Душові системи: характеристики, типи, види

— Душовий гарнітур.Комплекти, що включають обов'язковий для душу набір аксесуарів: ручний душ (лійка), шланг і, найчастіше, систему кріплення у вигляді стійки/штанги або настінного тримача. В конструкції можуть передбачатися й інші елементи оснащення – наприклад, власний змішувач. Водночас душові набори не комплектуються верхнім душем або гідромасажем — моделі з цими функціями віднесені в нашому каталозі до душових систем і гідромасажним панелям.

— Верхній душ. Комплект, що складається виключно з верхнього душу — великої лійки, встановленої над головою того, хто купається. Купання під таким душем є не лише приємнішим для багатьох, але ще й дозволяє звільнити руки, тоді як гнучкий шланг доводиться тримати в руці. І хоча для ручних лійок теж випускаються кріплення, які дозволяють встановлювати їх на стіну над головою, однак спеціалізований верхній душ підходить для цього краще — велика лійка більш ефективна.

— Душова система. Дещо розширена версія душового гарнітуру: оснащення душовою системи включає не тільки ручну лійку зі шлангом, але і верхній душ або штангу-трубу для встановлення придбаної окремо лійки верхнього душу. Також існують душові системи з виливом, в...конструкції яких передбачено відповідний вилив.

— Гідромасажна панель. Пристрій у вигляді настінної панелі з форсунками для гідромасажу. В цю ж панель вбудовується змішувач, ще одним практично обов'язковим елементом оснащення є верхній душ (див. «Комплектація»). Гідромасаж не тільки приємний сам по собі — він сприяє нормалізації обміну речовин і може надавати заспокійливу або тонізуючу дію, залежно від налаштувань. Правда, варто враховувати, що для нормальної роботи гідромасажних панелей зазвичай потрібен досить високий тиск у водопроводі — не менше 4-5 атм.

— Ручний душ. Насадка-лійка для гнучкого душового шланга, що продається окремо. Подібна деталь може стати в нагоді в тому випадку, якщо наявна лійка зламалася, або її характеристики вас не влаштовують (нагадаємо, душові лійки можуть різнитися за особливостями струменя, мати різні налаштування тощо).

— Гігієнічна лійка. Насадка-лійка для гігієнічного душу, що продається окремо . Сам по собі такий душ застосовується для миття окремих ділянок тіла — наприклад, пахової області після відвідування туалету. А лійки даного типу відрізняються від звичайних ручних (див. вище) двома особливостями: невеликим діаметром і запірним клапаном, завдяки якому вода надходить з лійки тільки при натисканні спеціальної кнопки або важеля. Це дозволяє акуратно обробляти потрібні ділянки тіла і точно дозувати воду.

— Гігієнічний набір. Комплекти, що включають як гігієнічну лійку (див. вище), так і шланг, а також кріплення для лійки (можуть передбачатися й інші елементи оснащення, однак ці є обов'язковими). Гігієнічні набори, по суті, є аналогом описаних вище душових і принципово відрізняються лише типом лійки.

— Вбудовані. Прихований монтаж передбачає встановлення змішувача і трубопровідних комунікацій за фальшстіною або в технологічному роз'ємі основної стіни. При прихованому монтажі душової системи користувач отримує доступ лише до регулятора змішувача, перемикачу між стіновою і ручною лійками, а також самих лійок. Вбудовані душові системи слабо призначені для заміни душу або системи, що вже вийшли з ладу. Цей тип актуальний для збірки санвузла в передремонтному стані, коли йде прокладка труб і під кожен елемент конструкції можна окремо вивести труби в потрібному місці. До того ж таке рішення естетично виглядає, коли у ванній кімнаті не стирчать зайві труби та інші деталі.

— Підлогові. Окремі душові системи з встановленням в підлогу. Як правило, такі моделі представлені високою стійкою, до якої і підключаються верхній душ, ручна лійка тощо. Рішення цього типу забезпечують більше широкі можливості в сфері планування ванної кімнати. Підлогове встановлення дає змогу розмістити душ біля стіни або навіть по центру приміщення, аби поруч був дренаж (сток). Але при цьому потрібно підведення водопроводу знизу, з підлоги. Дані моделі виділяються дизайнерськи і застосовні далеко не під кожен ремонт. В силу цього різноманітність таких моделей обмежується 1 – 2 моделями в бренді.

Моделі, оформлені «під старовину» і розраховані в першу чергу на те, щоб вписатися в приміщення з відповідним дизайном. Найчастіше ретро душові системи мають мідні і золоті елементи, що підкреслюють розкіш «старовини», а також відповідні вигини, властиві сантехніці минулих років .

Крім класичного верхнього душу (за типом дощу) зустрічається ще каскадний душ, який дуже нагадує водоспад. Дані режими можуть бути як окремо, так і разом.

Розмір лійки верхнього душу, що поставляється в наборі (див. «Комплектація»). Для круглих лійок в цьому пункті вказується діаметр, для інших форм — довжина (найбільший з двох основних розмірів).

Чим крупніше верхній душ — тим більше простору він охоплює, тим простіше «поміститися цілком» під струменями і тим вище може бути пропускна здатність (див. «Витрата води верхній душ»). З іншого боку, від габаритів безпосередньо залежить вартість лійки. Що стосується конкретних цифр, то розмір до 20 см є порівняно невеликим, хоча такі лійки досить популярні завдяки доступності і невисокій витраті. Моделі на 21 – 25 см можна віднести до середніх, на 26 – 30 см — до порівняно великих, а найбільші лійки для верхнього душу мають розміри більше 30 см.

Кількість налаштувань, передбачених у лійці для верхнього душу (див. «Комплектація»).

За наявності декількох налаштувань, можна змінювати особливості струменя і, відповідно, підлаштовувати душ під бажання користувача. Приміром, в одній лійці можуть передбачатися режими «дощ» (звичайні краплі середнього розміру), «водоспад» (потік у вигляді стіни води) і «струмінь» (суцільний струмінь під великим напором); зустрічаються й інші режими, їх конкретний набір для кожної моделі варто уточнювати окремо. У будь-якому разі чим більше налаштувань — тим ширший вибір у користувача, але тим дорожче і складніше сама лійка на тлі моделей з одним режимом верхнього душу.

Особливість будови верхнього душу дозволяє міняти режими не традиційним способом — обертаючи перемикач, а натисканням кнопки. Перемикання налаштувань верхнього душу кнопкою значно комфортніше, враховуючи що в душі руки вологі і крутити елемент керування не завжди зручно, а вже тим більше мильними.

Форма комплектної лійки верхнього душу (докладніше про нього див. «Тип»). З технічної точки зору форма в деякій мірі впливає на роботу душа: наприклад, при одному і тому ж розмірі (ширині або діаметрі) квадратний верхній душ буде пропускати більше води, ніж круглий душ. Однак на практиці ефективність роботи душа і відчуття від його використання визначаються такою кількістю різних чинників, що ефект від форми лійки на їх фоні просто втрачається. Тому зазвичай вибір за цим параметром пов'язаний виключно з естетичними смаками користувача або вимогами до оформлення ванної. Тому крім круглої і квадратної форми зустрічаються овальні, прямокутні і нестандартні.

Витрата води під час роботи верхнього душу (див. «Комплектація»). Вказується за кількістю води, що проходить через лійку при повністю відкритому крані і тиску води 3 бар (стандартний тиск побутового водопроводу).

Чим вище пропускна здатність лійки — тим більш потужним і інтенсивним виходить душ. З іншого боку, висока витрата буде небажаною, якщо воду потрібно економити — наприклад, якщо встановлені лічильники або якщо вода подається з бойлера з невеликим об'ємом. Крім того, варто пам'ятати, що лійки можуть мати різні параметри і особливості подачі води. Так що, підібравши лійку з потрібними параметрами, можна отримати приємний і ефективний верхній душ навіть при невисокій витраті води. Власне, невисоким в даному випадку вважається значення до 10 л /хв; середній показник — 10 – 20 л/хв, а в найпрогресивніших лійках пропускна здатність може досягати 30 л/хв і навіть більше.

Кут нахилу верхнього душу в обидві сторони. Не всі моделі мають регулювання, а навіть ті, у яких це закладено, конструктивно мають різні кути. Сама ж можливість регулювати кут нахилу верхнього душу дозволяє налаштувати потік води в потрібну сторону під потреби того чи іншого користувача.

Розмір ручної або гігієнічної лійки (див. «Комплектація»), якою обладнана душова система. Фактично мається на увазі розмір робочої області — ділянки, на якій розташовані форсунки для подачі води. Якщо ця область кругла або квадратна, її розмір зазначається за діаметром або шириною, для інших форм — за довжиною.

Великий розмір дає змогу одночасно охоплювати більший простір; з іншого боку, більш компактні моделі економічніші, та й коштують дешевше, за інших рівних умов. А гігієнічні лійки, з урахуванням специфіки їх використання, за визначенням робляться невеликими.

Кількість налаштувань струменя, передбачене в комплектній ручній або гігієнічній лійці (див. «Комплектація»). Втім, гігієнічні лійки зазвичай робляться однорежимними — цього цілком достатньо з урахуванням застосування. А от у звичайних ручних лійках налаштувань може бути і декілька, що дозволяє змінювати характеристики струменя за бажанням користувача — наприклад, замість звичайних тонких струйок включати жорсткий струмінь з однієї великої форсунки або суцільний «м'який» потік з води, наповненої бульбашками повітря. Конкретний набір налаштувань може бути різним, його варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі чим більше варіантів — тим ширший вибір у користувача і тим складніше і дорожче сама лійка.

Особливість будови ручного душа дозволяє міняти режими не традиційним способом — обертаючи перемикач або перемикаючи важіль, а натисканням кнопки. Перемикання налаштувань ручного душа кнопкою значно комфортніше, враховуючи що в душі руки вологі і крутити елемент керування або перемикати важіль не завжди зручно, а вже тим більше мильними.

Пропускна здатність ручної лійки душа, іншими словами — кількість води, що видається нею за хвилину при повністю відкритих кранах. Оскільки пропускна здатність пов'язана не тільки з конструкцією лійки, але і з тиском у водопроводі, у характеристиках прийнято вказувати середнє значення — при стандартному тиску 3 бар.

Чим вище цей параметр, тим більш інтенсивний вплив на тіло може надавати душ. Водночас велика витрата може стати проблемою за наявності лічильників води або при обмежених запасах — наприклад, якщо гаряче водопостачання здійснюється за допомогою бойлера. Також відзначимо, що невисоку пропускну здатність можна компенсувати за рахунок певних налаштувань струменя.

Довжина шланга для ручної лійки, що поставляється в комплекті з душовою системою того чи іншого типу (див. вище). У більшості сучасних моделей цей параметр становить приблизно 140 – 160 см — цього цілком достатньо, щоб навіть високий чоловік міг без проблем обполоснутися цілком, від самої верхівки. Крім того, деякі шланги здатні розтягуватися на 20-30% від початкової довжини. Тому на практиці звертати увагу на довжину шланга варто хіба що в особливих випадках — наприклад, якщо система купується для дуже просторої ванної кімнати і Вам потрібен душ із збільшеним «радіусом дії».

— Двовентильний. Класичний варіант з двома окремими поворотними кранами, один з яких відповідає за гарячу воду, другий — за холодну. Перевагами двовентильних змішувачів є простота, надійність та точність налаштування температури. З іншого боку, вони менш зручні в регулюванні, ніж одноважільні.

— Одноважільний (джойстик). За всі регулювання в таких змішувачах відповідає один важіль, здатний рухатися в двох площинах. При русі в одній площині (зазвичай вправо-вліво) регулюється температура, в іншу (вгору-вниз або від себе – на себе) — напір. Крім того, такий змішувач дозволяє запам'ятати певний варіант температури — досить закрити воду, не рухаючи важіль в іншій площині. Але точність налаштування в таких моделях може бути нижчою, ніж у двовентильних.

— Термостатичний. Змішувачі, оснащені термостатом — механізмом для підтримки постійної температури води на виході. Це найбільш прогресивний і зручний варіант, але дорогий. Користувачеві досить вибрати бажану температуру (у градусах) і напір, а термостат автоматично відрегулює пропорції гарячої та холодної води. Зустрічаються моделі як класичні з поворотними регуляторами, так і термостатичні з кнопкою (докладніше про кнопку читайте нижче).

— Включення кнопкою. Різновид змішувачів, управління якими відбувається завдяк...и натисненню кнопки. Таким чином подається певна кількість води, що допомагає значно економити.

— Одновентельний. Різновид, що зустрічається в гігієнічних наборах (див. «Тип»). Фактично таке пристосування є не змішувачем, а всього лише краном, призначеним тільки для відкривання і закривання води. Сенс такої конструкції полягає в тому, що для гігієнічного душу нерідко використовується тільки холодна вода, для якої достатньо і одного вентиля.

– Каскадний. У таких виливу вода подається через вихідний отвір у формі тонкої горизонтальної щілини, або по широкому жолобу (залежно від моделі). За рахунок цього на виході досягається велика ширина струменя при малій її товщині, що забезпечує хорошу пропускну здатність, а також оригінальний зовнішній вигляд, що імітує водоспад (звідси і назва). З іншого боку, ця форма менш універсальна, ніж класична, та й коштує відчутно дорожче, а тому застосовується досить рідко.

– Класичний. Моделі, в яких вилив виконаний у формі трубки. Такі виливи можуть мати різну форму за довжиною (прямі, вигнуті, з кутом) і перетином (круглі, трикутні, квадратні тощо), проте всі вони є саме трубками.

У більшості ж випадків для душових систем вилив просто відсутній.

Можливість повертати вилив з боку в бік. Таким чином можна змінювати розташування струменя води, що може стати в нагоді в найрізноманітніших випадках.

Довжина виливу характеризує відстань від штанги (вбудованих від стіни) до місця виливу води, тобто. фактичну довжину умовного носика змішувача.

Відстань від точки кріплення до стіни до аератора. Є характеристикою, що визначає «зону досяжності» виливу змішувача.

Дивертор являє собою пристрій, за допомогою якого потік води можна перемикати між окремими компонентами системи — наприклад, виливом (при його наявності) і душовою лійкою, або між лійкою і верхнім душем. Конструктивне виконання такого пристрою і спосіб управління ним можуть бути різними; в сучасних душових системах можна зустріти, зокрема, такі варіанти:

— Важільний. Дивертори у вигляді поворотного важеля; найчастіше цей важіль безпосередньо рухає клапан, що перемикає потік води, проте в прогресивних моделях зустрічається і електронний принцип роботи. У будь-якому разі важільні перемикачі найбільш популярні в сучасних душових системах: вони дуже зручні і інтуїтивно зрозумілі в управлінні, а механічні дивертори цього типу ще й дуже прості і недорогі.

— Кнопковий. Дивертори цього типу мають вигляд кнопки; а ось конкретна її конструкція залежить від особливостей тієї чи іншої системи. У відносно простих механічних моделях (таких більшість) кнопка теж робиться механічною, і для перемикання на душову лійку її потрібно потягнути вгору. А перемикання у зворотний бік – з лійки на вилив або верхній душ — нерідко може здійснюватися не тільки вручну, але і автоматично, при перекриванні води. Завдяки цій функції при наступному відкритті крана вода починає йти не через душовий шланг, який може перебувати в непідходящому місці, а через вилив або верхній душ, що зазвичай не викликає проблем. У деяких моделях автоперемикання можна і заблокувати за бажанням користувача (...зазвичай поворотом кнопки у верхньому положенні).
Зі свого боку, в прогресивних електронних пристроях подібний дивертор зроблений у вигляді електричної кнопки, яка замикає контакти, що управляють клапаном.

– Поворотом виливу. Досить рідкісний і специфічний варіант: роль важеля, що управляє потоком води, виконує безпосередньо вилив, до основи якого підключений душовий шланг. Працює таке управління, як правило, наступним чином: поки вилив розташовується перпендикулярно корпусу змішувача (тобто спрямований у бік ванни або піддону) — вода надходить через нього; а для перемикання на душ вилив повертається, опиняючись під змішувачем. Подібні пристрої цікаво виглядають, та й у використанні зручні. З іншого боку, вони досить складні і дорогі, а сам вилив, з низки причин, зазвичай робиться досить коротким. Тому даний варіант не набув поширення.

– Поворотом виливу + кнопковий. Поєднання в одній системі відразу двох описаних вище диверторів. Як правило, поворот виливу відповідає за перемикання води між виливом і «душовою частиною», а кнопкою здійснюється перемикання між душовим шлангом і верхнім душем. Через складність і дорожнечу подібна комбінація зустрічається вкрай рідко.

Зворотний клапан запобігає рух води через змішувач у зворотний бік, наприклад, при великій різниці тисків між гарячою і холодною водою. Ця функція буде актуальною для тих, хто збирається ставити лічильники води: наявність зворотних клапанів на змішувачах часто є обов'язковою умовою для виконання заявки на установку.

Кількість окремих форсунок, передбачених у конструкції гідромасажною панелі (див. «Тип»). Зазначимо, що одна форсунка може видавати кілька струменів — проте всі вони виходять практично з однієї крапки і розташовані близько один до одного; та й вважати окремі елементи зручніше, ніж загальна кількість струменів.

Загалом чим більше форсунок — тим більш прогресивною вважається система, тим інтенсивніше забезпечуваний нею гідромасаж і тим ефективніше його вплив на тіло. З іншого боку, велика кількість форсунок помітно впливає на вартість.

Тип системи управління гідромасажем, встановленої в гідромасажній панелі (див. «Тип»).

— Механічне. Управління на основі механічних регуляторів — поворотних вентилів, важелів і т. ін. Принцип роботи таких систем багато в чому схожий з звичайними змішувачами: регулятор безпосередньо пов'язаний з клапаном, заслінкою або іншим пристосуванням, яке змінює кількість води, що надходить на форсунки. Перевагами механіки є невисока вартість, простота і надійність, недоліками — відносно невисока точність регулювання і неможливість застосування деяких додаткових функцій.

— Електронне. Управління, здійснюване за допомогою електронних схем. Ключовою відмінністю від механічного є те, що користувач не впливає на клапани та заслінки напряму — він дає команди електроніці, яка і змінює кількість води, що надходить, режими роботи форсунок і інші безпосередні параметри. Такий формат дозволяє застосовувати різні додаткові функції на зразок таймера, спеціальних програм тощо; але навіть без них електронне управління зазвичай точніше і зручніше механічного. З іншого боку, подібні системи гідромасажу відрізняються високою вартістю і досить складні в установці — адже керуючі схеми вимагають власного живлення, а висока вологість у ванній кімнаті висуває високі вимоги до безпеки підключення.

Кількість режимів роботи гідромасажу, передбачене в конструкції гідромасажною панелі (див. «Тип»). Чим більше цих режимів — тим більш прогресивною вважається система, тим ширший вибір, наданий користувачеві, і тим більше завдань може виконувати гідромасаж (розслаблення, тонізування, профілактика і додаткове лікування різних захворювань тощо). Водночас велика кількість налаштувань зазвичай відповідним чином позначається на вартості.

— Ручний душ. У цьому разі може матися на увазі як ручна, так і гігієнічна лійка (див. «Тип»), а в деяких комплектах — обидві відразу. Однак, незалежно від типу, лійка є ключовим елементом для більшості душових систем: вона не тільки використовується для подачі води, але також відіграє роль рукоятки і забезпечує зручність при утриманні в руках.

— Верхній душ (тропічний). Верхній душ має вид нерухомої або малорухомої лійки великого діаметра, встановленої таким чином, щоб вода лилася на людину, що купається, зверху (звідси і назва). Класичний варіант встановлення — жорстка труба-кронштейн (буває як стельовий кронштейн, так і настінний кронштейн), але зустрічаються й інші варіанти — наприклад, вбудовування прямо в стелю; кріплення можуть як входити, так і не входити в комплект постачання. Відзначимо, що таким пристосуванням можуть комплектуватися не тільки комплекти типу «верхній душ», але також душові системи і гідромасажні панелі (докладніше див. «Тип»).

— Змішувач. Пристрій для регулювання напору і температури води (в просторіччі часто називається «краном» або «кранами», хоча крани є всього лише одним з елементів змішувача). Душова система з таким пристроєм в комплекті може стати в нагоді в тому випадку, якщо у ванній кімнаті змішувача немає або він вимагає заміни. Тут в...арто враховувати, що комплектні змішувачі найчастіше призначені тільки для подачі води в лійки і не мають виливу (хоча є і виключення).

— Стійка/штанга. Конструкція у вигляді вертикальної труби, що прикріплюється до стінки санвузла або душової кабіни/боксу. На такій трубі може встановлюватися як лійка верхнього душу, так і кріплення для ручної лійки, в деяких комплектах передбачаються відразу обидва варіанти. Також стійка може стати в нагоді для розміщення додаткових аксесуарів — наприклад, полички або дзеркала.

— Душовий шланг. Класичний гнучкий шланг для душу, який кріпиться до ручної або гігієнічної лійки. Шланги можуть мати різну довжину, проте найчастіше ця різниця не є критичною; докладніше див. вище.

— Кріплення лійки. Кріплення для ручної або гігієнічної лійки. Таке пристосування помітно спрощує зберігання в неробочий час. Зазначимо, що кріплення для ручних лійок можуть передбачати встановлення на великій висоті, що дає змогу використовувати розміщену в такому пристосуванні насадку в ролі імпровізованого верхнього душу. Спосіб встановлення також може розрізнятися: одні кріплення нерухомо фіксуються на стіні, інші монтуються на стійці/штанзі (див. вище) і можуть рухатися вгору-вниз. А ось кріплення для гігієнічних лійок досить стандартні, вони передбачають лише нерухоме встановлення на стіні.

— Полиця. Власна полиця для розміщення банних приналежностей: гелів для душу, шампунів, губок тощо. Її розміри зазвичай досить невеликі, проте цілком дають змогу тримати все необхідне для купання, що називається, під рукою. Зазвичай, полиця кріпиться на стійці (див. вище); винятком є гідромасажні панелі (див. «Тип»), однак лише тому, що роль стійки там грає безпосередньо панель.

— Мильниця. Спеціальне місце для зберігання твердого мила. Зазвичай має вигляд невеликої увігнутої полички з отворами або решітчастого кошика, завдяки чому мило не випадає і не «кисне» в воді, що скопилася. Мильниці зустрічаються тільки в душових системах зі стійками/штангами (див. вище).

— Кронштейн. Кронштейном в даному разі називають деталь для кріплення того чи іншого предмета до стіни або стелі. В душових комплектах кронштейни використовуються в основному для кріплення верхнього душу або гідромасажних панелей (див. «Тип»). Можуть зустрічатися як для встановлення на стіну, так і на стелю.

— На корпусі / на стійці. Кріплення для душової лійки, розміщене прямо на корпусі системи. Наявність кріплення дозволяє зручно зберігати лійку, поки нею не користуєшся, а саме кріплення на корпусі сприяє більш простому монтажу всієї системи (не треба шукати додаткове місце в стіні під встановлення тримача).

— Настінний монтаж. Наявність окремого аксесуара, призначеного для встановлення ручного душу. Такий варіант кріплення передбачає окремий монтаж, що потребує додаткових сил і турбот. Зате його розташування Ви диктуєте самостійно.

Розміри гідромасажної панелі або стійки душового набору/системи (див. «Тип») за максимально виступаючими частинами у висоту, ширину і товщину. Зазначимо, що в деяких моделях не всі габарити можна визначити однозначно — наприклад, за наявності в комплекті (див. вище) настінного утримувача для ручного лійки загальна ширина буде залежати від місця встановлення цього кріплення. Тому в характеристиках можуть зазначатися тільки висота і товщина, а в деяких випадках — тільки висота.

Телескопічна стійка душового набору або душовою системи дозволяє регулювати висоту системи, тим самим максимально зручно пристосовуючи її до приміщення і під зріст користувача.

Душові системи, що відображають температуру та/або поточну витрату води. Дисплей встановлюють на різні типи змішувачів, також він часто зустрічається в гідромасажних панелях. Таке технічне рішення забезпечує наочну візуалізацію налаштувань та дає змогу бачити, яка вода і в якому обсязі тече з крана. Втім, наявність екрана помітно позначається на вартості душової системи.

Наявність підсвічування в конструкції душової системи.

Підсвічування зазвичай має вигляд набору світлодіодів, вбудованого в лійку верхнього душу (див. «Комплектація»). Залежно від кількості, кольору і яскравості, такі світлодіоди можуть виконувати як декоративну, так і цілком практичну функцію — грати роль основного освітлення для душової кабіни або боксу. Відзначимо, що дана функція обходиться недешево, а тому зустрічається переважно в моделях преміумкласу; крім того, наявність підсвічування ускладнює установку.

Основний матеріал, що використовується в конструкції душової системи.

— Латунь. Сплав на основі міді з добавкою цинку. Завдяки ряду особливостей досить широко поширений в душових системах, використовується в моделях практично всіх цінових категорій. Не всі різновиди латуні стійкі до корозії, проте ситуація легко виправляється застосуванням відповідного покриття (див. нижче).

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію мають невелику вагу, при цьому вони міцні, довговічні і стійкі до корозії. З іншого боку, вартість цього матеріалу досить висока, тому він використовується переважно в моделях преміумкласу.

— Нержавіюча сталь. Дуже міцний, надійний і стійкий матеріал, не піддається корозії навіть при пошкодженні захисного покриття (аж до того, що деякі вироби з «нержавійки» взагалі не мають спеціального покриття). З іншого боку, сталь обходиться помітно дорожче латуні з покриттям, а описана стійкість не є вирішальною перевагою. Тому даний матеріал характерний в основному для виробів преміумкласу (і навіть у них він часто поєднується з деталями з АБС-пластику).

— АБС-пластик. Різновид пластику, що характеризується гарними характеристиками міцності і ударостійкості. Крім того, цей матеріал абсолютно нечутливий до вологи і досить довговічний (щоправда, за відсутності ультрафіолету — але це не рі...дкість у сучасних ванних кімнатах, де вікна або відсутні взагалі, або мають невеликі розміри). Правда пластик, хоча і важить менше, і коштує дешевше більшості сплавів — все ж програє їм в надійності. Тому як основний матеріал для душових систем він практично не використовується.

— Акрил. Полімерний матеріал, по суті — високоякісний різновид пластику, знайомий багатьом сучасним ваннам. За багатьма особливостями схожий з описаним вище АБС-пластиком — зокрема, абсолютно не боїться води і важить порівняно небагато. Водночас акрил помітно міцніше, що дає змогу використовувати його навіть в якості основного матеріалу гідромасажних панелей (див. «Тип»). З іншого боку, коштує даний матеріал помітно дорожче пластику, важить більше, а за міцністю все одно поступається більшості металів. Тому особливого поширення в душових системах він не отримав.

— Скло. Досить незвичайний для душових систем матеріал, застосовуваний у деяких гідромасажних панелях. Із скла зазвичай виконується корпус такої панелі, інша фурнітура (верхній душ, лійка тощо) робляться з металу. Подібні корпуси мають незвичайний і водночас стильний зовнішній вигляд, вони добре вписуються у санвузли з прогресивним сучасним дизайном. При цьому скло абсолютно нечутливе до вологи. Головним недоліком цього матеріалу вважається крихкість, однак подібна думка не зовсім виправдана: скло душових системах має велику товщину, до того ж воно може належати до високоміцного загартованого сорту. У результаті розколоти такий виріб можна лише дуже сильним ударом; це непросто, навіть якщо задатися такою метою. Водночас скляні корпуса не мають помітних практичних переваг перед металевими, а коштують вони відчутно дорожче. Тому даний варіант зустрічається дуже рідко, в основному в дизайнерських моделях, створений у розрахунку на незвичайне оформлення.

— Силумін. Різновид алюмінієвих сплавів, що має високий вміст кремнію. Силумін характеризується високою стійкістю до корозії, непоганою зносостійкістю, однак досить крихкий і погано переносить сильні удари, через що використовується вкрай рідко, в основному в бюджетних моделях.

Відзначимо, що крім основного матеріалу, в конструкції зазвичай присутні й інші — наприклад, латунна лійка може мати вставку з АБС-пластику. Крім того, властивості корпусу визначаються не тільки самим матеріалом, але і типом його покриття (див. нижче).

Тип покриття, що використовується в душовій системі. Відзначимо, що досить багато моделей випускаються в декількох варіантах покриття, в основному для того, щоб користувач міг вибрати найбільш привабливий на вигляд варіант.

— Хром. Характерне дзеркальне покриття, яке наноситься на різні металеві поверхні для захисту від корозії. При невисокій вартості хром стійкий не тільки до вологи та інших подібних впливів, але і до механічних пошкоджень — подряпин, тріщин і т. ін. З його недоліків варто відзначити деяке помутніння з часом (зокрема, через появи відбитків); однак це суто естетичний, а не функціональний момент, до того ж він цілком виправимо (хоча і вимагає певних зусиль).

— Хром з позолотою. Хромове покриття, зазвичай класичне блискуче (див. вище), доповнене окремими позолоченими елементами. Таке оформлення надає гарнітуру багатий і привабливий зовнішній вигляд. З іншого боку, використання золота обходиться дорого, тому подібний варіант зустрічається в основному серед моделей преміумкласу.

— Матовий хром. Різновид описаного вище хромового покриття, має матову (недзеркальну) поверхню. При тих же основних властивостях, що і у класичного хрому, матове покриття набагато менш схильним появи відбитків і втрати товарного вигляду»; крім того, воно може стати в нагоді для приміщень з оригінальним дизайном інтер'єру. З іншого боку, матовий хром...складніше у виробництві, а тому коштує дорожче і зустрічається рідше.

— Під золото. Покриття із сплаву, що імітує зовнішній вигляд золота. Зазвичай, мова не йде про 100% збігу за зовнішнім виглядом, проте золотиста поверхня виглядає досить привабливо і може стати в нагоді для ванних кімнат з оригінальним дизайном. При цьому використовуються сплави, зазвичай, цілком стійкі до корозії і досить міцні, а коштують значно дешевше позолоти.

— Латунь. Латунне покриття надає виробу характерний золотистий відтінок, який оригінально виглядає і добре вписується в інтер'єри стилю «ретро», а застосовуються у таких випадках різновиди латуні мають всі необхідні для душових систем властивості, зокрема, міцність і стійкість до вологи. З недоліків цього варіанта можна назвати високу ціну і поява згодом відбитків, які досить важко видалити.

— Нікель. За основними властивостями нікелеве покриття практично аналогічно класичним дзеркального хрому, але з низки технічних причин зустрічається відносно рідко.

— Бронза. Бронза надає виробу характерний зовнішній вигляд «під старовину». При цьому інших помітних переваг перед традиційними хромовими покриттями вона не має, а коштує помітно дорожче, через що застосовується виключно в «дизайнерських» моделях душових систем (і навіть у них зустрічається вкрай рідко).

— Нержавіюча сталь. Нержавіюча сталь має відмінні антикорозійні властивості, однак мало придатна для використання в ролі матеріалу для покриттів. Тому в даному випадку, зазвичай, маються на увазі вироби з «нержавійки» (див. «Матеріал»), не мають будь-яких покриттів — тобто поверхня складається з того ж матеріалу, що й інший корпус. Особливого поширення, з низки причин (зокрема, через високої вартості сталі) даний варіант не отримав.

Існує чимало національних стереотипів: багатьом користувачам певні країни здаються привабливішими, ніж інші. Однак у наш час ці стереотипи практично не мають під собою підстав. По-перше, в країні походження бренду нерідко розташовується тільки штаб-квартира виробника, а виробництво може знаходитися і в іншій державі. По-друге, походження з певної країни — ще не гарантія якості: все залежить від того, наскільки ретельно той чи інший виробник контролює свою продукцію. Тому для оцінки якості варто орієнтуватися не на «національність», а насамперед на репутацію конкретного бренду і цінову категорію виробу. Серед країн представлені наступні: Австрія, Бельгія, Болгарія, Німеччина, Данія, Індія, Іспанія, Італія, Китай, Литва, Польща, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція.

Термін гарантії, заявленої виробником на дану модель — тобто строк, протягом якого виробник гарантує нормальну роботу пристрою. Конкретні умови гарантії можуть бути різними, однак, як правило, вона поширюється на заводські дефекти і неполадки, які виникли з вини виробника/продавця і виявлені при нормальному використанні, без порушення правил; якщо такі дефекти або неполадки виявляться протягом гарантійного строку, виробник бере на себе зобов'язання за свій рахунок виправити ситуацію — аж до заміни моделі на справний примірник. Варто відзначити, що стандартний термін гарантії коливається від 1 до 3 років, більш впевнені в собі виробники дають 5 років, а то і 10 років гарантії.