Планшети: характеристики, типи, види

Операційна система (ОС), під управлінням якої працює планшет.

Найбільшою популярністю у сучасних планшетах користуються такі ОС, як Android різних версій iOS, iPadOS, а також Windows 10 і Windows 11.. При цьому у продажу можна зустріти пристрої відразу з двома ОС на борту — Android і Windows — а також рішення під управлінням інших програмних платформ. Ось більше детальний опис різних варіантів:

— Android. Безкоштовна ОС з відкритим вихідним кодом від компанії Google. Використовується практично всіма сучасними виробниками, крім Apple. Представлена на ринку в безлічі версій — зокрема, на сьогодні актуальні версії Android 7 Nougat, Android 8 Oreo (включаючи 8.1 Go Edition), Android 9 Pie, Android 10 Q, Android 10 Go Edition, Android 11 R з 11 Go Edition і Android 12. Варто врахувати, що на момент виходу пристрою могла бути встановлена одна версія ОС, а на момент продажу вона могла оновитись до сучаснішої. Функціонально дана ОС примітна насамперед повноцінною багатозадачністю і великим набором доступ...них додатків — за обома цими моментами вона перевершує як iOS, так і Windows. З іншого боку, в цілому якість Android-додатків трохи нижче, ніж в iOS, а сама система розрахована в основному на розважальне застосування (на відміну від Windows). Від початку Android має тісну інтеграцію з сервісами Google — магазином додатків і контенту Google Play, поштою Gmail, хмарним сховищем Google Диск тощо; однак можливі і винятки з цього правила. Відзначимо, що останні версії цієї ОС можна зустріти на ринку як в оригінальному вигляді, так і в одній з двох специфічних редакцій:

• Go Edition. Модифікація Android, призначена для недорогих гаджетів зі «слабкою» апаратною частиною. І сама ОС, і стандартні додатки (Assistant, Gmail тощо) у цій редакції перероблені таким чином, щоб забезпечити надійну роботу навіть при невисокій обчислювальній потужності. При цьому розробники постаралися максимально зберегти функціонал повноцінного Android — тим не менш, деякі специфічні функції в Go Edition все ж виявилися недоступні (наприклад, стандартні карти не підтримують покрокову навігацію).
• HMS. Редакція Android без сервісів Google, що застосовується в пристроях від Huawei. Через санкції США стосовно Китаю ця компанія не може повноцінно співпрацювати з Google — зокрема, використовувати сервіси Google (Google Mobile Services — GMS) у своїх гаджетах на Android. В якості заміни і були впроваджені HMS — Huawei Mobile Services. Ці сервіси включають ідентифікатор користувача Huawei ID, магазин додатків AppGallery, фірмові еквіваленти основних послуг від Google (асистент, браузер, хмарне сховище, музика/відео тощо), а також інструментарій для розробників додатків.

Що стосується окремих версій Android, то ось основні особливості актуальних у наш час варіантів:

• 7.0. Випущена в серпні 2016 року. У цій версії вперше з'явився багатовіконний режим — можливість відображення на одному екрані двох вікон з двома різними додатками — а також режим віртуальної реальності.
• 7.1. Оновлення версії 7.0, що вийшло в кінці 2016 року. Представило ряд дрібних поліпшень, пов'язаних із зовнішнім виглядом і зручністю користування.
• 8.0. Масштабне оновлення, яке вийшло в кінці літа 2017 року. З найбільш помітних нововведень — багатозадачність формату «картинка у картинці» при перегляді відео, сумісність з Bluetooth 5, підтримка додатків для VoIP (Інтернет-телефонії) на системному рівні, можливість групування повідомлень в «канали». Крім того, це перша версія Android, де з'явилася редакція Go (див. вище).
• 8.1. Оновлення, випущене в кінці 2017 року. З точки зору користувача ця версія майже не відрізняється від оригінальної 8.0, основні нововведення пов'язані з дрібними поліпшеннями і виправленням багів.
• 9.0. Оновлення, представлене в серпні 2018 року. Однією з найбільш помітних змін став зовнішній вигляд — з переробленим дизайном і розширеними можливостями з індивідуального налаштування. Крім того, в навігаційній панелі замість трьох стандартних кнопок за замовчуванням відображається лише одна («Додому»), кнопка «Назад» з'являється, лише коли вона актуальна, а список відкритих додатків виводиться переміщенням кнопки «Додому» праворуч. З інших важливих нововведень — оптимізація фонового енергоспоживання на основі фактичної частоти використання додатків, сумісність з додатковими видами біометричної ідентифікації (крім відбитка пальця) і можливість одночасного використання одним додатком відразу декількох камер.
• 10. Версія, випущена у вересні 2019 року. У цій версії був представлений розширений набір повноекранних жестів (з можливістю оптимізації в окремих додатках, зокрема, відключення жестів на певних областях екрана, щоб уникнути конфліктів), «темний» режим дисплея на рівні системи, ряд важливих оновлень безпеки (включаючи окремий стандарт шифрування для слабких пристроїв, що не підтримують формат AES на апаратному рівні), повноцінна підтримка 5G-звязку і поліпшені можливості по роботі з доповненою реальністю. Крім того, було впроваджено ряд рішень для оптимізації роботи на складаних гаджетах з гнучким екраном.
• 11.Чергове масштабне оновлення Anroid, що вийшло восени 2020 року. Найпомітніші нововведення в даній версії торкнулися повідомлень і сповіщень. Так, в сповіщеннях був створений окремий розділ «Розмови» для повідомлень, також з'явилася можливість відображення різних листувань у вигляді «бульбашки» поверх будь-якого запущеного додатку (функція Bubbles). Було розширено функціонал режиму «Не турбувати» - тепер в нього можна додати виключення для окремих листувань. Решта важливих нововведень включають системний інструмент для запису відео з екрана (зокрема з фіксацією точок дотиків), єдиний центр управління компонентами «розумного дому», швидке перемикання між відтворюючими пристроями (динамік телефону, бездротові навушники, Smart TV тощо) , вбудовану підтримку Android Auto, а також розширені можливості з управління доступом окремих додатків до тих або інших даних.

— iOS.Власна операційна система компанії Apple, застосовувана тільки в портативній електроніці цього виробника — зокрема, планшетах iPad. Основними перевагами iOS перед Android є перш за все ретельна оптимізація під конкретні варіанти апаратної конфігурації (що дає змогу досягати гарної продуктивності при відносно скромних обсягах оперативної пам'яті), загальна зручність і безпека користування, а також висока якість додатків. Крім того, оновлення iOS виходять регулярно і доступні для всіх пристроїв (за винятком відверто застарілих, які вже «не витягують» нові версії системи). З іншого боку, дана ОС не підтримує багатозадачність і є максимально закритою для користувача: зокрема, додатки можна встановлювати тільки з фірмового магазину, доступу до файлової системи немає, карти пам'яті не підтримуються в принципі.

— iPadOS. Відокремлена в середині 2019 року гілка операційної системи iOS, переоблицьована до пари великим екранам планшетів Apple. Застосовується виключно на борту «яблучних» пристроїв і характеризується високим ступенем оптимізації під конкретне «залізо». З відмінностей від мобільної версії «операційки» iOS: більш щільне розсадження іконок на робочому столі (формат 6х5), поліпшена багатозадачність, спеціальні жести для роботи з текстами, розширена функціональність файлового менеджера і браузера. Зокрема, Safari відкриває повноцінні версії веб-сайтів, а не мобільні.

— Windows. Операційна система розробки Microsoft, яка першопочатково створена під ПК і ноутбуки, однак у наш час застосовується і в планшетах. Подібні планшети вважаються в основному пристроями професійного і ділового класу, вони непогано підходять, зокрема, для навчання і регулярної роботи з документами. Актуальною зараз вважається 11 ревізія операційної системи від Microsoft, дебют якої відбувся в 2021 році. З якісних покращень у системі переробили панель задач, яка надалі розміщується по центру нижньої грані робочого столу, впровадили нові меню віджетів, зміни розміру та положення вікон (Snap), подружили «операційку» з Android-додатками. Система залишається прерогативою планшетів для роботи та навчання з підтримкою офісних та спеціалізованих програм, написаних під Windows.

— Windows+Android. Досить специфічний варіант — наявність на борту відразу двох операційних систем. Особливості Android і Windows докладно описані вище, тут же відзначимо, що їх поєднання робить планшет максимально універсальним, даючи змогу вибирати «операційку» в залежності від поточних задач. Так, для розважальних цілей — ігор, перегляду фільмів, прослуховування музики тощо — краще підходить Android; а Windows зручна в діловий та освітній сфері — зокрема, для роботи з документами і створення презентацій. З іншого боку, подібна універсальність на практиці потрібна не так часто, а сумісність відразу з двома ОС висуває підвищені вимоги до об'ємів пам'яті та деяких інших характеристик планшета. У світлі всього цього даний варіант особливого поширення не отримав.

— Harmony OS. Універсальна операційна система від Huawei, також відома під назвою Hongmeng. Забезпечує роботу широкого переліку пристроїв: техніки з екосистеми «розумного» дому, смарт-годинників, смартфонів і планшетів. Конкретно в планшетній лізі гаджетів система Harmony OS є своєрідною надбудовою поверх Android без сервісів Google. Магазин додатків для пристроїв під управлінням Harmony OS називається AppGallery.

В сучасних планшетах можна зустріти і інші ОС, крім описаних вище. Однак це досить рідкісні і специфічні системи, які не отримали значного поширення.

— Діагональ дисплея. Розмір екрана по діагоналі; традиційно вказується в дюймах. Більш великі екрани зручні як в перегляді, так і в сенсорному управлінні. З іншого боку, цей параметр безпосередньо впливає на розміри, енергоспоживання і ціну всього планшета (збільшення ціни нерідко пов'язано ще й з тим, що для більшого екрана бажана також більша роздільна здатність). Найкомпактніші сучасні планшети мають екрани на 7 дюймів; багато з них схожі на дещо збільшені смартфони. Розміри в 8 дюймів і 9 дюймів можна вважати середніми. 10-дюймова і 11-дюймова діагональ — це досить великий показник для планшета споживчого класу; а екрани в 12" і більше характерні в основному для моделей професійного рівня.

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана в планшеті — розмір матриці в точках (пікселях) по горизонталі і вертикалі. Чим вище роздільна здатність дисплея — тим більш чітке, деталізоване і згладжене зображення він здатний відтворити. Висока роздільна здатність особливо важлива для дисплеїв з великою діагоналлю. Водночас вона помітно позначається на вартості — як через високу ціну самих екранів, так і через підвищені вимоги до продуктивності системи.
За роздільною здатністю екрани в сучасних планшетах умовно ділять на три категорії. Найскромніша — ...f="/ua/list/30/pr-4538/">HD, в неї входять дисплеї, які мають розмір по меншій стороні не менше 720 пікс і не більше 900 пікселів. До Full HD відносять рішення з меншою стороною від 1080 до 1280 пікс; а всі матриці, де розмір цієї сторони перевищує 1280 пікс, входять вже в категорію Quad HD і вище.

— PPI. Абревіатура від «points per inch», тобто «точок (пікселів) на дюйм». Цей параметр визначає, скільки пікселів розташовується на лінії довжиною в 1 дюйм (2,54 см), проведеній по горизонталі або вертикалі екрана; він безпосередньо залежить від роздільної здатності і розміру дисплея. В цілому чим більше значення PPI — тим більш чіткою, згладженою і, відповідно, якісною буде картинка на екрані. А при певній щільності пікселів людське око взагалі перестає розрізняти окремі точки, сприймаючи повністю згладжене зображення.

— Тип матриці. Технологія, за якою виготовлений дисплей планшетного ПК. На сьогоднішній день використовуються матриці таких типів:

• — TN-Film (Twisted Nematic+Film). Найстаріша з сучасних технологій виготовлення рідкокристалічних екранів. Такі матриці відрізняються малим часом відгуку, але мають невеликі кути огляду, і забезпечують відносно невисоку якість зображення. Деякий час вони були досить популярні завдяки невисокій вартості, однак на сьогоднішній день практично зійшли зі сцени через розвиток і здешевлення більш прогресивних технологій.
• — IPS (In Plane Switching). Такі матриці характеризуються відмінною передачею кольору, в тому числі і чорного кольору, і широкими кутами огляду. Першопочатково вони мали досить великий час відгуку і коштували дорого, проте останнім часом з'явилося безліч вдосконалених версій IPS, більше «швидких» і при цьому недорогих. Завдяки цьому даний тип матриці набуває все більшого поширення — навіть серед планшетів бюджетного класу.
• — PLS (Plane to Line Switching). Тип матриці, розроблений інженерами компанії Samsung як недорога і більш якісна альтернатива оригінальній IPS, з підвищеною яскравістю і контрастністю. З низки причин застосовується переважно в пристроях середнього і вищого цінового діапазону.
• — LTPS (Low Temperature Poly Silicon). Технологія виробництва TFT-дисплеїв з використанням кремнію. Показники яскравості, контрастності і кутів огляду на рівні екранів вироблених на основі IPS. Ключовою особливістю даної технології є можливість вбудовування управляючої електроніки прямо в екран, але при цьому дані дисплеї залишаються легкими й тонкими. Така технологія досить дорога у виробництві, але за рахунок того що не потрібно використовувати додаткові чипи для управління зображенням, ціна кінцевих пристроїв знаходиться на прийнятному рівні.
• — MVA. Абревіатура від «Multi-domain Vertical Alignment». Один з найпопулярніших на сьогоднішній день різновидів технології VA. Є свого роду перехідним варіантом між TN-film і IPS (див. вище), поєднуючи ряд переваг обох типів. З одного боку, MVA-матриці забезпечують досить якісну передачу кольорів і глибокий чорний колір, з іншого — час відгуку в них набагато нижче, ніж в TN-film. У той же час подібні екрани не позбавлені недоліків: при строго перпендикулярному погляді відтінки чорного можуть «змазуватися» і зливатися, а колірний баланс в цілому відчутно залежить від кута огляду. В планшетах не отримала широкого розповсюдження.
• –AMOLED. Абревіатура від «Active Matrix Organic Light Emitting Diode», тобто активна матриця на органічних світлодіодах. На відміну від більшості інших типів екранів AMOLED-матриця сама по собі є джерелом світла і не потребує окремого підсвічування, що відчутно знижує енергоспоживання. При цьому такі екрани характеризуються високою якістю контрастності і кольоропередачі, а зображення на них добре видно навіть при яскравому зовнішньому освітленні. Головними недоліками AMOLED є складність у виробництві (як наслідок — висока ціна), а також схильність до нерівномірного зносу («вигорання») пікселів при тривалій роботі на високій яскравості, що може порушити кольоропередачу. З іншого боку, довести дисплей до такого зносу вельми складно, а виробники AMOLED-матриць постійно працюють над новими модифікаціями технології, покликаними усунути зазначені недоліки.
• — Super AMOLED. Допрацьована і вдосконалена версія технології AMOLED, створена компанією Samsung; компанія LG випускає такі екрани під маркою Ultra AMOLED. Одним з ключових поліпшень даної технології стало те, що в Super AMOLED екранах сенсорний шар вбудовується прямо в дисплей (а не робиться окремим). Це позитивно позначилося як на якості кольоропередачі і яскравості зображення, так і на точності і швидкості роботи сенсорів. Крім того, екрани цього типу на 20 % яскравіше оригінальних AMOLED, на 80 % менше виблискують і споживають на 20 % менше енергії.
• — Super Clear TFT. Технологія, створена Samsung спільно з Sony як альтернатива Super AMOLED дисплеям (попит на які виявився настільки високим, що у виробників просто не вистачило потужностей на випуск потрібної кількості). Створена на основі звичайної TFT з деякими поліпшеннями і доповненнями; за якістю зображення дещо програє Super AMOLED, але ненабагато, зате виробництво Super Clear TFT значно дешевше і простіше.
• — OLED. Різні різновиди матриць, заснованих на органічних світлодіодах. За такими особливостями, як кольоропередача, контраст, енергоспоживання, такі екрани аналогічні описаним вище AMOLED; відмінності можуть полягати в дрібних деталях технології. В цілому OLED-дисплеї є досить прогресивними, вони зустрічаються переважно в топових моделях планшетів.

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. У той же час варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним планшетом, цілком достатня для більшості завдань; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється в основному для екранів, здатних видати понад 60 Гц. Така висока частота розгортки може стати в нагоді в іграх і деяких інших завданнях, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— Скло Gorilla Glass. Спеціальне загартоване скло, що застосовується для покриття дисплеїв в сучасних гаджетах, включаючи планшети. Відрізняється підвищеною стійкістю до подряпин і ударів; а от конкретні властивості покриття Gorilla Glass залежать від його версії. Цей параметр також може уточнюватися в характеристиках планшета; ось найбільш актуальні на сьогодні версії:

• Gorilla Glass v3. Випущена в 2013 році, проте все ще зустрічається в сучасних пристроях. Це пов'язано насамперед з видатною стійкістю до подряпин: за цим показником третя версія «горили» залишалася неперевершеною аж до 2020 року (причому Gorilla Glass Victus, яка перехопила першість, в планшетах поки практично не використовується)
• Gorilla Glass v4. Покриття, створене в 2014 році. Основний акцент при розробці був зроблений на стійкості до ударів, завдяки чому цей показник, у порівнянні з попередньою версією, збільшився вдвічі (при товщині скла всього в 0,4 мм). А ось стійкість до подряпин дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Версія, представлена в 2016 році. Стійкість до ударів, в порівнянні з попередником зросла в 1,8 разів, завдяки чому таке скло залишається цілим в 100 % випадків падіння з висоти 1,2 м (на рівну тверду поверхню) і в 80 % випадків падіння з висоти 1,6 м. Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.

Максимальна яскравість у нитках, що забезпечується екраном планшета.

Чим яскравіший дисплей, тим більш читабельним залишається на ньому картинка під інтенсивним зовнішнім освітленням. Також висока яскравість є важливою для коректного відображення HDR-контенту. Однак великий запас за цим показником позначається на вартості та енергоспоживання екрану. Виробники можуть вказувати стандартне, максимальне та пікове значення яскравості. При цьому між максимальною та піковою яскравістю не можна поставити знак рівності. Перша означає здатність екрана видавати зазначену яскравість по всій його площі, тоді як пікова — на обмеженій ділянці та нетривалий час (в основному для HDR-контенту).

Цей параметр показує, яка частина площі передньої панелі планшета припадає на дисплей. Чим вище співвідношення дисплей/корпус — тим більш тонкими є рамки і тим планшет компактніше (при тій же діагоналі), тим витонченіше і естетичніше виглядає. Також цей показник важливий при утриманні планшета двома руками відразу (наприклад, в іграх): тонкі рамки дають змогу далі дотягуватися пальцями, не знімаючи рук з пристрою.

Сертифікація дисплея планшета на предмет безпечного рівня випромінювання синього світла і частоти мерехтіння панелі. Наявність сертифіката TÜV Rheinland підтверджує комфортність екрану для очей.

TÜV Rheinland – великий міжнародний концерн зі штаб-квартирою в німецькому Кельні, що надає широкий перелік аудиторських послуг. Фахівцями компанії був розроблений і затверджений ряд тестів на відповідність екранів мобільних пристроїв, моніторів і телевізорів необхідному рівню захисту очей від шкідливого впливу випромінювання дисплеїв на зір користувача по той бік екрану. Авторитетна думка TÜV Rheinland користується повагою в техноком'юніті. Сертифікати цього органу видаються успішно випробуваним зразкам електроніки за впроваджувані технології фільтрації синього світла і зниження мерехтіння екранів.

Назва моделі процесора, встановленого в планшеті.

Процесор є «серцем» пристрою, саме він відповідає за виконання всіх обчислювальних операцій, необхідних для нормальної роботи, і багато в чому визначає загальну швидкодію. Крім того, з характеристиками процесора пов'язаний також такий важливий для портативної електроніки фактор, як енергоспоживання.

Основні характеристики процесора (архітектура, частота, кількість ядер) переважно вказуються виробником у загальних офіційних даних по планшету; однак цими показниками справа не обмежується. Знаючи ж назву конкретної моделі процесора, Ви легко можете знайти детальні дані щодо нього, в т. ч. і порівняння з іншими моделями

Тактова частота процесора, встановленого в планшеті, фактично — максимальна кількість операцій, що виконується одним ядром процесора за секунду. Цей показник важливий для швидкодії системи, однак сама по собі висока тактова частота ще не гарантує швидкості. Фактична швидкість роботи процесора залежить також від його архітектури, кількості ядер і багатьох інших особливостей, а загальна швидкість роботи пристрою — ще й від об'єму «оперативки», встановленої ОС тощо. Тому нерідкі ситуації, коли потужні прогресивні планшети мають меншу частоту CPU, чим більш скромні моделі.

Кількість окремих ядер, яка передбачена в процесорі планшета.

Ядром називають частину процесора, що забезпечує виконання одного потоку команд. Відповідно, чим більше ядер — тим більше потоків одночасно може обробляти процесор і тим вища його продуктивність (за інших однакових умов). З іншого боку, велика кількість ядер не завжди є показником високого класу процесора й планшета загалом. По-перше, фактична швидкодія чипу залежить від багатьох інших чинників, і прогресивні двоядерні процесори часто «обходять» недорогі чотириядерні. По-друге, розвиток і здешевлення технологій призвело до того, що прості чотириядерні CPU стали цілком доступні навіть для бюджетних пристроїв. І навіть восьмиядерні процесори, які свого часу були однозначною ознакою прогресивних моделей, усе частіше зустрічаються в досить недорогих планшетах; те саме можна сказати про процесори з 10 ядрами, які з'явилися відносно недавно. Щоправда, варто відзначити, що у подібних чипах ядра можуть поділятися на основні (з високою продуктивністю) й додаткові (застосовуються в задачах, які не потребують потужності). Наприклад, 8 ядер можуть бути поділені на 4 основних і 4 додаткових ядра. Однак такий поділ нерідко є не недоліком, а перевагою: велика кількість повноцінних ядер на практиці потрібна вкрай рідко, а знижена потужність дає можливість економити енергію і покращує автономність.

Модель відеокарти, встановленої в планшеті. Відеокарта в таких пристроях є не окремим пристроєм, а частиною процесора; тим не менш, вона все одно має чітку спеціалізацію і відповідає за графіком.

Відповідно, від характеристик відеоприскорювача безпосередньо залежать графічні можливості планшета. В теорії, знаючи назву, можна знайти детальні характеристики відеокарти, огляди, результати тестів та іншу інформацію і оцінити, наскільки вона підходить саме вам. Водночас, здебільшого вникати в такі подробиці нема чого — всі компоненти системи, включаючи відеокарту, зазвичай підбираються з таким розрахунком, щоб відповідати загальним класу планшета і необхідним для цього класу можливостям.

Об'єм оперативної пам'яті (RAM), встановленої в планшеті. Ця пам'ять використовується при безпосередньому обробленні даних, а тому її об'єм є одним з основних показників швидкодії та потужності системи. Правда, варто враховувати, що оптимальна кількість RAM сильно залежить від використовуваної ОС — різні системи і навіть різні версії однієї «операційки» можуть сильно розрізнятися за споживаними ресурсами. Але моделі на одній ОС цілком можна порівнювати між собою за кількістю оперативної пам'яті.

Що стосується конкретних значень, то показники в 1 ГБ і менше в наш час однозначно є ознакою планшета початкового рівня. 2 ГБ і 3 ГБ можна назвати середніми значеннями, 4 ГБ і 6 ГБ — вище середнього, а в найбільш прогресивних моделях може встановлюватися 8 ГБ, а то і 16 ГБ (або навіть більше) оперативної пам'яті.

Об'єм власного вбудованого накопичувача планшета. Чим він більший — тим більше інформації (програм, ігор, фільмів, фотографій тощо) можна зберігати на планшеті, не вдаючись до змінних носіїв, переписування на інші пристрої і т. ін. Водночас кількість вбудованої пам'яті помітно позначається на вартості. Тому деякі моделі випускаються в декількох варіантах, що розрізняються виключно по місткості накопичувача. А різноманітність вбудованої пам'яті досить таки широко: від 16 ГБ до 1024 ГБ зі збільшенням у 2 рази (32 ГБ, 64 ГБ, 128 ГБ, 256 ГБ, 512 ГБ).

Варто враховувати, що в даному пункті вказується загальний об'єм вбудованої пам'яті. Операційна система і встановлені за замовчуванням програми теж мають у ній місце; тому фактично доступний користувачеві об'єм накопичувача неминуче буде менше спільного.

Багато планшети дають змогу доповнити вбудований накопичувач картами пам'яті (див. нижче). Такі карти коштують відносно недорого, проте працюють значно повільніше, а можливості роботи з ними можуть обмежуватися виробником — наприклад, не всі планшети з цією функцією дають змогу установку додатків на знімний носіях.

Слот, що дозволяє встановлювати в планшет змінні карти пам'яті; деякі моделі навіть першопочатково комплектуються такою картою.

Знімний носій може стати непоганим доповненням до вбудованої пам'яті. Особливо зручно зберігати на ньому документи, музику, відео і фото: карти пам'яті працюють повільніше вбудованих накопичувачів і далеко не кожен планшет дозволяє встановлювати на них додатки, а ось для мультимедіа і документів ці моменти не критичні. Крім того, карти обходяться дешевше в перерахунку на гігабайт об'єму, а ємність такого носія користувач може вибрати на свій розсуд.

Переважна більшість планшетів використовує карти у форм-факторі microSD. Існує кілька типів таких карт (microSD, microSDHC, microSDXC), і далеко не всі вони взаємно сумісні. Це потрібно враховувати при пошуку карти пам'яті під планшет.

Найбільший об'єм карти пам'яті, з якої планшет здатний коректно працювати. Детальніше про самих картах див. «Слот для карт пам'яті»; тут же відзначимо, що місткі носії часто використовують передові технології, які не підтримуються ранніми моделями, а іноді у планшетів просто не вистачає потужності на обробку великих масивів даних. Тому для зручності вибору в нашому каталозі і вказується максимальний підтримуваний об'єм.

На практиці бувають випадки, коли деякі пристрої можуть перевищувати заявлені характеристики — наприклад, працювати з 8-ГБ носієм при заявлених 4 ГБ максимального об'єму. Однак варто орієнтуватися саме на офіційні дані, оскільки при їх перевищенні нормальна робота з картою не гарантована.

Результат, показаний пристроєм при проходженні тесту продуктивності (бенчмарка) AnTuTu Benchmark.

AnTuTu Benchmark являє собою комплексний тест, розроблений спеціально для мобільних пристроїв, насамперед смартфонів і планшетів. При перевірці він враховує ефективність роботи процесора, пам'яті, графіки і систем введення-виведення, забезпечуючи таким чином досить наочне враження про можливості системи. Чим краще результат — тим більша кількість балів видається за підсумками. А планшети, які набрали більше 200000 можна віднести до найкращих моделей за версією Antutu.

Як і будь-який бенчмарк, цей варіант не дає абсолютної точності; детальніше про похибки вимірювання див. п. «3DMark Gamer's Benchmark».

Результат, показаний пристроєм при проходженні тесту продуктивності (бенчмарка) 3DMark gamer's Benchmark.

3DMark — це серія тестів, першопочатково призначених для перевірки графічної частини пристрою на продуктивність; пізніше до цих тестів додалася перевірка можливостей процесора. Тестування здійснюється насамперед з точки зору ефективності в іграх (власне, сам бенчмарк описують як «гру без можливості вплинути на процес»), однак враховуючи, що сучасні ігри можуть мати дуже високі вимоги, 3DMark є досить наочним інструментом для оцінки загальної продуктивності системи. А оскільки останні версії тіста зроблені кросплатформним, він дає можливість ще й порівнювати між собою пристрої під різними ОС і навіть різних класів (наприклад, смартфони з планшетами). Чим більше балів отримала з цього тесту та чи інша модель — тим вона продуктивніше.

Варто зазначити, що результати будь-якого бенчмарку зазвичай є досить приблизними, оскільки вони залежать від багатьох факторів, не пов'язаних безпосередньо з системою — починаючи від завантаженості пристрою сторонніми програмами і закінчуючи температурою повітря при тестуванні. Обумовлена цими чинниками похибка становить зазвичай близько 5-7%; тому говорити про істотному розходженні між двома моделями можна лише в тому випадку, якщо різниця в показниках виходить за межі цієї похибки.

Результат, показаний пристроєм при проходженні тесту продуктивності (бенчмарка) Geekbench.

Geekbench являє собою спеціалізований бенчмарк, призначений для процесорів, а з версії 4.0 (2016 рік) застосовується ще й для графічних прискорювачів. Втім, в характеристиках портативних гаджетів зазвичай наводяться саме дані по CPU. Під час тестування Geekbench імітує навантаження, що виникають при виконанні реальних завдань, і враховує можливості одного ядра, так і ефективність одночасної роботи кількох ядер. Завдяки цьому підсумкові результати непогано характеризує можливості процесора в повсякденному використанні. Крім того, тест є кросплатформним і дозволяє порівнювати між собою CPU різних пристроїв (смартфонів, планшетів, ноутбуків, ПК)

Варто відзначити, що еталоном в Geekbench є процесор Intel Core i7-6600U на 2,60 ГГц, чия продуктивність оцінюється в 4000 балів.

Можливість роботи планшета в мобільних мережах стандарту GSM.

Цей стандарт зв'язку вважається застарілим, проте все ще використовується в деяких країнах в якості основного; крім того, GSM-модулі зазвичай сумісні з мережами 3G (UMTS) і LTE. В планшетах дана функція звичайно використовується для здійснення голосових дзвінків — швидкість передачі даних у мережах GSM дуже невисока, і про комфортний Інтернет-серфінг або відеозв'язку мови зазвичай не йде.

Тип SIM-карти, використовуваної в планшеті з GSM-модулем, описує перш за все її форм-фактор.

— nano-SIM. Найбільш мініатюрний форм-фактор класичних (змінних) SIM-карт — 12х9 мм. В таких картах рамки обрізані практично «під самий чип», так що далі зменшувати традиційні «сімки», по суті, нікуди. З'явився цей стандарт ще в 2012 році, проте до цих пір він є надзвичайно поширеним.

— e-SIM. SIM-карта цього типу являє собою електронний модуль, який вбудований прямо в апарат і не передбачає заміни. Для авторизації в мережі мобільного оператора потрібно внести в e-SIM відповідні налаштування; при цьому подібні модулі здатні зберігати відразу кілька наборів налаштувань, що дає змогу з легкістю перемикатися між різними операторами — не потрібно возитися з фізичною заміною SIM-карти, досить змінити профіль в налаштуваннях. Ще одна перевага подібних модулів – компактність. Однак перед покупкою телефону з e-SIM не завадить уточнити, чи підтримується ця технологія вашим мобільним оператором — навіть в наш час далеко не всяка мережа сумісна з подібними модулями.

Кількість SIM-карт, які можна одночасно встановити в планшет. Більшість сучасних моделей з «мобільними» можливостями працюють з однією картою, у цьому випадку кількість SIM-карт в нашому каталозі не вказується. Однак є варіанти і на два слоти — це дозволяє використовувати в одному пристрої два номери одночасно. Головна зручність при цьому полягає в тому, що для вибору між двома варіантами підключення вам не доведеться кожного разу міняти карту в планшеті (при цьому ще й ризикуючи втратити невживану). А можливість вибору може виявитися далеко не зайвою з урахуванням того, що різні оператори пропонують різні стандарти зв'язку, області покриття та умови оплати.

Слоти в «многокарточном» планшеті можуть бути розраховані як на один стандарт зв'язку, так і на різні — наприклад, один слот під GSM, другий під 3G. Є й варіанти з підтримкою декількох стандартів на одному слоті — наприклад, GSM/3G+GSM. Також варто відзначити, що наявність модулів мобільного зв'язку далеко не завжди дозволяє здійснювати телефонні дзвінки; це стосується і моделей на декілька SIM-карт.

— 3G. Підтримка модемом мобільних мереж третього покоління (3G). Зазвичай мається на увазі робота в мережах UMTS (розвиток стандарту GSM); в залежності від технологій передачі даних, що підтримуються мережею і самим планшетом, максимальна швидкість підключення може варіюватися від 2 до 70 Мбіт/с. Це можна порівняти зі швидкістю наземних каналів підключення до Інтернету, завдяки чому 3G-зв'язок можна з комфортом використовувати для вебсерфінгу, завантаження файлів, перегляду потокового відео, відеозв'язку тощо. У багатьох моделях доступні і класичні голосові дзвінки на мобільні і міські номери; найчастіше це пристрої з невеликою діагоналлю, що дає змогу тримати планшет у вуха на зразок звичайного телефону.

— 4G ( LTE). Підтримка планшетом мобільного зв'язку 4 покоління — 4G (LTE). Такий зв'язок забезпечує швидкість передачі даних до 173 Мбіт/с за офіційною специфікації (1 Гбіт/с в перспективі), що дає навіть ще більший комфорт при Інтернет-серфінгу і інших подібних завданнях, ніж в мережах 3G. У багатьох LTE-планшетах доступні і класичні голосові дзвінки на мобільні і міські номери; найчастіше це пристрої з невеликою діагоналлю, яка дає змогу тримати планшет у вуха на зразок звичайного телефону.

Варто враховувати, що впровадження LTE по різним країнам і навіть регіонам йде нерівномірно, тому перед покупкою планшета з таким модулем не завадить уточнити наявність покриття.

— <...a href="/ua/list/30/pr-41265/">5G. Подальший, після 4G, розвиток стандартів мобільного зв'язку. В офіційних специфікаціях цього покоління заявлена пікова швидкість 20 Гбіт/с на прийом і 10 Гбіт/с на передачу, гарантована швидкість прийому і передачі (при високому завантаженні мереж) в 100 та 50 Мбіт/с відповідно, а також ряд рішень, спрямованих на підвищення надійності і загальної якості зв'язку. Набір таких рішень включає, зокрема, багатоелементні антенні решітки (Massive MIMO) і технології формування спрямованого променя (Beamforming) на базових станціях, а також можливість прямого зв'язку між абонентськими пристроями. При всьому цьому даний стандарт дає змогу знизити енергоспоживання в порівнянні з попередниками.
Окремо варто торкнутися чуток про шкоду 5G-зв'язку для здоров'я. Згідно з сучасними науковими даними, такий зв'язок не представляє небезпеки для організму людини, а згадані чутки являють собою конспірологічні теорії, що не підтверджуються ніякими вагомими аргументами.

Найпрогресивніший стандарт Wi-Fi, підтримуваний планшетом.

Наявність Wi-Fi є обов'язковим для сучасних планшетів. Цей інтерфейс може використовуватися як для підключення до локальних мереж або Інтернету (через домашній роутер, громадську точку доступу тощо), так і для прямого зв'язку з іншими пристроями (наприклад, дистанційного управління фотоапаратом або трансляції відео на телевізор). А планшети з модулями 3G/LTE (або з можливістю підключення зовнішнього стільникового USB-модема) здатні працювати ще й в ролі точки доступу, «роздаючи» мобільний Інтернет на інші девайси з Wi-Fi.

Від стандарту Wi-Fi залежить насамперед максимальна швидкість передачі даних (фактична швидкість, зазвичай, значно нижче). Найскромніший з актуальних в наш час стандартів Wi-Fi 3 (802.11 g) дає швидкість до 54 Мбіт/с, проте він вважається застарілим і як основний зустрічається вкрай рідко. Значно більшого розповсюдження отримали Wi-Fi 4 (802.11 n) зі швидкістю до 300 Мбіт/с, і Wi-Fi 5 (802.11 ac) (до 6,77 Гбіт/сек). А відносно недавно з'явилися пристрої з підтримкою Wi-Fi 6 (802.11ax), де швидкість підключення досягає 10 Гбіт/с, до того ж впроваджено ряд рішень для оптимізації одночасної роботи декількох пристроїв на одному роутері.

Окремо зазначимо, що, крім прямо вказаного стандарту Wi-Fi, сучасні планшети зазвичай підтримують і ряд більш ранніх версій. Цей же принцип використовується в біл...ьшості Wi-Fi обладнання, так що з сумісністю за версіями, зазвичай, проблем не виникає.

Версія Bluetooth, підтримувана планшетом.

Сам по собі Bluetooth являє собою технологію прямої бездротового зв'язку між різними електронними пристроями. Вона може застосовуватися для різних цілей, зокрема обміну файлами з іншим Bluetooth-пристроєм (ноутбуком, мобільним телефоном), підключення бездротових навушників та гарнітур, периферійних пристроїв (клавіатур, мишей) тощо. Зв'язок Bluetooth не потребує знаходження обох пристроїв в зоні прямої видимості і стійка при їх переміщенні в межах зони дії. Дальність дії і додаткові можливості залежать від версії підключення:

• 2.0. Найбільш рання з варіацій Bluetooth, використовуваних у сучасних планшетах. Забезпечує швидкість передачі даних близько 2,1 Мбіт/с.
• 2.1. Ця версія відрізняється від 2.0 рядом поліпшень: посиленою безпекою, зменшеним енергоспоживанням і сумісність з технологією NFC.
• 3.0. Дана версія являє собою комбінацію з модуля Bluetooth 2.1 і високошвидкісної надбудови, що дає можливість передавати дані зі швидкістю до 24 Мбіт/с. Завдяки цьому з'єднання здатне автоматично підлаштовуватися під ситуацію: для невеликих об'ємів даних використовується повільний канал, що не споживає багато енергії, а для великих об'ємів — швидкісна частина.
• 4.0. Версія, представлена в червні 2010 року. Вона примітна тим, що поєднує три протоколи: класичний, швидкісний і BLE (з низьким енергоспоживанням). Останній є найбільш економічним на момент випуску — енерг...оспоживання настільки мало, що батарейки-«таблетки» CR2032 вистачає на кілька років роботи. Швидкість передачі даних по протоколу BLE — до 1 Мбіт/с. За класичним і високошвидкісним протоколом Bluetooth 4.0 практично аналогічна версії 3.0 (див. вище).
• 4.1. Розвиток описаної вище версії 4.0. Одним з ключових поліпшень стала оптимізація спільної роботи із стільниковими модулями LTE — щоб уникнути взаємних перешкод. Крім того, з'явилася можливість роботи Bluetooth-пристроїв одночасно в декількох ролях (наприклад, для трансляції аудіо гарнітуру і дистанційного управління іншим пристроєм).
• 4.2. Наступне, після 4.1, ключове оновлення стандарту Bluetooth. Представило ряд ключових нововведень для роботи в «Інтернеті речей» (Internet of Things), а також загальні поліпшення швидкості і перешкодозахищеності.
• 5.0. Версія Bluetooth 5.0, представлена в 2016 році. Загалом продовжила тенденцію, задану стандартом 4.2, має ще більш великі можливості по роботі з «Інтернетом речей». Зокрема, в протоколі Bluetooth Low Energy (див. «4.0» вище) з'явилася можливість збільшувати швидкість передачі даних вдвічі (до 2 Мбіт/с) ціною зменшення дальності, а також збільшувати дальність вчетверо ціною зменшення швидкості; крім того, був введений ряд поліпшень, які стосуються одночасної роботи з великою кількістю підключених пристроїв.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, у цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра, що може стати в нагоді при пошуку різних аксесуарів — наприклад, Bluetooth-навушників або бездротового геймпада.
• Bluetooth v 5.2. Наступне, після 5.1 оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями цієї версії стали ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.

NFC — технологія бездротового зв'язку на малих відстанях (до 10 см). Чип NFC може працювати і як активний зчитувач, і зчитувальна мітка, завдяки чому можливості даного стандарту досить великі. Ось кілька варіантів застосування NFC, що зустрічаються в планшетах:

• — Пряма передача файлів на інший пристрій.
• — Автоматичне з'єднання по Wi-Fi або Bluetooth при піднесенні до іншого пристрою (користувачеві потрібно лише підтвердити підключення).
• — Розпізнавання безконтактних міток, наприклад, на ярликах і цінниках товарів (для здійснення покупок або їх обліку), на кредитних картках (для роботи з банківськими програмами), на проїзних і т. ін. Деякі виробники також випускають спеціальні універсальні мітки для своїх NFC-пристроїв, планшет можна запрограмувати на вчинення певної дії (наприклад, запуск програми) при зчитуванні конкретної мітки.
• — Безконтактні платежі — в магазинах, оплата проїзду і т. ін. (втім, в планшетах цей варіант зустрічається рідше, ніж у смартфонах)

Конкретний функціонал NFC залежить як від моделі планшета, так і встановленого на ньому програмного забезпечення (ПЗ).

DLNA (Digital Living Network Alliance) — стандарт, що дозволяє об'єднувати різні види домашньої електроніки і побутової техніки в єдину мережу для обміну контентом і управління. У такій мережі можна, наприклад, дивитися відео з жорсткого диска, підключеного комп'ютера, керувати відтворенням фільму за допомогою смартфона або планшета і навіть отримувати і виводити на екран телевізора повідомлення від кухонної техніки (наприклад, мікрохвильові печі та холодильника). Підключення може здійснюватися як провідним, так і бездротовим способом (Wi-Fi), а сумісність пристроїв не залежить від їх виробників — єдиною умовою є відповідність стандарту DLNA.

Наявність в планшеті інфрачервоного (ІЧ) порту — у вигляді характерного «вічка», зазвичай на одному з торців. У сучасних моделях основним і, по суті, єдиним призначенням цієї функції є дистанційне керування телевізорами та іншої побутової електронікою. Для цього потрібно відповідне додаток, воно може поставлятися в комплекті з пристроєм або встановлюватися окремо. Зазначимо, що подібні додатки випускають багато виробників побутової техніки — причому не під конкретну модель планшета, а під певну ОС. На практиці це означає, що більшість моделей з ІЧ-портами цілком універсальні і можуть використовуватися з різними марками дистанційно керованої техніки.

— microUSB. Зменшена версія USB-роз'єму, що широко застосовується в сучасних планшетах як універсальний інтерфейс. MicroUSB використовується насамперед для зарядки батареї і для підключення пристрою до комп'ютера, а при підтримці USB OTG до нього ж підключаються флешки та інші аксесуари (зрозуміло, для роботи з повнорозмірним USB-штекером в цьому разі буде потрібен перехідник). Даний роз'єм поступово замінюється більш зручним і прогресивним USB C (див. нижче), однак до повного зникнення microUSB ще дуже далеко.

— USB C. Порівняно новий тип USB-порту, в планшетах застосовується в основному як спадкоємець microUSB (див. вище). Має схожі розміри, однак відрізняється за конструкцією роз'єму — вона двостороння, що дає змогу підключати штекер будь-яким боком. За застосуванням даний інтерфейс також аналогічний microUSB, з поправкою на те, що в USB C нерідко зустрічається підтримка прогресивного стандарту USB 3.2 gen2, який забезпечує швидкість до 10 Гбіт/с. Крім того, через такий роз'єм простіше реалізувати швидку зарядку — деякі технології такої зарядки першопочатково створювалися під USB C.

— USB4. Високошвидкісна ревізія інтерфейса USB, представлена ​​в 2019 році. Вона використовує тільки симетричні роз'єми типу USB C і не має власного формату даних – натомість подібне підключення використовується для передачі інформації відразу за декількома стандарт...ами: USB 3.2 і DisplayPort як обов'язкові, а також PCI-E як опція. Інша особливість полягає в тому, що USB4 базується на протоколі Thunderbolt. Також варто відзначити, що дана ревізія USB допускає підключення пристроїв «ланцюжком» (daisy chain) і за замовчанням підтримує технологію Power Delivery, що дає змогу оптимізувати процес заряджання зовнішніх гаджетів (за умови, що в них також реалізована ця технологія).

Максимальна швидкість передачі даних у такого роз'єму має бути не нижче 10 Гбіт/с, фактично ж нерідко зустрічаються варіанти на 20 Гбіт/с і навіть 40 Гбіт/с (залежно від технологій і стандартів, що підтримуються конкретним портом). У цьому входи USB4 цілком сумісні з периферією роз'єму USB C.

— USB 2.0. Повнорозмірний порт USB, що відповідає версії 2.0. Такий порт дає змогу підключити до планшета звичайну USB-периферію — наприклад, флешки або клавіатури; однак через великі розміри він зустрічається рідко, в основному в моделях бізнес-призначення і в «гібридах», укомплектованих док-станціями (в таких випадках порт може розміщуватися на док-станції). Версія 2.0 підтримує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с і все ще залишається досить популярною, хоча на зміну їй поступово приходять більш прогресивні стандарти — насамперед USB 3.2 (див. нижче).

— USB 3.2 gen1. Версія USB, раніше відома як USB 3.1 gen1 або USB 3.0. Використовує традиційний повнорозмірний USB роз'єм і забезпечує швидкість роботи до 4,8 Гбіт/с — в 10 разів вище попередньої версії 2.0 — а також більш високу потужність живлення. При цьому до таких роз'ємів цілком можна підключати і USB 2.0 периферію.

— HDMI. Цифровий інтерфейс, спеціально створений для трансляції HD-контенту: відео у високій роздільній здатності і багатоканального звуку. Вельми популярний в відеотехніці, зокрема, використовується практично у всіх сучасних телевізорах, нерідко зустрічається в проєкторах, медіаплеєрах тощо. Так що підтримка HDMI буде дуже корисна, якщо ви плануєте транслювати відео з планшета на зовнішній екран. В портативній техніці зазвичай використовується не повнорозмірний роз'єм, а зменшений miniHDMI або microHDMI, однак знайти кабель для такого порту не становить проблем.

— Mini-jack (3.5 мм). Стандартне гніздо формату 3.5 мм mini-Jack. Такий штекер використовує переважна більшість сучасних дротових навушників, гарнітур і портативних колонок, тому і в більшості планшетів роль аудіороз'єму грає саме порт 3.5 мм. Правда, якщо з навушниками і колонками проблем не виникає, то сумісність з гарнітурами не завадить уточнювати окремо – ці пристосування мають свою специфіку підключення. Також зазначимо, що існують планшети і без роз'єму 3.5 мм — зазвичай вони розраховані на спеціалізовані аксесуари, які підключаються через фірмовий роз'єм, або на бездротову Bluetooth-аудіотехніку.

Допоміжна функція, основне призначення якої — прискорення т. зв. «холодного старту» основного GPS-приймача пристрою (див. GPS-модуль). «Холодного старту» називають запуск GPS-приймача «з нуля», коли в нього ще не завантажено жодних даних про розташування супутників та іншої службової інформації. Отримання цих даних класичним способом, безпосередньо з супутників, може зайняти значний час (до декількох хвилин); особливо ситуація ускладнюється в місцевості з щільною забудовою, де сигнал від супутників піддається відбиттям і спотворень. Пристрої, оснащені системою a-gps (Assisted GPS), можуть отримувати службову інформацію з допоміжних джерел, таких як базові станції мобільного зв'язку або навіть точки доступу Wi-Fi; це полегшує визначення місця і в кілька разів зменшує час «холодного старту».

Пристрій для прийому сигналів системи супутникової навігації GPS. Сам по собі GPS-модуль дозволяє лише визначати поточні географічні координати пристрою, а ось варіанти використання цих даних безпосередньо залежать від встановленого на планшеті ПО і можуть бути досить різноманітними: визначення положення на карті, навігація по маршруту, підказки про наявність поблизу певних місць, пошук втраченого планшета і навіть ігри, пов'язані з т. зв. «доповненої реальністю».

Підтримка планшетом навігаційної системи ГЛОНАСС. Ця система являє собою російську альтернативу американській GPS, однак вона менш точна і функціональна. Тому підтримка ГЛОНАСС зазвичай передбачається як додаток до GPS-модулем; використання відразу двох навігаційних систем дозволяє поліпшити точність і швидкість позиціонування, а також дає додаткову гарантію на випадок різних збоїв.

Galileo - це європейська супутникова система навігації, створена як альтернатива американській GPS. Зазначимо, що вона перебуває під контролем цивільних відомств, а не військових. При повній флотилії з 24 активних супутників система дає точність до 1 м у публічному режимі та до 20 см із сервісом GHA. Працюючи спільно з GPS, система Galileo забезпечує більш точне вимірювання розташування, особливо у густонаселених районах.

Датчик, що дозволяє визначати направлення на сторони світу. Використовує магнітне поле Землі, як і звичайний механічний компас, тому точність показань може бути досить невисокою. Втім, планшети рідко використовуються для високоточної навігації по компасу, і цей недолік не є критичним.

— Кількість об'єктивів. Характеристики основної (тилової) камери планшета представлені насамперед кількістю модулів, яких у більшості випадків 1, але зустрічаються і планшети зі здвоєною камерою.

— Роздільна здатність. Другим важливим фактором камери є кількість мегапікселів. Багато хто, правда, вважає, що чим більше МП, тим краще якість зйомки. Однак це не зовсім вірно: від роздільної здатності матриці залежить тільки максимальна роздільна здатність одержуваних знімків, а їх якість визначається безліччю інших параметрів. Правда, велика роздільна здатність сенсора може бути ознакою прогресивної камери, але це не обов'язково — два «вічка» з однаковим числом мегапікселів можуть кардинально відрізнятися за якістю зйомки. Тилові камери в планшетах цілком можуть використовуватися для фото- та відеозйомки; тому в них зустрічаються камери на 8 МП, 10 МП і навіть вище.

— Автофокус. За наведення різкості в таких камерах відповідає рухома система лінз, керована автоматикою. На спрацювання автоматики потрібен деякий час, а самі об'єктиви виходять складніше і дорожче, ніж оптика з фіксованим фокусом (нерухомими лінзами, першопочатково виставленими на великий діапазон відстаней). Однак якість знімків виходить незрівнянно вищою, ніж у камер без автофокусу, а самі системи постійно удосконалюю...ться, і час їх спрацьовування все більше наближається до миттєвого.

— Спалах. Спалах помітно розширює можливості камери. Насамперед, він дає змогу знімати в умовах недостатньої освітленості; при цьому підсвічування, як правило, може використовуватися ще й в режимі постійного світіння — для відеозйомки. Друга ситуація, де може знадобитися спалах — контрове світло, коли об'єкт зйомки затінений. Крім того, у багатьох планшетах світлодіод спалаху можна застосовувати і в ролі звичайного ліхтарика, без камери.

Роздільна здатність і максимальна частота кадрів, що забезпечуються основною камерою при відеозапису у форматі Full HD (1080p) з нормальною швидкістю, без використання сповільненої зйомки (якщо вона є).

Стандартним дозволом для даного формату є 1920х1080. Відзначимо, що це може бути як максимальна роздільна здатність зйомки, так і один з порівняно простих варіантів на додаток до більш просунутим стандартам (таким як UltraHD 4K). При цьому Full HD вважається більш ніж пристойним дозволом за сучасними мірками, і в той же час воно може підтримуватися навіть досить простими і недорогими планшетами.

Що стосується частоти кадрів, то при звичайній зйомки фактично зустрічаються два значення — Full HD 30 к/с і Full HD 60 к/с. Більш висока частота кадрів дозволяє домогтися дуже плавного відображення динамічних сцен — навіть швидко рухомі об'єкти в кадрі видно максимально чітко, майже без змазування. Втім, невисока швидкість зйомки теж має свої переваги-вона дозволяє зменшити обсяги знімаються матеріалів. Тому в планшетах з підтримкою 60 к/с може передбачатися можливість знизити частоту кадрів до 30 к/с.а ось швидкості вище 60 к / с застосовуються вже для зйомки уповільненого відео (slow-mo); докладніше про це див. «Уповільнена зйомка (slow-mo)».

Частота кадрів, підтримувана пристроєм при сповільненій зйомці (slow-mo).

В цілому таку зйомку називають "швидкісний" тому, що вона здійснюється на підвищеній частоті кадрів (більше 60 к/с). У підсумку при відтворенні на звичайній швидкості (60 к/с і нижче) відео виглядає уповільненим (звідси назва «slow-mo»). Подібне уповільнення може застосовуватися і просто для розваги, і як художній прийом, і навіть в наукових цілях — щоб відобразити рух, занадто швидке для людського сприйняття. У будь-якому випадку чим вище частота кадрів slow — mo-тим сильніше можна уповільнити відео і тим більш просунутою в цьому плані є камера; мінімальним значенням в наш час фактично є 120 к/с, а в просунутих апаратах цей показник становить 480 к/с і навіть більше. З іншого боку, чим вище частота кадрів - тим продуктивніше повинна бути графічна частина; а це, в свою чергу, впливає на ціну апарату, іноді досить помітно.

Також відзначимо, що зйомка slow-mo може бути доступна лише на певних дозволах, далеко не завжди максимальних; ці моменти можуть прямо уточнюватися в характеристиках планшета.

Роздільна здатність і максимальна частота кадрів, що забезпечуються основною камерою при зйомці відео у форматі UltraHD (4K) з нормальною швидкістю, без використання сповільненої зйомки (якщо вона є).

UHD 4K-самий просунутий з широко поширених стандартів відео високої роздільної здатності (існують і більш просунуті стандарти, проте в планшетах вони не зустрічаються).

Від частоти кадрів, в свою чергу, залежить те, наскільки плавним буде виглядати відео, наскільки чітко в ньому будуть видні швидко рухомі предмети. При звичайній (не сповільненій) зйомці в сучасних HD-стандартах, включаючи UHD, фактично використовується два варіанти-30 к/с і 60 к / с.другий варіант дозволяє домогтися дуже плавного відео, з хорошою деталізацією руху в кадрі і майже без змазування на динамічних сценах. Однак впливає на ціну.

- Оптична стабілізація. Стабілізація зображення здійснюється за рахунок системи рухомих лінз та гіроскопів, яка компенсує дрібні зрушення та струси. Таким чином, зображення, сформоване об'єктивом, потрапляє на матрицю вже стабілізованим. Головною перевагою таких систем перед електронними є можливість задіяти всю площу матриці, що позитивно позначається на якості знімків. З іншого боку, оптичні стабілізатори помітно складніші та дорожчі.

— Зі зсувом матриці. Стабілізація, що здійснюється за рахунок зміщення матриці «слід» за зображенням, що зрушилося. Як і описана вище оптична, вважається досить просунутим варіантом, хоча загалом дещо менш ефективна. З іншого боку, системи зі зсувом матриці мають серйозні переваги — передусім те, що така стабілізація працюватиме незалежно від характеристик об'єктиву. Це означає, що в об'єктиві можна обійтися без оптичного стабілізатора і зробити оптику простішою, дешевшою і надійнішою. Крім того, зсув матриці дещо простіше і дешевше, ніж традиційні оптичні стабілізатори.

Наявність оптичного збільшення в основній камері (у модулях на кілька об'єктивів - хоча б в одному об'єктиві, зазвичай, в основному).

Таке збільшення здійснюється за рахунок руху лінз в об'єктиві камери: зміщення лінз зменшує кут огляду, в результаті предмети, що залишилися в кадрі, виглядають більшими. Це більш ефективно, ніж цифровий «зум», коли окрема ділянка зображення з матриці розтягується на весь кадр: оптичне збільшення, на противагу цьому, дозволяє задіяти всю площу матриці та знімати на повному дозволі незалежно від ступеня наближення. З іншого боку, системи рухомих лінз досить складні і дорогі, а досягти потужного оптичного зуму в планшетах складно через обмеження за розмірами. І кратність оптичного збільшення невелика — з певного моменту камера переключається на цифровий зум або окремий телеоб'єктив (зустрічається і такий формат роботи).

Роздільна здатність фронтальної камери планшета.

Існує думка, що більша кількість мегапікселів означає кращу якість зйомки. Однак це не зовсім вірно: від роздільної здатності матриці залежить тільки максимальна роздільна здатність одержуваних знімків, а їх якість визначається безліччю інших параметрів. Правда, велика роздільна здатність сенсора може бути ознакою прогресивної камери, але це не обов'язково — два «вічка» з однаковим числом мегапікселів можуть кардинально відрізнятися за якістю зйомки.

Основним призначенням фронтальних камер в планшетах є відеозв'язок, а для нього висока роздільна здатність не є критичною. Тому кількість мегапікселів в таких камерах помітно нижче, ніж у тилових — наприклад 2 МП вважається допустимим показником, 5 МП — непоганим, 7 МП і 8 МП — хорошим, 12 МП — відмінним.

— FM-приймач. Функція, яка дає змогу слухати на планшеті радіо у FM-діапазоні. Варто мати на увазі, що для впевненого прийому може знадобитися підключення дротових навушників (зазвичай через роз'єм mini-Jack 3.5 мм) — їх кабель у такому разі буде відігравати роль антени.

— Стереозвук. Можливість відтворювати повноцінний стереозвук через власні динаміки планшета. Для цієї задачі динаміків повинно бути як мінімум два. Це ускладнює конструкцію і підвищує її вартість, зате позитивно позначається на якості звучання: звук виходить більш виразним і деталізованим, ніж при використанні одного динаміка, він має ефект об'ємності, а також вищу гучність.

— Сканер відбитка пальця. Датчик для зчитування відбитка пальця. Використовується для розпізнавання користувача у відповідних ситуаціях: при розблокуванні планшета, при авторизації в різних акаунтах, підтвердженні платежів тощо. Може розташовуватись в різних місцях планшета - спереду, ззаду, збоку, на екрані. Такий спосіб аутентифікації набагато зручніший і безпечніший, ніж паролі: їх можна забути чи випадково відкрити стороннім людям, тоді як палець не губиться, а підробити відбиток дуже складно.

— Сканер обличчя (FaceID). Особлива технологія розпізнавання особи користувача не просто за рахунок фотографування, а за рахунок п...обудови тривимірної моделі особи на основі даних зі спеціального модуля на передній панелі. Ця технологія постійно вдосконалюється, в наш час вона здатна враховувати зміну зачіски та рослинності на обличчі, наявність окулярів, макіяжу і т.п. ). Основне застосування сканера осіб - автентифікація при розблокуванні планшета, вході до додатку, проведенні платежів тощо. У той же час можливі й інші оригінальніші варіанти використання. Наприклад, у деяких додатках сканер обличчя зчитує міміку користувача, а потім цю міміку повторює пика на екрані.

— QWERTY-клавіатура. Апаратна клавіатура на зразок комп'ютерної, де за кожен символ відповідає своя кнопка; найчастіше виготовляється окремо від самого планшета, підключається через Bluetooth і виконує також функцію підставки. Таке пристосування добре підходить для швидкого введення тексту, а також може стати в нагоді для деяких інших специфічних завдань. Водночас для планшетів подібне оснащення потрібне не так часто; а коли воно потрібне — більш виправданим варіантом нерідко виявляється док-станція (див. нижче), яка зазвичай включає не тільки клавіатуру, але й інше оснащення. Тому клавіатурою в чистому вигляді нині комплектуються лише окремі моделі професійного рівня, достатньо функціональні самі по собі, без док-станцій.

— Гіроскоп. Пристрій, що відстежує повороти планшета в просторі. Сучасні гіроскопи працюють по всіх трьох осях і здатні визначати і швидкість, і кут відхилення. Це розширює можливості управління планшетом, даючи можливість віддавати команди за допомогою нахилу пристрою в ту чи іншу сторону; особливо ця функція популярна в іграх.

— Захист від пилу, захист від води. Наявність у корпусу планшета захисту від пилу, вологи й інших аналогічних несприятливих факторів. Рівень такого захисту може бути різним, проте подібні пристрої, як мінімум, не бояться дощу; а найбільш стійкі моделі допускають навіть тривалу роботу під водою. В будь-якому разі, планшети із захистом від пилу й вологи будуть корисні для тих, хто постійно перебуває в несприятливих умовах: туристів, рятувальників, військових, моряків тощо. Однак варто враховувати, що не кожен подібний пристрій має захист від ударів (див. нижче).

— Захист від ударів. Наявність у корпусу планшета захисту від ударів і падінь. Характерною рисою пристроїв з цією особливістю є міцний масивний корпус, нерідко — з бампером з пружного матеріалу на торцях. Ступінь стійкості до ударів може бути різним, однак навіть найскромніші моделі зазвичай без проблем витримують падіння з висоти близько 1 м; детальнішу інформацію слід шукати в документації виробника. Зазначимо, що наявність захисту від ударів помітно позначається на вартості, а за умови побутового використання зазвичай вистачає захисного чохла до звичайного планшета. Так що звертати увагу на стійкі до ударів моделі варто насамперед тим, хто постійно знаходиться в умовах з підвищеним ризиком «аварій»: будівельникам, рятувальникам, військовим тощо.

— Стандарт захисту MIL-STD-810. Першопочатково MIL-STD-810 - це набір стандартів, що розроблений для перевірки військового обладнання на працездатність в різних несприятливих умовах і передбачає досить жорсткі вимоги. Однак в «цивільних» пристроях відповідність цьому стандарту далеко не завжди означає найвищий ступінь захисту. Це обумовлено двома нюансами. По-перше, MIL-STD-810 включає цілий набір тестів (температурні умови, вологість, вібрації, удари тощо), і формально відповідність цьому стандарту можна заявляти навіть в тому випадку, якщо пристрій пройшов хоча б один з цих тестів і взагалі не перевірявся по іншим. По-друге, проводити перевірку мають право і самі виробники, при цьому вони часто не поширюють інформацію про те, які саме тести використовувалися і які були пройдені. Так що хоча в цілому наявність сертифікації MIL-STD-810 означає підвищений ступінь захисту, проте конкретні особливості такого захисту повністю невідомі.

Даний пункт указується в тому випадку, якщо планшет оснащений прогресивною акустикою, яка помітно перевершує за якістю звичайні динаміки. Така інформація додатково підкреслює високий рівень пристрою. При цьому в характеристиках зазвичай наводиться не повна назва акустичної системи, а лише назву бренду, який приклав руку до звучання.

Ємність акумулятора, штатно встановленого в планшеті.

Теоретично більш ємний акумулятор забезпечує тривалу роботу на заряді. Однак на практиці автономність планшету залежить ще й від його енергоспоживання — а на нього впливають характеристики процесора і екрана, встановлена ОС та інші фактори. Тому порівнювати з ємності батареї можна лише моделі зі схожими характеристиками (і таке порівняння буде досить приблизним); а для оцінки автономності краще всього дивитися прямо на заявлений час роботи в різних режимах (див. нижче).

Найбільш скромні акумулятори в сучасних планшетах вміщують менше 3000 мАгод. Ємність від 3000 до 4000 мАгод також вважається невисокою, від 4000 до 5000 мАгод — невеликої або середньої (залежно від діагоналі екрана), 5000 – 6000 мАгод — досить непоганий, 6000 – 7000 мАгод — високою, а в найбільш ємних батареях даний показник може перевищувати 7000 мАгод.

Місткість комплектної батареї у ват-годинах.

Вища ємність дозволяє довше пропрацювати на заряді, за інших рівних. Однак потрібно враховувати, що фактична автономність залежатиме не тільки від характеристик батареї, а й від енергоспоживання самого планшета - воно визначається як апаратними характеристиками, так і встановленим ПЗ. Тому порівнювати між собою за цим показником можна лише моделі зі схожими характеристиками.

Що стосується ват-годин, то це менш популярна одиниця ємності, ніж міліампер-годинник, проте більш фізично коректна: вона точно описує кількість енергії, що накопичується батареєю. Завдяки цьому за ємністю в Втч можна порівнювати акумулятори з різною номінальною напругою (тоді як для мАг це не допускається - потрібно проводити додаткові обчислення за спеціальними формулами). При цьому Втч можна без особливих труднощів перевести в мАг, якщо відомо напруга батареї: для цього ємність в Втч потрібно поділити на напругу і помножити на 1000.

Час роботи планшета на одному заряді батареї у режимі відтворення відео. Зазвичай цей час вказується для ідеальних умов: невисока яскравість екрана, відключені модулі Wi-Fi і Bluetooth, середній рівень гучності і т. ін. Тим не менш, саме по собі відтворення відео є досить енерговитратним завданням, і за цим показником можна цілком достовірно оцінити фактичну автономність пристрою.

Час роботи планшета у режимі аудіоплеєра — програвання музики через навушники. Передбачається, що екран у цей час вимкнений і бездротові модулі не використовуються; так що енергоспоживання виходить невисоким, і час у цьому режимі може бути досить значним. Однак більшу частину часу планшети використовуються з увімкненим екраном, так що найчастіше даний параметр слабо відповідає реальній автономності; звертати на нього увагу варто в тому випадку, якщо ви плануєте регулярно використовувати планшет у якості музичного плеєра.

Час роботи планшета у режимі Веб-серфінгу — перегляду Інтернет-сторінок.

Зазвичай це час вказується для з'єднання по Wi-Fi, хоча у моделях з підтримкою 3G або LTE може приводитися автономність у мобільних мережах; для таких пристроїв подібні нюанси варто уточнювати окремо. В будь-якому випадку, енергоспоживання у цьому режимі виходить досить високим: працюють екран і бездротовий зв'язок, а обробка деяких елементів на Інтернет-сторінках помітно завантажує процесор. А враховуючи, що вебсерфінг є одним з найбільш популярних способів використання планшета — даний показник досить достовірно характеризує практичну автономність пристрою.

На тлі того, що виробники в характеристиках своїх гаджетів вказують досить умовний час роботи (в невідомому режимі, при незрозумілих показниках яскравості і Налаштуваннях), яке більше є маркетингом і не підтверджується в реальності, нами було вирішено відображати більш точну картину. Час роботи, проставлений в даному пункті характеризується результатами бенчмарка PCMark Work 2.0 Battery Life, який оцінює енергоефективність в п'яти форматах роботи: веб-серфінг, перегляд/редагування відео, редагування фото, робота з текстовими документами і робота з даними (Витяг їх з різних файлових форматів, побудова графіків). Саме такі основні завдання доводиться виконувати в повсякденному житті. І завдяки такому формату тестування результати досить точно відповідають реальній автономності гаджета при активному використанні протягом дня; по ним можна досить достовірно оцінити, наскільки вистачить батареї, якщо «не випускати планшет з рук».

Функція, що дозволяє заряджати акумулятор планшета, не підключаючи ніяких штекерів. Пристрій для бездротової зарядки зазвичай являє собою підставку, на яку кладеться гаджет заряджається. Подібний формат роботи не тільки «полегшує життя» користувачеві, позбавляючи від метушні з кабелями, але також зменшує знос роз'ємів, знижуючи ймовірність їх поломки. Головний недолік бездротового способу — висока вартість (як самих планшетів, так і зарядок), притому що відповідне ЗП може і не входити в комплект поставки. Крім того, швидкість зарядки виходить порівняно невисокою — в кращому разі вона порівнянна з дротовий зарядкою через USB в звичайному форматі, без використання «прискорюють» технологій (див. «Технологія швидкої зарядки»).

Технологія швидкої зарядки, підтримувана гаджетом.

Сама по собі швидка зарядка, як випливає з назви, зменшує час зарядки в порівнянні зі стандартною процедурою. Для цього використовується підвищена напруга і/або сила струму, а також спеціальне «розумне» управління процесом. Але ось можливості і особливості такої зарядки можуть бути різними, в залежності від конкретної технології, використовуваної в апараті. Цю ж технологію має підтримувати і зарядний пристрій — тільки так можна на 100% гарантувати коректну роботу. Правда, деякі види швидкої зарядки взаємно сумісні – проте цей момент варто уточнювати окремо, і не завжди сумісність є повною.

Ось короткий опис найбільш популярних в наш час технологій:

— Quick Charge (1.0, 2.0, 3.0, 4.0, 5.0). Технологія, створена Qualcomm і використовувана в гаджетах з процесорами від цієї компанії. Чим пізніше версія – тим досконаліше технологія: наприклад, в Quick Charge 2.0 було 3 фіксованих варіанти напруги, а у версії 3.0 з'явилося плавне регулювання в діапазоні від 3,6 до 20 В. Найчастіше гаджети з новішою версією Quick Charge сумісні і з більш старими зарядниками, але для повноцінного використання бажаний збіг за версіями.
Відзначимо також, що ті чи інші версії Quick Charge стали основою для деяких інших технологій — таких, як Asus BoostMaster і Meizu mCharge. Однак, знову ж таки, взаємну сумісність пристроїв з підтримкою цих технологій потрібно уточнювати окремо....

— Pump Express. Власна розробка компанії MediaTek, що застосовується в гаджетах з процесорами цього бренду. Також доступна в декількох версіях, з поліпшеннями і доповненнями в міру розвитку.

— Samsung Charge (Samsung Fast Charge, Adaptive Fast Charging). Фірмова технологія швидкої зарядки від Samsung. Без особливих змін використовується ще з 2015 року, в світлі чого виглядає досить скромно на тлі новіших стандартів. Проте, здатна забезпечити непогану швидкість, особливо на перших 50% заряду.

— Huawei Power Up. Одна з фірмових технологій Huawei. За формальними характеристиками схожа з Quick Charge 2.0, але використовується як з Qualcomm, так і з іншими марками мобільних процесорів, так що сумісність не гарантується. В цілому вважається застарілою, поступово витісняється більш прогресивними стандартами на зразок SuperCharge Protocol.

— Huawei FastCharge Protocol. Відносно проста технологія швидкої зарядки, застосовувана в гаджетах від Huawei. По суті – аналог Huawei Power Up, який принципово відрізняється лише назвою.

— Huawei SuperCharge Protocol. Ще одна фірмова технологія від Huawei, представлена в 2016 році; на 2021 рік доступна в декількох версіях. В окремих пристроях потужність такої зарядки перевищує 60 В – не рекордний, але досить солідний показник.

Потужність, на якій в штатному режимі здійснюється зарядка планшету.

З практичного боку, чим вище потужність зарядки — тим менше витрачається на неї час (при тій же ємності батареї). А ось на сумісність із зарядними пристроями цей параметр безпосередньо не впливає: сучасні апарати здатні працювати з «зарядниками» і більшої, і меншої потужності. При цьому в першому випадку контролер батареї автоматично обмежить зарядний струм, а у другому на зарядку просто піде більше часу. Відповідно штатний зарядний пристрій може бути і меншої потужності. А при пошуку стороннього зарядного пристрою варто орієнтуватися на допустиму потужність зарядки, зазначену в характеристиках — це дасть максимальну гарантію від неполадок.

Наявність док-станції в комплекті поставки планшета.

Док-станція — це спеціальна підставка, зазвичай з клавіатурою, на яку можна встановлювати планшет для роботи. Від звичайних QWERTY-клавіатур (див. «Додатково») такі підставки відрізняються більш широкими можливостями: вони найчастіше мають тачпад для зручності роботи в «ноутбучному» форматі, можуть оснащуватися набором додаткових роз'ємів, окремої батареєю для підвищення автономності і т. ін.

Наявність в комплекті поставки чохла, що захищає пристрій при зберіганні та перенесенні. Комплектні чохли можуть мати різну конструкцію; один з найпопулярніших варіантів — аксесуар з відкидним фліпом, що прикриває екран, при цьому в деяких чохлах фліп може складатися в підставку. Втім, багато користувачів воліють купувати чохли на свій розсуд, не покладаючись на вибір виробника, так що цей варіант комплектації особливою популярністю не відрізняється.

Наявність в комплекті поставки стилуса — пера для роботи з сенсорним екраном. Стилус може знадобитися для деяких спеціалізованих завдань, що потребують підвищеної точності — малювання, складання/редагування графіків і т. ін. Його наявність характерно в основному для пристроїв ділового та професійного призначення. При цьому в конструкції планшета часто передбачається можливість кріплення стилуса на корпусі, наприклад, в спеціальному гнізді або за допомогою магніту.

Рідкісна модель планшета поставляється зі стилусом. Часом простіше докупити його окремо, щоб, по-перше, заощадити на початковій покупці гаджета, по-друге, розібратися з роботою пристрою і зрозуміти, чи потрібна Вам таки ручка чи ні. Природно для різних брендів і моделей передбачені свої такі аксесуари. Звичайно, базові операції можуть виконувати всілякі стилуси від різних виробників, але повний функціонал може забезпечити лише сумісні.

Основний матеріал, що використовується для корпусу планшета.

— Пластик. Пластикові корпусу коштують недорого, мають невелику вагу і забезпечують міцність, цілком достатню для повсякденного використання. Також варто відзначити, що існує безліч сортів цього матеріалу, і якість пластику, використовуваного для корпусу, зазвичай безпосередньо залежить від цінової категорії планшета. З однозначних недоліків даного варіанта можна назвати невисоку стійкість до подряпин; крім того, якщо глянсовий пластик, на ньому моментально з'являються відбитки і розводи.

— Метал. Найчастіше в корпусах планшетів під металом мається на увазі алюмінієвий сплав. Одним з ключових переваг цього матеріалу є міцність. Крім того, метал відмінно протистоїть подряпин і надає пристрою солідність — як за зовнішнім виглядом, так і по відчуттю у руках. Важить він трохи більше пластику, проте нерідко саме цей момент і забезпечує згадану солідність. Однозначний недолік металевих корпусів — досить висока вартість.

— Скло. Зазвичай, в даному випадку мається на увазі задня панель із спеціального високоміцного скла, доповнена металевою рамкою по торцях. Такі матеріали дуже добре виглядають і непогано відчуваються в руці, проте обходяться недешево. Крім того, скло, навіть загартоване, погано переносить удари і може тріснути при падінні або інший «неприємності» (хоча для цього удар все ж повинен бути досить сильним). Тому...даний варіант зустрічається лише в деяких моделях топового класу.