Порівняння FX-Audio D802C Pro vs S.M.S.L Q5 PRO

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати підсилювач. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого шукати підсилювач з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».

Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.

Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Main. Докладніше про значення співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище, про вході Main — п. «Вхід на підсилювач (Main)».

Цей показник описує кількість нелінійних спотворень, що вносяться підсилювачем в оброблюваний сигнал. Такі спотворення не обов'язково сприймаються як сторонні шуми, проте вони у будь-якому разі погіршують якість звуку — наприклад, можуть зробити його більш глухим. Уникнути їх практично нереально, проте можна знизити до рівнів, нечутних для людського вуха.

Як наслідок, коефіцієнт гармонійних спотворень (гармонік) є одним з основних параметрів, що описують загальну якість звуку в підсилювачах класу Hi-Fi і Hi-End. Чим він нижчий, тим чистіше звук. Хорошим показником для сучасних підсилювачів рахуються соті частки відсотка, відмінним — тисячні і нижче. Винятком є лампові і гібридні моделі, для них допускаються досить високі коефіцієнти гармонік; докладніше див. «Елементна база».

— Передпідсилювача (Pre-Amp). Наявність у конструкції пристрою окремого виходу для сигналу з підсилювача. В однойменному тип підсилювачів (див. «Тип») такий вихід є, за визначенням і є основним, а іноді і єдиним. В інтегральних моделях (див. там само) вихід Pre-Amp дозволяє підключати зовнішній підсилювач потужності і використовувати його замість внутрішнього. Така можливість може стати в нагоді, наприклад, для підключення більш потужної АС замість початкової, або для роботи в режимі Bi-amping. Варто зауважити, що вихід Pre-Amp може встановлюватися і у підсилювачах потужності, граючи роль «розгалужувачі».

— На сабвуфер. Наявність в конструкції підсилювача окремого виходу під сабвуфер. Зазвичай, такий вихід використовує роз'єм RCA (див. «Вхід на підсилювач (Main)»), а сама функція реалізується за рахунок кросовера, що виділяє в сигналі діапазон НЧ і перенаправляє його на низькочастотний динамік.«Власний» вихід значно полегшує підключення сабвуфера: для нього не потрібно ніякого додаткового обладнання, достатньо самого підсилювача. При цьому зазвичай передбачається можливість роботи з будь-яким типом «саба» — як з пасивними, так і з активним; щоправда, в першому випадку знадобиться додатковий зовнішній підсилювач.

— Коаксіальний S/P-DIF. Наявність в конструкції підсилювача виходу S/P-DIF електричного типу, з передачею сигналу по коаксіальному кабелю. Детальніше про це інтерфейсі див. від...повідний абзац в п. «Входи».

— Оптичний. Наявність в конструкції підсилювача виходу для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю TOSLINK. Детальніше про це інтерфейсі див. відповідний абзац в п. «Входи».

— Jack (6.35 мм). Наявність в конструкції підсилювача виходів типу TRS. Такі виходи являють собою гнізда під штекери 6.35 мм Jack і зовні можуть бути схожі на відповідні роз'єм для навушників (див. нижче). Проте ця подібність оманливе: TRS видають звук за принципом «один канал на роз'єм»(винятком можуть бути інформаційні підсилювачі). Такий варіант застосування роз'єму Jack зустрічається в основному у висококласних професійних підсилювачах.

— Speakon. Інтерфейс, застосовуваний у професійній аудіотехніці для підключення акустики до підсилювача потужності. Отримав широке поширення в обладнанні високої потужності, включаючи концертні підсилювачі (див. «Призначення»), завдяки підвищеній надійності та придатності навіть для роботи з дуже потужним аудиосигналом. А ось в техніці побутового рівня використовується рідко.

— Вихід управління (ІК). Вихід управління дозволяє використовувати вбудований ІЧ-приймач підсилювача для управління з пульта ДУ іншими компонентами аудіосистеми — наприклад, DVD-плеєром в іншій кімнаті, поза зоною досяжності пульта. При такій схемі роботи підсилювач фактично відіграє роль виносного датчика, приймаючи команди і передаючи їх через вихід управління на інший пристрій. Зазначимо, що сама наявність подібних входів і виходів не гарантує сумісність різних пристроїв, особливо якщо вони випущені різними виробниками; деталі спільного використання варто уточнювати по офіційній документації.

— Регулювання НЧ. Наявність в підсилювачі окремого регулятора рівня низьких частот, простіше кажучи — гучності і басів. Співвідношення низьких і високих частот багато в чому визначає загальну картину звуку; оптимальні варіанти такого співвідношення для різних випадків будуть різними, і залежать вони від цілого ряду факторів — починаючи від типу відтвореного аудіо і закінчуючи особистими смаками слухача. У будь-якому разі регулятор НЧ дає додаткову можливість підстроювання звучання всієї системи. Він часто поєднується з регулятором ВЧ (див. нижче); фактично така комбінація являє собою найпростіший варіант еквалайзера.

— Регулювання ВЧ. Наявність в підсилювачі окремого регулятора гучності для високих частот. Зміст цієї функції повністю аналогічний описаному вище регулятору НЧ, тільки працює вона з іншого смугою частот.

— Регулювання балансу. Наявність в підсилювачі регулювання балансу між каналами. Використовується така налаштування в стереозвуке: змінюючи положення регулятора, можна збільшувати гучність для одного каналу і зменшувати — для іншого. За рахунок цього умовний центр сприйманого звуку зсувається в сторону того, динаміка, який звучить голосніше. Ця функція може бути дуже корисною для корекції звукової сцени — наприклад, якщо колонки мають різну чутливість, невдало розташовані, або сам сигнал має неправильний баланс. Водночас регулятор баланс...у вносить додаткові елементи в конструкцію, що підвищує ймовірність виникнення перешкод. А тому в підсилювачах топового класу він може взагалі не передбачатися.

— Регулювання вхідної чутливості. Можливість зміни вхідної чутливості підсилювача; детальніше про даному параметрі див. «Вхідна чутливість (лінійного входу)». Тут же відзначимо, що сама по собі регулювання може бути корисна під час роботи з декількома джерелами звуку: вона дозволяє з легкістю перенастроювати підсилювач під кожен з цих джерел, щоб забезпечити потрібний рівень потужності на виході і при цьому не допустити спотворень.

— Регулювання рівня. Наявність в підсилювачі власного регулятора рівня, простіше кажучи — системи, що дозволяє змінювати гучність звучання (за рахунок зміни фактично видається потужності). В сучасних підсилювачах домашнього призначення (див. вище) ця регулювання загальна всі канали, і вона відповідає за власне гучність; іноді використання регулятора на підсилювачі буває зручніше, ніж на іншому компоненті аудіосистеми. А ось в концертних моделях власним регулятором, зазвичай, оснащується кожен канал, завдяки чому з'являється безліч можливостей з тонкого підстроювання звуку під конкретну обстановку.

— Тонкомпенсація. Ця функція дозволяє підлаштовувати тембр звуку на невеликій гучності. Її необхідність пов'язана з тим, що людське вухо сприймає тихий звук інакше, ніж гучний; через це навіть якісне звучання на малій гучності буде здаватися «змащеним», недостатньо виразним. Тонкомпенсація виправляє цей момент, посилюючи певні частоти. Зазвичай цей режим включається користувачем за бажанням.

— Пряме підключення (By-pass/Direct). Можливість вмикання підсилювача в режимі By-pass/Direct. Його назва зумовлена тим, що сигнал пускається напряму на каскади підсилення, в обхід всіх додаткових регуляторів (тембру, балансу тощо). Підсилювачі потужності (див. «Тип») за визначенням використовують саме таку схему роботи. В інтегральних же моделях пряме підключення не тільки зводить до мінімуму спотворення в оброблюваному сигналі, але і забезпечує максимально близьке до оригіналу звучання, що дає змогу вимогливим слухачам оцінити майстерність звукоінженерів

— Автоматичне вимкнення живлення. Ця функція забезпечує автоматичне відключення підсилювача, якщо протягом певного часу на його вхід не надходить сигнал. Таким чином вдається уникнути простоїв — наприклад, якщо власник пішов по справах, забувши вимкнути аудіосистему. А враховуючи, що зазвичай сучасні підсилювачі навіть «на холостому ходу» потребують великої кількості енергії — економія може вийти досить значною. Варто уточнити, що мова в даному разі зазвичай йде не про повне відключення, а про перехід в режим очікування; але енергоспоживання (див. нижче) у цьому режимі зазвичай настільки незначне, що на практиці різниці практично не помітно.

— Фонокоректор ММ. Наявність в підсилювачі фонокоректора для роботи з програвачами вінілових дисків, оснащеними звукознімачами типу ММ (з рухомим магнітом). Сам по собі фонокоректор є обов'яз...ковим атрибутом моделей зі входом Phono (див. «Входи»); його необхідність пов'язана з тим, що сигнал зі звукознімачів для вінілу має специфічні характеристики і потребує додаткового оброблення. При цьому в сучасних програвачах для платівок можуть використовуватися звукознімачі двох типів — вже згаданий ММ плюс МС (з рухомою котушкою), кожен зі своїми особливостями сигналу. Тому для нормальної роботи вінілового програвача Вам у будь-якому разі буде потрібен фонокоректор відповідного типу. Таке оснащення доступне і у вигляді окремих пристроїв, однак купити підсилювач з вбудованим фонокоректором зазвичай простіше і дешевше.

— Фонокоректор МС. Наявність в підсилювачі фонокоректора для роботи з програвачами вінілових дисків, оснащеними звукознімачами типу МС (з рухомою котушкою). Докладніше про це див. підпункт «Фонокоректор ММ» вище.

— Лімітер. Наявність в підсилювачі лімітера — пристосування, що обмежує динамічний діапазон оброблюваного сигналу. Також це пристосування називають «компресором аудіосигналу» (у зв'язку з тим, що воно «стискає» динамічний діапазон). Простіше кажучи, лімітер, по суті, зменшує різницю між найбільш тихим і найбільш гучним звуком, який видається підсилювачем. Ця функція може стати в нагоді в будь-якій ситуації, коли доводиться мати справу з нерівномірною гучністю звуку. Наприклад, лімітер може зробити більш комфортним прослуховування симфонії, що має великі перепади гучності — щоб слухачеві були доступні найменші нюанси звуку і водночас гучні фрагменти, що називається, не били по вухах. А для професійної концертної діяльності наявність компресора є практично обов'язковою, зокрема, щоб компенсувати зміни гучності, що виникають при зміні відстані від мікрофону до акустичного інструменту або рота вокаліста. Звичайно, лімітер може бути виконаний у вигляді окремого пристрою; однак його наявність у самому підсилювачі іноді виявляється зручнішою. Водночас дана функція складна і дорога, а тому зустрічається в основному у професійному обладнанні та споживчих моделях топового класу.

— Підключення додаткової АС. Можливість підключення до підсилювача додаткового комплекту колонок (одного або декількох). Відзначимо, що мова йде не про окремі динаміки, а саме про комплекти, розраховані на роботу з повноформатним звуком. Іншими словами, якщо такий підсилювач на основних виходах видає звук у форматі стерео (див. «Кількість каналів»), то і додатковий комплект акустики зможе працювати в цьому форматі. Моделі з цією функцією розраховані насамперед на ситуації, коли потрібно вивести звук в кілька приміщень, а сигнал може надходити або на всі комплекти відразу, або тільки на один за вибором користувача. Також додатковий набір роз'ємів може застосовуватися для Bi-Wiring (див. нижче).

— Bi-Wiring. Підсилювачі з цією функцією використовують два окремих канали підсилення — для низьких і для високих частот — і здатні виводити кожну смугу частот через окремий комплект роз'ємів. За рахунок цього можна подавати сигнали НЧ і ВЧ по окремих дротах, причому відразу на відповідні спеціалізовані динаміки акустичної системи — замість того, щоб виводити на неї загальний сигнал і розділяти його на частоти за допомогою вбудованого кросовера АС. На практиці це означає, що підключення у форматі Bi-Wiring знижує ймовірність виникнення перешкод і покращує якість звучання. Однак потрібно враховувати, що для цього буде потрібен не тільки підсилювач, але і колонки з підтримкою цієї функції. Відзначимо, що зазвичай Bi-Wiring поєднується з описаною вище можливістю підключення додаткової АС.

— Управління зовнішніми пристроями. Можливість використання підсилювача в якості управляючого пристрою для інших компонентів аудіосистеми — наприклад, передпідсилювача, програвача тощо. Управління зазвичай здійснюється з універсального пульта ДУ, що постачається в комплекті з підсилювачем, а управляючий сигнал передається через спеціальні роз'єми — це значно зручніше, ніж регулювати кожен компонент окремо. З іншого боку, побудова таких систем можлива тільки з пристроїв одного виробника — різні фірми використовують різні стандарти управління, здебільшого не сумісні між собою.

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку з дальністю дії близько 10 м (більш «далекобійні» версії в підсилювачах не використовуються), першопочатково створена для прямого з'єднання між різними пристроями. Функціонал такого з'єднання може бути різним, проте в даному разі найчастіше передбачається можливість трансляції на підсилювач звуку з зовнішнього пристрою — наприклад, смартфона або ноутбука. Втім, можуть передбачатися й інші функції — наприклад, дистанційне управління з мобільного гаджета через спеціальний додаток.

— Аварійне оповіщення. Можливість роботи підсилювача в системі аварійного оповіщення, точніше — наявність спеціальних функцій та інструментів для роботи в таких системах. Подібні інструменти можуть включати, наприклад, підключення до пожежних датчиків і автоматичне вмикання попереджень або повідомлень про евакуацію на зони, в яких спрацювали датчики; вибір типу повідомлень залежно від датчика, що спрацював; підключення мікрофона оповіщення на «пріоритетний вхід» і приглушення всіх інших каналів при надходженні звуку з мікрофона тощо. Конкретний набір можливостей варто уточнювати окремо. За ці функції можуть відповідати і спеціалізовані блоки системи безпеки, але іноді зручніше використовувати підсилювач з вбудованою підтримкою аварійного оповіщення.