Wi-Fi Direct

Олдовий стандарт зв'язку, що дозволяє смартфону та телевізору «спілкуватися» один з одним без допомоги роутера.

Wi-Fi Direct — це не найновіший стандарт бездротової передачі даних, що дозволяє домашнім гаджетам спілкуватися один з одним безпосередньо без допомоги роутера. Наприклад, щоб обмінюватися файлами, виводити на великий екран картинку зі смартфона або ретранслювати відеопотік. Зазвичай, картинка передається зі смартфона або планшета на ТВ-панель, яка й відіграє роль роутера.

Перевага зв'язку через Wi-Fi Direct в тому, що протокол підтримується у більшості сучасних телевізорів, смартфонів і планшетів (він вшитий у Android 4 версії і вище), які працюють на різних операційних системах. До того ж він дуже простий у використанні: для з'єднання потрібно включити відповідну опцію на телевізорі, після чого переключитися в смартфоні на розширені налаштування бездротової мережі, клікнути там на меню Wi-Fi Direct і вибрати потрібне ім'я мережі. Незручність полягає в деякій простоті і рудиментарності. Wi-Fi Direct не передбачає складні і витончені підключення в дусі Miracast, DLNA або AirPlay 2, що дозволяють передавати звук або зображення з декількох пристроїв і т. д. Скоріше це базовий протокол передачі даних, з якого виросли всі інші.

DLNA

Простий і гнучкий протокол для створення домашньої медіамережі з телевізором, ноутбуком, медіаприставкою або NAS-сервером. Підтримується майже в кожному телевізорі.

Першопочатково протокол DLNA був створений для максимально простої передачі медіа даних по локальній мережі за допомогою протоколу TCP/IP. Її перевага в тому, що гаджети зв'язуються між собою в загальну мережу, даючи змогу вільно обмінюватися мультимедійним контентом або файлами. Для спрощення кожному учаснику мережі присвоюється певна роль на зразок побутові мережеві пристрої (принтери, сервери тощо), мобільні пристрої (смартфони, планшети тощо) або медіаплеєри.

У базовому варіанті роль сервера зазвичай виконує комп'ютер, а клієнта — телевізор. У більш класичних варіантах DLNA-підключення мережа формує 5 – 6 гаджетів: комп'ютер, ноутбук або NAS-сервер плюс телевізор, смартфон або планшет. Рідше зустрічаються більш складні домашні системи, учасниками якої може виступати принтер і дзеркальна камера з бездротовим модулем .

Незважаючи на багаті можливості по налаштуванню мультимедійної мережі, стандарт DLNA приваблює своєю простотою. Щоб зв'язати кілька гаджетів, вам не потрібно володіти знаннями мережевого адміністратора або бродити по форумах в пошуках допомоги. Головне, щоб роутер, до якого будуть підключені інші пристрої, не відносився до мезозойської ери і підтримував технологію Universal Plug and Play. Без неї пристрої не будуть бачити один одного. Плюс найбільш гаджети повинні підтримувати DLNA. В цьому криється і головна слабкість DLNA: купа пристроїв, випущених в різний час різними виробниками, можуть відмовитися дружити один з одним, коректно з'єднуватися або приймати відеопотік з кодеком, який не підтримується.

Телевізори з підтримкою DLNA

MHL

Дещо застарілий спосіб прямого підключення смартфона до ТВ, який колись здавався зручним.

Стандарт MHL є аналогом Miracast і DLNA (прим: про них нижче), але з однією важливою відмінністю: зв'язок між мобільним пристроєм і телевізором здійснюється не по бездротовій мережі, а за допомогою кабелю. Причому, кабелю незвичайного, а спеціалізованого, який по суті є позашлюбним сином інтерфейсів HDMI і USB. Таке з'єднання дозволяє без проблем транслювати відео навіть в 4K або грати в мобільні ігри на великому екрані без можливих затримок і лагів.

У минулому MHL виглядала прогресивною технологією, однак у світі без дротів їй складно крокувати в ногу з часом. Набагато простіше передати потрібний аудіо або відео через Miracast або AirPlay, ніж морочитися з дротами. Тим паче, що дріт потрібен вузькоспеціалізований, з роз'ємами micro USB/C USB і HDMI. Також необхідно, щоб обидва пристрої підтримували технологію MHL. І з цим головна проблема, телевізорів з інтеграцією цього протоколу в продажу не так вже багато і це далеко не найновіші і найпопулярніші моделі.

Втім, певна перевага у MHL все ж є. Тим більше, що стандарт не стоїть на місці і розвивається. У 2015 році була представлена надбудова superMHL, в якій з'явилася підтримка формату HDR і роздільної здатності 8K. А крім micro USB-підключення з'явилися нові кабелі з виходами USB-C.

Телевізори з функцією MHL

Miracast

Зручний спосіб в 2 клика передати картинку з мобільного пристрою на телевізор без підключення до мережі.

Miracast можна назвати серйозно доопрацьованою надбудовою Wi-Fi Direct. Як перший справді залізний костюм Залізної Людини і нано-броня Марк 50. Miracast дозволяє ретранслювати те, що відбувається на екрані смартфона, планшета або ноутбука, на великий екран телевізора. Як по HDMI кабелю, але гнучкіше і по повітрю.

Для зв'язку декількох пристроїв зазвичай достатньо активувати цю опцію в налаштуваннях смартфона або просто натиснути іконку телевізора в мобільному плеєрі, після чого вибрати пристрій, на який буде передаватися картинка. Схожі по функціональності рішення додатково потребують ще й Wi-Fi-маршрутизатора, що викликає ряд визначених і добре відомих незручностей. Наприклад, якщо ви граєте в онлайн-гру, а хтось дивиться ТВ і якість зв'язку не дуже, то гра або відео можуть гальмувати. Для зв'язку по Miracast потрібні тільки два включених сумісні пристрої. Один (смартфон, планшет, ноутбук) відіграє роль передавача, а інший (телевізор або тв-приставка) функціонує в якості приймача. Парні пристрої спілкуються один з одним безпосередньо по захищеному каналу, не маючи потреби в роутері.

Ще одна перевага Miracast полягає в найпотужнішій сумісності: як і Wi-Fi Direct, вона вшита в ОС Android, починаючи з версії 4.2 і підтримується більшістю телевізорів і смартфонів на Android.

Телевізори з підтримкою Miracast

Chromecast

Смартфон замість ТВ-приставки.

Про Хромкаст ви напевно чули і могли переплутати його з Miracast. Якщо спростити, то обидві ці технології передачі зображення на телевізор дуже схожі між собою. Різниця в тому, що Miracast використовує Wi-Fi Direct, вміє передавати сигнал в обох напрямках і працювати без підключення до мережі. І він більше заточений під відззеркалювання зображення з телефону на телевізор, тому ви навряд чи будете постійно використовувати його в якості заміни розумній приставці.

Chromecast ж фактично замінює медіаплеєр. Якщо обидва пристрої працюють на ОС Android, то процес з'єднання спрощується буквально до кількох кліків: включили записаний на камеру відеоролик з дня народження, відкрили серіал в браузері або запустили YouTube, потім натиснули кнопку передачі (значок TV у верхньому куті плеєра), вибрали зі списку телевізор і готово. При цьому трансляція на смартфоні висить в треї, не витрачає батарею і не заважає користуватися смартфоном, перевіряти пошту або гортати стрічку інстаграма. Тим самим смартфон фактично замінює медіаплеєр. Але на відміну від Miracast, для подібного конектора необхідно стабільне підключення до інтернету.

AirPlay

Своя варіація Chromecast від Apple, але з акцентом на аудіо.

У 2017 році Apple представила другу версію протоколу AirPlay, який тепер працює, як треба. Буферизація медіаконтенту стала більш гнучкою і менш дратуючою, з'явилася купа нових можливостей для передачі даних з одного пристрою на інший і зникла необхідність в медіаплеєрі Apple TV, який виступав посередником між iPhone і телевізором. Тепер же для коректної роботи просто потрібна ТВ-панель з підтримкою Apple TV.

Дуже розширилися варіанти використання AirPlay 2. З'явилася повноцінна підтримка мультирума, можливість об'єднувати декілька пристроїв в групи відтворення, керувати контентом за допомогою екранних елементів iOS і далі за списком. Особливо порадувала фанатів компанії реалізація мультирума, коли в одній кімнаті розумна колонка грає колискову для дитини, а в залі грають Run The Jewels. І обома пристроями управляє один і той самий iPhone. Загальний сімейний плейлист Shared Up Next ― теж досить цікава штука.

Як це часто буває у Apple, перевага AirPlay 2 полягає у використанні загальної екосистеми гаджетів і простоті самої технології. Для передачі потокового відео з айфона або айпада на ТВ потрібно підключити їх до однієї мережі, запустити контент і клікнути на невелику іконку з телевізором у верхньому куті. Крім відеоконтенту на телевізор можна виводити сам екран мобільного гаджета або ноутбука, використовуючи настінну панель в якості монітора.

Телевізори з підтримкою AirPlay 2

Висновок

Як бачите, підключити смартфон до телевізора можна безліччю різних способів. І серед них немає однозначно хорошого або поганого, для одних людей вирішальним фактором буде зручність передачі аудіо і відео по повітрю (Chromecast і AirPlay), для інших пріоритетом є якість переданої картинки (тоді привіт MHL), треті ж хочуть піти далі і не просто дивитися ролики зі смартфона на великій плазмі, а об'єднати всі гаджети у віртуальну медiамережу. Тоді DLNA ваш найкращий друг.