Порівняння Gorenje GI 6401 BSC чорний vs Electrolux KDI 641723 K чорний

— Газова. Однією з ключових переваг газових конфорок вважається миттєва реакція на поворот вимикача, що дає змогу дуже точно регулювати режим приготування страв. Крім того, такі нагрівачі сумісні з будь-яким термостійким посудом, незалежно від матеріалу з якого його виготовлено, до того ж ефективно працюють з будь-яким дном, не обов'язково рівним (головне, щоб посуд міг стійко стояти на решітці). Ще однією перевагою в цьому разі може виявитися невисока вартість газу, порівняно з електроенергією. Водночас газові конфорки вимагають уважності й обережності як при запаленні, так і в процесі роботи, а підключенням такої варильної поверхні повинен займатися фахівець. Саме собою газове полум'я не підходить для деяких специфічних пристосувань (див. «Пристрій»): так, воно практично не використовується для грилів і фритюрниць. Також відзначимо, що газові магістралі для підключення є далеко не скрізь: наприклад, у приватному секторі чи сільській місцевості з цим можуть виникнути проблеми, а в будинках вище 10 поверхів газ взагалі не використовується за вимогами безпеки. Щоправда, залишається запасний варіант — змінні газові балони; проте його можна розглядати лише як крайній захід, і за відсутності газу зручніше зазвичай завести електроплиту.

— Електрична. Електричні нагрівачі небезпідставно вважаються більш простими й безпечними у використанні, ніж газові. Т...ак, вони вмикаються і вимикаються простим поворотом ручки, у них неможливий витік газу, не потрібно стежити за полум'ям, а збігання рідини загрожує хіба що позаплановим прибиранням на плиті. Електронагрів підходить абсолютно для будь-якого типу вбудованих поверхонь (див. «Пристрій»), а для грилів він взагалі є єдиним доступним варіантом. Водночас у пристроях з електронагрівачами можна передбачити різні додаткові функції — аж до вбудованих програм приготування страв. Також конфорці можна надати нестандартну форму, недоступну для газового нагрівача. Незважаючи на все це електромережі є в кожному приміщенні, де взагалі використовуються варильні поверхні, що робить такі моделі універсальнішими; а підключення, хоча й може вимагати участі спеціаліста, загалом набагато простіше, ніж у газових нагрівачах (детальніше див. «Потужність підключення»). Щоправда, електронагрівачі споживають чимало електроенергії, що може позначитися на рахунках за електрику й потребує якісної проводки; однак у більш-менш нових будинках проблеми з проводкою майже не виникають, а ціна на електрику для власників електроплит у деяких регіонах нижча, ніж загальний тариф. З однозначних недоліків електронагріву варто відзначити значну теплову інерцію: простіше кажучи, нагрівач реагує на поворот ручки далеко не відразу, іноді затримка обчислюється десятками секунд, а то й хвилинами. Щоправда, існують деякі види конфорок, де цей недолік повністю або частково усунено, — однак вони, зі свого боку, і коштують недешево (детальніше про різні типи конфорок див. нижче). Другий важливий момент — специфічні вимоги до посуду: для нормального нагріву він повинен мати рівне дно, яке щільно контактує з конфоркою. А індукційні нагрівачі мають ще й обмеження за матеріалами. Також з недоліків можна згадати нижчу температуру нагріву, ніж у газу, але цей момент актуальний здебільшого для специфічних рецептів. Серед електричних зустрічаються моделі обладнані як одним типом конфорок (індукційні, Hi-Light, чавунні), так і змішані варіанти (індукційні з Hi-Light конфорками).

— Комбінована. Варильна поверхня, оснащена конфорками відразу двох типів — газовими й електричними. Детальніше про кожний варіант написано вище. А комбіновані моделі — це найчастіше чотириконфоркові варильні поверхні, що укомплектовані нагрівачами за схемою «3+1» (3 газових і 1 електричний) або «2+2» (відповідно, порівну одних та інших). Перший варіант зручний насамперед там, де можуть виникати перебої з газопостачанням: і разі вимкнення газу можна скористатися «запасною» електричною конфоркою. Другий варіант підійде для тих, хто має великий запас рецептів і для різних ситуацій воліє користуватися різними типами конфорок. Утім, і та, й інша ситуації зустрічаються рідко, а самі собою комбіновані моделі поєднують не тільки переваги, але й недоліки обох видів нагрівачів. Наприклад, вони вимагають підключення до газу (що доступно далеко не скрізь) і споживають багато енергії під час роботи електроконфорок. Як наслідок, цей тип зустрічається значно рідше, ніж виключно газові або виключно електричні моделі.

Загальна кількість традиційних газових конфорок газової або комбінованої моделі. Про переваги та недоліки таких нагрівачів див. «Тип поверхні».

Кількість індукційних конфорок у конструкції варильної поверхні.

Особливістю такої конфорки є те, що вона не нагрівається сама собою, а передає енергію на посуд за допомогою електромагнітного випромінювання. Це випромінювання безпечне для людини, а в денці посуду воно створює особливі струми, забезпечуючи нагрівання. Такий формат роботи дає низку переваг над традиційними нагрівачами. По-перше, конфорка вмить реагує на зміну режиму роботи — у цьому індукційні нагрівачі аналогічні газовим. По-друге, поверхня плити (зазвичай скляна або склокерамічна) практично не нагрівається — хіба частина тепла передається від нагрітого посуду; це позитивно позначається на безпеці. По-третє, індукційні конфорки виходять досить економічними щодо споживання енергії. З недоліків індукційного нагріву, крім високої вартості, можна згадати, що він працює тільки з посудом з товстої сталі або чавуну. Інші метали на такій конфорці нагріватиметься слабо, а скло, кераміка та інші немагнітні матеріали — не нагріватимуться взагалі. Втім, чимало сучасного посуду створюється саме для сумісності з індукцією, про що нерідко є відповідне позначення на денці.

Функція, що дає змогу об'єднати дві (або більше) розташованих поруч електроконфорок в один нагрівач. Найчастіше даний режим зустрічається в індукційних конфорках, рідше — в Hi-Light, а в газових не використовується взагалі. Нерідко «міст» виглядає як один суцільний нагрівач витягнутої форми, окремі частини якого можуть вмикатися незалежно і фактично є конфорками. В будь-якому разі, режим моста (Bridge) може стати в нагоді перш за все для роботи з посудом витягнутої форми – наприклад, гусятницями. Крім того, в конструкції можуть передбачатися різні додаткові функції — наприклад, можливість задати різні налаштування потужності для різних частин «моста» і переміщати посуд між ними залежно від готовності страви. При цьому, на відміну від звичайних конфорок, нагрівання буде вмикатися автоматично, за наявністю посуду на конфорці.

Тип управління, що використовується в варильній поверхні. Варіанти можуть бути такими:

— Поворотні перемикачі. Управління на основі класичних поворотних ручок. Іноді в конструкції передбачаються також кнопки, але вони відповідають лише за допоміжні функції пристрою, а вмиканням і потужністю конфорок управляють саме ручки (а поєднання ручок і сенсорів вказується окремо — див. нижче). Даний тип управління характеризується простотою, зручністю, надійністю і невисокою вартістю, завдяки чому надзвичайно популярний — він використовується в більшості сучасних варильних поверхонь незалежного типу (див. вище).

— Сенсорне. Управління на основі сенсорних панелей. Сенсори зазвичай «зав'язані» на електронні управляючі схеми і можуть управляти практично всіма функціями варильної поверхні, при цьому набір таких функцій може бути дуже широким. З переваг сенсорних панелей можна відзначити стильний зовнішній вигляд, легкість у прибиранні за рахунок відсутності виступаючих частин, а також те, що на сенсори не потрібно натискати — досить легкого дотику. Головний недолік даного типу управління — висока вартість, однак застосовується він переважно у висококласних варильних поверхнях, де ціна сенсорів практично непомітна на тлі вартості всього пристрою.

— Поворотне+сенсорне. Поєднання поворотних перемикачів (див. вище) з сенсорами. Зазначимо, що для основного управління конфорками достатньо ті...льки поворотних ручок, а для додаткових функцій можна використовувати і кнопки — вони дешевші, ніж сенсори. Тому даний тип управління зазвичай означає, що перед нами досить дорога модель з великою кількістю додаткових функцій. З переваг сенсорів можна відзначити акуратний і стильний зовнішній вигляд, а також легкість очищення — на них, на відміну від кнопок, немає щілин і виступаючих частин, де може накопичуватися бруд. А деякі моделі з подібним управлінням мають досить незвичайне оформлення — наприклад, всього одну поворотну ручку, призначення якої змінюється командами з сенсорів.

— Сенсорне + магнітний диск. Сенсорне управління (див. вище), доповнене особливим поворотним регулятором — магнітним диском. Цей диск до певної міри схожий з поворотними перемикачами, магнітним же він називається через кріплення — за допомогою постійного магніту, що дає можливість зняти регулятор. Найчастіше диск один на всі конфорки, рідше зустрічаються моделі з власним диском на кожну конфорку. Втім, у будь-якому разі ключових відмінностей від поворотних ручок у такого регулятора дві. По-перше, магнітний диск управляє не тільки потужністю, але і більшістю інших функцій варильної поверхні. По-друге, диски виглядають акуратніше і більш зручні у використанні: вони легко обертаються, а знімна конструкція полегшує очищення і забезпечує захист від дітей. Проте застосовувати цей спосіб управління має сенс переважно у висококласних варильних поверхнях з великою кількістю функцій.

— На духовій шафі. Як випливає з назви, такі варильні поверхні не мають власного управління — воно здійснюється з панелі духової шафи, до якої підключається пристрій. Цей варіант за визначенням зустрічається тільки в залежних моделях (див. «Тип»).

— Слайдерне. Різновид сенсорного управління, представлений чутливими доріжками. Найчастіше вони витягнуті в струнку лінію, рідше виконані у формі кола. Для регулювання інтенсивності нагрівання конфорок або швидкого доступу до інших налаштувань варильної панелі необхідно провести пальцем по відповідній сенсорній шкалі до вибраного значення. Зручність слайдерного управління полягає ще й у тому, що можна відразу виставити необхідну потужність нагрівання, натиснувши певну область шкали.

— Роздільне. Управління за допомогою сенсорів або слайдерів (див. відповідні пункти), що передбачає можливість тонко налаштовувати роботу конфорок окремо – для кожної з них передбачається власна шкала регулювання потужності. Роздільне управління дає змогу встановлювати необхідний рівень нагріву для певної зони без необхідності попередньо вибирати конкретну конфорку тапом по панелі. Воно є більш інтуїтивно зрозумілим і надає більше гнучкості при приготуванні різних страв одночасно.

Кількість температурних режимів конфорки. Чим більше ступенів потужності, тим точніше можна виставити необхідну температуру для приготування того чи іншого блюда. Втім, в більшості ситуацій для домашнього застосування досить і 9 рівнів. Але, якщо ви гурман і часто готуєте незвичайні страви, що потребують точного дотримання рецепту, тоді більша кількість температурних режимів вам просто необхідна.

— Автопідпал. Система підпалювання газових конфорок, що вбудована прямо у варильну поверхню. Найчастіше автопідпал використовує електричну іскру, і пристрою потрібне підключення до мережі, навіть якщо всі конфорки на поверхні — газові. З іншого боку, ця функція значно спрощує розпалювання, даючи змогу обійтися без сірників, запальничок та інших джерел відкритого вогню. Варто сказати, що системи автопідпалу можуть працювати по-різному: в одних моделях підпалювання спрацьовує відразу за умови повороту ручки, що відкриває газ, в інших для цього потрібно натиснути окрему кнопку.

— Газ-контроль. Система безпеки, яка автоматично припиняє подачу газу, якщо полум'я випадково гасне. Складається з двох основних елементів: термопари й пристрою блокування газу. При згасанні полум'я термопара подає сигнал на пристрій блокування, який перекриває подачу газу, запобігаючи його витоку.

– Термощуп. Пристосування для вимірювання температури страви та визначення ступеня її готовності. Такі вимірювання можуть проводитися як на поверхні, так і у глибині продукту. Термозонди зазвичай обмінюються даними з варильною поверхнею в бездротовому режимі. Покладаючись на вимірювані термощупом показники панель автоматично регулює нагрівання або підтримує необхідну температуру води. Також термощуп виявиться корисним при приготуванні страв методом «сувід».

— Автоматичне вимкнення. Система, що дає можливість автоматично вимикати нагрівання за необхідності. Конкретний формат роботи автовимкнення може бути різним: в одних моделях воно спрацьовує за таймером, заданим користувачем (див. нижче), в інших — при досягненні конфоркою критичної температури чи в тому разі, якщо нагрівач довгий час пропрацював без втручання користувача. Подробиці для кожної моделі варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі ця функція робить користування варильною поверхнею зручнішим, а то й безпечнішим. Відзначимо, що в газових конфорках автовимкнення майже не зустрічається з технічних причин.

— Таймер. Пристрій, який відлічує певний проміжок часу (заданий користувачем) і подає сигнал після закінчення відліку. Крім цього, таймер може забезпечувати ще й автовимкнення нагрівання (див. вище). Конкретні різновиди таймерів бувають різними — від найпростіших механічних ручок до електронних блоків з дисплеями. Перший варіант коштує дешевше, проте похибка в такому пристрої може досягати декількох хвилин; електронні пристрої дорожчі, зате набагато точніші й наочніші. В будь-якому разі, а наявність таймера може помітно спростити життя користувачу, звільнивши його від необхідності стежити за часом самостійно.

— Режим паузи. Можливість одним натисканням кнопки «поставити на паузу» всі працюючі конфорки, а потім відновити їх роботу натисканням тієї ж кнопки. У режимі паузи конфорки фактично вимикаються, і нагрівання триває тільки завдяки залишковому теплу; а після вимкнення паузи повертаються всі раніше виставлені параметри роботи — потужність, відлік часу за таймером тощо. Ця можливість може знадобитися в тому разі, коли потрібно ненадовго відлучитися з кухні — особливо якщо страва, яка готується, може згоріти або «збігти» в будь-який момент, а ви не впевнені, наскільки затягнеться відсутність. Відзначимо, що режим паузи зазвичай має обмеження за часом на декілька хвилин, після закінчення яких поверхня повністю вимикається.

— Захист від дітей. Можливість заблокувати панель управління пристроєм, щоб повороти ручок і натискання кнопок не впливали на режим його роботи (нерідко після ввімкнення блокування ручки взагалі фіксуються в нерухомому положенні). Ця функція корисна перш за все як захист від дітей: допитливий малюк не зможе на свій розсуд ввімкнути варильну поверхню або змінити режим її роботи. Знімається ж блокування зазвичай таким чином, щоб це зміг зробити дорослий, але не дитина — наприклад, натисканням кнопок у визначеному порядку.

— Індикатор залишкового тепла. Покажчик, що сигналізує про те, що ця конфорка ще гаряча. Зазвичай, реагує на нагрівання від 50 °С і вище. Головне призначення такого індикатора — запобігання опікам від дотику до конфорки, яка ще не охолола. Також його можна використовувати під час увімкнення конфорки — щоб визначити, нагрілася вона чи ні. Така функція особливо актуальна для чавунних конфорок (див. вище), хоча може знадобитися і для Hi-Light нагрівачів.

— Вбудована витяжка. Наявність власної вбудованої витяжки в конструкції варильної поверхні. Зазвичай, повітрозабірник при цьому розташовується на рівні конфорок, його розмір невеликий, а продуктивність невисока. Відповідно, вбудована витяжка навряд чи підійде на роль основної системи вентиляції на кухні, але водночас вона може виявитися непоганим доповненням до окремо встановленої витяжки. Головними недоліками варильних панелей з такою функцією є висока вартість і складність у встановленні.

— Управління витяжкою. Можливість управління кухонною витяжкою з варильної поверхні. Для цього обидва пристрої синхронізуються через той чи інший канал зв'язку, витяжка вмикається при увімкненні конфорки на варильній поверхні й підлаштовує потужність роботи залежно від того, скільки конфорок працює і на якій потужності. Це звільняє користувача від необхідності вручну вмикати й вимикати витяжку; а параметри управління зазвичай підбираються таким чином, щоб потужності вистачало навіть на найскладніші ситуації. Деякі моделі дають змогу навіть підлаштувати конкретну продуктивність витяжки в тій чи іншій ситуації. Щоправда, варто відзначити, що різні виробники кухонної техніки використовують для зв'язку різні технології, які розрізняються навіть за принципом дії: так, Con@Сtivity в Miele працює через радіозв'язок, а Hob2Hood у Electrolux — через ІЧ-канал. Тому якщо плануєте використовувати цю функцію — варто звернути особливу увагу на сумісність поверхні й витяжки; а для максимальної гарантії варто обирати серед пристроїв одного виробника.

— Управління через Інтернет. Можливість управління варильною поверхнею через Інтернет. Для підключення до мережі зазвичай використовується вбудований модуль Wi-Fi, а сам спосіб управління може бути різним: в одних моделях потрібно встановити на смартфон або планшет фірмовий додаток, у інших досить відкрити спеціальну сторінку в будь-якому браузері. В будь-якому разі, ця функція дає змогу управляти варильною поверхнею та контролювати її стан з будь-якої точки світу, де є Інтернет. Таким чином можна, наприклад, залишити на конфорці чайник і дорогою додому ввімкнути нагрівання заздалегідь, щоб гаряча вода була готова до моменту повернення. А коли зібралися в далеку подорож, можна в будь-який момент проконтролювати, чи не забули ви вимкнути плиту, і за необхідності виправити ситуацію. Щоправда, варто враховувати, що подібний функціонал помітно впливає на вартість.

Потужність підключення варильної поверхні — це максимальна електрична потужність, яка споживається нею під час роботи. Даний параметр вказується тільки для моделей, які оснащені хоча б однією електроконфоркою. Саме електричні нагрівачі є найбільш «ненажерливими» з точки зору енергоспоживання; допоміжні функції на зразок автопідпалу вимагають небагато енергії, для них достатньо звичайної розетки.

Від цього показника залежать насамперед вимоги до електромережі: вона має бути здатною забезпечити таку потужність без перенавантажень. Тут варто зазначити, що для побутових розеток обмеження по потужності складає близько 3 – 3.5 кВт, при більшій потужності підключати плиту до мережі 230 В слід за спеціальними правилами. Альтернативний варіант — використати трифазну мережу 400 В: більшість сучасних варильних поверхонь із електронагрівачами допускають підключення як до 230 В, так і до 400 В, на вибір.

Матеріал, з якого виконані решітки на газових конфорках варильної поверхні. Електричних конфорок решітки не потрібні.

— Сталеві. Сталеві решітки мають порівняно невелику вагу, хорошу міцність і водночас — невисоку вартість. З естетичних міркувань і для додаткового захисту вони зазвичай покриваються спеціальною термостійкою емаллю. З такою емалі досить легко зчищаються забруднення, однак її небажано обробляти «жорсткими» методами — інакше на поверхні можуть з'явитися подряпини. Загалом, незважаючи на загальну практичність, сталеві решітки вважаються менш прогресивними, ніж чавунні, і дещо рідше використовуються в варильних поверхнях. Втім, якщо не навантажувати поверхню великими каструлями, відрами і т. ін., здебільшого відмінність некритично, і термін служби сталевих грат нерідко порівнюється з «терміном життя» самої варильної поверхні.

— Чавунні. Чавунні решітки виглядають більш солідно і масивно, ніж сталеві, та й важать помітно більше. Це можна віднести до переваг — в тому випадку, коли решітки можуть зніматися: велика вага сприяє стійкості. Крім того, такі конструкції міцні, довговічні і добре переносять навіть високі навантаження. Коштують вони трохи дорожче сталевих, але в разі варильних поверхонь різниця в ціні не особливо помітна. Як наслідок, чавун — дуже популярний матеріал, що зустрічається в решітках значно частіше стали. З його недоліків варто відзначити деяку складність в о...чищенні від забруднень; з іншого боку, чавунні решітки зазвичай не мають додаткових покриттів, і можна не боятися зіпсувати їх дротяними губками або абразивними засобами.