Ящики для інструменту: характеристики, типи, види

Загальний тип контейнер для інструментів. Крім традиційних ящиків, в наш час зустрічаються такі типи, як кейс, органайзер, сумка, рюкзак, поясна сумка (кобура), жилет (фартух), м'який чохол (органайзер), лоток, візок і оригінальний ящик-стул, який може бути і у формі сумки. Ось основні особливості цих варіантів:

- Ящик. В даному випадку під ящиками маються на увазі контейнери, виконані з жорсткого матеріалу (металу або пластику, см нижче), зазвичай прямокутної форми, в яких дно і 4 стінки складають цільну конструкцію, а кришка (знімна або відкидна) розташовується зверху і фіксується спеціальними замками. У деяких моделях роль кришки можуть грати розсувні секції(див. нижче). Ящики призначені в основному для зберігання інструменту на одному місці та перенесення його на невеликі відстані (у межах майстерні або між місцем зберігання та машиною); хоча більшість подібних виробів оснащується ручками, вони не такі зручні для тривалого транспортування в руках, як кейси (див. нижче). А ось з переваг ящиків варто згадати непогану місткість...і досить надійний захист інструменту від контактів з навколишніми предметами та несприятливих впливів (пилу та вологи). А деякі моделі взагалі мають форму стільця, як для відпочинку майстра, наприклад і для використання в ролі невеликої драбини.

- Кейс. Як і описані вище ящики, кейси є контейнерами з жорстких матеріалів, проте конструкція таких контейнерів значно відрізняється. Зовні класичний кейс нагадує валізку, має невелику висоту, при відкриванні розкладається вздовж на дві половини (деякі моделі можна зручно відкривати незалежно від того, якою половиною догори лежить виріб), а ручка для перенесення, що є обов'язковим елементом конструкції кейсу, розташовується не зверху, а на бічному торці. Завдяки такому розташуванню ручки та плоскій формі кейси дуже зручні для перенесення в руках, саме цей варіант віддають перевагу багатьом майстрам, яким доводиться часто переміщатися з місця на місце. З недоліків подібних моделей можна відзначити хіба що непридатність для великогабаритного інструменту через невелику товщину.

- Організатор. Органайзерами називають контейнери для інструментів, внутрішній простір яких має невелику висоту та розділений перегородками на окремі осередки (відділення). Більшість таких моделей за конструкцією схожі з описаними вище кейсами (зокрема, відкриваються схожим чином і мають характерну ручку для перенесення), але є й інші варіанти — наприклад, тумба з кількома висувними секціями, встановленими одна на одну. Осередки мають невеликий розмір, завдяки чому органайзери відмінно підходять для зберігання дрібних кріпильних деталей (болтів і гайок, шурупів тощо), а також аксесуарів до інструменту (таких, як торцеві головки або біти). Втім, у більшості випадків розмір відділень можна змінювати (докладніше див. нижче), що дає змогу тримати в такому контейнері і більші предмети на кшталт викрутки, плоскогубців або навіть розвідного ключа. Зазначимо, що органайзери можуть стати в нагоді не тільки власникам ручного інструменту, а й усім, кому доводиться мати справу з великою кількістю дрібних предметів — зокрема, швачкам і рибалкам.

- Лоток. Лотки є відкриті пристосування; деякі з них схожі на ящики, позбавлені кришки, деякі на плоскі піддони з поглибленнями під інструмент. У будь-якому випадку, подібні пристрої не розраховані на тривале транспортування інструменту в руках — деякі взагалі позбавлені ручок і призначені для постійного знаходження на одному місці (наприклад, на полиці в майстерні). Ступінь захисту, що забезпечується лотками, також невисока, внаслідок відкритої конструкції; головним же їх перевагою є можливість швидкого доступу до вмісту.

- Сумка. Зовні сумки для інструментів, як правило, схожі на звичайні спортивні – більшість з них має характерну пару ручок та плечовий ремінь (див. нижче). Такі вироби поєднують у собі переваги ящиків і кейсів: з одного боку, вони досить місткі і придатні навіть для великогабаритних предметів, з іншого — зручні в перенесенні і набагато краще, ніж ящики, підходять для частих переміщень пішки або громадським транспортом. Головним недоліком сумок є те, що вони робляться з м'якої тканини, яка слабо підходить для перенесення важкого інструменту і не забезпечує такого захисту, як метал або пластик. Втім, у багатьох моделях передбачається вбудований жорсткий каркас, що виправляє ситуацію.

- Рюкзак. Сучасні рюкзаки для інструментів зовні схожі на класичні рюкзаки «міського» призначення (аналогічно тому, як описані вище «інструментальні» сумки схожі на звичайні), проте всередині мають спеціальні пристрої для розміщення інструменту, а також часто оснащуються каркасом підвищеної жорсткості, необхідним для перенесення масивних. предметів. Перевагою даного типу перед сумками є те, що одягнений за обидві лямки рюкзак залишає руки вільними, та й загалом переноска на плечах менш стомлива, ніж у руках. З іншого боку, до інструменту в рюкзаку доводиться довше діставатися.

- Поясна сумка (кобура). Під цією назвою об'єднані різні пристрої для носіння інструментів на поясі. Це може бути як окрема сумка, яка чіпляється на будь-який більше-менш підходящий ремінь, наприклад і пояс з декількома власними сумками під інструменти. «Кобурою» називають поясну сумку відкритого типу, без клапана, що прикриває її зверху. Вона також може виконуватися окремо або оснащуватися власним поясом (нерідко кобур однією поясі кілька). Відкрита конструкція дає змогу швидко витягувати та ховати інструмент, проте такі сумки менш надійні, ніж закриті – при перевороті вміст може випасти. Загалом, незалежно від типу, поясні сумки відмінно підходять для ситуацій, коли потрібно постійно переміщатися, тримати руки вільними і водночас завжди мати поруч певні інструменти. Один із прикладів такого застосування – висотні роботи. Подібну специфіку мають жилети/фартухи (див. нижче); вони більше місткі, проте пояс простіше підібрати за розміром.

- Жилет (фартух). Пристосування у вигляді предмета одягу — найчастіше саме жилет, проте трапляються і фартухи. У будь-якому випадку такій предмет одягу має кишені, петлі та інші «посадкові місця» під різний інструмент, а також виконується з міцних матеріалів, здатних без наслідків переносити значну вагу спорядження. Жилети та фартухи зручні насамперед у ситуаціях, коли потрібно постійно мати під рукою значну кількість інструментів, а інші види контейнерів використовувати незручно чи неможливо. Як приклад можна навести монтажні роботи на великій висоті (деякі жилети навіть наприклад і називаються - "жилет монтажника"). Аналогічне призначення мають описані вище поясні сумки; при цьому жилети/фартухи більше громіздкі і вимагають ретельнішого підбору за розміром, але і місткість у них значно вища.

- М'який чохол (органайзер). Пристосування у вигляді шматка міцної тканини (зазвичай прямокутного) з нашитими на нього кишеньками та гніздами для інструментів. Для зберігання/перенесення таку тканину можна згорнути «інструментами всередину» і зафіксувати спеціальною застібкою, а за потреби чохол швидко розгортається. Подібність до органайзерів полягає в тому, що такі вироби часто мають безліч посадкових місць невеликого розміру, під дрібні предмети. У цілому нині з практичної погляду чохли дещо поступаються ящикам за рівнем захисту, проте за такої місткості виходять легшими і компактними.

- Візок. Візки є контейнерами, оснащеними коліщатками та ручками для зручності перевезення. Застосовувати транспортування на коліщатках має сенс лише для великих наборів інструментів, які було б надто важко та незручно носити в руках чи на собі. Тому візки мають великий розмір і велику місткість, а їхній робочий об'єм поділяється на окремі секції — найчастіше висувні — інакше нормально розмістити весь інструмент було б неможливо. Основне місце застосування подібних контейнерів - великі цехи, ангари та інші подібні об'єкти, де великий арсенал інструментів часто доводиться переміщати на невеликі відстані; для «серйозного» транспортування візки не підходять (хіба що якщо закріпити такій пристрій у кузові вантажівки).

Кількість окремих ящиків або сумок, що входять в комплект поставки. Чим більший набір — тим більше інструменту в них можна завантажити і тим більше місця знадобиться для їх розміщення. У більшості сучасних наборів ящиків та сумок ця кількість становить 2 – 3, чого цілком достатньо.

Різновид інструменту, для якого штатно призначений контейнер.

— Для ручного інструменту. Вироби, призначені переважно для ручного інструменту — молотків, викруток, пасатижів і т. ін. Такий інструмент має порівняно невеликі розміри і, найчастіше, стандартну форму; так що для подібних ящиків немає сенсу вказувати сумісність (див. нижче). Зазначимо, що для дрібних елементів такі вироби не підходять — так що якщо ви плануєте працювати з великою кількістю «дрібниці», варто підшукати контейнер, першопочатково розрахований на це (див. нижче).

— Для інструменту і дрібниці. Контейнери, розраховані як на ручний інструмент (див. вище), так і на зберігання великої кількості дрібних деталей. Конкретна конструкція таких виробів може бути різною. Так, у класичних ящиках (див. «Тип») для дріб'язку найчастіше передбачається кришка з органайзером (див. нижче); окремі органайзери цього призначення мають відсіки різного розміру; в жилетах і поясних сумках розрізняються за розміром, відповідно, кишені, і т. д.

— Тільки для дрібних елементів. Контейнери, призначені тільки для невеликих деталей кріплення (болтів, гайок, шурупів, цвяхів), деяких видів робочих насадок (свердла, біти) і т. ін. Переважна більшість подібних контейнерів належить до органайзерів (див. «Тип»), хоча бувають і винятки.

— Для електроінструменту....Контейнери цього призначення відрізняються високим ступенем спеціалізації, вони зазвичай робляться під конкретні моделі електроінструментів (див. «Сумісність»). Це пов'язано з тим, що подібні інструменти (навіть схожого призначення і рівня) помітно різняться за загальним будовою і розташуванням різних елементів конструкції. І навіть якщо сумісність для такого контейнера не вказана — швидше всього він призначається як мінімум для обладнання від певного бренду.

Моделі електроінструментів, з якими сумісний ящик відповідного призначення (див. вище). Зазвичай, такі ящики випускають великі виробники інструментів спеціально під свою продукцію; тому в даному пункті часто вказується тільки індекс моделі електроінструменту — виробник у неї той самий, що і у скриньки.

Основний розмір контейнера для інструментів. Для позначення цього традиційно використовуються дюйми, а в якості основного розміру, зазвичай, вказується довжина. Ця інформація дозволяє оцінити «вагову категорію» виробу загалом, а також визначити, чи підійде воно для того або іншого інструменту великих розмірів. При цьому в характеристиках зазвичай вказуються загальні габарити по всім трьом основним сторонам (в міліметрах), проте багатьом майстрам зручніше користуватися саме позначенням розміру в дюймах.

Для наборів (див. нижче) у даному пункті зазначаються розміри всіх контейнерів, що поставляються в комплекті.

Кількість відділень і/або кишень, передбачена в конструкції контейнера для інструментів (за винятком органайзерів, в тому числі вбудованих в кришку — для них число комірок вказується окремо, див. нижче).

Чим більше відділень або кишень — тим простіше одночасно тримати в контейнері велику кількість предметів. З іншого боку, більша кількість відсіків (при тому ж розмірі самого виробу) зазвичай означає менший розмір кожного окремого відсіку. Найскромніші моделі мають до 10 відділень/кишень, у найбільш містких це число може перевищувати 30. Зрозуміло, при виборі за цим параметром варто враховувати тип контейнера (див. вище). Так, для традиційних шухляд максимальним значенням фактично є 20 відділень, а серед рюкзаків зустрічаються моделі і на 20 – 30 відсіків.

Конструкція рухомих секцій, встановлених в ящику або іншому контейнері для інструментів. Секція — це окремий рухомий блок, зазвичай, розділений на кілька відділень (див. вище). Сенс таких блоків полягає в тому, щоб забезпечити компактність контейнера у складеному вигляді та зручність доступу до вмісту — в розкладеному. Види ж секцій можуть бути такими:

— Розсувні. Секції, розташовані у верхній частині контейнера і грають роль кришки для його нижньої частини. Зазвичай такі секції робляться парними або по чотири, по 2 пари, і при відкриванні, згідно з назвою, розходяться в різні боки, даючи змогу дістатися до простору, що знаходиться під ними. Зустрічається даний різновид переважно в ящиках (див. «Тип»).

— Висувні. Секції, висунуті з внутрішнього об'єму контейнера — зразок скриньки у письмовому або кухонному столі. Така конструкція використовується в органайзерах і візках (див. «Тип»).

Наявність вбудованого органайзера в кришці контейнера для інструментів.

Про особливості органайзерів докладно написано в п. «Тип»; ця ж різновид відрізняється тільки тим, що вбудований у кришку, а не виконана у вигляді окремого пристрою. Поєднання ж ящика або кейса з органайзером дозволяє із зручністю зберігати в одному контейнері великі інструменти, і дрібні предмети на зразок кріпильних деталей або змінних насадок: для перших добре підходить основний об'єм, другі зручно тримати в невеликих осередках органайзера.

Кількість окремих осередків, передбачених в органайзері. В даному випадку мова може йти як про органайзері у вигляді окремого пристрою (див. «Тип»), так і про набір комірок, вбудований в кришку ящика (див. «Кришка з органайзером»). А для рішень з знімними перегородками, в яких комірки можна об'єднувати, вказується максимальна кількість — при всіх встановлених перегородках.

Органайзери за визначенням розраховані в основному на дріб'язок. Тому чим більше є осередків — тим більше різновидів дрібних предметів можна зберігати в контейнері. Приміром, у 10 клітинках можна тримати болти п'яти різних розмірів і окремо гайки до них. Така кількість відсіків — до 10 — загалом вважається невеликим, проте на практиці його нерідко цілком вистачає. 11 – 20 осередків можна назвати середнім показником, а найбільш місткі органайзери мають до 30 відсіків. Правда, варто врахувати, що при тих же габаритах контейнера збільшення числа комірок веде до зменшення їх об'єму.

Наявність знімного органайзера, дозволяє використовувати його окремо від ящика. Зустрічаються такі випадки переважно в моделях, в яких є кришка з органайзером.

Наявність на кришці ящика (може зустрічатися і в інших варіантах, але дуже рідко) окремих ніш під біти і торцеві голівки. Щось подібне реалізовано в наборах інструменту, де кожен аксесуар має своє місце і чітко в ньому лежить.

Можливість зміни розміру відділень, передбачених у контейнері для інструментів. Дана функція використовується переважно у органайзери (див. «Тип»). Зазвичай, перегородки в таких виробах (всі або принаймні більшість) можна знімати і переставляти, регулюючи таким чином розмір, кількість і навіть форму відділень — наприклад, щоб забезпечити достатньо місця для відносно великого інструменту на зразок викрутки або плоскогубців. Ще один варіант — сумки і рюкзаки (див. там само), в яких окремі відсіки можуть збільшуватися і зменшуватися за рахунок використання блискавок або стяжок. Тут зміст даної функції дещо інший: вона спрямована на те, щоб оптимізувати використання внутрішнього простору залежно від кількості вмісту. Наприклад, якщо вмісту трохи, сумку або рюкзак можна «стиснути», щоб речі не бовталися по салону; а при появі додаткового вантажу — послабити стяжки або розстебнути блискавку, забезпечивши необхідний об'єм.

Наявність знімного лотка у конструкції контейнера для інструментів (зазвичай, скриньки — див. «Тип»).

Лоток являє собою відкриту платформу — зазвичай, з поглибленнями для зручності розміщення інструментів. На таку платформу можна викласти необхідні під час роботи предмети, щоб кожен раз не лазити за ними вглиб ящика; це особливо зручно в тому випадку, коли інструменти доводиться часто міняти під час роботи. А в неробочий час лоток завантажується в ящик разом з інструментами, зазвичай на саме дно; в деяких моделях конструкція цього «другого дна» така, що його можна швидко отримати разом з усім вмістом скриньки.

Наявність утапливаемой ручки для перенесення у конструкції контейнера.

Така ручка, як випливає з назви, при складанні топиться в спеціальне гніздо на корпусі, завдяки чому вона не виступає за габарити контейнера і не створює зайвих проблем при зберіганні і транспортуванні. Відзначимо, що в кейсах (див. «Тип») ручка є гармонійним продовженням корпусу, і дана функція там не використовується (власне, в подібних моделях і самі ручки — нескладні). А ось в ящиках, де ручка встановлена на кришці, ховаючись конструкція може стати в нагоді не тільки для зменшення габаритів, але і для того, щоб на ящик можна було поставити зверху інший предмет — наприклад, інший ящик з того ж набору.

Наявність плечового ременя у конструкції контейнера.

Дана особливість зустрічається переважно в сумках (див. «Тип»), однак може використовуватися і в інших різновидах — приміром, кейсах або поясних сумках (в останньому випадку роль плечового грає поясний ремінь, розтягувати до потрібного розміру). У будь-якому разі плечовий ремінь забезпечує додаткову зручність: транспортування на плечі менш стомлююча, ніж в руках, до того ж самі руки залишаються практично вільними.

Наявність коліс для транспортування у конструкції контейнера.

Ця особливість, за визначенням передбачається у візках (див. «Тип»), однак колесами можуть оснащуватися та інші види контейнерів — ящики, кейси і навіть рюкзаки та сумки. У будь-якому разі наявність коліс означає, що перед нами містке виріб, розраховане на широкий набір інструментів — переносити такий «арсенал» на вазі було б важко. Також відзначимо, що конструкція коліс може відрізнятися — знову ж таки, залежно від типу. Так, ящики та сумки оснащуються ручкою і парою коліс «чемоданної» конструкції — котити такий виріб потрібно в похилому положенні. Аналогічний пристрій мають багато візка, однак серед них зустрічаються і моделі з чотирма повноцінними колесами.

Особливість, зустрічається в основному в ящиках, органайзери і візках (див. «Тип»). Зміст модульної системи полягає в тому, що вона дозволяє поставити кілька контейнерів один на інший, з'єднавши їх спеціальними фіксаторами, і перетворити таким чином в одне загальне сховище. При цьому сумісність може бути різною, нерідко сумісними є контейнери одного бренду і різних типів— наприклад, на деякі візки можна встановлювати додаткові ящики або органайзери.

Основний матеріал, з якого виготовлений контейнер для інструментів. В наш час найбільшого поширення набули вироби з пластику і тканини, рідше зустрічаються варіанти з металу, вкрай рідко — з дерева і шкіри. Ось особливості кожного з цих варіантів:

— Пластик. Пластик має невелику вагу, простий в обробці, коштує недорого і добре підходить для створення предметів складної форми. Це дозволяє з легкістю виготовляти з нього контейнери, вимагають жорсткого корпусу — в основному ящики, кейси та органайзери (див. «Тип»). В останньому випадку пластик зручний ще й тим, що він може бути прозорим — це дозволяє оснащувати органайзери кришками, через які можна побачити вміст комірок. Міцність пластику, щоправда, трохи нижче, ніж у металу, проте в даному випадку цей момент не має вирішального значення — тим більше в контейнерах для інструментів зазвичай використовується досить товстий і міцний пластик (при цьому вага залишається в розумних межах завдяки згаданій легкості матеріалу). Також варто згадати низьку теплопровідність цього матеріалу (що полегшує перенесення контейнера за низьких температур — він не так холодить руки, як металевий) і абсолютну несхильність корозії. Все це обумовило значну популярність пластикових контейнерів для інструменту.

— Метал. Ще один матеріал, використовуваний у твердих контейнерах для інстр...ументу. Головною перевагою металу та його перевагою перед пластиком можна назвати високу міцність; крім того, металеві вироби виглядають досить солідно і створюють враження міцності і надійності. З іншого боку, важать вони більше, ніж пластикові, коштують дорожче, а по мірі використання метал може піддаватися корозії (особливо в умовах підвищеної вологості). Для захисту від корозії поверхня часто покривається фарбою або іншим спеціальним складом, але в умовах, в яких зазвичай використовуються ящики для інструментів, таке покриття досить легко пошкоджується. Тому металеві контейнери зустрічаються помітно рідше пластикових.

— Тканина. М'який матеріал, що використовується у виробах відповідного типу, зокрема, сумках, жилетах і чохлах (див. «Тип»). Щоправда, ця м'якість досить умовна — тканина буває товстої і досить жорсткою. Цей матеріал представлений на ринку в безлічі різновидів, що розрізняються за характеристиками, оцінити його властивості можна по ціновій категорії виробу: чим вища ціна — тим більш якісну і міцну тканину, зазвичай, використовує виробник.

— Дерево. Довгий час дерево було досить популярним матеріалом для інструментальних ящиків, однак з появою недорогих і якісних сортів пластику цей варіант практично зійшов зі сцени. Це пов'язано з тим, що дерево коштує дорожче пластику, при цьому воно менш практично, більш складно в обробці, вимагає застосування спеціальних покриттів для захисту від вологи та інших негативних впливів, а від сильного удару може тріснути (тоді як у пластикового корпусу є ймовірність звільнитися вм'ятиною або навіть подряпиною). Як наслідок, на сьогоднішній день даний матеріал використовується в основному з естетичних міркувань — в дорогих «дизайнерських» вироби преміумкласу, створених в розрахунку не тільки на зручність застосування, але і на традиційний зовнішній вигляд.

— Шкіра. Досить специфічний матеріал, що застосовується переважно у сумках — включаючи поясні (див. «Тип»). При цьому в конструкції може використовуватися як натуральна шкіра, так і той чи інший тип замінника; ці подробиці варто уточнювати окремо, тут же відзначимо, що у випадку з яких елементів чим дорожче виріб, тим, зазвичай, якісніше матеріал. Крім того, із шкіри може робитися тільки частина виробу — наприклад, поясний ремінь, доповнений сумками з тканини. В будь-якому випадку, шкіра загалом досить міцна і надійна, проте натуральні різновиди коштують недешево, а замінники, знову ж, можуть мати різну якість. Тому в наш час даний варіант зустрічається рідко — виробники частіше віддають перевагу порівняно недорогим і водночас практичним тканин.

Матеріал, з якого виготовлені замки контейнера. Найчастіше йдеться про фіксатори, що закривають кейс або ящик, проте іноді ця інформація вказується для застібок у сумках, рюкзаках тощо. Основні матеріали для їх виготовлення такі:

- Пластик. Пластик обходиться недорого, але в цілому він поступається металу за міцністю та надійністю. Втім, найчастіше ці моменти не відіграють вирішальної ролі (або компенсуються за рахунок особливостей конструкції, наприклад, великої товщини окремих деталей).

- Метал. Металеві замки дуже міцні і надійні, проте коштують дорожче за пластикові. Такими замками можуть оснащуватися ящики та контейнери для інструментів майже з будь-яких матеріалів.

- Пластик з металом. Подібна комбінація – нерідкість у конструкції ящиків та контейнерів для інструменту. Як правило, з металу робиться скоба замку, на яку припадає основне навантаження в замикаючому механізмі, а «язичок» виготовляють із пластику.

Наявність у ящика для інструменту вологозахисту. Рівень захисту прийнято позначати двома цифрами за стандартом ІР. Перша цифра відповідає захисту від пилу (максимум 6), друга - вказує рівень захисту від води (максимум 8). Максимальний ступінь захисту за цим стандартом – IP68, тобто повна герметичність. Зустрічаються також маркування виду IPX4, де перша цифра не прописана — це означає, що ящик не проходив офіційну сертифікацію щодо пилозахищеності. Також зазначимо, що в моделях з вологозахистом місце прилягання кришки зазвичай ущільнюється гумовою прокладкою.