Порівняння NZXT H7 Flow чорний vs Corsair 5000D Airflow чорний

Тип материнської плати, на який розрахована конструкція. Даний параметр вказується по форм-фактору «материнки», під яку розроблений корпус. Варіанти можуть бути такими:

— ATX. Один з найбільш поширених на сьогоднішній день типів материнських плат, розмір стандартний ATX — 30,5х24,4 см. Застосовується як в домашніх, так і офісних ПК середнього класу.

— XL-ATX. Загальна назва для декількох стандартів материнських плат, об'єднаних, як випливає з назви, досить великими розмірами і відповідним оснащенням. Конкретні значення таких розмірів можуть змінюватись в діапазоні від 324 до 345 мм в довжину і від 244 до 264 мм в ширину, залежно від виробника і моделі. Відповідно, при виборі такого корпусу стоїть окремо уточнити його сумісність з конкретної материнської платою.

— E-ATX (Extended ATX). Найбільш крупний тип материнських плат, під які робляться сучасні корпуси, має розміри 30,5х33 см. Застосовується зазвичай у високопродуктивних системах, що вимагають великої кількості слотів розширення.

— micro-ATX (m-ATX). Компактний варіант плати ATX, має розміри 24.4х24,4 см. Основна сфера застосування таких плат — офісні системи, які не потребують високої продуктивності.

— mini-ITX. Одне з подальших, після m-ATX, зменшень форм-фактори материнських плат, передбачає...розмір плати порядку 17х17 см і один (найчастіше) слот розширення. Також розрахований на компактні системи, не відрізняються продуктивністю.

— Thin mini-ITX. Модифікація описаного вище mini-ITX, створена у розрахунку на зменшення товщини корпусу (до 25 мм), а планки оперативної пам'яті не виступають вгору і лежать на «материнці» паралельно самій платі (докладніше см. «Форм-фактор»). Як і більшість компактних різновидів, плати thin mini-ITX не відрізняються високою обчислювальною потужністю.

Зазначимо, що більшість корпусів допускають установку материнських плат і меншого розміру — наприклад, багато корпусу під E-ATX цілком можуть застосовуватися з платами ATX. Втім, конкретну сумісність у будь-якому разі варто уточнювати окремо.

Можлива довжина БЖ, який можна встановити в корпус.

Максимальна довжина відеокарти, яку можна встановити в даний корпус.

Сучасні відеокарти середнього і топового рівня, мають високу продуктивність, нерідко відрізняються ще й значною довжиною, через що така плата може поміститися далеко не у всякий корпус. Так що перед збором комплектуючих варто оцінити довжину передбачуваної відеокарти і вибрати корпус, в який вона гарантовано поміститься. Така передбачливість не буде зайвою в будь-якому разі, однак особливо вона актуальна, якщо ви збираєте систему, що вимагає потужного графічного адаптера — наприклад, висококласний геймерський ПК або робочу станцію для 3D-дизайну.

Найбільша висота кулера, допустиме для даного корпусу.

У цьому разі мається на увазі кулер, який використовується для охолодження процесора — такий компонент є в переважній більшості сучасних ПК. Висота вимірюється відносно материнської плати.

Технологія синхронізації, передбачена в корпусі з підсвічуванням (див. «Тип підсвічування»).

Сама по собі синхронізація дозволяє «узгодити» підсвічування корпусу з підсвічуванням інших компонентів системи — материнської плати, відеокарти, клавіатури, миші і т. ін. Завдяки цьому погодженням всі компоненти можуть синхронно змінювати колір, одночасно вмикатися/вимикатися і т. ін. Варто відзначити, що всі подібні системи мають RGB підсвічування. Конкретні особливості роботи такого підсвічування залежать від застосовуваної технології синхронізації, а вона, зазвичай, у кожного виробника своя (Mystic Light Sync у MSI, Aura Sync у Asus тощо). Також від цього залежить сумісність компонентів: всі вони повинні підтримувати одну технологію. Так що найпростіше добитися сумісності підсвічування, зібравши комплектуючі від одного виробника.

Кількість отворів під плати розширення, розташованих на задній панелі корпусу.

Сама по собі плата розширення (відеокарта, звукова карта, ТВ-тюнер і т. ін.) встановлюється в слот на материнській платі, а в отвір на задній панелі корпуса кріпиться зовнішня панель такої плати, з входами і виходами. Чим більше отворів передбачено в корпусі — тим більше плат розширення можна встановити в ньому. При цьому варто мати на увазі, що деякі плати можуть займати відразу два, а то і три отвори; особливо часто це зустрічається у потужних відеокартах. З іншого боку, звертати увагу на кількість отворів доводиться переважно в тому випадку, якщо ви збираєте потужну високопродуктивну систему. Для звичайного побутового ПК здебільшого достатньо одного отвору, під відеокарту; а в багатьох конфігураціях отвори на задній панелі взагалі не задіюються.

Можливість встановлювати відеокарту в корпус вертикально, лицьовою стороною до бічної панелі. Для цього в конструкції передбачається відповідний кронштейн, а до материнської плати відеокарта підключається спеціальним кабелем — райзером. Дана особливість зустрічається у відкритих корпусах і моделях з оглядовим вікном (див. відповідні пункти), її призначення — насамперед естетичне: розміщена вертикально відеокарта добре видно зовні, що надає корпусу оригінальний зовнішній вигляд, розрахованих на любителів зовнішнього моддінгу. А от будь-яких принципових практичних переваг вертикальна установка не дає.

Кількість посадкових місць під вентилятори із задньої сторони корпусу, а також розмір вентиляторів, на який розраховані ці місця. Наявність у комплекті самих вентиляторів варто уточнювати окремо.

Чим габаритніший вентилятор — тим більш прогресивним він вважається: великий діаметр дає змогу ефективно працювати на порівняно низьких обертах, що знижує рівень шуму й споживання енергії. Корпусні вентилятори випускаються в декількох стандартних діаметрах; конкретно для задньої панелі розмір до 92 мм вважається відносно невеликим, 120 мм — середнім, 140 мм — великим.

Найчастіше отвори під установлення вентиляторів розраховані на один певний розмір, проте зустрічаються і «багаторозмірні» посадкові місця, на 2 – 3 варіанти за діаметром.

Кількість посадкових місць під вентилятори з передньої сторони корпусу, а також розмір вентиляторів, на який розраховані ці місця. Наявність у комплекті самих вентиляторів варто уточнювати окремо.

Чим габаритніший вентилятор — тим більш прогресивним він вважається: великий діаметр дає змогу ефективно працювати на порівняно низьких обертах, що знижує рівень шуму й споживання енергії. Корпусні вентилятори випускаються в декількох стандартних діаметрах; конкретно для передньої панелі розмір до 92 мм вважається відносно невеликим, 120 мм — середнім, 140 мм — великим, а в найпрогресивніших рішеннях вентилятори можуть встановлюватися на 180 мм і навіть більше.

Також відзначимо, що найчастіше отвори під установлення вентиляторів розраховані на один певний розмір, проте зустрічаються і «багаторозмірні» посадкові місця, на 2 – 3 варіанти. До того ж ці варіанти можуть відрізнятися як за діаметром, так і за кількістю: наприклад, може передбачатися встановлення двох вентиляторів на 140 мм або трьох на 120 мм.