Саундбари: характеристики, типи, види

Формат звуку, що видається звуковим проектором, фактично найбільша кількість окремих каналів звуку, що підтримується пристроєм. Зазначимо, що у разі йдеться про кількість реальних каналів, тобто каналів, під кожен із яких виділено хоча б один динамік; моделі з підтримкою віртуального об'ємного звучання здатні створювати у слухача враження більшої кількості каналів, ніж насправді (докладніше див. нижче).

Формат звуку позначається двома чи трьома числами через точку. Перша вказує кількість основних каналів, друга кількість сабвуферів, третя кількість додаткових вертикальних випромінювачів. Наприклад, формат 2.1 відповідає стереозвуку (2.0), доповненому сабвуфером. А умовний формат 3.1.2 включає лівий, правий та центральний канали, сабвуфер, лівий та правий вертикальні динаміки.

Звукові проектори, що підтримують більше просунутий формат звуку, ніж 3.1, у нашому каталозі позначаються як багатоканальні. Класичний формат багатоканального звуку – 5.1., але трапляються й інші варіанти. У будь-якому випадку велика кількість реальних каналів сприяє достовірності звуку, що відтворюється, і спрощує налаштування в порівнянні з системами віртуального об'ємного звучання, однак і обходиться дорожче.

Найбільшого поширення набули такі формати звуку: 2.0, 2.1, 3.0, 3.1, 4.1, 5.1, 5.1.2, 7.1.

Штатний спосіб встановлення звукового проєктора.

— Поличний. Саме по собі встановлення на поличку максимально просте і потребує мінімуму зусиль. Однак за відсутності полички у відповідному місці доведеться або повісити її там (для чого, швидше за все, знадобиться свердлити стіни), або встановити проєктор «де вийде» і спробувати налаштувати звучання потрібним чином (причому успіх такого встановлення не гарантований).

— Настінний. Проєктори, оснащені кріпленнями для підвішування на стіну — зазвичай у вигляді кронштейнів або виїмок на корпусі під цвяхи, саморізи або інші закріплені в стіні монтажні пристосування. Цей варіант хороший тим, що місце встановлення проєктора можна вибрати на свій розсуд, не обмежуючись наявністю поличок — головне, щоб була вільна стіна.

Поличний/настінний. Проєктори, що допускають як установку на поличку, так і підвішування на стіну. Обидва ці варіанти описані вище. Тут же відзначимо, що спосіб встановлення визначає не тільки конструкцію корпуса, але і деякі особливості звуку, що видається проєктором. На практиці це означає, що «чисто настінний» проєктор при встановленні на поличку не зможе видати звук належної якості, навіть якщо з самим встановленням проблем не виникне. Іншими словами, якщо Вам потрібен пристрій, придатний і для полиці, і для підвішування на стіну — варто вибирати з моделей, для яких така можливість...прямо заявлена.

— Підставка під телевізор. Фактично подібні моделі являються собою різновид описаних вище поличних проєкторів, що має плоский корпус, завдяки чому зверху на такий пристрій можна встановити телевізор. При цьому звуковий проєктор не буде закривати органи управління і датчик пульта ДУ, розташовані під екраном (тоді як зі звичайними поличними моделями такі проблеми часто виникають при розміщенні на одній полиці з телевізором). Недоліком «підставок» можна назвати досить великі розміри в глибину.

Тилові колонки забезпечують більше реалістичне та об'ємне звучання саундбару, дозволяючи глибше поринути в атмосферу того, що відбувається. Така акустика, що складається часто з пари колонок, встановлюється за передбачуваним місцем посадки слухачів, доповнюючи собою звучання основного джерела.

Підтримка проєктором функції віртуального об'ємного звучання.

Сенс цієї функції полягає в тому, що за рахунок особливих налаштувань звуку та відображення звукових променів від стін приміщення слухач чує більше каналів, ніж реально є в проекторі (див. «Формат звуку»). Наприклад, система 3.1 з віртуальним об'ємним звучанням може видавати звук, схожий на об'ємний 5.1. Це дає змогу досягти ефекту «занурення» у звук, не збільшуючи кількість каналів та вартість проєктора. З іншого боку, достовірність такого звучання зазвичай помітно гірша, ніж у реального об'ємного звуку, а загальна якість сильно залежить від особливостей конкретного приміщення.

Зазначимо, що функція віртуального об'ємного звуку вказується для систем формату 2.0, 2.1, 3.0, 3.1. У просунутих багатоканальних системах апріорі є додаткові канали для відтворення об'ємного звуку.

Можливість видачі проєктором на вихід відеосигналу у форматі 3D — то пак «об'ємного» зображення, що має три повноцінних вимірювання (включаючи глибину). Оскільки для 3D використовується поділ «картинки» зображення на дві частини для лівого і правого ока), то і формат такого сигналу відрізняється від звичайного, двовимірного, і далеко не кожна модель здатна працювати з ним. Також потрібно враховувати, що для перегляду тривимірного контенту потрібна не тільки проєктор, але і телевізор (або інший пристрій відтворення) з відповідними можливостями екрану.

Дана функція припускає наявність у проєктора хоча б одного виходу HDMI (див. нижче). При цьому джерелом відеосигналу може бути як зовнішній пристрій, так і сам проєктор, який працює у форматі медіацентру (наприклад, модель з можливістю прямого відтворення з USB-носіїв).

Можливість видачі проєктором на вихід відеосигналу в роздільній здатності Ultra HD (4K) — 3840х2160. Це найвища роздільна здатність, що застосовується в сучасній споживчої відеотехніки — в 4 рази вище, ніж Full HD. Однак варто мати на увазі, що дана можливість помітно позначається на ціні проєктора, а для перегляду такого відео потрібно відповідний екран. Тому спеціально шукати UltraHD-пристрій має сенс тільки в тому випадку, якщо Ви першопочатково плануєте підключити його до екрану відповідного роздільної здатності.

Дана функція припускає наявність у проєктора хоча б одного виходу HDMI (див. нижче). При цьому джерелом відеосигналу може бути як зовнішній пристрій, так і сам проєктор, який працює у форматі медіацентру (наприклад, модель з можливістю прямого відтворення з USB-носіїв).

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається в основному потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Номінальна потужність динаміків, встановлених безпосередньо в саундбаре, без урахування сабвуфера (в моделях з вбудованим сабом, відповідно, враховується тільки потужність основних динаміків).

Цей показник безпосередньо визначає загальну гучність звучання звукового проєктора, саме на нього, а не на загальну номінальну потужність (див. вище) варто орієнтуватися при оцінці гучності. Вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням специфіки приміщення, в якому планується встановити проєктор: чим обширнее приміщення і чим більше відстань до глядача — тим вище повинна бути потужність, інакше саундбар не зможе ефективно подзвучить сцену. Детальні рекомендації з оптимальної потужності для різних варіантів обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна потужність тилових динаміків, що зазвичай відповідають за ефекти об'ємного звучання. Чим вище цей показник у ватах, тим голоснішим і насиченішим може бути звук. Моделі з високою потужністю тилових колонок оптимально підійдуть для великих приміщень.

Діапазон звукових частот, підтримуваний динаміками проєктора.

При оцінці даного параметра варто пам'ятати, що діапазон чутності людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц (і звужується з віком). Якщо частотний діапазон проєктора вужче — це може призвести до «обрізання» низьких або високих частот (однак при невеликому звуженні цей ефект практично непомітний). Існують моделі, у яких межа частот значно ширше — проте це є свого роду «побічним ефектом» високоякісної акустики і ніякого значення, крім рекламного, не має.

Зазначимо також, що сам по собі широкий діапазон частот не гарантує якісного звуку — багато залежить від інших параметрів проєктора.

Імпеданс – це опір проєктора змінному струму, а точніше – аналоговому аудіосигналу, що надходить на вхід із зовнішнього підсилювача потужності. Власне цей параметр має практичне значення саме в тому випадку, якщо пристрій планується використовувати із зовнішнім підсилювачем. В ідеалі імпеданс проєктора повинен відповідати опору, на який розрахований підсилювач - інакше можливе або зниження гучності (за надто високого імпедансу), або поява спотворень, перевантаження і навіть пошкодження акустики (за занадто низького).

Також вважається, що вищий імпеданс знижує ймовірність виникнення перешкод. Однак сучасні АС (включаючи звукові проєктори) мають стандартні значення імпедансу в 4, 6 або 8 Ом - ця різниця не настільки велика, щоб відмінності в якості звуку були помітні.

Значення чутливості визначає гучність проєктора при підведенні до нього сигналу певної потужності. При однакових потужності вхідного сигналу і імпедансі більш чутлива система забезпечує більшу гучність.

Даний параметр має значення передусім під час роботи проєктора з зовнішнім підсилювачем. При цьому моделі з показниками до 88 дБ вважаються малочутливими, 88 – 92 дБ — середніми, понад 92 дБ — високої чутливості.

Наявність вбудованого сабвуфера в конструкції звукового проєктора.

Будь сабвуфер покращує звучання низьких частот, забезпечуючи насичений бас. Моделі з вбудованим «сабом» зручніше в установці і займають менше простору, оскільки не потрібно шукати окреме місце для низькочастотного динаміка. З іншого боку, розміри цього динаміка зазвичай менше, ніж у окремої сабвуфера (це зумовлено обмеженим простором в корпусі проєктора) — відповідно, баси виходять менш потужними і насиченими.

Наявність бездротового сабвуфера в конструкції звукового проєктора.

Будь сабвуфер покращує звучання низьких частот, забезпечуючи насичений бас. Перевагою бездротового «саба» є можливість встановити його практично в будь-якій точці приміщення без клопоту з прокладкою дротів — це полегшує налаштування звуку під конкретні умови. Крім того, такі сабвуфери можуть мати досить солідний розмір динаміка — 200 мм і більше (детальніше див. нижче). Правда, варто враховувати, що бездротова акустика вимагає власного джерела живлення і помітно позначається на вартості проєктора.

Акустичне оформлення сабвуфера, використовуваного звуковим проєктором.

— Закритого типу. Найпростіший варіант конструкції — динамік, встановлений в закритому корпусі. Подібні сабвуфери мають відносно невисоку гучність, однак відрізняються хорошою точністю звукопередачі і мінімумом спотворень.

— Фазоінверторного типу. Сабвуфери, оснащені фазоінвертором — спеціальною трубкою, що з'єднує внутрішній об'єм корпусу з зовнішнім простором. Таке оснащення покращує гучність і насиченість звуку, однак підвищує ймовірність виникнення перешкод (насамперед гула повітря в трубі).

— З пасивним випромінювачем. Пасивний випромінювач фактично являє собою динамік без котушки і магніту, встановлений у корпусі сабвуфера поряд з основним динаміком. Призначення такого випромінювача аналогічно описаному вище фазоинвертору, за винятком того, що він менш схильний перешкод.

Номінальна потужність сабвуфера, передбаченого у конструкції чи комплекті постачання звукового проєктора.

Чим вище потужність – тим голосніше може звучати «саб», тим більше насичені баси він здатний забезпечувати. З іншого боку, зростання потужності неминуче обіцяє збільшенням габаритів та вартості динаміка. Тому занадто потужний сабвуфер настільки ж небажаний, як і занадто слабкий. Детальні рекомендації щодо підбору потужності під розміри та акустичні особливості конкретного приміщення можна знайти у спеціальних джерелах.

Зазначимо, що зовнішній сабвуфер у саундбарах повинен бути потужнішим за саундбар приблизно в два рази, щоб перешкоджати просіданням звуку на максимальній гучності. Наприклад, якщо загальна вихідна потужність акустичної системи становить 300 Вт, то 100 з них має припадати лише на звукову панель, а 200 безпосередньо на сабвуфер.

Діаметр динаміка у сабвуфері, що використовується звуковим проєктором.

Вважається, що чим більший динамік — тим голосніше «саб» і тим глибше і насиченіше звучання він може забезпечити. Моделі розміром до 200 мм належать до початкового рівня; саме такий розмір зазвичай мають вбудовані сабвуфери (див. вище). А ось в окремостоячих басових колонках можуть застосовуватися більші динаміки, аж до 254 мм (10").

— AirPlay. Бездротова технологія для підключення до проєктора зовнішнього джерела сигналу. Розроблена компанією Apple, використовується в основному для з'єднання з її пристроями (наприклад, планшетами iPad або ноутбуками MacBook), хоча використовується й іншими виробниками. AirPlay дозволяє передавати не тільки звук, але також текстову і графічну інформацію, і навіть відео, що може стати в нагоді при підключення проєктора до телевізора. Дана технологія за визначенням означає підтримку Wi-Fi (див. нижче), оскільки вона заснована на цьому інтерфейсі.

— AirPlay 2. Друге покоління описаної вище технології AirPlay, представлене в 2018 році. Серед основних нововведень цієї версії — підтримка формату «мультирум», тобто одночасній трансляції кількох аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити у вітальні онлайн-трансляцію програми новин, у спальні — розслаблюючу музику, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва — Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на саундбар звуковий сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-F...i, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Відзначимо, що в джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо) Chromecast реалізується на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, у додатках YouTube і Netflix для Android і iOS, а також у веб-версії цих додатків для Chrome. Завдяки такому формату дана технологія в наш час надзвичайно широко поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до аудіосистеми з Chromecast зазвичай обмежується можливістю установки на цей гаджет відповідних додатків.

— Wi-Fi. Бездротова технологія, що має декілька варіантів застосування. Один з них — підключення до комп'ютерної мережі; у звукових проєкторах він застосовується переважно для роботи з локальними ресурсами (див. DLNA нижче) або технологію AirPlay (див. вище), а також для управління проєктором через мережу. Інший варіант — пряме з'єднання з іншими пристроями. Можливості такого підключення в різних моделях теж можуть бути різними; один з найпопулярніших варіантів — дистанційне керування проєктором зі смартфона, планшета і т. ін.

— Bluetooth. Бездротова технологія, призначена для прямого підключення різних електронних пристроїв один до одного. У звукових проєкторах застосовується переважно для трансляції аудіосигналу по бездротовому каналу з іншого Bluetooth-пристрою, такого як смартфон або ноутбук. Однак можуть зустрічатися і інші варіанти — наприклад, підключення бездротових навушників до самого проєктора або дистанційне керування з того ж смартфона. Тут варто зазначити, що якість звуку при передачі через Bluetooth трохи нижче, ніж при дротове підключення; з іншого боку, це компенсується зручністю, а деякі моделі звукових проєкторів можуть мати навіть систему «відновлення звуку».

— NFC-чип. NFC — технологія бездротового зв'язку на малих дистанціях, до 10 см. В звукових проєкторах вона використовується переважно як допоміжна, для полегшення з'єднання по Wi-Fi або Bluetooth. Виглядає це так: замість того, щоб вручну копатися в настройках, досить піднести до чипу проєктора підключається NFC-сумісний пристрій і підтвердити з'єднання.

— FM-радіо. Наявність у проєкторі вбудованого FM-тюнера. Ця функція фактично перетворює пристрій в повноцінний радіоприймач, даючи змогу приймати трансляції FM-діапазону (в якому мовить більшість музичних радіостанцій). Зазначимо, що в деяких моделях з тюнером можуть підтримуватися та інші діапазони — наприклад, AM або цифровий DAB.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерної мережі, відомий також як Ethernet або RJ-45. Як і Wi-Fi (див. вище), в звукових проєкторах застосовується переважно для роботи в локальній мережі; при цьому можливості LAN можуть включати як відтворення мережевого контента по DLNA (див. нижче), та й управління налаштуваннями проєктора через мережу з комп'ютера. Дротове підключення не так зручно, як Wi-Fi, через необхідності прокладати кабель, проте воно більш надійно і може стати в нагоді при завантаженому ефірі» (великій кількості Wi-Fi пристроїв поблизу).

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. А сама мережа працює на базі звичайної комп'ютерної «локалки», підключення до неї здійснюється по LAN або Wi-Fi (див. вище). У звукових проєкторах DLNA може застосовуватися, наприклад, для програвання музики з жорсткого диска комп'ютера.

— RS-232. Службовий інтерфейс, використовуваний для підключення звукового проєктора до комп'ютера і керування налаштуваннями звуку з ПК через спеціальну програму. У деяких моделях може також використовуватися для оновлення прошивки.

— Підключення iPod. Спеціальний інтерфейс для підключення плеєрів Apple iPod. Найчастіше заснований на звичайному роз'ємі USB, до якого плеєр підключається через кабель-перехідник; однак може мати вид доку — підставки з фірмовим роз'ємом, куди безпосередньо ставиться гаджет. У будь-якому разі підключення таким способом забезпечує не тільки програвання музики з плеєра, але і інші можливості, наприклад, перемикання треків з пульта ДУ проєктора, зарядку батареї і т. ін.

— Бездротове підключення до ТБ. Можливість підключення звукового проєктора до телевізора бездротовим способом. Перевага цього варіанта очевидно: він рятує від метушні з додатковими кабелями. З іншого боку, бездротове підключення зазвичай ґрунтується на певній фірмової технології (LG Sound Sync, TV SoundConnect тощо), і для його роботи необхідний телевізор з підтримкою відповідної технології. Це обмежує застосування цієї можливості. Крім того, таке з'єднання більш схильне перешкод, ніж проводове, та й стоять «бездротові» проєктори дорожче дротових. Тому спеціально шукати модель з такою функцією варто в тому випадку, якщо у Вас є телевізор з підтримкою бездротових технологій і при цьому відсутність зайвих дротів є принциповим.

Набір стрімінгових сервісів, які підтримує саундбар.

Такі послуги призначені для потокової трансляції аудіоконтента через Інтернет. При цьому файли не зберігаються на пристрій, а відтворюються безпосередньо з відповідного ресурсу у глобальній мережі. Стрімінгові сервіси дають змогу отримати доступ до широких бібліотек музичних композицій без необхідності займати внутрішню пам'ять саундбару. Ключовими перевагами онлайн-стрімінгу можна назвати величезний вибір контенту та практично моментальний доступ до бажаних аудіотреків.

Що стосується конкретних сервісів, то найбільшого поширення набули такі стрімінгові площадки: Spotify, Apple Music, YouTube Music, Deezer, SoundCloud, TIDAL і т.д.

Декодер загалом можна описати як стандарт, у якому записаний цифровий звук (нерідко багатоканальний). Для нормального відтворення звуку необхідно, щоб відповідний декодер підтримувався пристроєм. Першими ластівками багатоканального декодування були Dolby Digital та DTS, поступово покращуючись та приносячи нові фішки. Заключною стадією на 2020 рік стали декодери Dolby Atmos та DTS X.

- Dolby Atmos. Декодер, який використовує не жорсткий розподіл звуку каналами, а обробку аудіооб'єктів, завдяки чому може застосовуватися практично з будь-яким числом каналів на відтворювальній системі — звук буде розділений між каналами з таким розрахунком, щоб кожен аудіооб'єкт був чутний максимально близько до місця, що покладається для нього. При використанні Dolby Atmos дуже бажаним вважається наявність стельових колонок (або динаміків, спрямованих у стелю). Втім, у крайньому випадку можна обійтися без них.

- DTS X. Аналог описаного вище Dolby Atmos, коли звук розподіляється не окремими каналами, а через аудіооб'єкти. У цифровому сигналі міститься інформація про те, де (за задумом режисера) повинен знаходитися об'єкт, що чує користувач і як він повинен переміщатися, а процесор відтворюючого пристрою обробляє цю інформацію і визначає, яким саме чином потрібно розподілити звук по наявних каналах, щоб домогтися необхідної локалізації. Завдяки цьому DTS X не прив'язаний до конкретної кількості звуков...их каналів - їх може бути скільки завгодно, система автоматично розділить звук по них, вимагаючи потрібного звучання. Також відзначимо, що цей декодер дає змогу окремо регулювати гучність діалогів. Окремим різновидом DTS X є декодер DTS Virtual:X для забезпечення об'ємного звуку без використання саундбару додаткових колонок, спрямованих вгору. Для досягнення бажаного ефекту DTS Virtual:X може покладатися лише два канали та окремий сабвуфер.

- IMAX Enhanced. Знак відповідності IMAX Enhanced присвоюється обладнанню, яке відповідає вимогам сертифікації аудіопристроїв від компанії IMAX Corporation. У поєднанні зі звуковою технологією DTS забезпечується фірмове звучання "як у IMAX-кінотеатрах" у себе вдома. Найбільш точне відтворення такого аудіо можливе у системах з великою кількістю каналів (від 5.1 і більше). Зазначимо, що для ефекту повного занурення сертифікація IMAX Enhanced має поширюватись і на відеообладнання для відтворення контенту (телевізор, проектор тощо).

— USB A. У цьому разі мається на увазі роз'єм USB, що дозволяє підключати до проєктора зовнішні накопичувачі (флешки, жорсткі диски) і відтворювати з них контент безпосередньо. При цьому моделі з відеовиходами (див. нижче) часто можуть працювати в ролі медіацентру, виводячи відео на телевізор або інший зовнішній екран.

— mini-Jack (3.5 мм). Сам по собі роз'єм 3.5 мм може використовуватися в різних видах інтерфейсів; у даному ж випадку мається на увазі лінійний аудіовхід з гніздом під mini-Jack. Такий вхід в основному використовується для підключення до звукового проєктора портативної аудіотехніки (плеєрів, смартфонів).

— RCA. Технічно RCA (в просторіччі «тюльпан») — це тип роз'єму, який може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак терміном «вхід RCA» прийнято позначати тільки лінійні входи для підключення аналогового сигналу у форматі стерео. Зазначимо, що такий вхід складається з двох гнізд під кабель RCA, оскільки по одному кабелю може передаватися тільки один канал звуку.

— Оптичний. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Даний інтерфейс дозволяє передавати багатоканальний звук і практично несприйнятливий до електричних перешкод; його недоліком є крихкість кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Роз'єм для підкл...ючення цифрового аудіосигналу через електричний кабель з роз'ємом RCA (не плутати з лінійним RCA, описаним вище). Схожий з описаним вище оптичним входом, зокрема, можливістю передачі багатоканального звуку через один роз'єм. Водночас коаксіальний кабель, з одного боку, не так делікатний, а з іншого — чутливий до електричних перешкод (тому для такого підключення бажано використовувати спеціальний екранований дріт).

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. А оскільки звукові проєктори зображення не відтворюють, композитний вхід застосовується для передачі відеосигналу через проєктор на інший пристрій, таке як телевізор. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою. Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вхід, призначений для прийому аналогового відеосигналу для подальшої передачі на інший пристрій — телевізор, відеопроєктор і т. ін. Дане з'єднання зазвичай використовують три роз'єму RCA, по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вхід управління ІК. Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДУ навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Зазначимо, що роль приймача може грати не тільки спеціалізований пристрій, але і інший компонент системи — наприклад, підсилювач з виходом управління ІК.

Кількість HDMI входів в конструкції звукового проєктора.

HDMI є найбільш популярним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом, він дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності одночасно з багатоканальним звуком. Наявність декількох входів дозволяє тримати кілька джерел сигналу одночасно підключеними до проєктора і вибирати джерело з пульта, не борсатися з перепідключенням дротів.

— На сабвуфер. Спеціалізований вихід для підключення зовнішнього сабвуфера. Зазвичай являє собою лінійний вихід, на який подаються тільки баси — це позбавляє від необхідності використовувати зовнішні частотні фільтри. Такий роз'єм розрахований на підключення активного «саба» — пасивному знадобиться власний підсилювач. Зазначимо, що цей вихід може передбачатися у моделях, оснащених власним сабвуфером (див. вище) — на випадок, якщо можливостей цього сабвуфера виявиться недостатньо.

— RCA. Незважаючи на те, що роз'єми RCA використовуються в різних інтерфейсах, термін «вихід RCA» прийнято використовувати тільки для лінійного виходу з такими роз'ємами. Такий вихід використовується для передачі аналогового сигналу на зовнішній пристрій; зазвичай він використовує формат стерео і складається з двох гнізд RCA (по одному на кожен канал). У звукових проєкторах лінійний вихід може стати в нагоді, наприклад, для підключення додаткової акустики.

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. Такий вихід використовується для підключення звукового проєктора до телевізора та роботи в ролі медіацентру. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою (...наприклад, кінескопними ТБ). Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вихід, який використовується для передачі аналогового відеосигналу на зовнішній екран. Використовує три кабелі (зазвичай зі штекерами RCA), по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вихід управління ІК. Вихід, що дозволяє використовувати звуковий проєктор в ролі зовнішнього ІЧ-приймача для інших пристроїв (наприклад, підсилювача або аудіоресивера). Через такий вихід звуковий проєктор може передавати на підключену техніку прийняті команди з пульта управління. Це дозволяє встановити зовнішнє пристрій в будь-якому місці, навіть поза зоною дії пульта. Крім того, така можливість особливо корисна для деяких поличних моделей (див. «Тип установки»), які при установці можуть закривати ІЧ-приймач телевізора. Правда, варто враховувати, що техніка різних виробників може бути несумісна з роз'ємам управління.

Кількість HDMI-виходів в конструкції звукового проєктора.

HDMI є найбільш популярним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом, він дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності одночасно з багатоканальним звуком. За наявності декількох виходів до проєктора можна підключити декілька приймачів сигналу і перемикатися між ними з пульта, не чіпаючи дроти.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана саундбаром.

Про інтерфейсі докладніше див. вище (HDMI-вхід, HDMI-вихід»), а його версії різняться, насамперед, по пропускній здатності. Ось варіанти, актуальні в наш час:

— v 1.4. Найраніша з широко поширених версій, має, тим не менш, цілком гідні можливості: зокрема, підтримує відео 4096х2160 на 24 к/с, а в Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с, що дозволяє працювати з 3D. Має дві модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b — відрізняються від оригіналу в основному дещо розширеними можливостями по роботі з тривимірним контентом.

— v 2.0. Версія, представлена ще в 2013 році. Збільшена пропускна здатність дозволила забезпечити підтримку 4K-відео з частотою кадрів до 60 к/с, а також до 32 каналів аудіо і до 4 потоків аудіо одночасно. Ця версія також має два розширення: в оновленні v.2.0 a була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена.

— v 2.1. Оновлення стандарту HDMI, випущене в 2017 році. З основних нововведень — додана підтримка 8K і 10K відео на швидкості до 120 к/с, поліпшені можливості роботи з HDR. Правда, варто врахувати, що всі ці можливості доступні тільки при використанні спеціальних кабелів HDMI Ultra High Speed.

Загальна кількість динаміків, встановлених у корпусі звукового проєктора (зовнішній сабвуфер у цьому підрахунку не враховується).

При тому ж форматі звуку (див. вище) більша кількість динаміків, як правило, забезпечує більшу достовірність і точнішу локалізацію окремих джерел звуку. Особливо це актуально для моделей із функцією віртуального об'ємного звучання.

Діаметр високочастотних динаміків («твиттеров»), встановлених в звуковому проєкторі. Чим більше діаметр динаміка — тим вище може бути його потужність, однак тим нижче робочий діапазон. Тому твітери, зазвичай, мають невеликі розміри, а необхідна потужність може забезпечуватися їх загальною кількістю (див. вище).

Діаметр середньочастотних динаміків, встановлених у звуковому проєкторі. Збільшення діаметра динаміка позитивно позначається на його потужності (за рахунок збільшення корисної площі) і знижує робочий діапазон частот. Тому СЧ-голівки можуть бути помітно крупніше, ніж ВЧ (див. вище). Детальніші дані про діаметр динаміків можна знайти в спеціальних джерелах.

Діаметр низькочастотних (або комбінованих низько-середньочастотних, в двосмугових системах) динаміків, встановлених у звуковому проєкторі. Для динаміків даного діапазону особливо важливий великий розмір — саме дифузори великого діаметра найкраще працюють на низьких частотах, забезпечуючи при цьому добру потужність. Вважається, що для голівки, що працює у форматі сабвуфера, бажаний розмір не менше 200 мм. А ось низькочастотні динаміки загального діапазону можуть бути і відносно невеликими.

Діаметр широкосмугових динаміків, які встановлені у звуковому проєкторі. Широкосмуговими називають динаміки, що відповідають за відтворення всього основного діапазону частот — від НЧ (за винятком найнижчих) до ВЧ. Вони застосовуються в односмугових проєкторах. Загальне правило акустики свідчить, що чим більший динамік — тим вищою може бути його потужність і тим нижчі його робочі частоти. Відповідно, розмір широкосмугових динаміків зазвичай відносно невеликий.

Наявність власного дисплея в конструкції саундбара.

В якості дисплеїв, зазвичай, використовуються невеликі екрани з найпростішими РК-матрицями. На такий екран може виводитися різна службова інформація: рівень гучності, режим роботи, активні входи і виходи, налаштування еквалайзера і т. ін. Це робить управління більш простим і наочним.

Можливості управління саундабром крім стандартного кнопкового з корпуса пристрою включають управління з пульта ДУ, пульта від телевізора, до якого підключена акустика, через програму зі смартфона або планшета, а в деяких випадках і за допомогою голосового асистента. Більш докладно про кожну з них:

— Пульт ДУ. Наявність у комплектації класичного пульта на ІЧ-датчики, на зразок тих, що використовуються в телевізорах. Може містити значно більше функцій налаштувань, ніж органи управління на корпусі пристрою і природно дозволяє спростити контроль за саундабром.

— Пультом від телевізора (HDMI-CEC). Підключення саундбара через HDMI порт дозволяє по протоколу HDMI-CEC керувати ним через пульт від телевізора. Таке рішення зменшить кількість пультів в кімнаті і полегшить комфорт налаштуванням. Однак може бути обмежена функціональність «не рідного пульта. При цьому сумісність телевізора і саундбара може досягатися за допомогою інших протоколів (не обов'язково HDMI-CEC).

— Управління зі смартфона. Можливість керувати саундабром через додаток. Це полегшує пошук пульта, адже телефон завжди під рукою. Також додаток має великі можливості по налаштувань і таке управління з високою часткою ймовірності здатна підтримуватися і телевізором, що дозволяє зі свого смартфона виконувати абсолютно будь-які команди для комфортног...о проведення часу біля телевізора.

— Голосової асистент. Мова йде не про вбудований в сам саундбар помічника, а про сумісність з зовнішніми пристроями, що мають дану функцію (наприклад, зі смартфоном або планшетом). Але навіть така сумісність дозволяє віддавати команди голосовий проєктора голосом — це нерідко буває зручніше, ніж більш традиційні способи управління. Конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його конкретної версії. А серед найпопулярніших на зараз є Google Assistant, Apple Siri, Amazon Alexa.

Саундбари, виконані в корпусі зігнутої форми.

З точки зору акустики така форма не дає будь-яких помітних переваг перед традиційною прямій. Тому вона використовується в основному в саундбарах, призначених для телевізорів з вигнутими екранами — щоб ТБ і звуковий проєктор виявилися оптимально сумісні один з одним за формою. А оскільки діагональ і кривизна екрану можуть бути різними, то пристрою в вигнутих корпусах нерідко конструюються під конкретну лінійку телевізорів або навіть під строго певні моделі. Так що перед покупкою такої моделі потрібно звертати особливу увагу на сумісність.

Загальна споживана потужність всієї системи — як самого звукового проєктора, так і зовнішнього сабвуфера (за його наявності). Зазвичай цей показник вказується за середнім енергоспоживанням на максимальній гучності. Зазначимо, що на окремих перегонах сигналу фактичне енергоспоживання може перевищувати заявлене; в деяких випадках (наприклад, при підключенні через стабілізатор напруги) потрібно це враховувати.