Насправді процес оверклокінга суттєво змінився за останні 10 років, а всі ці страшилки тягнуться ще з бородатих часів, коли для розгону якихось компонентів в комп'ютер потрібно було лізти мало не з паяльником, а успіх подібних операцій в рівній мірі залежав як від прямоти рук оверклокера, так і від його вдачі.

Розгін ― це складно, як оригамі, вірші поетів-символістів і квантова фізика

Мабуть, найдревніший і абсолютно застарілий міф. З технічної точки зору людство зробило великий крок вперед, ми пересідаємо на поновлювані джерела енергії, беремо під контроль СНІД та проєктуємо нейромережі, які самостійно пишуть пісні та прозу. Було б дивним, якби для розгону комп'ютера нам все ще потрібно було діяти по-старому, переставляючи перемички на материнській платі або вручну виставляючи необхідні показники роботи процесора в допотопному, схожому на командний рядок Біосі. Тому не дивно, що нинішній процес оверклокінга став в рази зрозумілішим і приязнішим, а зайнятися цим може навіть дитина. По суті, весь процес зводиться до запуску профільної програми для розгону відеокарти (Afterburner, GPU Tweak і т.д.) або процесора (CPU Tweaker, Intel XTU, Ryzen Master і т.д.), після чого перед нами відкривається просте меню, в якому потрібно прописати потрібні налаштування і усе. У більшості таких утиліт є надійний захист від дурня, тож виставити параметри, які спалять все під нуль, вам фізично не дадуть. Якщо ж вам не до душі такий однокнопковий розгін, то сучасні Біоси з доброзичливими графічними інтерфейсами можуть провести вас за руку через весь процес і сигналізуватимуть, якщо задані параметри можуть бути небезпечними для системи.

Розгін ОЗП ні на що не впливає

Почувши цю фразу років 10 тому більшість членів редакції кивнули б головами на знак згоди. Дійсно, гра з таймінгом та вольтажем робила красиву картинку в бенчмарках, але мало на що впливала в реальності. Тепер швидкість обміну даними між процесором і пам'яттю відчутно впливає на швидкодію системи. Приміром, перші покоління Ryzen страждали через невдалий контролер пам'яті, тому робоча частота ОЗП у їх випадку безпосередньо впливала на продуктивність CPU. У Intel вплив оперативки на продуктивність виражений не настільки яскраво, але він теж є. Наші тести впливу частоти оперативної пам'яті на продуктивність системи показали, що в іграх, а також задачках на архівування та кодування базова пам'ять з частотою роботи 2666 МГц виявилась на 5 – 10% повільніше аналога, що працює на частоті 3200 МГц. І цей розрив збільшується, якщо порівнювати з планками на 3600 і 4000 МГц. А це вже істотний приріст продуктивності. Або ось наочний приклад (https://www.overclock.net/media/no-title.4495631/full) впливу швидкості пам'яті на FPS в третьому Відьмаку.

Радіатори ОЗП ― мастхев, без них все згорить і пробудиться Ктулху

Бачили шоу «Адам псує все», в якому головний герой-ведучий топче звичні нам міфи, доводячи, що традиції пишних весіль нав'язані нам шлюбними агентствами, а поминки на 300 осіб ― поховальним бюро? Якби цей текст був сценарієм для шоу, то з особливим задоволенням Адам взявся б саме за цей міф. Насправді цю ідею активно просувають маркетологи, які прагнуть продати нам ті ж планки, але дорожче. Як результат, у продажу можна зустріти ось такі варіанти зі звичайною фольгою замість радіатора. І знаєте що? Вони прекрасно працюють. Радіатор потрібен лише у випадках справді серйозного розгону, коли з планки натурально вичавлюються всі соки, через що чипи пам'яті працюють під граничним навантаженням.

Оперативна пам'ять для розгону (overclocking)

Розгін ― це ризиковано, можна спалити материнку або вивести з ладу процесор

Щоб розігнати стародавній Pentium 4 Northwood достатньо було просто підвищити в BIOS робочу напругу до 1.7, а після — кидати монетку і сподіватися на успіх. Багато «каменів» серії в подібному режимі експлуатації швидко виходили з ладу і цей феномен став широко відомий під назвою Sudden Northwood Death Syndrome. Але це було в стародавні часи на зорі оверклокінга, коли ви могли зірвати куш і активувати заблоковані ядра процесора, а могли спалити все до біса. Зараз оверклокінг, що називається, ніжний, легальний і без надриву. У кращому випадку ви вичавите додаткові 10% з ядер процесора, а утиліти для розгону крок за кроком проведуть вас через весь процес.

Материнська плата не впливає на розгін

Так, материнська плата дійсно прямо не впливає на розгін. Власне, там і розганяти нічого. Тоді чому для ігрових комп'ютерів купують дорогі материнки на флагманських чіпах Z490 або X570, якщо можна було увіткнути в корпус найпростішу плату, а гроші пустити на відеокарту і колекційне видання Cyberpunk 2077? А вся річ у тім, що нинішні процесори стали натуральними монстрами, 4 ядрами в побутовому комп'ютері вже нікого не здивувати, а на горизонті маячать масові 8-ядерники типу Ryzen 7 5800X. Все це призвело до того, що в розгоні ці малюки можуть споживати 200 – 250 Вт енергії. Звідси й виросли вимоги до підсистеми живлення материнської плати, яка повинна справлятися з таким енергоспоживанням і при цьому ефективно охолоджувати ланцюги живлення. Зі слабкою підсистемою живлення умовний Core i7-10700 не те що не розженеться, а банально не зможе тримати заявлені частоти турбо-буста. Тобто фактично саме материнська плата при розгоні грає роль вузького горлечка пляшки. І це не кажучи про те, що багато материнок на чипсетах початкового рівня банально не підтримують розгін процесора та оперативної пам'яті.

Материнські плати з можливістю розгону

При розгоні компоненти швидше виходять з ладу

Масштабних досліджень на цю тему ніхто не проводив, а одиничний досвід ― такий собі показник. За законами фізики це цілком логічно, якщо якийсь механізм або електроніка постійно працює під максимальним навантаженням, то вона швидше зношується і приходить в непридатність. Це справедливо і відносно чіпів пам'яті ОЗП, і щодо кристалів ядра процесора, і у випадку з чипами відеоядра. Проблема цієї тези в тому, що ми не можемо адекватно виміряти, наскільки сильно робота на максималках позначається на зносі того або іншого компонента. Та і як акуратно намацати цю межу? Враховуючи, що в мережі вкрай мало докладних історій (як і статистики із сервісних центрів), можна зробити висновок, що проблема має умовний характер.

Купивши недорогу модель і розігнавши її, ви досягнете рівня старшої моделі

Не зовсім. На зорі оверклокінга він був схожий на дикий захід, куди стікалися шукачі пригод у пошуках легких і швидких грошей. В ті часи процесори можна було розігнати на чверть від початкової швидкості без підвищення напруги, а якщо підвищити вольтаж і заслужити прихильність мінливої вдачі, то камінь міг прискоритися мало не в півтора раза. У цьому місці потрібно натиснути F, щоб віддати честь стареньким Celeron 300A і Core 2 Duo E7200. Або згадайте Athlon XP на ядрі Thorton, у якого можна було подвоїти кеш L2. А Phenom II X2 5хх міг розблокувати ядра і перетворитися з 2-ядерного процесора в 4-ядерний. Переважно це було пов'язано з тим, що виробник намагався максимізувати прибуток, тому продавав відбраковані процесори верхнього ешелону під виглядом моделей початкового-середнього рівня з заблокованими ядрами. Ось і виходило, що насправді ви купували лотерейний білет, який при певній вдачі міг перетворити гарбуз на карету. Зараз такі атракціони щедрості практично не зустрічаються, тому розгойдати GTX 1070 в GTX 1080 у вас не вийде, який би крутий кулер ви не поставили та скільки б додаткового живлення не дотягли.

Розгін призводить до нестабільної роботи


Комп'ютер може давати збої, глючити та нестабільно працювати без всякого розгону, це не новина. Річ у тому, що напівпровідникові кристали центральних процесорів або пам'яті відеокарт складно назвати на 100% стабільними: при будь-яких змінах частот та напруг у них виникають якісь помилки, які вони здебільшого самі й вирішують. Якщо ж не вирішать — нас чекає синій екран навіть на дефолтних настройках. Тому розгін радше підсилює цю нестабільність, але не приносить нічого нового. Власне, тому й існує легіон різноманітних стрес-тестів типу AIDA64 і Prime95, які допомагають швидше знайти та перевірити на стабільність оптимальні значення частоти та напруги, при яких система не буде падати.

Для розгону потрібно міняти всю систему охолодження

Це і правда, і неправда. Як ліки перетворюються на отруту при підвищенні дози, так і оверклокінг може зовсім по-різному впливати на систему. Як показує практика, середньостатистична відеокарта з адекватною системою охолодження дозволяє вичавити з ядра додаткові 4 – 6%. У деяких випадках, як з Zotac GeForce GTX 1050 Ti та купою інших відеокарт середнього рівня, збільшення продуктивності може досягати 8 – 10%. Тут все залежить від самих комплектуючих. Приміром, останні покоління процесорів Ryzen і так розігнані по саме не хочу, тому там швидше треба отримати стабільний турбо-буст у більшості ядер, аніж намагатися вичавити з нього ще 300 МГц. Старі Райзени навпаки — непогано розганялися навіть зі штатними кулерами Wraith Spire. Загалом, для помірного розгону здебільшого вистачає і якісного стокового охолодження. Інше питання, як воно буде шуміти. Але якщо вам потрібен екстремальний розгін, то ласкаво просимо у світ елітних баштових кулерів, водяного охолодження і термопасти Thermal Grizzly. Втім, це вже інша історія.

Водяне охолодження для ПК

Замість післямови

Як бачите, оверклокінг тоді та сьогодні ― це дві різні речі. Нині він простіше і безпечніше, але й не з такими потенційними виграшами. І кожен давно для себе вирішив, добре це чи погано. З точки зору простого користувача отримати додаткові 5 – 15% до продуктивності, зробивши кілька кліків в Afterburner ― це приємний бонус до покупки.