Великі амбіції в компактному флаконі: ТОП-5 функціональних компактів

Камеру Nikon Coolpix A900 можна записати в загін компактних ультразумів — помещаясь в кишені джинсів, «мильниця» фотографує в діапазоні фокусних відстаней 24-840 мм (у 35-міліметровому еквіваленті), що охоплює практично всі потреби в зйомки найрізноманітніших сюжетів.

Хороший результат фотокамера видає при достатній кількості світла, а його ультразуму знадобиться чимало. Вся річ у тім, що Nikon Coolpix A900 використовують не саму світлосильну оптику (f/3.4-6.9), до того ж у зв'язці з невеликими фізичними розмірами сенсору (1/2.3"). У похмуру погоду або при штучному освітленні неминуче доведеться підвищувати значення світлочутливості, однак понад ISO 800 задирати їх не рекомендується щоб картинка не була зіпсована артефактами шуму. Трохи згладжує ситуацію оптичний стаб, але все одно не рятує.

Компакт наводиться на різкість з відстані в 1 см (у мінімальному положенні зума), що дозволяє використовувати його в якості інструменту для макрозйомки. Будувати кадр передбачається, відштовхуючись від зображення на дисплеї. Екран вміє нахилятися на 180° в положення «селфі», але, на жаль, не підтримує сенсорне введення. Натомість фотографу надається можливість віддаленого управління функціями камери зі смартфона з попередньо встановленим додатком Snap Bridge.

Щодо фото - і відеозйомки камера залишає після себе двоякі враження. З одного боку, їй не «завезли» підтримку зйомки в RAW, а з іншого — Nikon Coolpix A900 пише відеоролики у форматі 4К зі швидкістю 30 к/с і стереозвуком. Компенсацією за відсутність можливості фотозйомки в «сирому» форматі є повна підтримка режимів ручного керування параметрами «PASM».

Тривалість роботи компакта на одному заряді акумулятора коливається від 220 до 270 кадрів. На неї істотно впливає модуль Wi-Fi. Очікувати від камери надздібностей не варто — все ж ключовим аргументом «за» при її виборі стає 35-кратний оптичний зум, а якість зображення злегка відступає на фоні великої кратності збільшення на другий план.

Друга ітерація молодшого преміальних компактів Canon є косметичним оновленням родоначальника серії — фотокамери Canon PowerShot G9X . Спільного з нею в рази більше, ніж кардинальних змін.

Обидві версії фотоапарата використовують аналогічний дюймовий сенсор з роздільною здатністю 20 МП, зум-об'єктив 28-84 мм з плаваючою світлосилою f/2.0-4.9 і оптичним стабом у своєму арсеналі (його доповнює 5-осьова система матричної стабілізації зображення), а також 3-дюймовий сенсорний дисплей. На догоду компактності останній елемент виконаний неповоротним, що дещо ускладнює візування при фотозйомці з нестандартних ракурсів. Втім, компонувати кадр в таких випадках можна зі смартфона, попередньо підключившись до нього по мережах Bluetooth, Wi-Fi або за допомогою чипу NFC.

Нововведення у Canon PowerShot G9 X Mark II торкнулися матеріалів корпусу (замість пластику використовується метал, однак у вазі модель не додала) і типу встановленого процесора обробки зображень. Чип DIGIC 7 забезпечує кращу роботу камери на високих ISO (малошумную картинку вдається отримати під час зйомки на значеннях ISO аж до 1600-3200 одиниць) і сприяє в розгоні при фотографуванні серіями до 8 к/с. Доповнює загальну картину спритна і чіпка система автофокусування, яка працює без промахів як при денному світлі, так і в умовах недостатньої освітленості.

Прихильникам прикрашати фотознімки надається 17 встановлених творчих фільтрів, для більшості з яких доступна регулювання ступеня впливу. Але без пари ложок дьогтю в бочці з медом все ж не обійшлося — камера навряд чи порадує тривалої автономністю (заряду акумулятора ємністю 1250 мАгод вистачає на 200-220 знімків), також багатьом не сподобається мінімальна витримка 1/2000 с (в яскравий сонячний день легко отримати пересвічені знімки). Незважаючи на дані аспекти, компакт адресований на повсякденне використання тими фотографами, хто бажає завжди носити камеру з собою. А якщо його можливості не повною мірою задовольняють потреби творчих особистостей, завжди можна звернути погляд на старшого родича моделі в особі Canon PowerShot G7X Mark II .

У корпус «малятка» розміром з середньостатистичний смартфон вдалося помістити світлосильну оптику і топову «начинку», що перетворює модель відмінну кишенькову камеру на кожен день.

Серед колег по цеху Panasonic Lumix DMC-LX15 виділяє оптика з високою світлосилою f/1.4 на короткому кінці (24 мм в еквіваленті повного кадру) і f/2.8 в максимальному положенні зума (72 мм). На практиці це дає можливість фотографувати в умовах недостатньої освітленості, надмірно не задираючи налаштування ISO, а також дозволяє ефектно розмивати фон за об'єктом зйомки. До речі, зі світлочутливістю слід дотримуватись обережності, оскільки при ISO понад 800 одиниць на картинці починають проявлятися видимі шуми.

Об'єктив камери цікавий ще й тим, що в його основу вбудовані кільця зміни діафрагми і значень ISO. А на окреме колесо на корпусі фотокамери винесені функції управління витримкою (при зйомки в мануальному режимі). Інші клавіші зміни параметрів розосереджені по верхньому і заднього торцях моделі. Також ззаду знайшлося місце для 3-дюймового сенсорного дисплея, відкидного в положення «на себе» для зручності візування при зйомки селфі і запису влогов.

У серце компакта встановлена дюймова матриця зі зворотним засвіченням (20.1 МП), світлочутливість якої коливається в діапазоні ISO від 125 до 12800 (з підтримкою розширення до 80-25600 одиниць). У розпорядження фотографу надані системи 49-точкового автофокусування (не завжди швидко наводиться лише в умовах поганої освітленості), 5-осьовий стабілізації зображення (перешкоджає смазу кадру під час зйомки на критичних витягах) і підтримка запису 4К-відео з фреймрейтом 30 к/с (ролики пишуться на флешку стандарту microSD).

З цікавих функцій на борту камери особливу увагу приділено постфокусировке — можливості вибору зони різкості на готовому знімку тапом по дисплею. Нарешті, не можна не згадати підтримку зарядки батареї фотоапарата від зовнішнього акумулятора. У підсумку Panasonic Lumix DMC-LX15 можна рекомендувати тим, хто знімає або відеоблоги переріс мобільну фотографію, але не готовий миритися з громіздкими габаритами дзеркалок.

Всі п'ять поколінь серії фотокамер Sony RX100 є мало не еталоном ідеального компактного фотоапарата. Кожен новий примірник привносить свій внесок у розвиток лінійки і піднімає її на нові висоти.

У випадку з Sony RX100 V рука японських інженерів торкнулася системи автофокусування і скорострільності камери. Система наведення на різкість отримала в своє розпорядження 315 точок фокусування фазового типу, які мертвою хваткою чіпляються за об'єкт зйомки як в звичайному режимі, так і при серійної зйомки з вражаючою швидкістю до 24 к/с. По суті це вже повноцінна відеозйомка, до того ж у форматі RAW і з величезним роздільною здатністю кадру (5472x3648 пікселів).

Насправді з відеозаписом все йде набагато цікавіше: ролики записуються камерою з фреймрейтом до 1000 к/с, що геть заморожує в кадрі найбільш швидкі рухи. Якщо в пріоритет поставлено якість відеозйомки, гріх не вибрати в налаштуваннях запис у форматі 4К з такими «плюшками» для оператора, як стабілізація зображення зйомка в S-Log2 і фокус-пикинг. Звук при цьому пишеться виключно на вбудований мікрофон.

Компакт обзавівся зум-об'єктивом від Zeiss з універсальним набором фокусних відстаней 24-70 мм і найвищою плаваючою світлосилою f/1.8-2.8. Об'єктив оперізує кільце керування параметрами зйомки (діафрагмою або фокусуванням на вибір). Оптика малює чудову картинку з ефектним розмиттям фону в зоні нерізкості.

До розряду недоліків моделі можна з натяжкою віднести незручний хват в руку (через відсутність виступальних частин корпусу) і несенсорний екран. Втім, у багатьох ситуаціях зручніше користуватися висувним видошукачем, ніж дисплеєм, благо для нього знайшлося місце в компактному корпусі фотокамери. Sony RX100 V — це мініатюрний компаньйон фотографа з амбіціями серйозного фотоапарата, який дасть фору загону камер зі змінною оптикою і не обтяжить свого власника зайвою вагою.

Топова просьюмерка Fujifilm FinePix X100F відбирає хліб у багатьох кропнутих дзеркалок і бездзеркалок, причому не найгірших у своєму класі. Її секрет простий — під ефектною «обгорткою» в стилі ретро ховається передова «начинка», запозичена у флагманських фотокамер бренду Fujifilm X-T2 body і Fujifilm X-Pro2 kit .

Великий сенсор X-Trans CMOS III формату APS-C видає прекрасну картинку в більшості умов зйомки, в т. ч. на високій чутливості. Він працює у зв'язці з процесором обробки зображень X-Processor Pro. Аналогічні компоненти встановлені всередині вищезазначених топових бездзеркалок японської компанії, тому за наявності хоч зернятка таланту разом з компактом можна сміливо розраховувати на отримання високоякісних знімків в найрізноманітніших сюжетах.

Примітно, що в якості об'єктива фотокамера використовує 35-міліметровий фікс зі світлосилою f/2.0 — чи не найкращий варіант для жанру стріт-фотографії. В деяких моментах бракує лише більш широкого кута для зйомки інтер'єрів та архітектури, але тут на допомогу приходить конвертор, розширює кут огляду комплектної оптики до 75° (28 мм в еквіваленті повного кадру).

В камері є гарячий башмак для підключення аксесуарів і гібридний видошукач, обьединивший всі переваги видошукачів оптичного і цифрового типу в одному флаконі. Перемикання між різними способами візування здійснюється за допомогою ручки на корпусі. З органів управління, які спрощують фотографу життя, варто виділити джойстик для керування точкою фокусу. Компанія Fujifilm чомусь пішла таким шляхом, замість того щоб оснастити своє дітище сенсорним екраном.

Зіпсувати приємне враження про компактній фотокамері судилося не самому демократичному ціннику. Його з лишком компенсує продуманість фотоапарата в дрібницях і оригінальне позиціонування камери. Вона приносить суцільне задоволення — починаючи від зовнішнього вигляду і закінчуючи безкомпромісною якістю картинки.