Велосипедні шини: характеристики, типи, види

Загальне призначення покришок визначає тип велосипеда і загальний стиль їзди, на який вони розраховані. Зрозуміло, даний показник є досить умовним, і в кожній категорії існують окремі різновиди, які можуть помітно відрізнятися за характеристиками. Проте в рамках кожного призначення неминуче є й загальні особливості. Серед найпопулярніших типів варто виділити міські (туристичні), гірські (MTB) ), шосейні та велопокришки на електровелосипеди >

Також варто відзначити, що серед покришок різних призначень можуть зустрічатися ідентичні за розміром моделі, і технічно буває цілком можливо встановити на велосипед вироби «нерідного» призначення. Однак робити це все ж таки не рекомендується: відповідність за розміром ще не означає того, що робочі характеристики покришки підійдуть під конкретний формат їзди. Приміром, серед міських/туристичних моделей чимало варіантів на 26", однак при установці на MTB такі покришки, швидше за все, не забезпечать нормального зчеплення для їзди по пересіченій місцевості.

— Міські/туристичні. Цей клас покришок можна умовно описати як «прогулянкові». Вони розраховані на їзду переважно у нескладних умовах, на невеликій швидкості по твердим і вдносно рівним поверхням (наприклад, асфальту або вкатаним ґрунтовим дорогам). Відзначимо, що в дану категорію входять два основних різновиди покри...шок — для дорослих велосипедів і для дитячих. «Дорослі» моделі в основному мають досить великий розмір — від 26", а здебільшого 28". Це, зокрема, дозволяє добре тримати швидкість і довго рухатися накатом. Діаметр «дитячих» покришок, відповідно, менше — залежно від вікової категорії велосипеда. Однак і ті, і інші мають протектор з вираженим, але неглибоким рельєфом, що дозволяє зберігати достатнє зчеплення і на асфальті, і на менш сприятливих поверхнях (хоча про позашляхову їзду, зазвичай, не йдеться).

— Гірські (MTB). «Гірська» їзда передбачає рух по бездоріжжю, нерідко — по складним поверхням на зразок піску, бруду або дрібної щебінки. Крім того, колесо повинно забезпечувати хороший крутний момент, а от швидкісні характеристики і їзда накатом в даному випадку не особливо важливі. Як наслідок, колеса і шини для гірських велосипедів дещо менше, ніж туристичні/міські: в даному випадку «класикою жанру» вважається діаметр 26". Водночас зустрічаються і більш великі моделі — на 28" і 29"; зазначимо, що вони мають однаковий внутрішній діаметр в 622 мм і розрізняються тільки висотою профілю. Такі «укрупнені» покришки зазвичай позиціонуються як моделі підвищеної прохідності зі збільшеною площею контакту, краще поводяться на багні та піску, а також більш стійкі на поворотах. Випускаються також дитячі покришки MTB — вони, відповідно, менші за розміром, ніж «дорослі».

— Шосейні. Шини, розраховані на рух дорогами з рівним твердим покриттям — в т. ч. під час гонок. При такому русі висока швидкість і можливість довго їхати накатом більш важливі, ніж прискорення, тому шосейні покришки досить великі — зазвичай 28". Також відмінною особливістю таких моделей є протектор з неглибоким малюнком («слік») і відносно невелика ширина (останнє пов'язане з особливостями шосейних велосипедів).

— Трюкові (BMX). Покришки для трюкової їзди, пов'язаної з виконанням різних акробатичних номерів — стрибків, ковзань і т. ін. Для забезпечення хорошої динаміки розгону і крутного моменту велосипеди цього типу мають невеликі колеса — зазвичай близько 20"; саме такий розмір вважається стандартним в даному випадку. Втім, «велосипедна акробатика» включає чимало підвидів, і для деяких з них оптимальними будуть інші розміри. У підсумку серед подібних покришок зустрічаються моделі і на 16, і на 26".

— Електровелосипеди. Покришки, спеціально розроблені для електровелосипедів. За особливостями застосування такі машини загалом аналогічні міським/туристичним (див. вище), проте є один важливий нюанс: електричні велосипеди рухаються набагато швидше. Так, якщо звичайний велосипед лише зрідка і ненадовго досягає швидкостей в 40 – 50 км/год, то для багатьох електробайків такий швидкісний режим є штатним. У світлі цього для такого транспорту потрібні спеціальні покришки — здатні зберігати робочі характеристики навіть на великій швидкості, а також які мають хороше зчеплення для безпечного проходження поворотів.

Специфічний різновид покришок, призначена для зимової їзди.

Головна особливість таких покришок, що відрізняє їх від традиційних «літніх» — дуже високий малюнок протектора, що забезпечує хорошу прохідність по снігу і крижаної каші. Крім того, зимові моделі нерідко оснащуються шипами, що дозволяє їм досить впевнено «чіплятися» ще й за лід. Втім, якщо їздити по льоду не планується — краще обійтися без шипів.

Зазначимо, що склад таких покришок зазвичай підбирається таким чином, щоб зберігати м'якість навіть за низьких температур, коли звичайні склади сильно тверднуть. Через це зимові моделі вкрай не рекомендується використовувати влітку — навіть у ситуаціях, коли шипи і глибокий протектор будуть перевагами: при підвищеній температурі покришка може виявитися занадто м'яким для нормальної їзди.

Номінальний діаметр покришки, виражений у дюймах чи міліметрах.

При виборі за цим параметром потрібно враховувати, що в характеристиках зазвичай вказують не внутрішній, а зовнішній діаметр шини. Таким чином, від номінального діаметра в дюймах залежать загальні робочі властивості виробу, а не його сумісність з конкретним ободом (сумісність краще уточнювати за стандартом ERTRO, див. нижче).

Загалом більш великі колеса зручні для того, щоб їхати далеко, довго і з рівномірною швидкістю», а невеликий діаметр забезпечує хорошу динаміку прискорення і більш зручний для трюкової їзди. А в багатьох різновидах велосипедів існують традиційні розміри коліс, оптимально підібрані за рядом параметрів саме для даного варіанта застосування. Так, для гірського (MTB) байка, швидше за все, знадобляться покришки з посадковим діаметром 26", для «шосейника» — 28", для BMX — 20". Втім, зустрічаються і винятки, таим чином конкретний посадковий діаметр потрібно обов'язково уточнювати перед покупкою. Та й відхилення від «рідних» зовнішніх розмірів цілком допускаються — наприклад, покришки-«найнери» 29" зазвичай збігаються з 28-дюймовими за посадковим діаметром.

Зазначимо, що основні розміри виробу можуть позначатися різними способами: двома числами (наприклад, 26" х 3.0"), трьома (28"...x 1 1/4" x 1 3/4") або навіть буквено-цифровим індексом (700х40С). Однак у будь-якому разі перша цифра позначає саме зовнішній діаметр. В останньому прикладі цей розмір вказаний в міліметрах; 700 мм в даному випадку еквівалентні 28". Якщо для покришки відомі тільки номінальні розміри не зазначений стандарт ETRTO — найкраще виходити з того, що ідентичне маркування означає ідентичні розміри, і підбирати на заміну модель з тими ж числами, що і в попередніх покришках. В крайньому випадку, якщо потрібно вибрати виріб з маркуванням іншого формату, можна скористатися спеціальними методиками для визначення фактичних розмірів; такі методики можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна ширина покришки, фактично — її ширина при нормально накачаному колесі. Приблизно цей параметр виражається у дюймах, точніше — в міліметрах. Останній варіант застосовується у велошинах, що маркуються за «французьким розміром» (див. відповідний пункт).

Як і посадковий діаметр (див. «Стандарт ETRTO»), даний показник визначає сумісність покришки з конкретним ободом. Однак якщо діаметр повинен точно відповідати розміру обода, то у випадку з шириною правила вибору дещо інші. Вона не повинна точно збігатися з внутрішньою шириною обода — вважається, що оптимальним варіантом є покришка, яка в 1.5 — 2 рази ширше. Допускається і до 2.5 разів, але ттут необхідно виявляти обережність: занадто широка покришка на вузькому ободі буде гірше вести себе у поворотах і може зірватися з обода. Також зайва ширина погіршує керованість на малій швидкості і при падінні тиску (навіть невеликому), прискорює знос боковин. Зі свого боку у дуже вузької покришки вище ймовірність проколів і ушкодження обода через нештатні навантаження на нього.

Нагадаємо, якщо маркування покришки збігається з маркуванням штатних шин велосипеда — вона гарантовано підійде для нього. Це справедливо і для ширини. Водночас існують таблиці, що дають змогу визначити, яка «нерідна» ширина покришок підійде для конкретного обода.

Основні розміри покришки у відповідності зі стандартом ETRTO (також зустрічається назва «стандарт ISO»). Вказуються в міліметрах, при цьому перша цифра відповідає ширині шини, друга — внутрішньому діаметру.

Різноманітність маркувань, що застосовувались для велопокришок (включаючи французький розмір 650x23C, 650x25C, 650x28C, 650x35C, 650x43C, 650x48C, 650x54C, 700x20C, 700x22C, 700x23C, 700x25C, 700x26C, 700x28C, 700x30C, 700x31C, 700x32C, 700x33C, 700x34C, 700x35C, 700x38C, 700x40C, 700x42C, 700x43C, 700x45C, 700x47C, 700x50C...), в свій час створювало чимало проблем як для користувачів, так і для фахівців. Тим більше що здебільшого для маркування використовувалися дюйми, а це менш точна одиниця виміру, ніж міліметри. Мало того, формально однакові розміри з різним форматом позначення нерідко розрізнялися і на практиці — наприклад, 1.75" і 1 3/4" дюйма могли відповідати різним фактичним розмірам в міліметрах. Також виробники найчастіше вказували в характеристиках зовнішній діаметр шини, а не внутрішній, і без фактичної примірки далеко не завжди можна було підібрати виріб під розмір обода.

Для виправлення ситуації і був розроблений стандарт ETRTO (ISO). Розміри цього стандарту — це, мабуть, найважливіший параметр для підбору велопокришки. По-перше, ETRTO охоплює дві головні характеристики, що визначають сумісність з ободом — посадковий діаметр і ширину. Про значення ширини див. вище; а за посадковим діаметром покришка і обід повинні збігатися, інакше установка буде просто неможливою, якими б ідеальними не були інші характеристики «гуми». По-друге, ETRTO використовує позначення в міліметрах, що дозволяє підібрати розмір покришки з максимальною точністю.

Існують таблиці, що дозволяють перевести деякі фірмові «дюймові» маркування в значення ETRTO; такі таблиці можна знайти в спеціальних джерелах. Втім, необхідність в таких даних виникає рідко: більшість сучасних виробників поряд з фірмовим маркуванням використовує і стандарт ETRTO.

Щільність каркаса покришки в нітах на дюйм (Ends Per Inch або Threads Per Inch).

Матеріал велопокришки за складом є композитним, він включає бортіровочний трос (див. нижче), каркас (корд) з синтетичної тканини, і власне гуму (компаунд). Щільність каркаса визначає насамперед м'якість вироби; від цього залежать динаміка, накат, прохідність і схильність до зминання при наїздах на перешкоди та інших посилених навантаженнях. Так, м'який корд краще підходить для їзди по пересіченій місцевості, в т. ч. за складних поверхонь на зразок піску або гравію: він забезпечує більшу пляма контакту, добре мнеться на дрібних нерівностях і дозволяє не втрачати швидкості при наїзді на невелику перешкоду на зразок ями, кореня дерева і т. ін. Так і трясе на таких покришках менше, ніж на жорстких. З іншого боку, вони гірше тримають швидкість і накат, а також мають підвищену ймовірність проколу в певних ситуаціях: наприклад, гострий камінь може увібгати покришку до самого обіду і пробити камеру.

Жорсткі покришки, зі свого боку, відрізняються хорошою динамікою: на них простіше і набрати швидкість, і підтримувати її. Та й при наїзді на той самий гострий камінь ймовірність проколу буде значно нижче. З іншого боку, найменша перешкода на дорозі при русі на таких покришках призведе до помітної втрати швидкості, а на нерівній поверхні велосипед піддається сильній трясці. Крім того, з певного значення (120 EPI і вище) збільшення щільності каркаса дає не підвищення, а зниження на...дійності: висока щільність ниток призводить до зменшення їх товщини і, відповідно, міцності.

Також нагадаємо, що фактична твердість колеса буде залежати не тільки від каркасу, але і від тиску в шині. Так що в деяких ситуаціях особливості каркаса цілком можна компенсувати підбором відповідного тиску.

Якщо ж говорити про конкретні цифри, то покришки з щільністю корду до 60 EPI (TPI) можна віднести до м'яким, до 90 TPI — до середніх, до 120 — до жорстким, а значення більш ніж 120 EPI (TPI) відповідає високої жорсткості. З урахуванням викладеного вище м'які покришки краще підійдуть для пересіченій місцевості та трюкової їзди, а жорсткі — для швидкісного руху по рівних дорогах. Детальніші рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальне навантаження, яку здатна винести покришка в штатному робочому стані (встановлена і накачана до робочого тиску). Зазвичай, даний параметр наводиться з деяким запасом — з поправкою на те, що під час їзди можуть виникати короткочасні високі навантаження, що перевищують вагу, що припадає на колесо при рівномірному русі. Так що якщо навантаження на покришку близька до максимального показника, але не перевищує його — можна не переживати про цілісність шин (зрозуміло, при використанні їх в рамках призначення). Мало того, навіть при значному перевищенні допустимого навантаження (на 20 – 30 кг) виріб, швидше за все, не лопне відразу. Однак перевищення навантаження однозначно не можна допускати: при підвищеному навантаженні ймовірність «вибуху» покришки різко зростає, причому вище всього вона на високій швидкості, на нерівностях і в різких поворотах — тобто у найбільш травмонебезпечних ситуаціях.

При визначенні навантаження на кожне колесо потрібно визначити загальну масу велосипеда і їздця, а також врахувати, що на заднє колесо припадає близько 65 % ваги, на переднє — близько 35 %. Для спрощення підрахунків, якщо особлива точність не потрібна, можна брати для заднього колеса 2/3 ваги, для переднього — 1/3. Наприклад, якщо вага людини становить 80 кг, а велосипеда — 10 кг, загальна вага складе 90 кг, і на переднє колесо доведеться навантаження приблизно в 30 кг, на заднє — 60 кг. Втім, сучасні велопокришки «дорослого» призначення у більшості своїй мають досить ви...сокі показники максимального навантаження — нерідко в 120 кг і більше. Так що уважно придивлятися до даного показника має сенс в основному в специфічних ситуаціях: якщо велосипед потрібен для дуже великого і масивного людини, якщо мова йде про дитячому велосипеді («дитячі» покришки можуть мати вельми скромні обмеження по навантаженню), або якщо планується возити важкі вантажі. Якщо говорити про вантаж, то його вага розподіляється по колесах залежно від того, де знаходиться вантаж. При розміщенні на задньому (багажник або «велоштани») або передньому колесі (корзина міського велосипеда) вага додається до навантаження на відповідне колесо, а якщо велосипедист несе на собі рюкзак, то вага загальну вагу рюкзака і людини розподіляється по описаній вище пропорції.

Матеріал бортувальних тросів, що використовуються в покришці.

Бортувальний трос — це жорсткий трос, пропущений по краю покришки (з тієї її частини, яка безпосередньо стикається з ободом. Він дозволяє покришці підтримувати форму і забезпечує їй щільне прилягання до обода. Виконуватися такий елемент може з різних матеріалів:

— Сталевий. Бортувальний трос із сталевого дроту — класичний і найбільш поширений в сучасних моделях варіант. Така конструкція досить практична і водночас обходиться недорого. Вона не має деяких переваг, характерних для кевлара (див. нижче), однак здебільшого це не критично.

— Кевларовий. Кевларове волокно легше сталевого дроту, що дає виграш у вазі в середньому близько 100 г на покришку. Саме цей варіант з низки причин вважається оптимальним для безкамерних моделей (див. нижче). Крім того, воно дозволяє дуже компактно скласти покришку (буквально «сплющити» її) без втрати робочих якостей. Тому моделі з такими тросами іноді також називають «фолдінговими». Однак і коштують вони помітно дорожче покришок з традиційними матеріалами.

Різновид покришок, допускає використання без додаткових камер: повітря закачується прямо в покришку, як в сучасних автошина. Така конструкція дозволяє трохи знизити вагу велосипеда. Правда, установка безкамерної шини складніше, ніж звичайній, для неї потрібен особливий обід, а після монтажу потрібно загерметизувати місце контакту спеціальним герметиком. Це, відповідно, ускладнює і зняття шини. З іншого боку, при проколах таку покришку можна ремонтувати, не знімаючи з колеса. А окрема різновид безкамерних шин — т. зв. велотрубки, що застосовуються на висококласних гоночних «шосейниках» — мають дуже високу щільність корду, і серйозно пробити таку покришку практично неможливо.

Загалом, незважаючи на всі свої переваги, здебільшого безкамерна шина не дає особливих переваг перед класичною. Купувати подібну модель має сенс тільки для відповідних велосипедів, і в тих випадках, коли боротьба за зниження ваги йде буквально «за кожен грам».

Наявність додаткової захисту від проколів в конструкції покришки.

Така захист являє собою шар спеціального матеріалу (щільна гума, кевлар і т. ін.), розміщеного між кордом і протектором, за рахунок чого збільшується загальна товщина покришки від зовнішньої частини протектора до камери. В результаті багато які гострі предмети невеликого розміру (зразок гвоздика або осколки скла), які могли б пробити звичайну покришку, не представляють небезпеки для захищеної моделі. Зрозуміло, така конструкція не дає абсолютної гарантії від проколів, до того ж додатковий шар зазвичай не поширюється на боковини; однак за інших рівних умов «захищені» покришки однозначно надійніше незахищених. Їх однозначними недоліками можна назвати більш високу вартість, а також дещо більшу вагу.

Наявність світловідбиваючої смуги в конструкції покришки.

Така смуга, зазвичай, наноситься на бічні сторони виробу. Як випливає з назви, вона добре відображає світло — зокрема, від автомобільних фар. Завдяки цьому, при освітленні збоку покришки сильно «відсвічують», роблячи велосипедиста більш помітним на дорозі — а це важливо при їзді в темний час доби.

Загальна вага покришки.

Даний показник позначається на загальній вазі велосипеда, проте цей вплив настільки незначно, що здебільшого ним можна знехтувати — тим більше що різниця між схожими за розміром і застосування покришками може складати якісь десятки грамів, а то і грами. Фактично звертати увагу на вагу має сенс в основному при застосуванні в професійних гонках, де боротьба йде за десяті частки секунди — і, відповідно, кожен зайвий грам може виявитися вирішальним. Якщо ж покришки купуються для простішого використання — наприклад, аматорських «покатушок» дорогами або навіть по пересіченій місцевості — даного параметру можна не приділяти багато уваги.