Порівняння Panasonic NC-PH30WTW 700 Вт 3 л білий vs Panasonic NC-EH40P 4 л

Номінальний об'єм чайника, простіше кажучи – найбільша кількість води, яку допускається в нього заливати. Саме до цього об'єму зазвичай промаркований індикатор рівня води (якщо він є — див. нижче). А для заварювальних наборів (див. «Тип») в даному пункті наводиться об'єм основного чайника; ємність заварника вказується окремо (див. нижче).

Чим більше об'єм – тим більше води можна нагріти в пристрої за один раз. З іншого боку, велика ємність електрочайника відповідним чином позначається на габаритах і вазі, а для нагрівання потрібна або висока потужність, або багато часу. Так що вибирати за даним параметром варто залежно від реальних потреб. Приміром, міні-чайники для дорожнього використання (або на одну людину) мають об'єм до 1 л. Для домашнього застосування в сім'ї з 2 – 3 осіб цілком вистачить моделі на 1,5 – 2 л. Пристрої на 2 – 3 л вже непогано підійдуть для невеликого офісу або аналогічної ситуації. А найбільш місткі моделі вміщають 10 л і більше — переважно це термопоти, призначені для «роздачі» гарячої води в їдальнях, кафе та інших місцях масового використання.

Потужність, споживана термопотом (див. «Тип») в режимі підігріву, коли пристрій підтримує температуру раніше нагрітої води. Цю потужність виробники підбирають таким чином, щоб пристрій гарантовано могло забезпечити підтримання заявленої температури. Тому єдиний момент, який варто оцінювати по даній характеристиці — загальну «ненажерливість» термопота в плані споживання електрики. Втім, на цей режим потрібно відносно небагато енергії, і навіть в найбільш об'ємних моделях потужність підігріву не перевищує 200 Вт.

Можливості з регулювання температури, передбачені в конструкції чайника, а саме — конкретні значення температури, які можна виставити в пристрої. Підкреслимо, що мається на увазі саме автоматичне регулювання, при якому пристрій автоматично вимикається (або переходить в режим підтримки температури) після досягнення потрібного ступеня нагрівання.

Якщо в даному пункті зазначено кілька варіантів через кому (наприклад, «60 °С, 80 °С, 90 °С») — це означає, що дана модель має кілька фіксованих варіантів температури. Однак зустрічаються також пристрої з плавним реґулюванням, що дає змогу налаштовувати температуру з кроком в 5 °С, а то і в 1 °С; для таких пристроїв тут вказується весь діапазон регулювання, наприклад, «60 – 100 °С».

В цілому чим більше можливостей з налаштування температури є в чайнику – тим він універсальніший, тим точніше можна підібрати оптимальний режим заварки для того чи іншого напою. Ось найпростіша таблиця рекомендованих температур:

— білий чай – 60 °С;
— жовтий чай – 70 °С;
— зелений чай – 80 °С;
— чорний чай — 90 °С;
– ройбуш (ройбос), каркаде – 100 °С (аж до кипіння);
— дитяче харчування – 40° С.

Зрозуміло, з подібних правил бувають і винятки — залежно від конкретного виду...напою. Наприклад, окремі сорти зеленого чаю допускається заварювати і при 90 °С.

Функція, що дозволяє заздалегідь виставити час вмикання чайника. Наприклад, можна залити воду увечері і встановити таймер на ранок, так, щоб до моменту пробудження вона закипіла. Це позбавляє від необхідності включати чайник вручну і чекати, поки нагріється вода.

— Кнопка подачі води. Кнопка, керуюча вбудованою електропомпою: по натисненню включається насос, що подає воду до носика. Найбільш прогресивний спосіб: не потребує від користувача зусиль (на відміну від ручної помпи), працює з будь-якою ємністю (на відміну від натискання чашкою) і дозволяє точно відміряти необхідний об'єм. А в деяких моделях з цією функцією може передбачатися навіть автоматичне дозування, коли по натисненню кнопки електропомпа видає певний об'єм рідини. До недоліків таких систем подачі можна віднести дороговизну і залежність від електроживлення.

— Ручна помпа. Механічна помпа з ручним приводом, вбудована, зазвичай, в кришку термопота. Для накачування зазвичай використовується характерна велика кнопка: досить натиснути на цю кнопку — і помпа видасть з носика порцію води. Головними перевагами таких систем є простота, невисока вартість і можливість роботи без живлення — останнє знадобиться при проблемах з електрикою. З іншого боку, ручні помпи не дуже зручні: для наповнення навіть невеликий чашки доводиться кілька разів натискати на кнопку, та й точну кількість води відміряти таким способом проблематично. Тому даний варіант рідко використовується як єдиний — зазвичай він доповнює інші, більш прогресивні системи.

— Натискання чашкою. Варіант, відомий також як «кулерний спосіб подачі». Як і в описаних вище системах з кн...опкою, передбачає наявність електропомпи — однак вимикач такої помпи знаходиться не на панелі керування, а поруч з носиком, і натискається не рукою, а краєм чашки. Таким чином, для подачі води досить піднести чашку до носика, притиснувши вимикач, а коли води набралося достатньо — прибрати її, вимкнувши помпу. До недоліків даного способу можна віднести те, що слабо підходить для деяких видів посуду — зокрема, паперових та пластикових стаканчиків, які бувають занадто м'якими, щоб притиснути вимикач. Крім того, тримати посуд в руках не завжди зручно — гаряча вода може обпалювати руки через стінки. Так що найчастіше функція натискання чашкою поєднується з більш традиційною кнопкою подачі — це дозволяє вибирати найбільш зручний спосіб залежно від ситуації.

Функція, що зустрічається переважно в термопотах і диспенсерах гарячої води. Нагадаємо, в таких пристроях вода подається зі спеціального носика після натискання кнопки або важеля (докладніше див. «Подача води»). А блокування подачі води стане в нагоді насамперед для сімей з маленькими дітьми — щоб допитливий малюк не обпікся, необережно увімкнувши воду без нагляду дорослих. Спосіб вмикання і вимикання блокування підбирається з таким розрахунком, щоб не викликати складнощів у дорослого і при цьому бути недоступним для дитини; характерний приклад — одночасне натискання пари кнопок на панелі управління.

Основний матеріал чайника.

Відзначимо, що в даному пункті враховується перш за все зовнішній матеріал; внутрішнє покриття може і відрізнятися від нього. Що стосується конкретних варіантів, то найбільшою популярністю в наш час користуються вироби з металу (зазвичай сталі), пластика і стекла. Більш рідкісними є вироби з скло з металом і кераміка (включаючи фарфор). Ось більш докладний опис різних матеріалів:

— Сталь. Найбільш популярний в наш час матеріал. Сталь характеризується, з одного боку, високою міцністю і надійністю, з іншого — стильним зовнішнім виглядом. Крім того, в чайниках зазвичай використовуються нержавіючі різновиди, які не схильні до корозії і не реагують з вмістом. Коштують такі вироби трохи дорожче пластикових, проте серед них можна знайти пристрої будь-якої цінової категорії – від бюджетних до топових. До однозначних же недоліків металу можна віднести перш за все високу теплопровідність, яка дещо підвищує витрату енергії і створює ризик обпектися, необережно доторкнувшись до корпусу. Крім того, сталь непрозора, і для контролю кількості води такі ємності потрібно оснащувати прозорими вставками. Також даний матеріал вважається таким, що погано відходить для заварювальних чайників: навіть найякісніша «нержавійка» може надати напою, що готується, стороннього прис...маку.

— Пластик. Пластик характеризується невисокою вартістю, при цьому йому можна без особливих проблем надати практично будь-якого відтінку або ж зробити прозорим. Також даний матеріал має досить слабку теплопровідність, завдяки чому при дотику до корпусу такого чайника менше ризик обпектися. З іншого боку, пластикові ємності схильні до появи подряпин, а прозорий пластик з часом може потьмяніти і втратити «товарний вигляд». А деякі сорти пластику (особливо недорогі, що застосовуються в бюджетних моделях) можуть при нагріванні виділяти специфічний запах і навіть надавати воді неприємного присмаку. У світлі останнього в деяких чайниках з даного матеріалу стінки робляться подвійними, і внутрішня поверхня виконується з металу. Це підвищує надійність і дає додаткову гарантію від появи «пластикового» присмаку. А в моделях середньої і вищої цінової категорії можуть застосовуватися особливі висококласні сорти пластика, позбавлені описаних недоліків; само собою, і коштують такі матеріали відповідно.

— Скло. Скляні ємності непогано виглядають, до того ж вони зазвичай робляться прозорими. Так що проконтролювати наявність і приблизний об'єм води в такому чайнику можна навіть без спеціальних індикаторів; а в разі заварювальних чайників скло дає змогу стежити ще й за кольором вмісту, контролюючи процес заварювання і насиченість отриманого напою. Крім того, даний матеріал абсолютно не впливає на запах і смак напою — ще одна властивість, особливо корисна для заварювальних чайників, проте не зайва і для звичайних. Скляні вироби вважаються крихкими, проте на практиці розбити таку ємність, як правило, досить складно. А ось до однозначних їх недоліків можна віднести перш за все те, що накип і інші забруднення всередині ємності добре видно і зовні; так що для збереження «товарного вигляду» потрібен особливо ретельний догляд. Теплопровідність у скла – середня, вона нижче, ніж у сталі, але помітно вище, ніж у багатьох видів пластику. Так що дотиків до нагрітого чайника варто уникати, щоб не обпектися.
Відзначимо, що верхня і нижня частина скляних чайників, так само як і ручка, зазвичай виконуються з інших матеріалів. Найчастіше це пластик або пластик з металевими елементами; а ось якщо ці частини повністю (або майже повністю) металеві — в якості матеріалу вказується «скло з металом».

– Скло з металом. Різновид скляних чайників, в яких верх і низ корпусу повністю виконані з металу (хіба що в кришці може передбачатися пластикова вставка — для зручності використання — однак з водою вона не контактує). Подібні вироби в цілому є більш прогресивними, ніж «звичайні» скляні моделі, де використовується пластик. Метал надає чайнику солідного зовнішнього вигляду і забезпечує додаткову надійність; а оскільки вміст не взаємодіє з пластиком — то ймовірність появи сторонніх присмаків і запахів зводиться практично до нуля. Зворотна сторона цих переваг – порівняно висока вартість, хоча серед подібних виробів зустрічаються і досить недорогі рішення.

— Кераміка. Одна з головних переваг кераміки — стильний зовнішній вигляд. Наприклад, це ідеальний матеріал для чайників в стилі «ретро»; і навіть вироби, що формально належать до класичного дизайну, зовні дуже схожі на традиційні чайники без нагрівачів. Крім того, керамічні корпуси зазвичай доповнюються оригінальними малюнками і візерунками. З практичної точки зору даний матеріал гарний тим, що не впливає на смак вмісту, а також непогано утримує тепло — тим більше що керамічні стінки зазвичай робляться досить товстими. Водночас подібні чайники важкі і досить чутливі до ударів, їх корпуси непрозорі, а індикатори рівня води, з низки причин, в конструкції не застосовуються — так що для перевірки заповненості доводиться відкривати кришку. У світлі всього цього звертати увагу на кераміку має сенс переважно в тих ситуаціях, коли характерний зовнішній вигляд для вас однозначно важливіше згаданих недоліків.

— Фарфор. По суті – різновид описаної вище кераміки. Фарфор вважається дорогим і престижним матеріалом, проте він досить крихкий і потребує дотримання особливих правил догляду, через що в електрочайниках застосовується вкрай рідко.