Порівняння Synology Diskstation DS1819+ ОЗП 4 ГБ vs Synology DiskStation DS118 ОЗП 1 ГБ

Кількість слотів під накопичувачі у форм-факторі 3.5", передбачена в конструкції сервера.

Першопочатково 3.5 " – це традиційний, найбільш популярний форм-фактор накопичувачів для серверних систем. Він помітно більший, ніж 2.5", зате дає змогу створювати ємні, недорогі (в перерахунку на гігабайт) і надійні носії, в яких до того ж простіше реалізувати різні додаткові функції. Саме тому конкретно в NAS-серверах цей форм-фактор також є найбільш популярним; слоти під 2.5" зустрічаються в такому обладнанні помітно рідше, причому в більшості варіантів вони доповнюють 3.5".

Що стосується кількості слотів, то вона може варіюватися від 2 (або навіть 1) в найпростіших настільних системах до 8 і більше в професійних рішеннях з монтажем в стійку. А від конкретного числа накопичувачів залежить не тільки їх максимальний об'єм, але і деякі інші особливості роботи — перш за все фізична можливість застосування того чи іншого рівня RAID.

Даний пункт характеризує максимальні можливості пристрою з підключення накопичувачів. Таким чином можна зрозуміти, скільки максимально пам'яті можна додати в NAS-сервер.

Можливість отримати один з внутрішніх накопичувачів NAS-сервера і замінити його на інший, не відключаючи весь сервер цілком. Завдяки цьому не витрачається час на перезавантаження, а інформація на інших носіях залишається постійно доступною. Відзначимо, що навіть за наявності цієї функції в NAS-сервер вона може бути недоступною при використанні RAID — деякі версії цієї технології (див. «Підтримка RAID») не дають змогу перепідключати диски «гарячим» способом.

Кількість роз'ємів M. 2, передбачених у конструкції NAS-сервера.

Роз'єм M. 2 застосовується для підключення різних внутрішніх периферійних пристроїв, переважно мініатюрного форм-фактора. Варто мати на увазі, що через цей роз'єм можуть реалізовуватись два електричних (логічних) інтерфейсу — SATA 3.0 і PCI-Express, причому кожне окреме гніздо M. 2 на платі може підтримувати як обидва цих інтерфейсу відразу, так і тільки один з них. Ці нюанси варто уточнити перед покупкою, оскільки них безпосередньо залежать можливості по застосуванню M. 2. Так, за підтримки SATA 3.0 подібний роз'єм призначений виключно для накопичувачів, причому швидкість роботи SATA помітно нижче, ніж у PCI-E; так що цей варіант M. 2 використовують переважно недорогі SSD-модулі. Зі свого боку, PCI-E обходиться дещо дорожче, проте він більш швидкий і більш універсальний. Підтримка цього інтерфейсу дозволяє підключати до NAS-сервера як висококласні твердотільні накопичувачі, так і різні плати розширення (наприклад, звукові карти або внутрішні бездротові адаптери).

Кількість роз'ємів PCI-E, передбачених у конструкції NAS-сервера.

PCI-E є одним із найпопулярніших сучасних інтерфейсів для підключення внутрішніх комплектуючих до материнської плати комп'ютера. Конкретно в NAS-серверах він може використовуватися, зокрема, для бездротових адаптерів і SSD-накопичувачів; в останньому випадку PCI-E дозволяє досягти більш високих швидкостей, ніж SATA, і повністю реалізувати потенціал твердотільної пам'яті. А кількість таких роз'ємів відповідає числу PCI-E комплектуючих, які можна одночасно встановити сервер.

Зазначимо, що підключення PCI-E може використовувати різну кількість ліній (1х, 4х, 16х), і для нормальної роботи потрібно, щоб слот на материнській платі мав не менше ліній, ніж встановлений компонент. На практиці це означає, що компонент з роз'ємом 1х без проблем стане в будь-який слот, а от при більш великому роз'ємі можливість підключення варто уточнювати окремо. Втім, у разі NAS-серверів навіть можливості PCI-E 4x потрібні рідко, не кажучи вже про 16х.

Підтримка NAS-сервер технології RAID. Термін є абревіатурою від «redundant array of independent disks», тобто «надлишковий масив незалежних дисків». Відповідно, цю функцію можуть мати тільки моделі з кількістю слотів під накопичувачі більше одного (див. «Слотів для накопичувачів»).

Існує кілька варіантів об'єднання дисків в надлишковий масив, вони відрізняються по цілому ряду характеристик: одні роблять акцент на підвищення швидкості роботи, інші — відмовостійкості. Проте всі RAID мають дві ключові відмінності від систем з дисками, які є не об'єднаними в масиви. Перша полягає в тому, що RAID-масив сприймається системою як один цілісний накопичувач. Друга — «надмірність»: загальний об'єм дисків, що входять в масив, повинен бути більшим, ніж об'єм даних, які планується на них зберігати. Пов'язано це з тим, що в роботі масиву використовується службова інформація, зберігати яку потрібно на тих самих дисках (втім, винятком є RAID 0, див. нижче).

Найбільш поширені версії RAID на сьогоднішній день:

— RAID 0. Масив з двох і більше дисків, інформація на яких записується шляхом чергування: спочатку йде поділ даних на блоки однакової довжини, а потім кожен з цих блоків записується на «свій» диск по черзі. Наприклад, якщо RAID 0 масив складається з 3 дисків, а файл розділений на 7 частин, то на першому диску виявляться частини 1, 4 і 7, на другому — 2 і 5, на третьому — 3 і 6. Особливість цієї версії в то...му, що вона фактично не є RAID, оскільки позбавлена «надмірності» — об'єм масиву відповідає сумі об'ємів дисків. Головною ж перевагою RAID 0 є значне підвищення продуктивності; воно тим вище, чим більше дисків входить в масив. З іншого боку, надійність таких систем нижча, ніж у окремих накопичувачів: у разі виходу з ладу будь-якого з дисків недоступним стає весь масив, і чим більше дисків використовується — тим вища ймовірність подібного. Мінімальна кількість дисків для RAID 0 — два.

— RAID 1. В масивах цього типу використовується запис інформації за принципом віддзеркалювання: два диска, інформація на яких повністю ідентична. Це забезпечує досить солідну відмовостійкість системи: дані, що містяться в масиві, будуть доступні в повному обсязі, без додаткових хитрувань і серйозних падінь у продуктивності навіть при повній відмові одного з дисків. Крім того, таким чином досягається виграш в швидкості читання, а «гаряча заміна» (див. вище) зазвичай не викликає проблем. Недоліком є дорожнеча в побудові: доводиться платити за два жорстких диска, отримуючи об'єм одного. Втім, в деяких випадках це може бути цілком прийнятною ціною за підвищення надійності.

— RAID 5. В таких масивах, на відміну від RAID 0 і 1 (див. вище) на дисках зберігається не лише основна інформація, але і службова — у вигляді даних для корекції помилок (т. зв. контрольних сум). При цьому обидва типи інформації розподіляються по всіх дисках рівномірно. Наприклад, в RAID 5, що складається з 4 дисків, записана перша «порція» даних буде розділена порівну між дисками 1,2 і 3, а контрольна сума буде записана на диск 4; друга порція — між дисками 1,2 і 4, з записом контрольної суми на диск 3 і т. ін. Це забезпечує хорошу відмовостійкість: масив забезпечує доступ до даних при повному виході з ладу будь-якого з накопичувачів. Крім того, для RAID 5 характерний досить невисокий рівень надлишковості: робочий об'єм масиву дорівнює об'єму найменшого диска, помноженій на (n-1), де n — загальна кількість дисків. Головними недоліками RAID 5 є відносно невисока продуктивність, яка ще більше падає у разі відмови; це пов'язано з великою кількістю додаткових операцій, пов'язаних з використанням контрольних сум. Крім того, при відмові одного з дисків надійність масиву, який залишився знижується до рівня RAID 0 (див. вище), а решта накопичувачів відчуває значні навантаження, що ще більше підвищує ризик додаткової поломки; при виході з ладу двох дисків відновити дані можна тільки спеціальними методами. Мінімальна необхідна кількість накопичувачів для RAID 5 — три.

— RAID 10. Комбінація з масивів типу RAID 0 і RAID 1 (див. вище): диски об'єднані попарно в дзеркальні масиви RAID 1, а вся система діє за принципом RAID 0, з послідовним записом інформації на кожну пару дисків. Така схема дозволяє зберегти високу продуктивність, характерну для класичного RAID 0, ліквідувавши при цьому головний його недолік — ненадійність. Незалежно від кількості дисків, масив RAID 10 абсолютно нечутливий до виходу з ладу одного накопичувача і може спокійно перенести втрату половини дисків, якщо всі вони знаходяться в різних дзеркальних парах. Водночас одночасна поломка однієї пари веде до незворотної втрати інформації. Ще один недолік — характерна для RAID 1 висока надмірність: корисний об'єм масиву становить половину від суми обсягів всіх дисків. Для побудови RAID 10 потрібно не менше 4 накопичувачів, і в будь-якому разі їхнє число повинне бути парним.

— JBOD. Абревіатура від «Just a bunch of disks» — «просто купа дисків». Це назва хоча і грубо, але досить точно описує особливості масивів цього типу: JBOD не передбачає «надмірності», не використовує додаткових технологій на зразок контрольних сум (див. RAID 5), а об'єм масиву дорівнює сумарному обсягу всіх дисків які входять у нього. Диски при цьому з'єднані свого роду послідовно. Це означає, що при запису кожного наступного файлу спершу заповнюється вільний простір який залишився на попередньому в черзі диску, а якщо місця не вистачає — частина даних пишеться на наступний. Скажімо, при записі двох файлів по 70 ГБ на порожній JBOD-масив з 100-ГБ дисків перший файл цілком поміститься на перший диск, а другий займе 30 ГБ на першому та 40 ГБ на другому. Аналогічно і у випадку, якщо об'єм файлу перевищує об'єм цілого диска — в нашому прикладі файл на 120 ГБ займе повністю перший диск і 20 ГБ на другому. Перевагами JBOD є хороша продуктивність при невеликому навантаженні на процесор і можливість об'єднання дисків з різними об'ємами і швидкостями. Крім того, вони дещо більш відмовостійкі, ніж аналогічні багато в чому RAID 0 (див. вище): відмова одного диска далеко не обов'язково призводить до незворотної втрати даних всього масиву. Водночас надійність JBOD все одно трохи нижча, ніж у поодиноких дисків, а тому їх можна розглядати лише як інструмент підвищення продуктивності.

Зазначимо, що різноманітність стандартів RAID, які застосовуються в сучасних NAS-серверах, не обмежуються перерахованими вище. Додаткові варіанти можуть включати, зокрема, такі:

— RAID 3 і RAID 4 — аналогічні вищеописаним RAID 5, проте в цих форматах контрольні суми записуються на один виділений диск, а не розподіляються по всіх дисках рівномірно. Це підвищує швидкодію (для RAID 3 — тільки в окремих випадках), однак знижує надійність контрольного диска. З низки причин поширені досить слабо.

— RAID 6 — ще один аналог RAID 5, відрізняється тим, що використовує не один, а два набори контрольних сум, також рівномірно розподілені по всіх дисків. Це значно підвищує надійність, однак знижує продуктивність і підвищує рівень надмірності — із загального обсягу «випадають» обсяги не одного, а двох дисків.

— RAID 0+1. Може бути 2 варіанти. Найпоширеніший — це масив з двох RAID 0 (з чергуванням), об'єднаних в RAID 1 (віддзеркалювання). У деяких виробників RAID 0+1 застосовується як позначення прогресивної технології, що дозволяє «віддзеркалювати» інформацію на непарній кількості дисків: наприклад, у тридисковому масиві перший фрагмент даних буде віддзеркалений на дисках 1 і 2, другий — на 2 і 3, третій — на 3 і 1 і т. д.

— RAID 50 і RAID 60. Масиви типу RAID 5 і RAID 6 відповідно, складені з груп дисків, об'єднаних в RAID 0. Забезпечують високу надійність і продуктивність, однак дорогі і складні в обслуговуванні.

Також зустрічаються інші варіанти «комбінованих» RAID — наприклад, в RAID 51 два масиви RAID 5 складені в «дзеркальну» пару.

Кількість портів LAN, передбачене в конструкції NAS-сервера.

LAN — роз'єм, застосовуваний для дротового підключення до локальних мереж Ethernet (найбільш поширений на сьогоднішній день формат «локалок», також застосовується і для доступу до Інтернету). Для відносно нескладної мережі (скажімо, в межах середнього офісу), цілком достатньо буде одного LAN-порту. Однак випускаються моделі, де таких портів більше одного, переважно 2 і 4 роз'єми. Вони призначені для великих мереж, розділених на підмережі з окремим доступом до NAS-сервера: наявність декількох роз'ємів LAN дозволяє підключити кожну з підмереж безпосередньо, не використовуючи маршрутизатор. Це спрощує архітектуру мережі і оптимізує навантаження.

Кількість портів USB 3.2 gen1, передбачене в конструкції NAS-сервера.

Роз'єми USB застосовуються в комп'ютерній техніці для підключення різної зовнішньої периферії. У разі NAS-серверів найчастіше йдеться про зовнішніх накопичувачах — флешках, жорстких дисках і т. ін. Таким чином можна переписати інформацію з внутрішнього накопичувача на зовнішній (наприклад, з метою резервного копіювання) або навпаки, і навіть розширити загальний робочий об'єм сервера. Крім того, в моделях з виходом VGA (див. нижче) до USB також може підключатися клавіатура, а в моделях з функцією принт-сервера (див. «Програмні можливості») — відповідно, принтер. Для додаткової зручності роз'єм USB може бути винесений на передню панель (див. нижче).

Конкретно ж USB 3.2 gen1 (раніше відомий як USB 3.0 і USB 3.1 gen1) є прямим спадкоємцем USB 2.0 і найпоширенішим стандартом USB на сьогодні. Ця версія забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с, а також досить високу потужність живлення. При цьому такі роз'єми зворотно сумісні з периферією, що використовує USB 2.0.

Кількість роз'ємів eSATA, передбачене в конструкції NAS-сервера.

eSATA являє собою спеціалізований інтерфейс для підключення зовнішніх накопичувачів, насамперед жорстких дисків. Він забезпечує швидкість передачі даних до 2,4 Гбіт/з — вдвічі менше, ніж за USB 3.2 gen1, але відчутно більше, ніж у USB 2.0. А однозначна перевага такого інтерфейсу полягає в тому, що він дозволяє залишити вільними порти USB, які можуть знадобитися для інших пристроїв. Водночас накопичувачі eSATA не особливо поширені в наш час, тому і роз'єми цього типу передбачаються в NAS-серверах досить рідко (і переважно в кількості не більше одного).