Порівняння Thermaltake Riing 12 LED Blue vs Aerocool DS Fan 12cm

Найбільші оберти, на яких здатен працювати вентилятор системи охолодження; для моделей без регулятора обертів (див. нижче) у цьому пункті зазначається штатна швидкість обертання. У найбільш «повільних» сучасних вентиляторах максимальна швидкість не перевищує 1000 об/хв, в самих «швидких» може становити до 2500 об/хв і навіть більше .

Відзначимо, що даний параметр щільно пов'язаний з діаметром вентилятора (див. вище): чим менше діаметр, тим вище повинні бути оберти для досягнення потрібних значень повітряного потоку. При цьому швидкість обертання безпосередньо впливає на рівень шуму і вібрацій. Тому вважається, що потрібний об'єм повітря найкраще забезпечувати великими і порівняно «повільними» вентиляторами; а «швидкі» невеликі моделі має сенс застосовувати там, де компактність має вирішальне значення. Якщо ж порівнювати по швидкості моделі однакового розміру, то більш високі оберти позитивно позначаються на продуктивності, проте підвищують не тільки рівень шуму, а також ціну та енергоспоживання.

— Авто (PWM). Тип автоматичного регулятора, застосовуваний у системах охолодження для процесорів. Принцип такого регулювання полягає в тому, що автоматика відстежує поточне навантаження на CPU і підлаштовує під неї режим роботи вентилятора. Таким чином, система охолодження працює «на випередження»: вона фактично запобігає підвищення температури, а не усуває його (на відміну від описаного нижче терморегулятора). Недоліки подібної автоматики — висока вартість і додаткові вимоги до сумісності: функція PWM повинна підтримуватися материнською платою, а енергія на вентилятор повинна подаватися через роз'єм 4-pin (див. «Живлення»).

— Ручний. Ручний регулятор, що дозволяє виставити швидкість обертання за бажанням користувача. Головними його перевагами є можливість довільної підстроювання, так і надійність: автоматика не завжди реагує оптимально, і в продуктивних системах користувачеві іноді краще брати управління у свої руки. З іншого боку, ручне управління дорожче, а також складніше у застосуванні — воно потребує підвищеної уваги до стану системи, а при неуважному відношенні значно підвищується ймовірність перегріву.

— Ручний/авто. Поєднання вищенаведених двох систем: основне регулювання здійснюється за рахунок PWM, а ручний регулятор служить для обмеження максимальної швидкості обертання. Досить зручний і прогресивний варіант, що розширює можливості вирівнювання і при цьому не потребує постійного контролю температури, як при...чисто ручне налаштування. Щоправда, і коштує такий функціонал недешево.

— Перехідник (резистор). У цьому випадку регулювання обертів проводиться за рахунок зниження напруги, що подається на вентилятор. Для цього він підключається до блоку живлення через перехідник-резистор. Це своєрідна альтернатива ручному регулюванні: перехідники коштують недорого. З іншого боку, вони набагато менш зручні: єдиний спосіб змінити швидкість обертання при такому регулюванні — власне поміняти перехідник, а для цього доводиться відключати систему і лізти в корпус.

— Терморегулятор. Автоматичне регулювання обертів за даними з датчика, що вимірює температуру охолоджуваного компонента: при підвищенні температури інтенсивність роботи також підвищується, і навпаки. Такі системи простіше описаних вище PWM, до того ж можуть застосовуватися практично для будь-яких компонентів системи, не тільки для процесора. З іншого боку, вони мають велику інерцію і час реакції: якщо PWM запобігає нагрів заздалегідь, то терморегулятор спрацьовує від вже сталося підвищення температури.

Максимальний повітряний потік, що може створити вентилятор системи охолодження; вимірюється в CFM - кубічних футах за хвилину.

Чим вище кількість CFM - тим ефективніший вентилятор. З іншого боку, висока продуктивність вимагає або великого діаметра (що позначається на габаритах та вартості), або високої швидкості (а вона підвищує рівень шуму та вібрацій). Тому при виборі має сенс не гнатися за максимальним повітряним потоком, а скористатися спеціальними формулами, що дозволяють розрахувати необхідне кількість CFM залежно від типу та потужності компонента, що охолоджується, та інших параметрів. Такі формули можна знайти у спеціальних джерелах. Що ж до конкретних чисел, то найбільш скромних системах продуктивність вбирається у 30 CFM, а найбільш потужних може становити понад 80 CFM.

Також варто враховувати, що фактичне значення повітряного потоку на найбільших оборотах зазвичай нижче за заявлений максимальний; докладніше див. «Статичний тиск».

Максимальне статичний тиск повітря, що створюється вентилятором під час роботи.

Даний параметр вимірюється наступним чином: якщо вентилятор встановити на глухий трубі, звідки немає виходу повітря, і включити на вдув, то досягнуте в трубі тиск і буде відповідати статичного. На практиці цей параметр визначає загальну ефективність роботи вентилятора: чим вище статичний тиск (за інших рівних умов) — тим простіше вентилятору «проштовхнути» потрібний об'єм повітря через простір з високим опором, наприклад, через вузькі прорізи радіатора або через набитий комплектуючими корпус.

Також даний параметр використовується при деяких специфічних обчисленнях, однак ці обчислення доволі складні і рядовому користувачеві, зазвичай, не потрібні — вони пов'язані з нюансами, актуальними переважно для ентузіастів-комп'ютерників. Детальніше про це можна прочитати в спеціальних джерелах.

Загальний час, який вентилятор системи охолодження здатний гарантовано пропрацювати до виходу з ладу. Зазначимо, що при вичерпанні цього часу пристрій не обов'язково зламається — зазвичай сучасні вентилятори мають значний запас міцності і здатні пропрацювати ще якийсь період. Водночас оцінювати загальну довговічність системи охолодження варто саме за цим параметром.

Стандартний рівень шуму, створюваного системою охолодження під час роботи. Зазвичай в цьому пункті вказується максимальний шум при штатному режимі роботи, без перевантажень і іншого «екстриму».

Відзначимо, що рівень шуму позначається в децибелах, а це нелінійна величина. Так що оцінювати фактичну гучність простіше всього по порівняльних таблиць. Ось така таблиця для значень, що зустрічаються в сучасних системах охолодження:

20 дБ — ледь чутний звук (тихий шепіт людини на відстані близько 1 м, звуковий фон на відкритому полі за містом в безвітряну погоду);
25 дБ — дуже тихо (звичайний шепіт на відстані 1 м);
30 дБ — тихо (настінний годинник). Саме такий шум за санітарними нормами є максимально допустимим для постійних джерел звуку в нічний час (з 23.00 до 7.00). Це означає, що якщо комп'ютером планується сидіти вночі — бажано, щоб гучність системи охолодження не перевищувала даного значення.
35 дБ — розмова упівголоса, звуковий фон в тихій бібліотеці;
40 дБ — розмова, порівняно неголосна, але вже в повний голос. Максимально допустимий за санітарними нормами рівень шуму для житлових приміщень в денний час, з 7.00 до 23.00. Втім, навіть найбільш галасливі системи охолодження зазвичай не дотягують до цього показника, максимум для подібної техніки становить близько 38 – 39 дБ.

Тип роз'єму живлення для системи охолодження. Живлення зазвичай виводиться через материнську плату, для цього найчастіше застосовуються такі роз'єми:

— 3-pin. Трьохштирьковий роз'єм; на сьогоднішній день вважається застарілим, проте все ще застосовується досить широко.

— 4-pin. Роз'єм з 4 штирьками. Його головною перевагою є можливість автоматичного регулювання швидкості обертання через PWM (докладніше див. «Регулятор обертів»).

Ці два стандарти взаємно сумісні: 3-pin вентилятор можна підключити в 4-pin роз'єм на материнській платі, і навпаки (хіба що PWM в обох варіантах буде недоступна).

Значно рідше зустрічаються такі варіанти, як 2-pin, що встановлюється в деякі недорогі вентилятори; 6-pin, застосовуваний в системах охолодження з RGB-підсвічуванням, що потребує досить потужного додаткового живлення; 7-pin і 8-pin, за своєю специфікою аналогічні 6-піновому роз'єму; а також живлення через стандартний штекер MOLEX, що передбачається в окремих корпусних вентиляторах.

Наявність власного підсвічування в конструкції системи охолодження.

Підсвічування виконує чисто естетичну функцію – воно надає пристрою стильного зовнішнього вигляду, що добре поєднується з іншими компонентами в оригінальному дизайні. Завдяки цьому подібні системи охолодження особливо цінуються геймерами і любителями зовнішнього моддингу ПК — тим більше що колір освітлення може бути різним, а в найбільш прогресивних моделях навіть передбачається синхронізація підсвічування з іншими компонентами (див. нижче). З іншого боку, на ефективність і робочі характеристики дана функція не впливає, а на загальній вартості — неминуче позначається, іноді досить помітно. Тому, якщо зовнішній вигляд не грає для вас принципової ролі – оптимальним вибором, швидше за все, стане система охолодження без підсвічування.

Колір підсвічування, встановленого в системі охолодження.

Детальніше про саме підсвічуванні див. вище. Тут же відзначимо, що в підсвічуванні сучасних систем охолодження зустрічається як один колір (найчастіше червоний або синій, рідше зелений, жовтий, білий або фіолетовий), так і багатобарвні системи типу RGB і ARGB. Вибір одноколірного підсвічування залежить переважно від естетичних переваг, а ось останніх двох різновидів варто торкнутися окремо.

Базовий принцип роботи і RGB, і ARGB-систем однаковий: в конструкції передбачається набір світлодіодів трьох базових кольорів – червоного (Red), зеленого (Green) і синього (Blue), а змінюючи кількість і яскравість увімкнених світлодіодів, можна змінювати не тільки інтенсивність, але і відтінок світіння. Різниця ж між цими варіантами полягає у функціоналі: системи RGB підтримують обмежений набір кольорів (зазвичай до півтора десятків, а то і менше), тоді як ARGB дають змогу вибирати практично будь-який відтінок з усього доступного колірного діапазону. При цьому і ті, і інші можуть підтримувати синхронізацію підсвічування (див. нижче); в цілому ця функція не є обов'язковою для RGB і ARGB систем, але застосовується вона май...же виключно в них.