Порівняння WL Toys V931 vs WL Toys V911-Pro

Діаметр несучого гвинта (гвинтів) вертольота. На практиці цей параметр визначає насамперед габарити машини в робочому положенні; особливо це актуально для три- й чотирилопатевих моделей, де гвинт не можна розвернути уздовж фюзеляжу, зменшивши ширину займаного простору (хоча лопаті можуть бути складаними, що усуває цей недолік). А в усьому іншому діаметр ротора має другорядне значення: він підбирається виробником таким чином, щоб забезпечити можливості, які відповідають класу машини, і варто орієнтуватися насамперед на загальне призначення і цінову категорію вертольота, а не розмір гвинта.

Діаметр рульового гвинта в машинах класичної схеми (див. нижче). Практичне значення цей параметр має хіба що при професійних заняттях авіамодельним спортом, і то доволі рідко; відповідні моменти описані в спеціальних джерелах.

Кількість лопатей, передбачене в конструкції несучого гвинта вертольота. При підрахунку цього кількості враховуються всі несучі гвинти — це означає, що в моделях співвісної схеми (див. вище) вказується загальне число для обох гвинтів. Власне, в таких машинах стандартно використовується 4 лопаті — по 2 на гвинт, зазвичай більше нема чого, а от в класичній схемі ця кількість може бути різним — від 2 до 3-8 (технічно можливо і більше, але на практиці таке зустрічається рідко).

Чим менше лопатів передбачене в конструкції — тим простіше і дешевше гвинт (за інших рівних умов), однак тим швидше він повинен обертатися, щоб забезпечити необхідну підйомну силу; це висуває відповідні вимоги до двигуна. Втім, кількість лопатей зазвичай вибирається виробником з таким розрахунком, щоб забезпечити машині льотні характеристики, що відповідають ціні і класу. Тому практичне значення цей параметр може мати хіба що для професійних моделей, розрахованих на складний пілотаж; детально про це можна прочитати в спеціальних джерелах.

Наявність в конструкції вертольота системи стабілізації у вигляді т. зв. сервооси (флайбара), розташованої на осі несучого гвинта (над ним чи під ним). Розкручений флайбар прагне зберегти площину обертання в одному положенні, забезпечуючи, таким чином, стабільне становище всього вертольота. Це позитивно позначається не тільки на стійкості до поривів вітру, але і на якості управління: без флайбара вертоліт занадто різко реагував на команди з пульта, а зі стабілізатором управління стає м'яким, плавним і доступним навіть новачкам. З іншого боку, чим вище стабільність — тим нижче точність і чуйність управління; тому в професійних пілотажних машинах флайбар може бути відсутнім — його роль в таких випадках відіграє електронна система стабілізації.

Ємність акумулятора, що поставляється в комплекті з моделлю на основі електродвигуна (див. «Двигун»). Вказується тільки для варіантів, які використовують фірмові батареї (див. «Тип акумулятора»), вимірюється в ампер-годинах: 1 Агод відповідає ємності, при якій батарея здатна видати струм до 1 А протягом 1 години.

Чим вища ємність акумулятора — тим, зазвичай, більше часу вертоліт здатний провести в повітрі. Проте практичне час роботи на заряді багато в чому визначається іншими характеристиками машини — габаритами і вагою, моделлю і потужністю двигуна і т. ін. Тому здебільшого цей параметр відіграє суто довідкову роль, а порівнювати з ємності акумулятора між собою можна хіба що вертольоти, які не мають скільки-небудь значущих відмінностей за іншими характеристиками (і то дуже приблизно).

Час роботи вертольота з електричним двигуном (див. «Двигун») на одному заряді акумулятора або на одному комплекті батарей. Даний параметр є досить умовною і приблизною: зазвичай він вказується для оптимальних умов експлуатації, при рівномірній невисокому навантаженні на двигун (найчастіше для режиму висіння), а при використанні змінних елементів — для батарей високої якості. Відповідно, на практиці час роботи може помітно відрізнятися від заявленого в характеристиках. Тим не менш, цей показник досить достовірно описує автономність машини, і різні моделі цілком можна порівнювати з нього.

Тип та кількість елементів живлення, необхідних для роботи пульта керування вертольотом.

— АА. Змінні елементи живлення, відомі в народі як «пальчикові батарейки». Вони доступні не тільки у вигляді одноразових батарейок, але і у вигляді акумуляторів, що перезаряджаються, випускаються під різними марками, що розрізняються за ціною і якістю (що забезпечує свободу вибору), а знайти такі елементи у продажу зазвичай не становить проблем. Потужність і ємність елементів АА відносно невеликі, але здебільшого їх цілком достатньо для нормальної роботи передавача протягом досить тривалого часу. Зазвичай, сучасні пульти вимагають декількох таких батарей — зазвичай 2, 4 або 6.

— ААА. Також відомі як «мізинчикові». Фактично — зменшена версія популярних елементів АА (див. вище); має ті ж ключові особливості, однак відрізняється більш компактними габаритами і, внаслідок цього, дещо зниженою потужністю. Цей варіант характерний для моделей бюджетного класу, з невеликим радіусом дії пульта.

Наявність в моделі спеціального режиму польоту, призначеного для виконання різних фігур пілотажу. У цьому режимі, зазвичай, відключаються системи стабілізації, завдяки чому вертоліт може виконувати різкі розвороти з креном, бочки, петлі та інші подібні елементи, не доступні при звичайному польоті. Зазначимо, що це вимагає особливої уважності і точності в управлінні: якщо у звичайному режимі багато виправляє помилки управління стабілізуюча автоматика, то в акробатичному вертоліт точно виконує всі команди оператора, в тому числі і невірні.

У дану категорію віднесені радіокеровані моделі, дизайн яких копіює зовнішність реально існуючих вертольотів — штурмових, транспортних, пошуково-рятувальних і т. ін. На функціонал подібне оформлення, найчастіше, не впливає, проте воно надає додаткове схожість з повнорозмірними машинами. Це цінують насамперед фанати авіації, проте чисто естетичними моментами застосування моделей-копій не обмежується — вони можуть стати в нагоді і для цілком практичних завдань (наприклад, імітації цього вертольота під час зйомки фільму).