Фотоспалахи: характеристики, типи, види

— Звичайний. Класичний зовнішній спалах. Зазвичай, встановлюється в «гарячий черевик» фотокамери. Це універсальний тип спалахів, який підходить для різноманітних видів зйомки, починаючи від портретів і закінчуючи зйомкою об'єктів на довгих фокусних відстанях.

— Для макрозйомки. Спеціальні спалахи призначені для використання при фотозйомці об'єктів на малій дистанції (макрозйомка). Такі спалахи, зазвичай виконані у формі кільця і кріпляться на передню частину об'єктива, що дозволяє добитися рівномірного освітлення об'єкта зйомки. Підключення відбувається через «гарячий черевик» камери. Варто звернути увагу, що такі спалахи не призначені для звичайної зйомки в силу своєї низької потужності.

— Комбінований. Рішення з даної категорії зазвичай являють собою комплекти, що включають одночасно два види спалахів — звичайний і для макрозйомки. Детальніше про кожен з цих різновидів див. відповідні пункти. А ключовою відмінністю такого комплекту від двох окремих спалахів є те, що обидві лампи, зазвичай, підключаються через один «гарячий черевик» — найчастіше в цей роз'єм кріпиться звичайний спалах, і вже до нього підключається лампа для макрозйомки.

— Накамерне світло можна описати як аналог фотоспалаху, застосовуваний в основному при зйомці відео. Звідси й інша популярна назва таких пристроїв — «відеос...палахи». Втім, ця назва не зовсім вірна з огляду на те, що накамерне світло працює не імпульсами, а в постійному режимі. Простіше кажучи, це спеціалізований прожектор, який закріплюється на камері.

Спалахи цього типу використовують в якості джерела світла один або кілька діодів. Зазвичай, LED-світло істотно поступається ксеноновим підсвічуванню по інтенсивності світлового потоку, але при цьому може похвалитися високою енергоефективністю і надійністю. LED-спалаху в основному використовуються в якості стаціонарної підсвічування і зустрічаються в макрозйомці (кільцеві LED спалах) і в накамерном виконанні.

Моделі камер, з якими може працювати спалах. Відзначимо, що зазвичай в характеристиках цей параметр вказується досить приблизно — називаються тільки виробники камер, про моделях ж як таких не йдеться. А тому перед придбанням спалаху має сенс окремо уточнити, чи буде вона нормально працювати з камерою, наприклад, з сайту виробника або тематичних форумах. Особливо це актуально для пристроїв сторонніх виробників — у таких моделей ймовірність виникнення проблем дещо вище, ніж у «рідних» для камери спалахів.Водночас апарати однієї фірми зазвичай мають однакові вимоги по підключенню спалахів, а тому даний параметр з досить високим ступенем точності дозволяє оцінити сполучуваність.

Якщо в характеристиках спалаху вказана сумісність з декількома марками камер, це зазвичай означає, що дана модель випускається в декількох варіаціях, кожна з яких розрахована на відповідного виробника.

Варто відзначити, що «нерідні» камера і спалах можуть виявитися цілком сумісні і нормально працювати на більшості режимів зйомки. Тим не менш, про підтримку TTL (див. нижче) і низки інших специфічних функцій в цьому випадку зазвичай не йдеться, та й загалом надійність і ефективність такого поєднання нижче, ніж у камери з «рідної» спалахом. Тому вибирати краще все-таки аксесуари з прямо заявленою сумісністю.

З сумісних камер зараз використовуються: Canon, Fuji, Leica,...Nikon, Olympus, Panasonic, Pentax, Samsung, Sigma, Sony.

Провідне число є основною характеристикою, що описує потужність світлового імпульсу спалаху. Його описують як максимальна відстань (в метрах), на якому при чутливості ISO 100 і світлосилі об'єктива f/1 (діафрагмі 1) фотоспалах здатна освітити «середньостатистичний» об'єкт достатньою мірою для нормальної експозиції; простіше кажучи — на якій відстані від спалаху вийде нормально зняти сцену при зазначених ISO і світлосилі.

Існують формули, за якими, знаючи ведуче число, можна вивести практичне відстань зйомки для кожного конкретного значення чутливості і світлосили. Найпростіша формула, яка застосовується для розрахунку відстані при ISO 100, виглядає так: S=N/f, де S — відстань, N — провідне число, f — значення діафрагми. Наприклад, для провідного числа 56 і об'єктива f/2.8 ця відстань буде становити 56/2.8 = 20 м. Збільшення або зменшення чутливості у 2 рази відповідно збільшує або зменшує вказану відстань приблизно в 1,4 рази. Якщо ж потрібно максимально точно розрахувати відстань — варто звернутися до докладніших формул, які можна знайти в спеціалізованих джерелах.

Окремо варто відзначити, що провідні числа спалахів, зазвичай, зазначаються виробниками для конкретних фокусних відстаней об'єктивів. Пов'язано це з тим, що чим менше фокусна відстань і, відповідно, ширше кут огляду — тим більше світла необхідно для освітлення сцени, що знімається, і тим могутніше повинен бути імпульс спалаху (при тому ж відстані). А тому при виборі по про...відному числа має сенс звертати увагу на зазначене виробником фокусна відстань і підбирати модель з запасом по потужності — тим більше що провідні числа часто прописуються для досить «далекобійних» об'єктивів (з фокусною відстанню близько 80-100 мм екв. 35 мм).

Час, необхідний спалаху або генератора (для студійних спалахів), для підготовки до наступного імпульсу. Чим воно менше, тим краще. Особливо цей параметр важливий для серійної зйомки, коли інтервал між кадрами невеликий: якщо Вам доводиться часто знімати в такому режимі, варто підшукати спалах з якомога меншим часом перезарядки. Також відзначимо, що в характеристиках зазвичай вказується найменший час перезарядки; на деяких режимах роботи воно може бути відчутно більше заявленого.

Кількість імпульсів, що спалах здатна видати без перезарядки акумулятора або зміни батарей (див. «Живлення»). Даний параметр є досить приблизними, оскільки на практиці він сильно залежить від ряду факторів: тривалості імпульсу, використання дисплея і його підсвічування (за наявності таких, див. нижче), підсвічування автофокуса (див. «Функції і можливості») тощо, а при змінних батарейках — ще й від їх якості. Часто виробники вказують у характеристиках «ідеальне», максимально можлива кількість імпульсів — тобто при їх мінімальної тривалості, невикористання додаткових функцій і навіть оптимальному для акумулятора температурному режимі. В реальності цей показник може бути нижче. Тим не менш, зазначені в характеристиках дані цілком дають змогу оцінити автономність спалаху і навіть порівнювати різні моделі між собою.

Тривалість імпульсу світла, яке забезпечується спалахом. Цей показник може становити від тисячних до стотисячних часток секунди; звичайно він виражається дробовим числом з одиницею в чисельнику, наприклад 1/880 с. Людське око не помічає різниці, однак на деяких режимах зйомки вона може стати критичною. Наприклад, для чіткої зйомки сцен, які швидко рухаються (таких, як бризки води, політ комахи або рух деталей механізму) необхідно вибирати спалах з якомога меншою тривалістю імпульсу — інакше зображення може виявитися не дуже вдалим.

Найбільша тривалість імпульсу в сучасних фотоспалахах становить близько 1/800 с; мінімальне значення може досягати 1/30 000 і навіть менше.

Штатна яскравість накамерного світла (див. «Тип»). Зазвичай, більшість подібних моделей мають можливість регулювання яскравості, тому в характеристиках наводиться максимальне значення.

Під час зйомки на малій відстані занадто яскраві пристрої можуть «пересвечивать» сцену, погіршуючи якість зйомки (а компенсувати постобробкою зайву яскравість буває набагато складніше, ніж недолік світла). Так що при виборі за цим показником варто виходити з конкретних умов використання.

Кількість світлодіодів (LED), передбачених в системі накамерного світла (див. «Тип»).

Велика кількість світлодіодів дає змогу досягти гарної яскравості при порівняно невисокій вартості всього пристрою — самих джерел світла багато, однак вони відносно дешеві. Однак такі моделі можуть бути незручні в перенесенні на камері і під час роботи в обмежених умовах. Зі свого боку компактні світильники з малою кількістю світлодіодів більш зручні, портативні і «маневрені», однак або поступаються більш «багатозарядним» моделям по яскравості, або коштують помітно дорожче.

Фотоспалахи з підтримкою формату TTL. TTL — це абревіатура від «through the lens», тобто «через об'єктив»; так називають спосіб виміру експозиції за кількістю світла, яке проходить безпосередньо через об'єктив фотоапарата.

У цифровій фотографії TTL працює за принципом передспалаху: перед основною експозицією спалах видає один або кілька пробних імпульсів. Кількість світла, що надходить від об'єкта, що знімається заміряється спеціальними датчиками, на основі цих даних електроніка виставляє параметри зйомки, після чого й відбувається власне експозиція. Це дозволяє досить точно налаштувати камеру і отримати зображення оптимальної якості. Інтервал між пробним і робочим імпульсом настільки малий, що може бути взагалі непомітний для неозброєного ока (особливо при синхронізації спалаху по передній шторці або невеликій витримці).

Зазвичай сучасні виробники фотокамер мають власні розробки і різновиди технології TTL, відповідно вони розрізняються за назвою: наприклад, у Canon це E-TTL, E-TTL II, у Nikon — D-TTL (у ранніх моделях) і i-TTL (в пізніх), у Pentax — P-TTL і т. ін. Підтримка того чи іншого різновиду безпосередньо пов'язана з сумісністю спалаху з камерами (див. вище), і різні формати зазвичай між собою не сумісні.

Можливість вручну змінювати потужність світлового потоку, що видається спалахом (при незмінній тривалості імпульсу, див. вище). Ця можливість присутня в більшості сучасних моделей; вона дозволяє виставляти оптимальні для зйомки параметри, щоб не «пересвечивать» кадр.

В характеристиках моделей з керуванням потужністю зазвичай вказуються рівні, на яких її можна виставити. Традиційно кожен наступний (в порядку зниження) рівень відповідає вдвічі меншої потужності, ніж попередній, а позначаються вони дробовими числами: 1/1 (повна потужність), 1/2, 1/4, 1/8 і т. д. Особливості керування потужністю спалаху залежно від параметрів зйомки докладно описані в спеціальних джерелах, однак у будь-якому разі чим більше рівнів настройки — тим більше у Вас можливостей щодо встановлення оптимальних параметрів. Особливо це стосується зйомки на невеликих відстанях, де підвищується ризик зайвої «засвітки».

Кут, на який розходиться основний потік світла від спалаху. Цей параметр виражається не прямо, через градуси, а через фокусні відстані відповідних об'єктивів, в міліметрах: наприклад, кут 105 мм відповідає куту огляду об'єктива з таким же фокусною відстанню (в еквіваленті 35 мм). Це дозволяє з легкістю підбирати спалах під конкретну оптику, щоб вона максимально ефективно висвітлювала все що потрапляє в кадр простір. А найбільш прогресивні сучасні спалахи можуть мати змінний кут розсіювання, що дозволяє підлаштувати їх під різні особливості зйомки; особливо ця функція корисна при використанні об'єктивів із змінною фокусною відстанню. Зміна кута розсіювання здійснюється за рахунок рухомої лінзи, встановленої в голівці спалаху, воно може здійснюватися як автоматично, так і вручну (докладніше див. «Функції і можливості»).

Кут освітлення, забезпечуваний джерелом накамерного світла (див. «Тип»).

Великий кут освітлення, з одного боку, дозволяє одночасно охопити більший простір, що особливо важливо під час зйомки загальних планів (на малих фокусних відстанях). З іншого боку, для досягнення достатньої яскравості при цьому потрібна велика потужність джерел світла, що відповідним чином позначається на ціні і енергоспоживання пристрою. Маленький кут охоплення, зі свого боку, дає невеликий розмір плями світла, зате дає змогу досягти гарної яскравості при порівняно невисокій потужності.

Розсіюється потужність джерела накамерного світла (див. «Тип»). Для традиційних імпульсних спалахів даний параметр не вказується через неактуальність.

Потужність, що розсіюється описує кількість енергії, яке під час роботи світильника не йде на світлове випромінювання, а розсіюється в навколишньому повітрі у вигляді тепла. Простіше кажучи, мова йде про тепловиділення пристрою. Хоча більшість сучасних світлодіодів дуже енергоефективними, стовідсоткового ККД досягти у них все одно неможливо — якась частина енергії неминуче йде на нагрівання; а враховуючи, що число LED в сучасних джерелах накамерного світла може досягати декількох сотень, то і тепловиділення може виходити досить помітним — на рівні десятків ватів.

Від цього показника залежить передусім загальна ефективність пристрою: при рівних значеннях яскравості (див. вище) модель з більшою розсіюваною потужністю неминуче буде споживати більше енергії. Крім того, високе тепловиділення може вимагати спеціальних систем охолодження — в тому числі активних, з використанням вентиляторів; а це ще більше підвищує енергоспоживання, а також позначається на ціні, вазі, габаритах і рівні шуму, створюваного світильником. Втім, здебільшого ці моменти не грають особливої ролі, і спеціально шукати накамерне світильник з мінімальною розсіюваною потужністю варто в тому випадку, якщо економічність і низьке тепловиділення є для вас принциповими.

Колірна температура світла, що видається пристроєм. Класичні імпульсні фотоспалахи в більшості своїй мають стандартну колірну температуру на рівні 5500 – 5600 До, тому для таких світильників цей параметр зазвичай не наводиться. А от джерела накамерного світла (див. «Тип») можуть помітно відрізнятися за цим показником, про них і піде мова.

Колірна температура характеризує загальний відтінок світіння, що видається пристроєм. При цьому цікавий нюанс полягає в тому, що низькі значення відповідають кольорам, які сприймаються людиною як теплі; а при підвищенні колірної температури відтінок все більше зміщується в бік холодних кольорів. Наприклад, для лампи розжарювання 60 Вт, світло якої має явно виражену жовтувате забарвлення, цей параметр становить приблизно 2700 К, а для люмінесцентної лампи, видає «денний» світло з голубуватим відтінком — близько 7000 К.

Загалом колірна температура освітлення є одним з найважливіших параметрів зйомки: вона визначає колірний баланс зображення, «видимого» камерою. У налаштуваннях камер цей показник носить назву «баланс білого». Він може визначатися і автоматично, проте для максимально достовірної передачі кольору бажано все-таки виставляти його значення, за відомою колірну температуру освітлення.

Конкретно в джерелах накамерного світла колірна температура може бути як незмінною, так і настроюється. У нерегульованих моделях значення цього параметра таке ж, як у більшості фотоспалахів — 5500 К, що приблизно відповідає...нейтральному білому кольору. Регулювання передбачає можливість як мінімум знизити колірну температуру — зазвичай до 3200 До, що приблизно відповідає теплому білому світу. Крім того, зрідка зустрічаються моделі, у яких максимальна колірна температура перевищує 5500 К, досягаючи До 6000 і навіть більше.

Можливість змінювати колірну температуру може стати в нагоді не тільки для зйомки як такої, але і для «узгодження» світильника з іншими джерелами світла. Річ у тім, що якщо кілька одночасно використовуваних джерел світла мають різну колірну температуру, перенесення кольорів на знімається сцені буде недостовірної — аж до того, що однотонний предмет, що підсвічується різними лампами з різних сторін, може виглядати як двоколірний. Один зі способів уникнути цього — виставити колірну температуру накамерного світла на рівні зовнішнього освітлення. Проте тут варто відзначити, що способи регулювання відтінків і точність такого регулювання можуть бути різними. Найбільш прогресивний варіант — використання двох комплектів світлодіодів, з теплим і холодним відтінком світіння; змінюючи співвідношення яскравості між цими наборами, можна змінювати і загальну колірну температуру — причому досить плавно і точно. Інший спосіб — використання кольорових дифузорів (див. нижче), однак тут регулювання виходить ступінчастою, з фіксованими значеннями (з дифузором і без нього). У деяких пристроях обидва ці способи поєднуються.

Можливість повернути головку (лампу) фотоспалахи в бік.

Зйомка зі спалахом, спрямованої прямо на сцену, «в лоб», далеко не завжди є оптимальним варіантом: зокрема, такий режим дає різкі неприємні тіні, а при портретної зйомки призводить до ефекту «червоних очей». Водночас, розгорнувши голівку до стелі, можна отримати м'яке розсіяне світло. Є й інші варіанти застосування поворотних головок.

Найбільш прості моделі спалахів з цією функцією зазвичай можуть повертатися тільки у вертикальній площині. Більш прогресивні варіанти передбачають поворот і по горизонталі. Тут же відзначимо, що чим більше кут, тим більше можливостей по налаштуванню розташування голівки дає спалах. По вертикалі він зазвичай не перевищує 90°, а в горизонтальній площині може досягати повних 360°.

— Підсвічування автофокуса. Наявність у спалаху функції допоміжної підсвічування для системи автофокусування камери. Сучасні фотоапарати в переважній більшості використовують т. зв. пасивні системи автофокуса, що мають один серйозний недолік: дуже низьку ефективність при слабкій освітленості та/або низької контрастності знімається об'єкта. Підсвічування автофокуса покликана вирішити цю проблему: перед наведенням на різкість сцена підсвічується окремої лампою, розміщеної у цьому разі безпосередньо в корпусі спалаху. Таким чином забезпечується достатня кількість світла для нормальної роботи автофокусу. Найчастіше лампи підсвічування дають світло характерного червонуватого відтінку, однак у деяких прогресивних моделях застосовується інфрачервона підсвічування — невидимий для очей, але сприймається камерою. Крім того, системи підсвічування замість суцільного променя можуть використовувати спеціальний світловий візерунок, що ще більше спрощує завдання систем автофокусу. У будь-якому разі наявність цієї функції особливо актуально з урахуванням того, що спалах часто використовується в якості джерела світла при слабкій освітленості.

— Управління на камері. Можливість зміни налаштувань роботи спалаху за допомогою органів управління самої камери, до якої вона підключена. У деяких випадках (наприклад, при бездротовому підключенні) це значно зручніше, ніж переключати увагу з камери на спалах.

— Автоматичний zoom.... Можливість автоматичної зміни кута розсіювання світла спалаху. Про куті розсіювання див. відповідний пункт вище, тут же відзначимо, що дана функція передбачає синхронізацію між спалахом і об'єктивом: при зміні фокусної відстані об'єктива автоматично змінюється і кут розсіювання. Це забезпечує максимально ефективне освітлення сцени і водночас позбавляє Вас від необхідності кожного разу вручну перенастроювати спалах під змінився кут огляду.

— Ручний zoom. Можливість змінювати кут спалаху (див. «Кут розсіювання світла») вручну. Ця функція розширює можливості по «тонкої» настройки параметрів роботи і дозволяє виставляти параметри, недоступні при автоматичному zoom'е (див. вище). Крім того, вона буде корисною, якщо Вам доводиться використовувати кілька фікс-об'єктивів з різним фокусною відстанню — спалах можна легко налаштувати під кожен з них.

— Бездротове управління. Можливість бездротового підключення до спалаху камері або до іншої спалаху в якості ведучої/веденої (за наявності таких функцій, див. нижче). Формат і конкретні особливості такого підключення можуть бути різними: дротове з'єднання, ІЧ-канал, радіо і т. ін. Бездротове управління незамінне, якщо спалах необхідно розмістити в стороні від камери; також воно полегшує створення систем з декількох спалахів для організації оптимального освітлення. Ці функції особливо корисні для студійної зйомки (хоча справа не обмежується тільки цим).

— Робота в режимі провідною. Можливість роботи спалаху в якості провідної системи з декількох спалахів. Через провідну спалах управляється вся система, виставляються параметри роботи відомих спалахів і віддається команда на спрацювання (відзначимо, що сама ведуча спалах при цьому може взагалі не давати імпульсу). Якщо Ви плануєте знімати, використовуючи систему з кількох спалахів, Вам обов'язково знадобиться модель з даною функцією — без неї створення системи неможливо. Зрозуміло, ведучі та ведені спалаху повинні бути взаємно сумісні; цей момент варто уточнити окремо.

— Робота в режимі веденої. Можливість роботи спалаху в якості веденої в системі з декількох спалахів. У такому режимі пристрій підключається до провідної спалаху і спрацьовує за командою з неї. Детальніше про системи спалахів див. «Робота в режимі ведучою» вище.

— Дифузор. Колір дифузора, передбаченого в комплекті поставки джерела накамерного світла (див. «Тип»). Колір може бути: помаранчевий, білий, рожевий або жовтий.

Дифузором називають спеціальний фільтр, призначений для розсіювання світла від окремих світлодіодів, а також, у деяких випадках — надання йому певної забарвлення і зміни колірної температури.

— Радіосинхронізатор. Пристрій, призначений для бездротового управління спалахом або набором спалахів (за наявності свого приймача у кожній з них). Зазвичай являє собою окремий модуль, який встановлюється в гарячий башмак; за командою на спрацювання цей модуль подає радіосигнал на всі налаштовані на нього приймачі, забезпечуючи синхронне спрацьовування спалахів. При цьому деякі моделі світильників з такою функцією здатні приймати по радіоканалу не тільки пусковий сигнал, але і параметри роботи (насамперед тривалість і потужність імпульсу).

Наявність у спалаху власного вбудованого дисплея. Ця функція значно спрощує управління і навіть забезпечує ряд додаткових можливостей. На дисплей може виводитися різна службова інформація — починаючи від простого відображення різних параметрів (тривалості імпульсу, кутів розсіювання і т. ін.) і закінчуючи даними зі спеціальних калькуляторів, які забезпечують розрахунок оптимальних параметрів зйомки.

Наявність у дисплея спалаху (див. вище) власної підсвічування. Завдяки цій функції інформація на дисплеї буде видно навіть у повній темряві. Потрібно враховувати, що на роботу підсвічування витрачається заряд батареї, що відповідно позначається на автономності.

Тип елемента, що використовується для живлення спалаху.

— AA. Живлення від змінних елементів стандартного типорозміру АА, відомих у побуті як «пальчикові батарейки». Головною перевагою такого живлення є можливість швидко замінити батарейки, що «сіли», свіжими: процес заміни потребує від сили однієї-двох хвилин (тоді як для вбудованого акумулятора єдиним варіантом часто є зарядка, яка займає тривалий час). Продаються ж елементи АА практично повсюдно. З іншого боку, при такому живленні Вам доведеться або регулярно витрачатися на одноразові батарейки, або окремо придбати акумулятори АА і зарядний пристрій до них; у будь-якому разі додаткових витрат не уникнути. Ще один недолік — залежність автономності спалаху від якості батарейок: при використанні дешевих елементів, не розрахованих на серйозні «навантаження», кількість імпульсів на заряді може виявитися значно (в рази) нижче заявленої в характеристиках. Тим не менше, дані недоліки загалом не є критичними, і даний тип живлення отримав досить широке поширення. У більшості сучасних спалахів застосовується 2хАА, 4хАА, 6хАА, залежно від потужності.

— AAA. Живлення від змінних елементів (батарейок або акумуляторів) стандартного типорозміру ААА, відомих під неофіційною назвою «мізинчикові» або «мініпальчикові». Такі елементи повністю аналогічні вищеописаним АА і відрізняються лише меншими розмірами,...що дає змогу відповідно зменшити і габарити самих спалахів. Проте з низки причин вони використовуються рідше. В основному використовуються 2хААА.

— Акумулятор. Живлення від власного оригінального акумулятора, що не належить до стандартних типорозмірів, а іноді — ще й незнімного.

З одного боку, в деяких аспектах таке джерело живлення значно зручніше змінних батарей. По-перше, воно першопочатково поставляється в комплекті, і пристрій готовий до роботи з коробки. По-друге, в тому ж комплекті зазвичай є зарядний пристрій (або ж його роль грає сам спалах, підключений до мережі). Таким чином, при використанні не потрібно витрачатися на покупку батарейок — все необхідне вже є в комплекті. Крім того, зазначимо, що спеціальні акумулятори нерідко бувають більш ємними, потужними і водночас компактними ніж змінні елементи; до того ж їх простіше «вписати» в загальний дизайн спалаху і зменшити габарити (хоча вбудовані батареї бувають різними). З іншого боку, таке живлення має один ключовий недолік: при вичерпанні заряду акумулятор, швидше за все, доведеться заряджати, а це потребує часу і наявності розетки (або іншого зовнішнього джерела енергії). У кращому разі, якщо батарея знімна, можна придбати до неї запасну і тримати напоготові — але і ця можливість доступна далеко не у всіх моделях.

У світлі всього цього основною сферою застосування акумуляторів є «спалахи» для відео — джерела накамерного світла (див. «Тип»). Саме в таких пристроях висока ємність має ключове значення: світити доводиться «постійно і багато», і при високій потужності джерела світла батарейки не можуть ефективно впоратися з таким завданням.

— CR123A. Змінні елементи живлення циліндричної форми, трохи товщі і помітно коротше «пальчикових» батарей АА — мають діаметр 17 мм при довжині 34,5 мм. Також відрізняються робочою напругою — 3 В. Деякий час тому були досить популярні в фототехніці, однак на сьогоднішній день зустрічаються вкрай рідко.

Можливість живлення пристрою від мережі 230 В, простіше кажучи — звичайної побутової розетки.

Цей варіант використовується виключно як доповнення до автономного джерела живлення — батарей або акумулятора; чисто «мережеві» пристрої на сьогоднішній день не випускаються. Він розширює можливості підключення і може значно збільшити автономність спалаху: за наявності поблизу розетки пристрій можна живити від неї, заощаджуючи таким чином заряд батареї. Крім того, цей зв'язок може використовуватися також для зарядки вбудованого акумулятора, в т. ч. прямо під час роботи.

Зазначимо, що описані переваги актуальні в основному для потужних джерел світла з високим енергоспоживанням. Водночас спалаху з традиційним імпульсним форматом роботи споживають небагато енергії, і в них цілком можна обійтися змінними батарейками. Тому переважна більшість моделей з живленням від мережі належать до джерел накамерного світла (див. «Тип»). У зв'язку з цим також варто відзначити, що багато такі світильники, особливо великі і потужні, допускають також використання на штативі, в якості стаціонарних джерел освітлення; в таких випадках живлення від розетки нерідко є взагалі ідеальним варіантом.