Дрилі й шурупокрути: характеристики, типи, види

Загальний тип інструменту.

В наш час в одну категорію з традиційними дрилями обєднують також декілька інших різновидів ручного інструменту, зі схожою конструкцією і принципом роботи: дрилі-шурупокрути, класичні шурупокрути, гайкокрути та електричні викрутки. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Дриль. Традиційні дрилі — електроінструмент для свердління отворів в різних матеріалах. За спеціалізацією і «ваговою категорією» такі інструменти варіюються від мініатюрних акумуляторних моделей до важких професійних агрегатів для алмазного свердління (див. «Призначення»). У будь-якому разі дрилі оснащуються патронами для встановлення свердл, а також двигунами, розрахованими на значний опір при роботі. Також відзначимо, що багато подібних агрегатів мають ударний режим, однак дриль все ж не здатна замінити повноцінний перфоратор (докладніше див. «Функції»).

— Шурупокрут. По суті — електричний (або пневматичний) аналог ручної викрутки. Застосовується насамперед для закручування і відкручування шурупів, гвинтів та іншого аналогічного кріплення за допомогою біт — змінних насадок, форма яких імітує різні викруткові наконечники (прямі, хрестоподібні тощо). Відповідно, стандартний тип фіксатора для насадки в такому інструменті — під біту (див. «Тип патрона»). Від викруток...з електричним приводом (див. нижче) шурупокрути відрізняються більш високою потужністю, кращою придатністю для тривалих робіт і високих навантажень, а також більшими габаритами і досить значною (у порівнянні, зрозуміло) вагою.

— Дриль-шурупокрут. Інструменти (переважно акумуляторні, див. «Джерело живлення»), що суміщають в собі функціонал дриля і шурупокрута. Докладніше про той та інший див. вище, а такі «гібридні» пристрої надзвичайно популярні в наш час завдяки універсальності. Перемикання між режимами свердління і закручування в них здійснюється заміною патрона, а також, в більшості моделей — регулювання крутного моменту (див. нижче). У той же час варто відзначити, що порівняно з традиційними дрилями ефективність таких агрегатів при свердлінні досить невисока, вони не призначаються для високих навантажень, твердих матеріалів і великих діаметрів свердління. Це пов'язано з тим, що для досягнення високої потужності довелося б збільшити габарити і вагу, що помітно ускладнило б застосування у форматі шурупокрута.

— Гайкокрут. Свого роду електричні і пневматичні аналоги торцевих ключів: інструменти, призначені для роботи з гайками та іншим аналогічним кріпленням (наприклад, болтами, що мають головки без шліц). Гайкокрути багато в чому аналогічні описаним вище шурупокрутам і відрізняються в основному типом патрону — зазвичай це квадрат під торцеві головки різних розмірів.

— Викрутка. Електричний аналог звичайної ручної викрутки (пневматичний привод в таких пристроях з ряду причин не застосовується). Деякі з таких моделей мають пряму форму корпуса (див. «Конструкція») і зовні дуже схожі на ручні інструменти; інші нагадують зменшені і полегшені шурупокрути (див. нижче). В будь-яокму разі, електровикрутки призначаються в основному для робіт, де точність і акуратність важливіше високих зусиль (або де ці зусилля просто не потрібні). У світлі цього невисока потужність таких пристроїв є не стільки недоліком, скільки особливістю. До того ж ця особливість дає змогу без особливих труднощів застосовувати акумуляторне живлення, роблячи інструмент максимально автономним; власне, електровикрутки з роботою від мережі в наш час майже не зустрічаються. А невеликі розміри і вага, зі свого боку, сприяють згаданій точності й акуратності.

Конструкція описує загальне компонування інструменту.

У наш час серед дрилів і шурупокрутів можна зустріти моделі з пістолетною, кутовою, прямою, комбінованою пістолетно-кутовою, а також регульованою конструкцією. Ось більше докладний опис кожного варіанта:

— Пістолетна. У моделях з даним компонуванням рукоятка розташовується перпендикулярно або майже перпендикулярно до корпуса, так що інструмент утримується в руках аналогічно пістолету — звідси і назва. В цілому пістолетна конструкція поєднує в собі зручність, безпеку, практичність і невисоку вартість. Завдяки цьому даний варіант в наш час є найбільш поширеним, він широко застосовується у всіх різновидах дрилів і аналогічних інструментів (див. «Пристрій»). По суті, це традиційна конструкція для подібних агрегатів; інші види компонування застосовуються в основному в моделях, які розраховані на особливі умови та/або мають специфічні характеристики (детальніше див. нижче).

— Кутова. Загальна форма подібних інструментів нагадує букву Г: прямий корпус відносно великої довжини, що виконує також функцію рукоятки, і загнутий на 90° відносно корпуса патрон. Цей варіант конструкції особливо зручний при роботі в обмежених умовах: за допомогою кутового інструменту можна пробиратися в вузькі щілини, недоступні для агрегатів...традиційного пістолетного компонування. З іншого боку, кутове компонування дещо погіршує точність; також воно погано підходить для робіт, що вимагають сильного натиску вздовж осі обертання патрона.

— Пряма. Інструменти даної конструкції мають подовжений корпус, частина якого грає роль рукоятки; а вісь обертання патрона в них збігається з поздовжньою віссю корпуса. Даний варіант можна зустріти у двох різновидах інструментів. Перший — це невеликі малопотужні інструменти (в основному викрутки, шурупо- та гайкокрути а також одиничні моделі дрилів, що також відрізняються невисокою потужністю). У подібних випадках прямий корпус передбачається насамперед для компактності — пістолетна рукоятка збільшувала б габарити понад розумних меж. Другий різновид прямих агрегатів — це, навпаки, окремі професійні дрилі з функцією алмазного свердління (див. «Призначення»). Такі дрилі не розраховані на утримання в руках і використовуються тільки зі стійкою (див. «Комплектація»); для такого формату використання пряме компонування також є оптимальним.

— Пістолетна/кутова. Фактично — інструменти описаного вище пістолетного компонування, у яких до комплекту поставки входить кутовий патрон, що дозволяє розгорнути робочу насадку на 90° відносно стандартного положення. Таким чином, подібні моделі поєднують в собі можливості обох компонувань, зберігаючи головні переваги пістолетною конструкції — зручність і надійність в утриманні. З іншого боку, додаткове оснащення впливає на вартість, а подібна універсальність потрібно не так часто. Так що і цей варіант не відрізняється популярністю.

— Регульована. У дану категорію входять всі моделі, в яких можна змінювати розташування патрона і/або рукоятки відносно корпуса. Найбільш популярний варіант такої конструкції — поворотна рукоятка, що дозволяє перемикати інструмент з пістолетного формату в прямий і навпаки. Детальніше про ці види конструкції див. вище, а тут зазначимо, що пістолетне компонування більш надійне в утриманні і універсальне, а пряме краще підходить для деяких тонких робіт і важкодоступних місць. Також варто сказати, що можливості по регулюванню рукоятки можуть бути різними: в одних моделях вона має тільки два крайніх положення, у інших можна вибирати кут нахилу відносно корпуса. Другий, дещо менш поширений різновид регульованих інструментів — пристрої з поворотним патроном. Тут вже мова йде про перемиканні між прямим і кутовим компонуванням — останнє, нагадаємо, буває дуже доречним при роботі в обмежених умовах. Однак патрон в таких агрегатах, як правило, можна встановлювати не тільки під 90° відносно корпуса, але і в декількох проміжних положеннях. Це ще більше розширює можливості для налаштування під особливості ситуації.
У будь-якому випадку всі регульовані інструменти більш універсальні, ніж нерегульовані, однак більш складні за конструкцією і менш надійні. Тому даний тип компонування зустрічається виключно в агрегатах невисокої потужності, переважно акумуляторних (див. «Джерело живлення»).

Специфічне призначення інструменту.

Даний параметр уточнюється в тому випадку, якщо пристрій має спеціалізацію, яка помітно відрізняє його від однотипних інструментів загального призначення. Це може бути як основна спеціалізація, яка визначає всі варіанти застосування (приклад - алмазне свердління), так і додатковий функціонал, який розширює загальні можливості (приклад – нарізання різьби). Ось докладніший опис найактуальніших на сьогодні призначень:

— Для алмазного свердління. Алмазне свердління (переважно за допомогою коронок) застосовується для матеріалів високої твердості, з якими не здатні впоратися звичайні насадки. Відповідно, головними особливостями інструменту, що допускає таке застосування, є висока потужність і здатність переносити значні навантаження. Крім того, багато дрилів з даною спеціалізацією (хоча і не всі) оснащуються стійкою (див. нижче), для кріплення насадок зазвичай використовується не патрон, а шпиндель з різьбою (див. «Тип патрона»), а додаткові функції часто включають водяне охолодження.

— Для гіпсокартону. Спеціалізація, що зустрічається переважно в шурупокрутах (див. «Пристрій»). Однією з обов'язкових функцій для інструменту з таким призначенням є обмежувач глибини — він знижує ризик пошкодити досить делікатний матеріал, яким є гіпсокартон. Крім того, під час роботи з гіпсокартоном закручувати кріплення нерідко доводиться «швидко і багато»,...і для прискорення роботи шурупокрут може оснащуватися спеціальною магазинною насадкою; детальніше про неї див. «Комплектація».

— Для нарізання різьби. Можливість, що зустрічається в деяких порівняно малопотужних інструментах, переважно формату «дриль-шурупокрут». Для цього передбачається спеціальний режим роботи: спочатку патрон з відповідною насадкою (плашкою або мітчиком) обертається за годинниковою стрілкою, нарізаючи різьблення, а потім — у зворотний бік, для зняття/витягання насадки. Крім того, на зворотному ході зубці насадки проходять по свіжим нарізами, очищаючи їх від стружки.

— Для точних робіт. Інструмент, першопочатково створений для робіт, що вимагають точності і акуратності. Більшість таких моделей являють собою викрутки (див. «Пристрій»), мають дуже тонкий і легкий корпус, який зручний при утриманні в руці і дає можливість здійснювати максимально точні рухи. Варто враховувати, що зворотною стороною цієї зручності є дуже невисока потужність; власне, на більше, ніж «тонкі» роботи, подібний інструмент зазвичай не розрахований.

— Автомобільний. Інструмент, призначений для використання в автомобілі — як для ремонту самої машини (наприклад, заміни колеса), так і для інших робіт у «польових умовах», де найзручнішим (а то й єдино доступним) джерелом живлення є бортова мережа авто. Відповідно, всі автомобільні моделі мають можливість підключення до такої мережі — зазвичай через стандартний роз'єм прикурювача, хоча в комплекті можуть постачатися клеми для роботи від акумулятора. А деякі автомобільні інструменти оснащуються і власними батареями; докладніше див. «Живлення».

— Для точкового зварювання. Специфічний різновид дрилів, призначений для висвердлювання точок з'єднання між деталями, скріпленими точковим зварюванням. Такі дрилі особливо популярні в автосервісі — саме там нерідко виникає необхідність зняти окрему деталь, приварену «по точках», а простіше всього це зробити, саме висвердливши окремі точки. Специфіка таких робіт полягає в тому, що місце з'єднання не можна свердлити наскрізь — робоча насадка (свердло або коронка) повинна пройти тільки через верхній шар металу, майже не зачіпаючи нижній. А значить, глибину свердління потрібно контролювати дуже точно. Для цього в дриль для точкового зварювання застосовуються спеціальні обмежувачі, які зовні схожі на струбцини і дають змогу виставляти глибину свердління з точністю до частки міліметра.

Корисна потужність інструмента — найбільша потужність, яку він здатний видати на робочу насадку. Ця потужність завжди менше споживається (див. нижче), оскільки частина електроенергії неминуче йде на нагрів і тертя в механізмах інструменту. Крім того, далеко не для кожної моделі наводиться цей параметр, нерідко інформація в характеристиках обмежується споживаної потужністю. Тим не менш, саме від корисної потужності безпосередньо залежать фактичні можливості інструменту: чим вона вища — тим більшу швидкість і/або крутний момент здатна розвивати дана модель, тим простіше їй впорається з завданнями, які вимагають високих зусиль. Так що для порівняння різних пристроїв між собою краще всього використовувати саме цей параметр (зрозуміло, що порівнювати можна лише однотипні або схожі за типом моделі).

Також відзначимо, що висока робоча потужність не завжди є перевагою: вона відповідно впливає на габарити, вагу та ціну інструменту, притому що на практиці високі швидкості і зусилля необхідні далеко не завжди. Детальні рекомендації по оптимальним значенням для різних інструментів і різних типів робіт можна знайти в спеціальних джерелах.

Загальна потужність, споживана електричним інструментом з живленням від мережі (див. «Джерело живлення»). Вважається основним критерієм для оцінки загальних можливостей тієї чи іншої моделі: більш висока потужність дозволяє досягти більшої швидкості та/або крутного моменту. Правда, більш коректним параметром для такої оцінки є корисна (робоча) потужність, однак вона вказується далеко не завжди, а однотипні інструменти зі схожими енергоспоживанням зазвичай не особливо розрізняються і по робочій потужності. Крім того, дані про споживаної потужності дають змогу ще й оцінити навантаження на електромережу або інше джерело живлення; в деяких випадках це буває зайвим.

Що стосується конкретних цифр, то для різних типів інструментів і характерні значення потужності будуть різними. Приміром, від 750 до 1000 Вт вважається досить солідним показником для шурупокрута, тоді як для класичних дрилів це — середнє значення, серед таких пристроїв зустрічаються варіанти навіть на 1,5 кВт і більше. Детальні рекомендації по вибору інструменту за цим параметром можна знайти в спеціальних джерелах. Зазначимо тільки, що не завжди має сенс гнатися за максимальними значеннями — висока потужність помітно позначається на габаритах, вазі і ціною агрегата, притому що потрібна далеко не завжди.

Номінальний тиск повітря для інструменту, що працює від компресора (див. «Джерело живлення»). Це оптимальне значення, то, на яке першопочатково розраховане пристрій. Фактичні показники підключеного компресора можуть і відрізнятися, однак це небажано: при сильному перевищенні тиску інструмент буде відчувати нерозраховані навантаження і може вийти з ладу (а в гіршому випадку — ще й нанести травму користувачеві), а при дуже слабкому тиску — не зможе видати потужність, необхідну для нормальної роботи.

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Кількість ударів в хвилину, що забезпечується інструментом з підтримкою відповідного режиму.

Детальніше про це режимі див. «Функції», тут же відзначимо, що він може передбачатися як в дриль, так і в шурупокрутах і гайковертах (див. «Пристрій»), і сенс ударного режиму в цих різновидах дещо різний. Тому і швидкості розрізняються: багато дрилі здатні видавати близько 48 000 уд/хв, а то і 64 000 уд/хв, тоді як у шурупо - і гайковертах «класикою жанру» вважається 3200 уд/хв, а значення вище 3500 уд/хв практично не зустрічаються.

Загальний зміст цього показника також безпосередньо пов'язаний з типом. Так, серед дрилів різниця в швидкості довбання може бути досить великою. У таких інструментах більше число ударів позитивно позначається на загальній продуктивності та ефективності, а менша — сприяє акуратності і знижує ризик пошкодити делікатні матеріали. У шурупокрутах і гайковертах висока швидкість також сприяє загальної ефективності, але у більшості таких інструментів відмінності за цим показником не настільки значні, щоб ця різниця була помітна на практиці.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Тип редуктора, передбаченого в конструкції інструмента.

Редуктор можна спрощено описати як механізм, що передає обертання від електродвигуна на патрон. При цьому, зазвичай, швидкість обертання знижується, за рахунок чого збільшується крутний момент. Різні типи редукторів розрізняються як раз за кількістю швидкостей, які можна отримати на виході. Найпростіший різновид таких механізмів — одношвидкісні, вони максимально прості, компактні і надійні. При цьому в інструменті з 1-швидкісним редуктором цілком може передбачатися регулювання швидкості — за рахунок електронних схем, що дозволяють регулювати оберти двигуна. З іншого боку, зниження фактичної швидкості за рахунок електронного регулювання веде не до підвищення, а до зниження крутного моменту.

Більш прогресивними є багатошвидкісні редуктори, мають зазвичай від 2 до 4 швидкостей. Такі механізми є аналогом коробки передач до авто: швидкість в них регулюється за рахунок зміни передавального числа, так що зниження швидкості веде до збільшення крутного моменту, і навпаки. Подібна регулювання вважається більш практичною, ніж описана вище електронна; зворотною стороною є складність і висока вартість багатошвидкісних редукторів.

Кількість швидкостей, передбачена в конструкції інструменту.

Перш за все уточнимо, що під «швидкістю» в даному разі мається на увазі швидкісний режим. Кількість обертів на кожній «швидкості» може бути як фіксованою, так і регульованим (при наявності відповідного регулятора — див. «Функції»). Таким чином, наявність декількох швидкостей може мати різний сенс. В одних моделях зміна швидкісного режиму – це єдиний варіант регулювання обертів; в інших (при наявності окремого регулятора обертів) зміна режиму встановлює тільки максимальну швидкість обертання насадки, а фактична її швидкість плавно змінюється регулятором (який може мати ще й власний, додатковий обмежувач обертів).

Що стосується конкретної кількості швидкісних режимів, то в багатьох моделях він всього один. Відповідно, оберти в такому інструменті або зовсім не змінюються, або управляються тільки згаданим регулятором; цього нерідко буває цілком достатньо для нескладних завдань. Однак досить широкого поширення набули також інструменти на 2 швидкості – така конструкція дає додаткові можливості з налаштування і водночас залишається порівняно простою і недорогою. А в досить прогресивних моделях можна зустріти три, а то і чотири і більше швидкісних режими; в окремих ситуаціях ця кількість досягає 8 і навіть більше, що дає змогу використовувати перемикання ш...видкостей в ролі повноцінного регулятора обертів.

При виборі за даною характеристикою варто враховувати, що, при інших рівних умовах, більше число швидкостей дає більше можливостей з налаштування робочих параметрів, проте ускладнює конструкцію і збільшує її вартість.

Тип реверса, передбаченого в конструкції інструмента.

Реверс дає змогу перемикати напрямок обертання насадки; докладніше про це див. «Функції». Тут же вказується тип перемикача, який відповідає за цю функцію. Різновиди таких перемикачів у наш час досить різноманітні: повзункові, прапорцеві, щіткові на двигуні, на пусковій кнопці, гіроскопічні, на клавішному тумблері, а також такі, що суміщаються з перемикачем потоку або храповим механізмом. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Повзунковий. Перемикач у вигляді повзунка з двома протилежними положеннями. Як правило, рухається в напрямку «вперед-назад» щодо патрона інструменту — такий формат вважається найбільш практичним. Повзунки досить прості і в той же час зручні і наочні, особливо при використанні в шурупо - і гайкокрутах: рухом вперед (від себе) напрямок обертання виставляється на закручування, рухом назад (на себе) — відповідно, на відкручування. Втім, такі пристосування широко застосовуються і в інших різновидах інструментів (див. «Пристрій») і взагалі є найбільш популярним в наш час варіантом.

— Сполучений з перемикачем потоку. Найпопулярніший тип ревер...са в пневматичному інструменті (див. «Джерело живлення»); в інших моделях не зустрічається. Сам по собі перемикач потоку фактично являє собою регулятор швидкості, найчастіше у вигляді характерної поворотної ручки або важеля. А якщо цей регулятор поєднаний з реверсом — це означає, що він може відхилятися від нейтрального положення у дві сторони, і напрямок обертання буде залежати від того, в який бік зсунутий перемикач потоку.

— Прапорцевий. Перемикач у вигляді прапорця, який зазвичай встановлений над пусковою кнопкою і перекидається праворуч-ліворуч. Одна з переваг прапорця полягає в тому, що він знаходиться прямо під рукою і може перемикатися практично без зайвих рухів (що для повзунка доступно далеко не завжди). З іншого боку, даний варіант підходить в основному для дрилів, а в шурупокрутах і гайкокрутах прапорець не настільки інтуїтивно зрозумілий, як той же повзунок. Та й в цілому даний тип реверса з ряду причин помітно рідше зустрічається.

— Щітковий (на двигуні). Перемикач реверса, встановлений прямо в двигуні інструменту і заснований на використанні спеціального рухомого щіткотримача. Змінюючи за допомогою такого механізму положення щіток в двигуні, можна змінювати напрямок його обертання. Однією з ключових переваг даного способу є те, що він дає змогу без особливих хитрувань досягти максимальної потужності при будь-якому напрямку обертання. Крім того, подібне регулювання позитивно позначається на ресурсі двигуна. З іншого боку, щіткові перемикачі досить складні і дороги, а тому встановлюються переважно в потужний професійний інструмент.

— На пусковій кнопці. Перемикач реверса, поєднаний з пусковою кнопкою. Така комбінована кнопка зазвичай виконується у вигляді «гойдалки», а напрямок обертання залежить від того, на яку сторону гойдалки натиснув користувач; цим же натисненням відразу запускається двигун. Подібна конструкція дає змогу легко і швидко змінювати напрямок обертання — для цього не потрібно відволікатися на окремі перемикачі, досить злегка змістити палець і натиснути іншу половину пускової кнопки. Це особливо зручно для шурупо - і гайкокрутів, а також викруток; власне, саме до цих типів відноситься більшість моделей з даним типом реверса.

— На клавішному тумблері. Спосіб управління, який багато в чому схожий з описаним вище реверсом на пусковій кнопці — також використовує перемикач у вигляді «гойдалки». Ключова відмінність полягає в тому, що в даному випадку перемикач напрямку виконаний окремо від пускової кнопки — тобто користувач повинен спочатку вибрати напрямок руху, а потім натиснути «пуск». Особливих недоліків цей варіант не має, але зручністю теж не відрізняється, а тому зустрічається вкрай рідко.

— Гіроскопічний. Досить рідкісний і специфічний тип реверса, що зустрічається виключно у викрутках (див. «Тип»). По суті, зовнішні перемикачі в такому інструменті відсутні — замість цього використовується вбудований гіроскоп, що відслідковує повороти корпуса. Відповідно, для вибору напрямку руху потрібно досить різко повернути інструмент навколо поздовжньої осі у відповідну сторону і плавно повернути у вихідне положення (аналогічним же способом можуть регулюватися і оберти — наприклад, чим далі поворот, тим вище буде швидкість). Подібний спосіб управління дуже простий і інтуїтивно зрозумілий, однак досить складний в технічній реалізації і вимагає підвищеної обережності у поводженні з інструментом. Саме тому гіроскопічний реверс в наш час зустрічається вкрай рідко.

— Сполучений з храповим механізмом. Ще один досить рідкісний варіант, що зустрічається виключно у гайкокрутах — в основному пневматичних, рідше акумуляторних (див. «Живлення»). Храповий механізм, нагадаємо, відповідає за те, щоб робоча частина інструмента оберталася лише в одному напрямку. А управління реверсом здійснюється через механічний перемикач, який безпосередньо пов'язаний з цим механізмом і змінює його налаштування, встановлюючи той чи інший напрямок обертання.

Номінальний витрата повітря для інструменту, що працює від компресора (див. «Тип живлення»). Звичайно в даному випадку мається на увазі витрата під час роботи у штатному режимі, під номінальним тиском (див. вище). Для нормальної роботи інструменту необхідно, щоб підключений до нього компресор був здатний забезпечити не меншу кількість повітря, ніж зазначено в характеристиках — інакше агрегат не зможе видати потрібну потужність, а то і взагалі «не заведеться».

Розмір вхідного штуцера — кріплення для з'єднання повітряного шланга, яким оснащений інструмент з живленням від компресора (див. «Тип живлення»). Цей параметр традиційно позначається в частках дюйма; найбільш поширені варіанти розмірів — 1/4", 3/8" , і 1/2".

Теоретично чим крупніше штуцер — тим вище його пропускна здатність і тим краще він підходить для агрегатів з великою витратою повітря (див. вище). На практиці з цього правила є деякі винятки (наприклад, досить «ненажерливі» агрегати зі штуцером 1/4"), проте вони зустрічаються досить рідко.

Для нормальної сумісності з компресором необхідно, щоб вхідний штуцер відповідав кріплення повітряного шланга. Втім, проблеми з несумісністю найчастіше можна вирішити за рахунок використання перехідників (хоча це створює деякі незручності).

Номінальний внутрішній діаметр приводного шланга, використовуваного під час роботи інструмента з живленням від компресора (див. «Тип живлення»). Через приводний шланг надходить повітря, необхідне для роботи; під номінальним зазвичай мається на увазі найменший діаметр, рекомендований виробником, щоб уникнути різких перепадів в розмірах повітряної магістралі і пов'язаних з цим неприємностей на зразок пневмоударов.

Теоретично товсті шланги дають змогу подавати більше повітря і краще підходять для моделей з великою витратою (див. вище); водночас на практиці явної залежності між цими двома параметрами немає, і розмір приводного шланга пов'язаний швидше зі специфічними технічними особливостями кожного конкретного інструменту.

Довжина дроту, яким оснащений інструмент живлення від мережі (див. «Джерело живлення»).

Чим довше дріт - тим далі від розетки можна використовувати інструмент, не перемикаючи його, тим більше свободи у користувача. З іншого боку, надмірно довгий кабель створює незручності при зберіганні та транспортуванні, та й під час роботи він може плутатися під ногами (а то й руками). З огляду на це, у більшості випадків виробники оснащують свою продукцію мережевими кабелями довжиною від 2 до 4 м. Це дає достатній ступінь свободи, не створюючи незручностей, а для ситуацій, коли довжини дроту недостатньо, подовжувачі існують. Зрозуміло, і в цьому діапазоні можна вибрати кабель під конкретну ситуацію: приміром, для міської квартири 2 – 2.5 м буде цілком достатньо, а ось для будмайданчика бажано мати дріт довше.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

Від типу патрона залежать два моменти: види робочих інструментів (свердел, викруток і т. ін.), з яким сумісна та чи інша модель, і спосіб їх встановлення/зняття.

— Ключовий. Як випливає з назви, для роботи з таким патроном Вам буде потрібно спеціальний ключ. Саме кріплення зазвичай розраховане на інструменти з круглими хвостовиками (в основному свердла) і включає три кулачка, які при затисненні сходяться до центру, затискаючи встановлений в патроні інструмент на осі обертання. Основним недоліком даного типу патронів є необхідність використання ключа: він може загубитися — і кріплення стане марним. Крім того, установка і зняття робочого інструменту може бути досить довгим. Проте ключовий патрон вважається більш надійним, ніж швидкозатискний, і більш підходящим для важких робіт.

— Швидкозатискний. Аналогічно описаному вище ключового, даний тип патрона призначений переважно для свердел з круглими хвостовиками. Головною його відмінністю є відсутність ключа — закріпити або зняти свердло можна за допомогою зусилля рук, без будь-яких додаткових інструментів. Такі патрони трохи гірше підходять для робіт з високим навантаженням (наприклад, з твердим матеріалам та/або зі свердлами великого діаметра), однак в іншому нічим не програють ключовим, а по зручності використання значно перевершують їх.

— Під біту. Битами називають робочі інструменти, що заст...осовуються у шурупокрутах і викрутках (див. «Пристрій»). Робоча сторона біти може мати плоску, хрестоподібної або іншу форму (зірка, тригранник тощо), але хвостовик, яким вона закріплюється в патроні, стандартно робиться шестигранним. Відповідно, патрон під біти має виїмку під такий хвостовик. Фіксація може здійснюватися механічним способом, у вигляді найпростішої засувки, або за допомогою магніта; і в тому, і в іншому випадку кріплення досить надійно для безпечної роботи, а зняти інструмент можна без особливих зусиль.

— Під конус Морзе. Патрон під одну з різновидів інструментального конуса — т. зв. конуса Морзе. Як випливає з назви, таке кріплення припускає хвостовик конічної форми і відповідне отвір під нього (часто з додатковим пазом під виступ на хвостовику — для надійної фіксації і запобігання проворачиваний). Даний варіант зустрічається переважно в дриль (див. «Пристрій»). Зазначимо, що конус Морзе випускається в декількох варіантах розміру, несумісних між собою.

— Квадрат. Тип патрона, застосовуваний у гайковертах. На відміну від всіх інших різновидів, робочий інструмент під «квадрат» не встановлюється всередину патрона, а надівається на нього зовні. Квадрати можуть мати кілька стандартних розмірів, однак ці розміри однакові і для електричного, і для ручного інструменту. На практиці це означає, що насадки від ручних гайковертів можна використовувати і в електричних моделях, якщо посадковий розмір однаковий (а якщо не однаковий — можна скористатися перехідником, хоча це менш зручно).

— Відсутня (шпиндель з різьбленням). Відсутність патрона як такого: для кріплення робочих насадок використовується різьблення, розташована безпосередньо на шпинделі. Практично всі моделі з цією особливістю являють собою потужні професійні інструменти, розраховані на алмазне свердління (див. «Призначення») — з низки причин саме шпиндель з різьбленням вважається оптимальним способом кріплення насадок для такого свердління. Варто враховувати, що різьба на насадці може бути як зовнішній, так і внутрішній; більшість шпинделів сумісні з обома різновидами, проте зустрічаються і виключення. Так що цей нюанс не завадить уточнити окремо.

Зазначимо, що в деяких моделях можуть поєднуватися два типи патронів — наприклад, під биту і швидкозатискний. Зазвичай для цього в комплекті передбачається два різних патрона, які можна змінювати в міру необхідності, але зустрічаються й інші варіанти — наприклад, шпиндель, в який можна вставити і биту, і патрон під свердло (ключовий або швидкозатискний). У будь-якому разі це робить інструмент більш універсальним і дозволяє працювати з великою кількістю робочих насадок.

Номінальний діаметр патрона, яким укомплектований інструмент.

Цей розмір вказується по максимальному діаметру свердла (або хвостовика коронки), яке можна встановити кріплення. Існує кілька стандартних розмірів; найбільш популярними в наш час є патрон 10 мм і патрон 13 мм; помітно рідше зустрічаються дриля з патрон 16 мм, а також мініатюрні кріплення менше ніж на 10 мм (зазвичай 8 мм або 6 мм).

Чим крупніше свердло — тим більша потужність потрібна для його ефективне використання; відповідно, більш великі патрони характерні для більш важких і потужних інструментів. При цьому на дриль цілком можна встановити і менший патрон, якщо можливість заміни взагалі технічно передбачена. А от можливість роботи з великими кріпленнями (і свердлами для них) варто уточнювати окремо: не кожен інструмент має для цього достатній запас потужності.

Розмір кріплення типу «квадрат», передбаченого в конструкції інструмента.

Про кріпленні див. «Тип патрона», тут лише нагадаємо, що квадрати застосовуються в основному в гайковертах для установки торцевих головок. При цьому для більш великих насадок, зазвичай, використовуються і більш великі кріплення. А розміри квадратів традиційно позначаються дробовими частинами дюйма. Найпопулярніший варіант — квадрат 1/2", він є найбільш універсальним. Дещо рідше зустрічаються як більш великі розміри (квадрат 3/4" і квадрат 1"), так і більш дрібні (квадрат 3/8" і квадрат 1/4").

Зазначимо, що існують перехідники, що дозволяють встановлювати на квадрат насадки «нерідного» розміру. Однак можливості по застосуванню більш великих насадок, ніж штатні, варто уточнювати окремо: інструмент може не мати для цього достатньої потужності. Крім того, випускаються одиничні моделі гайковертів, першопочатково передбачають заміну квадрата і укомплектовані змінними кріпленнями — зазвичай на 1/4" і 3/8", але можливі і інші варіанти.

Можливість швидко зняти патрон і замінити його на інший, причому, зазвичай — руками, без використання додаткових інструментів. Швидка заміна патрона зустрічається переважно в дриль-шурупокрутах (див. «Пристрій»): у різних режимах таких пристроїв потрібні різні типи патронів (один під свердло, інший під біту), і можливість швидко змінювати один тип на інший в деяких ситуаціях виявляється вкрай корисною.

Найбільший діаметр отворів, які інструмент здатний виконувати при свердлінні звичайним свердлом у дереві.

Чим більше діаметр отвору — тим вище опір матеріалу, тим більшу потужність повинен забезпечувати інструмент і тим вище навантаження на нього. Тому перевищувати максимально допустимий діаметр свердління не можна, навіть якщо патрон дозволяє встановити більш товсте свердло — це може привести до поломки інструмента і навіть травм оточуючих.

Варто відзначити, що деякі різновиди дерева можуть мати досить високу щільність, і для них фактичний допустимий діаметр свердла буде, відповідно, менше заявленого. Втім, це актуально переважно для екзотичних порід, які в наших краях зустрічаються вкрай рідко.

Найбільший діаметр отворів, які інструмент здатний виконувати при свердлінні звичайним свердлом у металі.

Чим більше діаметр отвору — тим вище опір матеріалу, тим більшу потужність повинен забезпечувати інструмент і тим вище навантаження на нього. Тому перевищувати максимально допустимий діаметр свердління не можна, навіть якщо патрон дозволяє встановити більш товсте свердло — це може привести до поломки інструмента і навіть травм оточуючих.

Також відзначимо, що діаметр свердління по металу зазвичай вказується в розрахунку на сталь середньої твердості та інші аналогічні матеріали. Для металів і сплавів, що мають значно більшу твердість і щільність, допустима товщина свердла буде менше; втім, такі ситуації виникають нечасто, а при бажанні про особливості роботи з різними сплавами х можна дізнатися у спеціальних джерелах.

Найбільший діаметр отворів, які інструмент здатний виконувати при свердлінні звичайним свердлом у бетоні. Варто врахувати, що про залізобетоні в даному випадку мова не йде — цей матеріал потребує особливих методів впливу (в ідеалі — використання алмазних коронок).

Чим більше діаметр отвору — тим вище опір матеріалу, тим більшу потужність повинен забезпечувати інструмент і тим вище навантаження на нього. Тому перевищувати максимально допустимий діаметр свердління не можна, навіть якщо патрон дозволяє встановити більш товсте свердло — це може привести до поломки інструмента і навіть травм оточуючих.

Найбільший діаметр отворів, які інструмент здатний проробляти при свердлінні звичайним свердлом у цегляній кладці.

Чим більший діаметр отвору - тим вищий опір матеріалу, тим більшу потужність повинен забезпечувати інструмент і тим вище навантаження на нього. Тому перевищувати максимально допустимий діаметр свердління не можна, навіть якщо патрон дозволяє встановити товстіший свердло - це може призвести до поломки інструменту і навіть травмування оточуючих.

Варто враховувати, що для більш щільної кам'яної кладки фактичний допустимий діаметр свердла може бути меншим від заявленого. Втім, це нерідко вказується в характеристиках відповідного інструменту окремим рядком.

Найбільший діаметр отворів, які інструмент здатний виконувати при використанні коронки. Зазвичай, говорячи про коронках, мають на увазі свердління бетону; якщо мова йде про інших матеріалах, ці подробиці, зазвичай, уточнюються окремо.

Цей параметр найбільш актуальний для інструментів під алмазне свердління (див. «Призначення»), однак коронки можуть застосовуватися і в більш традиційних дрилях. Нагадаємо, що така насадка має вигляд порожнистого циліндра і вирізає не готовий отвір, а лише його окружність — а значить, відчуває набагато менший опір, ніж свердло. Тому таким способом можна виконати набагато більший отвір: наприклад, дриль, не здатна використати з бетоном свердла крупніше 20 мм, цілком може допускати застосування коронок на 100, а то і на 150 мм.

Повертаючись до максимального діаметру, нагадаємо, що перевищувати його ні в якому разі не можна — це може привести до поломки інструменту та травмування людей.

— Ударний режим. Можливість роботи в так званому ударному режимі. Зазвичай, цей режим вмикається і вимикається за бажанням користувача, а його зміст і особливості можуть бути різними, залежно від типу інструмента (див. «Пристрій»). Так, у дриля удари здійснюються уздовж осі свердла, а частота їх зазвичай становить кілька тисяч на хвилину — це позитивно позначається на продуктивності й дає змогу ефективніше справлятися з твердими щільними матеріалами (хоча повноцінний перфоратор такий дриль все одно не замінить). Зі свого боку, у шурупокрутах і гайкокрутах ударний режим правильніше було б назвати імпульсним: у такому форматі роботи насадка інструмента обертається не рівномірно, а окремими ривками, зазвичай із частотою близько 3 тис. на хвилину. Це також покращує ефективність роботи, що буває особливо корисно під час закручування шурупів у щільний матеріал і відкручування застарілого, «прикипілого» кріплення.

— Гальмо двигуна. Пристосування, яке додатково гальмує двигун при вимкненні інструмента. Сам собою двигун (і, відповідно, робоча насадка) після вимкнення може ще досить довго обертатися за інерцією; гальмо ж зупиняє це обертання практично відразу, завдяки чому не доводиться зайвий час тримати інструмент у повітрі.

— Блокування кнопки ввімкнення. Функція, що дає змогу зафіксувати кнопку ввімкнення в натиснутому положенні. Зазвичай, має вигляд...додаткової кнопки, установленої або на самій пусковій клавіші, або недалеко від неї. Ця функція дуже зручна в ситуаціях, коли інструмент доводиться довго використовувати без перерви — наприклад, при свердлінні відразу декількох десятків отворів: кнопку пуску простіше закріпити у ввімкненому положенні, ніж постійно тримати її натиснутою, додатково напружуючи палець на робочій руці. А вимикається блокування зазвичай найпростішим способом — наприклад, коротким натисканням на ту ж пускову кнопку.

— Регулятор обертів. Можливість додатково обмежити оберти інструменту. Саме по собі плавне регулювання є практично у всіх сучасних моделях: чим сильніше натискання на пускову кнопку, тим вище швидкість. Це дає змогу прямо «на ходу» підлаштовувати режим роботи інструменту під особливості ситуації. А даний регулятор дає змогу встановити максимальну швидкість обертання, завдяки чому навіть при натисканні кнопки «до упору» швидкість робочої насадки не перевищує заданого значення. Ця функція буває незамінною при деяких роботах, що потребують акуратності – зокрема, при обробленні делікатних матеріалів, для яких дуже висока швидкість загрожує ушкодженнями.
Окремо підкреслимо, що наявність регулятора обертів ніяк не пов'язана з кількістю швидкостей (див. вище). Наприклад, інструмент цілком може мати кілька швидкісних режимів, в кожному з яких оберти можна додатково обмежувати за допомогою регулятора.

— Підтримка обертів. Функція, яка дає можливість підтримувати постійну швидкість обертання насадки незалежно від навантаження на неї. Без спеціального регулювання, на постійній потужності двигуна, швидкість обертання неминуче падає при збільшенні навантаження і зростає — при зниженні. А система підтримки обертів відстежує опір на насадці й за необхідності змінює потужність таким чином, щоб швидкість обертання залишалася постійною. Це позитивно позначається як на якості роботи, так і на терміні придатності насадок і всього інструмента.

— Електронний захист двигуна. Система, що захищає двигун від критичних перенавантажень — наприклад, у разі заклинювання свердла — і перегрівання. При перевищенні допустимого навантаження на двигун або його температури живлення інструмента автоматично вимикається, що дає змогу уникнути його пошкодження.

— Безщітковий двигун. Наявність безщіткового (безколекторного) двигуна в електричному інструменті. Такі двигуни помітно перевершують традиційні колекторні мотори за ККД, що дає можливість помітно знизити енергоспоживання без шкоди для потужності; це особливо важливо для акумуляторного інструменту (див. «Джерело живлення»), де ця особливість переважно й зустрічається. Крім того, безщіткові мотори менше шумлять, а також практично не утворюють іскор під час роботи, завдяки чому ідеально підходять для робіт в умовах підвищеної пожежної небезпеки. Їх головні недоліки традиційні — складність конструкції і висока ціна.

— Запобіжна муфта. Пристосування, що захищає двигун від пошкоджень при різкому зростанні навантаження (наприклад, через заклинювання свердла). У подібних ситуаціях запобіжна муфта від'єднує вал двигуна від патрона інструмента, даючи можливість уникнути перенавантажень. Зазначимо, що такі пристосування можуть бути як багаторазовими, так одноразовими — останні руйнуються при спрацьовуванні, і для продовження роботи потрібно встановити нову муфту.

— Підсвічування. Вбудований світильник для освітлення місця роботи. Ця функція може виявитися корисною як у вечірній/нічний час, так і у важкодоступних місцях, куди слабо проникає зовнішнє світло, а також в ситуаціях, коли це занадто тьмяне освітлення. Відзначимо, що крім вбудованих джерел освітлення, сучасні інструменти можуть оснащуватися також окремими ліхтариками; детальніше про них див. «Комплектація».

— Дисплей. Власний дисплей, на якому може відображатися різна інформація про роботу й стан пристрою — наприклад, виставлений у налаштуваннях крутний момент або швидкість обертання, а в акумуляторних моделях — ще й індикатор заряду батареї. Такий екран забезпечує додаткову зручність і наочність, проте загалом це досить специфічна функція, що зустрічається в сучасному електроінструменті вкрай рідко — наприклад, покажчик швидкості чи крутного моменту можна передбачити безпосередньо на регуляторі, а в ролі індикатора заряду передбачити звичайний світлодіод, що подає сигнали миготінням або зміною кольору.

— Синхронізація зі смартфоном. Можливість з'єднання інструмента зі смартфоном або іншим гаджетом (наприклад, планшетом) через Wi-Fi або Bluetooth. Подібне з'єднання зазвичай використовується для регулювання параметрів роботи, таких як швидкість або крутний момент; робити це через мобільний додаток нерідко буває зручніше, ніж через органи управління на самому інструменті. А деякі моделі з цією функцією дають змогу встановити ще й доступ через пароль: інструмент просто не буде реагувати на пускову кнопку до тих пір, поки на управляючому гаджеті не буде введений правильний пароль.

— Вбудований бульбашковий рівень. Вбудоване пристосування для контролю того, під яким кутом до горизонту знаходиться інструмент. Як і в звичайних рівнях, роль шкали в таких приладах відіграє герметична колба з нанесеними на неї мітками, що містить яскраво забарвлену рідину й бульбашку повітря. За розташуванням цієї бульбашки відносно міток і визначається положення всього інструмента — а саме його відповідність вертикалі, горизонталі або заздалегідь виставленому куту нахилу (останній варіант, утім, у вбудованих рівнях майже не зустрічається). При цьому в суто ручних інструментах зазвичай передбачається одновісний рівень, який реагує лише на відхилення від горизонталі вперед або назад, а моделі з можливістю встановлення на стійку (див. нижче) можуть мати ще й круговий рівень, який контролює відповідність вертикалі й визначає відхилення від неї в будь-якому напрямку.

— Револьверний механізм для біт. Механізм для зберігання та швидкої заміни біт, що використовується в інструментах відповідного призначення — переважно у викрутках, а також деяких шурупокрутах (див. «Пристрій»). Згідно з назвою, основною частиною механізму є барабан на зразок револьверного, у відсіках якого й зберігаються біти. Механізм розташовується за патроном, а вибір біти зазвичай відбувається наступним чином: потрібно відтягнути назад спеціальний кожух або ручку (якщо в цей момент у патроні перебувала інша біта — вона повернеться в барабан), поворотом барабана вибрати відсік з потрібною насадкою, а потім зрушити кожух/ручку в початкове положення, виштовхнувши насадку з барабана в патрон. Ця функція помітно прискорює і спрощує заміну насадок, до того ж знижує ризик їх втрати. З іншого боку, револьверний механізм помітно позначається на ціні й вазі інструмента, а його ємність обмежена зазвичай 6 – 8 насадками. Із цієї причини подібний інструмент зазвичай комплектується ще й адаптером для встановлення біт традиційним способом, із зовнішнього боку патрона.

— Водяне охолодження (СОР). Наявність у інструмента СОР — системи охолодження рідиною (найчастіше звичайною водою), що подається на робочу насадку за допомогою вбудованої помпи. Така система виконує відразу декілька функцій. По-перше, вона власне охолоджує насадку, запобігаючи її пошкодженню через перегрівання. По-друге, рідина трохи зменшує тертя в місці контакту, додатково знижуючи навантаження на насадку й підвищуючи її довговічність. По-третє, вода вбирає пил, який утворюється під час свердління, цей пил не злітає в повітря і не потрапляє в легені людей, котрі знаходяться поруч; та й прибирання після роботи значно полегшується. З іншого боку, системи водяного охолодження досить дорогі й громіздкі, а при порівняно нескладних роботах і невисоких навантаженнях цілком можна обійтися і без СОР.

— Плавний пуск. Функція, що забезпечує плавне розкручування двигуна інструмента, з порівняно невеликим прискоренням. Досягається це через обмеження пускового струму. Без такого обмеження струм, який споживається двигуном у момент старту, може бути досить високим, через що двигун стартує дуже різко, що підвищує ризик випустити інструмент з рук. Крім того, стрибки струму можуть призвести до перенавантаження мережі, яка використовується для живлення. Плавний пуск дає змогу тією чи іншою мірою усунути ці явища. Зазначимо, що застосовується він тільки в моделях з живленням від мережі — двигуни в акумуляторних інструментах не настільки потужні, щоб для них були актуальні описані «неприємності».

– Кутова насадка. Насадка, що дає змогу повернути вісь обертання патрона на 90° щодо вихідного положення. Такий пристрій буває незамінним для створення отворів, а також закручування та відкручування кріплень у деяких важкодоступних місцях (наприклад, у вузьких пазах або профілі).

– Ексцентрикова насадка. Змінна насадка, призначена для усунення осі обертання патрона трохи убік від вихідного положення. При цьому напрямок осі залишається тим самим. Як і кутова насадка, подібне пристосування призначається переважно для роботи в окремих важкодоступних місцях (зокрема, біля стін та країв заготівель). — Додаткова рукоятка. Сучасний інструмент, навіть порівняно малопотужний, буває досить масивним, і для максимальної точності і надійності може знадобитися утримання відразу двома руками. Використовувати для цього додаткову рукоятку зручніше і безпечніше, ніж шукати місце для хвата на корпусі. Самі ж рукоятки зазвичай встановлюються близько до патрона перпендикулярно осі обертання і можуть мати різні конструктивні особливості.

— Обмежувач глибини. Пристосування, що дає можливість обмежити глибину свердління. Найпопулярніший варіант такого обмежувача — стрижень в спеціальному кріпленні, встановлений паралельно свердлу. Перед початком роботи цей стрижень зсувається таким чином, щоб при досягненні потрібної глибини його торець упирався в поверхню матеріалу, не даючи змогу свердлу рухатися далі....

— Магазинна насадка. Має вигляд своєрідного магазину або диска, в який «заряджається» стрічка з саморізами; а перед патроном встановлюється спеціальний блок, призначений для подачі саморізів. Така конструкція дає змогу закручувати шурупи максимально швидко і без зайвих рухів: досить зарядити стрічку з магазину в блок подачі, запустити двигун і по черзі притискати робочу частину інструменту до потрібних точок на матеріалі.

— Ліхтар. Класичний ліхтар для підсвічування в умовах недостатньої освітленості на відміну від вбудованої системи підсвічування, являє собою окремий пристрій. Такий окремий пристрій не дуже зручно тримати в руці під час роботи – за інструмент в такому разі двома руками вже не візьмешся, а це в деяких ситуаціях створює проблеми. З іншого боку, нерідко обстановка дає можливість поставити або підвісити ліхтар, не займаючи руки; причому іноді таким способом можна навіть більш вдало організувати освітлення, ніж за допомогою вбудованого підсвічування. Крім того, ліхтар можна використовувати самостійно.

— Кейс (сумка) в комплекті. Наявність кейса або сумки в комплекті дриля. Кейсами зазвичай називають жорсткі валізки; сумки ж, на відміну від кейсів, м'які, що дає змогу щільніше упаковувати їх разом з іншими речами, однак знижує ступінь захисту. У будь-якому разі ця особливість робить інструмент зручнішим у зберіганні й перенесенні: комплектна сумка або кейс оптимально підходять під цю модель, крім того, в них можна тримати свердла, запасні акумулятори та інші додаткові аксесуари.

— Стійка. Комплектуються стійками в основному професійні дрилі для алмазного свердління (див. «Призначення»). Така конструкція являє собою підставку (основу) із закріпленою на ній напрямною рейкою, вздовж якої інструмент може переміщатися за допомогою спеціального механізму. За кріпленням рейки стійки поділяються на два різновиди:

• Непохила стійка. Конструкція з жорстко закріпленою рейкою, яка зазвичай розташовується вертикально, перпендикулярно основі; відповідно, вісь обертання встановленого інструменту теж постійно залишається вертикальною. Такі стійки мають більш обмежені можливості, ніж похилі. З іншого боку, вони простіше, дешевше і надійніше (в конструкції немає рухомого кріплення, яке може розбовтуватися); а для більшості робіт вертикальне положення інструменту цілком підходить.
• Похила стійка. Підставки, у яких рейка закріплюється на поворотному кріпленні і може відхилятися від вертикалі на певний кут. Відповідно, таке пристосування дає змогу направляти коронку не тільки вертикально, але й під нахилом; це буває важливо для деяких нестандартних задач. З іншого боку, рухома конструкція складніше, дорожче і менш міцна, ніж нерухома; тому звертати увагу на цей варіант варто в тому разі, якщо можливість похилого свердління є для вас принциповою.

– Набір свердел. Наявність свердел в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає змогу використовувати дриль (або інший інструмент з функціями дрилі) відразу «з коробки». Правда, конкретний асортимент свердел може бути різним – до того ж нерідко це набір початкового рівня, з 5 - 7 пристосувань для найпростіших завдань на зразок свердління дерева. Однак навіть такий набір буде корисним, якщо інструмент купується для побутового застосування або нескладних робіт, які не потребують спеціалізованих насадок. Також відзначимо, що подібна комплектація буває особливо зручною при покупці «першого інструменту для новачка», коли свердел в господарстві ще немає і їх так чи інакше доведеться купувати.

– Набір біт. Бітами, нагадаємо, називають насадки у вигляді викруткових головок, які застосовуються в тому числі в шурупокрутах. Як і в разі свердел, наявність таких насадок в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає можливість використовувати інструмент відразу після покупки. Конкретний набір біт варто уточнювати додатково, однак найчастіше він включає як мінімум плоскі і хрестові насадки в досить великій різноманітності розмірів. Та й в цілому подібні набори бувають досить великими – навіть в порівняно недорогих інструментах число комплектних біт може вимірюватися десятками.

– Оснащення. Під терміном «оснащення» мається на увазі як мінімум кілька видів робочих насадок, а іноді і додаткові аксесуари. Наприклад, якщо така комплектація вказана для дрилі-шурупокрута – то дана модель практично гарантовано буде укомплектована і свердлами, і бітами (а можливо, і більш специфічними приналежностями). Конкретний набір оснащення варто уточнювати окремо.

– Продовжувач. Призначення такого аксесуара зрозуміло вже з назви: він дає змогу збільшити робочу довжину інструменту. Іншими словами, при встановленні подовжувача біта або інше оснащення виявляється далі від корпусу; сам подовжувач при цьому робиться досить тонким. Використовується така приналежність в основному в моделях з функціями шурупокрута або гайкокрута: вона дає змогу діставати до глибоко розташованого кріплення, недоступного в стандартній конфігурації. А в багатьох моделях подовжувач до того ж робиться гнучким, що ще більш розширює його можливості.

– Намагнічувач. Пристосування для намагнічування болтів, шурупів і іншого аналогічного кріплення. Зустрічається в окремих викрутках; робоче оснащення таких інструментів також виконується з магнітного матеріалу, завдяки чому намагнічене кріплення ефективно «прилипає» до оснащення, і його не потрібно підтримувати окремо.

– Вкладиш для кейса. Змінний вкладиш (або кілька вкладишів) для підлаштування комплектного кейса під особливості ситуації. Наприклад, штатний вкладиш може мати місця тільки під інструмент і зарядний пристрій, а змінний – ще й під другий запасний акумулятор. Конкретні особливості варто уточнювати окремо.

– Зарядний пристрій (ЗП). Пристрій для зарядки батарей, використовуваних в інструменті з відповідним живленням. Для моделей, що постачаються з таким пристроєм, в характеристиках може додатково уточнюватися модель зарядника. Ця інформація може стати в нагоді не тільки для пошуку запасного або змінного ЗП, але і на той випадок, якщо в господарстві є інші акумуляторні інструменти і/або батареї для них. Справа в тому, що багато виробників в наш час використовують універсальні батареї, сумісні з цілим набором інструментів від того ж бренду; так що, наприклад, комплектний зарядник для дриля може виявитися цілком підходящим і для акумуляторної шлифмашинки того ж виробника.
З іншого боку, чимало сучасного акумуляторного інструменту постачається зовсім без зарядного пристрою. Цей варіант буде оптимальним перш за все в тому разі, якщо сумісний ЗП вже є в наявності, і переплачувати за другий пристрій просто немає сенсу. Крім того, відсутність зарядника оцінять ті, хто хоче вибрати цей аксесуар окремо, не покладаючись на рішення виробника.


Відзначимо, що наведений вище список не є повним – в комплекті з сучасними інструментами можуть постачатися і інші додаткові предмети, в тому числі дуже несподівані і оригінальні – на зразок фітнес-браслета або навіть машинки на радіоуправлінні.

- Мережа. Живлення від побутової мережі 230 В. Подібний інструмент може мати практично будь-яку потужність, при цьому коштує дешевше і важить менше, ніж аналогічний акумуляторний. З іншого боку, свобода переміщення при роботі з такими дрилями обмежується наявністю розеток і довжиною мережевого шнура і подовжувачів, а сам шнур може створювати незручності.

- Електромережа (110 В). Інструменти з живленням на американський і японський манер - від електромереж з напругою 110 В. Дрилі та шуруповерти з такою робочою напругою живлення випускаються для ринку Північної та Центральної Америки, Країни висхідного сонця, Саудівської Аравії. Також електромережі 110 В зустрічаються у Великій Британії. Щоб уникнути виходу інструменту з ладу при підключенні до стандартних побутових мереж 230 В, знадобиться додаткова сполучна ланка в особі понижуючого трансформатора або спеціального перетворювача на 110 В.

- Акумулятор. Наявність акумулятора дає змогу уникнути багатьох проблем - при переході в іншу частину приміщення більше не доведеться перемикати дріт. Крім того, можна користуватися інструментом у місцях, де електропостачання взагалі відсутнє – наприклад – у віддаленому кінці дачної ділянки. У той же час при рівній потужності такі моделі значно важчі і дорожчі за інструменти з мережевим живленням, а час роботи від акумулятора обмежений - при вичерпанні заряду ба...тарею доведеться заряджати заново або міняти на свіжу. На щастя, багато дрилів поставляються з двома або більше акумуляторами в комплекті; докладніше див. «Додатково».

- Пневмо (компресор). Моделі, що приводяться в дію стисненим повітрям з компресора. Подібне живлення принципово відрізняється від електричного, внаслідок чого воно має низку переваг. Наприклад, за аналогічних робочих характеристик пневмоінструменти простіше і компактніше, що помітно підвищує як загальну зручність роботи, так і можливості доступу в важкодоступні місця. Вони можуть застосовуватися там, де електроінструмент неприпустимий за вимогами техніки безпеки — у місцях з підвищеною вологістю або великою кількістю металевого пилу тощо; Наприклад, однією з традиційних сфер використання пневмоінструменту є СТО. Крім того, подібні моделі найкраще підходять для тривалих робіт. З недоліків даного варіанту варто відзначити складності в підключенні і велику вартість експлуатації: для роботи буде потрібно компресор, а ККД усієї системи виходить досить невисоким, що підвищує витрати.

- Електромережа (12 В). Живлення від бортової електромережі легкового автомобіля або іншого аналогічного транспорту - стандартна напруга таких мереж становить саме 12 В. Даний варіант зустрічається виключно в інструменті відповідної спеціалізації (див. Призначення); підключається такій інструмент до гнізда прикурювача або авторозетки аналогічного формату, а потужність його зазвичай дуже невисока - бортові мережі авто в принципі не розраховані на високі навантаження.

- Акумулятор/електромережа (12 В). Інструменти, здатні працювати як від власного акумулятора, так і від автомобільної бортмережі на 12 В (простіше, від гнізда прикурювача). Особливості кожного типу живлення докладно описані вище. Тут же відзначимо, що незважаючи на наявність акумулятора і можливість автономної роботи, інструменти з даним форматом живлення все одно найчастіше ставляться до автомобільних (див. «Призначення») — перш за все тому, що заряджати батарею, що сів, зазвичай передбачається саме від прикурювача.

- Пальчикові батарейки. Живлення від змінних елементів типорозміру АА («пальчикові») або ААА («мізинчикові»). Конкретний тип і кількість таких елементів залежать від «вагової категорії» інструменту, однак у будь-якому випадку вони не дають змогу досягти високої потужності, а тому застосовуються в основному в компактних і малопотужних пристроях — переважно викрутках (див. «Тип»), у тому числі використовуваних для точних робіт (див. Призначення). Для подібних моделей цей тип живлення добре підходить завдяки порівняно невеликій вазі та розмірам батарейок. Крім того, при вичерпанні заряду елемент живлення можна швидко замінити, не витрачаючи на зарядку часу (на відмінність від вбудованих акумуляторів). Щоправда, самі елементи зазвичай не входять до комплекту поставки, їх потрібно купувати окремо — з іншого боку, конкретну марку батарейок можна вибрати на власний розсуд. Крім того, нагадаємо, що крім одноразових батарейок, в даному форм-факторі випускаються і акумулятори, що перезаряджаються, - вони помітно дорожчі, проте більше зручні для роботи часто і багато; у свою чергу одноразові елементи найкраще підходять для рідкісного, епізодичного застосування.

Кількість акумуляторів, що постачаються в комплекті з відповідним інструментом (див. «Джерело живлення»). Також в даному пункті може зазначатися наявність вбудованого акумулятора.

Найбільш популярний варіант комплектації з акумулятором в наш час — 2 акумулятора. Це дає додаткові переваги, які особливо зручні при тривалому безперервному використанні інструменту. Так, при вичерпанні одного заряду батареї можна швидко поміняти її на іншу; а поки один акумулятор використовується — другий може заряджатися. Це дозволяє звести до мінімуму або взагалі усунути перерви на зарядку. Деякі інструменти з тих же міркувань можуть комплектуватися трьома акумуляторами, однак такі набори зустрічаються значно рідше, оскільки обходяться дорожче і не мають принципових переваг. Також не особливо поширені комплекти з однією батареєю: в основному це інструменти початкового рівня, розраховані на невеликі обсяги робіт, коли цілком допускаються перерви на зарядку.

Крім цього, чимало сучасних акумуляторних інструментів постачаються без батарей. Така комплектація передбачає, що користувач сам докупить акумулятори на свій розсуд (багато сумісні моделі відразу з декількома марками елементів живлення). Крім того, цей варіант може стати в нагоді на той випадок, якщо батаре...я вже є в господарстві. Таке трапляється досить часто, оскільки багато відомі виробники використовують універсальні акумулятори, які підходять для різних видів фірмового електроінструменту. Так що батарея, приміром, від купленого раніше електролобзика або шліфмашинки цілком може виявитися сумісну з шурупокрутом тієї ж фірми.

Що стосується незнімних акумуляторів, то це досить рідкісний і специфічний варіант. Такі інструменти виходять максимально компактними, однак самі батареї не можна швидко міняти — так що під час роботи неминуче доведеться робити перерви на зарядку. Тому даний спосіб живлення характерний для малопотужних інструментів — переважно викруток (див. «Пристрій»). У них невеликі розміри важливіше тривалого терміну безперервної роботи, до того ж невисока ємність дає змогу досягти непоганий автономності навіть при малих розмірах (і, відповідно, ємності) батарей.

Назва акумуляторної платформи, що підтримується пристроєм. Єдина акумуляторна платформа використовується для об'єднання в одну лінійку різних електроінструментів одного бренду (шурупокрут, болгарка, циркулярна пилка та ін). Належать до одній платформі пристрої використовують взаємозамінні акумулятори та зарядні пристрої. Завдяки цьому, наприклад, відпадає необхідність підбору акумулятора для кожної окремо взятої моделі електроінструменту, адже один куплений в якості запасного акумулятор можна задіяти в різних електроінструментах, залежно від ситуації або у разі потреби. Акумулятори однієї платформи в основному розрізняються між собою хіба що ємністю.

Номінальна напруга батареї, на яку розрахований акумуляторний інструмент (див. «Джерело живлення»).

Напругу батарей виробники підбирають з урахуванням робочих характеристик інструменту та необхідної для досягнення цих характеристик потужності живлення. На практиці це означає, що найчастіше на даний параметр можна взагалі не звертати увагу при виборі. Виняток становлять лише деякі специфічні ситуації — наприклад, якщо «в господарстві» вже є батарея тієї ж фірми і ви хочете оцінити її сумісність з обраною моделлю, якщо вибраний інструмент постачається без акумулятора і ви хочете одразу замовити до нього ще й джерело живлення, або для точного порівняння батарей за ємністю (детальніше див. нижче). А ось після покупки дані про напругу можуть стати в нагоді ще й для пошуку зарядних пристроїв на додаток або на заміну «рідному» заряднику.

Що стосується конкретних значень, то в багатьох моделях напруга не перевищує 10 В — цього нерідко виявляється цілком достатньо. Втім, набагато популярнішими варіантами є від 11 до 15 В та від 16 до 20 В. Зустрічаються і вищі напруги, але помітно рідше.

Тип батареї, встановленої в інструменті з акумуляторним живленням (див. «Джерело живлення»).

— Ni-Cd (нікель-кадмієва). «Найдавніший» варіант з тих, що зустрічаються в сучасному електроінструменті . Характеризується високою надійністю, стійкістю до перепадів температур і хорошою швидкістю зарядки навіть при високій ємності (що важливо, враховуючи «ненажерливість» електроінструменту). Головним недоліком даного типу батарей можна назвати яскраво виражений «ефект пам'яті» — зниження ємності акумулятора в тому разі, якщо він встановлюється на зарядку, не розрядившись повністю. Крім того, Ni-Cd елементи вважаються екологічно небезпечними. Тим не менш, вони все ще широко застосовуються в інструментах — не в останню чергу завдяки невисокій вартості при гідних експлуатаційних характеристиках.

— Ni-Mh (нікель-метал-гідридна). Такі батареї були створені як розвиток описаних вище нікель-кадмієвих. Зберігаючи всі основні переваги попередників, вони водночас позбавлені більшості недоліків – зокрема, практично не мають ефекту пам'яті. З власних же недоліків даного варіанта варто назвати дещо меншу довговічність і більшу вартість, ніж в оригінальних Ni-Cd.

— Ni-Zn. Нікель-цинкові акумулятори є наступним ступенем еволюції після нікель-метал-гідридних. Вони позбавлені ефекту пам'яті, мають нижчі показники саморазряду (в порівнянні з Ni-Mh) і вкрай...малий внутрішній опір, що дає можливість заряджати акумулятор в прискореному темпі із застосуванням високого струму. Водночас батареї Ni-Zn чутливі до глибокого розряду і перезаряду.

— Li-Ion (літій-іонна). Різновид батарей, першопочатково створений для використання в портативних пристроях; однак з розвитком технології Li-Ion він почав застосовуватися і в електроінструментах. Головною перевагою таких акумуляторів в даному разі можна назвати високу ємність при невеликих габаритах і вазі. Також варто відзначити, що вони не мають ефекту пам'яті і здатні заряджатися досить швидко. З іншого боку, даний варіант не позбавлений і недоліків — це, передусім, чутливість до дуже низьких або підвищених температур, а також висока ціна.

Зазначимо, що інструмент може допускати використання батарей іншого типу — наприклад, заміни Ni-Mh акумулятора на прогресивніший Li-Ion. Однак така можливість повинна бути прямо заявлена в документації, інакше нормальна працездатність не гарантована (а в гіршому випадку можливі навіть поломки і загоряння).

Ємність акумулятора, яким укомплектований відповідний інструмент (див. «Джерело живлення»). Найскромніші значення ємності в сучасних електроінструментах не досягають і 1 Агод, такі батареї зустрічаються переважно серед електровикруток (див. «Пристрій»). А в потужних професійних моделях трапляються акумулятори на 3 – 4 Агод і навіть більше.

У теорії чим вища ємність, тим довше інструмент зможе пропрацювати на одному заряді батареї. Однак на практиці все зовсім не так однозначно. По-перше, ампер-години — досить специфічна одиниця; її особливості такі, що безпосередньо порівнювати за кількістю ампер-годин можна тільки батареї з однаковою напругою. При різниці в напрузі потрібно переводити ємність у ват-години й використовувати для порівняння вже їх. По-друге, фактична автономність інструмента залежить не тільки від властивостей акумулятора, але й від потужності, яка споживається, та інших робочих характеристик. Таким чином, порівнювати різні моделі за ємністю батареї можна тільки за умови однакової напруги живлення і схожих можливостей.

Модель штатного акумулятора дозволяє дізнатися більш детально його характеристики, а також допоможе зрозуміти, до яких пристроїв він походить і який варто купувати в разі заміни за несправності або при необхідності докупити ще один аналогічний.

Моделі акумуляторів, сумісних з інструментом.

При виборі інструменту ця інформація актуальна в основному для моделей без батареї в комплекті(див. Для інструментів, що поставляються з батареями, модель акумулятора має швидше довідкове значення-вона вказується в основному» на майбутнє", якщо буде потрібно запасна або змінна батарея. Проте ці дані можуть стати у нагоді і в процесі вибору — наприклад, для оцінки сумісності з вже наявним в господарстві акумулятором, або для пошуку докладних даних по сумісним батарей і визначення того, наскільки вони задовольняють вашим вимогам (зокрема, є формули, що дозволяють визначити час безперервної роботи від батареї; ці формули можна знайти в спеціальних джерелах).

Час повної зарядки акумулятора, яким укомплектований інструмент, від штатного зарядного пристрою (при використанні інших батарей або нерідного зарядника цей час може змінюватися як в одну, наприклад і в іншу сторону).

Про акумулятор в цілому див. «Джерело живлення». А дані про час заряджання дають змогу оцінити, як вам доведеться організовувати робочий процес і наскільки довгі перерви будуть потрібні для заряджання батарей. Конкретна тривалість процесу залежатиме як від ємності батареї (за інших рівних більше ємна модель заряджається довше), наприклад і від технологій, що використовуються виробником, що підвищують ефективність зарядки. Проте загалом до інструментів із гарною швидкістю зарядки прийнято відносити моделі, де ця процедура займає трохи більше 45 хвилин.

Також зазначимо, що конкретне значення даного параметра залежить ще й від числа батарей у комплекті. Нагадаємо, їх часто буває відразу кілька (див. «Комплектний акумулятор»), і доки одна батарея працює, решта може заряджатися. Це дає змогу звести перерви до мінімуму, або навіть повністю обійтися без них. А от якщо акумулятор один — перерви на зарядку неминуче знадобляться в повному обсязі. Особливо це актуально для інструментів із вбудованим джерелом живлення (у моделях зі змінними батареями ситуацію можна виправити покупкою додаткових акумуляторів).

Можливість роботи пристрою в режимі power bank. Такий режим зустрічається тільки в моделях з власними акумуляторами: він дозволяє використовувати акумулятор для зарядки/живлення смартфона або іншого гаджета. Таким чином, дриль-шупуповерт з функцією Power Bank може грати роль додаткової зовнішньої батареї, що буває важливо в ситуаціях, коли немає можливості вчасно зарядити портативний девайс.

Наявність в акумуляторному інструменті (див. «Джерело живлення») стандартного роз'єму для зарядки.

Така особливість зустрічається переважно в малопотужних моделях з незнімними батареями (див. «Комплектний акумулятор»). Такий інструмент зазвичай комплектується кабелем-перехідником з роз'єму для зарядки на стандартний USB. Це дозволяє використовувати для такої батареї не тільки стандартний пристрій, але і безліч інших аксесуарів — зарядники для смартфонів, планшетів та інших гаджетів, універсальні адаптери для розеток і автоприкуривателей, роз'єми USB на комп'ютерах, ноутбуках і іншій техніці, переносні Powerbank-акумулятори і т. ін. Конкретно ж роз'єми в електроінструментах можуть бути такими:

— microUSB. Одна з мініатюрних версій USB роз'єму, досі популярна в портативних гаджетах, незважаючи на появу більш прогресивного USB-C. Має порівняно скромні можливості (зокрема, поступається USB-C за максимально можливої потужності зарядки), однак цей момент рідко виявляється критичним. При цьому кабелів і зарядок під microUSB існує безліч.

— USB-C. Відносно новий тип USB роз'єму. Як і microUSB, має мініатюрні розміри, однак відрізняється більш зручною двосторонньої конструкцією і розширеними можливостями. У разі електроінструменту основним перевагою USB-C є можливість забезпечити досить високу потужність зарядки і скоротити час процедури (хоча конкретна підтримувана потужність може...бути різною — залежно як від зарядника, так і від самого інструменту). Аксесуарів під USB-C існує дещо менше, ніж під microUSB, проте з їх пошуком зазвичай не виникає проблем; а з подальшим розвитком цього стандарту ситуація може кардинально змінитися.

Живлення інструменту відразу від двох акумуляторів.

Про акумуляторних моделях загалом див. «Джерело живлення». А ця особливість означає, що інструмент являє собою важке професійне пристрій з високим крутним моментом, для якого недостатньо однієї стандартної батареї. Так що, якщо для вас принципово важливі і висока потужність, і незалежність від мереж, — можливо, оптимальним варіантом виявиться саме модель з двома акумуляторами.

Індикатор, що сигналізує про рівень заряду батареї у відповідному інструменті (див. «Джерело живлення»).

Пристрій і можливості такого покажчика можуть бути різними — від світлодіодного «вогника», що подає найпростіші сигнали за рахунок зміни кольору і/або частоти мигання, до детальних даних на власному дисплеї інструменту (див. «Функції»). Однак у будь-якому разі індикатор рівня заряду полегшує стеження за станом батареї і знижує ймовірність опинитися з «порожнім» акумулятором в невідповідний момент.

Спосіб кріплення акумулятора до інструменту.

— Обойма. При такій фіксації акумулятор повністю або частково вставляється в рукоятку інструменту – на зразок обойми (магазину) пістолета, звідси і назва. Даний спосіб зручний тим, що при встановленні батареї зовні знаходиться мінімум зайвих частин; а невеликі малопотужні акумулятори і взагалі можуть повністю ховатися всередині корпусу, не впливаючи на габарити інструменту. З іншого боку, для потужних і ємних джерел живлення, що мають значні розміри і вагу, обойменний спосіб кріплення з низки причин підходить погано. Тому цей варіант зустрічається помітно рідше слайдерів, причому в основному серед інструментів невисокої потужності.

— Слайдер. Цей спосіб передбачає використання особливих напрямних – свого роду «салазок», по яким при встановленні і знятті рухається батарея; розміщуються такі «салазки» зазвичай знизу, на торці рукоятки. Слайдер підходить для акумуляторів практично будь-якого розміру і ваги, в тому числі для найбільш потужних і важких батарей, що застосовуються в електроінструменті. Крім того, він має не такі жорсткі обмеження за формою батареї, як кріплення типу «обойма». Так що більшість сучасних акумуляторних інструментів використовує саме слайдери, а для агрегатів середньої і високої потужності цей варіант є практично стандартним. До його недоліків можна віднести хіба що той момент, що встановлена батарея знаходиться зов...ні інструменту і дещо збільшує його габарити. Однак цей момент найчастіше виявляється непринциповим – особливо для потужних і важких пристроїв, які першопочатково мають досить великі розміри.