Порівняння Epson EB-L510U vs Epson EB-L400U

Споживана потужність лампи підсвічування, встановленої в проєкторі.

Теоретично чим потужніший лампа — тим вона яскравіше. Однак це вірно, тільки якщо порівнювати лампи одного типу (див. вище); і навіть у цьому разі яскравість може залежати ще й від нюансів конструкції. Тому при оцінці можливостей лампи варто орієнтуватися не стільки на потужність, скільки прямо на заявлену яскравість в люменах (див. нижче).

А ось на що цей параметр впливає безпосередньо — так це на загальну споживану потужність проєктора: лампа є найбільш «ненажерливим» компонентом пристрою, в порівнянні з нею енергоспоживання іншої електроніки досить незначно. Також відзначимо, що багато потужні світильники відрізняються високим тепловиділенням і вимагають систем охолодження, що позначається на габаритах і вазі проєктора.

Яскравість зображення, що видається проєктором на максимальній яскравості підсвічування. Зазвичай вказується узагальнена яскравість екрану, виведена за особливою формулою. Чим вона вища — тим менше зображення залежить від зовнішнього освітлення: яскраве проєктор може забезпечити добре видиме зображення навіть при денному світлі, а от для тьмяного потрібно затемнення. З іншого боку, підвищення яскравості знижує контрастність і достовірність передачі кольору.

Відповідно, при виборі за цим параметром потрібно враховувати, в яких умовах планується використовувати проєктор. Так, для офісного або шкільного/університетського застосування бажана яскравість не нижче 3000 лм — це дозволяє отримувати нормальну видимість, не затінюючи приміщення. Зі свого боку, серед топових моделей зустрічається і вельми невисока яскравість, оскільки подібні проєктори зазвичай встановлюються в спеціально призначених для них приміщеннях з хорошою затемненностью. А в ультракомпактних пристроях досягти високої яскравості неможливо з технічних причин.

Детальні рекомендації з оптимальної яскравості для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що вибирати по даному показнику в будь-якому разі варто з деяким запасом. Як вже говорилося вище, при збільшенні яскравості знижується контрастність і якість перенесення кольорів, і для досягнення бажаної якості картинки, можливо, доведеться використовувати проєктор на зниженій яскравості.

Частота рядкової розгортки, підтримувана проєктором.

Цей параметр актуальний під час роботи з аналоговим відеосигналом. У такому відео зображення формується порядково: по черзі обводить кожен піксель в рядку, потім підсвічується наступний рядок і т. д. Частота рядкової розгортки описує, скільки разів в секунду промінь підсвічування пробігає від краю до краю екрана. Для нормального відтворення проєктор повинен підтримувати ту ж частоту розгортки, з якої записаний вхідний сигнал. Втім, у більшості моделей підтримується досить широкий діапазон частот, і проблем з підтримкою не виникає. Також відзначимо, що якщо ви не є професіоналом, то при виборі проєктора цілком можна орієнтуватися на частоту кадрової розгортки (див. нижче) — цей параметр більш простий і наочний, а підтримка певної частоти кадрів автоматично означає підтримку відповідної частоти рядків.

Частота кадрової розгортки, простіше кажучи — частота зміни кадрів, підтримувана проєктором.

Для нормального відтворення вкрай бажано, щоб частота кадрів у проєктора збігалася з початковою частотою кадрів відеосигналу. Втім, більшість сучасних моделей підтримує конкретну частоту кадрів, а цілий діапазон частот, причому досить великий.

Зазначимо, що для перегляду більшості відеоматеріалів цілком достатньо діапазону від 24 до 60 кадр/сек. Винятком є 3D-контент, для нього може знадобитися подвоєна частота кадрів, до 120 Гц (докладніше див. «Підтримка 3D»).

Формати зображення, що підтримуються проєктором.

Під форматом у даному випадку мається на увазі співвідношення сторін зображення. Загальне правило таке: проєктор повинен підтримувати той самий формат, у якому записаний початковий контент. В іншому випадку зображення буде або розтягнутим по висоті або ширині, або із чорними смугами по бокам або знизу. Конкретно ж формати можна поділити на три основні категорії:

— Традиційні, або прямокутні. Класичні формати, у яких висота картинки не набагато менше ширини. Найбільш популярні варіанти — 4:3, широко застосовувався в аналоговому TV, і 5:4, поширений у комп'ютерній техніці. Традиційні формати добре підходять для презентацій, роботи з документами і графіками та інших аналогічних завдань.

— Широкоекранні — формати, у яких ширина кадру значно (більше ніж у 1.5 рази) перевищує висоту. Найпопулярніші з таких стандартів — 16:9 і 16:10. Такі співвідношення сторін добре підходять для ігор і фільмів; зокрема, більшість контенту у високій роздільній здатності (HD 720p і вище) записано саме в широкоекранному форматі.

— Надширокі. Формати ще більшої ширини, ніж описані вище широкоекранні — наприклад, 21:9. Використовуються переважно в кінематографії.

Варто зазначити, що чимало сучасних проєкторів здатні працювати відразу з декількома видами форматів — наприклад, з класичним...4:3 і ширококутним 16:9.

Найменша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Зазвичай, вказується мінімальна відстань, при якому зображення з проєктора залишається зосередженим.

Цей параметр особливо важливий у тому випадку, якщо пристрій належить розміщувати на невеликій відстані від екрану (наприклад, у тісному приміщенні). Деякі сучасні проєктори здатні нормально працювати вже на відстані в 10 – 20 см. Також відзначимо, що проекційні відстані визначаються насамперед об'єктивом, і якщо початковий діапазон цих відстаней вас не влаштовує — можливо, ситуацію можна вирішити заміною оптики.

Найбільша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Це максимальна відстань, на якому зображення залишається у фокусі і зберігає прийнятну яскравість — як мінімум, достатню для перегляду в затемненому приміщенні на високоякісному екрані.

Вибирати за цим параметром потрібно з урахуванням передбачуваних умов експлуатації і відстаней, з якими доведеться мати справу. При цьому не завадить мати певний запас по максимальній відстані — оскільки, як уже говорилося, воно зазвичай вказується для ідеального екрану і затемненого приміщення, а такі умови далеко не завжди. Також зазначимо, що хоча проекційні відстані залежать від об'єктива, далеко не кожен проєктор зі змінним об'єктивом допускає установку більш «далекобійної» оптики, ніж штатна — у пристрої може просто не вистачити яскравості на збільшену дистанцію.

Наявність у проєктора рухомого об'єктива, здатного рухатися як мінімум по вертикалі, а у найбільш прогресивних моделях — також по горизонталі. Ця функція дозволяє налаштувати розташування «картинки» щодо екрану — найчастіше мова йде про те, щоб виставити зображення строго по центру. Використовувати для цього рухливий об'єктив набагато простіше, ніж переміщувати сам проєктор і екран. Тому подібні моделі зі зсувом об'єктива можуть виявитися вельми корисні для тих, хто не впевнений в тому, що місце установки буде оптимально відповідати розташуванню екрану.

Службові роз'єми для підключення управляючої апаратури, передбачені в конструкції проєктора. Конкретні можливості управління в кожному випадку можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо.

— COM (RS-232). Спеціалізований роз'єм, що першопочатково застосовувався в комп'ютерній техніці. Загалом вважається застарілим, серед комп'ютерів зустрічається порівняно рідко, зате дуже популярний в різноманітному спеціалізованому обладнанні.

— USB (slave). Роз'єм для підключення до USB-порту ПК або ноутбука. При такому підключенні проєктор відіграє роль периферійного пристрою, і ним можна керувати з комп'ютера. Крім того, відносно недавно з'явилися портативні проєктори, розраховані на дротове підключення до мобільних гаджетів на зразок смартфонів або планшетів; для них також вказується порт USB (slave), хоча конкретний роз'єм підключення може бути іншим (наприклад, 8-pin в пристроях Apple).

— LAN (RJ45). Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж. Проєктор, підключений таким способом, працює як мережевий пристрій, доступ до нього (при відповідних налаштуваннях) можна отримати з будь-якого комп'ютера «локалки». Це буває зручніше, ніж використовувати тільки один управляючий комп'ютер. Крім того, через LAN можуть реалізовуватися інші функції — наприклад, DLNA (див. відповідний пункт).

— HDBaseT. Комплексний інтерфейс, який застосовується переважно в професійній техніці (див. «Основне призначення»). По суті є розширеною і доповненої версією описаного вище LAN, використовує такі ж роз'єми і кабелі, однак має більш широкий функціонал. Крім доступу до локальних мереж і Інтернету, HDBaseT забезпечує передачу спеціалізованих сигналів управління, потокового аудіо - і відео і навіть живлення потужністю до 100 Вт.

— 3D Sync. Цей порт дозволяє підключати до проєктора 3D-випромінювач, необхідний для формування об'ємного зображення за активною 3D-технологією (див. відповідний пункт). Відповідно, щоб дивитися стереозображення, необхідно використовувати 3D-окуляри активного типу. Окуляри синхронізуються з 3D-випромінювачем, що дає можливість досягати чіткого і зрозумілого стереофонічного зображення.