Порівняння Sigma 16mm f/1.4 DC DN vs Olympus 17mm f/1.8 M.Zuiko Digital

Система вказує, на який бренд фотоапаратів розрахований даний об'єктив. Виробники фототехніки часто використовують в своїх камерах оригінальні системи кріплення, не завжди сумісні між собою; тому для нормального використання об'єктив повинен бути першопочатково призначений для відповідної системи. Водночас варто враховувати, що фактична сумісність буде залежати ще й від байонета (див. «Байонет (кріплення)»). При цьому одна система нерідко включає кілька байонетов (наприклад, Canon і Nikon); буває і навпаки — один байонет може використовуватися відразу в декількох системах (наприклад, Micro 4/3 застосовують і Olympus і Panasonic). Взагалі ж оптимальний порядок вибору такий: першопочатково уточнити сумісність об'єктива з системою, потім — з конкретним байонетом.

Зазначимо також , що сторонні виробники (не випускають камери і займаються тільки об'єктивами) нерідко випускають моделі, розраховані відразу на кілька різних систем. Така сумісність може досягатися як за рахунок набору перехідників (в комплекті поставки або продаються окремо), так і за рахунок випуску різних модифікацій одного і того ж об'єктива, що розрізняються тільки байонетами. Особливості кожної подібної моделі варто уточнювати окремо.

Тип кріплення, що використовується для з'єднання об'єктива з фотоапаратом. Назва походить від англійського «bayonet», що означає «багнет» і з'єднання багнетного типу. Байонетні кріплення використовуються в абсолютній більшості сучасних цифрових камер завдяки надійності й легкості у використанні.

Повна сумісність об'єктива з камерою гарантована тільки в тому разі, якщо їх типи кріплень співпадають. Деякі байонети сумісні один з одним через перехідники, однак таке з'єднання може обмежити можливості об'єктива (наприклад, зробить неможливим використання автофокуса) і в цілому не вважається оптимальним. Варто враховувати, що в рамках однієї системи (див. вище) часто використовуються різні байонети, також не сумісні один з одним.

Так, у виробника Canon існують байонети EF-M, EF-S, EF, RF, RF-S. У Leica — Leica M, Leica SL, Leica TL. Nikon у своєму арсеналі має Nikon 1, Nikon F, Nikon Z. В оптику Pentax встановлюються Pentax 645, Pentax K, Pentax Q. Samsung вик...ористовує кріплення NX-M і NX. В моделях Sony зустрічаються Sony A і Sony E. Крім цього, на ринку представлені й інші типи байонетов — як фірмові (Fujifilm G, Fujifilm X, Hasselblad H, Sigma SA), так і універсальні (Four Thirds (4/3), Micro 4/3).

Зазначимо, що існують об'єктиви, для яких заявлена сумісність відразу з декількома байонетами. Така «всеїдність» може бути реалізована різними способами. Приміром, одні моделі мають нестандартне кріплення на корпусі об'єктива, а сумісність з різними байонетами забезпечується за рахунок використання перехідників; ці перехідники можуть як входити в комплект, так і купуватися окремо. Інший варіант — об'єктив випускається в декількох модифікаціях, кожна під свій байонет. Ці подробиці варто уточнити перед покупкою.

Світлосила об'єктива — характеристика, що визначає, наскільки об'єктив послаблює світловий потік, що проходить через нього. Залежить від двох основних характеристик — діаметра діючого отвору об'єктива і фокусної відстані — і в класичному вигляді записується як співвідношення першої до другої, при цьому діаметр чинного отвору приймається за одиницю: наприклад, 1/2.8. Часто при запису характеристик об'єктива одиниця взагалі опускається, такий запис виглядає, наприклад, так: f/1.8 або f/2.0. При цьому чим більше число в знаменнику — тим менше значення світлосили: об'єктиви f/4.0 будуть видавати більш затемнену картинку ніж моделі зі світлосилою f/1.4, не кажучи вже про світлосильні об'єктиви f/1.2.

Об'єктиви із змінною фокусною відстанню, зазвичай, характеризуються різним значенням світлосили для різних фокусних відстаней. У такому разі в характеристиках указується два значення світлосили, для мінімальної і максимальної фокусної відстані відповідно, наприклад: f/4.5-5.6

Чим більше світлосила об'єктива, тим більш короткі витримки він дає можливість використовувати під час зйомки. Це особливо важливо під час зйомки об'єктив, що швидко рухаються, зйомки зі слабким освітленням тощо. А в разі необхідності потік світла, що пропускається об'єктив...ом, можна послабити за допомогою діафрагми (див. нижче).

Ще один момент, що безпосередньо залежить від цього показника — глибина різкості (глибина простору, який під час зйомки знаходиться в фокусі). Чим вище світлосила, тим менша глибина різкості, і навпаки. Тому для зйомки з художнім розмиттям фону (боке) потрібна світлосильна оптика, а для великої глибини різкості доводиться прикривати діафрагму.

Діафрагма — конструкція з декількох пелюсток-шторок, що дозволяє при необхідності зменшувати діаметр діючого отвору об'єктива, фактично зменшуючи його світлосилу (докладніше див. «Світлосила»). Крім ослаблення світлового потоку (що може бути актуально, наприклад, на яскравому сонячному світлі), закриття діафрагми має ще один ефект — воно збільшує глибину різкості. Іншими словами — «у фокусі» виявляється більший об'єм простору, ніж при відкритій діафрагмі.

Значення на шкалі діафрагм зазвичай вибирають зі стандартного ряду. Цифри в ньому фактично позначають, яку світлосилу об'єктив буде мати при закритій до даного значення діафрагми: наприклад, значення діафрагми 5.6 буде відповідати світлосилі f/5.6. Чим більше число, що означає мінімальне значення діафрагми — тим більше у фотографа варіантів вибору і, відповідно, можливостей з налаштування режиму зйомки (за інших рівних умов).

Ступінь збільшення знімається предмета при застосуванні об'єктива для макрозйомки (тобто зйомки дрібних об'єктив на максимально можливому наближенні, коли відстань до предмета зйомки вимірюється в міліметрах). Під ступенем збільшення в даному випадку мається на увазі співвідношення розміру зображення об'єкта, що одержується на матриці фотоапарата, до реальних розмірів знімається об'єкта. Наприклад, при розмірі обьекта 15 мм і коефіцієнт збільшення 0,3 зображення цього об'єкта на матриці буде мати розмір 15х0,3=4,5 мм. При одному і тому ж розмірі матриці чим більше коефіцієнт збільшення — тим більше розмір зображення об'єкта на матриці, тим більше пікселів припадає на цей об'єкт, відповідно — чим чіткіше отримується зображення, тим більше деталей вдається на ньому передати і тим краще об'єктив підходить для макрозйомки. Вважається, що для отримання макроснимков щодо прийнятної якості коефіцієнт збільшення повинен становити не менше 0,25 – 0,3.

Розмір матриці, на яку розрахований об'єктив.

Формати (розміри) сучасних матриць можуть вказуватися по діагоналі у дюймах (1/1.8", 1/2.3" — при цьому береться умовний «визиконовский» дюйм, що становить близько 17 мм), з фактичним габаритами (13.2х8.8 мм) або по умовному позначенню (APS-C, full frame). Загалом чим більший сенсор, тим більш прогресивним і дорогим він є.

Серед сучасних об'єктивів найбільш популярні рішення під такі формати матриць, в порядку зростання розміру: 4/3 (17,3х13 мм, застосовується в камерах стандарту Four Thirds і Micro Four Thirds), APS-C (23х15 мм з невеликими варіаціями, дзеркальні і MILC камери середнього класу), full frame (36х24 мм, розмір стандартного кадру фотоплівки — прогресивні дзеркалки), big frame (усе, що більше full frame — висококласні професійні камери). Оптика під інші формати зустрічається дещо рідше.

Зазначимо, що технічно допускається застосування і з «нерідними» сенсорами, однак у таких випадках робочі характеристики оптики будуть відрізнятися від заявлених. Так, при установці на меншу матрицю (наприклад, об'єктива full frame на камеру APS-C) на такий сенсор буде потрапляти тільки частину створюваного об'єктивом зображення. У підсумку потрапило в кадр простір буде вже, а деталі в кадрі — більше, наче б фокусна відстань об'єктива збільшилася (хоча воно залишил...ося незмінним, змінилася лише матриця). А при установці на більш великий сенсор охоплюється простір збільшиться, деталізація — зменшиться; в окремих випадках розміру «картинки», забезпечуваною об'єктивом, може просто не вистачити на всю площу матриці, і знімки будуть виходити з чорним простором по краях.

Тип приводу, що забезпечує рух елементів конструкції об'єктива при автоматичному фокусуванні. На сьогоднішній день можуть застосовуватися такі типи:

— Ультразвуковий мотор. Найбільш прогресивний на сьогоднішній день тип приводу. Ультразвукові мотори працюють значно швидше звичайних, забезпечують більше високу точність, споживають менше енергії і практично безшумні. Однак і вартість їх досить висока.

— Кроковий мотор. Привод управління фокусною відстанню і трансфокатором (зумом). Даний різновид моторів використовується здебільшого лише в повнорозмірних цифрових камерах. У числі переваг крокового мотора можна відзначити: високу надійність і точність роботи, додатково йому не потрібно електроживлення на утримання фокусу і зума. Зрозуміло, крокові двигуни не позбавлені недоліків. Серед мінусів можна виділити: повільну швидкість роботи і підвищений шум. Додатково для крокового мотора характерні великі габарити і досить велика вага, що фізично не дає змогу даному типу приводу інтегруватися в оптику мобільних телефонів і ультракомпактних камер.

— Мотор. У даному випадку мається на увазі електричний мотор традиційної конструкції. Такі приводи прості, як наслідок — недорогі. Їх недоліками є відносно невелика швидкість роботи, а також шум, що виробляється при цьому; останнє іноді може бути критично — наприклад, під час зйомки дикої природи. Ос...таннім часом конструктори використовують різні хитрощі для нейтралізації цих недоліків, проте в цілому характеристики звичайних моторів все одно залишаються відносно скромними.

— Відсутній. Повна відсутність мотора автофокусу в об'єктиві. Наведення такої оптики на різкість може здійснюватися або системою «викрутка», або строго вручну (докладніше про той, і інший варіант див. нижче).

Число елементів (по суті — кількість лінз), що входять в конструкцію об'єктива, а також кількість груп, в яких об'єднані ці елементи. Зазвичай, чим більше елементів передбачене в конструкції — тим краще об'єктив справляється з спотвореннями (абераціями) при проходженні через нього світла. З іншого боку, велика кількість лінз збільшує габарити та вагу оптики, знижує світлопропускання (докладніше див. «Світлосила») а також висуває підвищені вимоги до якості обробки, що позначається на вартості об'єктива.

Кількість пелюсток, передбачених у конструкції діафрагми (докладніше див. «Мінімальна діафрагма»). На практиці цей параметр має значення під час зйомки сцен з яскраво вираженим боке (розмитим фоном) і невеликою глибиною різкості: чим більше пелюсток має діафрагма — тим більш згладженими вийдуть відблиски від об'єктів поза фокусом, тоді як при невеликій кількості пелюсток вони можуть походити на багатокутники. На інші параметри зйомки кількість пелюстків діафрагми майже не впливають. Сучасні об'єктиви мають в середньому 7-9 пелюсток; забезпечувана ними згладжування здебільшого вважається цілком достатнім.