Дизайн
Дизайн, в якому оформлений електрочайник. Крім
класичного оформлення, в наш час зустрічаються і більш оригінальні стилі, а саме:
—
Ретро. Пристрої, стилізовані під старовину — переважно під кухонне приладдя 30-х — 50-х років XX століття. Ступінь стилізації при цьому може бути різною: приміром, деякі прилади майже не відрізняються від звичайних кухонних чайників, які ставлять на плиту. Також відзначимо, що в стилі ретро виконуються практично всі самовари (див. «Тип»). А ось термопоти і заварювальні чайники в такому оформленні майже не випускаються. У будь-якому разі ретро-чайник буде незамінний для кухні в тому ж стилі, проте може вписатися і в сучасний інтер'єр.
—
Хай-тек. Пристрої, що мають технологічне, іноді навіть футурістічне оформлення — з використанням нефарбованого металу, прозорого скла, а також мінімальною кількістю (а то і повною відсутністю) декоративних деталей. При цьому сам дизайн може бути досить незвичайним: наприклад, зустрічаються моделі, що звужуються догори і віддалено нагадують лабораторні колби. Як і в стилі ретро, в цьому стилі майже не випускаються інші пристрої, крім класичних чайників.
При виборі пристрою в специфічному оформленні варто враховувати, що дизайн неминуче впливає на вартість — іноді досить помітно, притому що функціональних переваг він зазвичай не дає.
Терморегулятор
Пристрій, що дозволяє встановлювати, до якої температури буде нагріватися вода —
терморегулятор відстежує температуру і автоматично відключає нагрів при досягненні потрібного значення. На практиці воду, нагреваемую в чайнику, не завжди потрібно доводити до кипіння: так, для заварювання деяких сортів чаю оптимальна температура становить близько 80 °C, а для приготування дитячого харчування — 60 °C. Терморегулятором найчастіше оснащуються термопоти, однак існують і класичні електрочайники з такою функцією.
Регулювання температури
Можливості з регулювання температури, передбачені в конструкції чайника, а саме — конкретні значення температури, які можна виставити в пристрої. Підкреслимо, що мається на увазі саме автоматичне регулювання, при якому пристрій автоматично вимикається (або переходить в режим підтримки температури) після досягнення потрібного ступеня нагрівання.
Якщо в даному пункті зазначено кілька варіантів через кому (наприклад, «60 °С, 80 °С, 90 °С») — це означає, що дана модель має кілька фіксованих варіантів температури. Однак зустрічаються також пристрої з
плавним реґулюванням, що дає змогу налаштовувати температуру з кроком в 5 °С, а то і в 1 °С; для таких пристроїв тут вказується весь діапазон регулювання, наприклад, «60 – 100 °С».
В цілому чим більше можливостей з налаштування температури є в чайнику – тим він універсальніший, тим точніше можна підібрати оптимальний режим заварки для того чи іншого напою. Ось найпростіша таблиця рекомендованих температур:
—
білий чай – 60 °С;
—
жовтий чай – 70 °С;
—
зелений чай – 80 °С;
—
чорний чай — 90 °С;
– ройбуш (ройбос), каркаде – 100 °С (аж до кипіння);
—
дитяче харчування – 40° С.
Зрозуміло, з подібних правил бувають і винятки — залежно від конкретного виду
...напою. Наприклад, окремі сорти зеленого чаю допускається заварювати і при 90 °С.Підтримка t° (чайник)
Можливість роботи класичного чайника (див. «Тип») в режимі
підтримки температури води — коли нагріта вода зберігається гарячої за рахунок роботи нагрівача на малій потужності. Для чайників, на відміну від термопотов, даний режим є далеко не обов'язковим, тому його наявність вказується в характеристиках окремо.
Знімна кришка
Можливість повністю зняти кришку чайника. Подібна можливість не має особливого значення при штатному використанні, проте вона забезпечує додаткову зручність, якщо чайник потрібно вимити зсередини —
знімна кришка, на відміну від традиційної незнімною, не буде бовтатися на кріпленні, бити по руках і створювати інші незручності. З іншого боку, існує певний ризик втратити таку кришку, тому дана особливість зустрічається нечасто.
Відкривання кришки кнопкою
Чайники (див. «Тип»), в яких кришка відкривається після натискання кнопки. Таке відкривання швидше і зручніше, а часто — і безпечніше, ніж традиційний спосіб (взятися за кришку і потягнути вгору): кришка може досить сильно нагріватися під час роботи чайника, і довгий контакт з нею загрожує опіками. І хоча кнопка теж може розміщуватися на кришці, проте для її спрацьовування досить короткочасного натискання, і навіть в таких випадках ризик обпектися мінімальний. З іншого боку,
відкривання кришки кнопкою ускладнює конструкцію чайника і дещо знижує її надійність.
Матеріал
Основний матеріал чайника.
Відзначимо, що в даному пункті враховується перш за все зовнішній матеріал; внутрішнє покриття може і відрізнятися від нього. Що стосується конкретних варіантів, то найбільшою популярністю в наш час користуються вироби з
металу (зазвичай сталі),
пластика і
стекла. Більш рідкісними є вироби з
скло з металом і
кераміка (включаючи фарфор). Ось більш докладний опис різних матеріалів:
— Сталь. Найбільш популярний в наш час матеріал. Сталь характеризується, з одного боку, високою міцністю і надійністю, з іншого — стильним зовнішнім виглядом. Крім того, в чайниках зазвичай використовуються нержавіючі різновиди, які не схильні до корозії і не реагують з вмістом. Коштують такі вироби трохи дорожче пластикових, проте серед них можна знайти пристрої будь-якої цінової категорії – від бюджетних до топових. До однозначних же недоліків металу можна віднести перш за все високу теплопровідність, яка дещо підвищує витрату енергії і створює ризик обпектися, необережно доторкнувшись до корпусу. Крім того, сталь непрозора, і для контролю кількості води такі ємності потрібно оснащувати прозорими вставками. Також даний матеріал вважається таким, що погано відходить для заварювальних чайників: навіть найякісніша «нержавійка» може надати напою, що готується, стороннього прис
...маку.
— Пластик. Пластик характеризується невисокою вартістю, при цьому йому можна без особливих проблем надати практично будь-якого відтінку або ж зробити прозорим. Також даний матеріал має досить слабку теплопровідність, завдяки чому при дотику до корпусу такого чайника менше ризик обпектися. З іншого боку, пластикові ємності схильні до появи подряпин, а прозорий пластик з часом може потьмяніти і втратити «товарний вигляд». А деякі сорти пластику (особливо недорогі, що застосовуються в бюджетних моделях) можуть при нагріванні виділяти специфічний запах і навіть надавати воді неприємного присмаку. У світлі останнього в деяких чайниках з даного матеріалу стінки робляться подвійними, і внутрішня поверхня виконується з металу. Це підвищує надійність і дає додаткову гарантію від появи «пластикового» присмаку. А в моделях середньої і вищої цінової категорії можуть застосовуватися особливі висококласні сорти пластика, позбавлені описаних недоліків; само собою, і коштують такі матеріали відповідно.
— Скло. Скляні ємності непогано виглядають, до того ж вони зазвичай робляться прозорими. Так що проконтролювати наявність і приблизний об'єм води в такому чайнику можна навіть без спеціальних індикаторів; а в разі заварювальних чайників скло дає змогу стежити ще й за кольором вмісту, контролюючи процес заварювання і насиченість отриманого напою. Крім того, даний матеріал абсолютно не впливає на запах і смак напою — ще одна властивість, особливо корисна для заварювальних чайників, проте не зайва і для звичайних. Скляні вироби вважаються крихкими, проте на практиці розбити таку ємність, як правило, досить складно. А ось до однозначних їх недоліків можна віднести перш за все те, що накип і інші забруднення всередині ємності добре видно і зовні; так що для збереження «товарного вигляду» потрібен особливо ретельний догляд. Теплопровідність у скла – середня, вона нижче, ніж у сталі, але помітно вище, ніж у багатьох видів пластику. Так що дотиків до нагрітого чайника варто уникати, щоб не обпектися.
Відзначимо, що верхня і нижня частина скляних чайників, так само як і ручка, зазвичай виконуються з інших матеріалів. Найчастіше це пластик або пластик з металевими елементами; а ось якщо ці частини повністю (або майже повністю) металеві — в якості матеріалу вказується «скло з металом».
– Скло з металом. Різновид скляних чайників, в яких верх і низ корпусу повністю виконані з металу (хіба що в кришці може передбачатися пластикова вставка — для зручності використання — однак з водою вона не контактує). Подібні вироби в цілому є більш прогресивними, ніж «звичайні» скляні моделі, де використовується пластик. Метал надає чайнику солідного зовнішнього вигляду і забезпечує додаткову надійність; а оскільки вміст не взаємодіє з пластиком — то ймовірність появи сторонніх присмаків і запахів зводиться практично до нуля. Зворотна сторона цих переваг – порівняно висока вартість, хоча серед подібних виробів зустрічаються і досить недорогі рішення.
— Кераміка. Одна з головних переваг кераміки — стильний зовнішній вигляд. Наприклад, це ідеальний матеріал для чайників в стилі «ретро»; і навіть вироби, що формально належать до класичного дизайну, зовні дуже схожі на традиційні чайники без нагрівачів. Крім того, керамічні корпуси зазвичай доповнюються оригінальними малюнками і візерунками. З практичної точки зору даний матеріал гарний тим, що не впливає на смак вмісту, а також непогано утримує тепло — тим більше що керамічні стінки зазвичай робляться досить товстими. Водночас подібні чайники важкі і досить чутливі до ударів, їх корпуси непрозорі, а індикатори рівня води, з низки причин, в конструкції не застосовуються — так що для перевірки заповненості доводиться відкривати кришку. У світлі всього цього звертати увагу на кераміку має сенс в основному в тих ситуаціях, коли характерний зовнішній вигляд для вас однозначно важливіше згаданих недоліків.
— Фарфор. По суті – різновид описаної вище кераміки. Фарфор вважається дорогим і престижним матеріалом, проте він досить крихкий і потребує дотримання особливих правил догляду, через що в електрочайниках застосовується вкрай рідко.
