Порівняння Master BLP 33 M vs Master B 3.3 EPB

Джерело енергії, необхідної для роботи теплової гармати.

— Електрична. Теплові гармати з електричними нагрівачами, по суті, являють собою тепловентилятори збільшеної потужності. Вони мають порівняно невеликі розміри і вагу, легко піддаються переміщенню з місця на місце (у порівнянні з моделями, що використовують інші типи живлення), щодо малошумні, не вимагають запасу палива і не створюють під час роботи вихлопних газів. А сама по собі електрика коштує недорого і доступно майже повсюдно. З іншого боку, такі гармати все ж не можуть використовуватися автономно — за відсутності електромереж (або самостійних джерел електрики на зразок дизель-генераторів) вони стають марні. Також подібні агрегати мають відносно невисоку потужність, при цьому навантаження на електромережі при їх роботі виходить досить значною, що висуває певні вимоги до підключення і ускладнює довготривалу роботу. Та й для умов підвищеної вологості електричні моделі підходять погано (точніше, взагалі не рекомендуються).

— Газова. Газові теплові гармати відрізняються високою потужністю при невеликих розмірах і вазі, а також невисокою вартістю. Під час роботи їм потрібна вентиляція для видалення продуктів згоряння — однак шкідливих сполук у цих продуктах все одно виходить набагато менше, ніж під час роботи дизельного агрегата (див. нижче). Головним же недоліком даного варіанта є складність з підведенням палива: для цього пот...рібно або газова магістраль, або запас газу в балонах. Перший варіант доступний далеко не скрізь, а другий пов'язаний з певними труднощами, оскільки до перевезення та зберігання газових балонів пред'являться цілий ряд вимог. Крім того, за низьких температур у таких гармат може знизитися потужність, та й в звичайних умовах для нормальної роботи потрібен певний тиск газу (див. нижче).

— Дизельна. Назва даного типу обумовлено тим, що в якості джерела живлення використовують такі агрегати солярку або інше дизельне паливо; втім, багато хто може працювати також на гасі. Дизельні теплові гармати мають високу потужність, при цьому вони значно краще, ніж газові, підходять для автономного використання — рідке паливо безпечніше, ніж газ, запастися їм заздалегідь не складає особливих труднощів, та й про забезпечення робочого тиску переживати не доводиться. Правда, для багатьох моделей потрібно також електрика — але воно використовується виключно для вентиляторів і керуючих схем, і енергоспоживання дизельної гармати на порядки нижче, ніж в електричного. З іншого боку, самі агрегати виходять значно складніше, важче і дорожче, оскільки конструкція повинна включати бак та систему подачі палива; та й до обслуговування вони більш вимогливі. Ще одна серйозна проблема — вихлопні гази, що виробляються в процесі згорання: через них такі пристрої можна застосовувати в приміщеннях без вентиляції або димоходів (залежно від типу дизельної гармати, детальніше див. нижче).

— Водяний контур. Теплові гармати з таким живленням фактично являють собою радіатори опалення, доповнені вентиляторами для забезпечення циркуляції повітря. Джерелом нагрівання в подібних пристроях служить теплообмінник, по якому проходить гаряча вода від опалювального котла або іншого джерела енергії. Таким чином, моделі з водяним контуром, на відміну від описаних вище типів, погано підходять для частих переміщень і розраховані в основному на постійну установку на одному місці. Зокрема, такий агрегат може стати ідеальним варіантом для великих приміщень, які опалюються від випадку до випадку, однак прогрівати простір при включенні опалення потрібно швидко. При цьому ключовим перевагою водяних теплових гармат є мінімальні витрати енергії: по суті, вони не споживають енергію, а лише ефективно розподіляють тепло, яке і так пішло на опалення.

Найбільша потужність нагріву, яка видається тепловою гарматою.

Від цього параметра залежить максимальна площа, яку агрегат здатний ефективно обігріти (див. нижче). Навіть якщо в характеристиках вона не вказана, її можна приблизно визначити з того розрахунку, що для обігріву 1 кв. м приміщення зі стандартною висотою стелі 2,5 м і хорошою теплоізоляцією буде потрібно 100 Вт теплової потужності. Якщо висота стель значно відрізняється, то необхідну потужність для обігріву можна вивести вже з об'єму приміщення — на кожні 2,5 куб. м об'єму потрібні ті ж 100 Вт (а об'єм знаходиться множенням площі на висоту стелі). Існують і більш складні формули для максимально точного розрахунку, що враховують ступінь теплоізоляції, різницю температур всередині і зовні приміщення тощо; з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Зазначимо також, що в електричних моделях (див. «Джерело живлення») максимальна теплова потужність, крім всього вищесказаного, визначає також загальне енергоспоживання агрегата: споживана потужність (див. нижче) не може бути менше теплової (зазвичай, вона декілька вище за відведення частини енергії на роботу вентилятора). А в пристроях з водяним контуром (див. там само) фактична теплова потужність залежить від температури теплоносія на вході і на виході. Тому в характеристиках зазвичай вказується якесь стандартне значення, а в примітках уточнюється, для яких температур воно актуально (наприклад, 90°/70°).

Найбільша площа приміщення, яке теплова гармата здатна ефективно обігріти.

При визначенні максимальної площі, зазвичай, застосовується універсальна формула, яка діє для всіх обігрівачів: 1 кв. м площі в приміщенні з висотою стель в стандартні 2,5 м вимагає 100 Вт теплової потужності. Тому, якщо висота стелі помітно відрізняється від цього показника, фактичну площу обігріву варто перерахувати; більш докладно про перерахунок див. «Макс. теплова потужність».

Цей показник описує різницю між температурою повітря на вході в теплову гармату і температурою на виході — іншими словами, на скільки градусів підвищується температура повітря при проходженні через агрегат. Чим вище Δt — тим більш гарячим буде виходить повітря і тим уважніше потрібно бути до дотримання заходів безпеки (не розміщувати пристрій поблизу легкозаймистих і чутливих до нагрівання матеріалів, не допускати перебування людей у безпосередній близькості від виходу гармати тощо).

Сила струму, споживаного тепловою гарматою на нормальному режимі роботи. Цей параметр стане в нагоді насамперед для оцінки навантаження на електромережу, що виникає під час роботи агрегата, і організації відповідного підключення. Зокрема, номінальний струм запобіжника, встановленого в ланцюзі підключення, не може бути нижчим від загального номінального струму підключеного навантаження — інакше запобіжник спрацює і живлення відключиться. А теплові гармати (насамперед електричні, див. «Джерело живлення») є досить «ненажерливими» споживачами у значенні струму.

Потужність, споживана електричними компонентами теплової гармати під час роботи.

Даний параметр дозволяє насамперед оцінити навантаження на електромережі і придатність наявного живлення для нормальної роботи агрегата: занадто висока потужність може «просадити» мережа або генератор і навіть вибити запобіжники. Цей момент є актуальним для всіх різновидів сучасних теплових гармат (див. «Джерело живлення»). Проте варто відзначити, що в деяких електричних моделях споживана потужність вказується для режиму вентиляції. У цьому режимі нагрівальний елемент не задіяний, та енергоспоживання виходить вкрай невисоким — лічені десятки ватт. У таких випадках оцінити загальну потужність можна за максимальної теплової потужності (див. вище) — в електричних моделях ці параметри практично не відрізняються один від одного.

— Спіраль. Найпростіший різновид нагрівача для електричних теплових гармат (див. «Джерело живлення»): спіраль з металу з високим опором, який нагрівається при проходженні через нього електричного струму. Спіралі коштують недорого, швидко нагріваються, забезпечують велике збільшення температури повітря (див. вище) і загалом гарну ефективність. Водночас на відкритий нагрівач може потрапити пил або інші забруднення, що призводить до появи неприємних запахів, інтенсивний нагрів «сушить» повітря, а сам елемент відрізняється підвищеною пожежною небезпекою і має відносно недовгий термін служби (простіше кажучи — досить швидко перегорає від контакту з повітрям, вологою і забрудненнями).

— ТЕН. Абревіатура від терміна «трубчастий електронагрівач». Основним елементом таких пристроїв також є металева спіраль (див. вище), проте в даному випадку вона не встановлена відкрито, а поміщена в металеву трубку, заповнену теплопровідним ізолюючим матеріалом (наприклад, кварцовим піском). ТЕНи нагріваються повільніше, ніж відкриті спіралі, і температура нагріву у них нижче, однак цей тип нагрівачів вважається більш прогресивним — насамперед завдяки тому, що захищена спіраль безпечніше і довговічніше. Крім того, невисока робоча температура також має свої переваги — великий перепад температур на вході і виході не завжди зручний, та й неприємних запахів при забрудненні ТЕНа виникає менше.

— Керамічний. Найбільш прогресивний різновид нагрівачів для теплових гармат електричного типу. Зазвичай, такі елементи мають вигляд ряду пластин із спеціальної кераміки з високою теплопровідністю. За рахунок цього можна забезпечити високу ефективність тепловіддачі при низькій робочій температурі, завдяки чому керамічні нагрівачі не спалюють пил і забруднення, практично не утворюють неприємних запахів, а ефект «висушування повітря» від них не так помітний. З іншого боку, подібне оснащення обходиться недешево.

— Теплообмінник. Різновид нагрівача, застосовувана тільки у водяних моделях (див. «Джерело живлення») і дизельних агрегатах непрямого нагріву (див. «Тип дизельної гармати»). У першому випадку теплообмінник являє собою контур, по якому проходить нагріта вода або інший теплоносій, у другому — камеру згоряння особливої конструкції. У будь-якому разі проходить через гармату повітря нагрівається за рахунок контакту з зовнішніми стінками теплообмінника. Для збільшення площі контакту та підвищення ефективності нагріву ці стінки нерідко мають складну форму — з ребристими виступами, пластинами і т. ін.

— ІЧ-пластина. Пластина особливої конструкції, що забезпечує передачу тепла насамперед за рахунок інфрачервоного випромінювання. З низки технічних причин застосовується тільки в дизельних теплових гарматах, причому, на відміну від традиційних агрегатів, ці моделі позбавлені вентилятора. Пов'язано це з тим, що ІЧ-випромінювання нагріває не повітря, а безпосередньо предмети, які знаходяться, тому забезпечувати циркуляцію повітря нема чого. ІЧ-нагрівачі зручні в тих випадках, коли потрібно обігріти лише відносно невелика ділянка в об'ємному приміщенні; крім того, їх можна ефективно використовувати навіть на відкритому повітрі, де тепло від традиційної теплової гармати просто розсіюється б в атмосферу.

Максимальна кількість повітря, яке теплова гармата здатна пропустити через себе за певний час.

Цей параметр пов'язаний зі збільшенням температури повітря (див. вище): при незмінній потужності більш висока продуктивність, зазвичай, відповідає меншому перепаду температур. Відповідно, більш продуктивна теплова гармата швидше прогріє весь об'єм приміщення, однак температура нагріву буде нижче. А значить, вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням того, що для Вас важливіше — велика різниця температур або висока швидкість нагріву.

Спосіб регулювання потужності нагріву, передбачений в конструкції теплової гармати.

— Ступінчаста. Ступенева регулювання припускає наявність декількох фіксованих значень потужності, між якими в процесі установки і здійснюється перемикання. Точність такої установки гірше, ніж у плавною (див. нижче) навіть у тих випадках, коли фіксованих значень є досить багато. Водночас ідеальна точність потрібна далеко не завжди, а виставити конкретний розподіл простіше, ніж підбирати положення регулятора при плавного регулювання.

— Плавна. До плавним відносять системи регулювань, які не мають фіксованих ступенів і дозволяють виставити значення потужності у будь-якому діапазоні від мінімального до максимального. Завдяки цьому така налаштування надзвичайно точна, хоча в деяких випадках не так зручна, як описана вище ступінчаста.