Порівняння електрогрилів

Серед кухонних приладів, що належать до електрогрилів, в наш верм'я виділяють такі різновиди: притискний гриль, відкритий, раклетниця, шашличниця< /a>, електросковорідка, піца мейкер, < a href="/list/43/pr-45277/">гриль-піч, гриль-котлетниця. Ось більш докладний опис кожного з цих різновидів:

— Контактний гриль (притискний). Класичний, найбільш поширений різновид електрогрилів. Робоча частина такого пристрою складається з двох горизонтальних поверхонь, що нагріваються. Для завантаження продукту ці поверхні розкриваються на зразок книги, а при роботі у звичайному режимі страва, яка готується, затискається між ними — це забезпечує щільний контакт між продуктом і нагрівачем, сприяючи ефективності нагрівання і швидкості приготування. Власне, хороша швидкість і ефективність є основними перевагами контактних грилів. Крім того, подібні прилади в цілому досить універсальні, а багато з них допускають також одностороннє нагріваня та/або роботу у відкритому стані (на зразок гриля-барбекю — див. нижче). З недоліків даної конструкції можна відзначити помітні обмеження за товщиною продукту, який готується, та неможливість перевірити стан страви, не відкриваючи гриля. Втім, ці моменти не так часто є принциповими: великі шматки їжі в...принципі рідко готуються на контактному грилі, а закритість у багатьох моделях компенсується такими можливостями, як термостат або автоприготування (див. «Функції»).

– Відкритий. Інша назва — гриль-барбекю, і цей термін дуже чітко описує основну особливість подібних моделей. На відміну від контактних грилів, в грилях-барбекю використовується одна робоча поверхня, на яку і кладуться продукти, що готуються. З одного боку, це дає змогу постійно контролювати процес приготування, а товщина продукту, що обсмажується, може бути практично будь-якою. З іншого боку, подібна конструкція не забезпечує такого щільного контакту з нагрівачем, як в закритих грилях, а нагрівання здійснюється тільки з одного боку, так що продукт доводиться перевертати. Через це подібні пристрої менш популярні, ніж контактні моделі.
Також відзначимо, що в деяких моментах грилі-барбекю схожі на електросковороди, проте це все ж таки різні види електроприладів; детальніше див. нижче.

— Гриль-піч. Особлива каста грилів у форм-факторі невеликої електродуховки. Конструктивно вони складаються з печі з відкритим доступом ззовні, в якій встановлений електричний тепловий гриль. Усередині гриля-пічки передбачаються напрямні для дек і решіток, нерідко реалізована можливість одночасного готування на кількох рівнях. Подібні пристрої призначаються для приготування соковитих стейків, запіканок, овочів-гриль і навіть піци.

— Раклетниця. Прилади, призначені для приготування раклета — швейцарської національного страви на основі розплавленого сиру. Обов'язковим елементом оснащення раклетниці є невеликі порційні сковородочки, в яких і плавиться сир. Ці сковородочки встановлюються в спеціальні поглиблення, а над ними розташовується суцільна поверхня з нагрівачем — на неї кладуть овочі, картоплю, шинку та інші продукти, які сервіруються разом з сиром. Само собою, функціональність таких пристроїв не обмежується лише раклетом: у більшості моделей верхня частина може виконувати функцію традиційного відкритого гриля, та й сковородочки можуть застосовуватися для інших видів продуктів, не тільки сиру.

— Шашличниця. Спеціалізовані пристосування, найчастіше використовувані для приготування шашликів, однак придатні і для інших страв — наприклад, курей гриль, шаурми або риби. У класичній шашличниці шампури розташовуються вертикально, на поворотній підставці; поворотна конструкція необхідна для рівномірної прожарювання, оскільки нагрівач охоплює лише одну сторону подібної «вежі». Інший варіант подібної конструкції — два ряди шампурів з нагрівачем між ними; тут можуть повертатися вже окремі шампури. А деякі шашличниці мають горизонтальне розташування шампурів і нагрівача; такі моделі, як правило, доповнюються знімною пластиною, що дає змогу використовувати пристрій ще й у ролі гриля-барбекю (див. вище). З іншого боку, вони складніші в обслуговуванні і очищення — на нагрівач потрапляє жир, що капає з продуктів, та інші рідини; так що горизонтальних шашличниць в наш час випускається помітно менше, ніж вертикальних.

— Електросковорода. Електричні аналоги звичайних кухонних сковорідок. У класичному варіанті такий прилад являє собою сковороду-сотейник (з рівними високими бортиками), доповнену вбудованим нагрівачем. Однак, крім цього, до цієї категорії відносять деякі специфічні різновиди кухонних приладів. Так, деякі з таких моделей фактично являють собою мініатюрні електроплити, що поставляються в комплекті з невеликими порційними сковородочками або каструльками. Роль конфорок в таких «електроплитах» грають спеціальні поглиблення, куди ставиться комплектний посуд; у деяких моделях такі поглиблення можуть також самі по собі використовуватися для готування — наприклад, для смаження млинців або оладок.

— Піца мейкер. Згідно з назвою, такі прилади призначені переважно для приготування піци. Характерними особливостями піца-мейкерів є кругла робоча поверхня і кришка на петлях, що щільно закривається, яка також має вбудований нагрівальний елемент. У штатному режимі роботи ця кришка не обов'язково контактує зі стравою, що готується; тим не менш, додаткове нагрівання забезпечує рівномірне пропікання вмісту і створює оптимальні умови для готування піци. Втім, цим блюдом можливості піцамейкерів не обмежуються, більшість таких пристроїв можна використовувати для приготування м'яса, омлетів, пирогів, коржів для торта тощо. При цьому багато моделей допускають роботу і в форматі традиційного контактного гриля (див. вище).

– Котлетниця. Особливий різновид електрогрилів для смаження котлет та приготування бургерів. У таких приладах зазвичай передбачаються форми з поглибленнями, які підходять за розміром для котлет і булочок. Робоча поверхня у котлетниць найчастіше є рифленою, щоб надавати їжі, що готується, характерні сліди від гриля. У комплекті з ними, як правило, постачається спеціальна прес-форма, що допомагає зробити котлети ідеальної круглої форми та потрібної товщини.

Номінальна потужність пристрою — тобто найбільша потужність, споживана при роботі у штатному режимі. При невисокій інтенсивності нагрівання енергоспоживання може бути і нижче, проте варто орієнтуватися саме на цей показник.

Чим більша площа робочої поверхні електрогриля — тим більше енергії потрібно для його ефективної роботи. Крім того, для різних кулінарних задач інтенсивність нагрівання (і, відповідно, необхідна потужність) також буде різною. Тому порівнювати за даним показником можна тільки прилади одного типу (див. вище) зі схожим розміром робочої поверхні (див. нижче). А в такому порівнянні, варто виходити з того, що більш висока потужність забезпечує більш швидке нагрівання і більш стабільну температуру, проте помітно впливає на вартість пристрою. Крім того, прилади більше ніж на 2 кВт можуть створити проблеми для старої, «слабкої» проводки.

Втім, більше 2 кВт — це досить висока потужність для сучасних електрогрилів. У більшості з них енергоспоживання становить 1,5 – 2 кВт, досить багато моделей знаходяться в діапазоні 1 – 1,5 кВт, а в найбільш малопотужних пристроях даний показник взагалі не перевищує 1 кВт. При цьому варто окремо наголосити, що сама по собі невисока потужність ще не означає низької ефективності — нерідко вона виявляється цілком достатньою з урахуванням типу і місткості гриля.

Додаткові функції і можливості електрогриля.

Такі функції, як термостат, таймер вимкнення та < a href="/list/43/pr-21604/">автоприготування, можна зустріти у всіх різновидах грилів (див. «Тип»); знімні пластини також дуже популярні, вони не зустрічаються хіба що в електросковорідках; а ось фіксація висоти верхньої пластини, відкриття на 180° > і роздільна регулювання температури актуальні переважно для притискних грилів (за рідкісними винятками). Ось детальніший опис кожної з цих особливостей:

— Термостат. Регулятор, що дає змогу автоматично підтримувати задану температуру робочої поверхні. Для цього спеціальний датчик відстежує температуру гриля, відключаючи нагрівання при досягненні потрібного значення і знову включаючи при охолодженні на кілька градусів. Це дає змогу без зайвих зусиль витримувати необхідний режим приготування. Термостати дуже прості за конструкцією і недорогі, а тому зустрічаються в більшості сучасних електрогрилів.

— Таймер вимкнення. Таймер, що відключає нагрівання після закінчення заданого часу. Дана функція позбавляє користувача від необхідності самостійно стежити за часом: досить виставити потрібне значення на таймері. Крім іншого, за рахунок цього помітно знижується ризик пересмажити чи «спалити» страву, яка...готується: подібна неприємність може статися хіба що в тому випадку, якщо для готування був вибраний занадто великий час. Зазначимо, що можливості таймера залежать від типу управління (див. «Управління»): при механічному управлінні час, як правило, виставляється доволі приблизно (іноді з точністю до хвилини-двох), при електронному — з точністю до секунди.

— Автоприготування. Наявність в грилі програм автоприготування — однієї або декількох. Від описаного вище таймера вимкнення дана функція відрізняється більшою зручністю і функціональністю. Так, користувачеві не потрібно вручну виставляти час роботи і температуру гриля — як правило, досить вибрати тип продукту і бажану ступінь прожарювання/прогрівання. Конкретний набір програм автоприготування може бути різним, його варто уточнювати окремо; серед найбільш популярних варіантів — «м'ясо» (нерідко з вибором ступеня підсмажування), «птах», «риба», «бургери», «сендвічі», «ковбаски», а також режим розморожування.

— Знімні пластини. Можливість зняти робочу пластину (пластини) гриля. Основний зміст цієї функції полягає в тому, щоб полегшити миття і очищення робочої поверхні після використання. Наприклад, знімні пластини можна без проблем мити в кухонній мийці, а нерідко — навіть в посудомийній машині, тоді як для незнімної конструкції подібні можливості будуть недоступні. Крім цього, деякі пристрої з цією особливістю можуть комплектуватися змінними пластинами різних типів (див. «Пластин в комплекті»); а при пошкодженні знімної пластини достатньо купити аналогічну деталь на зміну — не потрібно міняти гриль цілком або нести його в ремонт.

— Автопідлаштування висоти пластин. У грилях з цією функцією верхня пластина закріплена на спеціальному шарнірі, який дає змогу їй автоматично підлаштовуватися під висоту продукту, що готується. При цьому не потрібно здійснювати жодних додаткових налаштувань – достатньо опустити кришку, і вона, притискаючись до вмісту, сама займе оптимальне положення. Цим підлаштування за висотою відрізняється від іншої аналогічної функції – регулювання висоти (див. нижче). До недоліків такої конструкції, в порівнянні з тим самим регулюванням висоти, можна віднести те, що верхня пластина повинна обов'язково контактувати з вмістом, немає можливості нагрівати продукти зверху «безконтактним» способом. Втім, цей момент не так часто виявляється критичним; до того ж є досить велика кількість моделей, де шарнір поєднується з ручним регулюванням.

– Фіксація висоти пластин. Можливість вручну відрегулювати висоту верхньої пластини. Користувач може вибрати положення пластини, нижче за яке вона не повинна опускатися. Це дещо ускладнює налаштування, натомість дає деякі переваги та додаткові можливості. Насамперед, це можливість «безконтактного» приготування — коли верхня пластина не прилягає до продуктів, і нагрівання зверху відбувається лише за рахунок теплового випромінювання.

— Відкриття на 180°. Можливість, що зустрічається насамперед у контактних грилях, а також окремих піцамейкерах (див. «Тип»). При розкритті кришки на 180 подібний пристрій фактично перетворюється в гриль-барбекю з двома окремими робочими поверхнями. Таким чином, дана особливість дає змогу готувати на грилі не тільки «закритим», але і «відкритим» способом. А в деяких подібних моделях передбачається роздільне регулювання температури (див. нижче), яке ще більше розширює функціональність.

— Роздільне регулювання температури. В грилях з цією особливістю робоча поверхня розділена на дві частини, і температуру кожної з них можна регулювати незалежно від іншої. Більшість таких моделей являють собою контактні грилі з можливістю відкриття на 180° (див. вище) — в них можна окремо настроїти температуру основної поверхні і кришки. У «відкритому» форматі роботи це дає змогу одночасно готувати страви, що вимагають різних температурних режимів; а при закритому грилі за рахунок роздільного регулювання можна забезпечити різну інтенсивність обробки зверху та знизу — наприклад, підрум'янити нижню половину бургера і лише злегка нагріти верхню. Зустрічаються і відкриті грилі, в яких робоча поверхня розділена на дві незалежні температурні зони; однак ця можливість помітно ускладнює конструкцію і збільшує її вартість, так що подібних моделей випускається дуже небагато.

У наш час серед електрогрилів можна зустріти моделі з металевими, керамічними та кам'яними поверхнями, а також пристрої, що використовують і метал, і камінь. Ось докладний опис кожного з цих варіантів:

— Метал. Найбільш популярний у наш час матеріал пластин, що зустрічається у всіх типах і цінових категоріях електрогрилів. Метал коштує відносно недорого, йому можна легко надати як гладку, так і рифлену форму. Поверхні з цього матеріалу виходять міцними і надійними, до того ж вони мають мінімальну теплову інерцію (швидко нагріваються і остигають, а також майже миттєво реагують на зміну налаштувань температури). Для додаткової зручності металеві пластини можуть доповнюватися антипригарним покриттям — воно, як правило, потребує обережного поводження і погано переносить контакт з металевими приладами, однак помітно полегшує очищення і в багатьох випадках дає змогу готувати без застосування олії. Крім того, поверхні з цього матеріалу можна без проблем зробити знімними.

— Камінь. Кам'яні робочі поверхні зустрічаються переважно серед грилів-барбекю і раклетниць (можуть бути квадратними, круглими, прямокутними, овальними); є й інші види приладів з цією особливістю, проте їх зовсі...м небагато. У цілому цей матеріал відрізняється міцністю, надійністю і практичністю: він сам по собі має певні антипригарні властивості і в той же час без проблем переносить контакт з металевими лопатками, виделками тощо. В грилях відкритого формату (включаючи раклетниці) кам'яні пластини масивні і відрізняються досить високою тепловою інерцією, однак ці моменти можуть бути як недоліками, так і перевагами. Так, значна вага сприяє стійкості і знижує ймовірність зрушити або перекинути гриль; а здатність зберігати тепло після вимкнення може виявитися вельми корисною в деяких випадках — наприклад, у тій же раклетниці за рахунок цього продукти на верхній пластині можуть залишатися теплими протягом всієї трапези. З недоліків даного матеріалу можна відзначити насамперед складність у виробництві і порівняно високу вартість.

— Метал і камінь. Грилі, оснащені одночасно двома видами робочої поверхні — металевою і кам'яною. Практично всі подібні пристрої належать до раклетниць (див. «Тип»). Особливості кожного із згаданих матеріалів докладно описані вище, тут же відзначимо, що конкретний формат їх поєднання може бути різним. Найбільшою популярністю користуються комбіновані поверхні — частина кам'яна, частина металева; при цьому камінь робиться тільки гладким, а метал може бути і рифленим (див. «Поверхня пластин»). У будь-якому разі таке поєднання дає змогу одночасно смажити різні типи продуктів; а після закінчення готування можна вивантажити все на кам'яну поверхню, яка повільно остигає і добре зберігає вміст гарячим. Дещо рідше зустрічаються раклетниці з двома змінними пластинами — одна металева, інша кам'яна. Вони багато в чому аналогічні першому різновиду, однак не дають змогу одночасно використовувати різні види матеріалів.

— Керамічне покриття. Керамічні та склокерамічні поверхні зустрічаються переважно серед контактних грилів — хоча існують інші пристрої з пластинами з цих матеріалів, зокрема грилі-барбекю (див. «Тип»). Така поверхня має гарні антипригарні властивості і легко очищається від забруднень – при необхідності кераміку можна чистити навіть абразивними засобами. З іншого боку, кераміку потрібно берегти від ударів і сильних перепадів температур, оскільки все це може призвести до утворення сколів, розтріскування і відшарування робочої поверхні гриля.

Кількість окремих пластин в комплекті постачання пристрою.

Для роботи контактного гриля (див. «Тип») необхідно дві пластини, іншим різновидам грилів достатньо однієї. Так що якщо в характеристиках заявлена більша кількість таких деталей (4 і більше для контактних моделей, 2 і більше для інших) — це означає, що прилад має знімні пластини (див. «Функції») і укомплектований декількома видами пластин, які можна змінювати на свій розсуд. Найчастіше такі змінні деталі розрізняються за формою поверхні (див. «Поверхня пластин»); крім того, в набір можуть включатися спеціалізовані пристосування для вафель, для млинців (див. нижче) тощо.

Окремий випадок у цьому плані становлять піца-мейкери (див. «Тип»): хоча вони використовують двостороннє нагрівання, проте в характеристиках може бути вказана лише одна комплектна пластина. В таких випадках ідеться про знімну пластину, яка кріпиться на верхню половину пристрою (кришку): при встановленні цієї деталі піца-мейкер фактично перетворюється на контактний гриль, а без неї під кришкою залишається вільний простір, що зручно для готування піци та інших аналогічних страв.

Наявність пластин для вафель в комплекті поставки гриля.

Найчастіше такі пластини призначаються для приготування бельгійських вафель — нагадаємо, вони відрізняються досить великими і глибокими виїмками-«клітинами», ніж більшість інших видів вафель, а також досить значною товщиною. Приготування такої страви не є основним призначенням електрогриля, так що пристосування для вафель зустрічаються виключно як додатковий аксесуар в моделях зі знімними пластинами (див. «Функції»). Комплектуються такими аксесуарами виключно контактні грилі (див. «Тип»)

Змінні пластини в пристроях роблять грань між грилями і сендвічницями / вафельницями досить тонкою. Замінивши одну пластину на іншу ми по суті змінюємо і тип самого пристрою. Відповідно моделі з пластиною для сендвічів дають змогу перетворити класичний контактний гриль в бутербродницю.

Наявність піддону для жиру в комплекті постачання гриля.

Згідно з назвою, цей піддон використовується для збору жиру та інших рідин, що виділяються при готуванні. Він робиться змінним і виконує відразу декілька функцій. По-перше, таке оснащення помітно спрощує чищення: зняти і вимити піддон набагато простіше, ніж відчищати від жиру незнімні частини приладу. По-друге, в багатьох моделях піддон захищає від забруднень ще й нагрівальний елемент — а це не просто полегшує прибирання, але ще й запобігає появі випарів і неприємних запахів, здатних, крім іншого, зіпсувати смак готових страв. По-третє, зібраний жир може стати в нагоді в кулінарних цілях, як інгредієнт в деяких рецептах.

Зазначимо, що конкретна конструкція піддону може бути різною, залежно від типу гриля (див. вище). Приміром, у деяких шашличницях замість однієї загальної ємності використовуються окремі чаші під кожен шампур.

Основний матеріал, з якого виготовлений корпус гриля.

— Метал. Найпопулярніший в наш час матеріал, застосовується в грилях всіх типів (див. Вище) і цінових категорій. Це пов'язано перш за все з високою надійністю металу: він не тільки міцний, але ще й дуже стійкий до нагрівання і пожежобезпечний. Також з переваг металевих корпусів можна відзначити досить стильний зовнішній вигляд, стійкість до подряпин і простоту в очищенні. Коштують вони в цілому трохи дорожче пластикових, однак ця різниця не настільки значна і найчастіше компенсується описаними перевагами.

— Пластик. Той чи інший різновид пластику. В цілому даний матеріал обходиться трохи дешевше металу, але в той же час він менш надійний. По-перше пластикові корпуси досить чутливі до подряпин, а сильний удар може розколоти такий корпус (тоді як метал швидше погнеться). По-друге, різні сорти пластику мають різну стійкість до нагрівання; в грилях зазвичай застосовуються термостійки різновиди, проте вони все одно гірше переносять перегрівання, ніж сплави металів. З іншого боку, при звичайному повсякденному використанні ці недоліки не є критичними. Тому хоча пластик все ж зустрічається дещо рідше металу, однак і в таких корпусах в наш час випускається чимало грилів.

— Скло. Суцільноскляні корпуси були б занадто дорогими й крихкими, тому цей матеріал зазвичай поєднується з описаними вище металом або пластиком. Зустрічається переважно у шашличницях: зі скла...виготовляється захисний кожух навколо підставки із шампурами. Це дає змогу контролювати процес приготування, не знімаючи захист з пристрою. Головним недоліком скляних кожухів, у порівнянні з металевими, є крихкість — причому скло може тріснути й навіть розколотися не тільки від сильного удару, але й від перепаду температур (наприклад, під час миття неостиглого кожуха холодною водою). Крім шашличниць, скло може використовуватися і в інших різновидах грилів, однак у таких випадках цей матеріал зазвичай відіграє лише роль декоративного покриття для металевого чи пластикового корпусу.

— Дерево. Дерево надає пристрою приємного і оригінального зовнішнього вигляду, однак з практичної точки зору подібні корпуси не такі зручні, як металеві чи навіть пластикові. Річ у тім, що дерево погано переносить високі температури (може обвуглитися і навіть загорітися), і в таких пристроях потрібно приділяти підвищену увагу якості термоізоляції. Як наслідок, цей матеріал зустрічається вкрай рідко — причому переважно в дизайнерських моделях, створених у розрахунку на незвичайний зовнішній вигляд.