Порівняння Sony PlayStation 4 Slim 500Gb vs NVIDIA Shield 16GB

Платформа чи набір платформ, які підтримує приставка.

Платформу можна описати як базовий набір програмних і апаратних засобів, що забезпечують роботу ігор. Такі набори відчутно різняться за набором характеристик і, зазвичай, несумісні між собою. Тому будь-яка «приставкова» гра обов'язково випускається під конкретну платформу (або в кількох версіях під різні), і для її нормальної роботи необхідно, щоб приставка підтримувала цю платформу.

Більшість сучасних платформ було створено великими компаніями, і їх назви прямо пов'язані з марками приставок цих фірм: наприклад, у Sony це PlayStation, у Microsoft — Xbox тощо. Зазначимо, що одна платформа може описувати декілька видів і поколінь ігрових консолей; детальніше див. нижче в описі окремих пунктів.

Найпопулярніші на сьогоднішній день варіанти:

— Play Station. Розробка компанії Sony. Включає декілька поколінь настільних приставок PlayStation, а також портативні (див. «Форм-фактор»), зокрема PS Portable і PS Vita. Більш пізні настільні моделі сумісні з іграми попередніх поколінь (за рідкісними винятками), також на портативних приставках можна запускати ігри з ранніх настільних PlayStation. Підтримується контролер PS Move, який працює за принципом відстеження рухів.

— Xbox. Платформа, яка створена Microsoft. Включає лише настільні моделі, характеризується досить потужною апаратно...ю частиною. Однією із цікавих особливостей є оригінальний контролер Kinect — це камера для відстежування рухів користувача й управління грою за допомогою цих рухів.

— Nintendo. Платформа, яка розроблена однойменною компанією. У межах цього сімейства можна виділити три напрями приставок: настільні Wii, портативні DS і комбіновані Switch. Одна з найяскравіших особливостей цієї платформи полягає в тому, що при розробці нових консолей Nintendo приділяє увагу не стільки підвищенню апаратної потужності, скільки впровадженню оригінальних технічних рішень. Так, Wii стала першою приставкою на ринку, що використовує контролери руху (див. «Комплектація»). Сімейство DS відрізняється широким функціоналом, а деякі з таких консолей навіть здатні відтворювати 3D-зображення, які видно без спеціальних окулярів. Switch — перша повноцінна гібридна приставка, яка першопочатково допускає і портативне, і настільне використання (детальніше див. «Форм-фактор»).

— Android. На відміну від усіх описаних вище найменувань, Android є не ігровою платформою, а повноцінною операційною системою, призначеною для різних мобільних пристроїв (насамперед смартфонів і планшетів). Ключовою відмінністю від власне платформ є великі можливості з встановлення додаткових додатків, серед яких власне ігри є всього лиш однією з багатьох категорій (і далеко не основною). Більшість моделей на Android належать до ігрових планшетів (див. «Форм-фактор»).

Варто відзначити, що технічно не виключається підтримка однією приставкою декількох платформ. Крім того, цей список не є вичерпним, на ринку можуть зустрічатися й інші варіанти — найчастіше оригінальні восьми- і шістнадцятибітні платформи.

— Привід DVD/Blu-ray. Привід для читання оптичних дисків. Дана особливість характерна переважно для настільних приставок (див. «Форм-фактор»); в них мова йде як мінімум про підтримку DVD, однак чимало моделей здатні працювати і з Blu-ray. Однак зустрічаються і портативні консолі з підтримкою оптичних дисків — повнорозмірні DVD/Blu-ray для них занадто громіздкі, тому в таких випадках зазвичай застосовуються специфічні формати (такі, як UMD в деяких моделях PlayStation Portable). Диски найчастіше використовуються як носії для ігор, хоча в деяких моделях може передбачатися також можливість відтворення аудіо і відео (тобто, фактично, застосування приставки в ролі медіацентру).

— Підтримка HDR. Можливість виведення настільної приставкою відеосигналу з т. зв. розширеним динамічним діапазоном. У такому зображенні, по-перше, збільшується глибина кольору (іншими словами, з'являється більше різних відтінків), по-друге, посилюється контрастність — світлі тони виглядають більш яскравими, а темні — більш темними. Це підвищує якість передачі кольору, що робить зображення більш реалістичним і підсилює враження глибини, картинка сприймається менш плоскою. Правда, потрібно мати на увазі, що для повноцінного використання цієї функції потрібна ще й телевізор або інший екран з підтримкою HDR — інакше всі переваги даної технології будуть зведені нанівець обмеженнями у функціоналі самого екрана. Також відзначимо, що...технологія HDR має кілька форматів (наприклад, HDR10 і HDR Dolby Vision), і далеко не всі вони сумісні один з одним. Тому для використання цієї функції варто переконатися, що приставка і телевізор сумісні з HDR-стандартам.

— Підтримка UltraHD (4K). Можливість роботи приставки з зображенням стандарту 4K. Стандартне роздільна здатність такого зображення — 3840х2160, воно в 4 рази перевершує Full HD за кількістю пікселів. Дана функція зустрічається переважно в настільних приставках, вона передбачає можливість виведення 4K-відео на телевізор або інший зовнішній пристрій. Таким чином можна отримати дуже якісне, деталізоване зображення. Однак варто враховувати, що для повноцінного перегляду такого зображення його повинна підтримувати не тільки консоль, але і екран, до якого вона підключена — інакше всі переваги надвисокої роздільної здатності будуть зведені нанівець. Також відзначимо, що далеко не всі сучасні ігри та інший контент доступні в 4K (хоча, зрозуміло, ніщо не заважає відтворювати на приставці відео менших роздільних здатностей).

— Підтримка відеосервісів. Можливість роботи приставки з різними мережевими відеосервісами. Зазвичай, за цю функцію відповідають встановлені програми-клієнти, що дозволяє з легкістю шукати і відтворювати різний контент в Інтернеті. Серед відеосервісів, підтримуваних сучасними приставками, зустрічаються, зокрема, YouTube (найвідоміший і великий сайт мережевого відео), Netflix (один з найбільших виробників серіалів, розповсюджуваних через Інтернет), Amazon Video (постачальник телесеріалів і фільмів «по запиту») та інші. Варто враховувати, що доступ до контенту може бути платним і мати регіональні обмеження.

Наявність в конструкції приставки приводу для читання оптичних дисків. Зазначимо, що назву DVD/Blu-ray в даному випадку умовно, оскільки перелік використовуваних типів дисків в сучасних консолях не обмежується цими форматами. Так, практично всі подібні приводи настільних консолей здатні працювати з CD (щоправда, можуть підтримуватися тільки спеціальні «фірмові» диски), а в портативних версій PlayStation (див. «Платформа») застосовуються диски формату UMD, що мають невеликий розмір. Тому перед покупкою варто уточнити, які саме формати підтримує обрана консоль — особливо якщо Ви купуєте приставку, вже маючи певну колекцію ігор на дисках.

— mini-Jack (3.5 мм). Роз'єм універсального призначення, найчастіше використовується як аналоговий аудіовихід. Простіше кажучи, в приставках такий інтерфейс зазвичай призначений для підключення навушників, колонок та інших зовнішніх аудіоаксесуарів — дуже багато подібних пристроїв використовують саме штекер 3,5 мм, а під інші інтерфейси існують відповідні перехідники. Водночас конкретне функціонал роз'єму mini-Jack може бути різним. Так, в одних моделях він працює тільки як вихід, в інших може застосовуватися для навушників з мікрофоном або навіть окремого мікрофона. Крім того, цей роз'єм може поєднуватися з оптичним виходом S/P-DIF (докладніше про нього див. «Додаткові»).

— miniHDMI. Зменшена версія інтерфейсу HDMI, детально описаного нижче. Встановлюється в портативних консолях і ігрових планшетах (див. «Форм-фактор»), нічим не відрізняється повнорозмірною версією, крім габаритів роз'єму, і застосовується з тією ж метою — для підключення до телевізора або іншого екрану і передачі відео і звуку.

— HDMI. Цифровий інтерфейс, що дозволяє одночасно передавати по одному кабелю відеосигнал високої роздільної здатності і багатоканальний звук аж до 7.1 (до того ж у високій якості і з мінімумом перешкод). Є одним з найпоширеніших у сучасній відеотехніки, переважна більшість телевізорів і моніторів мають як мінімум один вхід HDMI. При цьому для роботи з дозволами від HD (1280х720) і вище саме ц...ей інтерфейс підключення вважається на сьогоднішній день оптимальним. Тому наявність HDMI є практично обов'язковим для настільних консолей з підтримкою відео високої роздільної здатності (в портативних моделях повнорозмірний роз'єм не застосовується через великих габаритів).

— microUSB. Зменшена (фактично — найбільш мініатюрна на сьогодні версію інтерфейсу USB, широко застосовується в комп'ютерній техніці для підключення зовнішніх пристроїв; повністю ідентична стандартної версії, за винятком форми і розмірів роз'єму. З'явилася у зв'язку з тим, що оригінальний роз'єм USB має досить великі габарити, слабо підходять для техніки кишенькового формату; відповідно, серед приставок зустрічається зазвичай у портативних моделях та ігрових планшетах (див. «Форм-фактор»). З'єднання з microUSB розраховане на роботу приставки в ролі підключеного пристрою, slave (докладніше див. «USB 2.0»). З його допомогою можна, наприклад, закачати на пристрій нові ігри або оновити прошивку.

— microUSB (MHL). Роз'єм, що поєднує можливості microUSB і HDMI (див. вище). За формою і розмірами повністю ідентичний microUSB, також сумісний зі звичайним інтерфейсом USB і забезпечує ті ж можливості; однак, крім цього, MHL може застосовуватися для передачі відеосигналу високої роздільної здатності і багатоканального звуку. Така передача забезпечується через найпростіший кабель-адаптер зі штекером microUSB на одному кінці і HDMI — на іншому; при такому з'єднанні може здійснюватися навіть підзарядка акумулятора приставки. MHL був створений як мобільний стандарт і застосовується він, відповідно, в портативних моделях (див. «Форм-фактор»). Він позбавляє виробників від необхідності передбачати окремий вихід miniHDMI для виведення відео, що позитивно позначається на компактності. Правда, для нормальної роботи в режимі передачі відео необхідно, щоб телевізор або інший зовнішній екран також мав сертифікацію MHL; однак у крайньому випадку ситуацію можна виправити за допомогою найпростішого перехідника.

— USB-C. Різновид USB роз'єму, орієнтована одночасно як заміна для повнорозмірного USB і для компактного microUSB. За розмірами порівнянна з microUSB, через що зустрічається переважно в портативних і гібридних консолях (див. «Форм-фактор»). Однією з особливостей даного інтерфейсі є двосторонній конектор, який можна вставити в гніздо будь-якою стороною (на відміну від попередніх типів USB-роз'єму). За призначенням USB-C здебільшого аналогічний microUSB; а по швидкості передачі даних і іншим характеристикам він зазвичай відповідає USB 3.0 та 3.1 (див. нижче).

Модель процесора, встановленого в ігровій приставці.

Процесор — це основний обчислювальний модуль пристрою, від його характеристик багато в чому залежать можливості приставки загалом. Проте варто відзначити, що інформація про його моделі в ігрових консолях носить зазвичай загально-довідковий і рекламний характер. Річ у тім, що приставки зазвичай конструюються під конкретну платформу, а це передбачає певні вимоги до потужності апаратної частини — щоб відповідні ігри нормально працювали. Зрозуміло, знаючи назву, можна знайти більш детальну інформацію — характеристики, результати тестів, відгуки, огляди і т. ін. і скласти максимально чітке враження про можливості процесора; однак, якщо Ви не плануєте використовувати приставку в нестандартних ролях, ця інформація навряд чи буде мати реальне практичне значення. Певний виняток становлять хіба що ігрові планшети (див. «Форм-фактор»), оскільки вони досить універсальні і можуть оснащуватися набором різноманітних програм, дані про процесор можуть виявитися корисними для оцінки того, наскільки швидко буде працювати той чи інший додаток.

Зазначимо, що в сучасних настільних приставках може встановлюватися кілька процесорів.

Продуктивність відеокарти, встановленої в ігровій приставці.

Продуктивність вимірюється в FLOPS — кількість математичних операцій з плаваючою крапкою, які процесор відеокарти здатний здійснити за одну секунду. В ігрових консолях традиційно використовується позначення в терафлопсах — трильйонах операцій за секунду.

Теоретично більш висока продуктивність означає більш прогресивну відеокарту і відповідну якість графіки. Однак на практиці цей параметр нерідко наводиться швидше в рекламних цілях, ніж для опису фактичних можливостей консолі. Річ у тім, що якість ігрової графіки залежить не тільки від можливостей відеокарти, але і від інших факторів — в тому числі загальних характеристик приставки (процесора, пам'яті тощо), а також від того, наскільки якісно ігри оптимізовані під цю платформу. Тому схожі між собою за цим показником моделі можуть помітно відрізнятися за фактичним можливостям відео. Мало того, відносно скромна відеокарта може ще й перевершити більш потужний аналог. Приміром, Xbox One S від Microsoft, маючи відеоприскорювач «всього» на 1,4 TFLOPS, підтримує роздільну здатність 4K і роботу з HDR (див. «Функції і можливості»), тоді як її ровесниця PS 4 Slim з відеокартою на 1,84 TFLOPS таких можливостей не має. Тому порівнювати за продуктивністю відео має сенс тільки консолі, які значно розрізняються за цифровими показниками.

Об'єм оперативної пам'яті, встановленої на борту приставки.

Оперативна пам'ять є одним з основних компонентів комп'ютерних систем (якими є і всі ігрові консолі). Від її обсягу відчутно залежить продуктивність: чим більше пам'яті (за інших рівних умов) — тим, зазвичай, вища швидкодія і тим краще система справляється з ресурсоємними завданнями. З іншого боку, в ігрових приставках оперативна пам'ять встановлюється з таким розрахунком, щоб гарантовано відповідати заявленій платформі, тому звертати пильну увагу на цей параметр має сенс хіба що в ігрових планшетах. Детальніше цей момент описаний вище в п. «Процесор».

Об'єм власного вбудованого накопичувача приставки (див. «Накопичувач»). Чим більший цей обсяг, тим більше інформації може поміститися безпосередньо в пристрої, тим рідше доведеться чистити сховище. Варто зазначити, що одна і та сама модель настільної приставки може випускатися з різним об'ємом (500 ГБ, 1 ТБ і 2 ТБ). Для портативних ж приставок доступний об'єм куди менше — до 250 ГБ

Наявність в конструкції приставки слота для карт пам'яті. Конкретне призначення цих карт може бути різним. В одних моделях (переважно портативних, див. «Форм-фактор») вони служать доповненням до власного вбудованого накопичувача, а іноді і зовсім є єдиним способом зберігання різноманітної інформації; в інших — призначаються тільки для запису збережених ігор. Крім того, формати карт також розрізняються; найчастіше на сьогоднішній день застосовуються SD і microSD, а платформа PlayStation (див. вище) працює з фірмовим форматом MemoryStick.

Крім розширення власної пам'яті, змінні картки можуть також використовуватися для обміну інформацією з іншими пристроями: наприклад, можна записати на карту нові ігри через кардридер ноутбука, а потім встановити її в консоль.