Порівняння WL Toys V931 vs Nine Eagles Solo PRO 228P

Діаметр несучого гвинта (гвинтів) вертольота. На практиці цей параметр визначає насамперед габарити машини в робочому положенні; особливо це актуально для три- й чотирилопатевих моделей, де гвинт не можна розвернути уздовж фюзеляжу, зменшивши ширину займаного простору (хоча лопаті можуть бути складаними, що усуває цей недолік). А в усьому іншому діаметр ротора має другорядне значення: він підбирається виробником таким чином, щоб забезпечити можливості, які відповідають класу машини, і варто орієнтуватися насамперед на загальне призначення і цінову категорію вертольота, а не розмір гвинта.

Діаметр рульового гвинта в машинах класичної схеми (див. нижче). Практичне значення цей параметр має хіба що при професійних заняттях авіамодельним спортом, і то доволі рідко; відповідні моменти описані в спеціальних джерелах.

Кількість лопатей, передбачене в конструкції несучого гвинта вертольота. При підрахунку цього кількості враховуються всі несучі гвинти — це означає, що в моделях співвісної схеми (див. вище) вказується загальне число для обох гвинтів. Власне, в таких машинах стандартно використовується 4 лопаті — по 2 на гвинт, зазвичай більше нема чого, а от в класичній схемі ця кількість може бути різним — від 2 до 3-8 (технічно можливо і більше, але на практиці таке зустрічається рідко).

Чим менше лопатів передбачене в конструкції — тим простіше і дешевше гвинт (за інших рівних умов), однак тим швидше він повинен обертатися, щоб забезпечити необхідну підйомну силу; це висуває відповідні вимоги до двигуна. Втім, кількість лопатей зазвичай вибирається виробником з таким розрахунком, щоб забезпечити машині льотні характеристики, що відповідають ціні і класу. Тому практичне значення цей параметр може мати хіба що для професійних моделей, розрахованих на складний пілотаж; детально про це можна прочитати в спеціальних джерелах.

Спосіб передачі обертального моменту на хвостовий гвинт вертольота. Зазначимо, що такий гвинт може застосовуватися і в машинах співвісної схеми (див. вище).

— Вал. Передача обертання від основного двигуна за допомогою вала, розташованого всередині хвостової балки. Цей варіант дуже зручний для тих випадків, коли гвинт потрібно обертати постійно, але погано підходить для періодичних включень. Тому він зустрічається тільки серед моделей класичної схеми. Головною перевагою даного типу приводу вважається висока точність в управлінні, проте і він обходиться досить дорого.

— Ремінний. Як випливає з назви, зв'язок хвостового гвинта з двигуном в даному випадку забезпечує ремінна передача. Як і описаний вище вал, цей варіант використовується у вертольотах класичної схеми; він менш точний в управлінні, проте також підходить для пілотажних моделей. З явних ж недоліків можна відзначити необхідність періодичної настройки натягу ременя — щоб уникнути прослизань.

— Моторчик. У подібних моделях для обертання хвостового гвинта передбачений окремий мініатюрний моторчик. Цей варіант дуже зручний для вертольотів співвісної схеми, де хвостовий гвинт включається періодично для керування по тангажу; проте він може застосовуватися і в класичних моделях (зазвичай бюджетного рівня). Моторчик обходиться дешевше ротора і ременя, і сама конструкція машини виходить простіше; точність управління, щоправда..., зазвичай невисока, проте з урахуванням класу машин, де використовується такий привод, навряд чи цей недолік можна назвати критичним.

— Відсутня. Повна відсутність приводу на хвостовий гвинт зустрічається в недорогих моделях співвісної схеми; сам гвинт, втім, може бути — як декоративний муляж.

Кількість каналів управління, передбачена в радіокерованій моделі.

Кожен такий канал відповідає за окрему функцію управління: роботу керма напрямку, керм висоти тощо. Для найпростіших моделей вистачає 2 – 3 каналів. Повноцінне ж управління потребує більшого числа каналів. А в прогресивних моделях можуть передбачатися додаткові канали загальне число яких може досягати 6 і більше.

Наявність в конструкції вертольота системи стабілізації у вигляді т. зв. сервооси (флайбара), розташованої на осі несучого гвинта (над ним чи під ним). Розкручений флайбар прагне зберегти площину обертання в одному положенні, забезпечуючи, таким чином, стабільне становище всього вертольота. Це позитивно позначається не тільки на стійкості до поривів вітру, але і на якості управління: без флайбара вертоліт занадто різко реагував на команди з пульта, а зі стабілізатором управління стає м'яким, плавним і доступним навіть новачкам. З іншого боку, чим вище стабільність — тим нижче точність і чуйність управління; тому в професійних пілотажних машинах флайбар може бути відсутнім — його роль в таких випадках відіграє електронна система стабілізації.

Ємність акумулятора, що поставляється в комплекті з моделлю на основі електродвигуна (див. «Двигун»). Вказується тільки для варіантів, які використовують фірмові батареї (див. «Тип акумулятора»), вимірюється в ампер-годинах: 1 Агод відповідає ємності, при якій батарея здатна видати струм до 1 А протягом 1 години.

Чим вища ємність акумулятора — тим, зазвичай, більше часу вертоліт здатний провести в повітрі. Проте практичне час роботи на заряді багато в чому визначається іншими характеристиками машини — габаритами і вагою, моделлю і потужністю двигуна і т. ін. Тому здебільшого цей параметр відіграє суто довідкову роль, а порівнювати з ємності акумулятора між собою можна хіба що вертольоти, які не мають скільки-небудь значущих відмінностей за іншими характеристиками (і то дуже приблизно).

Робоча напруга батареї, що поставляється в комплекті з вертольотом. Для моделей під елементи АА (див. «Тип акумулятора») така напруга не вказується — специфікація подібних елементів передбачає загальний стандарт напруги, близько 1,5 В. В інших випадках ці дані особливо важливі для повсякденного використання, однак можуть стати в нагоді, якщо Вам потрібно підібрати зарядний пристрій, запасну батарею або батарею на зміну зіпсованою, а даних про моделі акумулятора (див. нижче) у Вас немає.

Модель оригінального акумулятора (див. «Тип акумулятора»), на який розрахований вертоліт. Найчастіше такий акумулятор поставляється в комплекті з апаратом. Дані ж про моделі елемента живлення можуть знадобитися, якщо він вийшов з ладу і потребує заміни, при пошуку запасної батареї або при підборі зарядного пристрою (зазвичай можливості по зарядці вже передбачені в штатній комплектації, однак не виключено, що буде потрібно і окреме пристосування).