Порівняння Kukmara K221 22 л vs Biol 0922 22 л

Основний розмір посуду.

Найчастіше тут вказується тільки один розмір, а от який саме — залежить від форми (див. вище). Наприклад, для круглих казанів наводиться діаметр, а для овальних і прямокутних качатниць — довжина (більший з габаритів). У будь-якому разі даний показник дає змогу визначити два моменти: по-перше, наскільки ємність підходить для «великогабаритних» інгредієнтів (наприклад, напівтушки або цілої тушки птиці); по-друге, чи поміститься посуд на плиту, в духовку, мікрохвильову піч тощо. Крім того, у примітках можуть зазначатися інші габарити (для круглої посуду — висота, для інших форм — довжина), що ще більше полегшує оцінку місткості і займаного простору.

Що стосується конкретних значень, то невеликим вважається розмір до 30 см — однак у багатьох випадках цього виявляється цілком достатньо, так що і такого посуду випускається чимало. 31 – 35 см можна назвати середнім показником, 36 – 40 см — вище середнього, а в найбільш габаритному товстостінному посуді побутового призначення розмір може і перевищувати 40 см. При цьому варто відзначити, що об'єм (див. нижче) залежить ще й від ширини і висоти виробу, так що прямого зв'язку між місткістю і заявленим розміром немає: наприклад, посуд на 7 – 10 л зустрічається серед усіх згаданих вище категорій — від «до 30 см» до «більше 40 см». У світлі цього пр...и виборі варто не просто враховувати зазначений розмір і об'єм, але ще й уточнювати конкретні габарити.

Товщина стінок гусятниці або казана (див. «Тип»).

Товсті стінки забезпечують рівномірний нагрів і дають змогу посуді накопичити більше тепла. І те, і інше надзвичайно важливо для тушкування, томління і інших аналогічних способів готування, для яких і була в свій час винайдена товстостінний посуд. Тому з цієї точки зору можна сказати, що чим товщі стінки посуду — тим краще. З іншого боку, велика товщина помітно позначається на вазі, особливо якщо мова йде про містких ємностях, та й коштують такі моделі помітно дорожче.

У найбільш тонкостінних сучасних гусятницах і казанах товщина стінок становить порядку 3 – 4 мм — цього цілком достатньо для того, щоб посуд нормально справлялася зі своїм завданням. Однак більш вимогливим і досвідченим кулінарам рекомендується велика товщина стінок. При цьому не варто забувати, що робочі характеристики посуду сильно залежать також від матеріалу (див. нижче), а порівнювати між собою по товщині стінок можна лише моделі, виконані з одного матеріалу.

Матеріал, з якого виготовлено виріб.

Крім традиційного чавуну, в сучасному тонкостінному посуді вельми популярний алюміній, а серед гусятниць помітного поширення отримали моделі зі спеціального скла. Інші матеріали, такі як сталь і кераміка, зустрічаються помітно рідше. Ось більше детальний опис кожного з цих варіантів:

— Чавун. «Нестаріюча класика» товстостінного посуду. Чавун використовується з давніх часів і дотепер не втрачає популярності: навіть у наш час багато фахівців зі східної кухні віддають перевагу цьому матеріалу. Це пов'язано з цілою низкою переваг. Наприклад, чавунні стінки відмінно підходять для «повільного» готування: вони рівномірно прогріваються і відмінно утримують тепло (тим більше що такі стінки зазвичай робляться досить товстими — в тому числі для забезпечення необхідної міцності). Поверхня подібного посуду досить легко чиститься, а при дотриманні певних правил вона сама по собі набуває антипригарних властивостей і не потребує спеціальних покриттів (див. нижче). З іншого боку, чавунні вироби виходять помітно дорожче алюмінієвих; вони мають більшу вагу, що особливо критично при значних об'ємах; а експлуатація чавуну вимагає дотримання деяких специфічних правил. Наприклад, при першому використанні виріб потрібно прожарити і вимити, щоб позбутися від за...бруднень і привести поверхню в робочий стан; а надовго (більше доби) залишати їжу в чавунній ємності небажано, оскільки може початися окислення і смак вмісту зіпсується. У світлі цього чавунний посуд у наш час хоч і використовується досить широко, однак поступається алюмінієвому за поширеністю.

— Алюміній. Алюмінієві сплави з'явилися як сучасна альтернатива описаному вище чавуну. Головною перевагою цього матеріалу є невелика вага, завдяки чому посуд з нього виходить досить легким навіть при великому об'ємі. Правда, алюміній все ж поступається чавуну по теплоємності і відрізняється за особливостями нагрівання; тому принципові прихильники традиційних рецептів такий посуд не визнають, вважаючи, що він не може забезпечити повноцінне томління. Однак на звичайній домашній кухні алюмінієвий казан або гусятниця цілком можуть послужити заміною для важкої чавунної ємності. А ось з однозначних недоліків даного матеріалу варто відзначити відсутність антипригарних властивостей — в результаті доводиться або миритися з труднощами в очищенні, або купувати посуд зі спеціальним покриттям (див. нижче). Також відзначимо, що алюмінієві казани з відносно тонкими стінками вважаються непридатними для приготування класичного плову, а зберігати їжу в посуді без покриття небажано — тривалий контакт призводить до окислення металу та погіршення смаку.

— Скло. Спеціальне жароміцне скло можна зустріти в основному серед качатниць. З низки причин такий посуд вважається придатним в основному для духовок, хоча деякі моделі можна без проблем використовувати і на конфорках (зазвичай посуд з цією особливістю має круглу форму і відрізняється від казанів тільки матеріалом). В будь-якому разі, скло досить рівномірно прогрівається і добре утримує тепло; воно досить легке в очищенні і без проблем переносить навіть «жорсткі» абразивні засоби (хоча формально не має антипригарних властивостей); а прозорість посуду дає змогу до певної міри контролювати стан страви, не відкриваючи кришку. Серед ключових недоліків подібних виробів можна відзначити насамперед несумісність з індукційними конфорками. Крім того, скло вважається крихким матеріалом; однак цей момент компенсується великою товщиною стінок, і розбити такий посуд не так просто, як могло б здатися. А ось від різких перепадів температури його бажано берегти — інакше є ймовірність появи тріщин, а то і руйнування.

— Кераміка. Матеріал, багато в чому схожий з описаним вище склом — за винятком прозорості. Так, керамічний посуд має добру теплоємність, рівномірно прогрівається, легко чиститься і досить міцний для повсякденного використання; з іншого боку, такі вироби не підходить для індукційних нагрівачів, а також погано переносять різкі перепади температур. Що стосується зовнішнього вигляду, то непрозорість цього матеріалу в деякій мірі компенсується тим, що йому можна надавати різних кольорів і навіть наносити малюнки. Головним же недоліком товстостінного посуду з кераміки можна назвати високу вартість; саме тому він в наш час не користується особливою популярністю.

— Сталь. Харчова нержавіюча сталь характеризується високою міцністю і надійністю: навіть при порівняно невеликій товщині стінок вона відмінно переносить падіння і сильні удари. З іншого боку, у разі товстостінного посуду цей матеріал багато в чому поступається чавуну. Так, сталеві стінки прогріваються не так рівномірно, як чавунні, і швидше остигають; це особливо помітно у світлі того, що товщина таких стінок зазвичай невелика — інакше посуд виходив б невиправдано дорогим. Крім того, сталь не має антипригарних властивостей — для цього потрібне застосування спеціальних покриттів; а вироби без такого покриття складні в очищенні. Так що вироби з цього матеріалу зустрічаються рідко і належать в основному до двох категорій: недорогий посуд без антипригарного покриття або досить прогресивні гусятниці з додатковим покриттям, за формою близькі до сковорідок-сотейників (різновид сковороди з високими бортиками).

Матеріал кришки, що штатно поставляється в комплекті з виробом.

В даному випадку використовуються ті ж матеріали, що і для самого посуду (див. вище). При цьому металеві кришки (чавун, алюміній, сталь) практично гарантовано поєднуються з ємностями з того ж матеріалу. А от скляні можуть використовуватися і з посудом з металу — щоб можна було бачити вміст, не відкриваючи кришку і не порушуючи режиму готування. В іншому ж даний параметр зазвичай має другорядне значення. Однак є і виключення з цього правила — так звані кришки-сковорідки, які можуть використовуватися як окремий посуд для готування. Ось основні нюанси, актуальні для таких приналежностей:

— Чавун. Як і чавунна посудина, кришка-сковорідка з цього матеріалу повільно нагрівається і повільно остигає. Чавун добре переносить сильне нагрівання, не потребує антипригарних покриттів, але досить вимогливий до догляду (інакше антипригарні властивості втрачаються).

— Сталь. Сталь досить міцна, надійна і не реагує з їжею, проте нагрівається нерівномірно, не має антипригарних властивостей (що, втім, можна вирішити застосуванням спеціальних покриттів) і досить чутлива до перегрівання.

— Алюміній. У разі сковорідок алюміній вважається бюджетним варіантом: він легкий, міцний, відносно недорогий, проте не дуже рівномірно нагрівається і легко деформується при перегріванні. До того ж їжа при готуванні схильна пригорати, а при тривалому зберіганні в посуді...її смак може погіршитися через окислення металу (хоча при наявності антипригарного покриття ці недоліки стають неактуальними).

— Сумісність з індукцією. Можливість застосування посуду на електричних плитах з нагрівачами індукційного типу. Такі нагрівачі, згідно з назвою, використовують явище електромагнітної індукції. Їх перевагою є те, що під час роботи не гріється поверхню плити, а посуд «безпосередньо» — це вважається досить безпечним і ефективним. Однак нормально працювати з індукційними конфорками може не всяка посуд — для цього потрібні певні матеріали. Тому, якщо Ви купуєте гусятницю або казан для подібної плити — варто окремо переконатися в наявності цієї можливості.

— Мити в посудомийці. Можливість безпечно мити посуд в посудомийній машині. Особливості роботи сучасних «посудомийок» такі, що деякі матеріали (і навіть предмети посуду з підходящих матеріалів, але невідповідної форми) з ними не сумісні. Тому якщо для Вас важлива можливість миття в машині — варто вибирати вироби, в яких така можливість прямо заявлена.

— Використання в духовці. Можливість безпечного використання посуду в духовці. Режим роботи духовки відрізняється від готування на варильної поверхні тим, що температура нагріву відносно невисока, проте гаряче повітря контактує з усіма зовнішніми частинами посуду. Це може створити проблеми, наприклад, за наявності гумових накладок на ручках. Тому для готування в духовці варто купувати тільки ту посуд, яка на це першопочатково розрахована.

—...Багатошарове дно. Наявність багатошарового дна в конструкції посуду. Чергування шарів з різних матеріалів дозволяє забезпечити в одному виробі поєднання міцності, рівномірності нагріву і стійкості до перепадів температур. Недолік таких моделей класичний — висока ціна. Зазначимо, що багатошарове дно зустрічається переважно в гусятницах (див. «Тип»), казанів з низки причин дана особливість не потрібно.

— Кришка-сковорідка. Наявність в комплекті поставки посуду спеціальної кришки, яка може використовуватися в ролі повноцінної сковороди. Перевага подібного комплекту очевидно: його можна застосовувати як у ролі гусятниці або казана, так і в ролі сковорідки. Правда, варто враховувати, що в деяких рецептах закрита кришка критична, і використовувати відразу обидва елементи комплекту (основну ємність і додаткову сковорідку) не вийде. Втім, у будь-якому разі додатковий предмет посуду може виявитися зайвим. Про особливості застосування кришок-сковород з різних матеріалів див. «Матеріал кришки».

— Дужка для підвішування. Наявність дужки для підвішування в конструкції посуду. Дана особливість призначена насамперед для того, щоб гусятницю або казан можна було підвісити над осередком, вогнищем або іншим подібним джерелом нагрівання. Відповідно, таку можливість оцінять насамперед любителі виїздів на природу, прихильники традиційної кухні та інші користувачі, які використовують для готування відкрите полум'я.

Країна походження бренду, під яким гусятниця або казан представлені на ринку. Як правило, вказується за «батьківщиною» компанії-виробника або за місцем розташування її штаб-квартири.

Існує безліч стереотипів, пов'язаних з «національністю» брендів і товарів, проте більшість з них в наш час не мають під собою підстав. По-перше, фактичне місце виробництва нерідко відрізняється від країни походження бренду. По-друге, якість товару залежить не стільки від географії, скільки від політики конкретної компанії і того, як ретельно в ній ведеться контроль цієї якості. Тому звертати увагу на країну походження бренду варто лише в тому разі, якщо ви принципово хочете або (не хочете) підтримати виробника з певної держави. Якість же краще оцінювати за репутацією конкретного бренду і загальною ціновою категорією.