Порівняння Romsat T7085HD vs Eurosky ES-18

Стандарти цифрового телемовлення, підтримувані пристроєм.

Нагадаємо, цифрове мовлення має ряд переваг перед аналоговим: воно дозволяє передавати зображення у високій роздільній здатності і багатоканальний звук, а також забезпечує безліч додаткових можливостей, недоступних для «аналога». Крім того, рівень сигналу в «цифрі» майже не впливає на якість прийому: картинка і звук або є в повноцінній якості, або (при критичному слабшанні сигналу) пропадають взагалі. Найбільш актуальними на сьогодні стандартами цифрового мовлення є ефірні DVB-T і DVB-T2, кабельний DVB-C і супутникові DVB-S і DVB-S2, ось їх основні особливості:

- DVB-T (ефірне). Європейський стандарт ефірного телемовлення. Зустрічається порівняно рідко в зв'язку з поширенням більш просунутого стандарту DVB-T2. Так що спеціально купувати DVB-T тюнер має сенс в тому випадку, якщо ви точно впевнені в наявності такого мовлення у Вашому регіоні. Також відзначимо, що в рамках DVB-T використовуються 2 ефірних стандарту — MPEG-2 і MPEG-4; Сумісність тюнера і стандарту також варто уточнити окремо, інакше є ризик залишитися без TV навіть в зоні цифрового мовлення. Втім, багато сучасних моделей вміють працювати з обома варіантами.

- DVB-T2 (ефірне). Європейський стандарт ефірного мовлення, що прийшов на зміну DVB-T....забезпечує більш високу пропускну здатність і більш стійкий до перешкод; з оригінальним DVB-T не сумісний, проте це не є серйозним недоліком: в більшості країн Європи і пострадянського простору цифрове ефірне мовлення ведеться саме за стандартом DVB-T2.

- DVB-C (кабельне). Європейський стандарт цифрового мовлення в кабельних мережах. Незважаючи на появу більш просунутого стандарту DVB-C2, все ще широко застосовується кабельними провайдерами: пропускна здатність DVB-C дозволяє передавати відео в роздільній здатності до Full HD і багатоканальний звук, а обладнання цього стандарту обходиться порівняно недорого.

- DVB-S, DVB-S2 (супутникове). Стандарти цифрового мовлення через супутники зв'язку; спочатку розроблені європейськими фахівцями, проте застосовуються по всьому світу. DVB-S2 фактично є розвитком і вдосконаленням DVB-S, тюнери DVB-S2 можуть працювати і з сигналом в оригінальному форматі DVB-S. У світлі цього в сучасних ТВ-тюнерах можуть передбачатися як два окремих супутникових приймача, так і один модуль, що підтримує відразу обидва цих стандарту; перед покупкою цей нюанс варто уточнити окремо (особливо якщо в характеристиках тип супутникового тюнера позначений як «DVB-S/S2»).

В даному разі під терміном «коаксіальний"мається на увазі різновид інтерфейсу S-P/DIF, що використовує електричний кабель з роз'ємом RCA. Даний інтерфейс забезпечує передачу звуку, зокрема багатоканального, в цифровому вигляді; при цьому електричний кабель більш сприйнятливий до перешкод, ніж оптичний, проте не настільки крихкий.

Набір відеокодеків, підтримуваний пристроєм.

Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування цифрового відео при зберіганні/передачі та розкодування при відтворенні (без кодування відео займали б невиправдано багато місця). Не варто плутати цей параметр з форматом відеофайлів: різні файли одного і того ж формату можуть бути закодовані різними кодеками, і якщо відповідний кодек плеєром не підтримується — відтворення відео буде неможливим, навіть якщо сам формат файлу відповідає можливостям пристрою. А в моделях з підтримкою онлайн-TV (див. «Функції і можливості») цей нюанс визначає ще й сумісність з конкретною трансляцією: загальний формат трансляції вказується саме за кодеком, що використовується для цього.

Загалом сучасні пристрої зазвичай мають досить широкі пакети кодеків (один з найпрогресивніших — H.265, також популярний кодек AV1), і з відтворенням відео зазвичай не виникає проблем; у крайньому ж разі можна скористатися спеціальними програмами для перекодування файлів. Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні медіаплеєрів такі подробиці не потрібні.

Наявність у пристрої власного зовнішнього екрана. Такий дисплей має невеликий розмір і виконує допоміжну роль, на нього може виводитися різна додаткова інформація: режим роботи, вибраний носій, ім'я і розташування файлу, час відтворення тощо.