Шліфувальні машини: характеристики, типи, види

Тип шліфмашини визначає особливості конструкції і дії її робочого механізму.

— Кутова. Один з найпоширеніших і універсальних типів шліфмашин. Назва обумовлена устроєм робочого механізму, в якому ведуча вісь і шпиндель з робочою насадкою розташовані під кутом 90 градусів і пов'язані через редуктор. Саме цей тип шліфмашин неофіційно називають «болгарками». Робочим інструментом є шліфувальний круг. Кутові шліфувальні машини використовуються для шліфування, полірування, обдирання і зачистки виробів з металу, бетону, цегли, цементу, мармуру й граніту. Особливості конструкції дають змогу також застосовувати такий інструмент для різання металу й зачищування зварювальних швів.

— Пряма. У прямих шліфмашинах ведучий вал електродвигуна й шпиндель з робочою насадкою розташовані на одній осі, що й зумовило назву. Найчастіше застосовуються для дрібних і точних робіт, зручні для обробки важкодоступних поверхонь (велике значення при цьому має довжина шпинделя). У ролі робочого інструменту можуть застосовуватися пальцеві й конічні шліфувальні круги, фрези, щітки. Не розраховані на застосування великих шліфувальних кіл, таких, як у кутових машинах.

— Стрічкова. Робочим елементом подібних шлифмашин є шліфувальна стрічка, яка поєднана в кільце і рухається по напрямних роликах. Такі пристрої призначені для грубого оброблення і вирівнювання плоских повер...хонь, а також підготовки кромок і скосів. Стрічкові моделі мають досить високу продуктивність, однак не розраховані на акуратне делікатне оброблення; крім того, вони призначаються в основному для порівняно вузьких деталей, ширина яких не перевищує довжину стрічки (для великих поверхонь краще підходять щіткові/барабанні пристрої – див. нижче). Також відзначимо, що шліфувальні машини даного типу найкраще справляються з деревом, хоча випускаються шліфувальні стрічки і для інших матеріалів, зокрема металу, бетону, пластику.

— Ексцентрикова. В ексцентрикових шліфмашинах робочий інструмент (шліфувальний лист) здійснює одночасно два рухи: обертальний і вібруючий. Завдяки цьому досягається висока якість оброблення за непоганої продуктивності. Такі машини добре підходять, коли під час робіт з тонкого оброблення доводиться знімати велику кількість матеріалу. На відміну від віброшліфувальних машин, дають можливість обробляти не тільки плоскі, але також випуклі й увігнуті поверхні.

— Вібраційна. У віброшліфувальних машинах для роботи використовується вібруючий шліфувальний лист з приводом від ексцентрика на валу двигуна. За відносно невеликої продуктивності така схема забезпечує високу точність і якість оброблення. Віброшліфувальні машини застосовуються для чистового оброблення плоских поверхонь.

— Дельташліфувальна. Фактично є різновидом віброшліфувальних машин (див. вище), проте відрізняються від них формою шліфувального листа: він трикутний, що за формою нагадує грецьку букву «дельта» (звідси й назва). Завдяки цьому, а також невеликому розміру, такі машини добре підходять для роботи у важкодоступних і складних місцях, таких як кути, кромки, закруглення тощо.

— Багатофункціональна. Машинки, що працюють за вібраційним принципом, однак поєднують в собі можливості відразу декількох різновидів. Подібна універсальність реалізується за рахунок змінних підошов, які, як правило, постачаються в комплекті. Завдяки таким аксесуарам багатофункціональна шліфмашинка здатна, як мінімум, перетворюватися зі звичайної вібраційної (з прямокутною підошвою) в дельташліфовальную (з трикутною) і навпаки; а деякі моделі комплектуються також круглою насадкою і можуть працювати ще і в форматі ексцентрикових. Подібний інструмент стане оптимальним вибором для тих, кому доводиться мати справу з великою різноманітністю завдань для машинки вібраційного формату: одна універсальна машинка з набором змінних аксесуарів обходиться помітно дешевше, ніж кілька більш традиційних інструментів з аналогічними характеристиками. З іншого боку, з кожним конкретним завданням багатофункціональна модель справляється гірше, ніж спеціалізований агрегат аналогічної вартості. Простіше кажучи, при однаковій ціні універсальна машинка «вміє» більше, зате спеціалізована (вібраційна, дельташліфовальная тощо) більш ефективна в своїй конкретній сфері.

— Полірувальна. Різновид кутових шліфмашин, що спеціально призначений для чистового оброблення різних поверхонь. Технічно здатний працювати й у режимі шліфування, однак основною функцією є все ж полірування і кінцеве доведення матеріалу.

— Щіткова/барабанна. Шліфувальні машини цього типу в цілому схожі за компонуванні з кутовими (див. вище), а основна відмінність полягає в тому, що робоча насадка має форму не плоского диска, а характерного циліндра, довжина якого помітно перевищує діаметр. Якщо такий циліндр має жорстку щетину (зазвичай металеву) – машину називають щітковою, в інших варіантах – барабанною; однак принципової різниці між цими різновидами немає, до того ж багато моделей допускають використання насадок обох типів. Подібний формат насадки особливо зручний для оброблення великих плоских поверхонь, для яких слабо підходять стрічкові машинки; а конкретно щітки дуже ефективні, зокрема, при видаленні лакофарбових покриттів. З іншого боку, зняття фарби – це всього лише одна з багатьох задач, які доводиться вирішувати за допомогою шліфмашинок; а з іншими видами робіт, доступними для даного різновиду машин, непогано справляються також вібраційні (в т.ч. дельташліфувальні) і ексцентрикові моделі (див. вище). Крім того, циліндричні насадки, що обертаються, не характеризуються особливою акуратністю, вони не підходять для делікатних робіт, що потребують дбайливості і точності. Саме тому шліфувальні машини даного типу в наш час зустрічаються порівняно рідко.

— Шліфмашина для стін. Специфічною особливістю більшості стіношліфувальних машин є подовжена конструкція, що включає характерну штангу (див. «Комплектація»). Це дає змогу захоплювати велику ділянку стіни, не рухаючись з місця, а також працювати на великій висоті, не користуючись табуретками чи іншими подібними підставками. Утім, випускаються стіношліфувальні моделі й без штанги. Подібні пристрої зазвичай є дещо модифікованими версіями описаних вище кутових машин. З відмінностей, крім використання штанги, можна зазначити також спосіб кріплення робочої насадки — вона встановлюється на липучках або інших аналогічних пристосуваннях, подібно до того, як це робиться в ексцентриковому інструменті.

— Шліфмашина для бетону. Більшість шліфувальних машин для каменю/бетону за конструкцією аналогічні до кутових (див. вище), хоча зустрічаються й інші варіанти. У будь-якому разі подібні інструменти відрізняються досить високою потужністю, а їх конструкція розрахована на тривалу роботу в складних умовах: так, часто зустрічається захист від перевантажень (див. «Додатково»), може передбачатися система підведення води до місця роботи тощо.

Тиск повітря, на яке розрахована шліфмашинка з пневматичним приводом (див. «Джерело живлення»). Саме такий тиск в ідеалі повинно подаватися на інструмент з компресора: при занадто низькому тиску погіршиться ефективність роботи, занадто висока загрожує поломками і аваріями.

Кількість повітря, що витрачається під час роботи машинкою з пневматичним живленням (див. «Джерело живлення»). Даний параметр дозволяє оцінити, чи вистачить продуктивності того чи іншого компресора для роботи інструменту — кількість повітря, що подається на машинку, повинно бути не нижче її витрати, інакше нормальна робота буде неможлива.

Потужність, що видається під час роботи безпосередньо на робочу насадку. Висока потужність, з одного боку, сприяє продуктивності, з іншого — помітно позначається на габаритах, вазі і ціною. Тому вибирати інструмент за цим параметром варто з урахуванням специфіки планованих робіт; рекомендації по конкретним значенням потужності для різних видів робіт можна знайти в спеціальних джерелах.

Потужність, споживана шлифмашиной під час роботи. Зазвичай більше видається (корисної) потужності (див. вище) за рахунок втрат при перетворенні енергії з електричної в механічну. Проте загальні закономірності в даному випадку ті ж: більш потужний інструмент, з однієї сторони, зазвичай, продуктивніше, з іншого — важче, більше і дорожче. Крім того, від цього показника залежить загальне споживання електрики; втім, шліфмашини, навіть найпотужніші, споживають відносно небагато енергії, і складності можуть виникнути хіба що при підключенні високопродуктивного професійного інструменту до слабкої електропроводці.

Зазначимо, що визначити споживану потужність помітно простіше, ніж корисну; тому в характеристиках часто вказується тільки цей параметр, без уточнення корисної потужності. Загалом по ньому цілком можна порівнювати шліфмашинки одного типу (див. вище): сучасний інструмент має приблизно однаковий ККД, і значення корисної потужності здебільшого співвідносяться так само, як і значення споживаної.

Швидкість обертання робочої насадки, яку здатна забезпечити шліфмашина відповідної конструкції(наприклад, кутова-див. Якщо пристрій має регулювання обертів-в даному пункті наводиться діапазон такого регулювання, від мінімального до максимального.

Порівнювати по даному параметру має сенс агрегати, що належать до одного типу і мають однаковий максимальний діаметр диска (або іншої робочої насадки). Останнє пов'язано з тим, що чим більше диск — тим з більшою швидкістю рухається його край (при тих же оборотах); тобто при більшому діаметрі для тієї ж продуктивності/ефективності потрібні менші обороти. В цілому ж при порівнянні різних моделей варто враховувати наступне. Більш висока швидкість обертання добре підходить для великих об'ємів робіт (так як сприяє продуктивності) а також для чистової полірування «делікатними» насадками. Більш низька, зі свого боку, сприяє точності (знижує ймовірність зняти зайву кількість матеріалу), а також забезпечує більш високий крутний момент і дозволяє ефективніше справлятися з твердими непіддатливими матеріалами. Більш докладні рекомендації для різних типів робіт і різних діаметрів насадки можна знайти в спеціальних джерелах; тут же відзначимо, що збільшення швидкості обертання, як правило, позначається на вартості машинки в порівнянні з аналогами (так як для цього потрібно більш потужний двигун). Крім того, диски та інші робочі пристосування можуть мати обмеження по максимальних оборотах.

Максимальний розмір диска, який можна встановити в шліфмашину відповідної конструкції (див. «Тип»). Більшість моделей здатні працювати і з насадками меншого діаметра, а ось занадто великий диск просто не поміститься на інструмент через обмежень по розміру.

Чим більше диск — тим більше площа обробки і глибина різу, забезпечувана шліфмашинки. З іншого боку, для обертання більш великої насадки потрібна відповідна потужність, яка, зі свого боку, позначається на ціні, габаритах і вазі всього інструменту. Так що вибирати за цим параметром варто з урахуванням конкретних завдань, для яких планується використовувати машинку. Детальні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах; тут же відзначимо, що диски умовно поділяються на малі (до 125 мм), середні (до 230 мм) і великі (230 мм і більше).

Найбільша глибина різу, забезпечувана болгаркою.

Глибина різу безпосередньо залежить як від потужності двигуна, так і від розміру диска. Велика глибина різу робить інструмент більш універсальним, однак позначається на його вагу, ціну та споживання електрики/палива. Тому при виборі варто враховувати реальні особливості планованих робіт.

Частота коливань робочої насадки, яку здатна забезпечити шліфмашина відповідної конструкції(класичний приклад-вібраційна, див. Якщо пристрій має регулювання частоти коливань-в даному пункті наводиться діапазон такого регулювання, від мінімального до максимального.

Більш висока частота (при тій же амплітуді — див. нижче) покращує загальну продуктивність, особливо при роботі з твердими непіддатливими матеріалами, а також сприяє ефективності при делікатній чистовій обробці (такий, як полірування). Зі свого боку, більш низька частота знижує ймовірність помилитися, знявши зайву кількість матеріалу. Існують і більш специфічні моменти, пов'язані з цим параметром; їх, а також рекомендації щодо вибору частоти для різних робіт, матеріалів і типів шліфувальних листів, можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що окремі шліфувальні листи можуть мати власні обмеження або рекомендації, що стосуються робочої частоти.

Амплітуда коливань, здійснюваних під час роботи насадкою машинки ексцентрикового, вібро- або дельташлифовального типу (див. вище). Поряд з частотою (див. вище), є одним з найважливіших показників таких машинок. Більш висока амплітуда забезпечує більш інтенсивну обробку, що позитивно позначається на продуктивності; з іншого боку, для делікатних робіт бажано мати невелику амплітуду коливань (менше 2 мм).

Швидкість руху стрічки, що забезпечується шлифмашиной. Детальніше про стрічкових агрегатах див. В даному ж пункті може наводитися як одне значення, так і діапазон — в тому випадку, якщо пристрій має регулювання швидкості (див.

При інших рівних (перш за все тій же ширині стрічки) більш висока швидкість позитивно позначається на продуктивності. З іншого боку, для забезпечення такої швидкості потрібен більш потужний двигун, що відповідно впливає на вагу, ціну і енергоспоживання всього інструменту. Крім того, невелика швидкості стрічки сприяє точності: знижується ймовірність зняти зайвий матеріал. Так що спеціально шукати» швидку " шлифмашинку однозначно варто лише в тому випадку, якщо її належить використовувати часто і для великих об'ємів робіт. В інших випадках оптимальним варіантом цілком може стати більш повільна модель. Більш докладні рекомендації з цього приводу (в тому числі для різних матеріалів і видів робіт) можна знайти в спеціальних джерелах.

Довжина стрічки або листа, на яку розрахована шліфмашина.

Робочі насадки у вигляді листів застосовуються в агрегатах з вібраційним принципом роботи, у вигляді стрічок — відповідно, в стрічкових (докладніше про ті і інші див. «Тип»). В будь-якому разі, в даному пункті вказується не робоча довжина стрічки/листа (тобто довжина поверхні, що прилягає до оброблюваного матеріалу), а загальна — тобто розмір самої насадки. Цей розмір сам по собі визначає лише сумісність шліфмашини з тими чи іншими листами/стрічками.При цьому кріплення у вигляді затискачів (див. «Кріплення листа»), що застосовуються в більшості класичних вібраційних інструментів, нерідко дають змогу встановлювати листи дещо більшої довжини, ніж зазначено в характеристиках. Моделі з кріпленням на липучці (в основному дельташліфувальні) технічно допускають встановлення і більш довгих, і більш коротких листів, хоча на практиці це в кращому разі не рекомендується. А ось в стрічкових інструментах довжина стрічки повинна точно відповідати параметру, вказаному в даному пункті – навіть незначне відхилення може привести до несумісності.

Що стосується робочої довжини стрічки/листа, то вона неминуче виходить менше загальної (для листів — ненабагато, для стрічок — дуже значно). Правда, більш довга стрічка/лист найчастіше має велику робочу довжину; однак при одних і тих же загальних розмірах насадки її робочий розмір в різних інструментах може бути різним; він вказується в пункті «Розмір підошви» (див. нижче).

Ширина стрічки або листа, на яку розрахована шліфмашина.

Робочі насадки у вигляді листів застосовуються в агрегатах з вібраційним принципом роботи, у вигляді стрічок — відповідно, в стрічкових (докладніше про ті і інші див. «Тип»). В будь-якому разі, в даному пункті вказується не робоча ширина стрічки/листа (тобто ширина поверхні, що прилягає до оброблюваного матеріалу), а загальна — тобто розмір самої насадки. Цей розмір сам по собі визначає лише сумісність шліфмашини з тими чи іншими листами/стрічками. При цьому кріплення у вигляді затискачів (див. «Кріплення листа»), що застосовуються в більшості класичних вібраційних інструментів, зазвичай фіксують лист тільки спереду і ззаду, так що в таких інструментах обмеження за шириною не настільки строгі, як, наприклад, за довжиною: лист може бути і трохи ширше, і дещо вужче номінального розміру. Втім, подібні можливості варто уточнювати окремо, а для повної гарантії краще уточнити, чи допускає конкретна машинка відхилення за шириною. Аналогічна ситуація з дельташліфувальними моделями, де традиційно використовуються липучки: невідповідність за шириною технічно не заважає встановити насадку, але не всі моделі допускають подібне. Що стосується стрічкових інструментів, то вони можуть допускати встановлення більш вузької стрічки – але не більш широкої.

Що стосується робочої ширини, то вона, як правило, відповідає загальній, або (в окремих вібраційних моделях) незначно відрізняється від неї. У будь-якому разі робоч...а ширина наводиться в пункті «Розмір підошви» (див. нижче).

Розмір підошви, передбаченої в інструменті.

Даний параметр вказується для двох різновидів шліфмашин-більшості моделей з вібраційним принципом роботи (а саме для вібро - і дельташліфувальних, а також багатофункціональних), а також стрічкових агрегатів. "Тип", тут же відзначимо, що підошва як така є тільки в вібраційних інструментах — в стрічкових мова йде про розмір ділянки стрічки, безпосередньо контактує з матеріалом. Простіше кажучи, розмір підошви-це розмір робочої поверхні машинки.

Чим більший розмір цієї поверхні - тим продуктивніше машинка, тим краще вона підходить для великих об'ємів робіт. А стрічкові моделі, нагадаємо, застосовуються переважно для обробки довгастих деталей і при роботі зазвичай розташовуються поперек такої деталі; так що для таких машинок вкрай бажано, щоб довжина стрічки була не менше ширини оброблюваної поверхні — інакше точна обробка може виявитися досить складною справою. З іншого боку, велика підошва неминуче впливає на габарити, вага, а найчастіше — і вартість інструменту, до того ж вона може ускладнити застосування в обмежених умовах. Та й витратні матеріали для таких підошов (листи, стрічки) потрібні більші — і, відповідно, більш дорогі. Так що при виборі за даним показником варто враховувати особливості передбачуваного застосування; при бажанні можна звернутися до спеціальних джерел за детальними рекомендаціями з цього приводу.

Також відзначимо, що для багатофункціональних моделей (див. «Тип») в даному...пункті найчастіше наводиться кілька варіантів — для кожної конкретної підошви. Втім, зустрічаються моделі, де вказано всього один набір розмірів. Це може означати або те, що обидві основних вібраційних насадки (прямокутна і трикутна) мають однакові габарити в довжину і в ширину — або те, що дані вказані для несьемной трикутної підошви, на яку при необхідності надівається більша прямокутна. Такі подробиці нерідко можна уточнити прямо по фотографіях товару, в крайньому випадку — по документації виробника.

Спосіб кріплення шліфувального листа, передбачений в шлифмашинке з вібраційним принципом роботи (вібраційної, дельташлифовальной, багатофункціональної — см. «Тип»).

— Затиск. Як правило, даний варіант передбачає пару затискачів, розташованих в передній і задній частині підошви. Реалізувати його можна тільки в прямокутних підошвах - для трикутних підошов, що застосовуються в дельташліфувальних моделях, подібні пристосування не підходять. Затискачі дещо менш зручні, ніж липучка, вони вимагають і більшої кількості дій для закріплення листа, і більшої уваги в процесі цих дій. З іншого боку, цей тип кріплення значно надійніше липучок, він відмінно фіксує листи і може використовуватися навіть в найбільш потужних машинках, що працюють з високими навантаженнями. Крім того, в порівнянні з липучками затискачі максимально універсальні (з вивороту шліфувальний лист може мати будь — яку поверхню-головне, щоб він підходив за розміром) і більш довговічні (практично не втрачають своїх властивостей з плином часу). А завдяки міцним матеріалам, які зазвичай застосовуються в конструкції, ймовірність поломки такого фіксатора мінімальна. Тому саме даний варіант використовується в переважній більшості класичних вібраційних машин - з прямокутними підошвами.

— Липучка. Кріплення за принципом класичної застібки-липучки: підошва має поверхню з набором мікроскопічних гачків, а виворіт шліфлиста робиться з повсті, за волокна якого зачіпляються гачки. Головною перевагою даного варіан...ту полягає в тому, що він не має обмежень за формою. Так що саме липучки використовуються у всіх сучасних дельташліфувальних машинах і багатофункціональних моделях (див. «Тип»), хоча в другому випадку вони можуть поєднуватися з затискачами. Крім того,» приліплювати «і» отлеплять " листи на таку підошву простіше і швидше, ніж міняти насадки в затискачах. З іншого боку, надійність фіксації виходить трохи нижче, ніж у затискачів; а з плином часу ефективність липучки може ще більше знизитися через знос гачків (повстяна поверхня шліфлистів також сильно зношується, проте робоча сторона листа зазвичай приходить в непридатність набагато раніше, ніж кріпильна). Крім того, цей спосіб кріплення підходить тільки для певного різновиду листів — з виворітного поверхнею під липучку. У світлі всього цього в вібраційних машинах з прямокутними підошвами даний варіант зустрічається вкрай рідко — частіше використовується поєднання з затискачами, а більшість таких моделей використовують тільки затискачі. Хоча в деяких ситуаціях і для подібного інструменту липучка може стати оптимальним варіантом — наприклад, якщо високих навантажень не передбачається, а листи бажано міняти без зайвих затримок.

- Липучка і затискачі. Поєднання обох описаних вище варіантів в одному інструменті. Конкретні особливості такого поєднання безпосередньо залежать від типу Шліфмашинки. Так, в багатофункціональних моделях різні типи фіксаторів зазвичай передбачаються на різних змінних підошвах: затискачі на прямокутній, липучка на «дельті».Таким чином, кожен варіант робочої поверхні використовує оптимально відповідний для нього спосіб кріплення. А в вібраційних моделях подібна конструкція робить машинку максимально універсальною, дозволяючи застосовувати з нею листи і під липучку, і під затискачі.

— Плавний пуск. Функція, що забезпечує плавне розкручування двигуна шліфмашини, з порівняно невеликим прискоренням. Досягається це за рахунок обмеження пускового струму. Плавний пуск виконує дві функції: він запобігає різким ривкам інструменту, зменшуючи ризик випустити його з рук, а також знижує навантаження на електромережу, даючи змогу уникнути значних стрибків напруги.

— Регулятор обертів. Можливість обмежити максимальне число обертів двигуна. По суті, дана функція являє собою плавне регулювання швидкості; вона зручна в тих випадках, коли повна швидкість не потрібна — наприклад, при делікатних роботах, де акуратність важливіше продуктивності. Відзначимо, що дана функція зустрічається у всіх типах шлифмашин – в тому числі з вібраційним або стрічковим принципом роботи (див. «Тип»): навіть в таких агрегатах частота вібрації або швидкість стрічки визначаються саме обертами двигуна.

— Підтримання обертів. Можливість підтримувати задане число обертів незалежно від навантаження на робочу насадку. Дана функція реалізується за рахунок автоматики, яка відповідним чином налаштовує потужність двигуна — підвищує її при збільшенні навантаження і знижує при зменшенні. Постійна швидкість обертання позитивно позначається як на якості оброблення, так і на терміні служби робочих насадок і всього інструменту.

— Захист від випадкового вмикання.... Можливість заблокувати кнопку вмикання, запобігаючи її випадковому натисканню. Це дає змогу під час перерв у роботі безпечно переміщати вимкнений інструмент з місця на місце, не побоюючись випадково увімкнути його. Також дана функція буде незайвою за наявності поруч маленьких дітей. А в деяких моделях захист може вмикатися ще й при відключенні живлення (наприклад, збоях в мережі) — завдяки цьому при поновленні живлення (яке може відбутися в найнесподіваніший момент) інструмент не почне працювати без команди користувача.

— Електронний захист двигуна. Система безпеки, що відключає інструмент при критичному зростанні навантажень на нього. Конкретний спосіб роботи такого захисту може бути різним. Наприклад, в одних моделях він відключає двигун при різкому зростанні навантажень на робочу насадку — наприклад, при заклинюванні диску в матеріалі; це дозволяє уникнути різких ривків інструменту, його поломки, руйнування диска та інших неприємних наслідків. В інших моделях захист реагує на перегрівання або критичне перевищення сили струму. Є також інструменти, що поєднують обидва ці варіанти.

— Безщітковий двигун. Наявність безщіткового двигуна в електричній шліфмашинці (див. «Джерело живлення»). Такі двигуни вважаються більш прогресивними, ніж традиційні колекторні (зі щітками): вони більш економічні в плані енергоспоживання, менш шумні і не іскрять, що буває важливо в умовах підвищеної пожежної небезпеки. Головний недолік безщіткових моторів — висока вартість.

— Гальмо двигуна. Спеціальне гальмо, що зупиняє обертання вала двигуна після відключення живлення. Завдяки такому пристосуванню після закінчення роботи не потрібно чекати, поки насадка шліфмашинки закінчить обертатися по інерції — обертання зупиняється буквально за пару секунд (тоді як без гальма для цього може знадобитися кілька десятків секунд). Це не тільки підвищує безпеку роботи, але і позитивно позначається на терміні служби інструменту.

— Запобіжна муфта. Захисна муфта, що запобігає пошкодженню двигуна при значному зростанні навантаження на нього — наприклад, у разі заклинювання диска. Така муфта з'єднує робочу насадку і вал двигуна. Вона може бути одноразовою чи багаторазовою: в першому випадку при перевантаженні муфта руйнується і її потрібно замінити, у другому — роз'єднується, і для продовження роботи досить з'єднати її назад.

— Підсвічування. Дана функція однозначно бажана під час роботи в умовах слабкої освітленості. Однак вона може стати в нагоді і при яскравому зовнішньому світлі: місце роботи нерідко опиняється в тіні (наприклад, від самого інструменту), і без спеціального підсвічування працювати в таких умовах буває складно.

— Дисплей. Власний дисплей, на якому може відображатися різна інформація про роботу та стан пристрою. Такий екран забезпечує додаткову зручність і наочність, проте загалом це досить специфічна функція, що зустрічається в сучасному електроінструменті вкрай рідко.

— Синхронізація зі смартфоном. Можливість з'єднання інструменту зі смартфоном або іншим гаджетом (наприклад, планшетом) по Wi-Fi або Bluetooth. Подібне з'єднання зазвичай використовується для регулювання параметрів роботи; робити це через мобільний додаток нерідко буває зручніше, ніж через органи управління на самому інструменті.

— Антивібраційна система. Система амортизації, що знижує рівень вібрацій, які виникають під час роботи. Наявність такої системи позитивно позначається як на якості роботи, так і на зручності: сильна вібрація інструмента призводить до швидкого стомлення, антивібраційна система допомагає уникнути цього.

— Поворотна основна рукоятка. Можливість повороту основної рукоятки шліфмашини навколо поздовжньої осі. Зустрічається ця функція в основному в кутових моделях (див. «Тип») — вона забезпечує додаткову зручність, даючи змогу налаштувати положення рукоятки під особливості ситуації. Це буває важливо для роботи в нестандартних положеннях і важкодоступних місцях.

— 3-позиційна додаткова рукоятка. Додаткова рукоятка, що встановлена на знімному кріпленні і має три варіанти встановлення: ліворуч (традиційний варіант під праворуке утримання інструменту), праворуч (під лівшу) і зверху (для специфічних випадків — ситуацій, коли потрібно періодично міняти хват, робіт у важкодоступних місцях тощо). Дана функція забезпечує розширені можливості по налаштуванню інструменту під власні уподобання. Зустрічається вона в основному в кутових моделях (див. «Тип»).

— Безключова заміна диска. Можливість міняти диски в шліфмашинці (зазвичай кутовій, див. «Тип») без використання ключів та інших додаткових інструментів. Зручність даної функції очевидна: не потрібно постійно тримати при собі ключ, стежити, щоб він не загубився тощо. Правда, безключове кріплення вважається дещо менш надійним, ніж ключове, тому воно нечасто зустрічається у важких професійних моделях.

– Система кріплення X-LOCK. Прогресивна система кріплення робочої насадки, що застосовується в деяких кутових машинах (див. «Тип») – переважно виробництва Bosch і Makita. Така система обходиться трохи дорожче традиційного 22-міліметрового кріплення за допомогою гайки або шайби, однак має ряд переваг перед ним. По-перше, X-LOCK забезпечує максимально просте і швидке встановлення: не потрібно возитися з додатковими деталями або інструментами, досить надіти диск на шпиндель і притиснути до характерного клацання; зі свого боку, для зняття робочої насадки досить натиснути на клавішу, що відключає фіксатор. По-друге, встановити насадку можна тільки однією, правильною стороною до інструменту – іншого не дасть змогу конструкція кріплення. Головним недоліком машинок з даною системою є несумісність з більш дешевими і поширеними дисками під стандартне кріплення 22 мм; а оснащення під X-LOCK поки доступне далеко не в кожному будівельному магазині.

— Цанговий патрон. Патрон особливої конструкції, застосовуваний у прямих шліфмашинках (див. «Тип»). Зажим такого патрона складається з декількох пружних пелюсток (зазвичай 2 – 3), які при затягуванні стискуються, фіксуючи робочу насадку. Головними перевагами цанг є швидкість і зручність у зміні насадок, простота конструкції і невисока вартість.

— Подача охолоджувальної рідини (МОР). Можливість подачі охолоджувальної рідини до місця роботи. Дана функція зустрічається в основному в машинках для каменю і бетону (див. «Тип»), оскільки саме для цих матеріалів найбільш актуально водяне охолодження: воно не тільки запобігає перегріванню, але і перешкоджає утворенню пилу. Для подачі води в машинці передбачається форсунка, виведена до робочої насадки, і патрубок для підключення до водяного шланга.

— Підключення пилозбірника. Можливість підключити до інструменту контейнер для збору пилу та інших забруднень, що виникають під час роботи. Такий контейнер може постачатися разом з машинкою, однак це не обов'язково, цей момент варто уточнити окремо. У будь-якому разі пилозбірник хоча і не забезпечує стовідсоткового захисту від забруднень, проте помітно зменшує їх кількість і полегшує прибирання після роботи. Пилозбірники можуть бути як багаторазовими, так і одноразовими.

— Додаткова рукоятка. Окрема рукоятка для другої руки. У теорії таке оснащення може зробити інструмент зручнішим під час утримання двома руками. Однак на практиці відсутність додаткової рукоятки часто не є критичною: багато інструментів без неї або передбачають утримання в одній руці (як деякі прямі шліфмашинки, див. «Тип»), або мають інші пристосування для другої руки (наприклад, виступ на корпусі). Так що для відповіді на питання, чи потрібна вам додаткова рукоятка, потрібно врахувати тип і розміри шліфмашинки, а також особливості запланованих робіт. Зазначимо також, що за замовчуванням така рукоятка розрахована на правшу, і можливість її використання через утримання в лівій руці потрібно уточнювати окремо.

– Зарядний пристрій (ЗП). Пристрій для зарядки акумулятора у шліфмашинці з відповідним типом живлення (див. «Джерело живлення»). Також в даному пункті зазвичай уточнюється конкретна модель ЗП. Сама по собі наявність «зарядника» в комплекті позбавляє від необхідності шукати і купувати його окремо; при цьому такий зарядник оптимально підходить як мінімум до «рідного» акумулятора, а нерідко – ще й до інших сумісних батарей. А дані про модель будуть корисні насамперед на той випадок, якщо комплектний зарядний пристрій загубиться чи вийде з ладу і замість нього доведеться купити такий же або аналогічний. Крім того, знаючи модель ЗП, можна знайти докладні дані про нього і оцінити характеристи...ки і особливості (сумісність з різними батареями, додаткові функції тощо). Водночас дуже популярною є також комплектація «без зарядного пристрою» – про неї див. нижче.

— Без зарядного пристрою. Ця особливість вказується виключно для акумуляторних моделей (машинки з іншими типами живлення – див. «Джерело живлення» – за визначенням не мають ЗП, для них цей момент уточнювати немає потреби). Сенс подібної комплектації полягає в тому, що сучасні шліфмашинки найчастіше використовують стандартні акумулятори, які підходять також до інших електроінструментів того ж бренду і розраховані, відповідно, на стандартні «зарядники». Таким чином, якщо «в господарстві» вже є акумуляторний інструмент – то зарядний пристрій до нього може бути придатним і до шліфмашинки, не потрібно буде переплачувати за другий примірник ЗП. І навіть якщо ЗП в наявності немає – його, як правило, без особливих складнощів можна придбати окремо (причому деякі інструменти ще й дають змогу вибрати найбільш підходящу модель такого пристрою з декількох варіантів).

— Кейс / сумка в комплекті. Наявність у комплекті кейса чи сумки для зберігання і транспортування інструмента. Кейс — це фактично валіза, він виготовлений з міцного матеріалу, зазвичай має місце не тільки під саму машинку, але й під робочі насадки та інші додаткові аксесуари. Сумка ж м'яка, що дає змогу її компактно скласти за відсутності в ній потреби. Наявність кейса чи сумки уточнюйте безпосередньо перед покупкою.

— Пилозбірник. Контейнер для збору пилу й інших забруднень, що виникають у процесі роботи. Детальніше див. «Додатково — Підключення пилозбірника».

— Штанга. Довга штанга значно розширює «радіус дії» інструмента: з таким оснащенням можна дотягнутися на велику висоту, обробити велику ділянку, не переставляючи платформу чи іншу підставку тощо. Подібні можливості актуальні насамперед при обробленні стін, тому переважна більшість шліфмашинок зі штангами в комплекті належить до стіношліфувальних (див. «Тип»).

— Мережу. Живлення від мережі підходить для інструментів будь-якої потужності, а час безперервної роботи виходить практично необмеженим (поки є напруга у мережі і інструмент не перегрівається). Недоліками цього варіанта є залежність від розеток і наявність мережевого дроту, який обмежує рухливість і може плутатися під руками, створюючи незручності під час роботи. Однак ці моменти порівняно рідко є критичними, тому більшість сучасних шліфмашинок використовують саме мережеве живлення.

— Акумулятор. Даний тип живлення робить інструмент максимально автономним, даючи змогу працювати навіть при повній відсутності розеток і з легкістю переміщатися з місця на місце. Крім того, відсутність мережевого дроту також є серйозною перевагою. З іншого боку, акумуляторний інструмент помітно дорожче і важче аналогічного за характеристиками «мережевого»; потужність таких шліфмашинок порівняно невелика — інакше було б занадто громіздкі і дорогі батареї; а час роботи на заряді обмежена, і після вичерпання запасу енергії доводиться робити тривалу перерву для зарядки батареї. Так що цей варіант має сенс розглядати лише у тих випадках, коли мобільність та відсутність дроту є критичними.

— Пневмо (компресор). Підключення до компресора, що подає повітря, за допомогою шланга. З одного боку, цей варіант не дуже зручний, оскільки потребує наявності власне компресора; а шланг обмежує свободу переміщень і може створю...вати інші незручності під час роботи. З іншого боку, самі пневматичні машинки простіше, дешевше, легше і надійніше, ніж електричні, вони менш схильні до нагрівання і краще підходять для тривалих безперервних робіт. Крім того, подібний інструмент буває незамінний в деяких специфічних умовах, наприклад, при високій вологості, коли існує підвищений ризик удару струмом, або у вибухонебезпечній обстановці, коли неприпустимо іскріння в механізмах.

Більшість сучасного електроінструменту використовує змінні батареї, і тоді в цьому пункті вказується кількість таких батарей. Варто сказати, що найбільш популярний у наш час варіант подібної комплектації — 2 акумулятора. Він обходиться порівняно недорого і водночас дає змогу звести до мінімуму, а то і взагалі усунути перерви в роботі: поки одна батарея використовується, друга може заряджатися, а при вичерпанні заряду ролі міняються. У зв'язку з цим не особливо поширені комплекти з однією батареєю: в основному це інструменти початкового рівня, які розраховані на тривале використання і допускають перерви на зарядку акумулятора.

Крім цього, чимало сучасних акумуляторних інструментів постачаються в комплектації, відомій в народі як «тушка», а саме — взагалі без батарей. Цей варіант актуальний в основному для двох ситуацій: якщо користувач хоче вибрати джерело живлення окремо, на свій розсуд, або якщо таке джерело вже є в господарстві. Щодо другого варіанта варто відзначити, що багато великих виробників використовують універсальні акумулятори, які підходять для різних видів фірмового електроінструменту. Так що батарея, приміром, від купленого раніше електролобзика або дриля цілком може виявитися сумісною з шліфмашиною тієї ж фірми.

Що стосується незнімних акумуляторів, то це досить рідкісний і специфічний варіант.... Такі інструменти виходять максимально компактними, проте самі батареї не можна швидко міняти – так що під час роботи неминуче доведеться робити перерви на зарядку. Тому цей спосіб живлення характерний для малопотужних інструментів. У них невеликі розміри важливіші за тривалий термін безперервної роботи, до того ж невисока ємність дає змогу досягти непоганої автономності навіть при малих розмірах (і, відповідно, ємності) батарей.

Назва акумуляторної платформи, підтримуваної інструментом.

Акумуляторна платформа – це стандарт батарей, який використовується для того, щоб різні електроінструменти та інша техніка одного бренду (мийки ВТ, ліхтарі тощо) могли використовувати одні і ті ж джерела живлення і зарядні пристрої до них. Завдяки цьому відпадає необхідність застосовувати свій акумулятор і «зарядник» для кожного окремого пристрою, а також спрощується пошук сумісних джерел енергії: замість того, щоб звірятися з цілим списком сумісних батарей, досить переконатися, що обраний акумулятор належить до підтримуваної платформі. (Втім, моделі сумісних акумуляторів також можуть уточнюватися в характеристиках — докладніше див. нижче).

Акумулятори однієї платформи в основному розрізняються між собою за ємністю – і, відповідно, вартістю.

Робоча напруга акумулятора в шліфмашинці з відповідним живленням (див. «Джерело живлення»). Чим потужніший інструмент, тим, зазвичай, вище напруга батареї. Водночас цей параметр зазвичай підбирається з таким розрахунком, щоб оптимально відповідати характеристикам певної моделі; тому на практиці дані про напругу можуть знадобитися хіба що при пошуку запасного або додаткового акумулятора.

Тип батареї, встановленої в інструменті з акумуляторним живленням (див. «Джерело живлення»).

— Ni-Cd (нікель-кадмиевая). Найбільш «давній» зустрічаються в сучасному електроінструменті варіант. Відрізняється високою надійністю, стійкістю до перепадів температур і хорошою швидкістю зарядки навіть при високій ємності (що важливо, враховуючи «ненажерливість» електроінструменту). Головним недоліком даного типу батарей можна назвати яскраво виражений «ефект пам'яті» — зниження ємності акумулятора в тому випадку, якщо він встановлюється на зарядку, не разрядившись повністю. Крім того, Ni-Cd елементи вважаються екологічно небезпечними. Тим не менш, вони все ще широко застосовуються в інструментах — не в останню чергу завдяки невисокій вартості при гідних експлуатаційних характеристиках.

— Ni-Mh (нікель-метал-гидридні). Такі батареї були створені як розвиток описаних вище нікель-кадмієвих. Зберігаючи всі основні переваги попередників, вони водночас позбавлені більшості недоліків, зокрема, практично не мають ефекту пам'яті. З власних же недоліків даного варіанта варто назвати кілька меншу довговічність і більшу вартість, ніж в оригінальних Ni-Cd.

— Li-Ion (літій-іонна). Різновид батарей, першопочатково створена для використання в портативних пристроях; однак з розвитком технології Li-Ion вона стала застосовуватися і в електроінструментах. Головною перевагою таких акумуляторів в даному випадку можна назвати високу ємність при невеликих габаритах і в...азі. Також варто відзначити, що вони не мають ефекту пам'яті і здатні заряджатися досить швидко. З іншого боку, даний варіант не позбавлений і недоліків — це, передусім, чутливість до дуже низьких або підвищених температур, а також висока ціна.

Ємність акумулятора, яким оснащений інструмент з відповідним типом живлення (див. «Джерело живлення»).

Теоретично від ємності залежить, як довго інструмент здатний пропрацювати на одному заряді. Однак на практиці цей параметр досить слабо пов'язаний з реальною автономністю. По-перше, час роботи на заряді залежить не тільки від ємності батареї, але і від енергоспоживання (потужності) самого інструменту; по-друге, фактична кількість накопиченої енергії визначається не тільки ємність в ампер-годинах, але і напругою в вольтах. Так що порівнювати за ємністю акумулятора можна тільки інструменти зі схожою потужністю і однаковим напругою батареї.

Відзначимо, що деякі моделі шліфмашинок допускають заміну «рідного» акумулятора на інший, в тому числі більш високої ємності; деякі виробники навіть випускають універсальні батареї, які підходять для різних типів електроінструменту під даним брендом.

Модель штатного акумулятора дає змогу дізнатися більш детально його характеристики, а також допоможе зрозуміти, до яких пристроїв він походить і який варто купувати в разі заміни через несправність або при необхідності докупити ще один аналогічний.

Моделі акумуляторів, з якими сумісні пристрої відповідного типу (див. «Джерело живлення»). Дана інформація буде корисна в тих ситуаціях, коли батарею (батареї) потрібно докупити окремо — наприклад, якщо інструмент взагалі не укомплектований акумулятором, якщо потрібно доповнити вихідну комплектацію або якщо наявна батарея вийшла з ладу.

Час, необхідний для повної (від нуля до 100 %) зарядки батареї в акумуляторному пристрої (див. «Джерело живлення»); при цьому мова йде про комплектний акумулятор і штатний зарядний пристрій. Чим менше цей час, тим менші перерви доведеться робити на підзарядку; однак більш ємні батареї неминуче заряджаються довше, ніж менш місткі. Це може компенсуватися використанням технологій швидкої зарядки, однак вони, зі свого боку, впливають на вартість інструменту.

Ця особливість означає, що для роботи шліфувальної машини потрібні відразу два акумулятора. Детальніше про акумуляторних пристроях див. «Джерело живлення»; а подібний формат живлення застосовується в основному в потужній техніці, для якої однієї батареї вже недостатньо.

Індикатор, що відображає рівень заряду батареї в акумуляторному інструменті (див. «Джерело живлення»). Зазначимо, що такий індикатор найчастіше має найпростіший функціонал — наприклад, він часто виконується у вигляді лампочки, яка змінює колір при критичному зниженні заряду. Тим не менш, навіть таке нехитре обладнання дозволяє із зручністю стежити за станом батареї і знижує ризик залишитися з розрядженим акумулятором в невідповідний момент.

Спосіб кріплення акумулятора, передбачений в інструменті з відповідним типом живлення (див. «Джерело живлення»).

У наш час зустрічається в основному два таких способи — слайдер і обойма, ось їх опис:

– Слайдер. Подібне «посадкове місце» являє собою пару напрямних (так звані салазки) на корпусі шліфмашинки. Встановлена на такі напрямні батарея повністю розташовується зовні корпусу. Батареї під слайдер конструктивно простіше, ніж під описану нижче обойму, до того ж даний тип кріплення в цілому більш надійний і здатний переносити досить значну вагу. Як наслідок, самі акумулятори можна робити великими, важкими, а значить — і ємними. Як наслідок, в більшості шліфмашинок середньої і високої потужності застосовуються саме слайдери. До недоліків даного варіанту можна віднести хіба що неминуче збільшення габаритів інструменту при встановленні батареї, проте цей момент найчастіше не є принциповим.

— Обойма. При такому типі кріплення акумулятор вставляється в рукоятку інструменту – на зразок того, як обойма (магазин) вставляється в пістолет, звідси і назва. Конкретний розмір і компонування батареї при цьому може бути різним, перш за все — залежно від «вагової категорії» шліфмашинки. Так, в компактних малопотужних моделях акумулятор повністю прихований всередині батарейного відсіку – або виступає з рукоятки лише ненабагато, служачи її продовженням. У більш продуктивних інструментах...більша частина батареї розташовується зовні (аналогічно слайдеру), а всередину рукоятки поміщається лише характерний виступ, що слугує для фіксації і забезпечення електричного контакту. У першому варіанті кріплення-обойма дає змогу помітно зменшити загальні габарити інструменту; так що даний формат кріплення батареї дуже популярний серед малопотужних шліфмашинок. Другий варіант – велика зовнішня батарея з виступом для фіксації в рукоятці — підходить і для порівняно потужних моделей, проте на практиці застосовується помітно рідше: більшість виробників в такому інструменті вважають за краще використовувати більш прості і водночас надійні слайдери.

Приблизний рівень шуму, створюваного шлифмашиной під час роботи. Варто враховувати, що даний показник досить приблизний, оскільки фактична «гучність» може помітно відрізнятися залежно від типу та форми оброблюваного матеріалу, поверхні, на якій він знаходиться, і інших особливостей обстановки. Крім того, різні виробники можуть користуватися різними методиками вимірювання. Тим не менш, цей показник дозволяє оцінити, наскільки комфортна та чи інша модель в роботі й не буде потрібна спеціальна захист слуху.

Найбільш «тихі» сучасні шліфмашинки видають близько 65 дБ — це порівнянно з гучною промовою на відстані 1 м; в найбільш «гучних» рівень шуму досягає 107 дБ — це гучність промислового цеху.

Довжина кабелю мережі може підказати, на якій відстані від розетки можна працювати пристроєм. Тому для побутового використання актуальніше вибирати моделі з коротким шнуром, для будівельних робіт або використання на виробництві, в гаражі краще підійде більше довгий кабель.

Загальна вага Шліфмашинки; для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), як правило, вказується без урахування батареї.

Даний показник має двояке значення. З одного боку, невелика вага позитивно позначається на маневреності і знижує стомлюваність при роботі — особливо при обробці вертикальних поверхонь і стель, а також в інших ситуаціях, де інструмент доводиться тримати на вазі. З іншого боку, для шліфмашинок з вібраційним принципом роботи (див. «Тип»), використовуваних для обробки горизонтальних поверхонь, оптимальним вважається значна вага: він дозволяє інструменту щільніше прилягати до оброблюваного матеріалу, а також сприяє стабільності і надійності утримання. Так що при виборі такої моделі за вагою варто враховувати особливості її передбачуваного застосування.