Порівняння Sony ZS-PS50 vs Samsung MM-J320

— Музичний центр. Музичні центри являють собою стаціонарні аудіосистеми, включають програвач, підсилювач і акустику; їхньою відмітною особливістю є колонки, виконані окремо від основного блока. У деяких моделях можуть передбачатися кріплення для встановлення колонок на основний блок, але ці кріплення швидкороз'ємні, а довжина дротів дає змогу розміщувати акустику окремо.

— Мінісистема. Мінісистеми являють собою відносно невеликі пристрої, які виконані в цільних корпусах; незважаючи на невеликі розміри, вони зазвичай розраховані на стаціонарне використання, хоча можуть мати автономні джерела живлення (див. нижче). Функціонал мінісистем може бути різним: одні моделі, по суті, являють собою колонки з трохи розширеними можливостями, в інших ці можливості можуть бути порівнянні з повноцінними музичними центрами і навіть мати бездротову зарядку.

— Магнітола. Магнітоли мають характерний дизайн, що нагадує касетні магнітофони; а деякі з них навіть здатні працювати з касетами, див. «Носії». Як і описані вище музичні центри, такі пристрої мають все необхідне для прослуховування — програвач, підсилювач і акустику; однак колонки зроблені незнімними, а функціонал у магнітол зазвичай більш скромний. З іншого боку, подібні моделі придатні для перенесення і можуть використовуватися навіть для відтворення музики на ходу — практи...чно обов'язковими рисами магнітол є наявність ручки для транспортування і можливість автономного живлення (див. нижче) від змінних батарей.

— Підлогова система. Призначення аудіосистем даного типу зрозуміло вже з назви: вони першопочатково розраховані для встановлення на підлогу. Таке встановлення дає можливість створювати досить великі пристрої з потужною акустикою; власне, більшість підлогових аудіосистем фактично являє собою комплект колонок з вбудованим програвачем. Втім, є і досить компактні моделі даного типу, що допускають настільне або настінне встановлення при від'єднаній підставці.

— Для вечірок. Аудіосистеми для організації запальних музичних вечірок у колі друзів та близьких. Подібні моделі здатні озвучити широке місце як у приміщенні, так і на вуличному танцполі. Нерідко аудіосистеми для вечірок доповнюються вбудованими світловими ефектами для створення дискотечної атмосфери, також до них можуть підключатися мікрофони, що оцінять шанувальники караоке. Альтернативні назви таких аудіосистем – Party-колонка чи PartyBox.

— Для музикантів. Просунуті колонки з гарною якістю звучання фахівцем для музикантів, які дають виступи на вулиці або беруть участь у виїзних заходах. Подібні моделі призначаються не для повноцінних концертів, а скоріше для «живих» виступів у публічних місцях. Аудіосистеми нерідко припускають можливість підключення музичних інструментів, також часто комплектуються ручкою валізи для зручності перенесення апаратури.

— Розумна колонка. Аудіосистеми у вигляді порівняно невеликих поодиноких колонок з «розумною» системою електронного управління. Для таких пристроїв можна виділити чотири ключові особливості: підключення до Інтернету (зазвичай через Wi-Fi), синхронізація зі смартфоном або планшетом (зазвичай так само), підтримка голосових команд і розширений функціонал. По суті, смарт-колонки не є класичними аудіосистемами, а універсальними «помічниками» з динаміками для відтворення музики; а можливості голосового управління виходять далеко за межі «музичних» функцій. Так, багато моделей дають змогу виставляти таймер або будильник на смартфоні, управляти компонентами розумного дому, отримувати довідку по різним запитам тощо. При цьому нерідко підтримується контекстуальне розпізнавання команд, з можливістю оброблення складних запитів на кшталт «постав групу, яку я слухав вчора ввечері».

Радіодіапазони, що приймаються тюнером музичного центру. На сьогоднішній день найчастіше зустрічається підтримка таких діапазонів:

— FM. Частина ультракороткохвильового (УКХ) діапазону в межах від 87,5 МГц до 108 МГц. Використовують частотну модуляцію, що дозволяє транслювати музику у форматі стерео з досить високою якістю звучання, а також передавати сигнали RDS (див. RDS). На даний момент більшість музичних радіостанцій на території СНД мовить саме в цьому діапазоні, внаслідок чого FM підтримується в абсолютній більшості аудіосистем. Недоліком даного варіанта є обмежена зона прийому — максимум кілька десятків кілометрів від передавача — тому FM-трансляції можна слухати зазвичай в межах одного міста та прилеглих околиць.

— AM (від англ. amplitude modulation — амплітудна модуляція) — радіомовлення, що використовують амплітудну модуляцію. Зазвичай під цим терміном розуміється мовлення на середніх хвилях у діапазоні 520-1610 кГц; на ці ж частоти розраховано більшість споживчих AM-приймачів. Дальність прийому AM-станцій може обчислюватися сотнями кілометрів, однак якість звуку при цьому нижче, ніж на FM, тому в даному форматі віщають в основному «розмовні» і новинні радіостанції.

— УКВ. У цьому разі мається на увазі піддіапазон 65,9-74 МГц, використовує т. зв. модуляцію OIRT. У такому форматі першопочатково велося УКХ-мовлення в країнах Радянського союзу та Східної Європи, проте на даний момент не користується великою популярністю у зв'язку з ро...звитком FM. Технічно УКХ схоже з FM (див. вище), основними відмінностями є смуга займаних частот і неможливість передачі в УКХ сигналів RDS (див. RDS).

— DAB+. DAB — це абревіатура від Digital Audio Broadcasting, тобто «цифрове радіомовлення»; а «+» означає вдосконалену версію цього стандарту. Формально DAB+ — це не тільки діапазон, але і формат передачі сигналу: на відміну від всіх описаних вище варіантів, він, як випливає з назви, цифровий. Це дає низку переваг над традиційними передавачами — зокрема, велику дальність при меншій потужності і високу якість трансльованого звуку. Крім того, цей звук практично не схильний до спотворень: слабкі перешкоди на його якість не впливають, а при критичному зниженні потужності передавача сигнал не спотворюється, а зникає цілком. Останнє, щоправда, можна записати в недоліки; але дійсно значущим недоліком даного варіанта є хіба що його слабка поширеність (поки що) в країнах СНД. Технічно таке мовлення може здійснюватися в будь-якому діапазоні вище 30 МГц, однак на практиці використовується кілька варіантів (залежно від країни), що належать до УКХ-діапазону. Зазначимо, що тюнери DAB+ здатні приймати радіопередачі оригінального стандарту DAB, але не навпаки.

Кількість радіостанцій, яку можна занести на згадку тюнера.

Сама собою пам'ять помітно спрощує роботу з тюнером. Замість того, щоб щоразу вручну шукати улюблені станції, достатньо «запам'ятати» їх і надалі просто вибирати хвилю зі списку в пам'яті приймача. Кількість комірок пам'яті в сучасних аудіосистемах може досягати кількох десятків; це буде особливо корисним жителям мегаполісів, де в ефірі багато станцій, а також тим, кому доводиться часто подорожувати та перебудовувати приймач на місцеві частоти.

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Номінальна потужність звуку (див. «Потужність системи») на кожному з основних каналів аудіосистеми. Цей показник найчастіше зазначається в моделях з сабвуфером (див. «Кількість каналів»); знаючи його, можна оцінити розподіл потужності між основними колонками і низькочастотним динаміком.

Кількість окремих діапазонів частот (смуг), на яке звук розділяється при відтворенні через акустику аудіосистеми. Для кожної такої смуги передбачається окремий динамік, а іноді — кілька.

Найбільш простий варіант передбачає 1 смугу; він досить популярний в сучасних аудіосистемах, оскільки вимагає мінімальної кількості динаміків, а якість звуку може бути досить непоганим. Більш прогресивні варіанти передбачають 2-3 смуги (низькі і високі частоти, або НЧ, ВЧ і середні), а у висококласних моделях кількість смуг може досягати п'яти. Відзначимо, що, крім цілих, випускаються моделі з дробовим кількістю смуг — наприклад, 2.5 або 3.5. Така маркування говорить про наявність в конструкції динаміка, відповідає відразу за дві смуги: наприклад, модель 2.5 має окремі динаміки для НЧ і ВЧ плюс комбінований НЧ+ВЧ (за конструкцією аналогічний НЧ, але навантажений ще й середніми частотами).

У будь-якому разі кількість смуг, зазвичай, свідчить про високий клас акустики: чим більше окремих діапазонів частот — тим вже спеціалізація кожного динаміка, тим точніше він здатний відтворювати свою частину сигналу і тим складніше влаштована система.

Терміном «імпеданс» позначають опір акустичної системи змінному струму. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного. Тому на практиці інформація про імпедансі може стати в нагоді хіба що при пошуку колонок на заміну комплектним: вкрай бажано, щоб нова акустика мала той самий імпеданс, що і штатна.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

Наявність функції еквалайзера в аудіосистемі.

Еквалайзер дозволяє змінювати тембр звуку, регулюючи гучність по окремих смугах частот. Найпростіший варіант такої регулювання передбачає 2 смуги (високі і низькі частоти), однак найчастіше смуг більше. У будь-якому разі еквалайзер може стати в нагоді як для тонкого налаштування звуку під власні уподобання, так і для компенсації недоліків зовнішньої або штатної акустики, підключених навушників і т. ін. — наприклад, якщо динаміки «провалюють» визначені смуги частот. Крім того, у багатьох аудіосистемах є набір попередніх налаштувань еквалайзера (пресетів), зазвичай розрахованих на різні стилі музики — «Класика», «Рок», «Поп» і т. ін. Може також передбачатися можливість створення і редагування власних пресетів.