З самостійними пошуками приладу, що позбавляє надмірної сухості в приміщенні, допоможе загальний каталог зі зручним підбором за параметрами.

Що взяти, ультразвуковий зволожувач або мийку повітря

Першою задачею потенційного покупця є вибір типу зволожувача. Їх за принципом дії можна поділити на три групи:

  • ультразвукові. Оснащені спеціальною мембраною (пластиною), яка створює високочастотні вібрації і тим самим розпорошує воду на дрібні крапельки (формуючи своєрідну холодну пару — туман). Таких зволожувачів у продажу сьогодні найбільше;
  • водні (вони ж мийки повітря). Ці прилади передбачають традиційне зволоження, тобто природне випаровування рідини. Повітря під дією вентилятора «проганяється» через спеціальні змочені водою диски, картриджі чи фільтри. В результаті здійснюється і зволоження, і очищення (пил осідає у воді), через що і пішла назва «мийка»;
  • парові. Не дуже поширені сьогодні прилади, які нагрівають воду та забезпечують гаряче випаровування – подачу пари. Вони досить шумні та марнотратні в плані витрати електроенергії, а сам факт високого нагріву робить їх не найбезпечнішим вибором, наприклад, для сімей з дітьми.
Ультразвукові зволожувачі – відносно компактні, доступні моделі представлені у великому асортименті.

Також в окрему групу приладів виділяють компактні автомобільні моделі. Вони підключаються до прикурювача або USB та спрямовані на підтримку комфортного мікроклімату в салоні машини. Плюс є ще більш функціональні рішення — кліматичні комплекси. Вони доповнені спеціальними фільтрами, від переліку яких залежить якість видалення забруднень. Одні «вміють» утримувати пил, інші — вбивати бактерії та дрібні алергени, а треті — усувати сигаретний запах. Зазначимо, що функція зволоження у таких прогресивних рішень є не основною, а другорядною, та й в цілому — це окремий вид приладів, які ближчі за духом до очищувачів повітря.

На практиці, коли потрібен зволожувач, найчастіше дилема зводиться до вибору між ультразвуковими моделями і мийками повітря. Зупинимося на плюсах та мінусах даних приладів докладніше.


Плюси ультразвукових зволожувачів:

  • Доступна вартість.
  • Найбільший асортимент на фоні конкурентів.
  • Багатий вибір функціональних приладів, у тому числі з гігростатом, ароматизацією, теплою парою тощо. (Про ці опції ми ще поговоримо докладніше).
  • Низький чи помірний рівень шуму.
  • Зазвичай компактніше аналогів (при порівнянних за об'ємом баках для води).

Мінуси ультразвукових моделей:

  • Чутливі до якості воду. Якщо вона буде жорсткою, то не уникнути білого нальоту на меблях та інші поверхні.
  • Може перезволожити повітря, якщо показники не контролюються гігростатом. Це загрожує ефектом вогкості, появою плісняви тощо.
Мийки повітря працюють за принципом природного випаровування вологи.

Плюси мийок повітря:

  • Додатковий ефект очищення (утримання пилу у воді).
  • Природний принцип випаровування та відсутність ризику перезволоження.
  • Низький чи помірний рівень шуму.
  • Можна використовувати водопровідну воду. Білого нальоту в кімнаті не буде, але чистити «нутрощі» доведеться частіше.
  • Найчастіше комплектуються великими баками для води, тому рідше потребують поповнення запасів.

Мінуси водних зволожувачів:

  • Ціна вища, ніж у конкурентів.
  • Трудомістке регулярне очищення.
  • Великі розміри.

Для зручного порівняння ми звели інформацію про ультразвукові моделі та мийки в таблицю:

Критерій порівняння Ультразвукові зволожувачі Мийки повітря
Асортимент Великий Середній
Ціна Нижче Вище
Габарити Компактніше Більше
Шум Низький чи середній Низький чи середній
Очищення повітря Ні Є
Функціональність Ширше Скромніше
Використання водопровідної води Ні (буде білий наліт) Так
Чи можна перезволожити приміщення Так Ні
Догляд та обслуговування Зазвичай простий Буває складним

Однозначно не можна сказати, що якийсь тип зволожувачів кращий. Якщо бюджет обмежений, то, можливо, варто вибирати ультразвукову модель. Тут при відносно невеликих вкладеннях можна взяти прилад із гігростатом (а отже боятися перезволоження не потрібно) та додатковими функціями. Також саме моделі з ультразвуком дуже варіативні у плані дизайну, а багато компактних рішень не складно вписати в інтер'єр малогабаритного житла.

Коли немає можливості або бажання фільтрувати воду з крана, краще витратитися на мийку повітря. Також вибір на користь такої моделі виправданий, якщо зайві «навороти» не потрібні, а от «прибити» пил все ж таки не завадить.

Рекомендована площа, витрата води та об'єм резервуара зволожувача

Коли ви визначилися з типом зволожувача, слід починати розгляд інших важливих критеріїв вибору. Першорядними можна вважати три параметри, які так чи інакше пов'язані між собою. Це рекомендована площа, витрата води (фактично швидкість її використання або продуктивність по зволоженню) та об'єм резервуара.

Більшість виробників вказує максимальну площу приміщення, де зволожувач справлятиметься зі своєю головною функцією. Зрозуміло, що цей показник лише рекомендація, причому дуже усереднена, адже зволожується весь об'єм кімнати, а стелі у всіх різні. Найкраще закладати запас 10 – 20 м². Але також врахуйте: зволожувачі для великих приміщень зазвичай більші, важчі і дорожчі.

Прямо пов'язана з рекомендованою площею і витрата води. Припустимо, якщо модель підійде для кімнат 60+ «квадратів», то з високою ймовірністю вона витрачатиме більше 400 мл/год. Відповідно, для невеликих просторів (до 30 м²) достатньо продуктивності близько 200 мл/год. До речі, якщо рекомендована площа для зволожувача не вказана, можна орієнтуватися саме на витрату води у аналогів, де «квадратура» відома.

Від інтенсивності зволоження залежить і те, на якій площі використовувати прилад, і як часто доведеться наповнювати воду.

Занижена потужність у великих приміщеннях призведе до того, що на бажаний показник вологості прилад виходитиме дуже довго (а, припустимо, мийка взагалі може його не досягти). А ось велика максимальна витрата води для малої кімнати не буде проблемою, якщо є кілька режимів інтенсивності. Сильну сухість вдасться швидко усунути на максимальних оборотах, а потім можна перейти на середні або мінімальні випаровування. Але якщо регулювання продуктивності немає, то явно завищені параметри – це ризик перезволоження та/або надто частих дозаправок рідини.

Третій важливий критерій – місткість резервуара для води. Його варто вибирати з урахуванням максимальної витрати рідини. Так, якщо модель витрачає 250 мл/год, то бак на 2 літри треба поповнювати кожні 8 годин, а 5-літровий резервуар – раз на 20 год. У другому випадку від користувача потрібно менше зусиль. Разом з тим, об'ємні резервуари роблять зволожувачі громіздкими, що не завжди доречно в обмежених житлових умовах. Та й тягати важке готові не всі. Тож тут треба шукати компромісні рішення.


Чи потрібний гігрометр і гігростат?

У сучасних зволожувачах можуть бути встановлені такі пристрої, як гігрометр і гігростат. По-перше, треба уникати плутанини з ними. По-друге, важливо визначитися з тим, чи потрібні вони вам чи ні, адже вони прямо впливають на вартість приладу.

Гігрометр – це датчик, який визначає відносну вологість. З ним ви зможете не просто прикидати «на око» – сухо чи ні, а оперувати цифрами. Як правило, якщо гігрометр передбачений, то пропонується і індикація рівня вологості, зазвичай цифрова, на дисплеї. Але сам датчик вбудований у корпус, поруч із яким знаходиться вода і відбувається випаровування. Тобто еталонно точним це значення не можна назвати, хіба що гігрометр зроблений виносним (а подібне майже не зустрічається).

Показники гігрометра нерідко завищені, але загальне уявлення про мікроклімат дають.

Зазначимо, що для житлових приміщень нормою є вологість повітря в діапазоні від 40 до 60%. Сім'ям із дітьми педіатри рекомендують тримати її ближче до верхньої планки. Крім того, показник близько 50% краще для слизових оболонок дихальних шляхів, що знижує ймовірність простудних захворювань. Разом з тим комфортний показник можна визначити лише експериментальним шляхом — за особистими відчуттями. Таким чином варто або вибирати модель з гігрометром (нехай і з похибками точності, але він дасть можливість визначити, яка цифра краще для вас) або/і додатково купити відповідний вимірювальний прилад і розмістити його на деякому віддаленні від зволожувача.

Гігростат – це трохи складніший пристрій, який передбачає датчик вологості, але ще здатний підтримувати цільове значення. Зазвичай використовується схема з відключенням при досягненні потрібного показника, а потім, коли повітря стає сухішим, прилад знову починає працювати. Деякі моделі при виході на потрібну вологість «вміють» переходити на менш інтенсивний режим продуктивності та автоматично змінювати його.

Гігростат автоматизують роботу зволожувача. Ви вказуєте умовні 50% і далі потрібно лише поповнювати запаси води, а цикли вмикання/вимикання регулюватимуться автоматикою. Для мийок повітря гігростат не є обов'язковим, адже природне випаровування не передбачає перезволоження. Але з ним трохи зручніше. Для ультразвукових моделей цей пристрій бажаний, тобто доплата, як правило, виправдана.

Органи управління зволожувачів

В аспекті взаємодії з приладом зазвичай зустрічаються два досить різні підходи. У першому випадку зволожувач оснащується найпростішою панеллю управління з однією або декількома кнопками або поворотним перемикачем (іноді навіть механічним). Функціональність у таких моделей зазвичай нижча – немає гігростата і навіть гігрометра, але в цілому все зрозуміло і дуже надійно, до того ж і цінник нижче.

Другий підхід передбачає складніші органи управління, включаючи дисплей з індикацією вологості (або іншими даними та підказками), можливістю налаштування таймера відключення тощо. Іноді вони навіть комплектуються пультом дистанційного управління. Взаємодіяти з такими зволожувачами зручніше, але велика кількість датчиків і ускладнені управляючі схеми, часом негативно позначаються на загальній надійності, адже через підвищену вологість ці компоненти можуть вийти з ладу швидше.

В окрему категорію доцільно записати так звані розумні зволожувачі. Управляти ними можна віддалено, а в деяких випадках навіть за допомогою голосових команд. Причому бездротові датчики зв'язку властиві не тільки моделям з прогресивними органами управління, але й тим, що мають прості перемикачі без дисплея. В останніх поточну вологість можна дізнатись у додатку на смартфоні.

Розумний зволожувач може мати лаконічні органи управління, але більше опцій, доступних у додатку.

Що впливає на ергономіку зволожувача?

Бажано, щоб комфортна вологість у приміщенні не завдавала користувачам додаткових клопотів з експлуатацією приладу. Для цього насамперед варто врахувати загальні габарити зволожувача та його зовнішній вигляд (дизайн), тобто переконатися, що модель впишеться в інтер'єр і для неї є місце у приміщенні (краще подалі від телевізора та іншої електроніки).

Наступний важливий момент стосується дозаправки рідини, адже цим доведеться займатись на регулярній основі. Так, дуже місткий бак — це ніби і добре, але тендітній домогосподарці переносити його по квартирі буде складно. Та й в цілому резервуар туди-сюди тягати не завжди зручно. На цей випадок все більше виробників пропонують моделі з верхнім доливом води. Ну, і про користь віконечок для індикації рівня рідини забувати не варто, якщо бак не прозорий.

Також на комфорт експлуатації впливає рівень шуму. Тихими вважаються моделі, які на максимальній продуктивності генерують менше 30 дБ. Подібні зволожувачі не заважатимуть комфортному сну. Окремі моделі за замовчанням шумніші, але мають спеціальний нічний режим. Але тут слід уточнювати, що під ним має на увазі конкретний виробник. В одних випадках — це підвищений акустичний комфорт і/або відключення яскравої індикації та підсвічування, а в інших — вища вологість, яку нерідко рекомендують для сну.


Окремо варто сказати про трудомісткість догляду. Через контакт приладу з водою чищення зволожувачу так чи інакше потрібне на регулярній основі. Конкретні рекомендації щодо періодичності зазвичай вказуються в інструкції, тобто ще до покупки в ідеалі, варто ознайомитися з керівництвом користувача. Плюс треба розуміти, що деякі специфічні особливості догляду якимись технічними параметрами не описати (так, маркетологи цієї теми часом уникають). Тонкощі очищення стають зрозумілі тільки на практиці та/або навіть виходячи з досвіду експлуатації кількох зволожувачів (коли з'ясовується, що ось з тією моделлю насправді головного болю не було).

Верхній долив води – це просто і зручно.

До загальних моментів, які здатні зробити чищення/миття приладу простіше, належать такі:

  • розбірний бак для води або велика горловина для доступу до внутрішніх стін;
  • наявність у комплектації приналежностей для догляду (спеціальних щіточок, побутової хімії тощо);
  • розбірний зволожуючий диск/картридж в мийці повітря;
  • ті чи інші системи очищення (як автопрограми, так і спеціальні витратники — фільтр від накипу тощо.);
  • проста конструкція без численних виступів, вигинів, текстурованих поверхонь та інших моментів, що можуть «збирати» забруднення;
  • і, звичайно ж, чіткий регламент догляду в інструкції, де сказано — мити кожні 7 днів, а не «забезпечити регулярне обслуговування для багаторічної роботи».

Додаткові функції та витратні матеріали зволожувача

Крім власне зволоження повітря, профільні прилади можуть підтримувати й інші функції, а саме:

  • ароматизація. Реалізувати цю функцію можна по-різному, але найчастіше передбачаються спеціальні контейнери, відсіки або картриджі для ароматичних олій. Зазначимо, що у продажу є чимало аромадифузорів – компактних моделей з ароматизацією та малою продуктивністю зволоження (до 50 мл/год), у яких розпилення приємних запахів – це скоріше основна функція, а не додаткова;
Функція ароматизації дає можливість розслабитись після робочого дня.

  • іонізація. Це опція насичення повітря негативно зарядженими частинками. Як правило, вона створює ефект свіжості, а також допомагати «прибити» пил – він швидше осідає, а не літає по кімнаті;
  • тепла пара. Ця функція забезпечує гігієнічну обробку води, трохи нагріває повітря, що в зимовий час може бути доречним (а влітку — ні). Зі свого боку, нагрівання підвищує енергоспоживання зволожувача, прискорює утворення накипу;
  • очищення води. Для цього застосовуються картриджі демінералізації (проти відкладень) та/або різні антибактеріальні засоби: ультрафіолетові стерилізатори, деталі зі срібла, обробка внутрішніх стінок бака спеціальними складами тощо.

Також можна зустріти у продажу зволожувачі з функцією озонування, але вона широкого розповсюдження не знайшла.

Всі ці можливості, як правило, позначаються на підсумковій вартості приладу. Крім того, зазвичай дорожче обходиться і експлуатація багатофункціональних рішень. Припустимо, для ароматизації доведеться купувати ефірні олії. Тепла пара збільшить рахунки за електроенергію. Функції очищення – це майже завжди спеціальні розхідники – картриджі, фільтри, стрижні, які виробники рекомендують змінювати з певною періодичністю.

Додаткові рекомендації щодо вибору зволожувачів

Не до основних, але теж важливих опцій зволожувачів належить підсвічування. Воно виступає насамперед декоративним елементом, а також може замінити нічник у дитячій кімнаті чи спальні. Разом з тим краще, щоб підсвічування було таким, що відключається (комусь воно може, навпаки, заважати спати).

Зволожувач з підсвічуванням – це красиво, а іноді навіть справжній витвір мистецтва.

До базових функцій для більшості зволожувачів сьогодні належить відключення за відсутності води, а з бонусів варто виділити захист від дітей (блокування органів управління), коліщатка для транспортування приладу і випарник, що обертається. Останній дає змогу як досягти більш рівномірного зволоження приміщення, так і направити потоки вологи в потрібну частину кімнати, наприклад, ближче до домочадців і подалі від побутової техніки.

На завершення зазначимо, що при виборі зволожувача також рекомендується звертати увагу на бренд. До лідерів ринку за співвідношенням ціни та якості можна віднести продукцію Xiaomi, Philips, Electrolux, які відомі завдяки іншій побутовій техніці (і не тільки). Традиційно на гарному рахунку також моделі Boneco, Beurer та дорожчі Venta. У бюджетному сегменті можна виділити бренди Deerma та Noveen.