Радіокеровані машини: характеристики, типи, види

— RTR (Ready to Run) — в коробці знаходиться вже повністю налаштована і готова до запуску модель. Такі моделі комплектуються і акумулятором, і пультом, і зарядним пристроєм.

— ATR (almost-ready to run). Модель майже повністю готова до використання, але якогось з елементів все ж не вистачає. У переліку відсутніх компонентів може бути як акумулятор, так і пульт управління або зарядний пристрій. Можуть бути відсутніми і всі перераховані вище компоненти разом. Відсутні деталі необхідно купувати окремо. Моделі в ATR-комплектації призначені для прогресивних користувачів, така комплектація дозволяє вибрати елементи живлення або управління виходячи зі своїх власних потреб і потреб.

— PNP. у комплектації відсутні приймач і передавач, часто немає і акумулятора. Додатково в наборі PNP може не бути апаратури управління. Радіомоделі в комплектації PNP розраховані на професіоналів, які використовують найчастіше індивідуальну електроніку. Зазвичай, сама конструкція моделі є розбірною, що істотно підвищує ремонтопридатність виробу. Багато моделей, що продаються в комплектації PNP, мають допуск на участь в престижних виставках та змаганнях.

— KIT. В комплекті передбачені здебільшого тільки корпусні деталі. Набір має багато схожого з конструктором, адже подібного комплекту можливо зібрати різні варіанти кузова радіомоделі. Комплектація KIT не передбачає ні модулів радіозв'язку, ні керуючої а...паратури, ні електромоторів. Тобто всю начинку радіокерованої моделі користувачеві доведеться купувати/виготовляти самостійно. Радіомоделі в комплектації KIT розраховані на досвідчених користувачів. KIT-набори підходять для складання прогресивних моделей, які нерідко використовуються в престижних виставках і спортивних змаганнях.

Масштаб дозволяє оцінити загальні розміри моделі — він описує співвідношення її габаритів з габаритами повнорозмірною машини аналогічного типу (див. нижче). Наприклад, довжина і ширина повнорозмірного багі складають в середньому близько 4 м і 2 м відповідно; значить, для радіокерованої моделі в масштабі 1:10 ці параметри будуть становити в 10 разів менше — близько 40 см і 20 см (плюс-мінус).

Мініатюрними вважається масштаб 1:24 і менше (1:28 і 1:32), а в найбільш великих він досягає 1:6 (1:5) — такі моделі не набагато менше дитячих автомобілів (проте не призначені для їх заміни). Невеликий розмір вважається оптимальним для використання в житлових приміщеннях, великий — на відкритій місцевості. Більшість шосейних моделей (див. «Тип») випускається в масштабі 1:10, позашляховиків — 1:8, а більш великі масштаби характерні для прогресивних моделей з двигунами внутрішнього згоряння (див. «Двигун»). Найбільш поширеними варіантами масштабів є 1:14, 1:16 і 1:18, які зустрічаються як у бюджетній, так і в топовому сегменті.

— Трюкові. Машинки цього класу призначені для їзди з виконанням різних трюків, переважно пов'язаних з акробатичними номерами, стрибками й подоланням перешкод. Для них характерна приналежність до позашляхового типу (зазвичай «монстр» або трагі, див. нижче), потужний двигун, високий дорожній просвіт, великі колеса й посилена підвіска.

— Шорт-корс. Моделі шорт-корс являють собою апарати позашляхового типу (багі, трагі, «монстри», див. нижче), спеціалізовані під перегони на швидкість на пересіченій місцевості. Вони відрізняються високим ступенем захисту від зіткнень і ударів під час стрибків, мають конструкцію підвищеної міцності, жорсткий корпус, що закриває більшу частину чутливих деталей, а також амортизатори, розраховані на високі навантаження.

— Дрифтові. Змагання з дрифту на радіокерованих моделях передбачають проходження асфальтованої траси на максимальній швидкості з постійним використанням керованого заносу. Виходячи з цього дрифтові машинки обов'язково повинні мати задній привод, блокування заднього диференціала, а також жорсткіші, ніж у більшості інших моделей, покришки з неглибоким малюнком. Варто відзначити, що їх зовнішній вигляд може набагато точніше повторювати реальні авто, ніж у випадку з кільцевими моделями.

— Кільцеві. Різновид моделей шосейного типу (див. нижче), який призначени...й для проходження рівних трас з твердим покриттям (на зразок асфальту) на час. Відмінною особливістю більшості таких машинок є гладка, «зализана» форма кузова для забезпечення аеродинамічності (або для її імітації, якщо максимальна швидкість невелика).

Зазначимо, що якусь спеціалізацію з вищеперелічених зазвичай мають професійні моделі, призначені для змагань і серйозних занять автомодельним спортом. Якщо ж клас не вказаний — машинка, швидше за все, належить до початкового рівня і має суто розважальне призначення (хоча такі моделі також можуть мати досить прогресивні характеристики).

— Шосейні. Також відомі як «турінг». Це машинки, які ззовні копіюють легкові авто — як звичайні серійні, так і тюнінговані й навіть спеціальні на зразок болідів NASCAR. Можуть мати кільцеве чи дрифтове призначення (див. вище), загалом характеризуються високою швидкістю і хорошою керованістю.

— Багі. Повнорозмірна техніка типу «багі» — це легкі повноприводні машини для їзди бездоріжжям, насамперед піском, з характерною конструкцією кузова (кутасті панелі, відкриті елементи каркаса, дуги безпеки) і підвіски (колеса найчастіше помітно винесені вбік на важелях підвіски). Аналогічну конструкцію мають і радіокеровані багі. Кузов, щоправда, часто буває стилізований під гоночні авто, проте спеціалізація у цього типу насамперед позашляхова — так, багато моделей шорт-корс (див. «Призначення») належать саме до багі.

— Трагі. Цей клас багато в чому аналогічний до вищеописаних багі, однак відрізняється від них великим діаметром коліс, довшими важелями підвіски й збільшеним кліренсом (див. нижче). Це може трохи знизити швидкість, однак підвищує прохідність; трагі використовуються як для шорт-корса, так і для трюкової їзди (див. «Призначення/клас»).

— Позашляховик (монстр). Як випливає з назви, такі моделі копіюють монстр-траки — стилізовані під пікапи авто, найяскравішою рисою яких є величезні колеса, потужні...двигуни й відповідні особливості ходової (великий хід підвіски, високий дорожній просвіт). Як і повнорозмірні оригінали, радіокеровані монстр-траки багато в чому аналогічні до багі (див. вище), і відрізняються від них лише описаними особливостями. «Монстри» відносно слабо підходять для швидкісної їзди, однак відрізняються високою прохідністю, завдяки чому в цьому типі зустрічаються моделі для трюків і для шорт-корс (див. «Призначення (клас)»).

— Ралі. Такі машинки являють собою щось середнє між «турингами» й повноцінними позашляховиками. Зовні вони схожі на шосейні моделі, однак мають значно більший хід підвіски, потужніші двигуни й поліпшений захист від бруду. Водночас ралійні машинки не призначені для повноцінної позашляхової їзди, подолання значних нерівностей тощо; їх максимум — щільне покриття на зразок злежаного піску чи дрібного гравію.

— Краулер. Спеціалізований різновид радіокерованих машинок, який призначений для подолання перешкод. Зовні краулери якоюсь мірою схожі на описані вище «монстри», проте відрізняються від них більшою висотою підвіски, яка забезпечує характерний силует: корпус, високо піднятий на довгих «ногах». Така конструкція дає змогу краулерам справлятися з перешкодами високої складності — на зразок кам'яних осипів з крутими схилами. Зазначимо, що швидкісні характеристики у цієї категорії машинок досить скромні, оскільки наголос у них робиться насамперед на високу прохідність.

—Перевертень. Моделі машин, які навіть перевернувшись зможуть продовжувати рух. Водночас з різних боків корпус машини може виглядати по-іншому. Такі моделі володіють хорошою прохідністю і вважаються трюковими (див. «Призначення (клас)»).

Водоплавні машинки, здатні пересуватися на колесах по суші і долати вплав водні перешкоди. Обов'язковий атрибут таких модельок-захист від вологи (див.відповідний пункт) щоб уникнути виходу з ладу бортової електроніки. Плавати вміють аж ніяк не всі машинки амфібія, швидше ця характеристика має на увазі можливість безперешкодно долати ями з водою і пересуватися по снігу.

Мінімальний вік, для якого підходить дана радіокерована модель. Ці рекомендації є досить умовними, однак відступати від них все одно не рекомендується. «Дорослі» моделі 14+ з безліччю регулювань, рухомих деталей і потужністю просто будуть не під силу освоїти юному гонщикові дошкільного і може навіть шкільного віку. Водночас, моделі для молодшої вікової категорії (3+, 4+, 5+) можуть виявитися не цікавими і нудними для старших дітей (діти 6 років і 8+). Варто також відзначити, що радіокеровані машини не завжди дитячі іграшки і зустрічаються моделі для моделювання, гонок — професійного використання.

— Електричний. Найуніверсальніший тип двигуна: не створює вихлопних газів і відносно малошумний, завдяки чому може застосовуватися як під відкритим небом, так і в приміщеннях. Зарядка акумуляторів або заміна батарейок зазвичай значно простіша й дешевша, ніж перезаправлення бака паливом, та й обслуговування таким машинкам потрібне мінімальне (здебільшого фактично не потрібне взагалі). Електродвигуни досить потужні, щоб забезпечувати й хорошу швидкість, і хорошу прохідність, тому серед таких машинок зустрічаються досить прогресивні моделі; водночас коштують такі мотори недорого. З недоліків варто відзначити незначну схожість подібних машинок з повнорозмірними авто в процесі їзди (для шанувальників реалізму це може бути принциповим), а також, у разі оригінальних акумуляторів (див. «Тип акумулятора») — довгий час зарядки.

— ДВЗ (бензин). Двигун внутрішнього згоряння (ДВЗ), що використовує в ролі палива бензин. Цей варіант найближчий до того, що використовується в справжніх автомобілях; багато шанувальників радіокерованих машинок цінують бензинові моделі за звук мотора й навіть характерний запах вихлопних газів. Ще одна перевага — практично необмежений час їзди, за умови наявності відповідних запасів палива. З іншого боку, шум і вихлоп створюють незручності за умови використання в приміщеннях, тому бензинові «апарати» рекомендується застосовувати виключно на відкритому повітрі. ДВЗи вимогливіші д...о обслуговування, ніж електромотори, однак це також не є ні однозначною перевагою, ані недоліком: турбота про двигун вимагає сил, навичок і часу, проте для багатьох ентузіастів цей момент забезпечує додаткове задоволення від улюбленого хобі.

— ДВЗ (паливо). Двигуни внутрішнього згоряння, що використовують різні види палива, які не мають відношення до бензину. Найчастіше в цій ролі застосовується суміш нітрометану й метанолу: з низки хімічних особливостей таке поєднання набагато краще за бензин підходить для модельних двигунів з невеликими (у порівнянні з повнорозмірними авто) об'ємами циліндрів. Крім того, нітрометанова суміш забезпечує більшу потужність, даючи змогу створювати моделі з високою швидкістю і прохідністю, а регулювання таких двигунів трохи легше. Як наслідок — більшість машинок з ДВЗ на сьогодні розраховані саме на спеціальне паливо; інші ж їх особливості аналогічні до описаних вище бензинових. Варто відзначити, що заправляти в такі моделі бензин не можна — це виведе двигун з ладу.

— Відсутній. Відсутність двигуна в комплекті характерна для деяких прогресивних великомасштабних моделей. Передбачається, що двигун для такої машинки користувач підбере й установить самостійно.

Назва двигуна, встановленого в машинці. Зазвичай, знаючи це назва, можна без проблем знайти інформацію про особливості двигуна — причому як офіційні дані виробника, так і відгуки від користувачів і визначити, наскільки його характеристики Вас влаштовують. Це може бути дуже важливо при виборі моделі для професійних занять автоспортом.

Крім назви, у цьому пункті також може уточнюватися тип електромотора (див. «Двигун»), встановленого в машині — колекторний або безколекторний.

Колекторну конструкцію електродвигуна можна назвати класичною. Вона дозволяє створювати досить легкі, компактні, недорогі мотори, які до того ж легко ремонтуються. Недоліками цього варіанта є відносно невисокий ККД, схильність до іскріння (особливо при перегріві), а також менша довговічність, ніж у безколекторних моделей. Крім того, з колекторним двигуном важче забезпечити високу швидкість. Як наслідок, цей варіант характерний для моделей початкового і середнього рівня (щодо повільних).

Безколекторні двигуни вважаються більш прогресивними, ніж колекторні: вони могутніше, економічніше, довговічніше, краще захищені від забруднень і добре підходять для розгону до великих швидкостей. З іншого боку, стоять такі двигуни помітно дорожче, а складність конструкції не дозволяє ремонтувати мотор своїми силами. У світлі всього цього безколекторні двигуни використовуються переважно в прогресивних швидкісних машинках; наявність такого мотора є показ...ником досить високого класу моделі.

Деякі моделі радіокерованих машинок можуть випускатися в двох версіях, що розрізняються тільки типом електродвигуна.

Загальний об'єм циліндрів двигуна внутрішнього згоряння машинки (бензинового або паливного, см «Двигун»). Загалом, чим більше об'єм, тим потужніший двигун, при тому ж типі пального, однак і витрата цього пального зазвичай виявляється вище. Також цей момент залежить від типу і масштабу моделі (обидва пункти см. вище). Так, серед шосейних варіантів в 1:10 зустрічаються переважно обсяги 2-2,5 см3, 1:8 — близько 3,5 см3. У позашляхових типів показники становлять відповідно 2,5-3 см3 і 3,5-4 см3.

Відзначимо, що в моделях, придбаних з розважальними цілями, об'єм двигуна не відіграє істотної ролі, а для професійного застосування існують свої рекомендації, які залежать від призначення (див. вище), ваги, типу палива та інших параметрів. Ознайомитися з такими рекомендаціями можна в спеціалізованих джерелах.

Також об'єм двигуна може служити критерієм допуску до змагань.

Найбільша швидкість обертання валу, що забезпечується двигуном машинки. Чим вище максимальні оберти — тим краще двигун підходить для швидкісної їзди по рівних трасах, однак крутний момент у таких варіантів зазвичай нижче, ніж у низькообертові, вони слабо придатні для позашляхової їзди і подолання перешкод. Більш докладно рекомендації по оптимальним оборотами для різних класів професійних моделей розписані в спеціалізованих джерелах, а для варіантів початкового рівня, призначених для розваги, цей параметр не є критичним.

Об'єм паливного бака машинки з двигуном внутрішнього згоряння (див. «Двигун»). Чим більший цей обсяг, тим рідше Вам доведеться перезаправляти «апарат» (при тих же характеристиках двигуна).

Найбільша швидкість, яку може розвинути машинка. Зазвичай, цей параметр вказується для певних «ідеальних умов»: рівною траси, високоякісного палива або повного заряду акумулятора (залежно від типу двигуна, див. вище) і т. ін. Реальні показники, зазвичай, виявляються трохи нижче; однак різні моделі цілком можна порівнювати між собою за цією характеристикою.

Висока максимальна швидкість важлива насамперед для машин «гоночного» призначення (кільцевих і шорт-корс, див. вище); в моделях для трюків і дрифту вона не відіграє вирішальної ролі. Також на значення максимальної швидкості варто звертати увагу при покупці аматорської моделі для розваг — тут потрібно враховувати особливості її застосування. Наприклад, якщо машинка призначається для 3-4 річну дитину в якості іграшки в квартирі, висока швидкість буде не перевагою, а вадою (тим більше, що і вартість «апарата» прямо залежить від його швидкості).

— Повний. Як випливає з назви, у таких моделях тягове зусилля від двигуна передається на всі 4 колеса. Головною перевагою цієї схеми є висока прохідність: машинка добре тримається на складному рельєфі, і навіть застрявання з парою коліс у повітрі не є для неї критичним. Також повний привод може застосовуватися для дрифту (див. «Призначення (клас)»), хоча й дещо програє в цій ролі задньому; утім, менша схильність до заносів може бути й перевагою. Головним його недоліком є досить висока вартість, яка пов'язана зі складнощами у виробництві. Крім того, повноприводні машини зазвичай менш економічні, ніж «одноприводні».

— Задній. Моделі з передачею тяги від двигуна на задню пару коліс. Ця схема досить нестабільна й вимагає обережного управління на великих швидкостях — на занадто різкому повороті машинка легко йде в занос. З іншого боку, саме завдяки нестабільності такий варіант вважається оптимальним для дрифтових гонок, а за конструкцією задній привод вельми простий, надійний і недорогий. У результаті більшість не повноприводних радіокерованих моделей використовують саме його.

— Передній. Привод на передні колеса відрізняється високим ступенем стабільності: відправити машину в занос можна хіба що навмисно (і то треба сильно постаратися), а виведення з нього максимально просте. Водночас стабільність далеко не завжди є перевагою — наприклад, у дриф...ті вона лише створює додаткові проблеми. Крім того, конструкція таких моделей досить складна через необхідність поєднувати привод від двигунів і кермове управління на одній парі коліс; у результаті за ціною, надійністю і простотою обслуговування вони програють задньоприводним. Тому передній привод не отримав широкого розповсюдження в радіокерованих авто.

Тип, модель та інші особливості трансмісії, встановленої в машинці. Докладніше про значення цього параметра див. «Модель двигуна».

Тип, модель та інші особливості амортизаторів, встановлених в машинці. Докладніше про значення цього параметра див. «Модель двигуна».

Тип, модель та інші особливості гальмівної системи, встановленої в машинці. Докладніше про значення цього параметра див. «Модель двигуна».

— Захист від вологи. Наявність у конструкції машинки захисту, який запобігає потраплянню вологи в чутливі елементи конструкції і появі відповідних неприємних наслідків (замикання, корозія, гідроудари тощо). Ця функція є практично обов'язковою для моделей, розрахованих на використання поза приміщеннями, насамперед позашляхових типів з двигунами внутрішнього згоряння (див. вище). Однак конкретний ступінь такого захисту в різних випадках відчутно різниться: одна модель може бути розрахована, наприклад, максимум на бризки з вологого асфальту чи невеликий дощ, а інша спокійно переживе проїзд через калюжу завглибшки «по капот». Тому цей момент варто уточнювати за офіційними даними виробника.

— Захист від бруду. Захист, що запобігає потраплянню пилу й бруду на деталі, які потребують чистоти. Багато в чому схожий з описаним вище захистом від вологи — зокрема, дуже важливий для використання поза приміщеннями й може відчутно відрізнятися залежно від моделі.

— Міжосьовий диференціал. Наявність у конструкції машинки диференціала, який розташований між передньою і задньою парою коліс і розподіляє крутний момент від двигуна між передньою і задньою віссю. За визначенням зустрічається тільки в моделях з повним приводом (див. вище). Головне призначення цього механізму аналогічне до міжколісних диференціалів — він дає змогу колесам, у цьому разі переднім і задн...ім, обертатися з різною швидкістю, щоб ходова частина й шини не відчували підвищених навантажень. Така необхідність виникає, зокрема, під час поворотів на низькій швидкості. Крім того, міжосьовий диференціал підвищує прохідність: під час пробуксовки однієї з пар коліс він розподіляє крутний момент так, щоб більша його частина припадала на колеса, які зберегли зчеплення.

— Металева головна пара. Головною парою називають дві шестерні, що відповідають за передачу крутного моменту від двигуна на трансмісію: одна з них розташована на валу двигуна, друга — на валу трансмісії. Це один з найважливіших елементів конструкції машинки, який піддається в процесі використання значним навантаженням. Головні пари, виготовлені з металу, значно міцніші й надійніші за пластикові; якщо ви купуєте модель для їзди у важких умовах (наприклад, шорт-корс або трюки, див. «Призначення (клас)»), наявність подібного оснащення буде дуже бажаною. Водночас для розважальних цілей це швидше надмірність — адже й коштують металеві шестерні дорожче за пластикові.

— Стабілізатори поперечної стійкості. Наявність у конструкції машинки спеціальних пристосувань, що запобігають перекиданню конструкції набік, зокрема на крутих поворотах: під час проходження повороту стабілізатор розподіляє навантаження на колеса таким чином, щоб зменшити крен шасі. Однак це не єдине призначення цих деталей — стабілізатори різної жорсткості також є інструментом розподілу балансу зчеплення між передньою і задньою віссю. Наприклад, якщо передній стабілізатор м'якший за задній — зчеплення передньої осі буде вище, що забезпечує хорошу поворотність, однак знижує чутливість управління; якщо задній стабілізатор м'якший — навпаки. Детальніше ці моменти описані в спеціальних джерелах. Варто відзначити, що стабілізатори не є стовідсотковою гарантією від перевороту — проте ймовірність такої події за їх наявності відчутно знижується.

— Металева дека шасі. Дека — це основа шасі машинки, каркас, на якому розміщується двигун, трансмісія і корпус. Висока міцність деки важлива для моделей, що піддаються в процесі їзди значним навантаженням, наприклад, за умови використання для шорт-корса (див. «Призначення (клас)»). В ролі матеріалу для металевих дек у сучасних машинках часто застосовуються алюмінієві сплави — вони поєднують високу міцність і невелику вага. Щоправда, і на вартість моделі такі матеріали впливають відповідно.

— Двері, що відкриваються. Двері, що відкриваються, посилюють схожість радіокерованих машинок зі справжніми автомобілями. За кермо таких авто в мініатюрі можна посадити іграшкового водія, а салон — пасажирів. Також через дверцята забезпечується доступ до внутрішнього оздоблення салону машини на радіокеруванні.

– Світлові ефекти. Наявність у моделі різних світлових ефектів: фар, габаритних вогнів, проблискових маячків (мигалок), підсвічування днища тощо. Таке оснащення не тільки надає машинці подібності до справжнього автомобіля, але й робить її помітнішою для оточуючих і знижує ймовірність неприємних подій. Водночас для прогресивних моделей ці моменти не відіграють ключової ролі, тому світлові ефекти зустрічаються переважно в недорогих машинках розважального призначення.

– Звукові ефекти. Наявність в моделі різних звукових ефектів — наприклад, клаксона, сирени, звуку потужного двигуна тощо; іноді є навіть вбудовані мелодії. Для відтворення звуків зазвичай передбачається невеликий динамік. Ця функція має суто розважальне призначення і зустрічається лише у простих і недорогих моделях, розрахованих на молодшу вікову групу.

– Водій. Іграшковий пілот, посаджений за кермо радіокерованої машинки. Наявність пілота дає можливість дати волю фантазії – керуючи машинкою на відстані, можна припустити, що її водить маленька людина.

Тип джерела живлення, що використовується в машинці з електродвигуном (див. «Двигун»).

— AA. Змінні елементи стандартного типорозміру, відомі в народі як «пальчикові батарейки». Головною перевагою машинок на батарейках перед машинками на акумуляторі є можливість швидкої заміни батарейок, що сіли. З іншого боку, потужність такого живлення досить скромна, тому зустрічаються вони переважно в моделях для молодшого віку.

— AAA. Такі елементи практично повністю аналогічні вищеописаним АА і зовні відрізняються від них тільки зменшеними розмірами (що відбилося на їх побутовій назві — «мізинчикові»).

— Ni-Mh. Спеціалізовані акумулятори, виконані за нікель-метал-гідридною технологією як і інші акумулятори (Li-Pol, Li-Ion, Ni-Cd, LiFePO4, фірмові) перевершують змінні батарейки за ємністю і компактністю і краще підходять для потужних електромоторів. Самі Ni-MH акумулятори примітні насамперед здатністю без наслідків переносити високі струми заряду і розряду — перше важливо з урахуванням «ненажерливості» електродвигунів, друге позитивно позначається на швидкості зарядки. Крім того, такі акумулятори стійкі до низьких температур, не мають «ефекту пам'яті», а коштуют...ь відносно недорого. Водночас вони поступаються Li-Pol елементам за ємністю (при однакових габаритах).

— Li-Pol. Спеціалізовані акумулятори, виконані за літій-полімерною технологією. Про спеціалізовані батареї в цілому докладніше див. вище (Ni-MH). Сама ж Li-Pol технологія дає змогу створювати акумулятори з високою ємністю, невеликими розмірами і вагою і без «ефекту пам'яті», однак і обходиться вона досить дорого.

— Ni-Cd. Порівняно стара технологія виготовлення акумуляторів, попередниця описаної вище Ni-MH. Спільними рисами цих технологій є стійкість до високих струмів заряду і розряду, низьких температур, а також невисока вартість. Правда, нікель-кадмієві батареї схильні до «ефекту пам'яті» – зниження ємності при зарядці не в повному обсязі розрядженої батареї; однак це можна виправити застосуванням прогресивних зарядних пристроїв і дотриманням правил експлуатації. А ось однозначним недоліком даного варіанту вважається екологічна небезпека при виробництві та утилізації; це характерно для всіх батарей, однак для Ni-Cd елементів найбільш актуально, тому вони використовуються все рідше.

— Li-Ion. Акумулятори, виконані за літій-іонною технологією і не належать ні до одного з універсальних типорозмірів (на кшталт AA). Літій-іонні акумулятори практично не схильні до «ефекту пам'яті», прості у використанні і заряджаються досить швидко. Їх недоліками можна назвати більш високу ціну і меншу стійкість до високих і низьких температур.

— LiFePO4. Літій-залізо-фосфатні батареї фактично є модифікацією літій-іонних (див. відповідний пункт), розробленою для усунення деяких недоліків оригінальної технології. Примітні насамперед високою надійністю і безпекою: ймовірність «вибуху» батареї при перевантаженні зведена практично до нуля, та й в цілому LiFePO4 без проблем справляються з високими піковими навантаженнями. Крім того, вони досить стійкі до холоду і тримають робочу напругу майже до самого розряду. Головним недоліком даного типу є дещо менша ємність.

– Фірмовий акумулятор. До цієї категорії віднесені всі спеціалізовані акумулятори (див. підпункт «Ni-MH» вище), для яких виробник не вказав технології виготовлення. Відзначимо також, що якщо «звичайні» спеціалізовані батареї можуть бути стандартними і допускати застосування в різних моделях радіокерованої техніки, то фірмові акумулятори частіше мають оригінальну конструкцію і розраховані тільки на машинки одного виробника.

Робоча напруга батареї, що поставляється в комплекті з машинкою. Для моделей під елементи АА і ААА (див. «Тип акумулятора») не вказується — специфікація цих елементів передбачає загальний стандарт напруги, близько 1,5 В. В інших випадках дані про напрузі акумулятора не відіграють значної ролі для повсякденного використання, однак можуть стати в нагоді, якщо Вам потрібно підібрати зарядний пристрій, запасну батарею або батарею на зміну зіпсованою, а даних про моделі акумулятора (див. нижче) у Вас немає.

Ємність акумулятора, що поставляється в комплекті з моделлю на основі електродвигуна (див. «Двигун»). Вказується тільки для варіантів, використовують оригінальні батареї (див. «Тип акумулятора»), вимірюється в ампер-годинах: 1 Агод відповідає ємності, при якій батарея здатна видати струм до 1 А протягом 1 години.

Чим вища ємність акумулятора — тим, зазвичай, довше «апарат здатний пропрацювати без перезарядки. Проте практичне час роботи на заряді багато в чому визначається іншими характеристиками машини —масштабом, призначенням (обидва моменту див. вище), вагою, моделлю і потужністю двигуна і т. ін. Тому здебільшого цей параметр відіграє суто довідкову роль, а порівнювати з ємності акумулятора між собою можна хіба що машинки, які не мають скільки-небудь значущих відмінностей по іншим характеристикам.

Модель оригінального акумулятора (див. «Тип акумулятора»), на яку розрахована машинка. Найчастіше такий акумулятор поставляється в комплекті з «апаратом». Дані ж про моделі елемента живлення можуть знадобитися, якщо він вийшов з ладу і потребує заміни, при пошуку запасної батареї або при підборі зарядного пристрою (зазвичай можливості по зарядці вже передбачені в штатній комплектації, однак не виключено, що буде потрібно і окреме пристосування).

Кількість елементів живлення (а саме батарейок типу AA або AAA), необхідне для роботи машинки.

Максимальний час, який машина зможе працювати на повному заряді акумулятора. Даний пункт носить досить умовний характер, оскільки вимірюється при використанні моделі не на максимальній потужності. Але в загальних рисах про автономність машинки може розповісти.

Можливість зарядки акумулятора машинки від стандартного порту USB.

Ця особливість дає досить великі можливості по пошуку джерел енергії: USB-порти є не тільки у всіх комп'ютерах і ноутбуках, але і в різній іншій техніці, телевізорах, автомагнітолах і т. ін. Крім того, випускаються USB-адаптери для побутових розеток і автомобільних прикуривателей. А за відсутності розеток поблизу запас енергії можна поповнити від автономного пристрою — наприклад, від того ж ноутбука або повербанка. Недолік даного способу зарядки — порівняно невисока потужність і слабка придатність для ємних батарей, через що він зустрічається переважно в невеликих машинках розважального призначення.

Апаратура для радіокерованих машин випускається в двох поширених форм-факторах: у вигляді геймпадів з багатопозиційними стіками або передавачів пістолетного типу з курком газу і рульовим колесом. Як правило, в автомоделізмі використовуються пістолетні Пульти дистанційного керування, а в дитячих машинках на радіоуправлінні — передавачі зі стіками.

При виборі керуючої апаратури необхідно враховувати частоту радіоканалу (див. відповідний пункт), кількість каналів, кожен з яких відповідає за один з дій моделі (наприклад, газ/гальмо і повороти керма), а також дальність добивання сигналу від передавача. Для комфортних покатушок на відкритій місцевості буде достатньо покриття відстані до 150 м — на більшій дистанції машина може загубитися з поля зору. Найбільш просунутими рішеннями на сьогоднішній день є пульти ДУ з телеметрією, що дозволяє в режимі реального часу відстежувати параметри стану силового агрегату, акумуляторної батареї, стежити за віддаленістю моделі і т. п.

Частота, на якій працює передавач пульта керування моделлю.

— 27.145 MHz. Одна з частот, довгий час застосовувалися для дистанційного радіоуправління; в деяких країнах СНД навіть зарезервована державними регулюючими органами саме для цих цілей. Такі передавачі відносно недорогі, проте схильні одного серйозного недоліку: вони не забезпечують розділення по каналах під час роботи декількох пультів в безпосередній близькості один від одного. Іншими словами, якщо машинка буде перебувати в зоні дії двох передавачів — сигнали з них будуть змішуватися, що фактично рівносильно втраті управління. Найчастіше це несуттєво для розважальних моделей, однак на змаганнях з одночасним перебуванням на трасі декількох машинок може створити серйозні проблеми і вимагає зусиль з розробкою сітки частот і використанням змінних кварцових генераторів. Як наслідок, у професійному автоспорті дана частота поступово витісняється більш прогресивним стандартом 2.4 GHz.

Окремо зазначимо, що серед автомоделей можуть зустрічатися передавачі з частотами 35, 40 і 75 МГц; за основним особливостям вони повністю аналогічні описаним 27.145 MHz і відрізняються тільки робочою частотою.

— 2.4 GHz. Найбільш прогресивний на сьогоднішній день стандарт зв'язку, використовуваний пультами радіокерованих машинок. Головною його особливістю (і відмінністю від вищеописаних) є можливість нормальної роботи декількох передавачів такого формату в безпосередній близькості один від одного. Для цього ви...користовуються різні технології, що забезпечують автоматичне розподіл пар приймач-передавач по власних каналах (аналогічно тому, як це відбувається, наприклад, мобільного зв'язку). Теоретично діапазон 2.4 GHz може бути більш схильний перешкод, оскільки в ньому працює многая сучасна електроніка (зокрема, модулі Wi-Fi і Bluetooth); однак завдяки згаданому розподілу за каналами такі проблеми виникають хіба що в дуже невдалих випадках.

Найбільша відстань між пультом і машинкою, на якому передавач пульта все ще здатний гарантовано забезпечити нормальну керованість моделі. Варто враховувати, що в офіційних характеристиках зазвичай наводяться дані для ідеальних умов: повний заряд батарей, відсутність перепон на шляху проходження сигналу, сторонніх перешкод тощо; на практиці радіус дії може бути трохи менше. Однак за цим параметром цілком можна порівнювати між собою різні моделі радіокерованих машинок.

Чим більше цей показник, тим далі Ви зможете відпускати машинку від пульта, тим рідше доведеться переміщатися, щоб утримати управління. Однак великий радіус дії означає не тільки велику дальність як таку — він також говорить про хорошу проникаючу здатність сигналу, про його можливості проходити через різні перешкоди.

Тип та кількість елементів живлення, необхідних для роботи пульта управління моделлю.

— АА. Змінні елементи, відомі в побуті як «пальчикові батарейки». Можуть випускатися не тільки у вигляді одноразових батарейок, але і у вигляді акумуляторів, що перезаряджаються. В обох варіантах доступні в широкому асортименті найменувань, які розрізняються за ціною і якістю, що дає свободу вибору; у вигляді батарейок продаються практично повсюдно і коштують недорого. Потужність і ємність елементів АА відносно невеликі, але здебільшого їх цілком достатньо для нормальної роботи передавача протягом досить тривалого часу. Зазвичай, сучасні пульти потребують декількох таких батарей — зазвичай 2, 4 або 6.

— ААА. Змінні елементи, відомі як «міні-пальчикові» або «мізинчикові» батарейки. Від описаних вище батарейок АА відрізняються лише меншим розміром і, відповідно, ємністю; в іншому повністю аналогічні. Застосовуються переважно в пультах для недорогих розважальних моделей: багато енергії таким пультам не потрібно, а ось компактність іноді має вирішальне значення.

— «Крона». Змінні батарейки характерної прямокутної форми, з парою контактів на одному з торців. Мають номінальну напругу в 9 В. Такі елементи досить популярні в «розважальних» моделях, розрахованих на дітей — не в останню чергу тому, що для пульта достатньо всього однієї батарейки.

— Акумулятор. У цьому разі мається на увазі спеціалізований акумулятор або оригінальної конструкції, або в ти...порозмірі, що не належить до змінних елементів. Такі джерела живлення можуть помітно перевищувати комплекти батарейок за потужністю і ємністю, однак коштують вони недешево, а подібні прогресивні характеристики на практиці потрібні рідко. Тому акумуляторні пульти зустрічаються в основному серед великомасштабних моделей професійного рівня, з підвищеними вимогами до дальності і надійності передавача на пульті.

Діаметр коліс, якими штатно укомплектована машинка.

У недорогих «дитячих» або «розважальних» машинках розмір коліс, зазвичай, взагалі не вказується — даний параметр актуальне насамперед для професійних модельєрів, які приділяють увагу всім нюансам конструкції. Загалом більш великі колеса краще справляються з різними нерівностями і перешкодами, а більш дрібні дають змогу досягати більш високих максимальних прискорень і швидкостей. Відповідно, для швидкісних гонок краще вибирати колеса поменше, а для їзди по бездоріжжю і подолання перешкод — побільше. Детальні рекомендації щодо конкретного діаметру коліс для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах.

Ширина кожного з передніх коліс машинки.

Звертати увагу на цей показник варто в тому випадку, якщо машинка купується не просто для розважальних «покатушок», а для більш серйозних цілей — гонок на треку або по пересіченій місцевості, подолання перешкод і т. ін. За інших рівних умов більш широкі колеса забезпечують більш надійне зчеплення, чинять менший тиск на ґрунт (відповідно, знижується ризик застрягнути) і сприяють стабільності. Більш вузькі колеса, зі свого боку, мають меншу вагу і опір, дають змогу розвивати високі швидкості і роблять машинку більш маневреної.

Зазначимо, що передні колеса іноді робляться більш вузькими, ніж задні — це, зокрема, полегшує їх поворот з боку в бік і знижує витрату енергії під час роботи рульового управління. Така конструкція особливо популярна серед багі (див. «Тип»).

Ширина кожного із задніх коліс машинки.

Звертати увагу на цей показник варто в тому випадку, якщо машинка купується не просто для розважальних «покатушок», а для більш серйозних цілей — гонок на треку або по пересіченій місцевості, подолання перешкод і т. ін. За інших рівних умов більш широкі колеса забезпечують більш надійне зчеплення, чинять менший тиск на ґрунт (відповідно, знижується ризик застрягнути) і сприяють стабільності. Більш вузькі колеса, зі свого боку, мають меншу вагу і опір, дають змогу розвивати високі швидкості і роблять машинку більш дієвою.

Зустрічаються моделі, в яких задні колеса ширші, ніж передні. Це пов'язано насамперед з тим, що заднім колесам не потрібно повертатися під час роботи рульового управління (тоді як передні, поворотні, краще зробити вужчий для зниження опору). Крім того, в багатьох моделях двигун та інші масивні деталі розміщуються саме в задній частині, і збільшена ширина коліс потрібна для того, щоб вони нормально переносили підвищене навантаження.

Ширина передньої колії машинки, іншими словами — відстань між передніми колесами. Чим ширша колія — тим стійкішою буде машинка, тим менше ймовірність перевороту набік в повороті або при русі по схилу, що особливо важливо для позашляхових типів. Зазначимо, що порівнювати між собою по ширині колії можна тільки моделі з однаковим масштабом (див. вище).

Ширина передньої колії може відрізнятися від ширини задньої, що впливає на особливості управління машинкою: при більш широкої передньої колії виникає т. зв. надлишкова обертальність (і схильність до заносів), при більш широкої задньої — недостатня обертальність (модель більш стабільна, але гірше проходить круті повороти).

Ширина задньої колії машинки визначає відстань між задніми колесами. Значення цього параметра аналогічно ширині передньої колії (див. вище).

Довжина колісної бази — це відстань між передньою і задньою віссю машинки. Цей параметр визначає низку особливостей поведінки моделі в русі. Так, довша база забезпечує стійкість на розгоні й передбачуваність під час проходження поворотів; зі свого боку коротша забезпечує кращу прохідність, маневреність і керованість на заносі. Зрозуміло, що порівнювати між собою за довжиною колісної бази можна тільки моделі одного й того ж типу та масштабу (обидва пункти див. вище); та й ключове значення цей параметр має хіба що для професійних занять автомодельним спортом.

Дорожнім просвітом, або кліренсом, називають відстань від нижньої точки корпусу машинки до поверхні дороги. Великий кліренс важливий для моделей позашляхового типу (багі, трагі, «монстри», див. «Тип»): він підвищує прохідність загалом і дозволяє долати окремі точкові перешкоди (наприклад, камінці), просто пропускаючи їх під днищем. Зі свого боку, моделі для швидкісної їзди по рівній поверхні (наприклад, кільцевих гонок) мають невеликий кліренс для зниження аеродинамічного опору.

Порівнювати різні моделі по кліренсу можна тільки в межах одного масштабу (див. вище).

Матеріал, з якого виконаний корпус машинки. Під корпусом в даному випадку мається на увазі верхня частина моделі, що встановлена на деку шасі і надає їй схожості з реальним автомобілем за рахунок імітації форми і забарвлення кузова.

Одним з найпопулярніших матеріалів для корпусів є пластик. Він недорогий, легко піддається обробці, можуть випускатися в будь-якій формі і кольорі, а нанести на пластик навіть складний малюнок не є проблемою. Водночас міцність цього матеріалу іноді буває недостатньою для моделей, розрахованих на складні умови їзди. Тому пластик може доповнюватися металевими елементами — зазвичай з алюмінієвого сплаву, що поєднує хорошу міцність і невелика вага. Правда, і коштують такі машинки дорожче.