Порівняння Kettler Kinetic F7 vs Finnlo Autark 2200

Найбільшу вагу спортсмена, який тренажер здатний нормально переносити протягом тривалого періоду часу (як мінімум до закінчення гарантійного терміну при регулярних тренуваннях). Вибирати модель для індивідуального використання по цьому параметру варто з деяким запасом — адже під час тренувань вага може помітно змінюватися, причому в бік збільшення теж; а якщо Ви працюєте на нарощування м'язової маси, то варто орієнтуватися не на поточний, а на бажаний вагу. А для агрегатів, що застосовуються в громадських тренажерних залах, великий максимальна вага особливо важливий — адже користуватися ними можуть люди з доволі масивним статурою. Ну і в жодному разі не можна перевищувати обмеження по вазі, навіть на «пару-трійку кілограмів»: не факт, що тренажер зламається відразу, але нерозраховані навантаження посилять знос конструкції і можуть помітно знизити термін служби виробу, причому поломка може відбутися в самий невідповідний момент і привести до травми.

Що стосується конкретних значень, то в більшості сучасних тренажерів це обмеження становить більше 150 кг, проте зустрічаються і винятки — моделі на 120 – 150 кг, а то і на 120 кг і менше. Так що повністю ігнорувати даний пункт однозначно не варто.

Мінімальний крок, з яким тренажер дозволяє регулювати робочу навантаження. Приміром, якщо цей показник становить 2,5 кг, то на агрегаті можна виставити 2,5 кг, 5 кг, 7,5 кг і так далі.

Чим менше крок регулювання, тим точніше можна виставити навантаження, тим нижче ймовірність, що оптимальний вага опиниться між двома встановленими значеннями. З іншого боку, надмірно дрібний крок також створює більше проблем, ніж комфорту, до того ж така особливість ускладнювала б конструкцію і збільшувала б її вартість. Тому в більшості моделей цей параметр становить від 2 до 10 кг, цей діапазон вважається оптимальним по співвідношенню точності, зручності та загальної доцільності. Зрідка трапляються й менші значення — до 0,5 кг включно, а ось великі — вкрай рідко.

Зазначимо, що в окремих тренажерах крок регулювання може бути різним на різних діапазонах навантаження. Приміром, вага до 2 кг включно може регулюватися з кроком в 0,5 кг, далі — з кроком в 1 кг. Для таких випадків в цьому пункті вказується мінімальний крок, а додаткові подробиці уточнюються в примітках.

Вправи на окремі м'язи, які можна виконувати за допомогою тренажера. Відмінність таких технік від вправ на групи м'язів (див. вище) очевидна вже з назви: вони дають обмежене навантаження і призначаються переважно для цільового опрацювання конкретних м'язів.

Список вправ на окремі м'язи, що зустрічаються в сучасних тренажерах, включає жим від плечей, жим від грудей, шраг, батерфляй, згинання рук, розгинання рук, зведення рук, розведення рук, обертання торсу, скручування (прес), відведення стегна, махи ногами, згинання ніг, розгинання ніг, жим ногами, присідання, зведення ніг, розведення ніг, підйом на носки і підйом на дельти. Ось більш детальний опис кожної вправи:

— Жим від плечей. Вправа на підняття вантажів від рівня плечей; руки п...ри цьому розташовуються з боків корпусу. Задіє всі три пучки дельтаподібних м'язів: власне дельту, трапецієподібні м'язи і трицепси. Вправа може виконуватися і з вільною вагою (гантелями), але тренажер з цією функцією дозволяє забезпечити правильну, строго певну траєкторію руху рук.

— Жим від грудей. Вправа на переміщення навантаження від рівня грудей в напрямку «вперед» (якщо брати вертикальне положення тіла). Жим від грудей в тренажерах може виконуватися двома основними способами. Перший варіант — жим штанги лежачи на лаві, коли навантаження рухається практично вертикально. Цю функцію мають всі машини Сміта (див. «Тип»), проте лава далеко не обов'язково входить в оснащення такого тренажера, нерідко її доводиться встановлювати окремо. Другий варіант передбачає сидяче (вертикально або з невеликим нахилом назад) положення спортсмена, а робоча частина тренажера має вигляд двох важелів, пов'язаних з системою навантаження. Однак у будь-якому разі така вправа спрямована насамперед на розвиток великого і малого грудних м'язів, хоча в ньому (в меншій мірі) задіюються також трицепси і передні дельти.

— Шраг. Вправа, в основі якогї лежить піднімання плечей з додатковим навантаженням при опущених руках (сама назва походить від англійскою shrug — «потиснути плечима»). Шраги можуть виконуватися з вільною вагою — гантелями або штангою; тому цей тип вправ за визначенням вказується для всіх машин Сміта (див. «Тип»). Однак є і блокові моделі — силові тренажери, фітнес-станції — з такою можливістю; в них за створення навантаження зазвичай відповідає система нижніх блоків. Загалом шраг вважається практично ідеальною ізольованою вправою на трапецієподібні м'язи.

— Батерфляй. Він же «метелик». Вправа на зведення рук перед грудьми в горизонтальній площині (сидячи) з навантаженням. Сприяє розвитку великої і малої грудних м'язів, також впливає на передні дельтаподібні та зубчасті м'язи. Зазначимо, що терміни «батерфляй» і «зведення рук» не тотожні — батерфляй є лише одним з різновидів вправ на зведення. Тим не менш, іноді ці терміни в описі тренажерів вживають як синоніми, і навіть називають батерфляєм різновиди зведення рук, що від початку не належать до «метеликів» . Детальніше див. нижче.

— Згинання рук. Вправа на згинання рук у ліктях з обтяженням. У класичному варіанті кулак, утримує обтяження, розташовується горизонтально долонею вгору, і основне навантаження йде на біцепс, але можливий і інший варіант хвату — вертикальний (молотковий), спрямований переважно на плечево-променевий м'яз. Зазначимо, що лави Скотта (див. «Додаткове оснащення») за визначенням призначені для роботи на згинання рук, насамперед з вільною вагою; так що в тренажерах з лавами Скотта згинання рук вказується тільки в тому випадку, якщо такий тренажер має власну (зазвичай вантажо-блочну) систему навантаження для цього вправа і дозволяє обійтися без «сторонніх» обтяжень.

— Розгинання рук. Вправа на розгинання рук в ліктях під навантаженням. Може виконуватися з різним хватом і різними типами снарядів — зокрема, горизонтальною рукояткою верхнього блока або канатною головкою (остання дозволяє додатково зводити і розводити руки). У будь-якому разі дана вправа спрямована переважно на розвиток трицепса; а від конкретної техніки виконання залежить, яка саме частина трицепса найсильніше буде опрацьовуватися.

— Зведення рук. Різні вправи на зведення рук. Однією з таких вправ є описаний вище батерфляй, однак цим справа не обмежується — в тренажерах застосовується також зведення рук на кросовері. Останній варіант передбачає вихідне положення, в якому руки знаходяться по боках тіла, на рівні плечей або вище, утримуючи рукоятки тросового тренажера, а при виконанні вправи спортсмен зводить руки перед животом. Можлива робота на зведення рук і лежачи на лаві, з нижніми блоками. В обох випадках основне опрацювання йде на великі грудні м'язи.
Відзначимо, що деякі виробники змішують поняття «батерфляй» та «зведення рук». Так що при виборі тренажера з такими можливостями потрібно звертати увагу на його оснащення: для метелика використовуються характерні упори, а зведення на кросовері зазвичай передбачається у блочних рамах (див. «Тип»).

— Розведення рук. Вправа на розведення рук з обтяженням. Свого роду противага описаному вище баттерфляю: схоже по техніці виконання (для цього навіть може використовуватися один і той самий набір упорів, що перемикається в різні режими), однак основне зусилля спрямоване в протилежну сторону. Втім, техніка виконання розведень рук у різних тренажерах може бути різною: сидячи з прямими руками, зігнутими руками, або ж лежачи. У цих варіантах цільові групи м'язів також будуть відрізнятися. Так, виконання вправи сидячи сприяє насамперед зміцнення задньої частини дельтаподібних м'язів, а також розвитку ромбоподібного і трапецієподібного м'язів; а робота лежачи навантажує переважно великий грудний м'яз.
Відзначимо, що дана вправа (насамперед лежачи) може виконуватися і з вільною вагою, проте тренажер дає більш рівномірне навантаження, з меншою ймовірністю травм.

— Обертання торсу. Вправа на обертання верхньої частини тіла в сидячому положенні навколо вертикальної осі, з обтяженням. Більшість тренажерів з даною функцією належать до спеціалізованого різновиду — торс-машин (див. «Тип»). А сама вправа задіює майже виключно один тип м'язів — косі м'язи живота; крім того, це вважається дуже ефективним для виправлення «надлишків фігури» в районі талії. Виконувати такі вправи можна і з вільною вагою (традиційний варіант — гриф штанги на плечах), однак тренажер для цього все ж зручніше: він дозволяє обійтися без зайвого навантаження на плечі і хребет, до того ж не дає інерції при повороті, на відміну від того ж грифа.

— Скручування (прес). Базова вправа для тренування м'язів преса (переважно верхнього). Скручування з обтяженням сприяє зростанню м'язів, без обтяження — спалюванню жиру. В сучасних тренажерах можуть передбачатися різні види оснащення для виконання цих вправ. Найчастіше це звичайна лава з упорами для ніг, і додаткові обтяження, при необхідності, потрібно брати окремо; проте може передбачатися і спеціальний механізм для створення обтяжень — зазвичай у вигляді хитного важеля, який потрібно штовхати тілом при русі на скручування.

— Відведення стегна. Вправа на відведення стегна вбік або назад під навантаженням. Конкретний варіант виконання залежить від типу тренажера. Так, у глют-машинах, які від початку створені для такої вправи, стегно відводиться назад (докладніше див. «Тип»); навантаження йде переважно на сідниці, більшість таких тренажерів призначені для ізольованого опрацювання цієї групи м'язів (хоча є моделі, що дають змогу помітно навантажувати також литкові і задні стегнові м'язи). У мульти-хіпах нерідко передбачається бічне (латеральне) відведення стегна при прямій нозі; воно має схоже призначення, а змінюючи положення ніг, можна змінювати конкретні області сідничних м'язів, на які припадає найбільше навантаження. А серед фітнес-станцій можна зустріти моделі з пристроями, що дають змогу тренувати таким способом відразу обидві ноги — два упори, які розводяться в сторони за рахунок руху стегон.

— Махи ногами. Під цим терміном найчастіше маються на увазі махи прямими ногами вперед-назад з додатковим обтяженням. Це стандартний тип вправ для мульти-хіпів (див. «Тип»), хоча цим справа не обмежується, і подібний спосіб роботи може передбачатися і в інших різновидах тренажерів. Такі махи навантажують переважно великий і малий сідничний м'яз, а також деякі м'язи стегна. Деякі виробники відносять до цієї категорії також бічні махи, хоча цю вправу правильніше називати латеральним відведенням стегна (див. вище).

— Згинання ніг. Вправа на згинання ніг в колінах під навантаженням. У традиційному варіанті при його виконанні спортсмен лягає на живіт на спеціальну лаву, впираючись щиколотками в рухливий важіль тренажера, і згинає ноги в верхньому напрямку, долаючи опір важеля. Інші варіанти включають згинання ніг стоячи (тут доводиться працювати з однією ногою за раз) і згинання ніг сидячи (тут ноги у вихідному положенні знаходяться горизонтально і при згинанні відхиляються вниз). У будь-якому разі ця вправа задіює переважно задні м'язи стегон і, в значно меншій мірі — м'язи гомілок.

— Розгинання ніг. Вправа з основним навантаженням на розгинання ніг. Традиційно виконується наступним чином: спортсмен сідає на сидіння тренажера, поміщає ступні під рухливий упор так, щоб валики перебували на щиколотках (ноги у вихідному положенні зігнуті), і розгинає ноги в колінах, долаючи опір упору. Це ізолююча вправа для тренування квадрицепсів — передніх м'язів (розгиначів) стегна.

— Жим ногами. Вправа для ніг, схожа за технікою з присіданнями: основне навантаження виникає за рахунок штовхання робочої частини тренажера ногами від себе. Конкретна конструкція тренажерів з даною функцією може бути різною. Так, у більшості моделей жим здійснюється сидячи, в горизонтальному напрямку; однак є й Гакк-машини з цією функцією, в них спортсмен лягає на спину, а зусилля спрямовано вгору (докладніше див. «Тип»). В будь-якому разі, жим ногами впливає переважно на стегнові м'язи — квадрицепси і біцепси, аналогічно тим же присіданням. Проте ця техніка більш безпечна, оскільки менше навантажує хребет і поперек, до того ж вона дозволяє працювати практично з будь-яким навантаженням (тоді як присідання виконуються як мінімум з власною вагою спортсмена).

— Присідання. Проста, але водночас ефективна вправа, спрямована переважно на розвиток квадрицепса стегна (хоча деякі техніки дають змогу розвивати інші м'язи — зокрема, внутрішню поверхню стегна). Тренажери використовуються переважно для присідань з обтяженням, така вправа може виконуватись у трьох варіантах. Перший варіант — присідання з тросовим навантаженням, доступні в багатьох блочних рамах, а також деяких силових тренажерах і фітнес-станціях (див. «Тип»); навантаження при цьому забезпечується за рахунок тросів з ваговими блоками, ручки від яких спортсмен тримає в руках. Це досить ефективна та безпечна техніка, однак вона створює додаткове навантаження на м'язи рук і плечей (через необхідність утримувати рукоятки). Крім того, присідання за визначенням доступні у всіх машинах Сміта, а також Гакк-машинах (див. там само). Подібні тренажери хороші тим, що вантаж у них рухається за фіксованою траєкторії, що полегшує правильне виконання вправ, а навантаження припадає переважно на прокачані м'язи. При цьому тренажер Сміта при присіданнях додатково задіває сідниці, а Гакк-машина — практично всі м'язи ніг, а також низ спини та прес.

— Зведення ніг. Вправа на зведення ніг (зазвичай зігнутих в колінах) з додатковим зусиллям. Зазвичай, виконується в сидячому положенні, а робоча частина тренажера являє собою пару рухомих упорів в районі колін або гомілок. За рахунок цієї вправи опрацьовуються м'язи стегон (як поверхневі, так і глибокі).

— Розведення ніг. Вправа на розведення зігнутих в колінах ніг з додатковим зусиллям. Найчастіше тренажери з такою функцією використовують рухливі упори, аналогічні тим, що використовуються для зведення ніг (див. вище); нерідко ці функції поєднуються в одному пристрої, а перемикання між ними здійснюється за рахунок зміни режиму роботи упорів. Що стосується ефекту, то розведення ніг створює навантаження переважно на малий і середній сідничні м'язи.

— Підйом на носки. Вправа у вигляді підйому на носки з додатковим обтяженням. Впливає передусім на литковий і камбалоподібний м'язи гомілки. Може виконуватися як стоячи, так і сидячи — у першому випадку спортсмен працює з усією своєю вагою плюс вага обтяження (це варіант для досить прогресивного рівня підготовки), у другому випадку використовується тільки вага обтяження (цей спосіб більш зручний для новачків). Також тренажери з цією функцією можуть відноситися до різних типів (див. вище) і мати різну конструкцію і функціонал. Зокрема, в Гакк-машинах вправа зазвичай виконується стоячи, а вагу забезпечують ті ж наплічні упори, що і при присіданнях; аналогічний формат роботи може передбачатися в окремих силових тренажерах. У машинах Сміта за навантаження відповідає штанга. А серед силових тренажерів, які передбачають підйом на носки сидячи, зустрічаються моделі з упорами для колін і навіть конструкції, де ноги спортсмена розташовуються горизонтально і при виконанні вправи він штовхає носками рухливий упор від себе.

— Підйом на дельти. Ізолююча вправа, розрахована у відповідності з назвою, на опрацювання дельтоподібних м'язів. Передбачає підйом рук (насамперед плечової частини) вбік, через сторони, з додатковим обтяженням. У тренажерах для таких підйомів зазвичай передбачається пара рухомих упорів, валики яких розташовуються в середині плеча. Це дозволяє навантажувати цільові м'язи, практично не задіюючи «зайвих».

Розміри обладнання в зібраному і готовому до роботи стані. Важливо відзначити, що насправді необхідно більше простору для комфортного і правильної експлуатації тренажера. Це пов'язано з потребою в наявності місця для самої людини, відведень ніг та рук при виконанні вправ та використання додаткового обладнання. Якщо мова про тренажерному залі, то на заваді можуть стати займаються поруч люди або розміщене обладнання і тд. Тому рекомендується при виборі розраховувати, що до габаритів тренажера може знадобиться додатково близько метра вільного простору з кожної сторони.