Порівняння Laserliner ThermoSpot Plus vs Laserliner ThermoSpot One

Тип лазерного целеуказателя, передбаченого в конструкції пірометра.

Лазерний цілевказувач дозволяє бачити, куди саме спрямований прилад і температуру якого саме ділянки він заміряє. Варіанти можуть бути такими:

— Одноточковий. Цілевказувач у вигляді одиничного променя, що вказує в центр області вимірювання. Найбільш простий і недорогий варіант, однак не дуже точний — в тому плані, що користувач не може точно оцінити, яка зона на показники температурного поверхні потрапляє в поле зору пірометра.

— Двоточковий. Цілевказувач у вигляді двох променів, що вказують на точки по краях області вимірювання. Розташування точок може бути горизонтальним (праворуч і ліворуч) або вертикальним (зверху і знизу). У будь-якому разі такий цілевказувач вже дозволяє визначити розміри області, що потрапляє в поле зору приладу. Однак він обходиться дещо дорожче однокрапкового, а тому і зустрічається рідше.

— Багатоточковий кругової. Цілевказувач у вигляді кількох променів, формуючих на показники температурного поверхні коло з точок. Це найбільш складний і дорогий, однак і найбільш точний варіант: окружність чітко показує розташування і розміри області вимірювання.

— Відсутня. Повна відсутність будь-яких цілевказівника в конструкції; наводити такий прилад доводиться «на око»....Даний варіант зустрічається виключно в окремих моделях найбільш компактних приладів, які в принципі не розраховані на вимірювання на великих відстанях.

Діапазон температур поверхні, які прилад може ефективно заміряти.

Загалом сенс даного параметра досить очевидний. Зазначимо тільки, що великий робочий діапазон не завжди є перевагою. По-перше, він позначається на вартості приладу; по-друге, при розширенні діапазону може погіршуватися точність вимірів. Так що при виборі не варто гнатися за максимальним діапазоном температур, а враховувати реальні потреби: наприклад, навряд чи має сенс вибирати пірометр з верхньою межею до 500 °С для замірів якості теплоізоляції і визначення витоків тепла в житлових приміщеннях. Умовно можна поділити пірометри на ті які для вимірювання низьких температур, і відповідно для високих.

Точність вимірювань температури, що забезпечується пирометром, в градусах. Вказується по максимальному відхиленню в ту чи іншу сторону, яке може видати прилад під час роботи. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 1,5 °С, а замір показав 80 °С, фактична температура може становити від 78,5 °С до 81,5 °С. Таким чином, чим менше число в даному пункті — тим нижче погрішність і вище точність приладу. Водночас висока точність відповідним чином позначається на вартості.

Варто відзначити, що дане позначення нерідко виявляється досить умовним, і в детальних характеристиках можуть міститися різні уточнення з приводу похибок. Так, точність вимірів нерідко наводиться одночасно в градусах і у відсотках з формулюванням кшталт «±2 °С або ±2 %, яке із значень виявиться більше». Детальніше про похибки у відсотках див. п. «Точність вимірювань» нижче. А даний запис означає, що фактична похибка вимірів в градусах може виявитися і вище тієї, що прямо заявлена в характеристиках — наприклад, 2 % від 500 °С дають відхилення ±10 °С. Крім того, можуть зустрічатися і інші уточнення — наприклад, при мінусових температурах відхилення може становити ±2 °С плюс 0,05 °С на кожний градус нижче нуля (тобто збільшуватися з пониженням температури). Так що якщо висока точність вимірів є для вас критичною — варто уважно читати документацію виробника.

Точність вимірювань температури, що забезпечується пирометром, у відсотках. Вказується по максимальному відхиленню в ту чи іншу сторону, яке може видати прилад під час роботи. Відсоток береться від фактичного значення температури; на практиці це означає, що чим більше відхилення від нуля — тим вище може бути похибка. Приміром, на 100 °С похибка в 2 % дає відхилення ±2 °С, а на 500 °С це значення досягає вже ±10 °С. Однак це не означає, що при наближенні до нуля похибка зникає — на цей випадок у характеристиках паралельно наводиться точність вимірювання в градусах (див. вище). При цьому використовуються формулювання на кшталт «±2 °С або ±2 %, яке із значень виявиться більше»; за низьких температур, коли похибка у відсотках буде нереально малою (наприклад, для 20 °С ті ж 2 % дадуть всього ±0,4 °С), варто оцінювати точність вимірів за похибки в градусах.

— Регулювання коефіцієнта випромінювання. Можливість підлагтовувати прилад під коефіцієнти випромінювання різних матеріалів. Коефіцієнт випромінювання визначає, скільки енергії та чи інша поверхня випромінює при певній температурі; він виражається числами від 0 до 1 (коефіцієнт 1 має ідеальне «абсолютно чорне тіло»). Не вдаючись у зайві фізичні подробиці, можна сказати, що якщо налаштування приладу не відповідають реальному коефіцієнту випромінювання вимірюваної поверхні, результати вимірювань будуть відрізнятися від реальної температури. Втім, більшість поверхонь, з якими доводиться на практиці мати справу — дерево, цегляна кладка, пластик, покриті фарбою і оксидами метали — мають коефіцієнт випромінювання 0,8 – 0,9; саме на ці показники за замовчуванням налаштовані пірометри, і додаткова корекція при вимірюваннях загалом не потрібна. А ось показник випромінювання полірованого металу і деяких інших матеріалів може бути помітно нижче даних значень, і під такі поверхні пірометр потрібно налаштовувати окремо. Ну і в будь-якому разі, якщо для вас критичною є максимальна точність вимірювань — варто вибрати прилад з регулюванням коефіцієнта випромінювання і налаштувати його під кожну окрему поверхню. Існують спеціальні таблиці, що дають можливість визначити цей коефіцієнт для різних типів матеріалів.

— Підсвічування. Наявність в приладі власного підсвічування. У цьому разі може ма...тися на увазі як звичайне, так і ультрафіолетове підсвічування. Перше фактично доповнює пірометр функцією ліхтарика і полегшує роботу в умовах слабкої освітленості. УФ-підсвічування, зі свого боку, призначене переважно для виявлення витоків холодоагенту в кондиціонерах і холодильних установках: багато холодоагентів містять добавку, що світиться в УФ-променях. Конкретний тип підсвічування для кожної моделі варто уточнювати окремо.

— USB-порт. Стандартний USB-роз'єм для підключення пристрою до комп'ютера, ноутбука тощо. Зазвичай, для використання можливостей такого підключення потрібно встановити спеціальне ПЗ з сайту виробника. А можливості підключення можуть бути різними. Так, нерідко зустрічається функція запису, коли комп'ютер постійно стежить за показаннями приладу, вибудовуючи діаграми або таблиці коливань температури. В інших пристроях може передбачатися можливість копіювати результати вимірів з власної пам'яті на ПК. Через порт USB може здійснюватися також зарядка акумулятора (див. «Живлення») і налаштування пірометра — наприклад, регулювання коефіцієнта випромінювання (див. вище), калібрування, оновлення прошивки тощо. Конкретний набір можливостей в кожному разі варто уточнювати окремо.

— Кардридер. Наявність порту для карт пам'яті дає змогу робити вимірювання зі збереженням інформації на зовнішній носій. При цьому, відповідну інформацію можна швидко перенести на ПК, ноутбук без використання кабелів і підключення пирометра (звичайно при наявності кардридера в пристрої).

— RS-232. Також відомий як COM-порт. Службовий роз'єм для підключення пірометра до комп'ютерів та деяких різновидів спеціалізованого обладнання. Дані через RS-232 можуть передаватися в двох напрямках: зовнішній пристрій може вести запис показань пірометра і з нього ж, при необхідності, можна управляти налаштуваннями приладу.

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку Bluetooth застосовується для прямого з'єднання між різними пристроями. Теоретично способи використання такого з'єднання можуть бути різними; конкретно в даному разі Bluetooth використовується переважно для підключення пірометра до смартфона, планшета або гаджета і передачі на цей гаджет результатів вимірювань. Для оброблення результатів, зазвичай, потрібно встановити спеціальний додаток; він забезпечує різні додаткові можливості і часто виявляється більш зручним, ніж оброблення результатів вручну – особливо якщо доводиться мати справу з великою кількістю даних.

Наявність кейса або сумки в комплекті постачання приладу.

Кейсом називають твердий футляр; він досить громіздкий, проте забезпечує непоганий захист не тільки від забруднень, але і від ударів. Сумки же робляться з м'яких матеріалів, вони захищають переважно від пилу і бруду, зате такий футляр можна компактно скласти, коли він не використовується. У будь-якому разі комплектні сумки та кейси більш зручні, ніж імпровізована упаковка.