Корпуси: характеристики, типи, види

Напрямок, до якого відноситься корпус. Даний параметр вказується тільки для моделей, що мають певну спеціалізацію і помітно відрізняються від корпусів загального призначення.

— Ігровий. Корпуси, розраховані під високопродуктивні ігрові комп'ютерні системи. Зазвичай мають велику кількість отворів під слоти розширення і відсіків під приводи (див. відповідні пункти), а також прогресивні можливості по установці систем охолодження — багато «посадкових місць» під вентилятори, можливість застосування рідинного охолодження (див. «Підтримка рідинного охолодження») і т. ін. Крім того, часто виділяються за рахунок дизайну: можуть оснащуватися декоративним підсвічуванням, прозорими вікнами і т. ін.

— HTPC. Корпуси для ПК мультимедійної спрямованості, т. зв. Home Theatre Personal Computer (HTPC). Характерними рисами є таких корпусів є компактні розміри, наявність на передній панелі додаткових кнопок для управління мультимедіа (а іноді — і датчика для пульта ДУ) і сучасний дизайн.

Форм-фактор визначає насамперед внутрішній об'єм корпусу (як наслідок — материнську плату, що застосовується для нього, див. «Тип материнської плати»), а також особливості встановлення. На сьогоднішній день корпуси для ПК випускаються в таких основних форм-факторах:

— Full Tower. Корпус зі встановленням у вертикальному положенні, один з найбільших форм-факторів для ПК на сьогоднішній день: ширина становить 15-20 см, висота — 50-60 см, кількість відсіків із зовнішнім доступом може досягати 10. Найчастіше в цьому форм-факторі виконуються прогресивні ПК високої продуктивності.

— Ultra Tower. Подальший розвиток і збільшення корпусів Full Tower (див. вище), пропонує ще більше місця для «начинки»: ширина такого корпусу складає близько 25 см, висота може досягати 70 см, що дає змогу встановлювати всередину потужні конфігурації і забезпечує достатньо вільного простору для ефективного охолодження.

— Midi Tower. Представник сімейства tower (корпусу з вертикальним встановленням) середніх розмірів — близько 45 см у висоту при ширині 15-20 см, з кількістю зовнішніх відсіків від 2 до 4. Найбільш популярний для домашніх ПК середнього класу.

— Mini Tower. Найбільш компактний «вертикальний» тип корпусу, шириною 15-20 см має висоту близько 35 см і (зазвичай) не більше 2 відсіків із зовнішнім доступом....Використовується в основному для збірки офісних ПК, які не потребують високої продуктивності.

— Desktop. Корпуси, розраховані на встановлення безпосередньо на робочому столі. Часто мають можливість горизонтального встановлення — з таким розрахунком, щоб зверху на корпус можна було поставити монітор — хоча зустрічаються і моделі, що встановлюються строго вертикально. Розмір таких корпусів може бути практично будь-яким – від мініатюрних рішень під материнські плати thin mini ITX до великогабаритних корпусів під E-ATX (див. «Тип материнської плати»). Втім, більшість «десктопів» має відносно невеликі розміри.

— Cube Case. Корпуси, що мають кубічну або близьку до неї форму. Можуть мати різні розміри і призначатися під різні типи материнських плат, цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. В будь-якому разі, подібні корпуси мають досить оригінальний зовнішній вигляд, що відрізняється від традиційних «тауерів» і «десктопів».

— Dual Tower. Досить рідкісний варіант – корпуси, що за габаритами і пропорціями нагадують два «тауери», співставлені пліч-о-пліч. Рішення типу Dual Tower характеризуються великими розмірами і призначаються в основному для потужних продуктивних ПК (зокрема, топових ігрових станцій).

Зазначимо, що існують моделі, що допускають як вертикальне, так і горизонтальне встановлення і здатні, по суті, перетворюватися з «тауера» в «десктоп» і навпаки. Для таких корпусів форм-фактор вказується за форм-фактором, названим в документації виробника, або за основним способом встановлення, описаним там же.

Спосіб встановлення, штатно передбачуваний конструкцією корпусу.

— Вертикальна. Корпусу цього типу при установці займають значно більше місця у висоту, ніж у ширину. Такий варіант є стандартним для всіх Tower's ов (див. «Форм-фактор»). Він зручний тим, що для установки потрібно відносно небагато вільного місця на підлозі або іншої опори. Багато подібні корпуси розраховані в основному на підлогове або аналогічне розміщення (наприклад, в спеціальному відсіку комп'ютерного столу, під стільницею), хоча зустрічаються й інші варіанти — установка на столі і навіть кріплення ззаду на монітор.

— Горизонтальна. Корпусу, розташовані горизонтально. Це стандартний спосіб встановлення для більшості «десктопів» (див. «Форм-фактор»). Власне подібна компоновка зручна якраз при розміщенні комп'ютера на столі — зокрема, монітор можна поставити прямо на корпус, або, в деяких випадках — поряд з корпусом.

— Вертикальна і горизонтальна. Універсальні корпусу, які можна поставити як вертикально, так і горизонтально, залежно від конкретних умов. Це до певної міри позбавляє від турбот з установкою — універсальну модель можна підлаштувати під особливості будь-якого робочого місця. При цьому даний варіант зустрічається як серед мініатюрних корпусів, так і серед повнорозмірних.

Зазначимо, що хоча чисто технічно установка корпусу «нерідною» способом (наприклад,...вертикального — на бік) не представляє особливої складності, робити цього не рекомендується. Адже сама конструкція першопочатково оптимізована під те або інше положення — досить сказати, що з цим пов'язана, зокрема, ефективність роботи систем охолодження.

Тип материнської плати, на який розрахована конструкція. Даний параметр вказується по форм-фактору «материнки», під яку розроблений корпус. Варіанти можуть бути такими:

— ATX. Один з найбільш поширених на сьогоднішній день типів материнських плат, розмір стандартний ATX — 30,5х24,4 см. Застосовується як в домашніх, так і офісних ПК середнього класу.

— XL-ATX. Загальна назва для декількох стандартів материнських плат, об'єднаних, як випливає з назви, досить великими розмірами і відповідним оснащенням. Конкретні значення таких розмірів можуть змінюватись в діапазоні від 324 до 345 мм в довжину і від 244 до 264 мм в ширину, залежно від виробника і моделі. Відповідно, при виборі такого корпусу стоїть окремо уточнити його сумісність з конкретної материнської платою.

— E-ATX (Extended ATX). Найбільш крупний тип материнських плат, під які робляться сучасні корпуси, має розміри 30,5х33 см. Застосовується зазвичай у високопродуктивних системах, що вимагають великої кількості слотів розширення.

— micro-ATX (m-ATX). Компактний варіант плати ATX, має розміри 24.4х24,4 см. Основна сфера застосування таких плат — офісні системи, які не потребують високої продуктивності.

— mini-ITX. Одне з подальших, після m-ATX, зменшень форм-фактори материнських плат, передбачає...розмір плати порядку 17х17 см і один (найчастіше) слот розширення. Також розрахований на компактні системи, не відрізняються продуктивністю.

— Thin mini-ITX. Модифікація описаного вище mini-ITX, створена у розрахунку на зменшення товщини корпусу (до 25 мм), а планки оперативної пам'яті не виступають вгору і лежать на «материнці» паралельно самій платі (докладніше см. «Форм-фактор»). Як і більшість компактних різновидів, плати thin mini-ITX не відрізняються високою обчислювальною потужністю.

Зазначимо, що більшість корпусів допускають установку материнських плат і меншого розміру — наприклад, багато корпусу під E-ATX цілком можуть застосовуватися з платами ATX. Втім, конкретну сумісність у будь-якому разі варто уточнювати окремо.

Положення материнської плати в корпусі; мається на увазі, що корпус при цьому стоїть в штатному положенні.

Материнську плату найзручніше розташовувати уздовж корпусу-це дає найбільше місця для неї (а «материнки», нагадаємо, відрізняються великими розмірами). А оскільки найбільшою популярністю в наш час користуються корпусу вертикального компонування (в основному ті чи інші різновиди «тауерів») — то і плати в них розташовуються вертикально. Горизонтальне ж розташування можна зустріти помітно рідше - в окремих Mini-Tower'ах і "кубиках" (Cube Case), де висота ненабагато більше ширини, а також десктопах, розрахованих на горизонтальне розміщення.

Головною пам'яткою конструкції таких корпусів є вирізи в стінці для материнських плат зі зворотними роз'ємами. У таких "матплатах" порти для підключення накопичувачів, блоку живлення та інших компонентів перенесені зі звичних місць на задню панель. Корпуси зі зворотним підключенням материнської плати допомагають прибрати з очей геть дроти всередині системного блоку і грамотно організувати кабельменеджмент, підвищуючи візуальну привабливість системників з прозорою бічною стінкою.

Корпуси, спроєктовані для встановлення двох незалежних комп'ютерних систем одночасно. Як правило, в їх конструкції передбачається два окремі відсіки, кожен з яких призначений для розміщення окремої материнської плати, процесора, оперативної пам'яті, сховища даних та інших компонентів. Подвійні системи зустрічаються серед серверних станцій, продуктивних робочих машин, ігрових комп'ютерів для творців контенту та інших подібних збірок.

Корпуси, що роблять «начинку» комп'ютера максимально відкритою (або, як мінімум, видимою). Конкретні варіанти конструкції таких виробів можуть бути різними: наприклад, зустрічаються «тауери» (див. «Форм-фактор»), оснащені тільки бічними стінками або прикриті з усіх боків прозорими панелями. Відкриті корпуси особливо цінуються геймерами і любителями зовнішнього тюнінгу. Водночас така конструкція не тільки надає корпусу оригінальний зовнішній вигляд, але виконує і цілком практичну функцію: вона покращує циркуляцію повітря в корпусі (а значить, і ефективність охолодження), а також полегшує доступ до компонентів системи для їх заміни. Основним практичним недоліком відкритих корпусів, крім ціни, є те, що вони майже не захищають «начинку» комп'ютера від пилу; так що прибирання в такому корпусі доведеться проводити досить часто.

Форм-фактор блока живлення, на який розрахований корпус. Форм-фактор БЖ вказується за типом материнських плат, під які першопочатково «заточений» блок; втім, багато форм-фактори взаємно сумісні.

— ATX (звичайний). Форм-фактор, розрахований на повнорозмірні корпусу, переважно типів Tower та Desktop (див. «Форм-фактор»). Живлення материнської плати — від 24-пинового (в старих версіях — 20-пинового) конектора; крім того, в таких БЖ зазвичай передбачається додатковий штекер живлення для процесора (4-піновий, 8-піновий, а іноді і обидва відразу).

— FlexATX. Форм-фактор-FlexATX передбачає мініатюрні розміри материнської плати (за розмірами і розташуванням монтажних отворів такі плати сумісні з microATX). Відповідно, і блоки живлення під них відрізняються компактними розмірами і підвищеними характеристиками ефективності. Вони сумісні з багатьма мініатюрними материнськими платами, включаючи згадані microATX та mini-ITX, а основні конектори ті ж, що і в ATX (хіба що без 20-пиновой версії).

— TFX. Абревіатура TFX походить від Thin Form Factor — тобто «тонкий форм-фактор». Це один з різновидів компактних блоків живлення, застосовувана в системах мініатюрних форм-факторів; по сумісності аналогічна описаним вище microATX, а за роз'ємам — ATX.

— SFX. Ще один різновид блоків живлення з зменшеними габарита...ми, застосовуваних у компактних система (S — від «small», тобто «маленький»). За роз'ємам вважається повністю взаємозамінної з ATX, принципово відрізняється лише розмірами.

— Зовнішній. Корпусу, взагалі не мають місця під внутрішній блок живлення і розраховані на підключення зовнішнього БЖ. Подібна конструкція зустрічається в основному серед найбільш мініатюрних корпусів (зокрема, під материнські плати mini-ITX та thin mini-ITX). Зазначимо, що в даному випадку мається на увазі не всякий корпус з зовнішнім блоком живлення, а тільки моделі, які не мають вбудованих перетворювачів (див. нижче) і розраховані на материнські плати з власним роз'ємом під зовнішній БЖ.

— Зовнішній з перетворювачем. Корпуси, розраховані на зовнішні блоки живлення (див. вище) і оснащені вбудованими перетворювачами. Перетворювач виводить живлення з зовнішнього БЖ на ряд «комп'ютерних» роз'ємів, зокрема, стандартний 24-піновий роз'єм живлення материнської плати. Таким чином, в такий корпус можна встановити «материнку», що має традиційне «ATX-овое» живлення формату 24-pin.

Можлива довжина БЖ, який можна встановити в корпус.

Максимальна довжина відеокарти, яку можна встановити в даний корпус.

Сучасні відеокарти середнього і топового рівня, мають високу продуктивність, нерідко відрізняються ще й значною довжиною, через що така плата може поміститися далеко не у всякий корпус. Так що перед збором комплектуючих варто оцінити довжину передбачуваної відеокарти і вибрати корпус, в який вона гарантовано поміститься. Така передбачливість не буде зайвою в будь-якому разі, однак особливо вона актуальна, якщо ви збираєте систему, що вимагає потужного графічного адаптера — наприклад, висококласний геймерський ПК або робочу станцію для 3D-дизайну.

Найбільша висота кулера, допустиме для даного корпусу.

У цьому разі мається на увазі кулер, який використовується для охолодження процесора — такий компонент є в переважній більшості сучасних ПК. Висота вимірюється відносно материнської плати.

Матеріал, з якого виконаний корпус.

— Сталь. Сталеві корпуси міцні, стійкі до подряпин і коштують відносно недорого. Вони мають досить велику вагу, однак враховуючи, що більшість ПК не розраховані на часте перенесення з місця на місце, цей момент навряд чи можна назвати критичним. Завдяки цьому даний матеріал використовується в переважній більшості сучасних корпусів всіх типів, спеціалізацій і цінових категорій.

— Алюміній. Корпусу з алюмінію мають невелику вагу, забезпечують покращений теплообмін з навколишнім середовищем і в більшості своїй відрізняються стильним зовнішнім виглядом, проте більш дорогі і чутливі до подряпин, ніж сталеві. Вони розраховані переважно на системи середнього і топового рівня, де вартість корпусу незначна порівняно з ціною комплектуючих, а згадані переваги мають вирішальне значення.

— Загартоване скло. В даному випадку маються на увазі корпусу з скляних панелей, закріплених на металевому каркасі, найчастіше сталевому. Та й самі панелі не обов'язково всі робляться скляними: як мінімум верхня і нижня зазвичай виконуються з непрозорого матеріалу, найчастіше того ж металу. Загалом подібні корпусу належать до дизайнерським рішенням, створеним в розрахунку на оригінальний зовнішній вигляд: вони дійсно цікаво виглядають, що дуже цінують шанувальники моддінгу. Водночас з практичної сторони скло не має переваг перед мета...лом, скоріше навіть навпаки: цей матеріал досить крихкий і потребує обережного поводження, а коштує недешево.

Товщина бічних стінок, що використовуються у корпусі. При виборі товщини виробникам доводиться шукати компроміс одразу між кількома моментами. З одного боку, тонкі стінки обходяться недорого і через них швидше розсіюється тепло, що позитивно впливає на ефективність охолодження. З іншого боку - для потужних систем неминуче необхідні товсті стіни, інакше корпус може просто не витримати ваги просунутих продуктивних комплектуючих. З третьої — сталь є досить міцним матеріалом навіть за порівняно невеликої товщини. У світлі всього цього в більшості моделей цей показник не перевищує 0.7 - 0.8 мм, а частіше становить близько 0.5 - 0.6 мм.

Наявність прогумованих ніжок в конструкції корпусу.

Такі ніжки поглинають вібрації, що виникають під час роботи комп'ютера (в основному через роботи вентиляторів та оптичних приводів), за рахунок чого знижується рівень шуму і забезпечується додатковий комфорт. Прогумовані опори особливо бажані, якщо комп'ютер стоїть на столі (на стільниці або в спеціальному відсіку столу) або на твердій підлозі.

Тип підсвічування, передбаченого в конструкції корпусу.

Підсвічування грає в основному декоративну роль, воно надає комп'ютеру оригінального зовнішнього вигляду, що цінують любителі зовнішнього тюнінгу. Освітлення можна змонтувати і окремо, проте простіше придбати корпус, де воно спочатку передбачене. Типи ж підсвічування можуть бути такими:

— Вентилятор із підсвічуванням. Підсвічується один або кілька кулерів, що виходять на бічну чи верхню поверхню корпусу.

- Корпус з підсвічуванням. Підсвічуються окремі частини корпусу, зазвичай зсередини, з таким розрахунком, щоб підсвічування було видно через прозоре вікно/вікна або решітчасту поверхню. Іноді може бути передбачене і зовнішнє підсвічування.

Зустрічаються корпуси, в яких передбачаються одночасно обидва типи підсвічування. А для офісних потреб підійдуть корпуси без підсвічування.

Детальніше про декоративне освітлення в цілому див. «Тип підсвічування» вище. Тут же відзначимо, що воно може мати різні відтінки, причому іноді в характеристиках вказується відразу декілька варіантів. Якщо ці варіанти перераховані через «і» (наприклад, «червоний, синій і зелений») — це означає, що в цій моделі присутні всі зазначені кольори, і користувач може перемикатися між ними на свій розсуд. Якщо ж відтінки перераховані через «або» (наприклад, «червоний, синій або зелений») — це означає, що дана модель доступна в декількох модифікаціях, що розрізняються за кольором підсвічування.

Окремої згадки заслуговує варіант «RGB». Так називають найпрогресивніше підсвічування, відтінок якого можна вибирати на свій розсуд. Правда, оригінальне RGB-підсвічування здатне одночасно відображати лише один з декількох базових кольорів (білий, жовтий, зелений, червоний, синій або фіолетовий); тим не менш, навіть таких можливостей вистачає для налаштування зовнішнього вигляду корпусу і застосування різних ефектів (таких, як синхронізація підсвічування — див. нижче).

А відносно недавно з'явився ще більш прогресивний різновид регульованих систем – ARGB-підсвічування. Ключовою відмінністю ARGB від класичного RGB є можливість одночасної роботи діодів різного кольору. Іншими словами, в класичному підсвічуванні RGB одночасно може відображатися тільки один колір, а в ARGB – кілька, що забезпечує додаткові ефекти. Також ARGB-підсвічування пі...дключається за допомогою роз'єму 3pin 5v, в той час як звичайне RGB використовує підключення 4pin 12v. Може бути представлене ​​різними видами підсвічування. Так, ARGB часто інтегрується в систему охолодження, лицьову панель і магнітні LED-стрічки, які користувач може монтувати на свій розсуд. Для управління підсвічуванням зазвичай передбачається спеціальний контролер, а на панель інтерфейсів виносяться кнопки або регулятори перемикання режимів роботи ілюмінації. У деяких варіантах підсвічування управляється материнською платою, за допомогою спеціального роз'єму. Багато ARGB-систем підтримують можливість тонкого налаштування через спеціалізоване ПЗ.

Технологія синхронізації, передбачена в корпусі з підсвічуванням (див. «Тип підсвічування»).

Сама по собі синхронізація дозволяє «узгодити» підсвічування корпусу з підсвічуванням інших компонентів системи — материнської плати, відеокарти, клавіатури, миші і т. ін. Завдяки цьому погодженням всі компоненти можуть синхронно змінювати колір, одночасно вмикатися/вимикатися і т. ін. Варто відзначити, що всі подібні системи мають RGB підсвічування. Конкретні особливості роботи такого підсвічування залежать від застосовуваної технології синхронізації, а вона, зазвичай, у кожного виробника своя (Mystic Light Sync у MSI, Aura Sync у Asus тощо). Також від цього залежить сумісність компонентів: всі вони повинні підтримувати одну технологію. Так що найпростіше добитися сумісності підсвічування, зібравши комплектуючі від одного виробника.

— Знімна панель. Відкривання за рахунок зняття однієї або декількох панелей — найпопулярніший варіант в сучасних корпусах для ПК. Така конструкція коштує недорого, вона зручна і практична, до того ж підходить для корпусів в будь-якому форм-факторі (див. вище). Конкретний устрій подібної системи відкривання якраз залежить насамперед від форм-фактора, точніше — від загального компонування корпуса. Наприклад, у вертикальних виробах (той чи інший різновид Tower) знімними зазвичай робляться обидві бічні панелі, в горизонтальних «десктопах» — верхня панель, а у Cube Case варіанти можуть бути різними.

— П-подібна кришка. Суцільна кришка характерної форми — у вигляді букви «П»— прикриває корпус одночасно з боків і зверху. Таким чином, при знятті такої кришки корпус виявляється відкритим відразу з трьох сторін. У деяких випадках (наприклад, для доступу до верхнього відсіку 5.25") така можливість виявляється дуже корисною. У той же час П-подібні кришки досить громіздкі, знімати і ставити на місце таку деталь помітно складніше, ніж проводити ці операції з окремими знімними панелями; особливо це актуально для корпусів-«тауеров» вертикального компонування. Тому в наш час даний механізм відкривання зустрічається рідко, причому майже виключно у виробах форматів Desktop і CubeCase.

— Дверцята. Ще один досить рідкісний механізм відкривання, в даному випадку — характерний для корпусів в різних варіаціях форм-фактора Tower. Назва досить...точно передає спосіб роботи цього механізму: бокова панель корпуса не знімається, а відкривається убік на зразок дверцят на петлях. Головна перевага даного варіанта полягає в тому, що для фіксації дверцят в закритому положенні нерідко застосовується зручний замок, що відкривається без спеціальних інструментів — наприклад, натисканням кнопки. Це значно спрощує доступ до вмісту корпуса, особливо при необхідності дрібного налаштування або швидкої заміни окремих компонентів ПК. З іншого боку, відкриті дверцята не можна відкласти в сторону, як знімну панель, і в деяких ситуаціях вони можуть створювати незручності, бовтаючись на корпусі. Та й коштує така конструкція трохи дорожче тих же знімних елементів. Тому дверцята в наш час зустрічаються рідко, переважно в окремих ігрових моделях корпусів (див. «Призначення»).

Наявність блока живлення (БЖ) в комплекті поставки корпусу. Подібна комплектація позбавляє користувача від необхідності купувати БЖ окремо і від клопоту з сумісністю — комплектний блок живлення з визначення оптимально підійде для корпусу. З іншого боку, цей БЖ може виявитися невідповідним для системи, яку планується зібрати — наприклад, через недостатньої потужності або відсутності потрібної кількості роз'ємів. Тому перед покупкою потрібно з'ясувати детальні характеристики комплектного БЖ і переконатися, що він підійде для обраної конфігурації. Якщо ж конфігурація точно не відома (наприклад, комплектуючі планується докуповувати поступово, або ви ще не визначилися з конкретним набором компонентів) — можливо, варто вибрати корпус без БЖ і обзавестися блоком живлення в останню чергу, коли вимоги до нього будуть остаточно з'ясовані.

Вихідна потужність блока живлення, що поставляється в комплекті з корпусом (див. «Блок живлення»). Дана потужність повинна бути не нижче, ніж загальне енергоспоживання системи, яку планується зібрати в корпусі — інакше БЖ просто «не витягне» систему.

Місце розташування блока живлення (або посадкового місця під блок живлення) в корпусі.

Традиційним варіантом вважається верхнє розташування БЖ, це звичний для багатьох варіант. Однак у верхній частині корпусу накопичується нагріте повітря від інших компонентів системи, що знижує ефективність охолодження. Цього недоліку позбавлені корпусу з нижнім розташуванням БЖ, проте в них потрапляє багато пилу та інших забруднень, якщо системний блок встановлений на підлозі. Втім, ця різниця стає критичною лише при використанні високопродуктивних систем з відповідним тепловиділенням; для звичайного побутового ПК розташування БЖ загалом не принципово.

Також відзначимо, що в мініатюрних корпусах на зразок mini-Tower (див. «Форм-фактор») встановлений зверху БЖ може перекривати частину материнської плати, що ще більше погіршує ефективність охолодження і ускладнює установку процесорних кулерів великого розміру; однак тут все залежить від компонування конкретного корпусу.

Кількість відсіків форм-фактора 5,25", передбачених в конструкції корпусу. Такі відсіки робляться тільки зовнішніми, тобто з можливістю доступу ззовні, не розкриваючи корпус (на відміну від 3,5", див. відповідні пункти глосарію). На сьогоднішній день відсіки 5,25" застосовуються переважно для установки приводів оптичних дисків, внутрішніх жорстких дисків в знімних перехідниках-«кишенях» (Mobile Rack), іноді — додаткових вентиляторів. Також у такі відсіки за допомогою спеціальних перехідників можна встановлювати пристрої 3,5". Переважно корпусу обладнані 1 відсіком 5.25" або двома відсіками. Але зустрічаються моделі на 3 відсіки і більше, а також корпусу без зовнішніх відсіків.

Кількість зовнішніх відсіків під комплектуючі форм-фактора 3,5", передбачене в корпусі. Назва «зовнішній» означає, що відсік має вихід назовні (зазвичай на передню панель), і до нього можна дістатися, не розкриваючи корпусу. Один з найпопулярніших варіантів застосування таких слотів — установка картрідерів; крім цього, вони можуть використовуватися і для інших комплектуючих — зокрема, USB-хабів.

Кількість відсіків відповідає кількості зовнішніх комплектуючих, яке можна одночасно встановити в корпус. Втім, цей форм-фактор у зовнішній периферії не особливо популярний, тому корпуси більш ніж на 2 подібних відсіку зустрічаються рідко.

Кількість внутрішніх відсіків форм-фактор: 3.5", передбачене в конструкції корпусу. Такі відсіки, згідно з назвою, призначені для внутрішніх комплектуючих, в основному накопичувачів — жорстких дисків і деяких SSD-модулів; для доступу до них потрібно розбирати корпус.

Теоретично число відсіків відповідає максимальному числу накопичувачів, яке можна встановити в корпус. Однак на практиці оптимальним варіантом вважається встановлення накопичувачів через один слот, для забезпечення ефективного охолодження. Відповідно, підбирати корпус найкраще з таким розрахунком, щоб кількість внутрішніх відсіків 3,5" було удвічі більше передбачуваної кількості жорстких дисків.

Кількість внутрішніх відсіків форм-фактора 2,5", передбачене в конструкції корпусу.

Такі відсіки застосовуються в основному для встановлення внутрішніх жорстких дисків і SSD-модулів; форм-фактор 2,5" першопочатково був створений як «ноутбучний», проте останнім часом він все ширше використовується в комплектуючих для повнорозмірних ПК. При цьому, оцінюючи кількість цих відсіків, варто враховувати, що накопичувачі рекомендується встановлювати через слот; так що в ідеалі число відсіків має бути вдвічі більше запланованого числа накопичувачів.

Також відзначимо, що в деяких корпусах застосовуються комбіновані відсіки: першопочатково вони мають розмір 3,5", однак при бажанні їх можна конвертувати в 2,5". Такі відсіки враховуються і при підрахунку 3,5-дюймових, та при підрахунку 2,5-дюймових слотів. На практиці це означає, що загальна кількість доступних слотів не завжди дорівнює сумі числа тих і інших. Приміром, корпус на 10 відсіків 3,5" і 6 відсіків 2,5" може мати 4 комбінованих відсіку, і загальна кількість слотів в цьому випадку буде становити не 16, а всього 12.

Кількість отворів під плати розширення, розташованих на задній панелі корпусу.

Сама по собі плата розширення (відеокарта, звукова карта, ТВ-тюнер і т. ін.) встановлюється в слот на материнській платі, а в отвір на задній панелі корпуса кріпиться зовнішня панель такої плати, з входами і виходами. Чим більше отворів передбачено в корпусі — тим більше плат розширення можна встановити в ньому. При цьому варто мати на увазі, що деякі плати можуть займати відразу два, а то і три отвори; особливо часто це зустрічається у потужних відеокартах. З іншого боку, звертати увагу на кількість отворів доводиться в основному в тому випадку, якщо ви збираєте потужну високопродуктивну систему. Для звичайного побутового ПК здебільшого достатньо одного отвору, під відеокарту; а в багатьох конфігураціях отвори на задній панелі взагалі не задіюються.

Можливість встановлювати відеокарту в корпус вертикально, лицьовою стороною до бічної панелі. Для цього в конструкції передбачається відповідний кронштейн, а до материнської плати відеокарта підключається спеціальним кабелем — райзером. Дана особливість зустрічається у відкритих корпусах і моделях з оглядовим вікном (див. відповідні пункти), її призначення — насамперед естетичне: розміщена вертикально відеокарта добре видно зовні, що надає корпусу оригінальний зовнішній вигляд, розрахованих на любителів зовнішнього моддінгу. А от будь-яких принципових практичних переваг вертикальна установка не дає.

Можливість застосування спеціальних засувок (замість гвинтів) для кріплення периферійних пристроїв у відсіки 3,5" і 5,25, а також плат у слоти розширення. Таке безгвинтове кріплення значно полегшує установку і заміну компонентів системи.

Чим більше вентиляторів передбачено в конструкції, за інших рівних — тим інтенсивнішим буде охолодження і тим потужніша (і, відповідно, «гаряча») начинка можна розмістити в корпусі без ризику перегріву. Для повсякденних завдань цілком вистачить корпусу з одним, двома або трьома заводськими вентиляторами. У той же час, при порівнянні варто враховувати не тільки кількість, а й робочі характеристики вентиляторів (діаметр, швидкість). Також відзначимо, що у продажу зустрічаються корпуси без вентиляторів із вільними місцями під вентилятори, що дає змогу при необхідності доповнити систему охолодження та покращити її характеристики.

Кількість посадкових місць під вентилятори із задньої сторони корпусу, а також розмір вентиляторів, на який розраховані ці місця. Наявність у комплекті самих вентиляторів варто уточнювати окремо.

Чим габаритніший вентилятор — тим більш прогресивним він вважається: великий діаметр дає змогу ефективно працювати на порівняно низьких обертах, що знижує рівень шуму й споживання енергії. Корпусні вентилятори випускаються в декількох стандартних діаметрах; конкретно для задньої панелі розмір до 92 мм вважається відносно невеликим, 120 мм — середнім, 140 мм — великим.

Найчастіше отвори під установлення вентиляторів розраховані на один певний розмір, проте зустрічаються і «багаторозмірні» посадкові місця, на 2 – 3 варіанти за діаметром.

Кількість посадкових місць під вентилятори з передньої сторони корпусу, а також розмір вентиляторів, на який розраховані ці місця. Наявність у комплекті самих вентиляторів варто уточнювати окремо.

Чим габаритніший вентилятор — тим більш прогресивним він вважається: великий діаметр дає змогу ефективно працювати на порівняно низьких обертах, що знижує рівень шуму й споживання енергії. Корпусні вентилятори випускаються в декількох стандартних діаметрах; конкретно для передньої панелі розмір до 92 мм вважається відносно невеликим, 120 мм — середнім, 140 мм — великим, а в найпрогресивніших рішеннях вентилятори можуть встановлюватися на 180 мм і навіть більше.

Також відзначимо, що найчастіше отвори під установлення вентиляторів розраховані на один певний розмір, проте зустрічаються і «багаторозмірні» посадкові місця, на 2 – 3 варіанти. До того ж ці варіанти можуть відрізнятися як за діаметром, так і за кількістю: наприклад, може передбачатися встановлення двох вентиляторів на 140 мм або трьох на 120 мм.

Кількість посадкових місць під вентилятори з боків корпусу, а також розмір вентиляторів, на який розраховані ці місця. Наявність в комплекті самих вентиляторів варто уточнювати окремо.

Чим крупніше вентилятор — тим більш прогресивним він вважається: великий діаметр дозволяє ефективно працювати на порівняно низьких обертах, що знижує рівень шуму і споживання енергії. Корпусні вентилятори випускаються в декількох стандартних діаметрах, а посадкові місця під них можуть бути розраховані як на один, так і на кілька розмірів — наприклад, 120 / 140 мм. При цьому в деяких моделях від обраного розміру залежить також доступне кількість місць: наприклад, є ігрові корпусу, де збоку можна встановити один вентилятор на 180 мм, або відразу чотири на 120 мм.

Кількість посадкових місць під вентилятори з верхньої сторони корпуса, а також розмір вентиляторів, на який розраховані ці місця. Наявність в комплекті самих вентиляторів варто уточнювати окремо.

Чим крупніше вентилятор — тим більш прогресивним він вважається: великий діаметр дозволяє ефективно працювати на порівняно низьких обертах, що знижує рівень шуму і споживання енергії. Корпусні вентилятори випускаються в декількох стандартних діаметрах, а посадкові місця під них можуть бути розраховані як на один, так і на кілька розмірів — наприклад, 120 / 140 мм. При цьому в деяких моделях від обраного розміру залежить також доступне кількість місць: наприклад, є ігрові корпусу, де зверху можна встановити один вентилятор на 180 мм, або відразу чотири на 120 мм.

Кількість посадкових місць під вентилятори з нижньої сторони корпуса, а також розмір вентиляторів, на який розраховані ці місця. Наявність в комплекті самих вентиляторів варто уточнювати окремо.

Чим крупніше вентилятор — тим більш прогресивним він вважається: великий діаметр дозволяє ефективно працювати на порівняно низьких обертах, що знижує рівень шуму і споживання енергії. Корпусні вентилятори випускаються в декількох стандартних діаметрах, а посадкові місця під них можуть бути розраховані як на один, так і на кілька розмірів — наприклад, 120 / 140 мм. При цьому в деяких моделях від обраного розміру залежить також доступне кількість місць: наприклад, може передбачатися установка або одного вентилятора на 180 мм, або двох на 140 мм.

Загальна кількість місць для встановлення вентиляторів, передбачене в конструкції корпусу.

Чим продуктивніше система, чим більше комплектуючих вона включає — тим більш потужне охолодження для неї буде потрібно; тому кількість місць для вентиляторів, зазвичай, безпосередньо пов'язане з розмірами і призначенням корпусу. Також варто враховувати, що при тій же кількості місце встановлення окремих вентиляторів може бути різним — ззаду, збоку, зверху і т. ін.

Наявність у корпусі спеціального фільтра, що запобігає попаданню всередину пилу. Без такого фільтра пил осідає на елементах системи; особливо до цього схильні радіатори, які до того ж втрачають свою ефективність, забиваючись пилом. За наявності пилового фільтра чистити доводиться не «начинку» ПК, а сам елемент, що фільтрує, що набагато простіше і зручніше.

Відсіки для пилових фільтрів можуть розміщуватися на передній панелі корпусу, ззаду, знизу, зверху, у бокових стінках. Також існують моделі корпусів з кількома технологічними нішами для встановлення пилових фільтрів – комбінований варіант передбачає наявність таких відсіків одразу з кількох сторін корпусу.

Концентратор у комплектації комп'ютерного корпусу для підключення систем керування вентиляторами та підсвічуванням. Залежно від реалізації комплектний хаб може бути встановлений усередині корпусу або винесений на зовнішній панелі. Нерідко до хаба додається пульт дистанційного керування з інфрачервоним передавачем для керування «вертушками» і декоративним підсвічуванням «нутрощів» корпусу.

Дана особливість вказується для корпусів, що штатно допускають встановлення систем рідинного охолодження (СРО). Подібні системи надзвичайно ефективні, однак складні і дорогі, тому застосовуються вони в основному у високопродуктивних ПК, для яких традиційних кулерів вже недостатньо. Зазначимо, що теоретично рідинне охолодження можна встановити майже в будь-який корпус; однак якщо підтримка такого охолодження першопочатково не передбачена в конструкції, це може виявитися дуже непростою справою. Так що якщо ви від початку плануєте використовувати СРО — варто вибрати корпус, для якого прямо заявлена підтримка цієї функції.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на задній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: наприклад, 280 мм — це 2х140мм при ширині 140 мм, 360 мм — це 3х120 мм при ширині 120 мм.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на передній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: наприклад, 280 мм — це 2х140мм при ширині 140 мм, 360 мм — це 3х120 мм при ширині 120 мм. Взагалі ж розмір переднього радіатора в 240 мм і менше вважається порівняно невеликим, 280 мм — середнім, 360 мм — великим, а в деяких моделях він досягає 420 мм і навіть більше.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на бічній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: так, мінімальним розміром бічного радіатора для сучасних корпусів фактично є 240 мм, що відповідає двох 120-мм вентиляторів, поставленим пліч-о-пліч; фактичні розміри такого гнізда, таким чином, складають 240х120 мм.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на верхній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: наприклад, 280 мм — це 2х140мм при ширині 140 мм, 360 мм — це 3х120 мм при ширині 120 мм. Взагалі ж розмір верхнього радіатора в 240 мм і менше вважається порівняно невеликим, 280 мм — середнім, 360 мм — великим, а в деяких моделях він досягає 420 мм і навіть більше.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на нижній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: наприклад, 280 мм — це 2х140мм при ширині 140 мм, 360 мм — це 3х120 мм при ширині 120 мм.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Загальна кількість місць під системи водяного охолодження, передбачене в корпусі, іншими словами — найбільша кількість радіаторів СРО, яке можна встановити в корпус. Такі радіатори зазвичай ставляться по одному на бік корпусу, тому кілька радіаторів найчастіше розташовуються з різних сторін: наприклад, 3 місця під СРО можуть знаходитися ззаду, зверху і спереду.

При оцінці кількості посадкових місць (всіх типів) варто враховувати, що вентилятори і радіатори СРО зазвичай використовують одні і ті ж посадкові місця.

Розташування фронтального набору роз'ємів, передбаченого в корпусі. Такі роз'єми можуть знаходитись на передній панелі, на бічній стінці або у верхній частині корпусу. Перші два варіанти зустрічаються у всіх форм-факторах корпусів (див. вище), верхнє розміщення вважається оптимальним для рішень типу tower, першопочатково призначених для установки під столом.

Можливість вручну керувати швидкістю обертання вентиляторів, встановлених в корпусі.

Дана функція дозволяє налаштувати режим роботи вентиляторів під особливості ситуації. Приміром, у прохолодну погоду при невеликому навантаженні можна знизити обороти (а то і взагалі вимкнути вентилятор), зменшивши енергоспоживання і рівень шуму, а при запуску вимогливою гри — збільшити. Також зазначимо, що існують програмні інструменти, що дозволяють автоматично регулювати швидкість вентиляторів; так що замість ручного керування цю функцію можна доручити автоматиці.

Системою керування вентиляторами зазвичай оснащуються найбільш прогресивні моделі корпусів.

Кількість роз'ємів USB 2.0, передбачених у корпусі.

Такі роз'єми зазвичай розташовуються з передньої сторони (докладніше див. «Розташування»). Вони найбільш зручні для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — наприклад, «флешок» ( для постійно підключених пристроїв зручніше використовувати роз'єми материнської плати виведені на тилову панель). Конкретно ж USB 2.0 у наш час вважається застарілим: він забезпечує швидкість передачі даних всього в 480 Мбіт/с і порівняно невисоку потужність живлення. Тим не менш, у багатьох випадках цього виявляється цілком достатньо, і порти USB 2.0 продовжують застосовуватися, в тому числі в досить прогресивних корпусах.

Кількість власних роз'ємів USB 3.2 gen1 (раніше маркувалися як USB 3.1 gen1 і USB 3.0), передбачених у корпусі.

Такі роз'єми зазвичай розташовуються з передньої сторони (докладніше див. «Розташування»). Вони найбільш зручні для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — наприклад, «флешок» ( для постійно підключених пристроїв зручніше використовувати роз'єми материнської плати виведені на тилову панель). Конкретно ж стандарт USB 3.2 gen1 прийшов на зміну описаному вище USB 2.0, він забезпечує в 10 разів більшу швидкість передачі даних (до 4,8 Гбіт/с) і більш високу потужність живлення, при цьому до таких роз'ємам можна підключати і периферію стандарту USB 2.0.

Варто пам'ятати, що для нормальної роботи портів їх кількість і версії повинні відповідати можливостям материнської плати.

Кількість власних роз'ємів USB 3.2 gen2 (попередня назва USB 3.1 gen2 і USB 3.1), передбачених у корпусі.

Такі роз'єми зазвичай розташовуються з переднього боку (докладніше див. «Розташування»). Вони найбільш зручні для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — наприклад, «флешок» ( для постійно підключених пристроїв зручніше використовувати роз'єми материнської плати виведені на тилову панель). А USB 3.2 gen2 має швидкість передачі даних до 10 Гбіт/с збільшену стосовно попередніх версій USB потужність живлення.

Варто пам'ятати, що для нормальної роботи портів їх кількість і версії повинні відповідати можливостям материнської плати.

Кількість власних роз'ємів USB-C 3.2 gen1 (попередня назва USB-C 3.1 gen1 C і USB С 3.0), передбачених у корпусі.

Такі роз'єми зазвичай розташовуються з переднього боку (докладніше див. «Розташування»).Вони найбільш зручні для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — наприклад, «флешок» ( для постійно підключених пристроїв зручніше використовувати роз'єми материнської плати виведені на тилову панель). Конкретно ж USB-C являє собою відносно новий тип USB-роз'єму — меншого розміру, ніж класичний USB, і двосторонньої конструкції. Застосування такого роз'єму може бути різним, залежно від особливостей материнської плати: зокрема, він може використовуватися ще й в якості порту Thunderbolt v3, а інтерфейс підключення 3.2 gen1 характеризується пропускною здатністю до 4,8 Гбіт/с.

Кількість власних роз'ємів USB-C 3.2 gen2 (попередні назви USB-C 3.1 gen2 і USB-C 3.1), передбачених у корпусі.

Такі роз'єми зазвичай розташовуються з переднього боку (докладніше див. «Розташування»).Вони найбільш зручні для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — наприклад, «флешок» ( для постійно підключених пристроїв зручніше використовувати роз'єми материнської плати виведені на тилову панель). Конкретно ж USB-C являє собою відносно новий тип USB-роз'єму — меншого розміру, ніж класичний USB, і двосторонньої конструкції. Застосування такого роз'єму може бути різним, залежно від особливостей материнської плати: зокрема, він може використовуватися ще й в якості порту Thunderbolt v3, а інтерфейс підключення 3.2 gen2 характеризується пропускною здатністю до 10 Гбіт/с.

Роз'єм типу USB-C, що підтримує версію підключення 3.2 gen2x2. Детальніше про сам роз'єм див. вище; а версія 3.2 gen 2x2 (раніше відома як USB 3.2) дає можливість досягти швидкостей до 20 Гбіт/с — тобто вдвічі вище, ніж в оригінальній 3.2 gen 2, звідси і назва. Також варто відзначити, що ця версія реалізується тільки через роз'єми USB-C і не застосовується в портах більш ранніх стандартів.

Наявність на зовнішній панелі корпусу аудиороз'ємів для підключення мікрофону і навушників. Зазвичай, це окремі два роз'єму під стандартний штекер mini-jack 3,5 мм

Підключати аудіопристрої до роз'ємам на передній панелі значно зручніше, ніж тягнути дроти до задньої сторони корпусу, де розташовані власні виходи звукової карти.

Кількість роз'ємів eSATA на зовнішній панелі роз'ємів корпусу.

eSATA (external SATA) — спеціалізований роз'єм, який застосовується в основному для підключення зовнішніх жорстких дисків. Зручний двома моментами: по-перше, має непогану швидкістю передачі даних (до 2,4 Гбіт/с); по-друге, підключений по eSATA-накопичувач не займає портів USB, які можуть знадобитися для іншої периферії. Водночас на сьогоднішній день цей інтерфейс вважається застарілим, і нові корпуси з ним не випускаються.

Кількість портів IEEE 1394 на зовнішній панелі роз'ємів корпусу.

IEEE 1394 (також відомий як FireWire) — універсальний інтерфейс для підключення зовнішньої периферії. Може використовуватися для різних типів пристроїв, зокрема, зовнішніх жорстких дисків і деяких моделей відеотехніки. З низки причин не отримав популярності, а в наш час взагалі вважається застарілим і не встановлюється в нові корпуси.

Наявність в корпусі власного вбудованого картрідера, що позбавляє користувача від необхідності купувати його окремо. Такий корпус варто купувати, якщо планується багато працювати з картами пам'яті, які широко застосовуються в сучасній портативній електроніці — ноутбуках, планшетах, мобільних телефонах, фотоапаратах і т. ін. Варто враховувати, що на сьогоднішній день в електроніці використовується досить велика кількість різних форматів карт пам'яті, і далеко не всі з них взаємно сумісні. Тому перед покупкою варто окремо уточнити перелік підтримуваних кардридером форматів.

- Гратчаста. Ґрати на передній панелі корпусу найчастіше непогано виглядають і дозволяють краще постачати вентилятори системи охолодження великою кількістю зовнішнього повітря. За перфорованою панеллю нерідко розміщують декоративне підсвічування, яке покращує зовнішній вигляд корпусу.

- Глуха. Конкурентні переваги корпусів із глухою передньою панеллю – покращена шумоізоляція та ефективний захист внутрішнього простору комп'ютера від пилу.

- Скляна. Завісу таїнства того, що відбувається всередині системного блоку комп'ютера, відкривають корпуси зі скляною передньою панеллю. Загартоване скло як матеріал «фасаду» застосовується як у вигляді цільного вікна, наприклад і у вигляді скляної решітки з RGB-підсвічуванням. А разом зі скляним бічним вікном перетворює корпус на "акваріум".

Наявність на бічній панелі корпусу оглядового вікна дає змогу бачити «начинку», не відкриваючи корпус. Надає корпусу стильного вигляду, крім того, дає змогу встановити всередині систему підсвічування, що цінується геймерами на тлі моделей корпусів без вікна.

Матеріалами виготовлення вікон на бічній панелі є:

- Акрил. Акрил або плексиглас – недорогий матеріал щодо невеликої ваги, який проте активно збирає подряпини та може деформуватися під впливом високих температур.

- Загартоване скло. Панелі із загартованого скла мають відмінну прозорість, виявляють стійкість до утворення подряпин і легко очищаються від забруднень. У той же час вони чимало важать і можуть вщент розбитися при неакуратному відношенні.

- Металева сітка. Сітка з металевих прутів - простий різновид матеріалів виготовлення вікон на бічній панелі корпусу. Вона пропускає повітря і забезпечує додаткове відведення тепла від внутрішніх компонентів системного блоку, відразу крізь сіточку може просочуватися пил.

- Передня кришка. Відкидна кришка, що повністю або частково прикриває передню панель. Надає комп'ютеру акуратний зовнішній вигляд, приховуючи роз'єми та зовнішні слоти під одноманітною поверхнею і виконує функцію захисту від дітей.

- Дисплей на панелі. Дисплей на лицьовій або бічній панелі корпусу, що використовуваний для відображення різної службової інформації: поточної частоти процесора, даних про температуру системи, режим роботи охолодження тощо. Різні важливі дані можуть відображатись на дисплеї без прив'язки до того, що відбувається у програмній частині комп'ютера.

- Утримувач відеокарти. Конструктивне рішення для підтримки відеокарти усередині корпусу. Спеціалізовані підставки або тримачі запобігають прогину графічного адаптера з часом і зменшують навантаження на слот PCI-E материнської плати. Справа в тому, що багато моделей сучасних відеокарт некисло додали у вазі - тримачі покликані компенсувати їхнє обтяження. Випускаються підставки як у вигляді вбудованих рішень, наприклад і окремими аксесуарами, які можна встановлювати всередині корпусу самостійно.

- Замок бічної панелі. Наявність спеціального замку на знімній бічній панелі корпусу. Такій замок дає змогу запобігти несанкціонованому доступу до внутрішнього об'єму системного блоку.

- Шумоізоляція.... Наявність корпусу додаткової шумоізоляції. Це може бути як спеціальне покриття з внутрішньої сторони, наприклад і інші більше специфічні рішення (наприклад, системи амортизації на «посадкових місцях» під окремі компоненти, що знижують рівень вібрацій, що передаються на корпус). У будь-якому випадку ця особливість сприяє зниженню рівня шуму, що видається системою, — іноді дуже значно.

- Знімний кошик для HDD. Наявність у конструкції корпусу знімного кошика під внутрішню периферію форм-фактора 3,5" (переважно це жорсткі диски, звідси і назва). Такій кошик полегшує складання за рахунок того, що зняти його і встановити жорсткий диск всередину значно простіше, ніж кріпити його в невід'ємний відсік усередині корпусу, особливо цей момент корисний у тому випадку, якщо в системі планується встановити кілька жорстких дисків.

- Док-станція для HDD. Вбудована док-станція для швидкого підключення внутрішніх жорстких дисків. Фактично, дана функція дає змогу підключати внутрішній HDD як зовнішній: роз'єм док-станції розташовується зовні корпусу і оснащується швидкороз'ємними кріпленнями для зручності підключення.

- Прихована протяжка проводів. Можливість протягнути дроти від блоку живлення зі зворотного боку материнської плати (якщо взяти в якості основної ту сторону, на якій розташований процесор та слоти для плат розширення). Таким чином, простір з основного боку «материнки» звільняється від проводів, що, зокрема, позитивно впливає на ефективність охолодження.

— Вікно установки системи охолодження для процесора. Наявність у корпусі окремого вікна навпроти кріплень СО процесора. Система кріплення розташовується на звороті материнської плати, і зазвичай, щоб її поміняти, потрібно знімати всю «материнку»; вікно установки СО позбавляє користувача такої необхідності і значно спрощує установку і зміну СО.