтальній площині, що забезпечується випромінювачем нівеліра. Якщо випромінювачів кілька – тут вказується їх загальний кут охоплення; характерний приклад подібних пристроїв — моделі на повні 360°, що не належать до ротаційних.

Власне, всі ротаційні пристрої за визначенням дають охоплення в 360°. Тому звертати увагу на даний параметр варто в тих ситуаціях, якщо мова йде про більш традиційні лазерні нівеліри. І тут варто враховувати, що більший кут охоплення, з одного боку, може забезпечити додаткову зручність, з іншого — збільшує ціну і енергоспоживання приладу. Так що при виборі варто виходити з реальних потреб; докладні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах.

Кількість окремих крапок, що проєктуються лазерним інструментом — далекоміром або нівеліром, див. «Тип» — під час роботи. У першому випадку стандартно передбачається одна точкова проєкція — більшої кількості для вимірювання відстаней просто не потрібно. В нівелірах же може зустрічатися кілька точок, а деякі моделі взагалі не мають площинних проєкцій і працюють тільки з точками. Такий формат може бути не настільки зручний, як відображення ліній; водночас, при тій же потужності лазера точкові мітки відсвічують яскравіше і видні краще, особливо на великих відстанях. Крім того, існують окремі види робіт, для яких оптимальною вважається саме точкова проєкція — наприклад, прокладання каналізації, визначення розташування для двох отворів у протилежних стінах і т. ін.

Зеніт в даному випадку називають точкову проєкцію, спрямовану вертикально вгору.

Сама по собі така проєкція може стати в нагоді, наприклад, якщо потрібно виконати в декількох перекриттях отвори, розташовані строго одне над іншим. Досить навести» зенітний " лазер на отвір, розташоване прямо над ним — і мітка від променя, що пройшов крізь цей отвір, вкаже точку для отвору на наступному перекритті. А якщо прилад має також функцію Надіра (див.нижче), то поєднання цих функцій буде дуже зручним для розмітки одночасно підлоги і стелі — під стійки, перегородки і т. п.: мітки від Зеніту і Надіра розташовуються строго одна над іншою.

Надир в даному випадку називають точкову проєкцію, спрямовану вертикально вниз.

Сама по собі така проєкція може застосовуватися, зокрема, для пророблення отворів на одній вертикалі в перекриттях, розташованих на різних рівнях. Досить виконати одне з отворів, встановити над ним нівелір — і йде вертикально вниз лазерний промінь вкаже місце розташування наступного отвору. А в пристроях, що мають також функцію Зеніту (див. вище), мітки від зенітної і надірної проєкції розташовуються строго одна над іншою. Це дуже зручно при розмітці одночасно підлоги і стелі під стійки, перегородки і т. п.

Можливість змінювати режим роботи лазерного нівеліра за рахунок зміни положення призми, що розсіює лазерний промінь. Якщо точніше, дана функція дозволяє перемикати один і той же випромінювач в різні режими: вертикальний, горизонтальний, хрестоподібний, точковий. Конкретний набір цих режимів може бути різним, залежно від моделі, проте в будь-якому випадку варто мати на увазі: ручна настройка призми дуже погано поєднується з високоточними механізмами. Тому дану функцію можна зустріти лише в найпростіших моделях, призначених виключно для нескладних побутових завдань і не передбачають особливої точності.

Можливість відключити компенсатор, встановлений в нівелірі. Якщо точніше, мова йде про можливість відключити систему самовирівнювання (нагадаємо, вона використовується для автоматичного приведення пристрою до горизонталі при первісній установці).

Блокування компенсатора може стати в нагоді в двох випадках. Перший-це транспортування: компенсатори є досить делікатними механізмами, і у включеному стані вони погано переносять удари і струсу, яким прилад може піддаватися при переміщенні з місця на місце. Другий випадок-установка пристрою під нахилом, коли приведення до горизонталі просто є зайвим.

Особливість конструкції, що зустрічається в далекомірах-переважно лазерних.

Позиційна скоба являє собою спеціальний упор на корпусі приладу, призначений для зручності при вимірі відстаней в деяких ситуаціях. Цей упор є однією з точок відліку — тобто виставивши відповідні настройки, заміряти відстань можна не від переднього або заднього краю корпусу, а від скоби. Це буває корисно, зокрема, при вимірюванні дистанції від різних крайок — дверних і віконних прорізів, країв стільниць і бордюрів, і т.п.: у подібних ситуаціях буває зручно уперти скобу в початкову точку виміру.

Власний екран на корпусі.

Всі дисплеї використовуються для виведення різної додаткової інформації, що на фоні моделей без дисплеїв робить керування більше зручним та наочним; а ось конкретний функціонал та особливості екрану можуть бути різними, залежно від типу. Трапляються чорно-білі варіанти, дисплеї з підсвічуванням, кольорові і навіть сенсорні. Докладніше про кожного:

- Ч/б без підсвічування. Найбільш простий та недорогий тип дисплея: чорно-біла РК-матриця без власного підсвічування. Незважаючи на загальну простоту, такі екрани можуть мати досить великі можливості: технічно вони можуть відображати дані, пов'язані з роботою приладу (наприклад, результати вимірювань далекоміра), та іншу додаткову інформацію, у тому числі досить специфічну. По суті, єдине, для чого не підходять ч/б дисплеї – це виведення картинки із цифрової камери. Насправді ж функціонал дисплея підбирається під можливості конкретного пристрою. Що стосується відсутності підсвічування, то ця особливість ускладнює застосування в умовах слабкого освітлення, зате знижує ціну та енергоспоживання. Крім того, під сонцем або іншим яскравим освітленням на просунутих екранах з підсвічуванням зображення може «вицвітати», тоді як на найпростіших чорно-білих без підсвічування воно, навпаки, стає ще чіткішим.
...
- Ч/б з підсвічуванням. Чорно-білі екрани оснащені системами підсвічування. Зазначимо, що до цієї категорії фактично входять два різновиди дисплеїв: традиційні чорно-білі РК-матриці формату «чорне зображення на білому тлі», доповнені зовнішньою системою освітлення, а також одноколірні екрани формату «світле зображення на чорному тлі», де може світитися само зображення. Як би там не було, подібні дисплеї можна без обмежень використовувати при слабкому освітленні, проте зворотним боком цього є збільшене енергоспоживання особливо в моделях, де підсвічування працює постійно.

- Кольоровий. Функціонал кольорових дисплеїв може бути різним - від найпростіших РК-екранів, здатних відображати лише кілька основних кольорів (наприклад, виділяти іншим кольором найважливіші цифри на екрані), до повнокольорових матриць (на зразок тих, що використовуються, наприклад, у ноутбуках). Перший різновид трохи зручніший і наочніший за описані вище ч/б дисплеї, коштує трохи дорожче, проте інших відмінностей не має. Найбільш досконалі кольорові екрани, у свою чергу, можуть відображати навіть картинку з цифрової камери — і, власне, якраз і застосовуються переважно у приладах, що оснащені такими камерами.

- Сенсорний. Найбільш просунутий різновид дисплеїв. Такі екрани практично обов'язково робляться кольоровими та оснащуються підсвічуванням, а сенсорне керування дає змогу використовувати їх ще й для керування приладом (на зразок того, як це відбувається у смартфонах та планшетах). У плані керування сенсорні екрани зручніші та наочніші, ніж традиційні панелі з кнопками, перемикачами тощо; вони набагато краще підходять для роботи з великою кількістю функцій, а також дають деякі додаткові можливості, недоступні при традиційному управлінні. З іншого боку, таке обладнання обходиться недешево, а застосовувати його в порівняно простих і недорогих приладах просто не має сенсу — для таких моделей цілком вистачає й доступніших дисплеїв, аж до найпростіших чорно-білих. Тому наявність сенсорного екрана практично гарантовано є ознакою висококласного приладу з великою кількістю функцій.

Цифрова камера, вбудована прямо в корпус приладу.

Відзначимо, що таке оснащення за визначенням передбачається в цифрових нівелірах, так що для подібних пристроїв наявність камери спеціально не уточнюється. А більшість приладів, для яких вказана дана особливість, належать до лазерних далекомірів: зображення з камери виводиться прямо на екран, і вся система використовується в якості видошукача для наведення променя на потрібний об'єкт. Вбудована камера буває особливо корисна на значних відстанях (від 50 м і більше), на яких побачити лазерну мітку і проконтролювати її положення буває важко. Власне, камерами саме і оснащуються потужні «далекобійні» далекоміри – в більш простих пристроях застосовувати таке оснащення особливо немає сенсу, тим більше що воно помітно впливає на ціну.

Традиційний Механічна рулетка, вбудована прямо в корпус приладу.

Ця функція найбільш популярна серед лазерних далекомірів: рулетка також призначається для виміру відстаней, її застосування дозволяє не витрачати заряд батареї, а в деяких випадках гнучка металева стрічка і зовсім виявляється зручніше, ніж лазер. Відзначимо, що такі прилади зазвичай виглядають не як далекоміри з додатковим оснащенням, а скоріше як традиційні рулетки, доповнені лазером.

Також подібне оснащення можна зустріти в окремих лазерних нівелирах - в основному простих і недорогих моделях, розрахованих на чисто побутове застосування.

Рівень на основі бульбашкової капсули (або декількох таких капсул), вбудований в корпус приладу.

Таке пристосування дає змогу контролювати положення пристрою – а саме перевіряти, чи виставлен він в горизонталь; при цьому в деяких моделях передбачаються також рівні для вертикального положення, а іноді навіть для нахилу під 45° або під іншим кутом. А ось конкретне призначення бульбашкового рівня може бути різним, залежно від типу і загального рівня приладу. Найбільш популярний варіант – попереднє, грубе встановлення лазерного нівеліра в горизонталь: первісне налаштування здійснюється вручну за допомогою рівня, а після цього задіюється вбудований механізм самовирівнювання. У простих і недорогих нівелирах побутового призначення, де не потрібна висока точність, бульбашкова камера і взагалі може бути єдиним способом встановлення в потрібне положення; а деякі з таких приладів можуть використовуватися ще й як повноцінні будівельні рівні.

Вбудований детектор, що дозволяє використовувати прилад для пошуку невидимих оком металевих деталей або проводів — наприклад, прихованої в стіні арматури або електрокабеля.

Відзначимо, що функціонал подібного детектора варто уточнювати окремо: якщо проводку під напругою можуть виявляти практично всі прилади з даною функцією, то можливість пошуку металевих предметів доступна далеко не завжди. Також варто відзначити, що таке оснащення на практиці потрібно не так часто, а обходиться недешево. Тому можливість виявлення металу / проводки в наш час мають лише поодинокі моделі (хоча серед них зустрічаються і нівеліри, і далекоміри).

Технологія, що дає можливість приладу безпосередньо зв'язуватися з іншим Bluetooth-пристроєм – наприклад, планшетом, ноутбуком або навіть ПК (з відповідним модулем або адаптером).

Як правило, на зовнішній пристрій потрібно встановити спеціальний додаток. Конкретні ж способи застосування Bluetooth можуть бути різними – залежно від типу і моделі приладу. Наприклад, в далекомірах через такий зв'язок передаються результати вимірювань; при цьому в додатку на зовнішньому пристрої можуть бути доступні вельми прогресивні можливості з обчислень — в тому числі ті, які важко або не має сенсу реалізовувати в самому приладі. Зі свого боку, в нівелирах подібне з'єднання використовується в основному для управління налаштуваннями приладу і контролю його робочих параметрів. Відзначимо також, що дальність зв'язку по Bluetooth зазвичай становить близько 10 м, а в прогресивних модулях з підтримкою спеціальних стандартів — до 100 м (хоча для повної гарантії варто все ж виходити з першої цифри).

Технологія бездротового зв'язку. Технічно є більш просунутою, ніж Bluetooth: може використовуватися і для прямого зв'язку між пристроями, і для підключення до комп'ютерних мереж (в тому числі Інтернету), а дальність зв'язку навіть в найпростіших стандартах досягає 100 м.у той же час в нівелирах і далекомірів Wi-Fi використовується вкрай рідко — буквально в одиничних моделях. Конкретні можливості такого зв'язку, знову ж таки, варто уточнювати окремо: в теорії вони можуть варіюватися від прямого з'єднання з ноутбуком, планшетом і т.п. до віддаленого доступу і управління через Інтернет, на практиці ж функціонал підбирається під спеціалізацію і загальний рівень конкретного приладу.

Він же COM-порт. Службовий роз'єм для обміну даними з комп'ютером або ноутбуком, а також деяким спеціалізованим обладнанням. Зустрічається в окремих моделях лазерних далекомірів і цифрових нівелірів; через COM-порт можна передавати дані вимірів, управляти настройками, а в другому випадку — навіть транслювати зображення з камери нівеліра.

Відзначимо, що в чистому вигляді роз'єми RS-232 в сучасних комп'ютерах зустрічаються вкрай рідко — однак існують перехідники з цього інтерфейсу на традиційний USB.

Функції далекоміра дозволяють більш комфортно виконувати роботи і не вираховувати різні математичні формули, а однією кнопкою отримати результат після вимірів. Серед таких помічників зустрічаються вимір площі / обсягу, непрямі вимірювання (теорема Піфагора ), вимірювання кута нахилу, вимірювання висоти, вимірювання трапеції, додавання / віднімання, хв. / макс. значення, безперервний вимір (трекінг), таймер зворотного відліку, режим розмітки, режим маляра >, пам'ять останніх вимірювань та інші. Докладніше про них:

– Вимірювання площі/об'єму. Вбудований програмний інструмент для вимірювання площі та/або об'єму приміщень або великих об'єктів. Дана функція працює наступним чином: від користувача потрібно лише заміряти довжину, ширину, а для об'єму — також висоту об'єкта, після чого далекомір самостійно перемножить отримані дані і виведе підсумковий результат.

– Опосередковані вимірювання (теорема Піфагора). Функція, що дає змогу визначати довжину однієї зі сторін прямокутного трикутника по двох інших його сторонах. Один з най...популярніших варіантів її застосування — вимірювання висоти будівель, стін, стовпів та інших об'єктів без необхідності підходити до них. Для цього потрібно розмістити далекомір на рівні землі і з цієї точки заміряти дві відстані: до підніжжя об'єкта, по горизонталі (один з катетів) і до вершини об'єкта (гіпотенуза). На основі теореми Піфагора прилад автоматично розрахує довжину другого катета – тобто, в даному разі, висоту, що вимірюється.

– Вимірювання кута нахилу. Функція, що перетворює далекомір в прогресивний рівень. При її вмиканні досить прикласти прилад боковою стороною до похилої поверхні або іншого подібного об'єкта — і вбудований датчик автоматично визначить кут нахилу, вивівши його на дисплей.

– Вимірювання висоти. Спеціальний режим для виміру висоти різних об'єктів. Відзначимо, що в багатьох приладах цю функцію фактично виконують опосередковані вимірювання по теоремі Піфагора (див. вище). Тому можливість вимірювання висоти вказується в основному в тих моделях, які мають більш прогресивні можливості за такими вимірами. Характерний приклад – розширений варіант теореми Піфагора, застосовуваний при встановленні далекоміра на штативі на деякій висоті від землі. При такому розміщенні для виміру висоти потрібно провести три виміри: відстань до підніжжя об'єкта (далекомір буде нахилений вниз), до об'єкта по горизонталі і до його вершини. За отриманими даними прилад вибудує два трикутника, проведе необхідні обчислення і видасть підсумкове значення висоти.

– Вимірювання трапеції. Функція, що дає змогу по трьох сторонах прямокутної трапеції визначити довжину четвертої сторони і загальну площу фігури. Використовується в основному для обчислення площі стін і фасадів в будинках з дахами похилої, двосхилої і іншої аналогічної форми. Якщо верхня частина стіни має нахил в один бік – для визначення площі досить заміряти довжину основи і висоту двох сторін, що примикають до країв даху. Якщо верхня частина стіни примикає до двосхилого даху — стіну потрібно розділити на дві трапеції і заміряти їх за тією ж процедурою; аналогічний спосіб можна використовувати з дахами більш складної форми, через яку верхня сторона стіни має вигляд ламаної лінії.

– Додавання / віднімання. Можливість підсумувати результати вимірювань, а також віднімати один результат від іншого. Одна з найпростіших обчислювальних функцій – яка, тим не менш, може помітно полегшити життя користувачеві.

– Мін. / макс. значення. У цьому режимі прилад здійснює цілу серію вимірів з невеликим інтервалом, а потім відображає найменше або найбільше з отриманих значень. Як правило, в сучасних далекомірах передбачаються обидва формати роботи (і мінімум, і максимум), тому їх і об'єднують в одну функцію. Проте, сенс цих варіантів різний. Наприклад, максимальне значення дає змогу, крім іншого, точно визначити діагональ приміщення: досить розмістити прилад в кутку, увімкнути відповідний режим і не поспішаючи провести лазером по горизонталі в районі протилежного кута; найбільша отримане відстань і буде довжиною діагоналі. Зі свого боку, мінімальне значення може стати в нагоді, наприклад, для виміру довжини перпендикуляра до стіни; методика виміру тут аналогічна, а найменша отримане кількість саме і буде відповідати довжині перпендикуляра.

– Безперервне вимірювання (трекінг). У цьому режимі прилад безперервно проводить виміри з досить високою частотою (зазвичай 1 – 2 рази в секунду), видаючи відповідні результати на дисплей. Такий формат роботи називають «режимом рулетки», він дає змогу постійно відстежувати відстань від далекоміра до певного об'єкта. Це буває корисно, наприклад, якщо потрібно точно відміряти відстань від стіни, стовпа або іншого орієнтиру: замість того, щоб проводити кілька вимірів, намагаючись «потрапити» приладом в потрібне положення, досить увімкнути трекінг і рухати далекомір до тих пір, поки на екрані не відобразиться потрібне значення відстані.

– Таймер зворотного відліку. Функція, що дає змогу автоматично проводити вимір по закінченню заданого проміжку часу. Свого роду аналог зйомки за таймером у фотоапаратах: досить навести прилад на потрібну точку, увімкнути зворотний відлік — і по його закінченню пристрій сам спрацює. Зворотний відлік використовується в основному для того, щоб усунути посмикування корпусу, що неминуче виникають при вимірах вручну (після натискання кнопки); це буває особливо корисно при високоточних вимірах і/або при використанні приладу зі штатива або іншої підставки.

– Режим розмітки. Режим, що дає змогу розділити той чи інший відрізок на ділянки певної довжини — наприклад, під стовпчики для огорожі. Конкретна реалізація і можливості цього режиму можуть бути різними, ці нюанси варто уточнювати за інструкцією до конкретного приладу. Наприклад, в одних пристроях можна заміряти загальну довжину відрізка, задати кількість однакових ділянок — і електроніка сама обчислить довжину кожної частини. В інших можна вручну ввести довжину відрізка, або навіть відразу кілька варіантів їх довжини (наприклад, відстань від вихідної точки до першої мітки і подальші проміжки між мітками). У будь-якому разі в режимі розмітки далекомір працює аналогічно описаному вище трекінгу – постійно роблячи виміри і виводячи на дисплей актуальний результат. А при вимірі прилад потрібно плавно переміщати уздовж лінії, що розмічається; при досягненні чергової мітки буде подаватися сигнал.

– Режим маляра. Режим, призначений для обчислення загальної площі стін (внутрішніх в приміщенні або зовнішніх у всій будівлі). Подібна можливість особливо зручна при малярних роботах (звідси і назва), а також інших аналогічних завданнях — поклейці шпалер, укладанні плитки, зовнішньому утепленні тощо. Реалізується «режим маляра», як правило, наступним чином: за допомогою приладу майстер заміряє спочатку загальний периметр стін, потім — їх висоту (або навпаки), після чого електроніка автоматично проводить підрахунки і видає підсумкове значення.

– Пам'ять останніх вимірювань. Можливість зберігати в пам'яті приладу результати декількох останніх вимірів. У більшості моделей з цією функцією пам'ять останніх вимірювань увімкнена від початку, користувачеві не потрібно спеціально змінювати якісь налаштування. Зручність такої пам'яті очевидна: вона дає змогу при необхідності повернутися до попередніх результатів і уточнити те чи інше значення, не повторюючи виміру. Варто лише мати на увазі два моменти. По-перше, кількість комірок пам'яті може бути різною — як правило, воно знаходиться в діапазоні від 20 до 100 і вказується тут же, прямо під словами «пам'ять останніх вимірювань». По-друге, при переповненні цих комірок найновіші результати автоматично перезаписуються замість найстаріших; а така функція, як захист окремих комірок від перезапису, в лазерних далекомірів зазвичай не зустрічається (хоча можливі й винятки — цей момент варто уточнювати за документацією до конкретного приладу).

— Калькулятор. Традиційний калькулятор, що дає змогу проводити різні обчислення за бажанням користувача. Це можуть бути як операції з даними, отриманими при вимірах, так і дії з цифрами, введеними вручну.

- Горизонтальний режим Smart. «Розумний» режим, що дає змогу заміряти і обчислювати цілий набір розмірів і кутів, буквально не сходячи з місця. Характерний приклад реалізації Smart виглядає так: далекомір з однієї і тієї ж точки заміряє дві відстані до стіни або іншого аналогічного об'єкта — одну найменшу (по перпендикуляру), а другу до певної точки «по сусідству». Після цього на основі отриманих даних прилад обчислює кут повороту і відстань між точками. Можливі й інші, більш специфічні функції.

– Вимірювання похилих об'єктів. Різні додаткові функції, пов'язані з вимірами похилих об'єктів (крім визначення кута нахилу, описаного вище). Конкретний набір таких можливостей може бути різним; їх варто уточнювати окремо.

Відзначимо також, що в сучасних далекомірах можуть зустрічатися і інші можливості, крім перерахованих вище.

Рівень захисту від шкідливих впливів (насамперед — проникнення всередину сторонніх предметів), яку забезпечує корпус нівеліра/далекоміра у відповідності зі стандартом IP. Цей стандарт описує дві окремі характеристики — захист від твердих предметів і води. Вони позначаються відповідно першою і другою цифрою, що стоїть після індексу IP; чим більші цифри — тим вищий ступінь захисту.

Враховуючи, що нівелірам і далекомірам зазвичай доводиться працювати на будмайданчиках, де є велика кількість пилу, мінімальним рівнем захисту від твердих предметів для таких інструментів є п'ятий. Він допускає попадання всередину деякої кількості пилу, однак з таким розрахунком, щоб вона не впливала на працездатність пристрою. Максимальний рівень стійкості до пилу — 6, він передбачає повну захищеність від твердих частинок.

Друга характеристика, захист від вологи, в нівелірах і далекомірах зазвичай вказується, починаючи з рівня 4. Офіційно він передбачає захист «від бризок, що потрапляють з будь-якого напрямку», на практиці це означає можливість застосування при середньому дощі з сильним вітром — незайвий момент в тому випадку, якщо інструмент передбачається використовувати на відкритих майданчиках. Рівень 5 допускає роботу під час бурі та зливи, прилад шостого класу може перенести потрапляння під хвилю, сьомого — короткочасне занурення під воду до 1 м, а восьмого — навіть тривале перебування під водою. Втім, для звичайного будівельного інструменту занадто висока водостійк...ість зазвичай не потрібна.

Власне, найпопулярнішим варіантом в сучасних будівельних інструментах є клас IP54: його цілком достатньо навіть для роботи в негоду, при цьому коштують такі корпуси порівняно недорого. Зустрічаються і більш захищені моделі, але рідше.

Також варто відзначити, що сам по захист від пилу та вологи певного рівня зазвичай передбачається навіть в приладах, які не мають маркування IP. Відсутність цього індексу не обов'язково означає відсутність захисту — це говорить лише про те, що корпус не проходив офіційну сертифікацію за стандартом IP. Але якщо Вам потрібна додаткова гарантія надійності — варто все ж звернути увагу на сертифіковані варіанти.

Тип та кількість елементів живлення, що застосовуються у нівелірі/далекомірі. Всі елементи стандартних типорозмірів (АА, ААА, C, D, "Крона") випускаються в двох форматах — одноразові батарейки та акумулятори, що перезаряджаються. Це дає користувачу вибір: або кожен раз докуповувати відносно недорогі батарейки, або один раз витратитися на акумулятор із зарядним пристроєм, а потім просто заряджати батарею у разі потреби. Оригінальні акумулятори за визначенням робляться лише такими, що перезаряджаються, як і акумулятори 18650.

Конкретні ж види живлення на сьогоднішній день можуть бути такими:
— АА. Стандартний елемент, відомий у просторіччі як «пальчикова батарейка». Потужність даних елементів — середня, вони можуть застосовуватися як у простих, так і досить прогресивних і «далекобійних» пристроях. Таке живлення зручне за рахунок того, що батареї АА поширені дуже широко і продаються практично повсюдно — завдяки цьому з їх пошуком і заміною зазвичай не виникає проблем.
— ААА. Зменшена версія елемента АА, описаного вище — практично ідентична за формою, однак тонше і коротше. Такі елементи, відомі як «мініпальчикові» або «мізинчикові», мають досить невисоку ємність і потужність, однак незамінні для...портативних приладів, де компактність має вирішальне значення. Вони також поширені досить широко.
— C. Елемент циліндричної форми, у вигляді характерного, досить товстого «барильця» — при довжині 50 мм діаметр становить 26 мм. За рахунок більш високої ємності і потужності, ніж у АА, краще підходить для прогресивних моделей з «далекобійними» лазерами, однак застосовується рідше і загалом поширений менше.
— D. Найбільш великий і ємний тип стандартних елементів живлення, що зустрічається в сучасних нівелірах і далекомірах: товщина і діаметр становлять 62 і 34 мм, відповідно. Основною сферою застосування батарей D є потужні професійні пристрої.
— Акумулятор. У цьому разі мається на увазі живлення інструменту від оригінального акумулятора, що не відноситься до будь-якого стандартного типорозміру. Цей варіант хороший тим, що комплектні акумулятори першопочатково створюються під конкретну модель нівеліра/далекоміра і відразу ж йдуть в комплекті (а в деяких моделях взагалі робляться незнімними); крім того, їх характеристики можуть значно перевищувати показники стандартних елементів аналогічного розміру і ваги. З іншого боку, таке живлення менш зручне при вичерпанні заряду в невідповідний момент: єдиним варіантом виправлення ситуації зазвичай є перезаряджання, а воно займає досить багато часу (тоді як стандартні батарейки можна замінити буквально за хвилину).
— 18650. Назва цих батарей походить від їх габаритів: 18,6х65,2 мм, циліндричної форми, зовні вони нагадують дещо збільшені елементи АА, проте мають робочу напругу порядку 3,7 В і вищу ємність. Крім того, всі елементи типу 18650 за визначенням є не одноразовими батареями, а акумуляторами (літій-іонного типу).

– Крона. 9-вольтові батареї характерної прямокутної форми з парою контактів на одному з торців. Завдяки високій робочій напрузі забезпечують гарну потужність і фактичну ємність, так що для роботи зазвичай вистачає однієї такої батареї.

– LR44. Мініатюрні батареї типу «таблетка», діаметром 11,6 мм та товщиною 5,4 мм. Зазвичай встановлюються по 3 штуки і застосовуються в компактних малопотужних лазерних нівелірах, для яких невеликі розміри важливіші за потужність і ємність. Зазначимо, що саме маркування LR44 означає порівняно дешеві лужні батареї; дорожчі та прогресивніші срібно-цинкові джерела живлення позначаються як SR44, або 357.

– 23A12V. Досить рідкісний варіант: батарейки циліндричної форми (довжина 29 мм, діаметр 10 мм) з номінальною напругою 12 В.

Можливість живлення приладу від побутової електромережі, простіше кажучи-звичайної розетки.

Сучасні нівеліри і далекоміри за замовчуванням працюють від батарейок або акумуляторів. При всіх своїх перевагах (перш за все — свобода переміщень і незалежність від розеток) цей спосіб живлення має і серйозні недоліки: обмежений час роботи, а також необхідність докуповувати батарейки або шукати джерело живлення для зарядки акумулятора (а процедура зарядки до того ж займає досить значний час). У світлі цього в деяких сучасних приладах додатково передбачається можливість підключення до розетки і роботи від електромережі. Це перш за все дозволяє економити заряд батареї; а багато моделей здатні ще й заряджати в процесі акумулятори (вбудовані або навіть знімні).

Відзначимо, що можливість роботи від мережі зустрічається в основному серед традиційних лазерних нівелірів, причому різного рівня — від компактних побутових моделей до досить потужної професійної техніки.

Тип роз'єму для синхронізації зі смартфоном та комп'ютером або заряджання батареї приладу.

Багато сучасних нівелірів і далекомірів оснащуються USB портами. Тип цього інтерфейсу і уточнюється в цьому пункті, варіанти можуть бути такими:

- MicroUSB. Досить старий, але досі популярний роз'єм для портативних гаджетів. За розмірами трохи менше USB З, має асиметричну форму та односторонню конструкцію.

— USB С. Найбільш новий різновид мініатюрних роз'ємів USB. Порти цього типу зручні насамперед симетричною конструкцією, яка дає змогу вставляти штекер будь-якою стороною (на відмінність від попередніх стандартів, включаючи microUSB). Крім того, через USB С простіше реалізувати багато прогресивні функції, зокрема технології швидкої зарядки; Але тут все залежить від конкретної моделі приладу.

Зазначимо також, що обидва типи роз'ємів є універсальними стандартами, під них випускається безліч зарядників, кабелів і перехідників. Наявність порту USB дає дуже великі можливості щодо синхронізації нівеліра і далекоміра з комп'ютером або мобільними гаджетами. Як правило, для використання можливостей такого підключення потрібно встановити спеціальне програмне забезпечення з сайту виробника. Конкретні можливості підключення можуть бути різними. Зокрема, нерідко зустрічається функція завантаження на ПК даних збережених вимірів.

Разом з тим USB застосовується для заряджання батареї в нівелірі/далекомірі:...з цією метою можна використовувати адаптер для розетки або автоприкурювача, портативний акумулятор-powerbank, USB-роз'єм комп'ютера або ноутбука, такий самий порт у подовжувачі або навіть настінній розетці, і т.п Доходить до того, що деякі прилади з інтерфейсом USB взагалі поставляються без зарядника, з одним лише кабелем: передбачається, що знайти роз'єм живлення для такого кабелю в наш час нескладно.

Час роботи приладу на одному заряді батареї.

Варто враховувати, що ці цифри є досить приблизними, оскільки час роботи вимірюється для певних стандартних умов (зазвичай для безперервної роботи на штатній потужності). А оскільки на практиці умови можуть помітно відрізнятися, то і час роботи може виявитися помітно менше або більше заявленого. Крім того, якщо прилад використовує змінні батарейки (ААА, АА і подібні), то автономність буде залежати ще й від якості конкретних батарейок/акумуляторів. Проте, за вказаними в характеристиках даними цілком можна оцінювати можливості конкретних моделей і порівнювати їх між собою: різниця в заявленому часі роботи, як правило, пропорційно відповідає різниці в практичній автономності при тих же умовах.

Відзначимо також, що час роботи уточнюється в основному для нівелірів; в далекомірах частіше використовується інший параметр — кількість вимірювань (див. нижче).

Кількість вимірів, яке можна зробити за допомогою приладу на одному заряді батареї.

Цей параметр актуальний виключно для далекомірів. Як і більшість подібних показників, він є досить умовним – тим більше що багато сучасних далекомірів мають додаткові функції, які зазвичай не враховуються при оцінці автономності. Проте, заявлена кількість вимірювань непогано характеризує самі прилади, а також дає змогу порівнювати їх між собою. Наприклад, якщо для одного далекоміра вказано 5000 вимірювань, а для іншого 10 000 — то і на практиці їх автономність, швидше за все, буде теж відрізнятися десь в два рази.

Також варто мати на увазі, що в приладах з живленням від змінних батарейок число вимірів буде також залежати від якості конкретних елементів. Як правило, в характеристиках наводиться показник для досить якісних джерел живлення (наприклад, для лужних, якщо мова йде про батарейки АА або ААА).

Назва акумуляторної платформи, підтримуваної пристроєм. Єдина акумуляторна платформа використовується для об'єднання в одну лінійку різних електроінструментів одного бренду (шурупокрут, болгарка, циркулярна пила та ін). Пристрої, що належать до однієї платформи, використовують взаємозамінні акумулятори і зарядні пристрої. Завдяки цьому, наприклад, відпадає необхідність підбору акумулятора для кожної окремо взятої моделі електроінструменту, адже один куплений в якості запасного акумулятор можна задіяти в різних електроінструментах, залежно від ситуації або в міру необхідності. Акумулятори однієї платформи в основному розрізняються між собою хіба що ємністю.

Модель штатного акумулятора дозволяє дізнатися більш детально його характеристики, а також допоможе зрозуміти, до яких пристроїв він походить і який варто купувати в разі заміни за несправності або при необхідності докупити ще один аналогічний.

Моделі акумуляторів, з якими сумісний прилад.

Ця інформація буде корисна в першу чергу при пошуку запасних або змінних батарей; а якщо в господарстві вже є акумулятор для електроінструменту (наприклад, шурупокрута) — можна оцінити його сумісність з приладом. Нагадаємо, багато виробників використовують у своїй техніці стандартні батареї, які підходять для різних типів інструментів та інших пристроїв.

Додаткові предмети і аксесуари, що входять до комплекту постачання.

Залежно від типу і моделі приладу, в список додаткових приналежностей можуть входити, зокрема, трегер, тримач (звичайний або магнітний), приймач (хоча прилади, що допускають його використання, можуть постачатися і без приймача), штатив, кейс / чохол, пульт ДУ, джерело живлення (батарейки або акумулятор), зарядний пристрій, блок живлення, мішень, окуляри, ремінь, рейка, штанга і набір для юстування. Ось більше докладний опис кожного з цих предметів:

— Трегер. Пристосування для встановлення на штатив або іншу підставку, що застосовується в геодезичних інструментах — в тому числі багатьох оптичних нівелірах, а також деяких ротаційних приладах. Трегер має вигляд характерної основи з трьома ніжками, які доповнені гвинтами; гвинти дають змогу змінювати висоту кожної окремої ніжки щодо основи, забезпечуючи досить точне виставлення приладу по горизонту. Крім того, подібна підставка може мати і інші додаткові функції — наприклад, центрир (оптичну або лазерну систему для точного встановлення над строго визначеною точкою).

—...Тримач. По суті – спрощений аналог трегера, застосовуваний в лазерних нівелирах (включаючи окремі ротаційні моделі). Використовується для фіксації приладу на тій чи іншій поверхні, а в деяких пристроях — на штативі і/або штанзі; в конструкції може передбачатися кутомірна шкала для точного повороту на певний кут. Підкреслимо, що в даному разі мова йде про тримачі під відносно рівні горизонтальні поверхні або під гвинтове кріплення; магнітні пристосування винесені в окрему категорію.

– Магнітний тримач. Різновид описаних вище тримачів, оснащений постійним магнітом. Така конструкція має як мінімум дві переваги перед традиційною, без магніту. По-перше, вона забезпечує додаткову надійність при встановленні на сталеву поверхню або інший магнітний матеріал. По-друге, багато приладів з подібними тримачами можуть розміщуватися не тільки на горизонтальних поверхнях, але і на похилих і вертикальних, а також «догори ногами» на стелі — зрозуміло, за умови, що ці поверхні виконані з відповідного матеріалу.

— Приймач. Пристосування на основі чутливого фотоелемента, що реагує на лазерний промінь. Приймачами оснащуються виключно лазерні нівеліри, причому в основному ротаційні. Призначається такий аксесуар для того, щоб збільшити ефективну дальність: фотоелемент здатний розпізнати положення променя навіть на великій відстані, на якому мітка від лазера стає не видною для людського ока. Детальніше особливості використання приймача описані вище, в п. «дальність вимірювання (з приймачем)». Тут же відзначимо, що прилади, що допускають роботу з таким пристроєм, можуть і не комплектуватися ним першопочатково — в розрахунку на те, що користувач докупить приймач на свій розсуд, коли в ньому виникне реальна необхідність.

— Штатив. Класичний штатив – тринога, що дає змогу стабільно встановити прилад навіть на досить нерівній поверхні. Штативами можуть комплектуватися всі види нівелірів, а також лазерні далекоміри (в ультразвукових моделях це пристосування не використовується в силу загальних особливостей застосування). Також варто сказати, що такий аксесуар може мати різну конструкцію і функціонал — залежно від типу і загального рівня самого приладу. Наприклад, малопотужні лазерні нівеліри побутового призначення зазвичай комплектуються невеликими триногами; а оптичні та ротаційні пристрої зазвичай постачаються зі штативами, висота яких порівнянна з висотою людського зросту. Крім того, деякі штативи поєднують в собі ще й можливості розпірної штанги (див. нижче); для таких варіантів в комплектації приладу вказуються відразу обидва пункти — і штатив, і штанга.

– Кейс / чохол. Упаковка для зберігання або транспортування приладу; може мати вигляд характерної твердої валізки (кейс) або більш м'якого футляра, зазвичай з тканини (чохол). У наш час найбільшою популярністю користується перший варіант: хоча кейси досить важкі і громіздкі, проте вони дають відмінний рівень захисту — в тому числі від ударів і струсів. Кейс можна використовувати навіть в якості фабричної упаковки; багато приладів, власне, так і надходять у продаж. До переваг багатьох чохлів, зі свого боку, можна віднести легкість і компактність — в неробочий час таку упаковку можна щільно згорнути. А в деяких портативних приладах (в основному далекомірах) чохли робляться з товстого щільного матеріалу, завдяки чому майже не поступаються кейсам за рівнем ударозахисту, а також оснащуються петлею, що дає змогу носити пристрій на поясі. Ну і в будь-якому разі «рідний» кейс або чохол, як правило, значно зручніше, ніж імпровізована упаковка – в тому числі тому, що він розрахований також на комплектні аксесуари.

– Пульт ДУ. Пультом дистанційного управління має сенс комплектувати лазерні нівеліри – перш за все потужні моделі, розраховані на велику дальність роботи (в тому числі ротаційні). Саме для таких приладів найбільш актуальна можливість вмикати і вимикати лазер на відстані, не підходячи зайвий раз до пристрою. Пульт ДУ зазвичай працює через ІЧ-сенсор, так що нівелір повинен знаходитися в прямій видимості; втім, на практиці з цим зазвичай не виникає проблем — з урахуванням загальної специфіки застосування лазерних нівелірів.

— Батарейка. Змінні батарейки стандартного типорозміру – для приладів з відповідним живленням. Така комплектація дає змогу використовувати пристрій «з коробки», не докуповуючи джерела енергії. Відзначимо, тільки, що до комплекту зазвичай входять елементи саме у вигляді одноразових батарейок, а не акумуляторів, що перезаряджаються, хоча можливі й винятки.

— Акумулятор. Спеціалізовані акумулятори, що не належать до стандартних типорозмірів на кшталт АА («пальчикові батарейки»), ААА («мізинчикові») тощо. Детальніше про такі джерела енергії див. «живлення». А тут відзначимо кілька специфічних моментів. Так, подібний акумулятор може навіть бути вбудованим – в таких ситуаціях він за визначенням входить до комплекту постачання; ця ситуація характерна в основному для далекомірів і порівняно компактних нівелірів. Більш потужні і важкі пристрої можуть використовувати знімні акумулятори – в тому числі стандартні батареї для електроінструментів того ж бренду (і аналоги таких батарей). У будь-якому разі наявність акумулятора в комплекті означає, що прилад готовий до роботи «з коробки», до нього не доведеться шукати ще й джерело живлення.

– Зарядний пристрій. Пристосування для зарядки штатної батареї. Зарядними пристроями (ЗП) можуть комплектуватися тільки моделі, що працюють від спеціалізованих акумуляторів знімної конструкції. А якщо така модель допускає зарядку батареї прямо в приладі, а до комплекту входить адаптер для підключення до розетки — такий адаптер вважається вже не зарядним пристроєм, а блоком живлення.

– Блок живлення. Пристосування для підключення приладу до розетки. Таке підключення може застосовуватися з двома основними цілями — робота від електромережі (див. вище) і зарядка акумулятора прямо в самому приладі (причому мова може йти як про спеціалізований акумулятор, так і про стандартних батарейках, що перезаряджаються, на зразок АА або ААА). У сучасних нівелирах і далекомірах може підтримуватися як одна з цих функцій, так і обидві відразу, подібні деталі варто уточнювати додатково. Відзначимо також, що не всі прилади з можливістю роботи від мережі першопочатково комплектуються блоками живлення — в деяких варіантах подібний аксесуар потрібно купувати окремо.

— Мішень. Пристосування у вигляді спеціальної пластини, на яку нанесена прицільна марка, а також вимірювальна шкала (для визначення того, наскільки лазерна мітка виявилася вище або нижче основної марки). Мішень зазвичай виконується зі спеціального матеріалу, на якому добре видно відсвіт від лазерного променя. Це дає змогу збільшити дальність дії приладу, а також підвищити його ефективність в несприятливих умовах (дим, туман, яскраве сонячне світло тощо). При цьому мішень обходиться дешевше приймача і не потребує батарейок/акумулятора для живлення.

— Окуляри. Окуляри постачаються в основному в комплекті з деякими лазерними нівелірами, а призначаються вони для додаткової зручності при роботі з лазером. Як правило, колір лінз в окулярах відповідає кольору променя, завдяки чому мітка від приладу стає помітнішою; це буває незамінне, зокрема, під прямими променями сонця і на яскравому світлі, а також на значних відстанях, де яскравість мітки помітно падає. Підкреслимо, що подібні окуляри не призначаються для захисту очей від прямого впливу лазера, так що їх носіння не позбавляє від необхідності дотримуватися обережності.

— Ремінь. Ремінь для додаткової зручності при перенесенні пристрою в руках. Особливості залежать від типу пристрою. Наприклад, компактні прилади (перш за все лазерні далекоміри) зазвичай комплектуються невеликими ремінцями, що надягають на зап'ясті, а порівняно потужні і важкі нівеліри можуть вже оснащуватися ременями для носіння на плечі. Однак в будь-якому разі даний аксесуар полегшує перенесення, а також знижує ризик упустити і пошкодити пристрій.

— Рейка. Нівелірна рейка – досить довга планка з вимірювальною шкалою, призначена для традиційного нівелювання, тобто визначення різниці висот між обраними точками. Рейка встановлюється в потрібній точці вертикально, потім на неї наводиться візир оптичного/цифрового нівеліра або ж промінь від лазерного приладу, і за положенням «прицільної марки» або лазерної мітки щодо шкали і визначається різниця висоти. Наявність рейки в комплекті, крім іншого, зручна тим, що шкали для оптичного і для лазерного нівелювання дещо розрізняються — а комплектний аксесуар за визначенням оптимально підходить до «свого» нівеліра.

— Штанга. Пристосування у вигляді характерного стрижня телескопічної конструкції, з упорами на обох кінцях і рухомою площадкою для розміщення приладу. Такий стрижень призначається для внутрішніх робіт; він встановлюється вертикально, у вигляді розпірки між підлогою і стелею, а площадка дає змогу вибрати строго певну висоту розміщення приладу (для цього на штангу наноситься відповідна шкала). Деякі штанги також доповнюються розкладною триногою, що дає змогу використовувати конструкцію в форматі класичного штатива; для таких випадків в нашому каталозі вказується наявність відразу двох аксесуарів — і штатива, і штанги.

– Набір для юстирування. Юстируванням (іноді також калібруванням) називають тонке налаштування, здійснюване для того, щоб показання приладу максимально відповідали реальності. Таке налаштування актуальне перш за все для оптичних нівелірів, воно традиційно включає три етапи: перевірку точності показань круглого рівня, перевірку горизонтальності сітки ниток і перевірку горизонтальності візирної осі. Юстирування необхідно проводити як мінімум при виявленні значних похибок в роботі, а в деяких моделях — ще й через певні проміжки часу, незалежно від помічених похибок; також подібна процедура буває незайвою після перегрівів, падінь і інших «неприємностей», здатних збити налаштування. При цьому відзначимо, що для перевірки використовуються стандартні вимірювальні пристосування на зразок тих же нівелірних рейок; а під терміном «набір для юстирування» зазвичай мають на увазі комплект ключів та інших інструментів, за допомогою яких регулюються окремі елементи конструкції. Наявність такого набору дає можливість проводити калібрування силами самого користувача, не звертаючись в майстерні або до фахівців з геодезичної техніки; при цьому сама процедура зазвичай не особливо складна, вона цілком доступна для людей з базовими навичками використання нівелірів.

— Висок. Додаткове пристосування, що застосовується в основному при юстируванні в поєднанні з відповідним набором (див. віще). Висок дає змогу точно контролювати вертикаль, що буває незайвим в деяких ситуаціях.

– Шестигранний ключ. Шестигранний ключ може бути частиною описаного вище юстирувального набору; однак в деяких приладах подібні інструменти застосовуються і з іншими цілями — наприклад, для заміни батарей і інших завдань, пов'язаних з обслуговуванням і дрібним ремонтом.

— Монтувальний перехідник. Перехідник для монтажу приладу на штатив або тримач, що не збігається за розміром різьблення. Найчастіше такий адаптер використовується для встановлення на більшу різьбу, ніж першопочатково передбачена в нівелірі/далекомірі.

Крім описаних вище, до комплекту потсачання можуть входити і інші, більш специфічні приналежності. Їх особливості найкраще уточнювати за документацією виробника.