Порівняння Logitech G335 vs Razer BlackShark V2 X

Довжина кабелю, яким укомплектовані навушники з відповідною можливістю підключення.

Оптимальна довжина кабелю залежить від планованого формату застосування «вух». Так, для портативних гаджетів нерідко бракує 1 метра і менше, для комп'ютера бажано мати дріт на 1 – 2 м, а краще на 2 – 3 м. А моделі з більшою довжиною кабелю — 3 – 5 м і навіть більше — призначені переважно для специфічних завдань, таких як підключення до телевізора або використання в студіях звукозапису.

Нагадаємо, що у деяких моделях кабель робиться знімним (див. нижче) і може бути при необхідності замінений на довший або коротший. Також зазначимо, що існують подовжувальні кабелі, що дозволяють збільшити довжину основного дроту; такий кабель може навіть входити в комплект поставки, цей момент (і довжина додаткового кабелю) зазвичай уточнюється в примітках.

Тип кабелю, який передбачений у конструкції чи в комплекті постачання навушників. Відзначимо, що цей параметр актуальний як для дротових або комбінованих моделей (див. «Тип підключення»), так і для деяких бездротових моделей — зокрема, вкладишів і внутрішньоканальних навушників без кріплення, де дріт з'єднує один навушник з іншим.

— Круглий. Класичний дріт круглого перерізу — прямий (не кручений), без обплетення та інших додаткових пристосувань. Коштує недорого й здебільшого цілком практичний, завдяки чому зустрічається в більшості сучасних навушників. Недоліком є те, що при невеликій товщині круглий дріт часто заплутується; тому цей варіант вважається не дуже зручним для компактних навушників, на зразок вкладишів або внутрішньоканальних (див. «Конструкція»), які часто доводиться носити в кишені чи сумці.

— Плоский. Головною перевагою плоского кабелю є те, що він не так плутається, як круглий, і в разі потреби його набагато легше розплутати. Це особливо важливо для вкладишів і внутрішньоканальних навушників, які часто змотують для зберігання або перенесення. Втім, плоским дротом можуть оснащуватися і більші накладні моделі.

— Круглий, в обплетенні. Дріт круглого перерізу, який доповнений зовнішнім обплетенням — зазвичай тканинним. Детальніше про круглий дріт див. вище. А наявність обплетення дає...такому кабелю низку переваг над класичним, у «голій» ізоляції. Так, дріт виходить більш міцним, надійним і стійким до згинів і натисків, менше плутається, має солідний зовнішній вигляд, а в деяких моделях обплетення забезпечує ще й екранування від зовнішніх перешкод. Зворотна сторона цих переваг — вища ціна.

— Круглий, кручений. Круглий кабель, який згорнутий у вигляді пружини. Головні переваги такого дроту полягають у тому, що він, по-перше, практично не плутається, по-друге, може помітно розтягуватись відносно першопочаткової довжини. Це дуже зручно, якщо під час використання «вух» доводиться змінювати відстань до джерела сигналу. Недоліки крученого кабелю — він громіздкий і має відносно високу вартість. Тому застосовується цей тип здебільшого в навушниках середнього й топового рівнів, і зокрема у професійних моделях.

— Круглий, плетений. Кабель у вигляді двох дротів, закручених у спіраль. Не варто плутати цей варіант із крученим проводом — у цьому разі не йдеться про пружину. Такий кабель примітний насамперед незвичним зовнішнім виглядом; для більшої оригінальності дроти можуть робити різнокольоровими. Також він дещо стійкіший до заплутування, ніж класичний круглий, хоча тут багато залежить від товщини. Водночас окремі проводи можуть бути значно тоншими, ніж суцільний дріт круглого перерізу, що дещо знижує надійність.

Формат звуку, підтримуваний навушниками.

— Стерео. Двоканальне звучання, що дозволяє до певної міри створювати ефект об'ємного звуку (за рахунок різниці в правому і лівому каналі). Конструкція навушників (два динаміка, по одному на кожне вухо) першопочатково «заточена» саме під стерео, тому абсолютна більшість моделей підтримують саме цей формат звуку.

— Моно. Одноканальний звук, не створює ефекту об'ємності. Таке маркування означає, що дана модель оснащена одним навушником; при цьому на ринку зустрічається два різновиди подібних пристроїв. Перший — це навушники, що першопочатково мають тільки одну чашечку і призначені для ситуацій, коли друге вухо потрібно залишити відкритим (наприклад, для роботи на телефоні в офісі). Другий — це пристрої true wireless (див. «Тип кабелю»), що продаються по одному, на заміну втраченого навушника з початкової пари.

— 5.1. Першопочатково формат 5.1 призначений для створення об'ємного звуку, який може надходити з будь-якої сторони (surround). Він передбачає наявність 5 основних каналів (центр, фронт лівий/правий, тил лівий/правий) і одного басового. В навушниках ефект подібного звучання досягається за рахунок використання декількох динаміків в кожній чашці. Такі моделі дуже зручні при перегляді фільмів з багатоканальним звуком, а також в іграх – вони забезпечують потужний ефект занурення. З іншого боку, обходяться подібні навушники недешево, до того ж вони вимагають спец...ифічного способу підключення (наприклад, по USB).

— 5.1 (віртуальний). Моделі з підтримкою об'ємного звуку 5.1 (див. вище), в яких ефект surround досягається не за рахунок кількості динаміків, а за рахунок спеціальних технологій оброблення звуку. Це дещо знижує точність у порівнянні з «не-віртуальною» багатоканальністю, зате дозволяє помітно знизити вартість і вага навушників. Втім, динаміків в таких моделях також може бути декілька — наприклад, для поділу за частотами.

— 7.1. Формат 7.1 являє собою описаний вище багатоканальний 5.1, доповнений ще двома основними каналами. Локалізація цих каналів залежить від конкретного різновиду 7.1, однак у будь-якому разі вони посилюють ефект об'ємності. З іншого боку, повноцінна підтримка такого формату помітно позначається на габаритах, вазі і ціні навушників, а контенту зі звуком 7.1 випускається помітно менше, ніж 5.1.

— 7.1 (віртуальний). «Віртуальний» різновид описаного вище формату 7.1, в якому ефект об'ємного звуку забезпечується насамперед за рахунок спеціального оброблення сигналу, а не за рахунок наявності окремих випромінювачів під кожен канал. Аналогічно віртуального 5.1, такий формат роботи дещо знижує достовірність звучання, проте ця різниця часто буває непомітною, а самі навушники виходять більш простими і недорогими. Тому більшість сучасних 7.1-моделей підтримують саме віртуальний формат цього звуку.

— 9.1 (віртуальний). Подальший розвиток ідеї багатоканального звуку: 5 каналів, як 5.1 (див. вище), доповнені ще 4 каналами для більш точної локалізації чутного звуку. Як і в інших віртуальних форматах, об'ємність в даному випадку забезпечується спеціальними алгоритмами оброблення.

Варто пам'ятати, що фактичне звучання буде залежати не тільки від навушників, але і від джерела сигналу: наприклад, монофонічний запис навіть у «вухах» 9.1 не стане об'ємним.

— 3D звук. Об'ємне звучання з локалізацією джерел звуку в тривимірному просторі дозволяє глибоко поринути в атмосферу фільмів або зануритися у віртуальний ігровий світ. Механіка просторового 3D-звучання забезпечує локалізацію джерел звуку навколо слухача та у вертикальній площині. Алгоритми реалізації 3D-звуку в навушниках відрізняються щодо програмної та апаратної підтримки, проте всі вони націлені на досягнення ефекту реалістичності того, що відбувається. Об'ємний звук давно став стандартом для фільмів, а останнім часом функція 3D-звучання все частіше зустрічається в іграх та музичних треках.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, здатний відтворити навушники.

Чим ширший цей діапазон - тим повніше навушники відтворюють спектр звукових частот, тим нижче ймовірність, що занадто низькі або занадто високі частоти виявляться недоступними. Однак тут варто зважати на деякі нюанси. Насамперед нагадаємо, що діапазон сприйняття людського вуха становить середньому від 16 Гц до 22 кГц, й у повної картини достатньо, щоб навушники перекривали цей діапазон. Однак сучасні моделі можуть помітно виходити за ці межі: у багатьох пристроях нижній поріг не перевищує 15 Гц, а то і 10 Гц, а верхня межа може досягати 25 кГц, 30 кГц і навіть більше. Такі великі діапазони сам собою не дають практичних переваг, проте зазвичай свідчать про високому класі навушників, інколи ж наводяться лише з рекламних цілях.

Другий важливий момент полягає в тому, що великий частотний діапазон сам по собі не є гарантією гарного звучання: якість звуку залежить ще від низки параметрів, перш за все амплітудно-частотної характеристики навушників.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Чутливість власного мікрофона навушників.

Чим чутливіший мікрофон - тим вище буде рівень сигналу з нього, при тій же гучності звуку, і тим краще ця модель підходить для того, щоб уловлювати тихі звуки. І, навпаки, низька чутливість дає змогу фільтрувати фонові шуми. У той же час відзначимо, що ці нюанси важливі переважно при професійній роботі зі звуком. А для нескладних завдань на кшталт голосового спілкування телефоном чи через Інтернет чутливість не має особливого значення: у навушниках такої спеціалізації вона підбирається таким чином, щоб гарантовано забезпечити працездатність мікрофона.

Можливість відключити власний мікрофон навушників за допомогою спеціальної кнопки перемикача.

Ця функція актуальна переважно для розмов по телефону, Скайпу і т. ін. Вона стане в нагоді в ситуаціях, коли потрібно відволіктися від основної розмови і сказати щось, що не потрібно чути співрозмовника. Вимкнути мікрофон при цьому простіше і надійніше, ніж прикривати рукою або від'єднувати навушники цілком.

Зазначимо, що можливість відключення мікрофона може передбачатися у самій програмі для спілкування (те ж Skype, наприклад). Однак, знову ж таки, скористатися вимикачем на навушниках буває зручніше.