Порівняння Canon imagePROGRAF TM-200 vs Canon imagePROGRAF iPF610

Приблизний час, що витрачається плоттером на друк одного аркуша.

Даний параметр наводиться для формату, на який розраховано пристрій (див. «Формат паперу»). А приблизними він є тому, що зазвичай наводиться для оптимальних або майже оптимальних умов друку: невисокої якості та роздільної здатності, порівняно нескладних зображень і т. п. Так що фактичний час друку аркуша може відрізнятися від заявленого в ту чи іншу сторону залежно від параметрів роботи — починаючи від згаданого якості та роздільної здатності і закінчуючи типом носія Тим не менш, за вказаними в характеристиками цифр цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: відмінність у заявленому часу, зазвичай, пропорційно відповідати і різниці в реальній швидкості роботи.

Також варто мати на увазі, що цей час зазвичай вказується по тривалості безпосередньо процесу друку — від захоплення листа подаючим механізмом до виходу готового відбитка з пристрою. Між печаткою окремих аркушів неминуче виникають перерви, так що загальний час друку виходить більшим, ніж час друку аркуша, помножене на число аркушів. Приміром, пристрій з витратами часу 36 с на аркуш в теорії мало б друкувати близько 100 листів за годину (1 год = 3600 с, 3600/36 = 100), однак на практиці такий плоттер зазвичай видає за цей час близько 70 – 75 аркушів.

Найменший обсяг краплі чорнила, який здатна видати друкуюча голівка струминного або аналогічного за технологією друку плоттера (див. «Тип»).

Цей параметр безпосередньо пов'язаний з роздільною здатністю друку (див. «Макс. роздільна здатність»): чим більше точок на дюйм — тим дрібніше повинні бути окремі точки і, відповідно, краплі. Водночас моделі з однаковим числом dpi можуть і дещо відрізнятися за цим параметром. У таких випадках варто виходити з того, що менший об'єм краплі потенційно забезпечує кращу якість друку, з більш точною передачею тонких ліній і границь між окремими областями зображення, проте подібні можливості відповідно впливають на ціну пристрою.

Способи передачі даних, підтримувані плоттером.

Крім прямого підключення до ПК по USB, що підтримується абсолютною більшістю подібних пристроїв, великою популярністю в наш час користуються підключення до комп'ютерних мереж — зазвичай через дротовий порт LAN, а нерідко і по Wi-Fi. В останньому випадку додатково можуть підтримуватися особливі режим роботи — Wi-Fi Direct і/або . Також можна зустріти плоттери з підтримкою зовнішніх носіїв — у вигляді картрідера або власного порту USB флешок.

Ось детальніший опис кожного з цих варіантів:

— Підключення до ПК (USB). Підключення до стандартного USB-порту комп'ютера або ноутбука — класичний формат передачі даних, наявний практично у всіх сучасних плоттерах. Дозволяє передавати пристрою завдання на друк, керувати ними, приймати на комп'ютер різні повідомлення про роботу, зберігати оцифровані матеріали з вбудованого сканера (за його наявності — див. вище) і т. ін. До недоліків даного підключення можна віднести те, що воно розраховане на взаємодію між плотером та тільки одним конкретним комп'ютером. Правда, на цьому комп'ютері можна налаштувати спільний доступ через мережу — однак це досить складно, простіше відразу вибрати апарат з можливіс...тю мережевого підключення (див. нижче).

— Підключення до мережі (LAN). Підключення до локальної мережі через дротовий інтерфейс LAN. Сама по собі можливість мережевого з'єднання як мінімум робить плоттер доступним з будь-якого комп'ютера локальної мережі; а деякі моделі допускають навіть управління через Інтернет. Крім цього, в подібних пристроях можуть передбачатися різні специфічні мережеві функції — наприклад, надсилання матеріалів зі сканера на файлове сховище або електронну пошту. А дротове з'єднання не так зручно, як Wi-Fi — власне, за необхідності прокладати дріт — проте воно обходиться дешевше, до того ж забезпечує більш стабільну і надійну зв'язок, не залежну від перешкод і рівня перешкод поблизу пристрою.

— USB (для флешок). Роз'єм для підключення різних зовнішніх носіїв, встановлений в самому плоттері. Крім флешок, такий роз'єм може застосовуватися для зовнішніх HDD, а також для фотокамер і багатьох інших портативних гаджетів з вбудованими накопичувачами. У будь-якому разі подібне підключення використовується переважно для прямого друку — відправлення файлів на друк без використання комп'ютера. А за наявності сканера (див. вище) через USB-порт можна також копіювати на зовнішнє пристрій відскановані матеріали. Навігація по вмісту зовнішніх носіїв здійснюється зазвичай за допомогою встановленого на плоттері дисплея.

— Кардридер. Вбудований пристрій для читання карт пам'яті — найчастіше формату SD (хоча конкретні види та обсяги підтримуваних карт варто уточнити окремо, т. к. стандарт SD охоплює кілька підвидів носіїв). Застосування даної функції загалом аналогічно описаному вище USB-порту для флешок — вона дає можливість друкувати матеріали безпосередньо з зовнішнього носія, а також зберігати на цей носій дані, отримані зі сканера (за його наявності). Карти пам'яті в наш час підтримуються у багатьох типах електронних пристроїв — зокрема, картрідерами практично обов'язково оснащуються ноутбуки, а в цифрових фотокамерах саме даний тип носіїв стандартно використовується для збереження знятих матеріалів. Відповідно, наявність картрідера в плоттері полегшує обмін даними з подібною технікою: витягнути і вставити карту нерідко буває простіше, ніж копіювати матеріали на комп'ютер або морочитися з прямим підключенням по USB (якщо воно взагалі доступно).

— Wi-Fi. Наявність власного модуля Wi-Fi дозволяє плоттеру підключатися до комп'ютерних мереж, а також використовувати спеціальні функції на зразок Wi-Fi Direct і Airprint. Про таких функціях див. нижче; що стосується мережевого підключення, то воно забезпечує ті ж можливості, що й описаний вище дротовий стандарт LAN. При цьому з'єднання по Wi-Fi помітно зручніше, оскільки дозволяє обійтися без прокладки кабелів. Правда, таке підключення обходиться дещо дорожче, до того ж швидкість передачі даних може падати при великій кількості перешкод або «завантаженому ефірі»; однак для плотерів останнє найчастіше не є критичним, а ціна Wi-Fi модуля нерідко виявляється незначною порівняно з ціною всього пристрою. Так що більшість сучасних мережевих моделей підтримує не тільки проводове, але і бездротове підключення.
В характеристиках також може уточнюватися стандарт Wi-Fi, використовуваний пристроєм; найчастіше це Wi-Fi 4 або Wi-Fi 5. Однак різниця між цими стандартами в даному випадку не принципова: обидва вони забезпечують достатню швидкість для функцій, що реалізуються в плоттерах, а сучасне бездротове обладнання зазвичай передбачає сумісність з усіма основними стандартами Wi-Fi.

— Wi-Fi Direct. Функція, що зустрічається в моделях з вбудованими модулями Wi-Fi (див. вище). Підтримка Direct дозволяє підключати до такого плоттеру інші Wi-Fi пристрої (ноутбуки, смартфони, фотокамери тощо) безпосередньо, без використання роутера і локальної мережі. Це буває особливо зручно за відсутності мережевого обладнання, або якщо його потрібно додатково налаштовувати. У набір функцій, доступних при такому підключенні, входить як мінімум надсилання матеріалів на друк; однак може передбачатися також управління налаштуваннями плоттера і інші, більш специфічні можливості.

— AirPrint. Технологія прямого друку через бездротове з'єднання, що застосовується в пристроях Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad, ноутбуках MacBook і т. ін. Друк через AirPrint відрізняється зручністю і простотою — вона не потребує додаткової настройки при підключенні до плоттеру і може здійснюватися буквально «в один дотик». Зв'язок з друкуючим пристроєм при цьому здійснюється по Wi-Fi напряму — аналогічно описаному вище Wi-Fi Direct (власне, AirPrint зазвичай передбачається як додаток до цього режиму).

Кількість окремих картриджів, необхідне плоттеру для роботи.

Кожен картридж відповідає за свій базовий колір, використовуваний при друку. Монохромні плотери (див. «Кольоровість») за визначенням використовують лише один картридж, під чорний колір — так що для подібних пристроїв даний параметр зазвичай взагалі не уточнюється. А ось при кольорового друку, де всі доступні відтінки виходять шляхом змішування базових кольорів, кількість таких кольорів (і, відповідно, картриджів) може бути різним.

Найбільш скромні із сучасних кольорових плотерів розраховані на роботу з 4 або 5 картриджами. Перший варіант відповідає колірній схемі CMYK 4 базових кольори — це мінімум, необхідний для повноцінного кольорового друку. Зі свого боку, 5 картриджів зазвичай означають схему кольорів CMYK, доповнену окремим запасом чорнила для чорно-білих зображень — це дозволяє не витрачати для таких зображень матеріали, які можуть знадобитися для кольорових відбитків, а також здійснювати монохромний друк навіть при спорожнілих кольорових картриджах, і навпаки.

Загалом такі набори базових кольорів обходяться недорого, при цьому вони здатні забезпечити досить непогана якість відбитків; так що плоттери на 4 – 5 картриджів у наш час дуже популярні. Однак використання додаткових базових кольорів дозволяє помітно збільшити якість зображення, насамперед достовірність передачі кольору. У світлі цього в прогресивних плоттерах може передбачатися значно...більше число картриджів — 6 – 10, а іноді і більше. Такі пристрої досить дорогі і складні в експлуатації, проте вони бувають незамінними при друку матеріалів з високими вимогами до якості кольори.

Моделі картриджів, використовуваних в плоттері. Маючи ці дані, можна з легкістю знайти для пристрою «рідні» витратні матеріали.

Кількість вбудованої пам'яті, передбаченої в конструкції плоттера.

Така пам'ять використовується для зберігання різних службових даних: відправлених на друк завдань, профілів налаштувань і т. ін. За рахунок цього плоттер стає більш самостійним»: приміром, багато моделей дають змогу продовжувати друк навіть при відключенні комп'ютера.

Підкреслимо, що в даному випадку мова йде про твердотільної флеш-пам'яті, що використовується переважно для «оперативної» службової інформації. Ємність такої пам'яті порівняно невисока, вона вимірюється мегабайтами; але на додаток до неї в конструкції може передбачатися більш ємний накопичувач — зазвичай традиційний жорсткий диск. Детальніше про нього див. «Ємність накопичувача».

Тип екрана, передбаченого в конструкції плоттера.

Сама по собі наявність дисплея помітно розширює можливості управління, робить його більш зручним і наочним. На такий екран може з'явитися як мінімум різна інформація про роботу пристрою; а у багатьох випадках він використовується і для специфічних функцій безпосереднього управління налаштуваннями плоттера, вибору матеріалів для друку з USB-носія або картрідера (див. «Передача даних») і т. п. В світлі цієї моделі, взагалі не мають екранів, в наш час зустрічаються вкрай рідко; зазвичай вони являють собою агрегати з самим базовим функціоналом, в дусі «тільки друк і нічого зайвого». В інших же випадках види дисплеїв можуть бути такими:

— Монохромний. Одноколірний (зазвичай чорно-білий) екран. Такі дисплеї зазвичай мають ще й досить скромне роздільна здатність, тому їх можливості дуже обмежені в порівнянні з кольоровими. Правда, цей варіант і обходиться трохи дешевше, однак в даному випадку це його єдина перевага. Тому пристрої з монохромними екранами в наш час особливою популярністю не користуються.

— Кольоровий. Екран, здатний передавати різні кольори. Конкретне якість кольорових дисплеїв може варіюватися від найпростіших матриць на пару сотень (або навіть десятків) відтінків, до висококласних рішень, які не поступаються комп'ютерних моніторів. Однак у будь-якому разі кольоровий екран має більш широкі можливості, ніж чорно-білий. Так, крім того, його можна викорис...товувати для попереднього перегляду матеріалів перед друком, причому вони будуть виглядати досить достовірно. Обходиться подібне оснащення дорожче монохромних матриць, однак ця різниця звичайно не принципова на тлі вартості плотерів загалом. Так що більшість подібних пристроїв в наш час оснащуються саме кольоровими екранами. Такий екран нерідко робиться ще й сенсорним (див. нижче), хоча зустрічаються і традиційні, не-сенсорні кольорові дисплеї.

— Сенсорний екран. Сенсорний екран зразок тих, що застосовуються в сучасних планшетах, що дозволяє керувати пристроєм за рахунок дотику до зображення на дисплеї. Таке управління нерідко виходить набагато більш комфортним і функціональним, ніж використання панелі з традиційними кнопками, ручками і т. п.: на сенсорний екран можна виводити різноманітні елементи керування (кнопки, повзунки, лічильники, інтерактивні меню тощо), причому для кожної ситуації можна використовувати свій, найбільш оптимальний набір таких елементів. Крім того, на таких дисплеях зручно переглядати графічну інформацію (малюнки на друк, дані зі сканера тощо) — самі екрани зазвичай робляться кольоровими і мають досить високий роздільна здатність, а сенсори дають змогу з легкістю змінювати масштаб та пересувати зображення в потрібному напрямку. Наявність сенсора позначається на вартості дисплея, проте в даному випадку цей момент не є принциповим. Так що подібні екрани в сучасних плоттерах досить популярні: кольоровий дисплей в такому пристрої з великою ймовірністю є ще й сенсорним.

Максимальний рівень шуму, вироблюваний плоттером під час роботи. Чим нижче цей показник, тим менше незручностей оточуючим буде створювати пристрій. Водночас в сучасних плоттерах рівень шуму зазвичай не перевищує 60 дБ, що порівнянно з телевізором на середній гучності; а багато з них не «дотягують» до 50 дБ, відповідних неголосного розмови на відстані 2-3 м. А якщо врахувати ще й те, що плоттери зазвичай використовуються у виробничих приміщеннях, то можна сказати, що здебільшого даний показник не відіграє значної ролі.

Номінальна споживана потужність плоттера. Зазвичай, вказується по максимальному значенню — для режиму друку, коли пристрою потрібно більше енергії.

Чим важче і продуктивніше пристрій — тим вище його енергоспоживання загалом. Водночас моделі, схожі по робочим характеристикам, можуть і різнитися за даним показником. І тут варто виходити з того, що більш енергоефективний агрегат зазвичай коштує дорожче, однак при інтенсивному використанні ця різниця може швидко окупитися за рахунок економії електрики.

Крім цього, споживана потужність буває необхідна для спеціальних електротехнічних розрахунків — наприклад, визначення необхідних параметрів стабілізатора напруги, запасного генератора і т. п.