Змішувачі: характеристики, типи, види

Спосіб застосування, передбачений конструкцією змішувача.

Сучасні змішувачі можуть призначатися для ванни, для душу, для умивальника, для біде, для кухні, тільки фільтра питної води та з можливістю підключення до фільтра >. При цьому чимало моделей розраховані одночасно на кілька форматів застосування – наприклад, обслуговування одночасно ванни і умивальника; а зустрічаються моделі і взагалі без змішування води (з однією трубою підключення) — тільки для холодної або тільки для вже змішаної. Більше детально в окремих пунктах нижче.

– Для ванни. Змішувачі, що використовуються для наповнення ванни. Традиційно передбачають настінний монтаж (див. «Тип монтажу»), хоча в деяких специфічних моделях зустрічаються і винятки. Крім ванни, такий змішувач може призначатися для душу і/або умивальника; в першому варіанті в конструкції передбачається підключення душового гарнітура, у другому — довгий поворотний вилив, який можна повернути від ванної до раковини умивальника, що знаходиться поруч.

— Для душу. Така спеціалізація означає, що до змішувача можна підключити душовий гарнітур; іноді такий гарнітур навіть постачається в комплекті (див. Спеціалізовані душові змішувачі монтують...ся виключно на стіну або способом вбудовування (див. «Конструкція виливу»). Водночас крім моделей «тільки для душу» зустрічаються також «багатоцільові» вироби, розраховані одночасно на застосування з ванною, а іноді — ще й з умивальником (див. «Для ванни» вище).

– Для умивальника. Спеціалізовані змішувачі «тільки для умивальників» мають порівняно короткий вилив, зазвичай нерухомий, а встановлюватися можуть практично будь-яким способом (хіба що підлогові моделі є досить екзотичним варіантом, що не отримав поширення). Завдяки схожості умивальників з кухонними мийками деякі моделі аналогічної конструкції допускають застосування ще й в ролі кухонних. Інша, досить поширена, опція – гігієнічний душ для використання з біде. Також відзначимо, що призначення «для умивальника» може передбачатися ще й як додаткова функція в змішувачах, першопочатково призначених для ванн (див. вище).

– Для кухні. Змішувачі цього призначення можуть бути як вузькоспеціалізованими, так і передбачати інші варіанти застосування — для умивальника (див. вище) або для фільтра питної води (див. нижче). У будь-якому разі такі вироби монтуються переважно настінним або настільним способом, а вилив може робитися досить високим – щоб під нього можна було помістити каструлю або інший великий посуд. Також в змішувачах цього призначення може зустрічатися така цікава особливість, як пружинний вилив (див. «Конструкція виливу»).

– Для біде. Біде являє собою пристосування у вигляді гігієнічної ванночки для миття зовнішніх статевих органів і ануса після відвідування туалету. Класичний змішувач для біде встановлюється прямо на таку ванночку горизонтальним способом (див. «Тип монтажу»); форма і конструкція виливу в подібних моделях підбирається таким чином, щоб забезпечити ефективне обмивання. Однак, крім цього, в категорію «для біде» також входять спеціалізовані змішувачі для гігієнічного душу — аналогічної процедури, здійснюваної за допомогою окремого душового гарнітура. Такі змішувачі вбудовуються в стіну і не потребують наявності окремого біде — гігієнічний душ можна використовувати і зі звичайним унітазом.

– Для фільтра питної води. Змішувачі, призначені для подачі питної води з водопровідного фільтра, розташованого зазвичай під кухонною мийкою. Встановлюються виключно настільним способом (див. «Тип монтажу»), найчастіше на саму мийку. Спеціалізовані моделі, що мають тільки це оснащення, виділяються невеликими розмірами і одновентильною конструкцією (див. «Тип змішувача»). Крім цього, можливість підключення фільтра питної води може передбачатися як додаткова функція в змішувачах для кухні (див. вище). У таких моделях вилив має два отвори – для «загальнокухонної» і для питної води; кожен отвір управляється окремо, власним вентилем (набором вентилів) або джойстиком.

– Без змішування води. Змішувачі, які навіть назвати змішувачами складно, оскільки дані моделі призначені для подачі води однієї температури. Зовні такі моделі нічим не відрізняються від класичних: одні виконані з джойстиками, інші — з вентилем. Але ключове в них – це наявність лише однієї труби для підведення води. Відповідно можна підключити тільки холодну, тільки гарячу або ж воду, змішану заздалегідь.

Тип змішувача вказується за типом органів управління, встановлених в ньому. Від цього залежить ряд особливостей як управління, так і застосування загалом. У наш час на ринку можна знайти одновентильні, двохвентильні, одноважільні (у тому числі з додатковим управлінням по торканню), безконтактні і термостатичні змішувачі, а також моделі з вмиканням по кнопці, до яких належать і порційні, і термостатичні з кнопкою. Ось основні особливості цих варіантів:

— Одновентильний. Змішувачі, керовані одним поворотним вентилем (або важелем, який рухається тільки в одній площині). По суті, не є навіть «змішувачами» як такими, оскільки не можуть змішувати гарячу і холодну воду і регулюють тільки напір підведеної до них води. Одновентильні моделі має сенс застосовувати там, де температура води постійна і/або її немає сенсу регулювати, наприклад, в моделях для кухонного фільтра (див. «Призначення»), для умивальника, де застосовується тільки холодна вода, або для умивальника в англійському стилі, де гаряча і холодна вода подаються з окремих кранів і змішуються в раковині.

— Двохвентильний. Класична конструкція змішувачів, що не втрачає популярності і в наш...час: два поворотних вентиля, що відповідають за гарячу і холодну воду відповідно. Така конструкція проста і недорога, при цьому надійна, до того ж зручна для точного налаштування температури. Крім того, двохвентильні змішувачі не бояться різниці в тиску гарячої і холодної води, а тому саме їх рекомендується використовувати з бойлерами. Недоліком цього варіанта є неможливість зміни напору окремо від температури і навпаки — будь-яка зміна потребує повороту обох вентилів, при цьому тиск і температура можуть коливатися.

— Одноважільний (джойстик). Змішувачі, в яких потік води управляється одним важелем. Найчастіше поворотом джойстика з боку в бік у таких моделях регулюється температура, а нахилом відносно осі повороту — напір. Це дає змогу регулювати температуру, не змінюючи напору (і навпаки) і навіть «запам'ятати» вибраний варіант температури (досить просто опустити важіль на закриття, не повертаючи його вбік). Водночас такі пристрої менш точні в регулюванні, ніж двохвентильні.
Зрідка можна зустріти також більш специфічний різновид — одноважільні змішувачі, доповнені окремим важелем регулювання температури (див. нижче). У таких моделях основний джойстик управляє тільки напором.

— Вмикання кнопкою. Моделі змішувачів, управління вмиканням та вимиканням подачі води в яких покладено на кнопку. Перше натискання вмикає потік води, друге ж – вимикає. Кнопка може бути як допоміжним засобом для комфортного вмикання/вимикання води, так і основним органом управління змішувача. В останньому варіанті для регулювання тиску подачі води кнопка часто робиться поворотною.

— Порційні. Різновид змішувачів з вмиканням кнопкою. Однак тут кнопка працює за принципом таймера: при натисканні на неї відкривається вода, а потім спеціальний механізм поступово повертає кнопку назад, перекриваючи потік. Час закриття підбирається таким чином, щоб одне натискання дало змогу більш-менш ефективно вимити руки. Такі пристрої особливо популярні в місцях громадського користування, таких як туалети кафе, торгових центрів, кінотеатрів тощо: не потрібно переживати, що неуважний відвідувач забуде закрити кран. Найчастіше подібні змішувачі однотемпературні, але є і моделі з важелем регулювання температури (див. нижче).

— Термостатичний. Змішувачі, що мають функцію термостата — тобто здатні автоматично підтримувати виставлену користувачем температуру. Такі моделі надзвичайно зручні: при коливаннях тиску або температури води в трубах не потрібно морочитися з налаштуваннями — пристрій самостійно підбере режим роботи з таким розрахунком, щоб температура на виході не змінювалася (або хоча б ці зміни були мінімальними). Головним недоліком термостатичних моделей є складність конструкції і, як наслідок, висока вартість. Крім того, багато з них потребують підключення до електроживлення. За управлінням моделі можуть передбачати поворотні регулятори або кнопку (див. вище).

— Безконтактний. Моделі, що управляються безконтактним способом, тобто без необхідності торкатися пристрою. Подібний формат роботи найбільш популярний в змішувачах для умивальників (див. «Призначення»): в таких моделях використовується датчик, що реагує на наявність рук користувача під виливом. Це особливо зручно в місцях загального користування, де небажано зайвий раз торкатися до змішувача. Зустрічаються й інші різновиди безконтактних моделей, зокрема, пристрої для кухні або душа. У першому варіанті сенс полягає в тому, що звичайний кран буває незручно відкривати брудними після кухонної роботи руками. При цьому управління може бути і не повністю безконтактним — є пристрої з вентилями або іншим оснащенням для попереднього налаштування температури, датчик же у них працює тільки як вимикач потоку води. А душові безконтактні змішувачі обов'язково мають додаткове управління для налаштування температури; датчик же у них реагує не просто на руки, а на людину.

— Одноважільний + по торканню. Різновид одноважільних змішувачів (див. вище), оснащений додатковим вимикачем. Як і в звичайних одноважільних моделях, джойстик в таких пристроях використовується для налаштування тиску і температури; відмінність же полягає в тому, що вода відкривається не важелем, а згаданим вимикачем. Іншими словами, достатньо один раз за допомогою джойстика виставити оптимальний напір і температуру — і потім можна включати воду простим дотиком до вимикача. Будова самого вимикача може бути різною: в одних моделях його роль відіграє корпус змішувача повністю, в інших передбачається спеціальна кнопка або навіть ножна педаль. Виняток становлять описані вище безконтактні моделі — вони можуть бути схожі за конструкцією та способом використання, проте все одно ці змішувачі виділяють в окрему категорію.

Загальна форма корпуса змішувача.

За цим показником сучасні моделі поділяють на заокруглені і прямокутні. Функціональних відмінностей між ними немає, різниця полягає тільки у зовнішньому вигляді. Так, заокруглена форма — традиційна, звична багатьом і добре вписується практично в будь-який інтер'єр, до того ж такі корпуси порівняно недорогі у виробництві; як наслідок, саме цей варіант в наш час найпопулярніший. Зі свого боку, прямокутна форма, з різко вираженими гранями і ребрами, надає виробу оригінального і стильного зовнішнього вигляду, однак обходиться помітно дорожче круглої. Крім того, варто враховувати, що з прямокутного корпусу погано стікає вода, на ньому швидше утворюється наліт і його доводиться частіше чистити. Тому в таких корпусах випускаються переважно моделі преміумкласу, створені в розрахунку на нестандартний дизайн.

Форма вентилів, які передбачені у конструкції змішувача відповідного типу — зазвичай двовентильного (див. «Тип змішувача»).

Ця особливість впливає переважно на зовнішній вигляд конструкції, але у різних варіантів дизайну є і практичні особливості застосування:

— Хрестоподібні. Вентилі у вигляді класичних чотирикінцевих хрестів — найбільш популярний у наш час дизайн. Він відмінно підходить для змішувачів в стилі «ретро», проте може застосовуватися і в більш сучасному оформленні. Втім, головна перевага даного варіанта — наявність надійних упорів під пальці, що робить хрестоподібні вентилі дуже зручними у використанні. Цим насамперед і обумовлена їхня популярність. До недоліків «хрестів» можна віднести деяку складність в очищенні через велику кількість виступаючих частин; втім, для полегшення цієї задачі «поперечини» такого вентиля можуть робитися знімними.

— Круглі. До цієї категорії належать як строго круглі вентилі, так і деталі, що мають невеликі виступи або заглиблення для більш надійного захвату рукою (а в першому варіанті з цією ж метою по колу вентиля може передбачатися спеціальна насічка). В будь якому разі, основні переваги круглих виробів — акуратний зовнішній вигляд і максимальна простота в очищенні. З іншого боку, така форма найменш надійна при утриманні, вона потребує щільного захвату і дає найбільшу ймовірність прослизання вентиля в руці при повороті. Втім,...здебільшого сучасні змішувачі не потребує великих зусиль, і цей момент не є особливо критичним.

— Трикутні. Вентилі з трьома яскраво вираженими вирізами або виступами. Конкретна форма може бути різною: одні моделі дуже близькі до круглих, інші мають форму трикутників, треті відрізняються від хрестоподібних тільки кількістю променів. Чим сильніше форма такого вентиля відрізняється від кола — тим вона надійніша в утриманні. З іншого боку, іноді оптимальним варіантом з точки зору дизайну виявляються більш закруглені моделі.

— Квадратні. Вентилі з чотирма яскраво вираженими вирізами або виступами. Відзначимо, що чітко квадратна форма зустрічається рідко, переважно у дорогих дизайнерських змішувачах (власне, з міркувань дизайну вона в них і використовується). Набагато більшою популярністю користуються «квадратні» вентилі у вигляді своєрідної зірочки на чотири променя/пелюстки. Це свого роду компромісний варіант між круглою і хрестоподібною формою: вентиль виходить більш надійним в утриманні, ніж круглий, і більш зручним в очищенні, ніж «хрест».

— Багатокутні. «Вентилі з кутами», що не належать до описаних вище трикутників або квадратів. Найбільш популярний різновид таких деталей — круглі поворотні ручки з набором виступів-«променів» (від 5 і більше) для надійності утримання; однак зустрічаються і більш специфічні варіанти — наприклад, сплюснутий багатокутник, що нагадує вісімку.

— Овальні. Вентилі, що мають овальну або близьку до неї форму (наприклад, прямокутника із закругленими кутами). Один з варіантів подібної конструкції — змішувачі для ванни і душа, в яких корпус має горизонтальне компонування і витягнуті пропорції, а вентилі знаходяться по бокових торцях корпусу і фактично є його продовженням. Інший варіант — кругла форма вентиля з плоским зрізом на одному краю, для додаткової надійності утримання. Зустрічаються й інші, більш специфічні варіанти. Однак у будь-якому разі «овали» використовуються рідко, в основному серед змішувачів дизайнерського рівня, і роль такої форми швидше естетична, ніж практична.

– Перо. Змішувачі одноважільної конструкції, в яких важіль-джойстик для управління потоком води виконаний у вигляді невеликої вузької палички. Формою вона нагадує перо і конструктивно входить безпосередньо в картридж (на відміну від звичайних моделей, де подібний важіль є частиною пластини, що кріпиться до картриджа). Розміщуватися перо може як вертикально, так і горизонтально (залежно від конструкції змішувача). Як мінімум, такі вироби відрізняються незвичним зовнішнім виглядом, а для деяких користувачів джойстик-перо може бути зручнішим у використанні. З іншого боку, подібні джойстики зустрічаються в основному серед змішувачів преміумкласу.

— Ліктьовий (медичний). Змішувачі з важелем регулювання води незвичайної форми, зручної для використання ліктем. Такі моделі особливо затребувані в медичних установах, коли руки мед. працівника завжди повинні бути чистими і закривати кран ними — вже порушення гігієнічних норм.

— Джойстик з отвором. Характерний отвір в ручці одноважельних змішувачів відіграє як декоративну роль, так і практичну. Для деяких моделей він служить дизайнерським елементом оформлення змішувача, а в цілому отвір можна використовувати для зручності налаштування напору і температури води (шляхом піддягання пальцем і подальшого повороту або підйому/опускання рукояті).

Змішувачі, оформлені «під старовину» і розраховані в першу чергу на те, щоб вписатися в приміщення з відповідним дизайном (насамперед кухні). Найчастіше ретро-моделі мають вилив своєрідної конструкції, у формі прямокутного вигину з дугою на кінці.

Змішувачі, виконані в незвичайному дизайні і помітно відрізняються на вигляд або формі виливу від інших моделей стандартних типажів. Під незвичайним може матися на увазі ультрасучасний дизайн, що надає новий погляд на звичні контури під іншим кутом. Також нетипове виконання мають змішувачі з каскадним виливом та відкритим верхом, яким біжить вода. Ще один варіант незвичайного дизайну – нетривіальна форма корпусу змішувача. Такі стилі можуть помітно оживити навіть цілком стандартні ванні кімнати, а найкращим чином вони вписуються відповідно оригінальним оформленням інтер'єрів. Зазначимо, що зазвичай змішувачі в незвичайному дизайні коштують дорожче за стандартні моделі, а в плані зручності використання і довговічності вони нерідко поступаються традиційним рішенням.

— Каскадний. У таких виливах вода подається через вихідний отвір у формі тонкої горизонтальної щілини, або по широкому жолобу (залежно від моделі). За рахунок цього на виході досягається велика ширина струменя при малій її товщині, що забезпечує гарну пропускну здатність, а також оригінальний зовнішній вигляд — каскадний змішувач фактично імітує водоспад (звідси і назва). З іншого боку, ця форма менш універсальна, ніж класична, та й коштує відчутно дорожче, а тому застосовується досить рідко. В основному каскадні виливи використовуються для ванн (завдяки високій пропускній здатності), зустрічаються моделі і для умивальників (див. «Призначення»).

— Відсутній (без вилива). Моделі змішувачів, в яких не передбачений вилив. Насамперед це належить до моделей для душа, де змішування і подача води передбачаються для душової лійки або верхнього душу.

У більшості ж варіантів вилив класичний, виконаний у формі трубки. Такі виливи можуть мати різну форму за довжиною (прямі, вигнуті, з кутом) і перетином (круглі, трикутні, квадратні тощо), проте всі вони є саме трубками.

— Прямий. Вилив, що має пряму або майже пряму форму і спрямований практично горизонтально (інші варіанти розташування виділені в окремий пункт — див. «Прямий під кутом»). В цілому такий вилив поєднує в собі простоту, практичність і універсальність. Зокрема, він може мати будь-яку довжину, а також робитися поворотним (див. «Вилив»), при цьому обходиться недорого у виробництві. У наш час прямі виливи надзвичайно популярні, причому практично у всіх видах змішувачів (див. «Призначення»). Винятком є хіба що кухонне застосування: подібна форма незручна для миття посуду сама по собі і залишає в мийці менше місця для посуду, ніж інші варіанти конструкції (наприклад, виливи під кутом або дугоподібні).

— Дугоподібний. Змішувачі з виливом у формі дуги, зазвичай напівкруглої і досить крутої. Подібна конструкція найбільш популярна в кухонних змішувачах, оскільки вона забезпечує необхідний простір для миття великого посуду. Чимало моделей з таким виливом призначені для умивальників — в них також використовується вертикальне встановлення, для якого дуга дуже зручна. А дугоподібні змішувачі для ванн найчастіше являють собою оригінальні моделі преміумкласу, що встановлюються безпосередньо на борт ванни (також горизонтально).

— Г-подібний. Вилив в формі літери «Г» – з вертикальною основою і горизонтальною «поперечиною», що відходить від неї. Завдяки такій формі вихідн...ий отвір можна розташувати на досить великій висоті, що особливо зручно при використанні на кухні або з умивальником. Більшість Г-подібних моделей належать саме до цих варіантів спеціалізації (див. «Призначення»). За типом змішувача (див. відповідний список) вони зазвичай є одноважільними, при цьому джойстик розташовується збоку; однак зустрічаються і інші варіанти — як за розташуванням джойстика, так і за типом управління.

— П-подібний. Змішувачі з даної категорії нагадують Г-подібні моделі (див. відповідний пункт), у яких кінець виливу помітно загнутий донизу. Це надає їм оригінальну форму, а також деяку схожість з дугоподібними виробами. Виливи у формі літери «П» зазвичай мають велику висоту і призначаються для використання на кухнях або з умивальниками. Водночас вони не настільки популярні, як згадані Г-подібні і тим більше дугоподібні. Зокрема, через більше високу вартість при відсутності явних практичних переваг (хоча подібна форма цілком може виявитися оптимальною з точки зору дизайну).

— S-подібний. Варіант, який зустрічається переважно серед моделей для ванни (включаючи рішення для ванни і умивальника), а також в окремих кухонних змішувачах. Вилив в такому компонуванні має форму літери «S», покладеної «на бік». Подібна конструкція добре підходить для настінних моделей, де вихідний отвір виливу потрібно розмістити помітно нижче самого змішувача.

— Прямий під кутом. Прямий вилив, розташований під кутом щодо корпусу змішувача – а саме спрямований від основи корпусу під кутом вгору або вниз. Подібна форма особливо зручна для умивальників і кухонь. У змішувачах такої спеціалізації (див. «Призначення») вона в основному і зустрічається. Більшість моделей з подібним виливом мають досить сучасний зовнішній вигляд, завдяки чому добре вписуються в інтер'єри стилю «модерн», «хай-тек» тощо.

— Під кутом загнутий. Вилив, що йде під кутом вгору від основи змішувача і злегка загнутий до низу на кінці. Формою багато в чому нагадує варіант «прямого під кутом», проте має свої особливості. По-перше, подібний вилив можна зробити трохи довше, що зручно при кухонному застосуванні: вихідний отвір виявляється на досить великій висоті і простору під ним вистачає, щоб без проблем мити навіть великий посуд. Більшість моделей з даної категорії призначаються саме для кухні. По-друге, для деяких користувачів така форма краще з естетичної точки зору (хоча, зрозуміло, це питання особистих смаків). Подібні виливи виглядають більш «дешево» в порівнянні з виробами форм-фактора «прямий під кутом» і вкрай рідко зустрічаються серед топових брендів сантехніки.

— З вертикальним струменем. Такий тип виливу зустрічається серед змішувачів для біде. Він означає вертикальне розпилення водяного струменя для прийняття гігієнічного душу після відвідування туалету. Врізний модуль вертикального розпилення встановлюється окремо від змішувача. Зазвичай у конструкції також передбачається клапан зворотного струму води.

— Підключений до переливу. Змішувачі з виливом у вигляді гнучкого шланга, який підключається до переливу у ванній кімнаті. Через нього здійснюється напускання води. Завдяки таким змішувачам забезпечується мінімалізм у зовнішньому вигляді ванної кімнати, що обумовлюється відсутністю класичного виливу. До того ж у бортику ванної не потрібно робити зайві отвори для встановлення змішувача.

Вилив, оснащений гнучким висувним шлангом. Таким чином, при необхідності можна від'єднати робочу частину виливу від корпусу змішувача, фактично перетворивши її в своєрідну душову лійку на гнучкому шлангу. Ця функція зустрічається тільки в моделях для кухні — в інших видах змішувачів простіше використовувати класичний душовий гарнітур. Висувний вилив буває особливо корисний в деяких специфічних ситуаціях, коли «маневреності» звичайного виливу не вистачає — наприклад, якщо потрібно ретельно відмити стінки великої каструлі, або набрати воду в ємність, яка не поміщається в мийку. Крім того, при митті великого посуду зручніше буває рухати насадку змішувача навколо посуду, а не повертати самі прилади під нерухомим струменем води.

Довжина шланга, передбаченого в конструкції висувного виливу. Дає змогу зрозуміти, як далеко можна відсунути душову лійку від раковини.

Ще одна особливість, характерна для кухонних змішувачів: вилив у вигляді насадки на гнучкому шлангу, часто доповненому пружиною. За призначенням ця функція аналогічна описаному вище висувному виливу: робоча насадка виходить дуже повороткою, з її допомогою зручно мити посуд, особливо великий — саму посудину можна поставити нерухомо і обполіскувати її з усіх боків ручною насадкою. При цьому пружинний вилив виглядає більш оригінально, ніж висувний, і відмінно підходить для кухонь в сучасному технологічному стилі. З іншого боку, така конструкція і коштує дорожче висувного виливу, а тому застосовується рідше.

Можливість повертати вилив з боку в бік. Таким чином можна змінювати місце розташування струменя води, що може стати в нагоді в різноманітних випадках. Ця особливість поворотного виливу найбільш популярна в двох різновидах. Перший – це пристрої для ванни і умивальника, де один вилив обслуговує і ванну, і раковину. Другій – це змішувачі для кухні: можливість повернути вилив буває важлива для того, щоб помістити в мийку великий посуд.

Кут, на який можна повернути вилив. Варто врахувати, що в нашому разі рахується не кут щодо центрального положення, а загальний кут праворуч-ліворуч. Таким чином значення в 110 градусів дає змогу повернути вилив змішувача щодо центрального положення на 55° праворуч і ліворуч.

Вилив великої довжини характерний в основному для моделей, призначених для ванни і умивальника. Найчастіше такий вилив робиться поворотним (див. нижче), за рахунок чого потік води можна направляти в разі потреби, як у ванну, так і в раковину.

Довжина виливу характеризує відстань від корпусу до місця виливу води, тобто фактичну довжину умовного «носика» змішувача.

Відстань від точки кріплення (в змішувачах з вертикальним монтажем) або від центру монтажного отвору (при горизонтальному монтажі) до середини виливу. Є характеристикою, що визначає «зону досяжності» змішувача.

Висота струменя вказується зазвичай для змішувачів з горизонтальною установкою (див. «Тип монтажу»). Вона вимірюється від підстави змішувача до вихідного отвору виливу. Велика висота виливу важлива насамперед для кухонних моделей (див. «Призначення»), оскільки вона дозволяє помістити в мийку велику посуд. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з висотою виливу (див. вище): висота струменя не може бути більше висоти виливу. Таким чином, на практиці доводиться шукати компроміс між висотою струменя і габаритами змішувача, особливо якщо місця для його встановлення небагато.

Кут нахилу струменя, що видається змішувачем, відносно вертикалі. Зазвичай, вказується для повного напору; при частково перекритою воді цей кут менше. У будь-якому разі похила струмінь зазвичай спрямована до користувача, і чим більше кут нахилу, тим далі від виливу буде винесена точка падіння струменя. Втім, здебільшого цей момент не принциповий; проблеми можуть виникнути лише в дуже обмежених умовах, при невеликих розмірах раковини.

Можливість обертання виливу, яка дає можливість змінювати кут подачі води. Така конструкційна особливість актуальна в першу чергу для змішувачів, призначених для біде. У них аератор можна змінювати на якийсь незначний градус, тим самим підлаштовуючи подачу води під свою анатомію тіла.

Кількість режимів роботи, підтримувана виливом.

Ця інформація уточнюється тільки для змішувачів, що мають кілька режимів роботи. Регулювання режимів здійснюється за рахунок зміни розміру і кількості отворів, через які надходить вода. Практично всі моделі з даною особливістю належать до кухонних (див. «Призначення»); а загальний сенс регулювання полягає в тому, щоб оптимально підлаштувати потік води під особливості ситуації. Наприклад, для миття зелені та інших делікатних продуктів бажане дбайливе оброблення, а для видалення присохлих забруднень з посуду краще підійде інтенсивний струмінь води.

Функції змішувача в основному являють собою конструкційні особливості, серед яких можна виділити наявність зворотного клапана, донного клапана, холодного старту, світлодіодного підсвічування, важеля регулювання температури, дисплея >, автозливу (гігієнічного промивання), перемикача на пральну / посудомийну машину, полички для приладдя. Більш детально:

– Зворотний клапан. Зворотний клапан запобігає руху води через змішувач у зворотний бік — наприклад, при великій різниці тисків між гарячою і холодною водою. Ця функція буде актуальною для тих, хто збирається ставити лічильники води: наявність зворотних клапанів на змішувачах часто є обов'язковою умовою для виконання заявки на встановлення, тому що такі клапани запобігають розкрутці лічильників у зворотний бік. Крім того, варто звернути увагу на наявність зворотного клапана в змішувачі (особливо одноважільному, див. «Тип змішувача»), якщо у водопостачанні вашого будинку бувають перебої — такі змішувачі набагато краще поводяться при скачках тиску у водопроводі.

– Донний клапан. Пристосування, що дає змогу закривати зливний отвір в раковині, кухонній мийці або біде (залежно від призначення зм...ішувача). Зустрічається двох видів:

– Важільний донний клапан. Для управління роботою такого клапана використовується невеликий важіль, розташований за змішувачем, збоку від нього або в передній частині корпусу. Піднімаючи та опускаючи його, забезпечується відкриття та закриття зливної пробки в раковині.

– Натискний донний клапан. Клапани цього типу замикаються і відмикаються за допомогою натискання на пробку зливного отвору, для чого знадобиться намочити руку.

– Холодний старт. Функція, що зустрічається виключно в одноважільних моделях. Загальний принцип роботи «холодного старту» такий: якщо відкрити змішувач при центральному (вихідному) положенні джойстика, з нього піде не змішана тепла вода (як в більш традиційних одноважільних пристроях), а тільки холодна. Щоб додати до неї гарячу воду і підвищити температуру, потрібно відхилити важіль від вихідного положення. Подібний формат роботи може забезпечити помітну економію: за замовчуванням зі змішувача йде холодна вода, а гаряча додається до неї тільки в разі потреби.

– Світлодіодне підсвічування. Система підсвічування на основі світлодіодів — ефективного і економного джерела освітлення. Призначення і функціонал такого підсвічування може бути різним. Наприклад, в одних моделях воно встановлене на виливі і спрямоване вниз, що дає змогу добре бачити простір під змішувачем навіть при слабкому зовнішньому освітленні. Іноді таке підсвічування висвітлює ще й струмінь води, надаючи їй незвичайного зовнішнього вигляду. Зустрічаються і досить оригінальні системи – наприклад, з прозорим виливом і світлодіодами в його основі, що створює ефект змішувача, що світиться зсередини; а в деяких моделях освітлення ще й змінює колір залежно від температури води. Однак в будь-якому разі дана функція помітно позначається на вартості, тому вона характерна в основному для виробів преміумкласу.

– Автозлив (гігієнічне промивання). Такою системою оснащуються змішувачі з додатковою електронікою – переважно безконтактні моделі, а також вироби з термостатом або вмиканням кнопкою. Працює автозлив наступним чином: з певною періодичністю (наприклад, раз в 12 годин або раз на добу) автоматика ненадовго вмикає воду. За рахунок цього з пристрою вимиваються шкідливі бактерії, які схильні розмножуватися на внутрішніх поверхнях виливу і в «стоячій» воді всередині самого змішувача. При цьому витрата води на гігієнічне промивання невелика, зазвичай вона практично не помітна на тлі загального споживання.

– Важіль регулювання температури. Функція, що зустрічається в змішувачах, конструкція яких першопочатково не передбачає регулятора температури – перш за все безконтактних моделях, а також у виробах з одним основним важелем або з вмиканням кнопкою (див. «Тип змішувача»). Відповідно до назви, важіль регулювання температури дає змогу використовувати такий змішувач не тільки для управління напором, але і для зміни температури води.

– Дисплей. Змішувачі, які відображають температуру та/або поточну витрату води. Дисплей забезпечує наочну візуалізацію налаштувань та дає змогу бачити, яка вода і в якому обсязі тече з крана. Втім, наявність екрана помітно позначається на вартості змішувача.

– Перемикач на пралку / посудомийку. Функція, що здатна помітно полегшити підключення пральної або посудомийної машини до системи водопостачання. Змішувачі з перемикачем на пралку/посудомийку мають окремий патрубок для підключення машини, а також власне перемикач, що дає змогу відкривати і закривати подачу води на цей патрубок. Таким чином, для підключення пралки або посудомийки не потрібно встановлювати додаткові втулки, розгалужувачі тощо — досить під'єднати пристрій до вже наявного виводу. А управляти подачею води можна прямо з корпусу змішувача, для цього не потрібно лізти під мийку або в інше важкодоступне місце.

– Поличка для приналежностей. Найчастіше роль такої полички грає верхня частина корпусу, спеціально зроблена плоскою. Ця особливість зустрічається в основному в змішувачах для ванни та/або душу (див. «Призначення»): на поличці зручно тримати шампуні, гелі, мило та інші косметичні/гігієнічні засоби.

Відзначимо, що дана функція зустрічається рідко – в основному в висококласних змішувачах (зокрема, термостатичних), які першопочатково мають великі розміри корпусу. У більш традиційних моделях немає сенсу передбачати цей елемент конструкції – розумніше придбати поличку як окремий аксесуар для ванної.

Матеріал і особливості конструкції клапана (клапанів), що відповідає за відкриття і закриття води в змішувачі.

— Гумовий. Матеріал для клапанів недорогих одно - і двовентильних змішувачів (див. «Тип змішувача»). Гума має невисоку ціну, легко піддається заміні і стійка до води з забрудненнями (на відміну від кераміки). З іншого боку, гумові клапана мають відносно невеликий термін служби — зношуючись, вони починають протікати, і їх доводиться час від часу міняти.

— Керамічний. Основою таких клапанів є пара металокерамічних пластин, відполірованих для максимального контакту і забезпечення герметичності. Можуть застосовуватися як у вентильних, так і в важільних змішувачах (див. «Тип змішувача»). Цей матеріал набагато більш довговічний, ніж гума, а в разі одноважільного крана — ще й полегшує регулювання, оскільки тертя між пластинами невелике і зрушити важіль набагато легше, ніж при шаровому клапані. Недоліком кераміки є чутливість до забруднення води твердими частинками — потрапляючи між пластинами, вони можуть порушити герметичність клапана. Тому перед такими змішувачами рекомендується ставити фільтри.

— Електромагнітний. Різновид клапана, що застосовується у всіх бесконтатних змішувачах (див. «Тип змішувача»), а також деяких моделях іншій конструкції, зокрема, кнопкових і одноважільних з дотиком. Як випл...иває з назви, за відкриття та закриття води в таких моделях відповідає електромагніт. При цьому клапан в більшості моделей має тільки два положення — «відкрито» і «закрито» — і не передбачає регулювання напору. А ось регулятор температури може передбачатися — наприклад, у вигляді відповідного важеля (див. вище). Електромагнітні клапани досить ефективні, проте дороги, до того ж для їх роботи потрібне зовнішнє живлення.

— Кульовий. Тип клапана, від початку розроблений для одноважільних змішувачів (саме від нього пішла схильність називати такі пристрої «кульовими кранами», що технічно не коректно). В основі такого клапана лежить елемент сферичної форми зі спеціальною прорізом, через який і подається вода; при рухах важеля проріз займає те або інше положення, від якого і залежить тиск і температура води. У побутових змішувачах даний тип клапана вважається застарілим і застосовується вкрай рідко.

Діаметр картриджа, використовуваного в змішувачі.

Картриджем називають «серце» змішувача — деталь, яка безпосередньо відповідає за регулювання тиску та/або температури води (в деяких моделях — також за перемикання між виливом і душем). Основним розміром цієї деталі є саме діаметр. Втім, на практиці цей розмір стає актуальним лише при необхідності заміни картриджа. А от при виборі змішувача він не має особливого значення, з точки зору характеристик від діаметра картриджа залежать лише загальні розміри пристрою, і то досить приблизно і без принципової різниці між окремими моделями.

Максимальна витрата води під час роботи змішувача, іншими словами — максимальна кількість води, яку він може пропустити через себе за хвилину. Ця характеристика важлива насамперед для моделей, призначених для ванн (див. «Призначення»): чим більше пропускна здатність — тим швидше буде наповнюватися ванна. Однак цим значення даного пункту не обмежується. По-перше, інформація про витрату може стати в нагоді при певних розрахунках, пов'язаних з водопостачанням — наприклад, для розрахунку необхідної продуктивності насоса. По-друге, у висококласних змішувачах можуть встановлюватися аератори, що дають змогу досягти потужного і ефективного струменя при низьких витратах води; вказана в характеристиках витрата дає можливість оцінити економічність таких пристроїв у порівнянні з аналогами.

Найменший тиск на вході, при якому змішувач здатний в повній мірі виконувати свої функції по безперешкодній подачі води.

Найбільший тиск на вході, при якому змішувач здатний працювати в безаварійному режимі з мінімальним ризиком передчасного виходу з ладу. Іншими словами-це межа міцності змішувача. Відзначимо, що для звичайного побутового використання можна виходити з того, що максимальний тиск у водопроводі вітчизняного квартирного фонду становить 6 бар. Від цього значення необхідно відштовхуватися і вибирати модель з невеликим запасом «по міцності» щоб уникнути протікання в вузлах змішувача при скачках тиску понад норму. Відзначимо, що в мережах з централізованої подачі води тиск може досягати і 10 бар. Тому для дорогих змішувачів, які предьявляют високі вимоги до вхідного тиску, необхідно купувати спеціальні редуктори.

У більшості варіантів це не один аксесуар, а цілий набір, що дає змогу використовувати змішувач для прийняття душу. Обов'язковим елементом гарнітура є ручний душ (душова лійка), в більшості випадків він доповнений власним шлангом. Крім того, в конструкції може передбачатися кріплення для лійки — на стінку або прямо на корпус змішувача (про другий варіант див. нижче). А ось призначення і функціонал душового гарнітура можуть бути різними, залежно від спеціалізації самого змішувача (див. «Призначення»). Так, в моделях для ванної та душу вода може подаватися або через вилив, або через душовий гарнітур, і для вибору передбачається відповідний перемикач (іноді автоматичний, див. нижче). У змішувачах тільки для душу такого перемикача немає. У моделях для умивальників душовий гарнітур призначений для так званого гігієнічного душу — миття окремих ділянок тіла (перш за все, пахової області тощо); лійка для такого душу має невеликі розміри і оснащена власною клавішею, що вмикає і вимикає воду. А кількість режимів може не обмежуватися одним. Кілька режимів ручного душу дають можливість отримати душ на свій смак – від класичних дрібних цівок до одного суцільного потоку, з різноманітними варіаціями. Чим більше передбачено налаштувань – тим ширше можливості вибору.

Довжина шланга, передбаченого в конструкції змішувача. Це другорядний параметр, оскільки шланг підбирається виробником з таким розрахунком, щоб його комфортно було використовувати за основним призначенням — для прийняття душу. Але для високих людей стандартної довжини може не вистачити, тому доречно знати його розміри для більшого комфорту і зручності у використанні.

Дивертор являє собою пристрій, за допомогою якого потік води можна перемикати між виливом і душовою лійкою. Конструктивне виконання такого пристрою і спосіб управління ним можуть бути різними, в сучасних змішувачах можна зустріти в основному такі варіанти:

— Кнопковий. Дивертори цього типу мають вигляд кнопки; а ось її конструкція залежить від особливостей конкретного змішувача. У відносно простих механічних моделях (таких більшість) кнопка теж робиться механічною, і для перемикання з виливу на душ її потрібно потягнути вгору. А перемикання у зворотний бік – з душу на вилив — нерідко може здійснюватися не тільки вручну, але і автоматично, при перекриванні води (див. «Функції і можливості - Автоперемикання душ/ванна»). У деяких змішувачах автоперемикання можна і заблокувати за бажанням користувача (зазвичай поворотом кнопки у верхньому положенні).
Зі свого боку, в прогресивних електронних пристроях подібний дивертор зроблений у вигляді електричної кнопки, яка замикає контакти, управляючі клапаном.

— Важільний. Дивертор у вигляді поворотного важеля. Найчастіше цей важіль безпосередньо управляє клапаном, що перемикає потік води. Подібна конструкція вважається дещо менш надійною, ніж кнопкова, зате вона помітно простіше і дешевше, завдяки чому вельми популярна — особливо в порівняно недорогих змішувачах. А ось в пристроях преміумкласу дивертор цього типу може діяти за іншими, більш прогресивним принципам — наприклад, важіль може працювати як електронний...перемикач.

– Поворотом виливу. Досить рідкісний і специфічний варіант: роль важеля, що управляє потоком води, виконує безпосередньо вилив, до основи якого підключений душовий шланг. Працює таке управління, як правило, в такий спосіб: поки вилив розташовується перпендикулярно корпусу змішувача – вода надходить через нього, а для перемикання на душ вилив повертається, опиняючись під змішувачем. Подібні пристрої цікаво виглядають, та й у використанні зручні. З іншого боку, вони досить складні і дорогі, а сам вилив, з низки причин, зазвичай робиться досить коротким. Тому даний варіант не набув поширення.

– Знімний. Дивертор, розташований за межами корпусу – зазвичай між самим змішувачем і виливом. Як правило, з одного боку такого пристосування розташовується управляючий елемент (найчастіше невеликий важіль або поворотний краник), а з іншого – патрубок для підключення душового шланга. А назва «знімний» говорить про те, що дану деталь можна легко зняти силами самого користувача – на відміну, наприклад, від кнопкових або важільних рішень, які зазвичай вбудовуються прямо в корпус змішувача і вельми складні в демонтажі/заміні. Відповідно, після зняття дивертор можна або замінити на інший, або прибрати зовсім, підключивши вилив безпосередньо до змішувача. В цьому і полягає основна перевага даного варіанта: при неполадках в диверторі його можна без особливих проблем зняти для ремонту або заміни, при цьому змішувач (за винятком «душової частини») залишається цілком працездатним.

Функція, що зустрічається в змішувачах для ванни і душу. Перемикач між виливом і душовим гарнітуром в таких моделях автоматизований «в одному напрямку»: душ потрібно включати вручну, а перемикання на ванну відбувається без участі користувача, при закритті основного крана. Таким чином можна запобігти неприємним ситуаціям, коли після прийняття душу змішувач залишається переключеним на лійку, і необережне включення води може привести до «потопу»: навіть якщо хтось забуде переключити змішувач, завдяки автопереключення душ / ванна, при наступному відкритті вода все одно поллється через вилив.

Кріплення для душової лійки, розміщене прямо на корпусі змішувача. Передбачається в основному в моделях з душовим гарнітуром (див. «Конструкція виливу») або можливістю його підключення, хоча теоретично кріплення може встановлюватися на будь-який змішувач, який передбачає використання поблизу від душової лійки. У будь-якому разі ця функція спрощує зберігання душового гарнітура в неробочий час — шланг не бовтається, а для лійки не потрібно шукати окреме місце.

Спосіб монтажу, на який розрахований змішувач. В наш час найбільше розповсюдження отримали настінні і настільні змішувачі (класичні, окремостоячі і під вікно), а також вбудовані рішення — зазвичай з установкою в стіну, рідше горизонтально. Моделі з вбудуванням в стіну можуть оснащуватися планкою (вона відіграє роль своєрідного корпусу і об'єднує між собою всі елементи змішувача) або ж поставлятися без планки (цей варіант нерідко дає змогу на свій розсуд вибирати відстань між окремими деталями конструкції). Особливий, досить рідкісний і специфічний різновид являють собою підлогові змішувачі.

Ось детальніший опис кожного варіанта:

— Настінний (вертикальний). Моделі, розраховані на кріплення до вертикальної поверхні, зазвичай стіни. Даний спосіб монтажу зустрічається переважно в моделях для ванни і/або душу, але може застосовуватися і в інших видах змішувачів — зокрема, кухонних.

— Настільний (горизонтальний). Установка на горизонтальну поверхню на зразок раковини або кухонної мийки. Цей спосіб надзвичайно популярний в моделях для кухонь і умивальників, також він використовується у традиційних змішувачах для біде, а ось в інших...різновидах з низки причин не отримав особливого поширення.

— Настільний (під вікно). Особливий різновид настільних, які завдяки своїй конструкції можуть встановлюватися під вікном, не заважаючи тому відкриватися і закриватися. Досягається це двома способами. Перший являє собою можливість нахилити конструкцію виливу в сторону умивальника або мийки, тим самим заховати змішувач в чаші раковини. Другий спосіб заснований на особливому кріпленні корпуса змішувача до його основи, що дає можливість легко витягнути його з «бази» і покласти поруч.

— Вбудований в стіну. Спосіб монтажу, при якому більша частина конструкції ховається за стіною або іншою вертикальною поверхнею. Зовні розташовуються тільки елементи, для яких це принципово необхідно: вилив, вентилі, душовий гарнітур і т. ін. Вбудований монтаж забезпечує акуратний зовнішній вигляд і дозволяє економити місце. Крім того, багато моделей таких змішувачів дають змогу вибирати відстань між окремими зовнішніми елементами та їх взаємне розташування. Однак вбудовування помітно складніше, ніж зовнішня установка, до того ж і ремонт/обслуговування такого змішувача може виявитися досить непростою справою. Застосовується цей варіант в моделях для ванни, душу, для умивальників, а також деяких різновидах змішувачі для біде (див. «Призначення»).

— Вбудований (горизонтальний). Ще один різновид вбудованих змішувачів, розрахований у відповідності з назвою, на установку під горизонтальну поверхню. Мають ті ж основні переваги та недоліки, що й описані вище змішувачі з вбудуванням в стіну, проте відрізняються за спеціалізацією: даний тип монтажу найбільш популярний в моделях «тільки для умивальника», дещо рідше він зустрічається в змішувачах для ванни і душу.

— Підлоговий. Монтаж на підлогу за допомогою спеціальної стійки, завдяки якій основна частина змішувача і розміщується на потрібній висоті. Коштують подібні моделі недешево, та й сам монтаж досить складний, для нього потрібне просторе приміщення зі специфічною організацією сантехніки. Тому даний варіант особливого поширення не отримав: він використовується в основному в дизайнерських змішувачах, призначених для окремо стоячих ванн або умивальників.

Вузол для змішування гарячої та холодної води в оснащенні вбудованих в стіну змішувачів і сенсорних моделей. Блоки змішування прихованого монтажу встановлюються, перш за все, на етапі будівництва або капремонту житла. Вузли змішувача при цьому ховаються в монтажну коробку безпосередньо в стіні. Зовнішній блок змішування зазвичай передбачає наявність двох отворів для подачі холодної і гарячої води, від нього відводиться шланг зі змішаною водою, який і входить в змішувач. Зовнішній блок управління оснащується рукояткою для регулювання температури води.

Кількість отворів, необхідних для встановлення змішувача. Моделі для раковин і кухонь з вертикальним встановленням (див. «Тип монтажу») найчастіше потребують 1 отвору, через який підводяться і гаряча, і холодна вода. Серед змішувачів для ванни і душа найчастіше зустрічаються моделі на 2 отвори, по одному на «гарячий» і «холодний» трубопроводи. На 3-5 отворів розраховані в основному моделі з вбудованим монтажем, в яких доводиться виводити назовні як мінімум вилив і органи управління, а іноді ще й душову лійку з перемикачем.

Діаметр отворів, необхідних для установки змішувача. Цей розмір дозволяє оцінити, чи буде змішувач сумісний з посадковими місцями на раковині, стіни і т. ін., які розміри повинні мати додаткові деталі для його встановлення не доведеться розширювати чи звужувати отвори.

Допустима товщина стільниці в міліметрах для врізки змішувача в неї без необхідності доопрацювання монтажного отвору.

Тип труб для подачі води, на які розрахований змішувач.

— Шланги. При гнучкому підведенні для з'єднання змішувача з водопроводом використовуються полімерні трубки (шланги), здатні добре гнутися і армовані металевою сіткою для міцності. Це забезпечує простоту й універсальність кріплення — завдяки гнучкості трубки можна провести навіть в обмежених місцях. З іншого боку, таке підведення менш міцне і надійне, ніж жорстке. Воно застосовується переважно в моделях для кухні та раковин (див. «Призначення»). Трубки кріплення можуть входити у комплект постачання змішувача; цей момент варто уточнювати окремо.

— Жорсткі трубки. Такі змішувачі розраховані на кріплення безпосередньо до металевих труб водопроводу. Перевагою цього типу є надійність і міцність, недоліком — значні обмеження за місцем встановлення: доводиться або ставити змішувач там, де при будівництві були виведені труби, або переробляти комунікації, що пов'язане з великими незручностями і витратами. З іншого боку, застосовуються такі змішувачі зазвичай для ванн і душових, а в сучасних ванних кімнатах проблем з невдалим розміщенням труб зазвичай не виникає.

Тип живлення, що використовується в змішувачі з електронними компонентами – наприклад, в безконтактній моделі (див. «Тип змішувача»), або в пристрої з підсвічуванням (див. вище).

Найбільшою популярністю в наш час користуються змішувачі на батарейках, при цьому деякі з таких моделей можуть мати ще й можливість живлення від мережі. Крім цього, зустрічаються чисто мережеві пристрої, а також досить специфічний варіант — змішувачі з комбінованим живленням від акумулятора з генератором. Ось докладніший опис всіх цих типів живлення.

— Батарейка. Головною перевагою таких змішувачів є простота у встановленні – вони не потребують підведення електрики від мережі, що позбавляє від складнощів з прокладанням дротів. Правда, час роботи на одному комплекті батарейок обмежений, а змінні елементи живлення зазвичай доводиться докуповувати окремо. З іншого боку, електронні компоненти змішувачів зазвичай не характеризуються особливою «ненажерливістю» в плані енергоспоживання, так що термін автономності нерідко обчислюється навіть не місяцями, а роками. А при покупці батарейок можна на свій розсуд вибрати їх марку, а нерідко — і тип: або придбати недорогі одноразові елементи і періодично міняти їх, або один раз витратитися на акумулятори з зарядним пристроєм і надалі уникнути додаткових витрат.

— Мережа. Живлення від мережі зручне тим, що користувачеві не потрібно стежити за станом батарейок і періодично міняти їх — електроніка б...уде працювати до тих пір, поки є напруга. Зворотною стороною цих зручностей є перш за все деяка складність в монтажі: потрібно не тільки встановити змішувач, але і знайти поблизу розетку для блоку живлення і підвести дроти, приділивши при цьому особливу увагу якості ізоляції. Адже пристрою належить працювати в умовах підвищеної вологості, а то і прямого контакту з водою. З іншого боку, подібні моделі працюють від невисокої безпечної напруги (зазвичай близько 12 В), що надходить з блоку живлення; так що навіть при проблемах з ізоляцією можна не боятися удару струмом. Другий нюанс полягає в тому, що при відключенні електрики змішувач може повністю встратити корисність.
В цілому даний варіант особливо зручний для сантехніки, застосовуваної в громадських місцях — наприклад, туалетах вокзалів, торгових центрів тощо. живлення від мережі зводить до мінімуму перерви на обслуговування (не потрібно міняти батарейки); а відключення електрики, як правило, робить марним не тільки сам змішувач, але і все приміщення, де він встановлений. Хоча, зрозуміло, ніщо не заважає вибрати модель з живленням від мережі і для домашнього застосування.

– Мережа / батарейки. Змішувачі, здатні використовувати обидва описаних вище типи живлення. Як правило, в подібних пристроях основним джерелом енергії є мережа, а батарейки використовуються як запасний варіант на випадок перебоїв з електрикою. Таким чином змішувач, з одного боку, має необмежений термін роботи, з іншого —залишається працездатним навіть при зникненні напруги в мережі. З іншого боку, подібна універсальність помітно позначається на вартості, притому що потрібна вона не так часто; а основний недолік мережевих моделей — необхідність прокладання дротів — в даному разі теж цілком актуальний. Тому змішувачів з комбінованим живленням випускається досить небагато.

– Акумулятор / генератор. Досить оригінальний варіант: поєднання генератора, що приводиться в дію потоком води, і акумулятора. Безпосереднім джерелом живлення для електроніки змішувача при цьому є саме батарея, генератор же використовується для її підзарядки в міру необхідності. Таким чином, живлення виходить повністю автономним, не залежним від електромереж; а додаткове обслуговування подібних пристроїв практично не потрібне (на відміну від тих же моделей на батарейках — див. вище). Монтаж такого змішувача досить складний, проте найчастіше не складніше, ніж встановлення мережевої моделі. А ось до однозначних недоліків даного варіанту можна віднести складність і високу вартість, які помітно обмежують його застосування.

— Латунь. Сплав на основі міді та цинку; при відносно невисокій ціні має гарну міцність і стійкість до корозії, завдяки чому отримав широке поширення.

— Силумін. Сплав на основі сполучення алюмінію з кремнієм; характеризується високою твердістю і стійкістю до окислення, однак досить крихкий, а тому використовується переважно у недорогих моделях.

— Нержавіюча сталь. Найбільш поширений матеріал для недорогих моделей. Сталь коштує недорого і водночас має високу міцність. Її недоліком є певна схильність до корозії (особливо при дефектах оброблення, навіть дрібних), що практично не впливає на повсякденне використання, однак може позначитися на довговічності змішувача.

— Цинк. Цинкові вироби за основними властивостями аналогічні описаним вище силуміновим: з одного боку, вони недорогі, з іншого — досить крихкі і не дуже довговічні. До того ж вважається, що цинк схильний до корозії, що може з часом погіршити властивості води, що надходить з такого змішувача, і робить даний матеріал непридатним для кухонного застосування. Тому цинкові корпуси зустрічаються нечасто, в основному серед недорогих змішувачів для ванни і душу.

— Пластик. Найпростіший матеріал, застосовуваний при виготовленні змішувачів. Через слабку міцність він не довговічний, зате не іржавіє. Доречно використовувати для раковин нечастого застосування – наприклад, для дачного будиночка.

Тип додаткового покриття, передбаченого в змішувачі. У цьому пункті може бути декілька варіантів — це означає, що дана модель доступна в різних варіантах оформлення. А якщо матеріал покриття збігається з матеріалом корпуса — це означає, що додаткове покриття фактично відсутнє; таке зустрічається, зокрема, серед змішувачів з нержавіючої сталі, яка сама по собі досить стійка до корозії.

В сучасних змішувачах використовуються такі види покриттів: граніт, хром, хром з гранітом, хром с золотом, матовий хром, нержавіюча сталь (глянцева або матова), латунь, нікель, мідь, бронза, під золото, а також фарбування в той чи інший колір. Ось особливості кожного з варіантів:

— Граніт. Граніт характеризується приємним зовнішнім виглядом, до того ж випускається у великій кількості різних забарвлень, що дозволяє підібрати змішувач під оформлення кухні. З його переваг варто відмітити високу міцність, абсолютну стійкість до корозії і хороші санітарні характеристики (перешкоджає розмноженню бактерій). Головним недоліком є...висока ціна.

— Хром. Хромове покриття наноситься на металеві поверхні, насамперед, для захисту від корозії; воно має характерний блискучий (майже дзеркальний) зовнішній вигляд. Хром забезпечує високу стійкість до окислення та пошкоджень, при цьому непогано виглядає і коштує недорого — як наслідок, є одним з найбільш широко застосовуваних матеріалів для покриття. Його головним недоліком є схильність до появи відбитків на ньому через деякий час; їх виведення пов'язано з певними клопотами.

— Хром/граніт. Поєднання хромового та гранітного покриття в одному виробі. Детальніше про особливості кожного з цих матеріалів див. вище, тут же відзначимо, що їх поєднання передбачає наявність різних типів покриття на різних ділянках змішувача. Таким чином конструкція набуває більш оригінального і стильного зовнішнього вигляду, більшої гігієнічності і стійкості до забруднень, ніж чисто хромова, при цьому коштує дешевше, ніж чисто гранітна. Та й з точки зору загального оформлення санвузла або кухні саме вказане поєднання в деяких випадках виявляється оптимальним варіантом.

— Хром/під золото. Поєднання хромового покриття з окремими вставками «під золото». Особливості хрому описані вище, а «золоті» елементи надають виробу багатого зовнішнього вигляду, при цьому досить велика кількість покупців віддає перевагу саме такому поєднанню, а не «цільнозолотому» покриттю.

— Матовий хром. Різновид хромового покриття (див. вище), що відрізняється матовою поверхнею. На такій поверхні менш помітні бруд та відбитки, ніж на класичній дзеркальній; крім того, вона може виявитися більш відповідною по дизайну або просто приємнішою для очей, ніж глянцева. Водночас створення матових поверхонь пов'язано з певними труднощами, а тому поширені вони відносно слабо.

— Нержавіюча сталь (глянцева). Покриття з нержавіючої сталі загалом аналогічно за характеристиками хрому — воно міцне і стійке до корозії. Однак така поверхня дещо відрізняється зовні і з низки причин вона використовується переважно у моделях преміумкласу — в тому числі в змішувачах, виконаних із «нержавійки» (такі моделі, по суті, не мають покриття).

— Нержавіюча сталь (матова). Аналогічно матовому хрому, така сталь більш стійка до забруднень, ніж глянцева (див. вище), в іншому повністю ідентична їй.

— Латунь. Латунне покриття найчастіше поєднується з корпусом з того ж матеріалу (тобто спеціального покриття в такому змішувачі фактично немає). Одна з переваг такої поверхні — приємний золотистий відтінок, особливо добре підходить для змішувачів в стилі «ретро». Водночас вартість подібних виробів з низки причин виходить досить високою, до того ж вони схильні до появи відбитків, що важко виводяться. Тому вони зустрічаються досить рідко.

— Нікель. За характеристиками нікелеве покриття схоже з хромовим і застосовується з тими ж цілями, проте з низки причин воно поширене значно менше, ніж хром.

— Мідь. Покриття характерного червонуватого кольору. Мідь здатна надати «стародавнього» вигляду навіть сучасному виробу, а для змішувачів в стилі «ретро» вона буває просто незамінною. З іншого боку, цей матеріал обходиться недешево — зокрема, через те, що для міді важко забезпечити достатню стійкість до корозії.

— Бронза. Бронза являє собою сплав на основі описаної вище міді і застосовується аналогічним чином — в основному для забезпечення автентичного вигляду змішувачам в стилі «ретро». Головна відмінність між цими двома матеріалами полягає у кольорі — бронза дещо темніша і червоний колір в ній не так виражений (хоча конкретні відтінки в різних моделях також можуть бути різними). Крім цього, даний матеріал простіше зробити стійким до корозії, тому бронзові вироби зустрічаються помітно частіше мідних.

— Під золото. Покриття з жовтого сплаву, що імітує зовнішній вигляд золота. Використовується для того, щоб надати змішувачу багатого зовнішнього вигляду, при цьому саме по собі обходиться недешево, внаслідок чого в основному використовується в моделях преміумкласу — щоб ще яскравіше підкреслити рівень виробу. З практичної сторони, як і будь-який матеріал подібного рівня, характеризується високою стійкістю до окислення, а ось стійкість до забруднень та легкість очищення може бути різною (хоча здебільшого ці показники також на висоті).

— Забарвлений. Покриття з фарби, що наноситься спеціально для надання виробу певного кольору — найчастіше чорного або білого, але зустрічаються й інші варіанти. Відповідно, основна перевага цього варіанта — нестандартний зовнішній вигляд: з фарбою можна досягти кольорів, недоступних з іншими видами покриттів. При цьому будь-яка фарба відмінно протистоїть корозії, а відмінності між різними моделями змішувачів з таким покриттям полягають в основному в довговічності і стійкості до подряпин. Ці характеристики, зазвичай, безпосередньо залежать від цінової категорії виробу.

Висота змішувача, вимірювана від його основи або нижньої точки до крайньої верхньої точки виливу. Висота виливу частково визначає можливості по встановленню — фактично це мінімум вільного простору по вертикалі, який необхідний для змішувача. Крім того, в моделях з горизонтальним встановленням (див. «Тип монтажу») з висотою виливу пов'язана висота струменя (див. нижче).

Відстань від крайньої передньої до крайньої задньої точки змішувача визначає можливості пристрою з встановлення. У порівнянні з глибиною струменя, дає куди більш наочні дані саме за розмірами всього змішувача, особливо для моделей, де або відсутній вилив (вбудовані моделі), або вилив не є найдовшою частиною конструкції (вертикальні змішувачі).

Країна походження бренду, під яким змішувач представлений на ринку. Зазвичай, вказується по «батьківщині» компанії-виробника або за місцем розташування її штаб-квартири. Бренди, під якими випускаються сучасні змішувачі, походять в основному з таких країн (за алфавітом): Австрія, Бельгія, Німеччина, Індія, Іспанія, Італія, Китай, Польща, Росія, Туреччина, Чехія, Фінляндія, Франція, Швеція.

Існує безліч стереотипів, пов'язаних з «національністю» брендів і товарів, проте більшість з них у наш час не мають під собою підстав. По-перше, фактичне місце виробництва нерідко відрізняється від країни походження бренду. По-друге, якість товару залежить не стільки від географії, скільки від політики конкретної компанії і того, як ретельно в ній ведеться контроль цієї якості. Тому звертати увагу на країну походження бренду варто лише в тому разі, якщо ви принципово хочете (або не хочете) підтримати виробника з певної держави. Якість же краще оцінювати за репутацією конкретного бренду...і загальною ціновою категорією змішувача.

Термін гарантії, заявленої виробником на дану модель змішувача — тобто строк, протягом якого виробник гарантує нормальну роботу пристрою. Конкретні умови гарантії можуть бути різними, однак, зазвичай, вона поширюється на заводські дефекти і неполадки, які виникли з вини виробника/продавця і виявлені при нормальному використанні, без порушення правил; якщо такі дефекти або неполадки виявляться протягом гарантійного строку, виробник бере на себе зобов'язання за свій рахунок виправити ситуацію — аж до заміни змішувача на справний примірник.

В наш час можна зустріти змішувачі з гарантією на 4 роки, 5 років, 7 років, 10 років і навіть 25 років. Загалом чим більше термін гарантії — тим більш надійним є виріб, тим вище його загальна якість, за інших рівних умов, однак тим дорожче він буде коштувати порівняно з аналогами.