Порівняння Sony ZS-PS50 vs Max MR-290

— Вбудована пам'ять. Власна пам'ять дає змогу зберігати і відтворювати музику та інший контент безпосередньо за допомогою аудіосистеми, без використання зовнішніх носіїв (які можуть зіпсуватися чи загубитися). Така пам'ять може бути заснована на жорстких дисках або SSD-модулі; перший варіант забезпечує гарну ємність при невисокій вартості, другий — швидше і надійніше.

— USB-порт. Класичний USB-порт, який в даному разі зазвичай використовується для флешок, зовнішніх жорстких дисків або інших пристроїв з функцією накопичувача — наприклад, мініатюрних плеєрів. Функції USB включають як мінімум пряме відтворення, однак можуть передбачатися й інші можливості — зокрема, обмін файлами з вбудованою пам'яттю (див. вище). Крім того, у разі необхідності через цей порт може здійснюватися і зарядка підключеного пристрою (наприклад, того ж кишенькового плеєра).

— Кардридер. Пристосування для читання інформації з карт пам'яті; такі носії досить популярні в сучасній електроніці. Найчастіше кардрідери призначені для різних версій карт SD або microSD, але можуть зустрічатися і інші варіанти; цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. Призначення цієї функції багато в чому аналогічно описаному вище USB-порту: насамперед вона застосовується для прямого відтворення, але можуть зустрічатися і інші функції.

— ...ef="/ua/list/18/pr-46075/">CD. Наявність CD-приводу означає, як мінімум, можливість роботи з дисками, записаними у форматі CD Audio (до 74 хвилин високоякісного звуку, з поділом на доріжки). Крім того, в сучасних аудіосистемах нерідко передбачається підтримка дисків з MP3-файлами; в такому форматі на один диск можна вмістити цілу збірку альбомів, однак якість звуку виходить більш низькою. А іноді навіть є можливість відтворення дисків формату DVD.

— Вінілові платівки. Вбудований програвач для відтворення музики з вінілових платівок. Технічно такі носії є остаточно застарілими, проте у них все ще є чимало відданих шанувальників. Крім того, чимало аудіосистем з даною функцією підтримують запис на USB (див. «Додатково»); це може стати у нагоді власникам «вінілу», охочих перевести свої бібліотеки на сучасні носії.

Крім вищезгаданих, у сучасних аудіосистемах можуть передбачатися й інші види носіїв. Наприклад, деякі моделі оснащуються входами USB type B, завдяки чому можуть підключатися до комп'ютера через USB-роз'єм і працювати в ролі комп'ютерної акустики з розширеними можливостями (такими, як копіювання музики з ПК на зовнішній носій або навпаки).

Радіодіапазони, які приймає тюнер музичного центру. На сьогоднішній день найчастіше зустрічається підтримка таких діапазонів:

- FM. Частина ультракороткохвильового (УКХ) діапазону в межах від 87,5 МГц до 108 МГц. Використовує частотну модуляцію, що дає змогу транслювати музику у форматі стерео із досить високою якістю звучання, а також передавати сигнали RDS (див. RDS). На даний момент більшість музичних радіостанцій на території СНД веде мовлення саме в цьому діапазоні, внаслідок чого FM підтримується в абсолютній більшості аудіосистем. Недоліком даного варіанта є обмежена зона прийому — максимум кілька десятків кілометрів від передавача — тому FM-трансляції можна слухати зазвичай у межах одного міста та навколишніх околиць.

- AM (від англ. amplitude modulation - амплітудна модуляція) - радіомовлення, що використовує амплітудну модуляцію. Зазвичай, під цим терміном мається на увазі мовлення на середніх хвилях в діапазоні 520-1610 кГц; на ці частоти розраховано більшість споживчих AM-приймачів. Дальність прийому AM-станцій може обчислюватися сотнями кілометрів, проте якість звуку при цьому нижча, ніж на FM, тому в даному форматі ведуть мовлення переважно «розмовні» та новинні радіостанції.

- DAB +. DAB це абревіатура від Digital Audio Broadcasting, тобто. "цифрове радіомовлення"; а "+" означає вдосконалену версію цього стандарту. Формально DAB+ — це діапазон, а й формат передачі сигналу: на відмінність всіх описаних вище варіантів, він, як...випливає з назви, цифровий. Це дає ряд переваг над традиційними передавачами — зокрема, велику дальність при меншій потужності та високу якість звуку, що транслюється. Крім того, цей звук практично не схильний до спотворень: слабкі перешкоди на його якість не впливають, а при критичному зниженні потужності передавача сигнал не спотворюється, а зникає повністю. Останнє, щоправда, можна записати у недоліки; Проте справді значним недоліком цього варіанта є хіба що його слабка поширеність (поки що) у країнах СНД. Технічно таке мовлення може здійснюватися у будь-якому діапазоні вище 30 МГц, проте практично використовується кілька варіантів (залежно країни), які стосуються УКВ-диапазону. Зазначимо, що тюнери DAB+ здатні приймати радіопередачі оригінального стандарту DAB, але не навпаки.

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

Наявність функції еквалайзера в аудіосистемі.

Еквалайзер дозволяє змінювати тембр звуку, регулюючи гучність по окремих смугах частот. Найпростіший варіант такої регулювання передбачає 2 смуги (високі і низькі частоти), однак найчастіше смуг більше. У будь-якому разі еквалайзер може стати в нагоді як для тонкого налаштування звуку під власні уподобання, так і для компенсації недоліків зовнішньої або штатної акустики, підключених навушників і т. ін. — наприклад, якщо динаміки «провалюють» визначені смуги частот. Крім того, у багатьох аудіосистемах є набір попередніх налаштувань еквалайзера (пресетів), зазвичай розрахованих на різні стилі музики — «Класика», «Рок», «Поп» і т. ін. Може також передбачатися можливість створення і редагування власних пресетів.

Наявність пульта ДУ в комплекті поставки аудіосистеми. Зручність цієї функції очевидно: замість того, щоб кожен раз підходити до пристрою для зміни параметрів роботи, можна віддавати команду з пульта, не встаючи з місця.

Тип джерела автономного живлення, використовуваного в аудіосистемі. Таке живлення, зазвичай, не є єдиним варіантом — воно лише доповнює можливість роботи від мережі.

— Батарейки AA. Змінні елементи стандартного типорозміру, відомі в народі як «пальчикові». Випускаються в безлічі варіантів, що розрізняються за якістю і ціною, доступні не тільки у вигляді одноразових батарейок, але і як акумулятори, що перезаряджаються; продаються практично повсюдно. Головною перевагою всіх змінних елементів є можливість швидко поміняти виснажені батарейки на свіжі (зрозуміло, за наявності запасу), тоді як оригінальний акумулятор доводиться заряджати — а для цього потрібен час і зовнішнє джерело живлення. Що стосується АА, то вони мають відносно невисоку потужність і ємність. Цих характеристик досить для відносно компактних пристроїв; однак для моделей, у яких потрібно живити механічні приводи (наприклад, для CD) та/або забезпечувати високу потужність звуку, пальчикові батарейки підходять погано, а тому й використовуються у них рідко.

— Батарейки AAA. Змінні елементи, відомі як «мініпальчикові» або «мізинчикові». Загалом схожі з описаними вище АА і відрізняються від них лише невеликими розмірами і, як наслідок, меншою потужністю. Через це подібне живлення застосовується лише у найбільш компактних моделях аудіосистем, для яких не вимагається високої потужності, а от невеликі розміри мають вирішальне значення.

— Батарейки C. Змінні...елементи, відомі як «Baby». Особливості змінних елементів загалом описані в п. «Батарейки АА» вище; тут же відзначимо, що батарейки З мають циліндричну форму і по довжині схожі з пальчиковими, проте значно товщі, за рахунок чого відрізняються більш високою потужністю і можуть використовуватися в досить «ненажерливих» системах.

— Батарейки D. Змінні елементи, найбільш велика різновид стандартних батарей циліндричної форми, що застосовуються в сучасних аудіосистемах. Використовуються в найбільш потужних моделях, які потребують великої кількості енергії.

— Батарейки. Даний параметр в нашому каталозі вказується в двох випадках: якщо пристрій використовує стандартні змінні елементи, які не належать ні до одного з описаних вище типорозмірів, або якщо в офіційних даних виробника не вказано типорозмір батарей.

— Акумулятор. Живлення від власного оригінального акумулятора, що не відноситься до стандартних типорозмірів, а в деяких моделях — ще й незнімного. З одного боку, даний варіант позбавляє від необхідності постійно купувати змінні батарейки (або відчутно витрачатися один раз на акумулятори, що перезаряджаються), до того ж акумулятор зазвичай поставляється в комплекті. Однак при вичерпанні заряду здебільшого єдиним варіантом є зарядка від зовнішнього джерела живлення — а це вимагає не тільки наявності такого джерела, але й досить великої кількості часу.