Розумний ТВ: розбираємося у відмінностях між Android TV, звичайним Android і Smart TV
Ми незалежно перевіряємо товари та технології, які рекомендуємо.
Що таке Smart TV і чим він цікавий?
Спершу, до появи Android TV, для всіх розумних телевізорів використовувалася узагальнена назва Smart TV. Суть була у тому, що такий телевізор підтримує можливість підключення до інтернету по LAN або Wi-Fi, а також може використовувати різноманітні смарт-функції, які раніше загалом не були притаманні для телевізорів. Наприклад, можливість відкривати веб-сторінки за допомогою вбудованого браузера, дивитися відеоролики через фірмовий додаток YouTube, спілкуватися в Skype та ін.
Особливості Smart TV
- Залежно від конкретної моделі телевізора, Smart TV у ньому може бути як буквально підрізаним під нуль, так і досить крутим. Як правило, такі пристрої мають на борту повноцінний браузер, підтримують роботу з домашніми локальними мережами та стандартом DLNA, а також можливість інсталяції нечисленних сторонніх додатків з-поміж тих, що дозволені виробником.
- Незвичайні функції, яких немає в інших телевізорах. Приміром, деякі ТВ дають змогу під'єднати безліч популярних відеосервісів та керувати ними за допомогою єдиного додатка. У інших можна налаштувати декілька робочих столів під кожного окремого користувача. У третіх зручно реалізовані додаткові функції, як, приміром, картинки в картинці.
- Головна сила та водночас слабкість Smart TV полягає в роз'єднаності. Кожен виробник розуміє цей термін по-своєму, тому одні розумні телевізори по своїм функціональним можливостям недалеко відійшли від комп'ютерів, в інших — крок вліво, крок вправо — розстріл. А при купівлі нового телевізора від іншого виробника доведеться звикати до цілком нової операційки. Це чимось нагадує початок 2010-х на ринку смартфонів, коли Android і iOS тільки почали захоплювати ринок, Symbian ще не пішла в утиль, Blackberry все ще були переконані в успішному захоплення світу, а Samsung і Microsoft тільки починали просувати свої ОС.
- Ще одним мінусом, що викликає праведний гнів покупців, є часті та дивні рішення виробників змінити щось у звичній операційці. Наприклад, просто взяти та видалити один з додатків (привіт, Phillips і YouTube) або взагалі дистанційно заблокувати телевізор (привіт, Samsung і проблема «сірих» телевізорів).
Особливості Smart TV від Samsung, LG, Panasonic, Sony та інших компаній
Попри бурхливий розвиток Android TV, не всі виробники хочуть купувати готові рішення на стороні, воліючи натомість використовувати власні розробки. Нижче ми коротко пройдемось по найпопулярніших варіантах фірмових ОС та їх головних особливостях.
Tizen OS ― власна операційна система в телевізорах Samsung, яка відрізняється унікальним інтерфейсом і наявністю свого магазину додатків. Підтримує мультиекранний режим, передачу картинки зі смартфонів Samsung і AirPlay 2 для потокової передачі аудіо і відео з пристроїв Apple. Зручно реалізована кастомізація меню: на панель Smart Hub можна винести улюблені програми та змінювати іконки до них, а встановлені програми можна розділити на два потоки: улюблені та ті, що недавно використовувались.
Web OS ― розумний ТВ від LG, фірмовою відмінністю системи залишається використання в головному меню горизонтальних плиток для виклику програм і сервісів. В ній також можна включити багатовіконний режим, щоб дивитися відео, паралельно гортаючи вкладки в браузері або відповідаючи в месенджері. Є свій фірмовий магазин додатків, проте вибір в ньому більш ніж обмежений. Однією з відмінних рис є додаток MyChannels, що дозволяє створити список улюблених каналів для швидкого доступу.
MyHomeScreen ― власна ОС в телевізорах Panasonic, розробкою якої компанії довелося зайнятися після того, як Mozilla згорнула розробку Firefox OS. Мабуть, її головна перевага полягає в тотальній кастомізації, адже користувач може облагородити робочий стіл численними віджетами календарів, улюблених додатків та інших корисностей, які ми звикли використовувати на смартфонах та комп'ютерах. Що ще крутіше, кожен член сім'ї може створити власний робочий стіл і використовувати телевізор так, як йому довподоби.
Apple TV. Також своя телевізійна ОС є і в Apple, проте вона зустрічається лише в однойменній приставці. Її краса полягає в тотальній інтеграції зі смартфонами та планшетами від Apple, чим вона нагадує Android TV.
Крім згаданих вище платформ існують і інші рішення, на зразок Roku TV і SmartCast, але вони не особливо представлені в наших широтах.
Що таке Android TV, в чому різниця між ним і звичайним Android
Android — це усім добре відома ОС, яка перекочувала на телевізори. Зустрічається вона у двох варіантах: звичайного Android, який використовується переважно в численних ТВ-приставках та бюджетних телевізорах, що використовують відкритий вихідний код цієї операційки, та спеціального Android TV.
І якщо зі звичайним Android все більш-менш зрозуміло, то Android TV являє собою спеціальну версію Android, яка максимально оптимізована під роботу з телевізором і пультом. Систему окремо можна налаштувати на голосовий пошук та оптимізацію під конкретного користувача. Базово система має робочий стіл і пакет стандартних програм для перегляду відеоконтенту.
Зараз Android TV є найбільш швидкозростаючою операційкою для розумних телевізорів, яка, швидше за все, буде цілком домінувати на ринку через 4-5 років. Її прихильниками є такі бренди, як Sony, Philips, Xiaomi, Sharp, Hisense і безліч дрібніших компаній, яким просто не вигідно заново винаходити велосипед. А як показала історія зі смартфонами, уніфікація вкрай важлива для користувачів, адже мало кого приваблює перспектива кожен раз розбиратися з новою операційкою при купівлі нового девайса.
Плюси та мінуси Android TV
З однієї сторони, уніфікація Android TV виглядає просто чудовим рішенням. Усі телевізори на базі цієї системи працюють за схожим принципом, тому купивши нову панель на заміну старій вам не доведеться витрачати час на те, щоб звикнути до нової системи. Додатки, менюшки, інтеграція голосового помічника і загальні принципи керування залишаться тими ж. А враховуючи силу людської звички, для багатьох такий підхід відіграє важливу роль при виборі.
Також телевізор з Android TV виграє завдяки своїй простоті. Така техніка сповідує принципи «включив і забув» — від користувача вимагається просто один раз увійти у свій обліковий запис Google, щоб телевізор міг синхронізуватися з іншими пристроями, показувати актуальну історію переглядів, підписки на улюблені канали та все у цьому дусі.
Важливим фактором для багатьох користувачів також є наявність голосового помічника Google, який значно спрощує роботу з пошуком контенту та керуванням системою. Якщо ви хоч раз пробували вводити текст за допомогою пульта і віртуальної клавіатури, то розумієте, про що мова. Замість цього нам дали окрему кнопку для цієї функції (є на всіх ТВ з мультифункційним пультом), просто натисніть і скажіть, що хочете знайти. Оскільки тут використовується повноцінний пошуковик Google, ви можете не тільки шукати контент, але і робити звичайні запити в дусі «чому горять вуха» або «як приготувати піцу на сковорідці». І телевізор зачитає вам знайдену відповідь вголос.
Android TV може легко взаємодіяти зі смартфоном і показувати практично все, що на ньому відбувається. І це теж досить практична функція. Наприклад, ви можете почати дивитися якусь лекцію або інтерв'ю на YouTube зі смартфона, доки займаєтесь на кухні. Потім повернутися в зал та у два кліки перенаправити трансляцію на телевізор за допомогою технології Google Cast.
Ах так, Android TV можна використовувати як ігрову приставку. Звичайно, Sony Playstation він не замінить, проте в ігровій базі системи присутні сотні популярних ігор з Play Market, які вже адаптовані під великий екран телевізору. Як правило це прості аркади, що дають змогу керувати грою за допомогою пульта, платформери та гонки для кількох гравців у режимі split screen.
З іншої сторони — подібна ригідність не завжди виглядає настільки привабливо. Особливо, якщо ви звикли налаштувати все під себе, а перегляд контенту не обмежується одними Netflix і YouTube. По-перше, в цій системі ви не можете налаштувати робочий стіл під себе. По-друге, браузер і Play Market підстрижені під нуль: повноцінно серфити в мережі не вийде, завантажувати та встановлювати улюблені програми теж. Встановити дозволять лише специфічні ТВ-додатки типу Netflix, HBO Max, Vimeo та ігри. Але далеко не всі, які є у звичайному Play Market.
Також в Android TV вбудована штука під назвою PlayReady DRM, яка запобігає копіюванню аудіо- і відеоконтенту, захищеного авторськими правами. Тобто, любителям безкоштовного контенту залишається кілька варіантів: дивитися фільми з флешки, ретранслювати відеопотік зі смартфона або планшета (насправді це значно зручніше, ніж може здатися) або купувати ТВ-приставку з повноцінним Android.
А що зі звичайним Android?
Повноцінний Android, яким більшість з нас користується на смартфоні, у ТВ-панелях зустрічається рідко, хоча останнім часом все більше виробників бюджетних телевізорів стали використовувати Android з відкритим вихідним кодом (AOSP), просто брендуючи лаунчер. Але все одно частіше він застосовується у ТВ-приставках. Його головна перевага (як і його головний недолік) у повній свободі. Контент можна завантажувати звідки завгодно і куди завгодно, робочий стіл налаштовується як душі цього завгодно, а кастомізація не закінчується навіть на виборі розміру шрифтів.
Водночас класичний Android на ТВ-приставці ― це не найкращий варіант з точки зору зручності. По-перше, це плюс один гаджет в будинку, і ще один пульт, який постійно губиться. Питання викликає і зручність керування. Втім, якщо купити прогресивну модель з потужним процесором і аеропультом, то проблеми з незручним керуванням чи підвисаннями 4K-відео вас не торкнуться. При цьому ви отримаєте повну свободу в інтернет-серфінгу, встановленні програм, використанні соцмереж і т.д. Також приставка виграє завдяки мобільності — можна просто завантажити в її пам'ять кілька сезонів улюблених серіалів, захопити проєктор і влаштувати кінотеатр на дачі. А от телевізор з собою вже не принесеш.
Головне розуміти, що в приставці за $30 електроніка буде рівно на $30. У той час, як в сучасному телевізорі використовуються потужні процесори, які без проблем обробляють 4K-контент. І не забудьте про HDR і різноманітні алгоритми поліпшення якості картинки. Всього цього фізично не може бути в недорогій «коробочці» ТВ-приставки. Також не всі програми можуть працювати коректно, деякі взагалі не будуть запускатися. Та й зручність керування з великого екрана — питання спірне. Утім, це вже предмет цілком окремої розмови про телевізори та приставках.
Так що вибрати?
Універсальної формули, на жаль, немає. Як ви вже зрозуміли, всі варіанти мають свої плюси та мінуси, які будуть залежати від сценаріїв використання. Android TV — універсальний і простий. Зі Smart TV вибір передусім залежить від самого виробника. Той самий Tizen від Samsung в деяких аспектах виглядає цікавіше Android TV, при цьому у нього не така щільна інтеграція з сервісами Google і відверто слабкий вибір ігор. Чистий Android — це трохи інша історія, яка цікава власникам не самих сучасних панелей без Smart TV, і тим, хто віддає перевагу піратським сервісам.