Порівняння WD Purple Surveillance WD22PURZ 2 ТБ

256 МБ

vs A-Data HD720 AHD720-1TU3-CBK 1 ТБ

— Зовнішній. Жорсткі диски, призначені для використання в якості зовнішніх знімних пристроїв. Виконуються в окремих захищених корпусах, часто мають живлення від зовнішнього джерела; розраховані на регулярне підключення і відключення і добре підходять для транспортування великих обсягів інформації між комп'ютерами. Найпопулярніший спосіб підключення таких дисків — USB, але зустрічаються й інші варіанти (докладніше див. «Інтерфейси підключення»)

— Внутрішній. Жорсткі диски, розраховані на установку всередину корпусу комп'ютера або ноутбука і постійне функціонування в якості елементу комп'ютерної системи. Не припускають частого перепідключення — технічно це можливо, але набагато більш важко, ніж у випадку зовнішніх дисків. Найчастіше підключаються по інтерфейсу SATA тієї або іншої версії (див. «Інтерфейси підключення»), інші варіанти зустрічаються порівняно рідко, переважно серед професійних моделей.

Номінальний об'єм — один з ключових параметрів жорсткого диску, що визначає, скільки інформації може на нього поміститися. Для SSHD в цьому пункті вказується об'єм тільки жорсткого диска, для RAID-масивів — загальний об'єм масиву.

Об'єми інформації в сучасному світі постійно зростають і потребують все більшого об'єму накопичувачів. Так що здебільшого цілком має сенс вибирати диск побільше. По суті, питання вибору за цим параметром часто впирається лише в ціну: від об'єму напряму залежить вартість накопичувача.

Якщо ж питання стоїть таким чином, що потрібно вибрати диск «менше і дешевше, але щоб вистачило» — варто оцінити об'єми інформації, з якими доведеться мати справу, і специфіку використання. Наприклад, для звичайного офісного ПК, призначеного переважно для роботи з документами, внутрішнього диска на 2 ТБ і навіть на 1 ТБ буде більш ніж достатньо, а захопленому геймеру потрібно 4 ТБ, 6 ТБ і навіть 8 ТБ не виявляться зайвими. Якщо ж використовувати диск для запису з відеокамер, тоді можна обзавестися HDD на 10 ТБ, 12 ТБ, 14 ТБ, 16 ТБ, 18 ТБ і більше.

Форм-фактор, в якому виконаний жорсткий диск.

Даний показник визначає передусім розміри пристрою. А ось більш конкретний його зміст залежить від виконання (див. відповідний пункт). Так, у випадку зовнішніх накопичувачів від форм-фактора залежать лише загальні габарити корпусу, і то досить приблизно. А ось внутрішні HDD встановлюються в гнізда з чітко визначеним розміром і розташуванням отворів під кріплення; ці отвори робляться саме під той чи інший форм-фактор. Для настільних ПК стандартних форм-фактором вважається 3,5", для ноутбуків — 2,5"; при цьому останнім часом в десктопах намітилася тенденція до мініатюризації і переходу на 2,5-дюймові накопичувачі. Теоретично існує ще більш мініатюрний форм-фактор — 1,8", однак на практиці він застосовується переважно серед ультракомпактних зовнішніх HDD.

- SATA. У наш час є найпопулярнішим інтерфейсом для підключення внутрішніх жорстких дисків. перша версія SATA забезпечує швидкість передачі даних близько 1,2 Гбіт/с, SATA 2 має практичну швидкість передачі даних близько 2,4 Гбіт/с (300 МБ/с), а найбільш просунуте покоління SATA 3 має швидкість 4,8 Гбіт/с (600 МБ/с)

- eSATA. Модифікація інтерфейсу SATA призначена для підключення зовнішніх жорстких дисків; не сумісна з внутрішніми SATA. Практична швидкість передачі даних аналогічна SATA 2 становить близько 2,4 Гбіт/с (300 МБ/с).

- SAS. Модифікація інтерфейсу SCSI забезпечує швидкість передачі даних до 6 Гбіт/с (750 Мб/с). Застосовується переважно в серверах, настільних ПК і ноутбуках практично не використовується.

- USB 2.0. Найбільш ранній зі стандартів USB, що зустрічаються в сучасних жорстких дисках, причому виключно зовнішніх (див. «Виконання»). Передбачає підключення до традиційного повнорозмірного порту USB, забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с, а також досить невисоку потужність живлення, через що диски з цим типом підключення нерідко потребують додаткового живлення. У світлі всього цього, а також появи більш просунутого стандарту USB 3.2 (див. нижче), на сьогоднішній день USB 2.0 вважається застарілим і зустрічається вкрай рідко, переважно в недорогих і ранніх моделях накопичувачів. Тим...не менш, диск з цим інтерфейсом можна підключити і до нового порту USB - головне, щоб роз'єми збігалися.

- USB 3.2 gen1(попередні назви USB 3.1 gen1 та USB 3.0). Стандарт підключення зовнішніх HDD, що прийшов на зміну описаному вище USB 2.0. Використовує традиційний повнорозмірний USB-роз'єм, забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с (600 МБ/с), а також вищу потужність живлення, завдяки чому в таких дисках простіше обійтися без зовнішнього живлення. Однак з цієї ж причини потрібно бути уважним при підключенні накопичувачів USB 3.2 gen1 до старіших роз'ємів USB 2.0 - у такого роз'єму може вистачити потужності для живлення нового диска.

- USB 3.2 gen2. Подальший розвиток стандарту USB 3.2 (раніше відомий як USB 3.1 gen2 і USB 3.1). Максимальна швидкість передачі даних у цій версії була збільшена до 10 Гбіт/с, а потужність живлення може досягати 100 Вт (за підтримки технології USB Power Delivery). При цьому диски з цим типом підключення можуть працювати і з більш ранніми версіями повнорозмірних роз'ємів USB - головне, щоб потужності живлення вистачало.

- USB-C 3.2 gen1(попередні назви USB-C 3.1 gen1 та USB-C 3.0). Підключення через роз'єм типу USB-C, що відповідає можливостям USB 3.2 Gen1. Докладніше ці можливості описані вище, на відміну від «звичайного» USB 3.2 gen1 в даному випадку полягає лише в типі роз'єму: це порівняно невелике (трохи більше microUSB) гніздо, що має до того ж двосторонню конструкцію. Завдяки компактним розмірам USB-C зустрічається як у повнорозмірних ПК та ноутбуках, так і в компактних гаджетах на кшталт смартфонів та планшетів; деякі диски з таким підключенням спочатку допускають "мобільне" використання.

- USB-C 3.2 gen2(попередні назви USB-C 3.1 gen2 та USB-C 3.1). Оновлення та вдосконалення описаного вище USB-C 3.2 gen1 - той самий роз'єм USB-C і збільшена до 10 Гбіт/с швидкість передачі даних (як і в "звичайному" USB 3.2 gen2).

- Thunderbolt. Високошвидкісний інтерфейс підключення зовнішньої периферії. Застосовується переважно в комп'ютерах та ноутбуках Apple, хоча зустрічається і в техніці інших виробників. Зазначимо, що в сучасних HDD зустрічається переважно дві версії Thunderbolt, які розрізняються не тільки за швидкістю роботи, а й по різному: Thunderbolt v2(до 20 Гбіт/с) використовує штекер типу miniDisplayPort, а Thunderbolt v3(до 40 Гбіт/с) штекер типу USB-C (див. вище). У світлі цього в деяких жорстких дисках підключення USB-C і Thunderbolt реалізується через один апаратний роз'єм, що автоматично визначає, до якого входу комп'ютера підключено пристрій.

Об'єм власної оперативної пам'яті жорсткого диска. Ця пам'ять є проміжною ланкою між швидкодіючої оперативної пам'яттю комп'ютера і відносно повільною механікою, яка відповідає за читання і запис інформації на пластинах диска. Зокрема, буфер служить для зберігання найбільш часто запитуваних даних з диска — таким чином, зменшується час доступу до них.
Технічно розмір буфера впливає на швидкість роботи жорсткого диска — чим більше буфер, тим швидше працює диск. Однак це досить незначний вплив, і на рівні людського сприйняття значна різниця у швидкодії помітна тільки тоді, коли об'єм буфера двох накопичувачів відрізняється у багато разів — наприклад, 8 Мб і 64 Мб.

— Wi-Fi модуль. Наявність у жорсткого диска власного модуля Wi-Fi. Стандарт Wi-Fi першопочатково створений для побудови бездротових комп'ютерних мереж, проте може застосовуватися і для прямого з'єднання з різними пристроями. Диски з цією функцією можна використовувати в якості мережевих накопичувачів — сховищ даних, до яких зможе мати доступ кожен користувач мережі. Також вони стануть в нагоді для смартфонів і планшетів: об'єм вбудованої пам'яті таких пристроїв рідко перевищує декілька десятків гігабайт, і зовнішнє сховище може виявитися дуже до речі. Багато диски з Wi-Fi першопочатково оптимізовані під використання з портативною електронікою (а деякі навіть розраховані на конкретні популярні моделі), однак у будь-якому разі варто заздалегідь переконатися в сумісності накопичувача і гаджета.

— Ударостійкий корпус. Корпус, що захищає «начинку» жорсткого диска від ударів і струсів. Спеціально кидати такі носії небажано, однак вони в будь-якому разі краще переносять падіння, ніж незахищені аналоги. Конкретну міру ударозахисту варто уточнювати окремо; традиційним показником вважається стійкість до падінь з висоти 1 – 1,5 м.

— Шифрування даних. Забезпечує безпеку зберігання інформації на диску: доступ до зашифрованої інформації може отримати тільки той, хто знає пароль. Модуль шифрування є складовою частиною накопичувача і не залежить від комп'ютера, до якого той підключений. Можливість шиф...рування даних критична в тому випадку, якщо на диски планується записувати конфіденційну інформацію; ця функція особливо корисна для переносних накопичувачів та дисків для ноутбуків, які більш схильні до ризику крадіжки, ніж стаціонарні системи і їх складові частини.

— Вбудований USB-конектор. USB-штекер, передбачений в конструкції самого накопичувача. Таким чином, для підключення такого диска до порту USB комп'ютера не потрібно жодних додаткових кабелів, перехідників і т. ін.

— Кнопка резервного копіювання. Окрема кнопка запуску процедури резервного копіювання файлів, розміщена на корпусі зовнішнього жорсткого диска. При її натисканні важлива для користувача інформація, що міститься на диску, автоматично копіюється в заздалегідь певну папку. Варто врахувати, що параметри резервного копіювання мають бути попередньо налаштовані вручну.

— Режим економії енергії. Диски з режимом економії енергії за інших рівних умов параметрах споживають менше електрики, ніж звичайні — як під час роботи, так і в режимі очікування. Зазвичай мають невелику швидкість обертання (див. Частота обертання шпинделя (об/хв)). Знижене енергоспоживання особливо важливо для накопичувачів, що застосовуються в ноутбуках, оскільки дозволяє збільшити час роботи від батареї.

Наявність у жорсткого диска додаткової захисту від пилу і вологи.

Дана особливість характерна для зовнішніх моделей (див. «Виконання») — саме вони більш схильні до впливу негативних факторів. Ступінь захисту від пилу і вологи може бути різною, її в кожному випадку варто уточнювати окремо. Тим не менш, додаткова захищеність у будь-якому разі позитивно позначається на надійності і довговічності носія.

Відповідність диска стандарту захисту MIL-STD-810.

Першопочатково – це набір специфікацій, який встановлює певні рівні захисту електрообладнання від факторів зовнішнього середовища. Стандарт розроблявся з метою перевірки військового обладнання для армії США на предмет збереження працездатності в різних несприятливих умовах. Він висуває до випробуваних досить жорсткі вимоги: перевіряється рівень міцності виробу до ударів при падіннях і струсах, проводяться тести на вібраційний вплив, випробовується робота пристрою в широкому температурному діапазоні, під дощем, в тумані, під впливом піску, пилу тощо. однак личка MIL-STD-810 в «цивільних» виробах не завжди означає найвищий ступінь захисту. Це обумовлюється відсутністю суворої регламентації проведення тестів. Наприклад, найбільш хитромудрі вендори тестують випробовувані гаджети буквально за одним-двома пунктами програми з великого переліку і часто навмисно не поширюються про те, які саме тести були пройдені. Відповідно, конкретні особливості такого захисту залишаються достовірно невідомими. Стандарт діє з 1962 року. Кожен новий його варіант позначається буквою латинського алфавіту в кінці. Чим далі буква за алфавітом, тим сучасніше версія сертифіката. З 2008 року повсюдно діє специфікація MIL-STD-810G, а в 2019 році була затверджена нова редакція стандарту MIL-STD-810H.

— USB порт. Живлення зовнішнього жорсткого диска безпосередньо через USB-роз'єм, який використовується для підключення до комп'ютера. Перевагою таких дисків є те, що вони не потребують окремого джерела живлення — таким чином, їх можна застосовувати навіть з ноутбуками в відсутність підключення до електромережі. Однак варто врахувати, що потужності струму, що подається через роз'єм USB роз'єм, інколи може не вистачати для запуску диска — особливо якщо підключення здійснюється через USB-концентратор одночасно з кількома іншими пристроями.

— Thunderbolt. Живлення безпосередньо через роз'єм Thunderbolt — той самий, що використовується для основного підключення. Детальніше про роз'ємі див. «Інтерфейси підключення», в іншому ж цей варіант повністю аналогічний описаному вище живлення через USB (з поправкою на те, що в Thunderbolt не застосовуються концентратори).

— Блок живлення. Живлення зовнішнього накопичувача від окремого блока, що підключається до стандартної мережі 220В. Такі диски можуть мати інтерфейс підключення, відмінний від USB, позбавлені від проблем, пов'язаних з недостатньою потужністю джерела живлення, однак їх мобільність обмежена наявністю електророзеток.