Порівняння Zalman Wattbit XE ZM500-XE vs Sven PU-AN PU-600AN

Вихідна потужність блока живлення, іншими словами — максимальна потужність, яку він здатний видати на систему. Для ефективної роботи комп'ютера необхідно, щоб потужність блока живлення була вище загальної споживаної потужності системи на максимальному навантаженні. Вирахувати останню можна, об'єднавши потужність окремих компонентів, однак в загальному для офісних конфігурацій вважається достатньою потужність 400 Вт – 450 Вт, для середніх ігрових — близько 600 Вт (500 Вт, 550 Вт, 650 Вт, 700 Вт, 750 Вт), а для топових — потужність 800 Вт і вище (850 Вт, 1000 Вт і навіть понад 1 кВт).

Тип корекції коефіцієнта потужності (PFC), передбаченої в блоці живлення.

Потужність, споживана БЖ, розділяється на активну і реактивну; перша йде на виконання корисної роботи, друга такої роботи не виробляє і розсіюється у вигляді тепла. Коефіцієнт потужності — це співвідношення активної потужності до загальної споживаної; чим ближче він до одиниці, тим ефективніше БЖ.

Корекція PFC застосовується для підвищення коефіцієнта потужності. Вона може здійснюватися пасивним або активним способом. Перший варіант передбачає наявність котушки (дроселя), яка частково компенсує роботу реактивних компонентів БЖ; така корекція проста і недорога в реалізації, однак не дуже ефективна. Активний спосіб, зі свого боку, передбачає наявність спеціалізованого контролера. Він обходиться дорожче, проте коефіцієнт потужності в таких БЖ може досягати 0,95 і більше; крім того, пристрій виходить більш стійким до падінь напруги.

Загалом для використання в будинку або невеликому офісі більш ніж достатньо пасивної корекції; активні БЖ варто спеціально шукати переважно в тих випадках, якщо мова йде про велику кількість комп'ютерів, підключених до потужного ДБЖ.

Коефіцієнт корисної дії, в даному випадку — співвідношення потужності блока живлення (див. «Потужність») до його споживаної потужності. Чим вище ККД — тим більше ефективний блок живлення, тим менше енергії він споживає від мережі при тієї ж вихідної потужності і тим дешевше обходиться його експлуатація. ККД може відрізнятися залежно від навантаження; в характеристиках можуть вказувати як мінімальний ККД, так і його значення середньої навантаженні (50%).

Зазначимо, що від цього показника безпосередньо залежить відповідність того чи іншого рівня економічності 80PLUS (докладніше див. «Сертифікат»).

Стандарт для блоків живлення, що доповнює специфікації ATX щодо живлення по лінії 12 В. Введений в ужиток з часів процесора Intel Pentium 4. У першій серії стандарту переважно використовувалася лінія + 5 В, з версії 2.0 пішло впровадження лінії +12 В для повноцінного живлення компонентів комп'ютера. Також у другому поколінні з'явився 24-контактний роз'єм живлення, який використовується в більшості сучасних материнських плат.

Кількість роз'ємів Molex (IDE), передбачене в конструкції блока живлення.

Першопочатково такий роз'єм призначався для живлення периферії під інтерфейс IDE, насамперед жорстких дисків. І хоча сам по собі IDE на сьогодні є остаточно застарілим і в нових комплектуючих не застосовується, однак роз'єм живлення Molex продовжує встановлюватися у блоки живлення, причому практично в обов'язковому порядку. Майже будь-який сучасний БЖ має хоча б 1 – 2 таких роз'єму, а висококласних моделях ця кількість може становити 7 і більше. Така ситуація пов'язана з тим, що Molex IDE є досить універсальним стандартом, і за допомогою найпростіших перехідників від нього можна живити комплектуючі з іншим інтерфейсом живлення. Приміром, існують перехідники Molex – SATA для накопичувачів, Molex – 6 pin для відеокарт і т. ін.

Кількість 6-контактних (6 pin) роз'ємів живлення PCI-E, передбачене в блоці живлення.

Такі роз'єми застосовуються для додаткового живлення тих видів внутрішньої периферії, для якої вже недостатньо 75 Вт, подаються безпосередньо через гніздо PCI-E материнської плати (характерний приклад — відеокарти). 6-контактний роз'єм на блоці живлення додатково забезпечує ще 75 Вт — таким чином, при використанні цього роз'єму з'являється можливість підключати плати з енергоспоживанням до 150 Вт.

Відзначимо, що деякі відеокарти мають відразу кілька роз'ємів під додаткове живлення. У світлі цього в БЖ може передбачатися як один штекер PCI-E 6 pin, так і два роз'єму з заземленнями. Однак загалом цей тип штекера застосовується досить рідко — це пов'язано з поширенням більш зручного й універсального роз'єму 8pin формату «6+2», який може застосовуватися і як шести-, і як восьмиконтактний (докладніше про нього див. нижче).

Кількість роз'ємів живлення PCI-E формату 8pin (6+2), передбачене в конструкції БЖ.

Додаткові роз'єми живлення PCI-E (всіх форматів) застосовуються для додаткового живлення тих видів внутрішньої периферії, для якої вже недостатньо 75 Вт, подаються безпосередньо через гніздо PCI-E материнської плати (характерний приклад — відеокарти). В комплектуючих для ПК зустрічається два види таких роз'ємів — 6 pin, забезпечує до 75 Вт додаткового живлення, і 8pin, що дає до 150 Вт. А штекери 8pin (6+2), які використовуються в блоках живлення, є універсальними: вони можуть працювати і з 6-контактним, і з 8-контактним роз'ємом на платі розширення. Тому саме цей тип штекерів є найбільш популярним у сучасних БЖ.

Що стосується кількості, у продажу можна зустріти моделі на 1 роз'єм PCI-E 8pin (6+2), на 2 таких роз'єми, на 4 роз'єми, а в окремих випадках — на 6 і більше. Кілька подібних штекерів можуть стати в нагоді, наприклад, при підключенні декількох відеокарт для потужного продуктивного відеоадаптера, оснащеного кількома роз'ємами додаткового живлення PCI-E.

Наявність в БЖ хоча б одного роз'єму живлення Floppy.

Першопочатково цей роз'єм призначався для живлення дисководів під гнучкі магнітні диски, звідси і назва. Також він відомий під позначенням «mini-Molex». У будь-якому разі, даний стандарт загалом вважається застарілим, однак він все ще використовується деякими специфічними видами комплектуючих, а тому продовжує застосовуватися в блоках живлення.

Наявність обплетення у комплектних дротів системного блока — у всіх або хоча б у деяких.

Дана особливість позитивно позначається на надійності, роблячи дріт максимально стійким до перегинів, стирання, сильному натиску і іншим подібним впливам; також вона дає додатковий захист від випадкових контактів з гострими предметами (наприклад, при ремонті ПК). Недоліками дротів в обплетенні, крім підвищеної вартості, є також збільшена товщина і більша жорсткість, ніж у аналогічних кабелів у звичайній ізоляції. Це може створити певні складнощі при організації простору всередині системного блока.