Порівняння Hansa FCMW59329 білий vs Hansa FCMW581009 білий

Номінальний об'єм духовки, передбаченої в конструкції плити. Зазвичай, в якості номінального вказують робочий об'єм духовки, іншими словами — максимальний об'єм продуктів, який можна помістити в неї без шкоди для ефективності роботи. Відповідно, більш велика духовка нагоді для великих об'ємів готування; з іншого боку, така ємність помітно позначиться на ціні і габарити плити.

Відзначимо, що якщо Ви купуєте звичайну побутову плиту на 4 конфорки і не плануєте готувати в духовці багато, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: об'єм духовки зазвичай підбирається з таким розрахунком, щоб її вистачило на більшість нескладних завдань на зразок готування пирога або запікання курки. А от для більш серйозного застосування може знадобитися духовка побільше. Детальні рекомендації по об'ємах можна знайти в спеціальних джерелах.

За наявності додаткової камери (див. нижче) у даному пункті зазвичай вказується тільки основний об'єм духовки.

Найбільша температура, до якої може прогрітися духовка плити в нормальному робочому режимі. Мінімальне значення, яке зустрічається в сучасних моделях — 230 °С; проте навіть такої невисокої температури вважається цілком достатньо для більшості нескладних страв. Середнім показником можна назвати 240 – 250 °С, такий нагрів забезпечує більшість сучасних духовок. А найбільш «гарячі» моделі здатні прогріватися до 300 °С і більше — такі можливості будуть корисні для деяких специфічних рецептів, що вимагають високих температур.

Кількість режимів приготування, передбачене в конструкції духовки. В даному випадку під режимом приготування мається на увазі загальний формат роботи — наприклад, «нагрів», «нагрів+конвекція» і т. ін. Відповідно, даний показник сильно залежить від додаткового оснащення, проте навіть в аналогічних моделях кількість режимів може бути різним. Загалом чим їх більше — тим більше можливостей для готування, тим простіше буде підібрати оптимальний режим під конкретну ситуацію.

Спосіб очищення внутрішньої поверхні, що передбачений у конструкції духовки. Окрім традиційного та більш прогресивного очищення парою зустрічаються каталітичне та піролітичне очищення (з верхнього сегмента, як за якістю, так і за ціною). Докладніше про них:

— Традиційний. Цей варіант фактично передбачає відсутність будь-яких пристосувань, які полегшують очищення: мити духовку доводиться вручну, з використанням звичайних мийних і очисних засобів. Така процедура може бути досить клопіткою і трудомісткою, зате «традиційні» духовки коштують помітно дешевше за аналогічні моделі зі складнішими типами очищення.

— Піролітичний. Очищення за допомогою високої температури. Забруднення на внутрішніх поверхнях духовки випалюються до стану попелу, який потім можна легко видалити без застосування мийних засобів. При цьому піролітичне очищення однаково ефективно справляється з усіма забрудненнями — і новими, і застарілими. Недоліки такої системи — тривалість очищення (іноді до декількох годин), висока вартість, а також значне споживання ресурсів (електрики чи газу, залежно від типу духовки). Крім того, під час роботи системи очищення нерідко виникають неприємні запахи, зумовлені згоранням забруднень у духовці.

— Каталітичний. Духовки з таким типом очищення мають особливе покриття внутрішньої поверхні, яке розщеплює жир, що потрапляє на стінки духов...ки. Розщеплення прискорюється за високої температури; таким чином, духовка певним чином самоочищується при кожному використанні. Щоправда, ефективність каталітичного очищення нижча, ніж піролітичного, воно не здатне впоратися з усім об'ємом жиру, який потрапляє на стінки. Тому таку духовку потрібно або час від часу мити традиційним способом, або часто (раз на 2 – 3 вмикання) протирати зсередини. З іншого боку, «каталітичні» духовки дешевші за піролітичні, а саме очищення не потребує ні додаткових витрат електрики/газу, ні витрат часу (за винятком миття/протирання).

— Очищення парою. Очищення духовки за допомогою нагрітої пари. Для цього в деко чи іншу ємність заливається певний об'єм води, ємність ставиться в духовку й вмикається режим очищення. Завдяки нагріванню вода випаровується, і нагріта пара розм'якшує забруднення на стінках і частково розщеплює жир. Після закінчення програми досить протерти духовку вологою ганчіркою. Такий режим потребує менше часу й ресурсів, ніж піролітичний, і нерідко виявляється ефективнішим за каталітичний — пара здатна розм'якшити навіть застарілі засохлі забруднення. При цьому коштують такі духовки відносно недорого. Водночас не можна сказати, що цей режим гарантовано справляється з будь-якими забрудненнями — не виключено, що після закінчення парового очищення духовку все одно доведеться домивати традиційним способом.

Матеріал, з якого виконані решітки на конфорках плити. Даний параметр актуальний тільки для газових конфорок — електричні решітками не оснащуються.

— Сталеві. Найпоширеніший різновид решіток — сталь, покрита спеціальною термостійкою емаллю. Досить практичні, надійні, мають відносно невелику вагу, акуратний зовнішній вигляд, при цьому недорогі, завдяки чому часто зустрічаються в моделях початкового і середнього рівня. Головним недоліком сталевих грат можна назвати складність очищення від налиплих забруднень — в тому сенсі, що занадто інтенсивна очищення може пошкодити емаль. Крім того, вони менш міцні, ніж чавунні, і під важкими ємностями можуть деформуватися — в результаті посуд не буде стояти на плиті стійко, і решітка, швидше за все, доведеться замінити.

— Чавунні. Чавунні решітки значно важче сталевих, до того ж нерідко виглядають більш масивними і грубими. З іншого боку, вони більш надійні, довговічні і стійкі, добре переносять навіть велику вагу і набагато довше тримають робочу форму. Крім того, чавун в деякому сенсі легше чистити: хоча з нього гірше сходять забруднення, ніж з емалі, проте в крайніх випадках цілком можна скористатися абразивними засобами, не боячись пошкодити поверхню.

Тип автопідпал, передбаченого в плиті.

Системи автопідпал застосовуються тільки для газових конфорок і духовок. Вони працюють на основі електричної іскри, від якого загоряється газ, і помітно спрощують розпалювання плити, даючи змогу обійтися без сірників, запальничок та інших джерел вогню. Автопідпал може передбачатися для плити (варильної поверхні), для духовки, або і там, і там. У всіх цих випадках мається на увазі, що спалах спрацьовує автоматично при повороті ручки. Зустрічається і інший варіант електропідпалу — окремою кнопкою для виникнення іскри передбачена допоміжна кнопка. Такі системи дещо простіше і дешевше, при цьому вони зазвичай охоплюють всі наявні в плиті газові нагрівачі (тому для кнопкового електропідпалу місце розташування не вказується).

У будь-якому разі для роботи даної функції плиті потрібне підключення до мережі.

Тип автовимкнення, передбачений в конструкції плити.

Автовимкнення може передбачатися для самої плити (варильної поверхні), для духовки або обох відразу, причому незалежно від того, до якого типу належать плита і духовка — газового або електричного. Реалізована ця функція через таймер, після закінчення якого пристрій вимикається.

Власний дисплей на панелі управління плитою. Найчастіше це дуже простий одноколірний екран: 3-4 цифри плюс кілька додаткових символів (наприклад, значок термометра і значок годинника). Однак навіть на такий екран може виводитися практично вся важлива інформація, пов'язана з роботою плити: температура нагрівання, годинник, налаштування таймера, інші актуальні дані. Таким чином, дисплей помітно спрощує управління плитою і робить його більш зручним.

З технічних причин дана функція застосовується в основному в електричних плитах; є і газові моделі з дисплеями, але їх вкрай мало.

Клас енергоспоживання описує загальну економічність плити в плані споживання електроенергії. Відзначимо, що мова йде не про фактичне споживання (про нього див. «Потужність підключення»), а про ККД плити, ефективності використання тієї енергії, яку вона споживає.

Цей показник особливо важливий для моделей хоча б з одним електричним нагрівачем (конфорки, духовка або гриль) — такі нагрівачі за визначенням характеризуються «ненажерливістю». А от якщо мова йде про чисто газову плиту, на клас енергоспоживання можна не звертати особливої уваги: електрика в таких моделях витрачається лише на допоміжні функції на зразок автопідпаул або підсвічування духовки, потрібно її дуже небагато, і різниця між різними класами виходить незначною.

Першопочатково класи маркувалися латинськими літерами від A (найекономічніший) і далі за алфавітом у порядку зниження ефективності — B, C, D... Пізніше з'явилися поліпшені класи А+, А++; чим більше плюсів — тим вище економічність. На сьогодні енергоспоживання за класом А можна назвати середнім, за більш низьким класом — високим. Максимальний показник, що зустрічається в сучасних плитах — А++; якщо мова йде про моделі з електричним нагрівачем, то така плита зазвичай обходиться недешево, проте це окупається за рахунок економії електрики при використанні.