Порівняння Sony ZS-PS50 vs Philips AZ-420

Радіодіапазони, які приймає тюнер музичного центру. На сьогоднішній день найчастіше зустрічається підтримка таких діапазонів:

- FM. Частина ультракороткохвильового (УКХ) діапазону в межах від 87,5 МГц до 108 МГц. Використовує частотну модуляцію, що дає змогу транслювати музику у форматі стерео із досить високою якістю звучання, а також передавати сигнали RDS (див. RDS). На даний момент більшість музичних радіостанцій на території СНД веде мовлення саме в цьому діапазоні, внаслідок чого FM підтримується в абсолютній більшості аудіосистем. Недоліком даного варіанта є обмежена зона прийому — максимум кілька десятків кілометрів від передавача — тому FM-трансляції можна слухати зазвичай у межах одного міста та навколишніх околиць.

- AM (від англ. amplitude modulation - амплітудна модуляція) - радіомовлення, що використовує амплітудну модуляцію. Зазвичай, під цим терміном мається на увазі мовлення на середніх хвилях в діапазоні 520-1610 кГц; на ці частоти розраховано більшість споживчих AM-приймачів. Дальність прийому AM-станцій може обчислюватися сотнями кілометрів, проте якість звуку при цьому нижча, ніж на FM, тому в даному форматі ведуть мовлення переважно «розмовні» та новинні радіостанції.

- DAB +. DAB це абревіатура від Digital Audio Broadcasting, тобто. "цифрове радіомовлення"; а "+" означає вдосконалену версію цього стандарту. Формально DAB+ — це діапазон, а й формат передачі сигналу: на відмінність всіх описаних вище варіантів, він, як...випливає з назви, цифровий. Це дає ряд переваг над традиційними передавачами — зокрема, велику дальність при меншій потужності та високу якість звуку, що транслюється. Крім того, цей звук практично не схильний до спотворень: слабкі перешкоди на його якість не впливають, а при критичному зниженні потужності передавача сигнал не спотворюється, а зникає повністю. Останнє, щоправда, можна записати у недоліки; Проте справді значним недоліком цього варіанта є хіба що його слабка поширеність (поки що) у країнах СНД. Технічно таке мовлення може здійснюватися у будь-якому діапазоні вище 30 МГц, проте практично використовується кілька варіантів (залежно країни), які стосуються УКВ-диапазону. Зазначимо, що тюнери DAB+ здатні приймати радіопередачі оригінального стандарту DAB, але не навпаки.

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

Функція, що забезпечує посилення низьких частот — для потужного і насиченого баса. Часто реалізується у вигляді єдиної кнопки, за допомогою якої можна фактично «включати і вимикати бас». Це зручніше, ніж налаштовувати низькі частоти за еквалайзеру; крім того, для посилення баса можуть застосовуватися різні спеціальні технології.

— RCA. Інтерфейс RCA використовує коаксіальні кабелі, з характерними штекерами-«тюльпанами», і відповідні роз'єми. Він може застосовуватися для передачі різних типів даних, проте в даному випадку мається на увазі виведення аудіосигналу в аналоговому форматі, по одному каналу аудіо роз'єм. RCA широко використовується в сучасній аудіотехніці, однак його стійкість до перешкод досить скромна.

— Mini-Jack (3.5 мм). Один із стандартних роз'ємів в сучасній аудіотехніці, широко використовується в портативних пристроях, а також для підключення навушників. Однак зазначимо, що в даному разі мається гніздо, яке відповідає за лінійний вихід — інтерфейс для передачі аудіосигналу в аналоговому форматі на зовнішнє пристрій, наприклад, підсилювач. Роз'єм для навушників в нашому каталозі вказується окремо, навіть якщо він належить до стандарту mini-Jack 3.5 мм; докладніше про вихід на навушники див. нижче.

— Коаксіальний S/P-DIF. Електрична різновид стандарту S/P-DIF, що використовує для передачі сигналу коаксіальний кабель з роз'ємом-«тюльпаном». Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA — незважаючи на ідентичність роз'ємів, ці стандарти принципово розрізняються: «коаксіал» працює в цифровому форматі і по одному кабелю дозволяє передавати навіть багатоканальний звук. Порівняно з оптичним S/P-DIF даний інтерфейс менш стійкий до перешкод, однак б...ільш надійний, оскільки електричні кабелі не настільки делікатні.

— Оптичний. Один з різновидів стандарту S/P-DIF — поряд з описаним вище коаксіальним. У цьому разі передача сигналу здійснюється через оптоволоконний кабель TOSLINK. Головною перевагою даного інтерфейсу є повна нечутливість до електричних перешкод, при цьому його можливостей достатньо навіть для роботи з багатоканальним звуком. З недоліків варто відзначити високу ціну з'єднувальних кабелів, а також необхідність обережного поводження з ними.

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення зовнішнього сабвуфера — спеціалізованого низькочастотного динаміка. Використання такого динаміка дозволяє значно поліпшити звучання низьких частот, зробити бас потужним і насиченим, на що не здатні динаміки загального призначення. Зазначимо, що подібний вихід може стати в нагоді і в системах, що мають вбудований сабвуфер — зовнішні «саби» здебільшого могутніше і дають більше можливостей з налаштування звуку.

— На навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше з цією метою використовується стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack або 6.35 Jack, але можуть зустрічатися і інші варіанти — наприклад, фірмовий роз'єм виробника. У будь-якому разі навушники можуть стати в нагоді в ситуації, коли потрібно дотримуватися тиші — наприклад, якщо Ви хочете послухати музику в пізній час, коли оточуючі вже сплять — або навпаки, в галасливій обстановці, коли навколишні звуки заглушають динаміки аудіосистеми.

— Композитний. Повнорозмірний композитний інтерфейс включає три роз'єму — один для передачі відео і два під лівий і правий канал стерео. Проте в даному випадку під композитним виходом зазвичай мається на увазі тільки видеороз'єм (за звук відповідає штатна акустика аудіосистеми, транслювати його на телевізор зазвичай немає сенсу). У будь-якому разі цей вихід дозволяє підключати аудіосистему не тільки новітніх, але і до відверто застарілим телевізорів. Його недоліками є невисока якість зображення і несумісність з HD.

— Компонентний. Вихід для передачі відеосигналу в аналоговому форматі. Зовні схожий з описаним вище композитним інтерфейсом, оскільки теж використовує три RCA-кабелю; проте в даному випадку за цими кабелям передаються три компоненти відеосигналу (звідси і назва). Компонентний інтерфейс вважається найбільш прогресивним серед популярних аналогових відеостандартів, він забезпечує найбільш високий серед них якість зображення і навіть здатний працювати з HD-дозволами. З недоліків варто відзначити неможливість передачі звуку — для цього знадобиться окреме підключення.

— S-Video. Аналоговий інтерфейс для передачі відео. У деякому роді схожий з описаним вище компонентним, оскільки також передбачає окремі дроти для передачі компонентів відеосигналу; проте в даному випадку цих дротів всього два. Це, з одного боку, дало змогу обмежитися одним роз'ємом замість кількох, з іншого — дещо знизило якість «картинки» і обмежило пропускну здатність, так що про HD при такому підключенні не йдеться.

— SCART. Універсальний аудіо/відеоінтерфейс, використовує характерний великий роз'єм з 21 контактом (20 штирьков плюс обід по периметру роз'єму). Довгий час був стандартом для європейської відеотехніки, однак на сьогоднішній день вважається застарілим через невисокої пропускної здатності і значних габаритів. Зазначимо, що SCART може працювати з сигналами різних форматів, що дозволяє використовувати перехідники — зокрема, для підключення зовнішніх пристроїв по композитному і компонентному інтерфейсів.

— HDMI. Універсальний цифровий інтерфейс, що дозволяє передавати HD-відео і багатоканальний звук по одному кабелю. Є практично стандартом для сучасної відеотехніки, зокрема, присутній у більшості телевізорів. В аудіосистемах вихід цього типу використовується аналогічно описаному вище коаксіальному S/P-DIF — тобто для виведення аудіосигналу в цифровому вигляді.

Час роботи аудіосистеми без підключення до зовнішнього джерела живлення (мережі або USB-порту, залежно від можливостей). Відзначимо, що виробники схильні вказувати в характеристиках час автономної роботи при оптимальних для енергозбереження умовах: на невисокій гучності, без використання додаткових функцій тощо. Тому на практиці цей показник може бути помітно нижче заявленого, і колонки з тривалим часом роботи не будуть звучати на повній гучності зазначені години.