Додаткові предмети і оснащення, що входять у комплект, крім самої тумби/консолі, або передбачені в її конструкції.
—
Умивальник. Власне раковина умивальника — предмет, для якого першопочатково й купується тумба/консоль. Наявність цього предмета в комплекті не тільки позбавляє власника від додаткових турбот з пошуку і придбання — штатна раковина ще й оптимально підходить для встановлення на «рідну» конструкцію. З іншого боку, зовнішній вигляд і функціонал комплектного умивальника можуть не відповідати бажанням користувача, тому іноді тумбу і раковину краще купувати окремо.
—
Полиці. В даному разі маються на увазі додаткові полиці, що розділяють внутрішній простір шафи на кілька ярусів. Це зручно для розміщення великої кількості порівняно невеликих предметів (а в тумбах для умивальників зазвичай зберігають саме такі).
—
Відкрита полиця. Наявність у конструкції виробу однієї або декількох полиць без дверцят або шухляд, що надають вільний доступ до внутрішнього простору. Відкрита полиця створює відчуття простору, забезпечує простоту організації зберігання вмісту, а діставати з неї необхідні предмети можна без відкриття дверей або висування шухляд.
—
Ручки. Ручки для відкриття дверцят і шухляд. Мова в даному разі може йти як про зовнішні ручки, так і про приховані; останні мають вигляд хар
...актерних виїмок на торцях дверцят або шухляд. Однак така виїмка вважається ручкою лише в тому разі, якщо вона доповнена металевою вставкою.
Зі свого боку, відсутність ручок в комплекті зазвичай означає, що дверцята і шухляди оснащені або виїмками без металевих вставок, або механізмом відкривання по натисканню (push- to-open), або для відкривання їх потрібно брати прямо за торці. Технічно можливий ще один варіант – ручки потрібно купувати окремо; однак на практиці він практично не зустрічається.
— Доводчики. Пристосування, які дещо автоматизують процес закриття дверцят/шухляд і роблять його більш зручним для користувача і безпечним для самої конструкції. Основне призначення доводчика — «дотягувати» частково відкриті або закриті дверцята до крайнього положення і утримувати їх в цьому положенні, не даючи змогу випадково відкритися або закритися — від протягу, нерівного встановлення тумби тощо. Крім того, на фінальному відрізку руху таке пристосування може гальмувати дверцята (навіть якщо їх тягнуть з силою), запобігаючи занадто сильному удару при досягненні крайнього положення.
— Ніжки. Ніжки для встановлення на підлогу, застосовувані в моделях з відповідними можливостями для монтажу (див. вище). Порівняно з цільною основою ніжки менш вимогливі до якості підлоги; тому, якщо з рівною поверхнею в санвузлі не склалося, на підлозі рекомендується використовувати саме тумби на ніжках. З іншого боку, ніжки менш надійні, ніж суцільна основа, ймовірність поломки у них трохи вище.
— Кошик для білизни. Кошик для зберігання брудного одягу перед пранням. Як правило, вбудовується в саму тумбу, при цьому конструкція такого пристосування може бути різною. Так, в одних моделях кошик виглядає як решітка, прикріплена до відкидних дверцят, в інших цю функцію виконує один з висувних шухляд тощо. Однак в будь-якому разі закрита конструкція запобігає поширенню запахів від невипраного одягу. Конкретний об'єм кошика може бути різним; найчастіше він порівняно невеликий, але навіть таке пристосування буде корисним для зберігання нижньої білизни, шкарпеток та інших невеликих предметів.
— Кронштейн. Деталь для кріплення виробу до стіни — зазвичай у вигляді «куточка», одна сторона якого кріпиться на стіну, а інша виступає горизонтально. Подібними деталями можуть комплектуватися переважно консолі (див. «Тип»), оскільки в настінних тумбах зазвичай використовуються інші способи кріплення.Країна, зазначена як виробник виробу. Зазначимо, що ця країна часто не має відношення до місця фактичного виробництва — в якості виробника найчастіше вказують «батьківщину» бренду, під яким тумби представлені на ринку, а виробничі потужності можуть розташовуватися в іншій країні. Однак це не можна назвати однозначним обманом: добросовісні виробники, зазвичай, ретельно стежать за якістю своєї продукції незалежно від того, де саме вона випускається.
Також відзначимо, що дані про країну-виробника нерідко використовуються в рекламних цілях: деякі країни (особливо високорозвинені) виглядають для покупців кращими в плані походження товару. Але і тут все дуже умовно: «непопулярні» країни цілком можуть випускати товар не гіршої якості і водночас з меншою вартістю (без переплати за «солідне ім'я»). Тому в будь-якому разі варто орієнтуватися насамперед не на географію, а на загальну репутацію конкретної фірми або бренду. В даній ніші крім вітчизняного виробника найпопулярнішими виробниками є
Німеччина,
Іспанія,
Італія,
Польща,
Словенія,
Франція,
Чехія,
Швейцарія.
