Порівняння Apple Homepod 2nd Gen vs Marshall Stanmore II

Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.

— 1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається переважно в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.

— 2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.

— 2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0, доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.

— 2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.

— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити якіст...ь звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.

Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Номінальна потужність звуку (див. «Потужність системи») на кожному з основних каналів аудіосистеми. Цей показник найчастіше зазначається в моделях з сабвуфером (див. «Кількість каналів»); знаючи його, можна оцінити розподіл потужності між основними колонками і низькочастотним динаміком.

Номінальна потужність сабвуфера — динаміка для низьких частот, що використовується в системах 2.1 та 3.1 (див. «Кількість каналів»). Про номінальної потужності в загальному див. «Потужність системи»; а у випадку з сабвуфером даний показник дозволяє оцінити гучність і насиченість баса, видається аудіосистемою, а також співвідношення між потужністю основних каналів і «саба»).

Кількість окремих діапазонів частот (смуг), на яке звук розділяється при відтворенні через акустику аудіосистеми. Для кожної такої смуги передбачається окремий динамік, а іноді — кілька.

Найбільш простий варіант передбачає 1 смугу; він досить популярний в сучасних аудіосистемах, оскільки вимагає мінімальної кількості динаміків, а якість звуку може бути досить непоганим. Більш прогресивні варіанти передбачають 2-3 смуги (низькі і високі частоти, або НЧ, ВЧ і середні), а у висококласних моделях кількість смуг може досягати п'яти. Відзначимо, що, крім цілих, випускаються моделі з дробовим кількістю смуг — наприклад, 2.5 або 3.5. Така маркування говорить про наявність в конструкції динаміка, відповідає відразу за дві смуги: наприклад, модель 2.5 має окремі динаміки для НЧ і ВЧ плюс комбінований НЧ+ВЧ (за конструкцією аналогічний НЧ, але навантажений ще й середніми частотами).

У будь-якому разі кількість смуг, зазвичай, свідчить про високий клас акустики: чим більше окремих діапазонів частот — тим вже спеціалізація кожного динаміка, тим точніше він здатний відтворювати свою частину сигналу і тим складніше влаштована система.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

Наявність функції еквалайзера в аудіосистемі.

Еквалайзер дозволяє змінювати тембр звуку, регулюючи гучність по окремих смугах частот. Найпростіший варіант такої регулювання передбачає 2 смуги (високі і низькі частоти), однак найчастіше смуг більше. У будь-якому разі еквалайзер може стати в нагоді як для тонкого налаштування звуку під власні уподобання, так і для компенсації недоліків зовнішньої або штатної акустики, підключених навушників і т. ін. — наприклад, якщо динаміки «провалюють» визначені смуги частот. Крім того, у багатьох аудіосистемах є набір попередніх налаштувань еквалайзера (пресетів), зазвичай розрахованих на різні стилі музики — «Класика», «Рок», «Поп» і т. ін. Може також передбачатися можливість створення і редагування власних пресетів.

- AirPlay. Технологія AirPlay розроблена компанією Apple. Вона заснована на Wi-Fi і застосовується для бездротової трансляції контенту з яблучних девайсів на зовнішні аудіосистеми. Таким чином, дана функція стане в нагоді тим, хто бажає підключити до аудіосистеми iPhone або iPod touch, але не хоче возитися з проводами; втім, можливе підключення AirPlay та інших пристроїв — наприклад, ПК з встановленим iTunes і Wi-Fi модулем.

- AirPlay 2. Друге покоління описаної вище технології AirPlay, представлене у 2018 році. Серед основних нововведень цієї версії є підтримка формату «мультирум», тобто одночасної трансляції кількох аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити у вітальні радіотрансляцію програми новин, у спальні — розслаблюючу музику, тощо. Крім того, AirPlay 2 отримала низку інших покращень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового керування через Siri.

- Chromecast. Оригінальна назва - Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої розроблена Google. Дає змогу передавати на аудіосистему звуковий сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній мережі Wi-Fi (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). З...азначимо, що у джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо) Chromecast реалізується лише на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, у програмах YouTube та Netflix для Android та iOS, а також у веб-версіях цих програм для Chrome. Завдяки подібному формату дана технологія в наш час надзвичайно поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до аудіосистеми з Chromecast зазвичай обмежується можливістю встановлення на цей гаджет відповідних додатків.

- DLNA. DLNA (Digital Living Network Alliance) – стандарт, що дозволяє об'єднувати різні види домашньої електроніки та побутової техніки в єдину мережу для обміну контентом та керування. У разі аудіосистем DLNA може використовуватися, наприклад, для відтворення музики з диска комп'ютера, підключеного до такої мережі, трансляції звуку на встановлений інший кімнаті пристрій (наприклад, підсилювач) тощо. Підключення до DLNA може здійснюватися як провідним, наприклад і бездротовим способом (за стандартом Wi-Fi), а сумісність пристроїв не залежить від їх виробників - єдиною умовою є відповідність стандарту DLNA.

- LAN. Стандартний інтерфейс для провідного підключення до локальних комп'ютерних мереж на основі роз'єму RJ-45. Його наявність дозволяє використовувати різні мережні функції, такі як Інтернет-радіо (див. Додатково) або DLNA (див. вище). У порівнянні з іншим мережним інтерфейсом - Wi-Fi - LAN менш зручний через наявність проводів, проте більше надійний і забезпечує більшу фактичну швидкість передачі даних.

- Wi-Fi. Наявність модуля бездротового зв'язку Wi-Fi у конструкції аудіосистеми. Ця технологія використовується як у комп'ютерних мережах, наприклад і для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним; її «дальнобійності» достатньо для роботи в межах житлових приміщень навіть через стіни. У цьому випадку Wi-Fi може застосовуватися для роботи з мережевими функціями на зразок Інтернет-радіо або DLNA(див. вище). При цьому цей варіант зручніший, ніж провідний LAN, за рахунок відсутності власне проводів. Крім того, підтримка цієї технології є необхідною умовою для використання функцій AirPlay та Chromecast (див. вище); а в деяких пристроях Wi-Fi дозволяє навіть підключати смартфони, планшети та інші гаджети як пульти дистанційного керування.

Одним з найсучасніших і найшвидших стандартів цієї технології бездротового зв'язку є Wi-Fi 5.. Версія 802.11ac використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений і більше захищений, ніж 2.4 ГГц), забезпечуючи швидкість до 1.69 Гбіт/с на одну антену і до 6.7 Гбіт/с за кількох антен.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Один із найпопулярніших способів використання Bluetooth в аудіосистемах — робота з аудіосигналом, насамперед трансляція звуку на бездротові навушники чи колонки; а в деяких моделях передбачається також можливість підключення смартфона, планшета або іншого пристрою та використання аудіосистеми як зовнішній Bluetooth-акустики. Щоправда, варто враховувати, що спочатку Bluetooth помітно поступається провідному з'єднанню за якістю звучання; однак у наш час цей недолік нерідко компенсується застосуванням того чи іншого різновиду кодеку aptX(див. нижче).
Крім цього, можуть передбачатися й інші варіанти використання Bluetooth - наприклад, обмін файлами між вбудованою пам'яттю і тим самим смартфоном, або дистанційне керування через програму. Вони не є обов'язковими для сучасних аудіосистем, проте з розвитком технологій набувають все більшого поширення.

У сучасних аудіосистемах найчастіше застосовується стандарт Bluetooth v5. Його важлива новація - розширення можливостей режиму BLE («Bluetooth з низьким енергоспоживанням»): при необхідності пристрій може збільшувати дальність за рахунок зниження швидкості або прискорювати передачу ціною зменшення дальності. Крім того, було введено низку покращень, що стосуються одночасної роботи з кількома підключеними пристроями.

- Підтримка aptX. Підтримка аудіосистемою aptX – кодека, призначеного для покращення якості звуку, що передається через Bluetooth. Відповідно, ця функція автоматично означає наявність вбудованого модуля Bluetooth (див. вище). Необхідність застосування спеціальних технологій обумовлена тим, що в оригінальному форматі Bluetooth дуже стискає аудіосигнал, що помітно позначається на підсумковій якості звучання. Технологія aptX покликана виправити ситуацію: за заявою творців, вона забезпечує чистоту звуку, "порівняну з Audio CD (16-bit/44.1kHz)" і практично не поступається провідного підключення. Цього нерідко вистачає навіть для комфортного прослуховування lossless-форматів, не кажучи вже про MP3 та інші популярні формати зі стисненням. Зрозуміло, для використання aptX його має підтримувати джерело сигналу.

- Підтримка aptX HD. Підтримка аудіосистемою кодека aptX HD — покращеної та оновленої версії описаного вище aptX. У цій версії заявлено чистоту звуку, порівнянну з аудіоматеріалами формату Hi-Res (24-bit/48kHz); це дозволяє з комфортом слухати не лише MP3, а й lossless-формати та навіть аудіоматеріали без стиску. З іншого боку, підтримка aptX HD коштує досить дорого, а його переваги перед оригінальним aptX стають помітними лише на дуже високоякісних аудіоматеріалах, для яких побутові аудіосистеми використовуються рідко. Тому ця функція особливого поширення набула.

- AAC. Кодек, що використовується переважно в портативній техніці Apple, для покращення звуку, що передається через Bluetooth. У цьому сенсі він аналогічний aptX (див. відповідні пункти), проте помітно поступається йому за можливостями: якщо звучання aptX порівнюють з Audio CD, то AAC знаходиться на рівні MP3-файлу середньої якості. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більше просунутих форматах.

- LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек Sony. За пропускною здатністю та потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; Існує навіть думка, що ця максимальна якість, яка має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха.

- Мережеве потокове аудіо. Можливість роботи аудіосистеми з мережевими потоковими (стрімінговими) аудіосервісами на кшталт Deezer, Spotify, Tidal тощо. Такі послуги призначені для трансляції контенту (в даному випадку — переважно музики) через Інтернет; при цьому файли, що програються, не зберігаються в аудіосистемі, а відтворюються безпосередньо з відповідного ресурсу у Всесвітній мережі. В наш час існує безліч стрімінгових сервісів, що відрізняються за асортиментом музики та умовами доступу; конкретний список сервісів, що підтримуються, варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі головними перевагами онлайн-стримінгу можна назвати широкий вибір контенту та практично моментальний доступ до бажаної композиції; деякі сервіси також можуть працювати як радіо, автоматично підбираючи музику відповідно до переваг виробника.

- Гучний зв'язок. Можливість використання пристрою як системи гучномовця для мобільного телефону. У такому режимі аудіосистема з'єднується з пристроєм, найчастіше за допомогою Bluetooth (див. вище), і голос абонента на іншому кінці лінії виводиться не на телефон, а на динаміки аудіосистеми. Це часто буває зручніше, ніж тримати телефон біля вуха; крім того, гучний зв'язок корисний, якщо в розмові потрібно взяти участь кількох людей.

- NFC-чіп. NFC – це бездротова технологія малого радіусу дії (близько 10 см). В аудіосистемах NFC використовується переважно для спрощення зв'язку за стандартом Wi-Fi або Bluetooth (див. вище). За наявності цього чіпа зовнішній NFC-сумісний пристрій можна просто піднести до аудіосистеми і підтвердити з'єднання - це простіше, ніж налаштувати параметри вручну.

— Всеспрямоване звучання. Згідно з назвою, аудіосистеми з цією особливістю рівномірно випромінюють звук на всі боки, охоплюючи простір в 360°. Таким чином, пристрій можна встановити в центрі приміщення і рівномірно «наповнити» його звуком, який буде чітко сприйматися в будь-якій точці. З іншого боку, всенаправлена система зазвичай звучить у форматі 1.0 (моно); в конструкції можуть передбачатися різні хитрощі для забезпечення об'ємного звучання, але такі все одно здебільшого не дотягують до повноцінного стерео.

— Голосовий асистент. Підтримка аудіосистемою голосового асистента. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі асистенти:

• Google Assistant
• Apple Siri
• Amazon Alexa
• Аліса

Однак можливе застосування і інших рішень. У будь-якому разі варто зазначити, що мова йде не про функції самої аудіосистеми, а про сумісність зі смартфонами, планшетами та іншими гаджетами, в яких передбачені власні голосові помічники. Таким чином, для використання голосового помічника доведеться підключити аудіосистему до зовнішнього пристрою. З іншого боку, можливості таких помічників зазвичай більш широкі, ніж у вбудованих систем голосового управління (див. нижче); нерідко підтримуються прогресивні функ...ції на зразок розпізнавання природної мови зі складними запитами («Увімкни останній альбом групи ..., який я слухав»), озвучування прогнозу погоди, результатів спортивних змагань тощо. Зрозуміло, конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його версії.

— Голосове управління. Функція, яка є фактично обов'язково для розумних колонок (див. «Призначення») і майже не зустрічається у інших типах аудіосистем. Як випливає з назви, таке управління дає змогу управляти пристроєм за допомогою голосових команд. Від голосового помічника (див. відповідний пункт) воно відрізняється тим, що в даному разі мова йде про найпростіші команди, пов'язані з основним функціоналом аудіосистеми — наприклад, «Стоп», «Продовжувати», «Наступний трек» тощо. Варто мати на увазі, що голосове управління майже гарантовано підтримує англійську мову, а от можливість розпізнавати інші мови варто уточнювати окремо.

— Мобільний додаток. Можливість управління аудіосистемою зі смартфона, планшета або іншого гаджета з встановленим на нього спеціальним додатком. Зазвичай, з'єднання при цьому здійснюється через Wi-Fi (див. «Інтерфейси»). Зручність даної функції полягає не тільки в тому, що управляти системою можна на відстані — додаток нерідко виявляється більш зручним і дає більше можливостей, ніж елементи управління на самій магнітолі.

— Підтримка Multiroom. Підтримка пристроєм технології Multiroom. Дана технологія дає можливість створити в будинку єдину бездротову мережу з кількох колонок, розташованих в різних кімнатах, і одночасно відтворювати музику у всіх цих кімнатах. Конкретні особливості таких мереж у різних моделях можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо. Так, одні пристрої використовують з'єднання по Bluetooth, інші — по Wi-Fi (безпосередньо або через локальну мережу). В одних варіантах управляюча колонка транслює звук на всі інші, і по всьому будинку грає одна і та сама музика, в інших — колонки є «рівноправними», і в різних кімнатах можна одночасно включати різні треки. Деякі аудіосистеми потребують зовнішнього джерела звуку (смартфона, планшета тощо), інші самі здатні грати роль програвача, зокрема для потокових Інтернет-сервісів.

— Караоке/a>. Популярна розвага, що дає змогу користувачам співати свої улюблені пісні під фонограму-«мінусовку» (музичний супровід з вирізаним оригінальним вокалом) — таким чином, щоб вокал, накладений на мінусовку, відтворювався через акустику аудіосистеми. Дана функція припускає наявність як мінімум одного входу під мікрофон.

— Караоке Mix/a>. Розширена версія караоке (див. вище), яка передбачає різні додаткові можливості — наприклад, оцінку майстерності виконання в балах, змагання по співу тощо. Зазвичай, дає змогу підключати вже два мікрофони.

— Інтернет радіо. Можливість прослуховування Інтернет-радіостанцій на аудіосистемі. Загалом таке мовлення аналогічне звичайному, однак воно здійснюється не через радіоефір, а через Всесвітню мережу, що забезпечує деякі додаткові можливості. Так, Інтернет-мовлення не має обмежень за дальністю і діапазонам, дає можливість слухати програми з будь-якої країни і будь-якою мовою; а список мовників надзвичайно широкий, серед них є як традиційні радіостанції, що дублюють свої передачі в Інтернет, так і специфічні, суто мережеві проєкти. Наявність даної функції передбачає підтримку як мінімум одного мережевого інтерфейсу — Wi-Fi або LAN (див. «Інтерфейси»).

— Запис на USB-накопичувач. Можливість роботи системи в режимі запису на зовнішній USB-пристрій — наприклад, флешку. Таким чином можна записувати улюблені радіопрограми зі звичайного тюнера або Інтернет-станції (див. вище), копіювати музику з оптичних дисків тощо; конкретні можливості запису на USB залежать від моделі аудіосистеми.

— Годинник. Звичайний годинник — пристрій для відображення часу, найчастіше у вигляді цифр на дисплеї. Іноді саме такі годинники виявляються найбільш зручними. Крім того, дана функція необхідна для деяких інших можливостей — перш за все будильника (див. нижче).

— Будильник. Класичний будильник, який подає сигнал в заданий час. Може стати в нагоді не тільки для побудки, але і в інших ситуаціях, коли потрібно попередити користувача про настання певного часу. Особливістю даної функції в аудіосистемах є те, що в якості сигналу може використовуватися вмикання певної радіостанції або музичної композиції.

— Зарядка при підключенні. Можливість використання аудіосистеми для зарядки підключених до неї пристроїв — кишенькових плеєрів, мобільних телефонів тощо. Для цього, зазвичай, використовується порт USB; при цьому деякі моделі здатні програвати музику з гаджета прямо в процесі зарядки.

— Бездротова зарядка гаджетів. Можливість колонки працювати в режимі Power Bank без використання кабелю. Зарядка гаджета здійснюється бездротовим способом, для цього необхідно покласти пристрій на область для зарядки.