Малюки-здоровані: 5 бездзеркалок для впевненого старту в світі фото

Японський фотобренд Fuji зробив ставку на бездзеркалки ще в момент їх перших кроків з фотографічною арені. І не прогадав, завдяки чому камери під знаком марки користуються попитом у любителів, ентузіастів і справжніх гуру фотографічної справи.

Молодша модель з лінійки X-T «упакована», як личить камер Fuji, в стиляжну ретро-обгортку. Під вінтажним «панциром» можна споглядати цілком сучасну «начинку», в основу якої поставлена кропнута матриця APS-C на 24 МП зі стандартним байеровским масивом пікселів (старші покоління бездзеркалок Fujifilm «будуються» на фірмових сенсорах X-Trans).

Нативний діапазон світлочутливості сенсора зображення Fujifilm FinePix X-100T дорівнює 200-12800 одиниць ISO. Під час відеозйомки нижня планка піднімається до значення ISO 400. Незважаючи на підтримку запису 4К-відео, писати ролики в ультрависокому роздільній здатності камера вміє скоріше для галочки — з показником кадрової частоти 15 к/с далеко не виїхати, особливо під час зйомки динамічних сюжетів. З фотографуванням справи у моделі йдуть в рази краще — знімки відмінної якості камера видає як в яскравий сонячний день, так і при недостатньо гарної освітленості (на ISO аж до 3200).

Система фокусування в арсеналі бездзеркалки налічує 91 точку наведення на різкість. На мету вона наводиться досить неспішно, також не вирізняється швидкістю реакції на дотики сенсорний дисплей моделі. Втім, набагато більш важливою перевагою екрану є поворотний шарнір, що відкриває нові горизонти в побудові поля майбутнього кадру. Доповнюють загальну картину по фотоапарату електронний видошукач поряд з адаптерами бездротового зв'язку Wi-Fi і Bluetooth. Загалом Fujifilm FinePix X-100T — це відмінний варіант для опанування азів фотографії. В особливості при доукомплектації камери якісною оптикою Fuji додатково до китового зум-об'єктиву 15-45mm f/3.5-5.6.

Canon EOS M50 — аматорська бездзеркалка для фанатів як фото-і відеозйомки. У режимі фотографування модель видає деталізовану картинку з широким динамічним діапазоном, відео на камеру пишеться в роздільній здатності аж до 4К (3840х2160 пікселів). Але про все по порядку.

Бездзеркалка заточена в компактний корпус з магнієвого сплаву з габаритами 116х88х59 мм. Вага «тушки» фотоапарата складає близько 390 г. Кітовий об'єктив з набором фокусних відстаней 15-45 мм і «плаваючою» світлосилою f/3.5-6.3 обтяжує камеру всього на 130 г. Модель зручно лягає в руку, а всі кнопочки на її «тілі» знаходяться на призначених їм місцях. Змінювати знімальні параметри також пропонується тапом по сенсорному дисплею, який зроблений поворотним по всіх осях для візування з нестандартних ракурсів. Будувати поле майбутнього кадру можливо і через «вічко» електронного видошукача, що розташувався по центру верхньої межі фотокамери.

«Під капотом» Canon EOS M50 встановлений сенсор формату APS-C з роздільною здатністю 24.1 МП. Обробкою зображень зайнятий високопродуктивний процесор DIGIC 8. Він же забезпечує камері скорострільність на рівні до 10 к/с при фотозйомці високодинамічних сюжетів і запис 4К-відео. Єдине «але» — ролики на бездзеркалку пишуться з солідним кропом: від 1.6 х в FullHD форматі до 2.56 х в ультрависокому роздільній здатності UltraHD. Також в 4К недоступна головна «фішка» фотоапаратів Canon — автофокусування Dual Pixel CMOS AF. Всього для наведення на ціль задіюються від 99 до 143 точок фокусування (залежно від «накрученого» на «тушку» об'єктива).

Діапазон світлочутливості датчика зображення камери виміряний в межах від 100 до 25600 одиниць ISO (з програмним розширенням до ISO 51200). На прийнятний результат користувач може розраховувати під час зйомки на ISO аж до 3200, надалі деталізацію картинки «з'їдають» шуми. З мобільними гаджетами камера тримає зв'язок з протоколами Wi-Fi, NFC і Bluetooth Low Energy. Моделі б ще більш тривалу «живучість» (понад заявлених 235 знімків на одному заряді батареї) і ціни б Canon EOS M50 в амплуа повсякденного або тревел-камери зі змінною оптикою не було б зовсім.

Модель E-M10 в третьому поколінні відкриває лінійку прогресивних бездзеркалок серії OM-D від Olympus. Під її крилом поєднується всього потроху від початкового і середнього класів фотоапаратів.

Заснована камера на 16 МП сенсор формату Micro 4/3 з дворазовим кропом, який присмачений потужним графічним процесором TruePic VIII. Результатом впровадження нового чипу обробки зображень став приріст продуктивності по всіх фронтах. Модель навчилася малювати менш малошумную картинку на високих ISO (понад 3200 одиниць), також оновлений процесор відчинив перед беззеркалкой двері у світ відеопродакшн високої роздільної здатності.

Відеоряд фіксується на камеру в роздільній здатності 4К при 30 к/с, при цьому оператору доступні блага 5-осьовий стабілізації зображення. Матричний стаб нівелює тряску рук при фото - і відеозйомці, паралельно з чим забезпечує виграш до 5 ступенів експозиції. У багатьох ситуаціях отримати чіткі кадри на «секундних» витягах відтепер можна без горезвісного штатива. А головне, що стаб працює разом з будь оптикою, незалежно від її оснащеності власної системою стабілізації.

У доважок камера наростила скорострільність (8.6 к/с) і додала в точках фокусування (до 121 шт.). А ось екран на похилому шарнірі і електронний видошукач дісталися бездзеркальці у спадок від попереднього покоління в особі Olympus OM-D E-M10 II kit 14-42 . Окремим приводом для гордості виступає місткий буфер — при використанні швидкісний флешки формату SD камера клацає серії кадрів JPEG, доки на карті пам'яті не закінчиться вільне місце. Як бонус власники моделі отримують доступ до величезного парку оптики під систему Micro 4/3, де є рішення на будь-який смак і товщину гаманця.

«Малятко» японської крові Panasonic DC-GX9 — вірний друг мандрівника, стріт-фотографа, а також тих, хто ставить на чолі компактність не в збиток функціональної «прокачанности».

Камера впізнаваною серед однолітків поворотною конструкцією електронного видошукача, яка цінується у прихильників зйомки з нижніх ракурсів в яскраві сонячні дні. Поряд з видошукачем «головою» вміє крутити екран фотоапарата, але лише у невеликому діапазоні вгору-вниз. Більшої зручності в обігу з ним додає підтримка сенсорного вводу для зміни ключових знімальних параметрів, вибору точки фокусування (як у процесі створення кадру, так і на готовому знімку) та перегляду відзнятого матеріалу.

Модель базується на 20-мегапиксельном сенсор зображення формату Micro 4/3. Його фізичні розміри вдвічі менше, ніж у представників роду фулфреймів, відповідно, камера робить зйомку з кроп-фактором 2х. Матриця фотоапарата встановлена на електромагнітному стабілізаційному підвісі, ефективність роботи якого оцінюється можливістю компенсації аж до 4 стопів експозиції під час зйомки з рук або в умовах недостатньої освітленості. Більше того, на варту чіткості фотографій і плавності відеоряду поставлений стаб на борту кітової оптики — універсального зум-об'єктива Panasonic 12-32mm f/3.5-5.6 ASPH .

За об'єкт зйомки камері допомагає зачепитися 49-точкова система автоматичного наведення на різкість. Також моделі під силу похвалитися високими результатами в дисципліні «скорострільність» (9 к/с при заблокованому фокусі) і підтримкою відеозапису у форматі 4К з кадровою частотою 30 к/с і швидкістю 100 МБ/с. Відеозйомку Panasonic DC-GX9 виробляє в аматорському ключі. Виною тому відсутність на борту фотоапарата портів для підключення навушників і зовнішнього мікрофону. Ще одне слабке місце бездзеркалки — скромну кількість відзнятих кадрів на одному заряді акумуляторної батареї (менше 300 шт.). Тим не менш камера стане відмінним придбанням для новачків і ентузіастів фотографічної справи, які не будуть розчаровані ні картинкою, ні швидкістю чуйності фотоапарата на дії користувача.

В ієрархії бездзеркалок з кропнутой матрицею Sony модель A6400 розташувалася якраз посередині між вийшли раніше фотоапаратами Sony A6300 kit 16-50 і Sony A6500 body . Зовні камера практично не відрізняється від побратимів по «шеститисячної» лізі, проте диявол, як відомо, криється в деталях.

З помітних нововведень основні зміни торкнулися екрану бездзеркалки. З цих пір дисплей відкидається положення селфі, а ще йому нарешті «підвезли» повноцінне сенсорне управління. Натомість екрану користувачеві пропонується пригорнутися оком до віконця електронного видошукача, що володіє роздільною здатністю 921 тис. пікселів.

У внутрішній частині модель розжилася «на ура» себе зарекомендувала матрицею формату APS-C на 24 МП без стабілізуючої майданчики. Прерогативу стабілізації зображення зі зрушенням сенсора залишили старшої Sony A6500 kit 18-135 . Водночас кардинальним поліпшенням піддалася 425-точкова система автоматичного наведення на різкість. Японські інженери навчили її роботі в режимі стежить за обличчя і очей, а також суттєво «прокачали» швидкість автофокусування — об'єкт зйомки потрапляє в чіпкі лапи системи за рекордні 0.02 сек.

При стрільбі» серіями фотоапарат бере розгін до 11 к/с, в буфер при цьому поміщається 46 RAW-файлів і понад сотні JPEG фотографій. Також модель не пасе задніх у питаннях відеозйомки — запис 4К-роликів можлива з використанням всієї ширини матриці при частоті до 30 к/с. В додаткове розпорядження оператору надані профілі S-Log2, S-Log3 і HLG (для створення HDR-відео). Від повноцінного профі-застосування камеру стримує лише відсутність виходу на навушники. Потенціалу в Sony A6400 вистачить для вирішення найбільш амбітних творчих завдань, а головне, що у камери є хороший заділ на перспективу якісного зростання.