Лещата й струбцини: характеристики, типи, види

— Лещата. Лещатами називають пристосування для закріплення тих чи інших деталей з метою обробки. Робочим елементом лещат є пара паралельних губок; ці губки стискаються за допомогою спеціального механізму (див. «Механізм стиснення»), і після стиснення залишаються в такому положенні. Більшість лещат мають стаціонарну конструкцію, при використанні вони закріплюються на верстаку, станині або іншому пристосуванні, причому рухомий залишається тільки одна з губок.

— Струбцина. Допоміжне пристосування для притискання деталей один до одного або для фіксації деталі на верстаті, стільниці або іншій площині. Являє собою свого роду переносний затискач, який можна легко переміщати з місця на місце і використовувати незалежно від наявності поруч робочого столу. Струбцини можуть різнитися як за розмірами, так і за конструкцією та призначенням (докладніше див. «Конструкція»)

Загальне призначення лещат (див. «Тип»). Даний параметр визначає їх конструкцію і особливості застосування.

— Слюсарні. Традиційні лещата, розраховані в основному на закріплення деталі над верстатом для подальшого ручного оброблення. Назва «слюсарні» є досить умовною, такі інструменти можуть застосовуватися і при столярних роботах, обробленні пластику тощо Тим не менш, основним призначенням більшості подібних лещат є саме робота з металевими деталями. Зазначимо, що існують слюсарні моделі, доповнені кріпленням для труб, проте вони винесені в окрему категорію — про неї див. нижче.

— Столярні. Лещата столярного типу мають особливий корпус: ходовий гвинт розміщується під стільницею, що дозволяє не захаращувати робочий простір столу. У столярних лещатах немає масивного корпусу, як в слюсарних моделях, адже для притиску м'яких заготівель немає необхідності застосовувати велику силу. Такі лещата призначені для фіксації заготівель з м'яких матеріалів (деревина, пластику тощо).

— Верстатні. Лещата, призначені для закріплення оброблюваних заготівель на різних верстатах — свердлильних, фрезерних тощо. Найпростіші верстатні лещата мають характерне «плоске» компонування з маленькою висотою і великою шириною, при цьому рухома губка в них спирається прямо на основу конструкції і рухається по спеціальних напрям...них. Інший різновид верстатних лещат — прогресивні дво- і триосьові моделі, докладніше про них див. «Конструкція».

— Для труб. Лещата для фіксації труб і інших аналогічних деталей. Мають вигляд характерної П-подібної рами, встановленої на основі, яка відіграє роль нерухомої губки; рухома губка рухається між ніжками літери «П» вгору-вниз, а сама рама зазвичай робиться такою, що відкривається, що дозволяє надягати лещата навіть на довгі і замкнуті труби. Відзначимо, що в крайньому разі для труб можна використовувати і звичайні слюсарні лещата (див. відповідний пункт); однак спеціалізовані моделі більш функціональні і надійні. Їх недоліком є те, що максимальний діаметр труб, що затискаються, обмежується шириною рами.

— Слюсарні/для труб. Лещата, які можуть використовуватися і в якості слюсарних, і для закріплення труб. Фактично є різновидом слюсарних лещат, від традиційних моделей відрізняються наявністю спеціальних виступів під основними губками — ці виступи і відповідають за фіксацію труб. У деяких ситуаціях така конструкція дає перевагу перед спеціалізованими «трубними» лещатами (див. вище): у комбінованих лещатах не потрібно відкривати раму для фіксації замкнутої або довгої труби. До того ж і обмеження за діаметром в них не такі жорсткі — в деяких моделях максимальний діаметр труби порівняний з шириною затиску. Втім, цей нюанс все одно варто уточнити окремо.

— G-подібна. Найпростіший різновид струбцин (див. «Тип»). Складається з рами у вигляді літери «С», у якій один «ріг» відіграє роль нерухомої губки, а на другому встановлений затискний механізм (зазвичай гвинтовий, див. «Механізм стиснення») з рухомим упором. Подібні моделі прості і водночас досить надійні і функціональні. З їх недоліків можна відзначити хіба що обмежену ширину затиску — вона не може бути більше ширини рами.

— F-подібна. Конструкція, що нагадує за формою букву «F». Застосовується виключно в струбцинах (див. «Тип»). Якщо розташувати таку струбцину аналогічно букві «F», то її устрій можна описати наступним чином. Верхня горизонтальна перекладина жорстко закріплена на вертикальній «стійці» (довгій рейці) і відіграє роль нерухомої губки. Нижня поперечина зроблена рухомою і може переміщатися уздовж рейки, а затиск може здійснюватися за допомогою гвинта або з допомогою тригерного механізму (див. «Механізм стиснення»). У будь-якому разі конструкція F-подібних струбцин така, що інструмент можна підлаштовувати по ширині затиску, переміщаючи рухому частину на потрібну відстань відносно нерухомої. При цьому рейки можуть бути досить довгими, що дає досить великі можливості по застосуванню таких інструментів; в деяких моделях ширина затиску (див. відповідний пункт) перевищує 1 м. З недоліків даного варіанта можна відзначити те, що механізм фіксації рухомої частини поступово зношується і м...оже вийти з ладу. Крім того, такі моделі відносно слабо підходять для великих навантажень — як через особливості механізму фіксації, так і через ризик деформації рейки на великих зусиллях.

— Кутова. Струбцини (див. «Тип»), призначені для фіксації двох деталей або поверхонь, розташованих під кутом 90° одна до одної. Конкретна конструкція таких інструментів може бути різною: у одних моделях використовується нерухома частина у вигляді куточка і два окремих притискні механізми, в інших — один загальний рухливий упор і два нерухомих площині. У будь-якому разі подібні інструменти бувають незамінні під час роботи з кутовими з'єднаннями.

— Трубна. Спеціалізований різновид струбцин (див. «Тип»), призначений для роботи з трубами. Класична трубна струбцина складається з двох окремих половин, кожна з яких має циліндричний отвір під трубу; на одній з них при цьому розташована нерухома губка, на другий — рухомий елемент, притискний механізм, зазвичай з гвинтом. Ці половинки надягають на кінці труби і фіксуються на них, після чого за допомогою губок струбцина разом з просунуті в неї трубою закріплюється на верстаті, робочому столі або іншому аналогічному предметі. Варто враховувати, що такі струбцини робляться під труби певного діаметра. Також відзначимо, що подібні інструменти можуть застосовуватися аналогічно звичайним струбцинам — для стискання тих чи інших деталей; труба в таких випадках відіграє роль рейки, на якій встановлені упори. За рахунок такої конструкції можна досягти практично необмеженої ширини затиску — головне знайти трубу потрібної довжини. Крім того, трубними також називають F-подібні струбцини (див. відповідний пункт), доповнені притискними губками увігнутої форми для охоплення труби з боків.

— Стрічкова. Струбцини (див. «Тип»), дія яких заснована на використанні міцної синтетичної стрічки. Існує два основних різновиди таких інструментів. Перший різновид можна назвати «кільцевими»: вони мають робочу частину у вигляді кільця, розділеного на кілька сегментів, через них пропускається стрічка, при натягуванні якої кільце стискається. Сегментів зазвичай робиться 4, кожен з внутрішньої сторони має виїмку у вигляді прямого кута — завдяки цьому струбцину можна надіти на прямокутний предмет і стиснути його з усіх сторін. Втім, можливі й інші варіанти застосування подібних інструментів. Другий різновид стрічкових струбцин має вигляд двох затискних губок, сполучених стрічкою; довжина стрічки може становити кілька метрів. Такі інструменти застосовуються, зокрема, при встановленні підлогових покриттів — вони дають змогу ефективно притискати «торець до торця» плоскі і порівняно тонкі деталі, наприклад, окремі плити ламінату.

— Ланцюгова. Різновид струбцин (див. «Тип), який в якості робочого елемента використовує ланцюг, що охоплює заготовку; механізм стиснення, відповідно, забезпечує затягування ланцюгової петлі. Такий інструмент може стати в нагоді для роботи з округлими предметами на зразок труб, а також деталями нестандартної форми, для яких слабо підходять більш традиційні види струбцин.

— Притискна. Специфічний різновид струбцин (див. «Тип), що використовує важільний та/або гвинтовий механізми (див. «Механізм стиснення») і застосовується в якості стаціонарних затискачів. Така струбцина кріпиться на певну площину, зазвичай за допомогою болтів, а роль робочого елемента в ній відіграє упор на поворотному кріпленні, який при натисканні на важіль опускається до площини і притискає до неї заготовку, що фіксується. У просторіччі такий інструмент іноді називають «дятел» — хід упору нагадує рух дзьоба птиці. Упор зазвичай оснащується гвинтовим механізмом для підстроювання під товщину фіксованої деталі.

— Паралельна. Головною особливістю струбцин даного типу є два притискні гвинти; при цьому рама в конструкції зазвичай відсутня, і губки з'єднуються між собою виключно гвинтами. Завдяки такому компонуванню притискні поверхні струбцини при русі постійно залишаються паралельними, що буває важливо при деяких точних роботах. З іншого боку, під час роботи з такою струбциною потрібно обертати одночасно обидва гвинта, що не так зручно, як в більш традиційних пристроях. Тому звертати увагу на цей параметр має сенс у тих випадках, коли згадана паралельність кромок має вирішальне значення.

— Затискна. Різновид струбцин (див. «Тип), що являє собою свого роду «плоскогубці навпаки»: якщо в плоскогубцях для стиснення губок потрібно натиснути на ручки, то в притискних струбцинах губки стискуються самі по собі, а натискання на ручки відкриває їх. Іншими словами, подібні пристрої працюють аналогічно звичайним білизняним прищепкам. Їх основною перевагою є швидкість роботи: струбцина відкривається і закривається практично миттєво, не потрібно крутити гвинт і чекати, поки губки зійдуться/розійдуться на потрібну відстань. З іншого боку, такі інструменти працюють на порівняно невеликих зусиллях затиску, досягти великої притискної сили в них складно.

— Розпірна. Струбцини (див. «Тип»), специфіка устрою яких зрозуміла вже з назви: вони застосовуються не як затиски, а в якості розпірок. Конструкція і застосування таких інструментів можуть бути різними: так, одні моделі мають велику довжину і застосовуються в дверних/віконних отворах і інших аналогічних місцях; інші відрізняються невеликими розмірами і можуть «вклинюватися» навіть у вузьку щілину, що може стати в нагоді, наприклад, при установці підлогового покриття.

— Для кромок. Струбцини (див. «Тип»), що застосовуються для встановлення (приклеювання) накладок на кромки. Випускаються два різновиди таких інструментів — повноформатні, які можна застосовувати самостійно, і адаптери, призначені для перетворення традиційних струбцин в кромочні. Повноформатна струбцина для кромок має раму у формі букви «С» і два набори затискачів. Один набір являє собою пару губок на «рогах» літери «З», за допомогою нього пристосування закріплюється на дошці, стільниці або іншій площині, кромку якої потрібно притиснути. Другий затискач закріплений в середині букви «С», він являє собою рухомий упор, який рухається паралельно «рогам» і при затягуванні притискає кромку. Адаптер, зі свого боку, встановлюється на G-подібну або F-подібну струбцину і відіграє роль другого упору, за допомогою якого можна затиснути кромку.

— Для пластин. Струбцини (див. «Тип»), призначені для скріплення пластин «кромка до кромки» — наприклад, деталей з ламінату при монтажі підлогового покриття. Обов'язковим елементом оснащення для таких інструментів є вакуумний механізм (див. «Особливості конструкції»): з його допомогою струбцина кріпиться до деталей, які з'єднуються, і за рахунок руху присосок ці деталі притискаються одна до одної.

— 2-осьова. Конструкція, застосовувана в лещатах (див. «Тип»). Губки такого інструменту можу повертатися в горизонтальній площині і нахилятися (вправо-вліво або вперед-назад, залежно від моделі). Це дозволяє вибирати найбільш зручне для роботи положення губок з затиснутою в них заготівлею. У конструкції нерідко передбачаються шкали для визначення кута повороту.

— 3-осьова. Варіант конструкції, що зустрічається в лещатах (див. «Тип»). Губки таких інструментів можна повертати навколо трьох осей: розгортати в горизонтальній площині, а також нахиляти вперед-назад і вправо-вліво. Це дає досить великі можливості по налаштуванню інструменту, триосьова конструкція дозволяє розміщувати затиснуту заготівлю в положеннях, недоступних для звичайних (не-поворотних) лещат. Крім того, подібні можливості бувають незамінні в тих випадках, коли положення заготівлі потрібно періодично міняти: замість того, щоб розкрити губки і заново затиснути в них деталь, зручніше буває повернути лещата на основі. Для додаткової зручності в конструкції часто передбачаються шкали, що дають змогу визначати кут повороту. Триосьові моделі нерідко використовуються як верстатні (див. «Призначення лещат»).

— Хрестовинна. Конструкція, застосовувана в деяких моделях верстатних лещат (див. «Призначення лещат»). Робоча частина таких лещат зроблена рухомою, вона може зсуватися в поздовжньому і поперечному напрямку відносно основи; за кожен напрям відповідає свій механізм переміщення, зазвичай гвинтовий, а розташовуються гвинти хрест-навхрест, звідси і назва. Завдяки такій конструкції можна з легкістю пересувати губки з затиснутою в них деталлю, добираючи необхідне положення заготовки щодо робочого інструменту верстата.

Тип механізму, використовуваного для стиснення лещат або струбцини

— Гвинтовий. Класичний тип механізму, один з найпоширеніших в лещатах і струбцинах. Згідно з назвою, основою такого механізму є гвинт, за рахунок обертання якого і переміщується упор або притискна губка. Гвинтові механізми прості і водночас досить практичні, міцні і надійні; окремо зазначимо, що вони дають змогу змінювати відстань між губками в досить широких межах.

— Важільний. Механізм на основі важеля, при натисканні на який і здійснюється затискач. Одна з переваг таких механізмів перед гвинтовими — висока швидкість роботи: затискання та звільнення заготовки відбувається практично миттєво. З іншого боку, при русі важеля хід губки виходить дуже невеликим, і сам по собі важільний механізм не дозволяє налаштовувати лещата/струбцину під різні розміри заготовок — для цього потрібно передбачати додаткові пристосування (рухливі губки з фіксатором) або використовувати комбінований важільно-гвинтовий механізм (див. відповідний пункт).

— Важільно-гвинтовий. Поєднання в одному пристрої важільного і гвинтового механізму. Зустрічається в струбцинах (див. «Тип»). Конкретний сенс такого поєднання може бути різним. Так, притискних і затискних моделях (див. «Конструкція») гвинт служить для підстроювання упорів струбцини під розміри заготовки, а з допомогою важеля з...дійснюється безпосередньо затискач. А в стрічкових моделях, застосовуваних для укладання підлогових покриттів (див. там само), гвинт використовується на додатковому упорі, який впирається в стінку; стиснення губок струбцини здійснюється виключно за допомогою важеля.

— Критичний. Різновид механізму, що застосовується виключно в F-подібних струбцинах (див. «Конструкція»). У таких інструментах рухлива губка має рукоятку з спусковий скобою (тригером), при натисканні на цю скобу губка зсувається на кілька міліметрів у бік стиснення. Таким чином, щоб закріпити струбцину, потрібно декілька разів натиснути на пускову кнопку; для відкриття затиску передбачається спеціальний важіль. Тригерні F-образні струбцини трохи дорожче і більш громіздкі, ніж гвинтові, до того ж у них складно регулювати зусилля затиску; зате вони працюють помітно швидше.

— Важільно-критичний. Злегка доповнена версія тригерній механізму (див. відповідний пункт): губки струбцини зводяться на потрібну відстань за допомогою тригера, а остаточна фіксація здійснюється важелем. Це дещо збільшує надійність закріплення і зусилля затиску, однак ускладнює конструкцію, а тому даний варіант механізму зустрічається досить рідко.

— Триггерно-гвинтовий. Модифікована версія тригерній механізму (див. відповідний пункт): на рухомий губки, яка переміщується по рейці за рахунок натискань на тригер, встановлений додатковий гвинтовий затискний механізм. За рахунок цього інструмент поєднує в собі високу швидкість (за рахунок тригерній механізму) і можливість точно налаштувати ширину губок і зусилля затиску (за допомогою гвинта).

— Барабанно-гвинтовий. Досить специфічний тип механізму, що зустрічається у деяких стрічкових струбцинах (див. «Конструкція»). Стрічка в таких інструментах намотаний на барабан з рукояткою, за допомогою цієї рукоятки здійснюється попереднє затягування, а остаточно струбцина «дожимается» за допомогою гвинтового механізму — це зручніше з точки зору ергономіки, ніж використовувати тільки барабан.

— Пружинний. Тип механізму, який використовується виключно в затискних струбцинах (див. «Конструкція»). У таких інструментах губки притискаються одна до одної за рахунок дії пружини, а для того, щоб розкрити їх, потрібно натиснути на рукоятки, долаючи силу дії пружини. Подібний механізм забезпечує стабільне притискне зусилля; з іншого боку, це зусилля порівняно невелика і його не можна регулювати.

Ширина затиску, забезпечувана лещатами або струбциною (див. «Тип»)

Під шириною затиску в даному випадку мається на увазі максимальна відстань, на яке можна розвести губки або упори інструменту, іншими словами — максимальний розмір предмета, який можна затиснути даними пристосуванням. Велика ширина затиску, з одного боку, робить інструмент більш універсальним і розширює його можливості; з іншого — вона позначається на габаритах, вазі і ціною, а також ускладнює роботу з невеликими предметами (великий інструмент для цього підходить слабо). Так що при виборі за цим параметром не варто гнатися за максимальним запасом, а враховувати розмір деталей, з якими реально планується працювати: приміром, навряд чи має сенс купувати струбцину на 500 мм, якщо вам потрібен затиск для склеювання між собою планок з фанери.

Глибина затиску, забезпечуваного лещатами або струбциною (див. «Тип»).

Цей параметр визначає, наскільки глибоко стиснута деталь може увійти між губками або упорами, поки її край не упреться в інструмент. При виборі по глибині затиску варто враховувати, що велика глибина відповідним чином позначається на габаритах, вазі і ціною інструменту.

Ширина губок інструменту. Вказується переважно для лещат (див. «Тип») — серед струбцин не так багато моделей, оснащених саме губками.

Більш великі губки забезпечують більш надійне утримання, особливо при великих розмірах заготовки, однак ускладнюють роботу з невеликими деталями, до того ж позначаються на габаритах і вазі всього інструменту.

Висота губок інструменту. Вказується переважно для верстатних лещат (див. «Призначення лещат») — серед струбцин не так багато моделей, оснащених саме губками, а для інших різновидів лещат даний параметр не такий критичний. У разі ж верстатного інструменту висота губок фактично відповідає глибині затиску (див. вище)

Зусилля затиску, забезпечуване лещатами або струбциною (див. «Тип»).

Даний параметр описує, з якою силою пристосування здатне стискати фіксуються деталі. Вимірюється він килоньютонах; нагадаємо, 10 ньютон приблизно відповідають силі в 1 кг, таким чином, приміром, 1,5 кН — це близько 150 кг.

З одного боку, чим більше зусилля затиску — тим більш потужним і сучасним є інструмент, тим ширше потенційна сфера його застосування. З іншого — високі зусилля потрібні далеко не завжди, навіть навпаки: під час роботи з м'яким або делікатними матеріалами потрібно обмежувати силу натиску, а така можливість є далеко не у всіх інструментах. Тому при виборі варто виходити з того, з якими матеріалами планується працювати і які завдання вирішувати. Зазначимо, що для загального застосування здебільшого цілком достатньо зусилля в 1,5 – 2 кН; детальніші рекомендації для конкретних завдань можна знайти в спеціальних джерелах.

Довжина стрічки, що використовується в стрічкової струбцині (див. «Конструкція»).

Сенс даного параметра залежить від конкретного типу стрічкової струбцини. Якщо мова йде про «кільцевому» пристрої, то від довжини стрічки безпосередньо залежить, який периметр можна їй охопити. Для струбцин «прямий» конструкції довжина стрічки приблизно відповідає ширині затиску (див. вище) — тобто максимальній відстані, на яке можна розвести губки. Проте в обох випадках у даного параметра є спільні особливості: з одного боку, велика довжина стрічки дає більше можливостей і дозволяє працювати з великими деталями, з іншого — вона робить інструмент більш громіздким і дорогим.

Діаметр труб, на який розраховані лещата або струбцина відповідного призначення (див. «Призначення лещат», «Конструкція»).

Сенс даного параметра залежить від типу та особливостей конструкції інструменту. Так, класичні трубні струбцини, мають роз'ємну конструкцію і надягають на трубу з різних кінців, робляться під конкретні діаметри труб і здебільшого не можуть використовуватися з деталями інших розмірів. А в разі лещат в цьому пункті вказується максимальний діаметр труби, який можна затиснути інструментом; велика деталь просто не поміститься в раму.

— Поворотна основа. Дана особливість зустрічається виключно в лещатах (див. «Тип»). Вона означає, що інструмент можна повертати в горизонтальній площині відносно основи. Це дає додаткові можливості щодо вибору положення оброблюваної деталі, що в деяких випадках виявляється вельми до речі — наприклад, якщо положення деталі потрібно змінювати в процесі обробки, простіше буває повернути інструмент на основі, ніж розтискати губки і переставляти деталь.

— Градуювання шкали лімба. Дана особливість зустрічається в лещатах, в яких робоча частина з губками може так чи інакше рухатися відносно основи — зокрема, в триосьових і хрестовинних моделях (див. «Конструкція»). Шкала лімба дозволяє точно визначити, на яку відстань була зміщена або на який кут була повернена робоча частина відносно основи; це буває незамінне при роботах, що вимагають високої точності.

— Ковадло. Ковадла застосовуються в лещатах (див. «Тип»). Таке пристосування має вид спеціальної площадки, здатної без наслідків переносити досить сильні удари; її можна застосовувати для правки, клепки, найпростішого кування і інших аналогічних операцій. Зрозуміло, при використанні ковадла варто переконатися, що такі удари повинен витримувати також верстат, стіл або інша підставка, на якій встановлені лещата. Втім, вбудовані ковадла зазвичай мають невеликий розмір і не розраховані на операції з дуже...високою силою удару.

— Шарнірний механізм. У лещатах (див. «Тип») з цією особливістю робоча частина з'єднується з основою за допомогою шарніра. Завдяки цьому її можна вільно обертати на 360° в горизонтальній площині і нахиляти в будь-яку сторону. Це може особливо знадобитися під час роботи з деталями нестандартної форми, а також з заготовками, положення яких потрібно змінювати в процесі обробки — замість того, щоб кожного разу міняти положення деталі в затиску, зручніше буває повертати і нахиляти самі лещата на шарнірі.

— Подвійний упор. Наявність здвоєного упору в конструкції струбцини (див. «Тип»). Особливості такого упору в різних моделях можуть змінюватися: наприклад, в F-подібних моделях (див. «Конструкція») роздвоєною зазвичай робиться тільки одна сторона упору, розташована на нерухомій частині конструкції; а в затискних моделях U-образні упори встановлюються з двох сторін. У будь-якому разі дана особливість збільшує площу контакту струбцини із заготівлею. Це дає відразу декілька переваг: при тому ж зусиллі затиску тиск виходить більш низьким, що знижує ризик пошкодити поверхню; зменшується ймовірність деформації заготівлі; довгу ділянку можна охопити меншою кількістю струбцин.

— Змінні губки. Можливість замінити губки лещат або струбцини (див. «Тип»). У більшості інструментів саме губки через постійний контакт з оброблюваними деталями зношуються швидше за все; до того ж вони можуть виконуватися з м'яких матеріалів, не особливо стійких до зношування. У світлі цього в деяких моделях передбачається можливість заміни губок — це більш розумно, ніж міняти цілком справний загалом інструмент.

Спосіб монтажу лещат до стільниці:

— Струбцина. Фіксація за допомогою зажиму, що закріплюється на краю столу. Струбцини більш обмежені за вибором місця встановлення, ніж болти — подібне кріплення не можна встановити посеред стільниці. Водночас такий монтаж значно простіше як при первинному встановленні, так і при переміщенні конструкції з місця на місце: не потрібно свердлити стіл, готуючи місце для болтів.

– Наскрізний (на болтах). Монтаж за допомогою болтів, пропущених в наскрізні отвори в стільниці. Головні переваги цього варіанту – надійність, а також можливість вибрати точку встановлення практично в будь-якому місці стільниці. З іншого боку, сама по собі процедура встановлення досить складна і передбачає постійне розміщення на одному місці, без переміщень — адже необхідно свердлити отвори під болти.

– Вакуумний (присоска). Механізм, що діє за принципом звичайної присоски, що дає можливість інструменту надійно «прилипати» до плоских поверхонь. Пристрій та застосування такого механізму залежать від типу та конструкції інструменту. Так, серед струбцин (див. «Тип») даною функцією оснащуються моделі для пластин (див. «Конструкція») – в таких пристосуваннях передбачається пара присосок, завдяки яким струбцина кріпиться до пластин, що з'єднуються. А ось у лещатах вакуумний механізм використовується для фіксації самого інструменту на вер...статі, робочому столі або іншій основі. Така конструкція зустрічається серед порівняно невеликих моделей – для великих та важких лещат вакуумний механізм підходить слабо.

Основний матеріал, що використовується в конструкції інструмента.

— Сталь. Здебільшого мова йде про класичної інструментальної сталі — високо вуглецевої або легованої; обидві різновиди відрізняються підвищеною твердістю та стійкістю до стирання. При порівняно невисокій вартості даний матеріал надійний, довговічний, практичний і підходить навіть для самих потужних інструментів, що працюють під високими навантаженнями. А ось стійкість до корозії у інструментальної сталі може бути різною: зокрема, її вуглецеві різновиди погано переносять контакт з вологою, вироби з таких матеріалів бажано берегти від сирості і змащувати на час зберігання. У будь-якому разі детальні рекомендації по обслуговуванню інструменту можна знайти в інструкції до нього.

— Чавун. Чавун є «найближчим родичем» сталі і відрізняється від неї насамперед більш високим вмістом вуглецю. Даний матеріал трохи дешевше, однак більш крихкий і менш надійний, через що слабо підходить для високих навантажень і гірше переносить ударні впливи.

— Алюміній. Головною перевагою алюмінієвих сплавів можна назвати невелику вагу; крім того, вони відмінно протистоять корозії. Водночас подібні матеріали слабо підходять для високих навантажень, а тому застосовуються в основному в порівняно компактних інструментах, не розрахованих на великі робочі зусилля.

— Пластик.... Пластик коштує недорого і важить небагато, проте помітно поступається по міцності навіть алюмінію і чавуну, не кажучи вже про сталі. Тому він застосовується не стільки як основний матеріал корпуса, скільки як матеріал для упорів і накладок; багато «пластикові» моделі фактично являють собою сталеві або алюмінієві інструменти, доповнені пластиковими деталями. Сенс такої конструкції в тому, що пластикові упори дуже дбайливо впливають на стискувані деталі, завдяки чому підходять навіть для делікатних матеріалів; а завдяки металевій основі зусилля затиску в таких інструментах може бути досить високим.

— Дерево. Дерево має порівняно невисоку міцність, тому застосовується лише в окремих моделях струбцин, причому з нього виконуються тільки губки або упори — інша частина конструкції робиться з металу. Подібні інструменти не можуть забезпечити високого затискного зусилля, проте цього й не потрібно, у дерев'яних струбцин інша спеціалізація: вони призначені для порівняно м'яких і делікатних матеріалів, які можна пошкодити твердими металевими губками або надмірним зусиллям затиску.

— Магній. Магнієві сплави поєднують в собі невелику вагу, високу міцність і відмінну стійкість до корозії. З іншого боку, їх ціна також досить висока, через що подібні матеріали зустрічаються рідко, переважно в струбцинах (див. «Тип»), на які йде порівняно небагато металу.

— Цинк. Цинкові сплави досить міцні і непогано протистоять корозії. Однак по надійності і робочим властивостями вони загалом поступаються стали, а тому зустрічаються відносно рідко.