Радіатори опалення: характеристики, типи, види

Загальний тип радіатора визначає насамперед базові особливості конструкції.

В наш час найбільшого розповсюдження отримали панельні моделі, досить популярні також секційні радіатори і особливий різновид обігрівачів — конвектори. Ось більше детальний опис кожного різновиду:

— Панельні. В радіаторах цього типу передня поверхня являє собою одну суцільну панель; взагалі ж панелей нерідко застосовується декілька, вони можуть доповнюватися конвекторними елементами (докладніше див. «Тип панельного»). У будь-якому разі подібні вироби мають цілу низку переваг: хороша ефективність тепловіддачі, невисока вартість, досить акуратний зовнішній вигляд і простота в прибиранні (завдяки мінімуму виступаючих частин і затишних «закутків»). З недоліків панельних радіаторів можна відзначити хіба що фіксований розмір конструкції — їх не можна підлаштувати по ширині, як секційні (див. нижче). Втім, цей момент навряд чи є критичним.

— Секційний. Радіатори, що складаються з окремих вертикальних секцій. У сучасних моделях ці секції, як правило, мають плоску передню частину, під якою ховається набір особливих каналів для створення ефекту конвекції. Ключовою перевагою такої конструкції є можливість зібрати радіатор практично з будь-якого числа секцій, на свій розсуд; а за ефективністю такі вироби не поступаються описаним вище панельним. З іншого боку, вони складні...ше, дорожче і важче в очищення: у каналах накопичується пил, вичищати який досить складно.
Особливий різновид секційних радіаторів являють собою моделі, що зовні схожі з трубчастими (див. нижче) і відрізняються лише розбірною конструкцією.

— Конвектор. Стаціонарні нагрівачі, які забезпечують нагрівання здебільшого (а то й виключно) за рахунок конвекції — на відміну від традиційних радіаторів, де важливу роль відіграє також теплове випромінювання. Конструкція конвектора найчастіше передбачає порожнистий корпус, всередині якого розміщуються нагрівальні елементи у вигляді набору тонких вертикальних пластин, зазвичай металевих; в корпусі робляться отвори у вигляді щілин, що забезпечують циркуляцію повітря. Більшість подібних моделей мають невеликий розмір у висоту і розраховані на вбудовування у підлогу або невисоке підвіконня. Відповідно, одна з сфер їх застосування — умови, де повнорозмірний радіатор встановити неможливо. Крім того, такі пристрої непогано показують себе у поєднанні з високими вікнами: конвектор створює теплову завісу, що перешкоджає відтоку тепла через таке вікно. З іншого боку, нагрівачі цього типу поступаються традиційним радіаторам за ефективністю і рівномірністю обігріву.

Тип конвекції — руху повітря — реалізований в конвекторі (див. «Тип»)

— Природна. Конвекція, відбувається природним способом — за рахунок зменшення щільності повітря при його нагріванні (в результаті тепле повітря рухається вгору). Такий процес менш інтенсивний, ніж примусова конвекція, через що «природні» конвектори дещо поступаються «примусовим» по швидкості прогріву приміщення. Однак загалом швидкість і ефективність роботи таких нагрівачів досить непогана (тим більше що виробники нерідко передбачають в конструкції різні хитрощі, підвищують тягу і прискорюють рух повітря), до того ж вони працюють абсолютно безшумно і не споживають енергії понад ту, що йде безпосередньо на нагрівання. Через це в більшості сучасних конвекторів використовується саме цей спосіб роботи.

— Вимушена (примусова). Рух повітря, здійснюване в тому числі за рахунок впливу зовнішніх сил — найчастіше роботи вентиляторів. Технічно така конвекція не замінює, а лише доповнює природну. Тим не менш, примусовий спосіб роботи помітно підвищує швидкість руху повітря, даючи змогу швидко прогріти навіть досить велике приміщення. З іншого боку, вентилятори створюють додатковий шум, вимагають підключення електрики і помітно позначаються на габаритах і ціною конвектора. Тому даний варіант зустрічається дуже рідко.

Країна походження бренду, під яким виріб представлено на ринку.

Здебільшого в якості країни походження вказують або «батьківщину» бренду, або місце розташування штаб-квартири виробника. Виробничі ж потужності цілком можуть знаходитися і в іншій країні. Проте тут варто відзначити, що більшість національних стереотипів в наш час не мають під собою підстав — якість продукції залежить не стільки від географії, скільки від особливостей організації виробничого процесу в тій або іншій компанії. Так що з цієї точки зору при виборі варто орієнтуватися насамперед на репутацію конкретного виробника. Звертати ж увагу на країну походження бренду має сенс у тому випадку, якщо ви принципово хочете (або не хочете) підтримати компанію з певної держави.

В наш час виробництвом радіаторів займаються в основному фірми з таких країн: Англія, Білорусь, Бельгія, Німеччина, Голландія, Іспанія, Італія, Китай, Норвегія, Польща, Туреччина, Україна, Фінляндія, Чехія.

Термін гарантії, яку дає виробник на дану модель.

Як правило, умови гарантії передбачають безоплатне усунення недоліків, заміну та/або компенсацію в тому випадку, якщо радіатор протягом заявленого строку вийде з ладу через виробничі дефекти. Чим більше гарантія — тим вище якість виробу і тим вище його вартість (останнє, втім, зазвичай компенсується високою надійністю). В сучасних радіаторах гарантійний термін може досягати 10 років.

Зазначимо, що закінчення гарантії далеко не означає, що виріб одразу ж вийде з ладу: при належній якості виготовлення загальний строк служби здебільшого помітно перевищує гарантійний.

Основний матеріал, що використовується в конструкції радіатора.

Найбільшою популярністю в наш час користуються вироби зі сталі. Досить поширений також алюміній, в тому числі в поєднанні з міддю; цей матеріал використовується в основному в конвекторах (див. «Тип»), хоча зустрічається і серед традиційних радіаторів. Більше рідкісні варіанти — біметал і чавун. Ось більш докладний опис кожного з цих матеріалів:

— Сталь. Відносно недорогий, проте в той же час досить практичний матеріал, що є стійким до корозії і має хороші показники теплопровідності. Головним недоліком сталевих радіаторів вважається невисокий робочий тиск і чутливість до гідроударів — це пов'язано з наявністю слабких місць у вигляді зварних швів. Правда, конкретна надійність таких виробів може бути різною, залежно від якості та спеціальних рішень, використовуваних у конструкції; однак у цілому подібні моделі дійсно поступаються алюмінієвим і тим більше біметалевим за міцністю. Так що основною сферою їх застосування є автономні системи з невисоким тиском, а також багатоповерхівки висотою до 9 поверхів. Також сталеві вироби дещо важче алюмінієвих; однак цей момент рідко виявляється критичним.

— Алюміній. Матеріал з відмінними практичними характеристиками, зокрема, має дуже низьку теплову інерцію і невелику вага. Крім того, вважається, що...такі радіатори менш чутливі до гідроударів, ніж сталеві, і краще підходять для систем опалення з високим тиском, що застосовуються в багатоквартирних будинках. Що стосується недоліків, то, крім відносно високої вартості, тут варто згадати вимогливість до якості теплоносія: він повинен мати нейтральний показник pH, інакше можлива реакція з виділенням водню (що несприятливо впливає на радіатор і може призвести до його закупорювання). Також варто враховувати, що далеко не всі вироби з алюмінію розраховані на високий тиск; цей момент не завадить уточнити окремо.

— Мідь/алюміній. Комбінація, що застосовується виключно у конвекторах: мідні трубки для теплоносія, доповнені алюмінієвими пластинами (і, найчастіше, алюмінієвим ж корпусом). Мідь відрізняється високою надійністю, включаючи стійкість до перепадів тиску, а також хорошою теплопровідністю; а використання алюмінію дає змогу знизити вартість і вагу конструкції без шкоди для практичних характеристик.

— Біметал. Поєднання алюмінію з іншим металом — сталлю, зрідка міддю. З алюмінію в таких виробах виконується зовнішня оболонка, зі сталі — внутрішні труби. Така конструкція дає змогу досягти відмінної ефективності у поєднанні з високою міцністю і надійністю; саме біметалеві радіатори вважаються оптимальним варіантом для систем опалення в багатоквартирних будинках, де велика ймовірність гідроудару, та й штатний робочий тиск у таких виробів зазвичай виходить досить високим.
Головний недолік біметалу — досить значна вартість. У світлі цього в продажу можна зустріти так звані псевдо-біметалеві (напів-біметалеві) радіатори — у них зі сталі виконані тільки вертикальні канали, що з'єднують верхню і нижню трубу. Це дає змогу знизити ціну, однак негативно позначається на надійності – за експлуатаційним особливостям подібні вироби ближче до алюмінієвих (див. вище).

— Чавун. Традиційний матеріал для радіаторів опалення, який, втім, у наш час зустрічається рідко. Це пов'язано як з великою вагою і громіздкістю цього матеріалу, так і зі значною тепловою інерцією, що не дає змогу швидко регулювати інтенсивність нагрівання. Крім того, чавун досить крихкий і погано переносить гідроудари. З іншого боку, цей матеріал стійкий до корозії, а згадана інерція в деяких випадках виявляється перевагою: так, навіть після відключення опалення батареї залишаються теплими протягом тривалого часу. А деякі вироби з чавуну мають оригінальний зовнішній вигляд, який відмінно вписується в інтер'єри в стилі «ретро».

Тип, до якого належить панельний радіатор (див. «Тип радіатора»).

Тип позначається числом, яке описує кількість нагрівальних панелей і конвекторів в даній моделі. Панелі, нагадаємо, займають всю висоту та ширину радіатора; а конвектори — це особливі зигзагоподібні конструкції між панелями, поліпшують тепловіддачу. Що стосується самого позначення, то перша цифра в ньому відповідає кількості панелей, друга — кількості конвекторів. Наприклад, популярний тип 22 передбачає 2 панелі і 2 конвектора між ними (конвектори при цьому знаходяться всередині радіатора, кожен прикріплений до своєї панелі), а в менш популярному типі 21 конвектор, відповідно, всього один, спільний на обидві панелі. Є варіанти взагалі без конвекторів — наприклад, максимально простий тип 10, всього з однією панеллю. А один з найбільш прогресивних на сьогодні — тип 33, більшу кількість конвекторів/панелей зустрічається вкрай рідко.

Загалом більшу кількість елементів (при тому ж розмірі пристрою в ширину і висоту) покращує загальну ефективність радіатора, однак позначається на ціні, товщині і вазі.

Кількість окремих секцій, передбачена в радіаторі відповідної конструкції (див. «Тип»). Фактично мова в даному випадку йде про комплект поставки: цілий радіатор збирається з окремих секцій, причому їх навіть не обов'язково використовувати всі.

Сама по собі кількість секцій не впливає на робочі характеристики виробу, проте ця інформація може стати в нагоді при збірці радіатора певної теплової потужності (див. «Тепловіддача»). Так, поділивши загальну тепловіддачу даної моделі на кількість секцій, можна визначити характеристики однієї секції і обчислити, скільки їх потрібно для того, щоб забезпечити бажані показники теплової потужності. Втім, досить велика кількість сучасних радіаторів першопочатково продається по одній секції — як раз в розрахунку на те, щоб користувач міг зібрати батарею на свій розсуд. Для готових виробів 2 – 5 секцій вважається досить скромним показником, 6 – 10 шт — середнім, 11 – 15 шт — вище середнього, а моделі на 16 – 20 секцій і більше можуть мати як горизонтальне, так і вертикальне компонування (в останньому випадку секції ставляться одна на іншу, як поверхи вежі).

Робочий тиск радіатора.

Під цим терміном зазвичай мають на увазі найбільший тиск теплоносія, яке радіатор здатний без наслідків перенести протягом необмежено тривалого часу. Короткочасно допускаються і більш високі показники (див. «Макс. тиск»), проте штатний робочий тиск в системі опалення не повинна перевищувати характеристик радіатора — інакше велика ймовірність пошкодження виробу, з «потопом» та іншими відповідними неприємностями. Взагалі ж вважається, що даний показник повинен бути хоча б на 2 бар вище фактичного робочого тиску в системі — це дасть додатковий запас міцності на випадок позаштатних ситуацій.

Що стосується конкретних значень, то в багатоповерхових будинках до 9 поверхів стандартним тиском в трубах опалення вважається 8 бар, в більш високих будівлях — 16 бар, а в автономних системах квартир і приватних будинків до 3 поверхів рідко використовується тиск вище 3 бар.

Найбільший тиск теплоносія, який радіатор здатний без наслідків перенести при короткочасному впливі.

Цей показник завжди більше, ніж робочий тиск (див. вище). Він безпосередньо характеризує стійкість виробу до нештатних ситуацій, насамперед гідроударам. За інших рівних умов більш високий максимальний тиск означає більшу міцність і надійність — однак і коштують такі радіатори дорожче.

Тиск радіатора на розрив — тиск теплоносія, при досягненні якого неминуче відбувається пошкодження виробу.

Основними практичними характеристиками радіатора є робоче і максимальний тиск (див. вище), саме на них насамперед варто орієнтуватися при виборі. Тиск на розрив наводиться в описі в основному з рекламними цілями: за інших рівних умов більш високий показник означає більшу надійність і стійкість до нештатних ситуацій.

Об'єм води або іншого теплоносія, необхідний для заповнення радіатора.

Ця інформація актуальна в основному при побудові автономної системи опалення: вона стане в нагоді при розрахунку загального об'єму теплоносія в системі і пов'язаних з цим параметрів. Якщо ж радіатор купується для застосування в централізованому опаленні — на його внутрішній об'єм можна не звертати особливої уваги.

Максимальна температура теплоносія, допустима для радіатора — найбільша температура, яку виріб здатний без наслідків витримати протягом досить довгого часу.

Максимальною температурою для систем опалення (як централізованих, так і автономних) стандартно вважається +95 °С. У світлі цього більшість радіаторів має верхню межу температури на рівні +110...120 °С — це дозволяє впевнено витримувати такі умови плюс дає певний запас на випадок позаштатних ситуацій.

Штатний спосіб встановлення радіатора.

— На стіну. Традиційний, найбільш популярний спосіб монтажу радіаторів опалення. Сама процедура дещо складніше підлогового встановлення — адже на стіні потрібно закріпити гачки чи штирі, на які потім підвішується батарея. З іншого боку, настінні радіатори не займають місця на підлозі, та й в цілому їм потрібно дуже небагато простору.

— На підлогу. Головною перевагою підлогового встановлення є простота: не потрібно готувати кріплення, достатньо наявності більше-менш рівної поверхні. Крім того, такому радіатору не обов'язково перебувати строго біля стіни — його можна розмістити навіть посеред приміщення. З іншого боку, для подібних моделей потрібно вільне місце на підлозі, а з практичної точки зору вони не мають особливих переваг перед настінними. Так що даний спосіб встановлення зустрічається рідко — в основному серед чавунних радіаторів в стилі «ретро», а також в окремих моделях конвекторів.

— В нішу. Встановлення в нішу в підлозі або іншій горизонтальній поверхні — спосіб монтажу, який застосовується виключно у конвекторах (див. «Тип») і при цьому найбільш популярний серед подібних нагрівачів. Таке встановлення дає змогу повністю приховати конструкцію з виду — зовні залишається тільки декоративна решітка. Недолік цього варіанта традиційний — необхідність готувати нішу, що може виявитися досить т...рудомістким процесом.

Спосіб підключення радіатора до системи опалення. Указується за розташуванням вхідних отворів для підключення подачі і «обратки».

В сучасних радіаторах зустрічається як бокове, так і нижнє підключення. В останньому випадку вхідний і вихідний патрубки можуть розташовуватися як з боків (з різних сторін конструкції), так і по центру, «пліч-о-пліч». В будь-якому разі, на функціонал і характеристики радіатора дана особливість сама по собі не впливає, тому при виборі за даним параметром варто орієнтуватися в основному на особливості підключення — насамперед на напрям підведення труб. При цьому потрібно мати на увазі, що бокове підключення може припускати як одностороннє, так і наскрізне (з різних сторін) підведення труб; багато моделей допускають відразу обидва варіанти, на вибір, однак цей момент не завадить уточнити окремо.

Зазначимо також, що доступні способи підключення до деякої міри залежать від типу радіатора (див. вище). Наприклад, панельні вироби можуть мати будь-який тип підключення, а у секційних використовується в основному боковий спосіб — інші варіанти зустрічаються вкрай рідко, в основному в моделях специфічної конструкції.

Відстань між осями вхідного та вихідного колекторів радіатора чи його окремої секції.

Від цього показника напряму залежать габарити виробу та можливість монтажу опалювального приладу в конкретних умовах з урахуванням особливостей підведення труб. Параметр вказується в основному для моделей традиційної конструкції – з двома горизонтальними трубами зверху та знизу, між якими прокладені вертикальні канали теплоносія. Міжосьова відстань визначає як мінімум загальну висоту виробу, а в радіаторах з боковим підключенням (див. відповідний пункт) – ще й особливості організації цього підключення.

Що стосується конкретних значень, то найбільшого поширення в наш час набули моделі на 250 мм, 350 мм, 450 мм, 550 мм та 850 мм. Помітно рідше зустрічаються рішення на 150 мм, 400 мм, 500 мм та 700 мм.

Діаметр різьблення для підключення радіатора до системи теплопостачання. В сучасних радіаторах використовуються стандартні розміри — наприклад, 3/4" або 1/2", рідше 1" і 1 1/4". Цей показник повинен збігатися з розмірами патрубків, муфт і інших елементів, що безпосередньо використовуються для підключення — інакше в кращому випадку знадобиться установка перехідників, в гіршому ж радіатор взагалі виявиться непридатним для використання.

Зазвичай, чим більший діаметр різьби — тим потужніше радіатор (висока потужність вимагає інтенсивної циркуляції теплоносія і відповідної пропускної здатності на вході і виході).

Номінальна теплова потужність радіатора — кількість тепла, що віддається в повітря в штатному режимі роботи.

При виборі за даним параметром варто враховувати, що на практиці теплова потужність буде залежати від різниці температур на вході і на виході в радіатор, а також від температури навколишнього повітря. Чим більше різниця температур і чим холодніше навколо — тим інтенсивніше буде нагрівання. Тому в характеристиках прийнято вказувати тепловіддачу для певних стандартних умов. Зокрема, вельми популярне позначення за європейським стандартом EN 442, який передбачає температури теплоносія +75 °С і +65 °С на вході і виході відповідно, а також температуру повітря в +20 °С. Реальні умови та фактична потужність радіатора можуть відрізнятися як в ту, так і в іншу сторону; тому при виборі краще всього вибирати модель з певним запасом, а надлишки потужності компенсувати тими чи іншими регуляторами. Що стосується фактичних значень, то у найскромніших моделях тепловіддача не перевищує 750 Вт, а то і 500 Вт, а в найбільших цей показник може досягати 3,5 – 4 кВт і більше.

Вибір за даним показником залежить насамперед від розмірів і характеристик опалювального простору. Найпростіша формула розрахунків виглядає наступним чином: на 1 м2 площі потрібно як мінімум 100 Вт теплової потужності. Ця формула актуальна для стандартн...их житлових/офісних приміщень з стелями 2,5 – 3 м, без проблем з теплоізоляцією; для більш специфічних умов існують більш детальні методики розрахунку, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Розмір радіатора у висоту. Найбільше поширення в наш час отримали стандартні розміри по висоті: 30 см, 40 см, 50 см, 60 см і 90 см. Крім цього, можна зустріти й інші варіанти (хоча і помітно рідше) — 20 см, 45 см, 55 см, 70 см, 75 см і 80 см.

Висота виробу визначає насамперед розмір простору, необхідного для встановлення. При цьому для моделей, що розміщуються в ніші (див. «Монтаж»), цей габарит фактично відповідає необхідній глибині цієї ніші. В інших випадках по висоті варто брати певний запас — радіатор не можна встановлювати впритул до підлоги і підвіконня (або іншим аналогічним предметам). А моделям з нижнім підключенням (див. вище) буде потрібен додатковий простір ще й для підведення труб.

Другий момент, пов'язаний з цим розміром — тепловіддача: за інших рівних умов (включаючи розмір завширшки) більше високий радіатор буде мати більшу площу робочої поверхні і більш високу теплову потужність (це справедливо і для теплообмінників у конвекторах). У світлі цього сучасні радіатори традиційно випускаються не окремими моделями, а лінійками з однотипних при...строїв, що розрізняються виключно за габаритами та тепловою потужністю.

Розмір радіатора в ширину.

У сучасних моделях цей розмір може складати від 10 см і менше (в секціях від секційних радіаторів, які продаються окремо, см. «Тип») до 2,5 м і більше (в найбільш великих панельних виробах та конвекторах). При цьому в конструкції використовуються в основному стандартні значення ширини — їх список досить великий, він включає в основному варіанти з кроком 10 см: 30 см, 40 см, 50 см, 60 см, 70 см 80 см, 90 см, 100 см, 110 см, 120 см, 130 см, 140 см, 150 см і т. д. Фактичні розміри можуть дещо відрізнятися від стандартних, однак ця відмінність не перевищує 1 см: приміром, у категорію 60 см» входять моделі шириною від 590 до 610 мм

Ширина визначає відразу дві особливості радіатора: розмір місця, необхідного для встановлення, а також тепловіддачу. У першому випадку все досить очевидно; зазначимо тільки, що нагрівач не варто розташовувати впритул до навколишніх предметів, так що по ширині н...е завадить взяти певний запас (а якщо труби підключаються збоку, варто врахувати і місце, необхідне для них). Що стосується тепловіддачі, то за інших рівних умов більше широкий пристрій буде мати більшу площу робочої поверхні і більш високу теплову потужність (це справедливо і для теплообмінників у конвекторах). У світлі цього сучасні радіатори традиційно випускаються не окремими моделями, а лінійками з однотипних пристроїв, що розрізняються виключно за габаритами та тепловій потужності.

Розмір радіатора в товщину — тобто від передньої до задній стінки.

Даний параметр визначає як розмір простору, займаного виробом, так і його ефективність: за інших рівних умов більша товщина, як правило, означає більш високу тепловіддачу (за рахунок збільшення площі контакту з повітрям). Конкретні нюанси при цьому залежать від типу радіатора і способу його монтажу (див. вище). Так, найбільш критичною товщина є для конвекторів з горизонтальним компонуванням, що монтуються в нішу — у них цей розмір прямо визначає і необхідні розміри ніші, і площу робочої поверхні. В трубчастих моделях ця залежність дещо менш виражена. У панельних виробах ефективність залежить не стільки від товщини як такої, скільки від кількості робочих елементів (див. «Тип панельного») — хоча більша кількість панелей/конвекторів неминуче позначається на розмірах. А секційні радіатори найчастіше мають відносно невелику товщину, відмінності між ними за цим показником не є принциповими.