Порівняння Hop-Sport HS-1075 vs Hop-Sport HS-1055

Найбільший вага користувача на який розрахована конструкція. Зазвичай, тут мається на увазі тільки вагу тіла людини, без урахування штанги, гантелей або інших обтяжень, які він тримає «на собі» в процесі тренування. Однак виробники враховують, що спортсмени нерідко використовують різні обтяження (вага яких нерідко можна порівняти з вагою самого атлета), і закладають в конструкцію відповідний запас міцності. Так що цей параметр досить умовний і не є жорстким обмеженням: по суті, це найбільший вага атлета, при якому конструкція гарантовано не зламається під час роботи з будь-яким додатковим обтяженням (в межах розумного). Якщо ж обтяження порівняно невелика — цілком допускається перевищення ваги спортсмена. Приміром, лава з обмеженням 100 кг або менше навряд чи зламається під вагою користувача 120 кг з гантелями по 5 кг.

У світлі вищевикладеного звертати увагу на максимальна вага користувача при виборі варто в тих випадку, якщо тренажер купується для громадського користування, або для професійних атлетів, що працюють з великою вагою. Тут зазначимо, що згадане вище обмеження до 100 кг є досить скромним; 100 – 120 кг — також не видатний показник; моделі на 120 – 150 кг досить популярні; а найбільш міцні і надійні рішення мають обмеження за вагою понад 150 кг.

Найбільшу вагу додаткового навантаження, який здатна перенести конструкція. Зазвичай під цим параметром розуміється вагу, не приходиться безпосередньо на лаву або сидіння для користувача: наприклад, в моделях зі стійкою для штанги (див. нижче) максимальна вага навантаження — це найбільший вагу штанги, який можна безпечно тримати на силовий стійці. Окремо у зв'язку з цим варто згадати лави зі стійками з підвісом для млинців (також див. нижче): в них загальна вага млинців має бути більш-менш рівномірно розподілений по «посадочних місць».

Максимальна вага навантаження не можна перевищувати: це може призвести до поломок, причому не обов'язково відразу — «аварія» може статися й пізніше, під цілком допустимим вагою.

Тип лави/стійки вказується за видом основних вправ, на який вона розрахована. У наш час серед таких снарядів виділяють 4 основних типи: для жиму, для присідання, для преса, для гіперекстензії і для біцепсів (жим на парті Скотта). Ці типи цілком можуть поєднуватися в одній моделі: наприклад, лави Скотта часто є доповненням до лави для жиму та/або преса. А ось основні особливості кожного варіанта:

- Для присідання. Стійки для безпечного виконання присідань із штангою. Як правило, такі тренажери застосовуються як допоміжне спортивне обладнання зі спеціальними упорами для утримання грифу та страхування його від падіння. Фіксатори під штангу у конструкції стійок зазвичай мають багатоступінчасту регульовану висоту. Вправи зі снарядом можна виконувати на стійках для присіду без підстрахування.

— Для жиму. Конструкції, призначені насамперед для роботи зі штангою — жиму від грудей і/або від плечей (див. «Види вправ»). Перший варіант передбачає наявність лежачого місця, другий — сидячого, з опорою для спини; в моделях, що допускають обидва застосування, зазвичай використовується спинка з регулюванням нахилу. Крім того, випускаються стійки для жиму, що не мають сидінь — вони призначені для присідань зі штангою.

— Для преса. Конструкції для виконання скручувань на прес (...див. «Види вправ»). В основі будь-якої такої конструкції лежить похила лава з фіксаторами для ніг, на якій користувач у вихідному положенні розміщується під негативним кутом (голова нижче ніг). Деякі моделі мають додаткове оснащення, що дозволяє додати обтяження при скручуванні.

— Для жиму Скотта. Один з найпопулярніших тренажерів на розвиток біцепсів. Основною частиною лави Скотта є похила підставка, на яку спортсмен спирається плечовою частиною руки (або обох рук); а вправи на такій підставці являють собою згинання і розгинання рук із затиснутими в кулаках обтяженнями. Ключова перевага такого тренажера полягає в тому, що з роботи практично виключені м'язи плечового пояса — все навантаження концентрується на біцепсі, що дозволяє ефективно пропрацювати його.

— Гіперекстензія. Свого роду «лава для преса задом наперед»: користувач лягає на такий тренажер спиною догори, фіксує ноги в спеціальних кріпленнях, а сама вправа полягає в підніманні верхньої частини корпусу за рахунок м'язів спини. Відповідно, основна користь від гіперекстензії полягає у зміцненні «м'язового корсету» спини, що сприяє збереженню правильної постави та профілактики проблем з хребтом. Втім, при таких вправах прокачуються також деякі сідничні і стегнові м'язи.

У стійках цей пристрій зазвичай виконується у вигляді двох паралельних рукояток. Загалом воно схоже на традиційні гімнастичні бруси, проте практично не підходить для махових елементів і в даному випадку бруси розраховані на силові тренування — насамперед у вигляді віджимань.

Типи кутів нахилу, доступні для лави тренажера. Зазначимо, що конкретний кут нахилу може регулюватися в межах одного типу — наприклад, лаву з від'ємним кутом можна зробити більш крутий або пологою.

— Позитивний. Позитивними називають кути нахилу, при яких верхня частина спинки (та сторона, де в штатному положенні знаходиться голова спортсмена) дивиться вгору. Винятком є вертикальне розташування, вказується окремо. Простіше кажучи — це положення спинки для перебування на тренажері напівлежачи. Таке положення застосовується у багатьох видах вправ.

— Вертикальний. Строго вертикальне положення спинки. У більшості фізичних вправ, де використовується така спинка, вона не є обов'язковою, однак додаткова опора може забезпечити комфорт і підвищити загальну ефективність вправи.

— Горизонтальний. Горизонтальне (для спортсмена — лежаче положення є класичним для жиму від грудей (див. «Види вправ»), однак може використовуватися і в інших видах тренувань.

— Негативний. Кут нахилу, при якому голова і тулуб спортсмена при опорі на спинку спрямовані вниз; іншими словами — кут, при якому голова знаходиться нижче, ніж у горизонтальному положенні. Таке положення багатьом відомо, насамперед за вправам на скручування — воно дозволяє забезпечити досить інтенсивне навантаження на прес. Проте цим його застосування не...обмежується: наприклад, деякі види жиму від грудей також припускають низьке положення голови.

Види вправ, на які штатно розрахований тренажер.

Силові лави і стійки можуть застосовуватися для досить великої різноманітності вправ: вертикальна тяга, станова тяга, тяга до поясу, пуловер, жим від грудей, жим від плечей, присідання зі штангою, згинання рук, розгинання рук, розведення рук, скручування, розгинання спини, згинання / розгинання ніг, віджимання (горизонтальні), віджимання (на брусах) і підтягування. Ось основні особливості кожного з цих варіантів:

— Вертикальна тяга. Вправа, що імітує підтягування на турніку: спортсмен, що сидить тягне вниз поперечину, навантажену через систему блоків. Такі тренування більш гнучкі, ніж традиційні підтягування, оскільки вони дають змогу варіювати навантаження практично в будь-яких межах. Конкретні задіяні групи м'язів можуть бути різними, залежно від хвату. З іншого боку, для вертикальної тяги потрібно досить складне обладнан...ня, яке помітно позначається на габаритах, вазі та ціні усієї конструкції. Тому дана можливість характерна переважно для комплексних силових тренажерів, а в лавах і стійках зустрічається вкрай рідко.

— Станова тяга. Одна з фундаментальних, найбільш відомих і популярних вправ по роботі з важкою вагою. Першопочатково виконується зі штангою. Загальна суть вправи полягає в підйомі ваги з підлоги до рівня тазу. Існують декілька технік виконання такої тяги, однак у будь-якому разі вона є комплексною вправою, дає навантаження на більшу частину м'язів тіла, а також надає помітне розвиваючу і зміцнючу дію на організм загалом.

- Тяга до пояса. Вправа на м'язи верхньої частини спини, що виконується на силовій лаві. Тяга до пояса може виконуватися зі штангою або гантеллю, стоячи в нахилі або горизонтальному положенні і упершись коліном у лаву. Вправа зміцнює спину, допомагає покращити поставу та силу рук.

— Пуловер. Вправа, основою якогї є підняття вантажу через голову. Однією з переваг такої техніки є те, що вона дозволяє одночасно опрацьовувати відразу три групи м'язів: грудні, найширші та трицепси. Але ось ступінь навантаження на кожну з цих груп може бути різною, залежно від техніки виконання пуловерів. Так, при виконанні вправи лежачи на горизонтальній лаві опрацьовуються переважно трицепси, грудні м'язи задіюються слабкіше, а найширші взагалі не напружуються до потрібного для тренувань ступеня; для опрацювання найширших м'язів краще підходить положення на похилій лаві головою вниз, і т. ін.

— Жим від грудей. Жим штанги від грудей лежачи — зазвичай горизонтально, що дозволяє навантажити трицепси, великі грудні і дельтаподібні м'язи. Втім, в стійках/лавах можуть передбачатися й інші варіанти жиму лежачи — наприклад, з позитивним чи негативним кутом (див. «Кут лави»), який дозволяє змістити навантаження на верхню або нижню частину грудей відповідно.

— Жим від плечей. Вправа, що є свого роду протилежністю підтягування: штангу (чи інше навантаження, наприклад, гантелі) потрібно «виштовхувати» вгору від рівня плечей. Сприяє розвитку м'язів плечового пояса, зокрема, дельтаподібних і трапецієподібних. Фактично жим від плечей може виконуватися на будь лаві, що дозволяє надійно сидіти зі спиною у вертикальному положенні.

— Присідання зі штангою. Присідання з утриманням на плечах штанги, що грає роль додаткового обтяження. Присідання розвивають переважно м'язи стегон і сідниць, загалом це один з найважливіших типів вправ не тільки в бодібілдингу, але і в загальній підготовці. Для безпечного виконання таких вправ зі штангою необхідна стійка для штанги, розташована на досить великій висоті — щоб спортсмен міг підсісти під неї і взяти штангу на плечі, розпрямившись. Така стійка є обов'язковим елементом оснащення в тренажерах для присідань зі штангою.

— Згинання рук. Вправа на згинання рук в ліктьових суглобах. Основне навантаження при цьому йде на біцепс і плечовий м'яз; крім цього, залежно від техніки виконання, до роботи можуть підключатися й інші м'язи. Згинання рук може виконуватися як на тренажерах для жиму, так і на лавах Скотта (див. «Тип»).

— Розгинання рук. У цю категорію включені різні вправи для розвитку трицепса. Це може бути як французький жим (піднімання ваги через голову в лежачому або напівлежачому положенні), так і інші вправи, в яких основне навантаження забезпечується при розгинанні рук.

— Розведення рук. В даному випадку, зазвичай, мається на увазі розведення рук в сторони в лежачому або сидячому положенні, з обтяженням. Основний акцент у першому випадку йде на грудні м'язи, однак певні різновиди розведення рук лежачи є комплексними вправами, навантажуючими досить великий набір м'язів тулуба. «Сидяча» версія вправи використовується для опрацювання дельтаподібних м'язів. Для безпеки при розведенні рук з обтяженням необхідно мати надійну опору ногами на підлозі, що висуває певні вимоги до висоти лави.

— Скручування. Стандартні вправи для преса; можливість виконання скручувань обов'язкова для тренажерів відповідного типу. Навантаження забезпечується за рахунок згинання в спині — підняття верхньої частини торсу у напрямку до тазу. Скручування можуть виконуватися як безпосередньо, так і з поворотом, у другому випадку збільшується навантаження на косі м'язи живота. Можливе виконання і з обтяженням, на деяких тренажерах для зручності такої роботи можуть передбачатися спеціальні пристосування.

— Розгинання спини. Стандартний тип вправ при тренуваннях на гіперекстензію (див. «Тип»); власне, терміни «гіперекстензія» і «розгинання спини» часто використовують як тотожні. Вправа являє собою свого роду противагу скручуванням: спортсмен знаходиться в положенні обличчям вниз, а навантаження виникає за рахунок підйомів тулуба назад-вгору. При цьому працюють насамперед м'язи-розгиначі спини, а також сідничні м'язи і згиначі стегна. Розгинання спини вважається досить легкох і водночас ефективною вправою, добре підходить навіть для людей без досвіду або з ослабленою спиною.

— Згинання/розгинання ніг. Вправи, що сприяють опрацюванню певних м'язів стегна. Зазвичай при цьому спортсмен сидить на лаві, при цьому нерухома пара опор-валиків знаходиться під колінами, а рухлива — над голеностопами. Сама вправа виконується за рахунок роботи колінних суглобів, зазвичай використовується обтяження.

- Віджимання (горизонтальні). Віджимання ваги при горизонтальному положенні корпусу. Опорою для рук при виконанні таких вправ зазвичай служить пара горизонтальних ручок, закріплених на тих же опорах, що відіграють роль стійки для штанги (див. «Рукоятки для віджимань»).

- Віджимання на брусах). У цьому випадку зазвичай маються на увазі віджимання з упором на два паралельні рукояті, які конструктивно схожі на традиційні гімнастичні бруси (докладніше див. «Брусья»). За технікою виконання подібні вправи аналогічні віджимання на брусах, а основне опрацювання в них йде на трицепси та грудні м'язи.

— Підтягування. Класичні підтягування на турніку (див. вище). Навантаження йде на ряд м'язів рук (біцепси, передпліччя), так і на найширші м'язи спини; при цьому співвідношення навантаження на різні групи м'язів буде залежати від хвату, що використовується. Тут варто відзначити, що в деяких силових лавах та стійках турнік має вигляд пари окремих рукояток і дозволяє підтягуватися тільки широким хватом, коли основне навантаження йде на спину. В інших моделях може передбачатися і повноцінна перекладина, що дозволяє використовувати інші види хвату, а іноді доповнена ще й перпендикулярними ручками.

Можливість регулювати упор, встановлений в лаві. Це може бути упор для ніг в лаві для преса, упор для рук на лаві Скотта, опора для стегон в конструкціях для гіперекстензії (див. «Тип») і т. ін. Відповідно, можуть розрізнятися і можливості по регулюванню: приміром, упори для стегон регулюються тільки по висоті, а для ніг — нерідко ще й по товщині ноги. У будь-якому разі дана особливість дозволяє підлаштувати робочі розміри тренажера під тілобудова спортсмена, що важливо не тільки для зручності, але і для безпеки занять.

Можливість компактно скласти конструкцію. Така особливість буде зручна для зберігання та транспортування: в різних моделях компактність при складанні теж може бути різною, проте складений тренажер в будь-якому разі буде займати менше місця, ніж розкладений. Водночас складні моделі можуть бути помітно дорожче нескладних аналогів з тими ж обмеженнями по навантаженню; це зумовлено не тільки складністю конструкції, але і тим, що в складному виробі важче забезпечити необхідний рівень міцності. Тому для постійного встановлення на одному місці (наприклад, в тренажерному залі) рекомендуються все ж нескладні тренажери.